Бухгалтерський облік у туризмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Облік у туроператора. Облік у турогента. Податковий облік туристичних послуг

Туроператори можуть реалізовувати свої ваучери (путівки) безпосередньо споживачам туристичних послуг або укладати договори з турагентами на реалізацію таких ваучерів (путівок).

У ст. 20 Закону «Про туризм» від 15.09.95 р. №324/95-ВР (зі змінами та доповненнями) зазначено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Згідно зі ст. 297 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. №436-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс) за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги іншій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Оскільки агент надає послуги за рахунок клієнта, то це означає обов'язок клієнта забезпечити агента коштами, необхідними для виконання агентського договору, а також відшкодувати агенту фактичні витрати, яких він зазнав при виконанні агентського договору (частина друга ст. 1007 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Цивільний кодекс)).

Крім того, згідно зі ст. 301 Господарського кодексу відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Розглянемо, як обкладаються податком на прибуток підприємств доходи від надання туристичних послуг окремо туроператора та турагента.

Облік діяльності турагента

У пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон №334/94-ВР) зазначено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із залученням таким платником майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень пп. 7.9.6 цього пункту.

Отже, якщо підприємство виступає як турагент (посередник), вчиняє дії за рахунок і в інтересах замовника, то кошти, що надійшли від продажу туристичного продукту, не є власністю такого підприємства і не включаються до його валових доходів.

Аналогічно не включаються до складу валових витрат турагента суми, сплачені (нараховані) на користь туроператора на підставі пп. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону №334/94-ВР.

Сума агентської винагороди включається до валового доходу турагента згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР на дату, визначену відповідно до п. 11.3 ст. 11 цього Закону, тобто за першою з подій: за датою надходження коштів або за датою фактичного надання посередницької послуги. Такий самий порядок збільшення валового доходу застосовується й щодо сум компенсації вартості витрат, понесених турагентом при виконанні доручення.

Облік діяльності туроператора.

До складу валових витрат туроператора згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР включаються сплачені (нараховані) суми будь-яких витрат протягом звітного періоду, пов'язаних безпосередньо зі здійсненням туристичної діяльності та інших супутніх видів господарської діяльності, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Сума винагороди турагенту включається до валових витрат туроператора, за умови підтвердження таких витрат актом виконаних робіт. Якщо туристичний продукт реалізується через турагента, який не є платником податку на прибуток, то датою збільшення валових витрат туроператора на суму агентської винагороди згідно з пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР є дата фактичного отримання послуг від такого агента незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду (пп. 7.3.2 Закону №334/94-ВР).

До валового доходу туроператора відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР включається вартість, за якою реалізовано туристичний продукт, з урахуванням сплаченої турагенту винагороди.

Одержана виручка відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР збільшує валовий дохід туроператора на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дату її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дату інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дату фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи те, що у туристичній галузі послуги надаються переважно за умови попередньої оплати, за правилом першої події валовий дохід туроператора визначається на дату надходження коштів.

Якщо розрахунки за туристичний продукт здійснюються в іноземній валюті, то згідно з нормами пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №334/94-ВР доходи від такого продажу, отримані (нараховані) протягом звітного періоду в іноземній валюті, визначаються шляхом перерахування в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, який діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Особливості обкладання ПДВ операції з поставок туристичних послуг викладено в ст. 8 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон №168/97-ВР).

Згідно з п. 8.5 ст. 8 цього Закону поставка туристичного продукту, туристичних послуг з місцем їх надання як на митній території, так і за межами митної території України може здійснюватися виключно резидентом, який має ліцензію та відповідає вимогам, визначеним п. 2.3 ст. 2 цього Закону (тобто підпадає під визначення особи, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ).

Оскільки законодавчо регулюються питання оподаткування туристичного продукту та туристичних послуг у туроператора й турагента як на митній території України, так і за її межами, зупинимося окремо на кожній із таких операцій.

Обкладання ПДВ у туроператора туристичного продукту і туристичних послуг з місцем надання їх на митній території України.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону №168/97-ВР операції з поставки туристичним оператором туристичного продукту, туристичних послуг з місцем їх надання на митній території України здійснюються на загальних підставах згідно з цим Законом.

