Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему:

Облік інвестицій

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика підприємства. Економічна характеристика та класифікація інвестицій

2. Облік інвестицій

2.1. Облік капітальних інвестицій

2.2. Облік фінансових інвестицій

2.2.1. Облік довгострокових фінансових інвестицій

2.2.2 Облік поточних фінансових інвестицій

3. Методика складання звітності по інвестиціям

4. Автоматизація обліку інвестицій

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Однією з найважливіших сфер діяльності будь-якого підприємства є здійснення інвестицій економічний достаток фірми, галузі, регіону, країни в цілому, значною мірою характеризується обсягами і напрямами вкладених коштів. Особливо гостро назріла проблема в значних інвестиціях при переході економіки України до ринку, коли відбувається структурна перебудова та перепрофілювання багатьох підприємств і галузей економіки, зміна власника в процесі роздержавлення та приватизації, інтеграція у світові економічні відносини. бухгалтерський облік інвестиції

Треба відзначити, що поняття “інвестиції”, “інвестор”, “інвестиційна діяльність" тощо увійшли у вітчизняну термінологію порівняно недавно. З радянських часів ці терміни практично не застосовувалися. В окремії:' вішалках під цими поняттями розуміли сукупність затрат на реалізацію довгострокових вкладень капіталу в засоби виробництва (основні фонди}, тобто інвестиції практично ототожнювалися з поняттям "капітальні вкладення"; У найбільш стислому визначенні "капітальні вкладення” більшість економістів трактували як затрати на будівництво та придбання основних засобів.

При переході до ринкових відносин у вітчизняну економічну літературу і практику увійшов термін "інвестиції" та інші супутні поняття, що є першим кроком на шляху до інтеграції України в міжнародну систему об'єднання капіталу.

Під інвестиціями в найбільш широкому трактуванні розуміють вкладення певних ресурсів з метою одержання майбутніх вигод. Професор І. О. Бланк розглядає інвестиції як вкладення капіталу з метою його наступного збільшення [2, с.10]. Окремі автори під інвестиціями розуміють акт відмови від сьогоднішнього споживання благ заради більш повного задоволення потреб у наступні періоди [6, c.9] Дані визначення характеризують інвестиції в двох площинах: з економічної точки зору - як процес нагромадження капіталу; з соціальної - як зростання благ для споживання.

З двох позицій розглядають дане поняття Шевчук В.Я. і Рогожин П.С., а саме: фінансової, за якою інвестиції - це активи, кошти, що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу; економічної, де інвестиції розглядаються як видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного та оборотного капіталу [12,с.6].

Наявні фінансові чи матеріальні ресурси відіграють важливу роль у масштабах і структурі реального інвестування, є головною ланкою на шляху зміни вартості з метою нагромадження капіталу, який можна подати такою схемою перетворень:

Ресурси Вкладення Результат

В умовах ринкової економіки предметом купівлі-продажу можуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, автомашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, матеріали, готова продукція, товари і т.д.), нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки і т.д.), але й фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [3, с.216].

У будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасниками рийку цінних паперів, фінансові вкладення не е вилученням ресурсів і, як наслідок, не е фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, посередницьку діяльність.

Розділ 1. Загальна характеристика підприємства. Економічна характеристика та класифікація інвестицій

Термін "інвестиція" походить від латинського "invest"- "вкладати". Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції розглядаються як вкладення капіталу (майнових та інтелектуальних цінностей) в об'єкти підприємницького та іншого видів діяльності з метою його подальшого збільшення, отримання соціального, економічного та ін. ефекту. Джерелом приросту капіталу і головним мотивом інвестування є одержуваний інвестором прибуток (доход).

Деякі зарубіжні автори часто визнають інвестиції тільки в грошовій формі, а інвестування трактують як придбання цінних паперів з метою отримання дивідендів. Разом з тим інвестування капіталу може здійснюватися в будь-якій формі, а не тільки в грошовій.

Як показують розрахунки за тривалий період часу, в середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції -- це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу -- Інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як Юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства і окремі власники капіталу.

Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові га реальні, а зовнішні -- на прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, поза-як він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва).

В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження вирізняють два види акцій -- іменні та на пред'явника, а за розміром одержуваного доходу -- звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись.

По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованих -- фіксований розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку.

Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу (грошей) в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових "капітальних" (матеріальних) благ, а як наслідок цих результатів -- одержання набагато більшого прибутку.

Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте у практиці господарювання за ними закріпилась інша усталена і повсюдно поширена назва -- просто капітальні вкладення.

Оскільки в наступних розділах мова йтиме лише про капітальні вкладення у виробництво на різних підприємствах, то це обумовлює необхідність їх окремого більш детального розгляду.

Зовнішні прямі інвестиції -- це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного проекту, а портфельні -- закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту. Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу до сфери розвитку і підвищення виробництва та інших напрямків діяльності господарюючих суб'єктів

У нашій країні термін "інвестування" ідентифіковано з терміном "капітальні вкладення". Проте термін "інвестування" значно ширший.

Поняття "капітальні вкладення" трактується більш вузько, ніж "інвестиції".

У відповідності до своєї назви капітальні вкладення являють собою вкладення тільки в основний капітал, тоді як вкладення у інші види економічних ресурсів, такі як інформаційні ресурси, цінні папери, духовний потенціал, матеріальні запаси іменувати капітальними вкладеннями не прийнято або це робиться з застереженнями.

Капіталовкладення слід розглядати лише як частку інвестицій у відтворення основних фондів (будинків, споруд, передавальних пристроїв, устаткування та ін.). Загальний обсяг інвестування , що спрямоване на нове будівництво, реконструкцію або розширення, придбання товарно-матеріальних засобів виробництва за розрахунковий період називають - валовими інвестиціями.

На відміну від них, чисті інвестиції - це сума валових інвестицій зменшена на величину амортизаційних відрахувань.

За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі й непрямі інвестиції.

Пряме інвестування виконують інвестори, які безпосередньо беруть участь у виборі об'єктів інвестування та вкладанні в них коштів (майна, активів).

Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники.

За періодом інвестування короткострокові інвестиції здійснюються на період до одного року( короткострокові депо-зитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Довгострокові інвестиції проводяться на період понад рік (до 2 , від 2 до 3; від 3 до 5; понад 5 років.)

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції при-ватні, державні, іноземні й спільні.

Приватніздійснюються фізичними особами, а також юридичними особами з приватним капіталом, державні -- державними й місцевими органа-ми влади, державними (казенними) підприємствами з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів, іноземні -- фізичними та юридичними особами іноземних держав, спільні -- суб'єктами цієї держави та іноземних держав.

За регіональною ознакою розрізняють внутрішні й іноземні інвестиції. До них належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав -- акцій закордонних компаній, облігацій тощо.

У теорії розглядають також інші ознаки в класифікації інвестицій.

На обсяг інвестицій впливає багато факторів: очікувана норма чистого прибутку, ставка позичкового проценту, очікуваний темп інфляції, термін окупності, рівень ризику, відповідність фінансовим ресурсам, фінансовий стан підприємства і підприємця та ін.

Джерела здійснення інвестицій:

· власні кошти підприємства (залишковий прибуток, фонди економічного стимулювання, амортизаційний фонд тощо);

· позичкові фінансові кошти ( банківські та бюджетні кредити, надходження від випуску й продажу облігацій тощо);

· залучені фінансові ресурси (залучений акціонерний капітал, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

· бюджетні інвестиційні асигнування;

· безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян та ін.

Розділ 2. Облік інвестицій

2.1 Облік капітальних інвестицій

Важливе місце в бухгалтерському обліку посідають капітальні інвестиції. За своєю природою капітальні інвестиції -- це витрати на капітальне будівництво, придбання (виготовлення власними силами) основних засобів, придбання чи виготовлення інших необоротних матеріальних активів, придбання чи виготов-лення нематеріальних активів, а також формування основного стада, які здійснюються в даному періоді з метою отримати економічні вигоди в майбутньому.