Якщо туроператор самостійно або через турагента здійснює поставку (продаж) туристичного продукту чи попередньо придбаних туристичних послуг з місцем їх надання на митній території України, база оподаткування ПДВ у такого туроператора визначається згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону №168/97-ВР.

Податкові зобов'язання нараховуються в порядку, передбаченому п. 7.3 ст. 7 цього Закону, незалежно від того, резидент чи нерезидент, фізична особа - громадянин України чи іноземний громадянин придбаває такий туристичний продукт чи туристичні послуги, які фактично надаються і споживаються на митній території України.

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) туроператором за придбані туристичні послуги (тимчасове розміщення (проживання), харчування, екскурсійні, розважальні тощо), супутні та інші послуги, у тому числі послуги турагента (який за дорученням туроператора здійснює посередницьку діяльність з фактичної поставки туристичного продукту та туристичних послуг або надає туроператору послуги, які лише сприяють в укладанні договорів зі споживачами туристичного продукту чи туристичних послуг), включаються до складу податкового кредиту в порядку, за умовами та на дату, які визначено пунктами 7.4 та 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Податкова накладна виписується в порядку, встановленому наказом №165.

Приклад 1. Туроператор - платник ПДВ у квітні цього року здійснив операцію з поставки туристичного продукту фізичній особі за готівку в загальній сумі 9000 грн., де 7500 грн. - вартість туристичного продукту, 1500 грн. - ПДВ.

Податкові зобов'язання з ПДВ виникають у туроператора в розмірі 1500 грн. у звітному періоді - квітні (оплату та поставку було здійснено в одному податковому періоді). При цьому туроператор має виписати податкову накладну, але оскільки поставку послуг здійснено покупцю, не зареєстрованому як платник ПДВ, то туроператор не надає її покупцю (п. 8 Порядку №165). Наведемо приклад оформлення податкової накладної при здійсненні такої операції (див. табл. 1.).

Щодо турагента, то згідно зі ст. 295 Господарського кодексу агентська діяльність є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

За агентським договором згідно зі ст. 297 Господарського кодексу одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладанні угод чи сприяти їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Визначення бази оподаткування для операцій, що здійснюються турагентами, наведено в п. 8.4 ст. 8 Закону №168/97-ВР, згідно з яким такою є комісійна винагорода, що нараховується (виплачується) туроператором, іншими постачальниками послуг на користь такого турагента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту, туристичних послуг.

Приклад 2. Вартість послуги турагента зі сприяння в укладанні договорів із споживачами туристичного продукту чи туристичних послуг становить 12% від вартості туристичного продукту (з ПДВ), тобто 1080 грн. (9000 грн. х х 12%), з них 900 грн. - обсяг послуги, 180 грн. - ПДВ. Наведемо приклад оформлення податкової накладної при здійсненні такої операції (див. табл. 2.).

Якщо турагент за дорученням туроператора реалізує туристичний продукт та туристичні послуги, то недивлячись на те, що у турагента обкладанню ПДВ підлягає лише його комісійна винагорода, поставка (продаж) турагентом за дорученням туроператора туристичного продукту чи туристичних послуг з місцем їх надання на митній території України має здійснюватися за цінами з урахуванням сум ПДВ, обчислених виходячи з бази оподаткування, визначених з договірних цін, а не з комісійної винагороди.

Суми ПДВ, сплачені у складі вартості придбаних турагентом на території України електроенергії, тепла, води, телефонного зв'язку, інших послуг, оренди офісу, які використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого турагента, включаються до складу податкового кредиту за умовами, передбаченими п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Обкладання ПДВ туристичного продукту і туристичних послуг з місцем їх надання за межами митної території України

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону №168/97-ВР при поставці туроператором туристичного продукту, туристичних послуг з місцем їх безпосереднього надання за межами митної території України базою оподаткування для такого туристичного оператора є винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених ним туристичного продукту, туристичних послуг та вартістю витрат, понесених таким туроператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту, таких туристичних послуг.

Вартість витрат, понесених туроператором, визначається як сукупність витрат, понесених ним у зв'язку із замовленням фізичними або юридичними особами, що передбачені відповідними угодами, укладеними згідно з чинним законодавством.