Інвестиційні рішення, спрямовані на будівництво, придбання, виготовлення чи поліпшення окремих об'єктів, приймають власники чи уповноважені ними особи, які визначають обсяги й строки фінансування, а також спосіб виконання робіт: підрядний, господарський чи змішаний.

При підрядному способі ведення робіт забудовник (замовник) вибирає будівельну організацію (підрядника) й укладає з нею договір підряду.

Відповідно до нього генеральний підрядник бере на себе зобов'язання побудувати (реконструювати, розширити та ін.) передбачені договором об'єкти на основі затвердженої проектно-кошторисної документації в узгоджений строк. Замовник укладає з підрядником підрядний контракт в будів-ництві, яким передбачено взаємні зобов'язання сторін у процесі будівництва, реконструкції, ремонту тощо.

Способи укладання контракту визначаються замовником з урахуванням складності, особливостей будівництва об'єкта, можливостей конкурсного відбору підрядника, організаційно-правової форми контракту та інших факторів. Укладання контракту може здійснюватися методом прямих переговорів між сторонами або відкритих чи закритих торгів.

Учасникам прямих переговорів доцільно укладати передконтрактну угоду (протокол намірів), яка зобов'язує укласти контракт у подальшому на передбачених нею умовах. Цей документ дозволяє організувати підготовчу роботу для укладання контракту, підготувати необхідну документацію, зро-бити замовлення на матеріали, устаткування, укласти угоди з по-стачальниками і субпідрядниками.

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт здійснюється безпосередньо силами та коштами під-приємства, для якого споруджується об'єкт, без залучення підрядних будівельних організацій. При цьому також виготовляється проектно-кошторисна документація на будівництво, реконструкцію та ремонтно-будівельні роботи.

На великих підприємствах створюються відділи капітального будівництва, які займаються спорудженням об'єктів, ведуть облік витрат на будівництво, розпоряджаються коштами, призначеними на будівництво.

На малих і середніх підприємствах можуть виділятися окремі цехи або будівельні підрозділи (бригади), які здійснюють будівельно-монтажні роботи.

При змішаному способі поєднуються підрядний спосіб та гос-подарський. У цьому випадку одні роботи виконуються силами підрядних будівельних організацій (вузькоспеціалізовані на складних роботах -земляних, монтажних тощо), а інші -- силами самого підприємства (масові прості операції -- кладка цегли, малярні, штукатурні роботи та ін.).

Незалежно від обраного способу виконання робіт, пов'язаних із капітальними інвестиціями, фінансовий облік ведеться на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», який має п'ять субрахунків:

-- 151 «Капітальне будівництво»;

-- 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»;

-- 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»;

-- 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»;

2.2 Облік фінансових інвестицій

За чинним законодавством України, фінансова інвестиція -- це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції -- це активна форма ефективного використан-ня вільного капіталу підприємства, яка має особливості в тому, що:

здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні та за її межами;

є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їхнього розвитку можуть вирішуватися тільки вкладеннями капіталу в статутні фонди та придбанням контрольних пакетів акцій інших підприємств;

дає змогу підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку швидше та дешевше;

підприємство має можливість вкладати кошти як у безризикові інструменти, так і в спекулятивні, і, отже, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;

потребує мало часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);

виникає необхідність активного моніторингу й оперативності в прийнятті рішень за здійснення фінансових інвестицій, оскіль-ки фінансовий ринок має високі коливання кон'юнктури;

залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві й ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні (рис. 1).



Рис. 1 Види фінансових інвестицій

2.2.1 Облік довгострокових фінансових інвестицій

Довгострокові фінансові інвестиції --це інвестиції на період більший ніж один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права. (див. Додаток 1).

Довгострокові інвестиції поділяються на:

- інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення;

- інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

- інвестиції у спільну діяльність зі створенням юридичної особи контрольними учасниками;

- інші фінансові інвестиції.

Отже, довгостроковими інвестиціями можуть бути також і вкладення, які спочатку планувалося здійснювати на термін менше одного року у разі, якщо, виходячи із ситуації на ринку, підприємство визнає за неможливе їх реалізацію протягом короткого періоду. Ідеться про низьколіквідні або неліквідні активи.