Для формування туристичного продукту або перепродажу туристичних послуг оператор закуповує у нерезидента, який перебуває за межами митної території України та у якого відсутнє представництво на Україні, туристичні послуги, фактичне споживання яких відбувається за межами митної території України. Оскільки місце фактичного надання нерезидентом туристичних послуг (проживання, харчування, екскурсії, інші послуги) знаходиться поза межами України, такі послуги відповідно до п. 3.1 ст. 3 та п. 6.5 ст. 6 Закону №168/97-ВР не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ, а тому придбання туроператором у такого нерезидента туристичних послуг здійснюється без ПДВ.

Крім того, туроператор для забезпечення власної господарської туристичної діяльності несе витрати, пов'язані з компенсацією вартості оренди офісу, електроенергії, тепла, води, телефонного зв'язку, інших послуг, які у складі комісійної винагороди включаються до загальної вартості туристичного продукту і туристичних послуг та які у складі загальної вартості компенсуються споживачем такого туристичного продукту та туристичних послуг. При цьому суми ПДВ, сплачені (нараховані) у складі вартості зазначених товарів (послуг), включаються до складу податкового кредиту за умовами, передбаченими п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.­ Податкова накладна (витяг).

облік туристичний договір податковий

2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку. План рахунків бухгалтерського обліку

План рахунків бухгалтерського обліку, принципи його будови і значення.

Важливе значення для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління і контролю, має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.

Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю.

Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за певними однорідними ознаками.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» Міністерством фінансів України розроблений і затверджений (наказом від 30.11.99 №291) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Він є обов'язковим для всіх підприємств і організацій України (крім банків і бюджетних установ).

Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев'ять класів: 1 «Необоротні активи», 2 «Запаси», 3 «Грошові кошти, розрахунки та інші активи», 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань», 5 «Довгострокові зобов'язання», 6 «Поточні зобов'язання», 7 «Доходи і результати діяльності», 8 «Витрати за елементами», 9 «Витрати діяльності».

В окремий клас (нульовий) виділено забалансові рахунки.

Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об'єднані в класи з розділами активу (1, 2 і З класи), пасиву балансу (4, 5, 6 класи) і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства (7, 8 і 9 класи). Таким чином, показники розділів балансу заповнюються за даними рахунків 1-6 класів, а показники Звіту про фінансові результати - за даними рахунків 7 - 9 класів.

До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об'єктів, що обліковуються, Планом рахунків передбачені субрахунки, які визначають напрямки подальшої деталізації обліку, показують, в якому розрізі треба групувати показники рахунків аналітичного обліку в межах того або іншого синтетичного рахунка, щоб мати інформацію, необхідну для управління, складання балансу та інших форм звітності.

Кожному синтетичному рахунку і субрахунку, крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення. Використання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах.

У Плані рахунків використано децимальну систему нумерації (кодування) рахунків. Це значить, що максимально можлива кількість синтетичних рахунків в Плані - не більше 99, а кількість субрахунків до відповідних синтетичних рахунків - не більше 9. За кожним класом закріплено певну серію номерів (кодів) рахунків з урахуванням деякого резерву вільних номерів (на випадок, якщо виникне потреба в додаткових синтетичних рахунках).

Номери (коди) синтетичних рахунків - двозначні. Субрахункам присвоєно порядкові номери (коди) в межах відповідного синтетичного рахунка. Номер (код) кожного субрахунка складається з номера синтетичного рахунка і порядкового номера самого субрахунка. При цьому перша цифра номера (коду) субрахунка означає номер класу, друга - номер синтетичного рахунка, третя - номер субрахунка.

Наприклад, код 103 означає: 1 - клас «Необоротні активи», О - номер синтетичного рахунка «Основні засоби», 3 - номер субрахунка «Будівлі і споруди»; код 201 означає: 2 - номер класу «Запаси», 0 - номер синтетичного рахунка «Виробничі запаси», 1 - номер субрахунка «Сировина і матеріали» і т.д.

Економічний зміст і призначення окремих класів рахунків.

Рахунки класу 1 «Необоротні активи» призначені для обліку довгострокових інвестицій підприємства в матеріальні, нематеріальні і фінансові активи. До них належать рахунки: 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», 13 «Знос необоротних активів», 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 15 «Капітальні інвестиції» та ін.

Рахунки класу 2 «Запаси» призначені для обліку оборотних матеріальних активів, що знаходяться в різних операційних циклах підприємства (запаси, виробництво, готова продукція). До них належать рахунки: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 28 «Товари» та ін.

Рахунки класу 3 «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» призначені для обліку оборотних фінансових активів (грошових коштів, фінансових інвестицій, коштів у розрахунках), а також витрат майбутніх періодів. До них належать рахунки: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 36 «Резерв сумнівних боргів», 39 «Витрати майбутніх періодів» та ін.

Рахунки класу 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань» за своїм змістом об'єднуються в дві групи рахунків. Перша група рахунків (40 - 46) призначена для обліку величини власного капіталу підприємства (рахунки 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» та ін.). Друга група рахунків (47 - 49) призначена для обліку джерел фінансування майбутніх витрат і платежів (рахунки 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»).

Рахунки класу 5 «Довгострокові зобов'язання» призначені для обліку зобов'язань, які виникають у підприємства протягом операційного циклу діяльності підприємства (постачання, виробництва, реалізації тощо) строком погашення більше 12 місяців після дати балансу. До них належать рахунки: 50 «Довгострокові позики», 51 «Довгострокові векселі видані», 52 «Довгострокові зобов'язання з оренди», 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» та ін.

Рахунки класу 6 «Поточні зобов'язання» призначені для обліку зобов'язань, які будуть погашені у звичайному порядку операційної діяльності підприємства протягом 12 місяців від дати балансу. До них належать рахунки: 60 «Короткострокові позики», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки по податках і платежах», 65 «Розрахунки по страхуванню», 66 «Розрахунки по оплаті праці» та ін.

Рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності» і класу 9 «Витрати діяльності» призначені для складання Звіту про фінансові результати. Тому для кожної статті Звіту передбачено окремий рахунок: 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 72 «Дохід від участі в капіталі», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін.

Рахунки класу 8 «Витрати за елементами» призначені для відображення витрат за елементами: 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати» та ін. Підприємства можуть одночасно використовувати рахунки класів 8 і 9, що дасть змогу системно одержувати інформацію, необхідну для заповнення відповідного розділу Звіту про фінансові результати, а потім перегрупувати ці витрати за видами діяльності і центрами відповідальності.

Суб'єкти малого підприємництва можуть не використовувати рахунки класу 9 «Витрати діяльності», а обліковувати відповідні витрати тільки за елементами, які одночасно з доходами, відображеними на рахунках класу 7 «Доходи і результати діяльності», списувати безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунки класу 0 «Забалансові рахунки» призначені для обліку активів, які не належать підприємству, а також умовних зобов'язань, одержаних і виданих забезпечень. До них належать рахунки: 01 «Орендовані необоротні активи», 02 «Активи на відповідальному зберіганні», 05 «Гарантії і забезпечення видані», 06 «Гарантії і забезпечення одержані», 08 «Бланки суворого обліку» та ін.

Для забезпечення правильного використання рахунків при відображенні господарських операцій одночасно з прийняттям Плану рахунків Міністерством фінансів України розроблено і затверджено інструкцію щодо його застосування. В ній наведена характеристика економічного змісту, призначення і структури кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, а також даються вказівки щодо порядку організації аналітичного обліку.

Коротке ознайомлення з групуванням рахунків у введеному Плані рахунків бухгалтерського обліку показує, що в ньому враховано економічний зміст рахунків і їх призначення, виходячи з кругообігу господарських засобів. Поєднання цих ознак надає наукової обґрунтованості групуванню рахунків, напрямкам організації всієї системи обліку на підприємствах і в організаціях, складанню фінансової звітності.

План рахунків та інструкція щодо його застосування є важливим засобом державного управління бухгалтерським обліком на підприємствах і в організаціях усіх галузей і форм власності, його упорядкування і раціоналізації, забезпечення єдиного порядку відображення господарських операцій в системі рахунків, можливість узагальнювати показники обліку при складанні балансу та інших форм звітності. Нова концепція національного Плану рахунків зорієнтована на перспективу розвитку ринкової економіки, ефективність використання інформаційних систем з метою забезпечення всіх рівнів управління і зовнішніх споживачів необхідною обліковою інформацією.

Размещено на Allbest.ru