 У довгострокові фінансові інвестиції можуть дійснюватися вкладення підприємства з метою одержання прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу на певний сегмент ринку, створення інтегрованих корпоративних структур, диверсифікації діяльності тощо. Зазначимо, що через інструментарій довгострокових фінансових інвестицій можна опосередковано здійснювати реальні інвестиції. Наприклад, замість вкладання коштів у придбання основних засобів для розвитку нового виробництва можна придбати контрольний пакет корпоративних прав підприємства, яке володіє відповідними необоротними активами, чи заснувати дочірнє підприємство, наділивши його статутним капіталом, за рахунок якого будуть здійснені реальні інвестиції.

Об'єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути:

· цінні папери, які засвідчують право власності (акції);

· цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);

· облігації державних та місцевих позик;

· вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

Довгострокові фінансові інвестиції в балансі підприємства-інвестора відображаються за такими позиціями:

· довгострокові фінансові інвестиції, котрі обліковуються за методом участі в капіталі,

· інші фінансові інвестиції.

До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать:

· інвестиції в асоційовані підприємства -- підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;

· вкладення у дочірні підприємства -- підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства (контроль -- вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності). При з'ясуванні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень стосовно ключових питань господарської діяльності об'єкта інвестування;

· вкладення в спільну діяльність -- господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

До інших довгострокових фінансових інвестицій належать усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об'єктами інвестування: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених, тощо.

У разі здійснення довгострокових фінансових вкладень під впливом інших, ніж отримання прибутку, цільових установок (наприклад, поглинання конкурентів, у т. ч. з метою їх ліквідації), слід провести аналіз витрат і вигід відповідних операцій та оцінити їх відповідність загальній стратегії розвитку підприємства.

Інвестиційні рішення можуть прийматися лише за наявності відповідних фінансових джерел. У противному разі інвестор може стати неплатоспроможним з усіма наслідками, які з цього випливають. Довгострокові інвестиційні вкладення доцільно здійснювати за рахунок власного капіталу, довгострокових позичок чи коштів, які вивільняються в результаті дезінвестицій.

2.2.2 Облік поточних фінансових інвестицій

Поточні інвестиції -- це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Ці інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.(див. Додаток 2).

Визначення еквівалентів грошових коштів передбачено П(С)БО 2, проте воно не дає чіткої відповіді, які ж саме інвестиції слід відносити до еквівалентів. У такому разі слід послатися на п. 7 МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів", у якому зазначається, що інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

- вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;

- характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

- мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох 

місяців.

У балансі поточні фінансові інвестиції відображаються в складі оборотних активів підприємства за статтею «Поточні фінансові інвестиції». До цього виду інвестицій належать вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші дохідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. Поточне фінансове інвестування може здійснюватися також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.

Поточними фінансовими інвестиціями, крім того, вважаються векселі, якщо вони використовуються як цінний папір. Зокрема, за позицією «поточні фінансові інвестиції» можуть бути відображені векселі, що придбаваються нижче за номінальну вартість з метою зарахування кредиторської заборгованості в сумі номіналу векселя.

Окрім цього, поточними можуть бути й інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства та спільну діяльність зі створенням юридичної особи, якщо вони придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання, або відповідні асоційовані чи дочірні підприємства ведуть діяльність в умовах, які обмежують їх здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

Оскільки поточні фінансові інвестиції розглядаються здебільшого як ліквідні резерви, для підприємства принципове значення має їх загальна ринкова вартість, тобто обсяг грошових коштів, які можна отримати в результаті реалізації портфеля поточних фінансових інвестицій.

На відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточне інвестування не потребує наявності відповідних фінансових джерел, зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок. Основою прийняття рішень про поточні фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фінансовому плані (бюджеті ліквідності). Якщо з плану випливає, що в окремих періодах у підприємства очікується тимчасовий надлишок грошових коштів, то слід прийняти рішення стосовно їх раціонального використання, зокрема вкладення в легколіквідні прибуткові інвестиції.

Розділ 3. Методика складання звітності по інвестиціям

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Фінансові інвестиції є таким самим активом, як і запаси або основні засоби. Тож вони відображаються в балансі за одночасної відповідності таким умовам:

їх оцінка може бути достовірно визначена;

очікується одержання в майбутньому економічних вигід, пов'язаних з їх використанням.

Придбані (отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Оцінка та облік фінансових інвестицій здійснюється в розрізі їх окремих об'єктів, а не в рамках портфеля інвестицій. Стандартами бухгалтерського обліку передбачено три основні методи оцінки інвестицій для відображення їх у фінансовій звітності:

1) оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю;

2) метод ефективної ставки процента при оцінці фінансових інвестицій;

3) метод участі в капіталі.

Фінансові інвестиції оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка, в свою чергу, складається з ціни придбання інвестицій, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. У разі, якщо придбання фінансових інвестицій здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії (чи інші активи підприємства), то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів (чи відповідних активів).

Справедлива вартість -- це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов'язання у результаті операції між поінформованими, заінтересованими і незалежними сторонами. Інакше кажучи, справедлива вартість -- це реальна ринкова вартість активу.

Оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю. Фінансові інвестиції (окрім тих, які утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) відображаються на дату балансу за справедливою вартістю. Цей метод обліку фінансових інвестицій є найпростішим і застосовується передусім до поточних фінансових інвестицій та інших вкладень, справедливу вартість яких можна достовірно визначити на основі аналізу операцій з купівлі-продажу відповідних інвестицій на ринку. Справедливою вартістю цінних паперів є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а за її відсутності -- експертна оцінка. Підтвердженням справедливої вартості цінних паперів може бути виписка про їх ціну за результатами торгів на біржі. Для визначення справедливої вартості може бути також використана інформація щодо котирування активів, які є предметом інвестування.

У разі, якщо справедлива вартість фінансових інвестиції на дату складання звітності перевищує їх балансову вартість, то сума збільшення відображається у складі інших фінансових доходів із відповідною переоцінкою балансової вартості інвестицій. Якщо ж справедлива вартість є меншою за балансову, то відбувається уцінка фінансових інвестицій з відображенням відповідних втрат за статтею «інші витрати» звіту про фінансові результати.

Однак не за всіма видами фінансових інвестицій можна достовірно визначити їх справедливу (ринкову) ціну. У такому разі інвестиція відображається на дату балансу за її собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції, що, в свою чергу, відбувається в результаті нарахування амортизації собівартості інвестиції.

Метод ефективної ставки процента. Як уже зазначалося, розрахунок ефективної ставки процента використовується не лише при оцінці доцільності інвестицій, а й при визначенні вартості, за якою вони відображаються у фінансовій звітності. В останньому випадку розрахунок ефективної ставки процента має свої особливості. Він здійснюється інвесторами з метою визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій, яка відображається у звітності. Різниця між собівартістю та вартістю погашення інвестиції (дисконт або премія при придбанні) з урахуванням нарахованих процентів поступово амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки процента.

Метод ефективної ставки процента -- метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою процента і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується процент.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат відповідно з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції -- це собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Вітчизняним П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» рекомендується спосіб розрахунку ефективної ставки процента, за якого очікувані середньорічні доходи від фінансових інвестицій слід ділити не на розмір коштів, вкладених в інвестиції (як це описувалося вище), а на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості її погашення.

Метод участі в капіталі -- це метод обліку фінансових інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно підвищується або знижується на суму збільшення чи зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування). Інакше кажучи, якщо підприємство, в яке здійснено фінансові вкладення, засвідчує у своєму балансі збільшення окремих позицій власного капіталу (резервний капітал, нерозподілений прибуток, статутний чи додатковий капітал), що приводить до збільшення загальної суми власного капіталу, то в інвестора балансова вартість відповідних інвестицій збільшується пропорційно до частки участі в капіталі об'єкта інвестицій.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. У разі нарахування дивідендів інвесторам, балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму встановлених дивідендів від об'єкта інвестування.

Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі на дату балансу, відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором та об'єктом інвестування.

Розділ 4. Автоматизація обліку інвестицій

В останні роки стрімко зростає розвиток інформаційних технологій бухгалтерського обліку та аудиту. Організація аудиту фінансових інвестицій передбачає широке використання інформаційних технологій на всіх етапах організації аудиторської перевірки. Це дозволяє забезпечити зниження витрат часу на проведення перевірки з одночасним збереженням необхідного якісного рівня цієї перевірки та підвищення її ефективності. Сьогодні прийнято говорити не про окремі комп'ютеризовані методи аудиту, а про комп'ютерний аудит. Термін «комп'ютерний аудит» означає використання комп'ютерів і сучасних інформаційних технологій для організації аудиторської діяльності, включаючи аудиторські перевірки фінансової звітності і підготовку аудиторського висновку. Міжнародні стандарти аудиту (MCA) -- International Standards on Auditing (ISA), які є обов'язковими для виконання аудиторами України, значну увагу приділяють використанню інформаційних технологій в аудиті. Нова редакція Міжнародних стандартів аудиту, яка ознаменувала докорінну перебудову їх ідеології щодо застосування інформаційних технологій, -- стандарти з аудиту в умовах застосування інформаційних комп'ютерних систем вилучено: натомість весь аудит фактично розглядається як комп'ютерний [1]. Проте, в Україні недостатній рівень розробки постановки задач аудиту фінансових інвестицій в комп'ютерному середовищі, невідповідність, застосування користувачами різного програмного забезпечення, відсутність спеціалізованої літератури гальмують розвиток комп'ютерних технологій аудиту фінансових інвестицій. Це зумовлює необхідність подальшого реформування та удосконалення аудиту фінансових інвестицій на вітчизняних підприємствах.

Вагомий внесок у розв'язання проблем організації аудиту фінансових інвестицій в умовах використання інформаційних технологій внесли праці Петрик О.А., Городілова М.А., Подольського В.І. [2; 5]. Даному питанню присвячені публікації таких авторів, як Івахненков С.В. «Комп'ютерний аудит: контрольні методики і технології», А.Н. Романов «Автоматизація аудиту». Дослідження науково-практичних публікацій з проблем організації та проведення аудиту фінансових інвестицій свідчать, що переважна їх більшість приділяє достатньо уваги організації і технології комп'ютерного аудиту операцій з цінними паперами, але не пропонує цілісної системи його проведення. Так, в роботі А.Н. Романова А.Н. «Автоматизація аудиту» не викладено порядку інтеграції аудиторської програми з бухгалтерською [3]. Крім того, спірними залишаються деякі положення щодо визначення категорії «комп'ютерний аудит», та перелік і обсяг завдань, які він вирішує. Так, Івахненков С.В. вважає, що комп'ютерний аудит є назвою спеціального виду послуг, що передбачає виявлення ризиків, притаманних функціонуванню і надійності інформаційних систем [4]. Стримуючим фактором розвитку автоматизації аудиту є також те, що клієнти аудиторських фірм застосовують для автоматизації обліку різні програмні забезпечення. Враховуючи розбіжності у визначенні категорії комп'ютерного аудиту та інші спірні положення щодо його проведення, стає очевидним, що питання організації комп'ютерного аудиту фінансових інвестицій є неоднозначним і потребує досконалого вивчення у контексті впровадження у вітчизняну практику. Актуальність обраної теми дослідження полягає не тільки у відсутності накопиченого досвіду роботи вітчизняних підприємств у сфері проведення комп'ютерного аудиту фінансових інвестицій, а й не достатнього висвітлення даної проблеми в теоретичному аспекті. У сучасній фаховій літературі вже виокремлено два підходи: комп'ютеризований аудит та аудит у комп'ютерному середовищі [2;3;5]. Однак питання щодо використання тих чи інших видів технічних засобів для виконання аудиторських процедур в умовах застосування комп'ютерної обробки даних докладно не висвітлено. Тому виникає невідкладна потреба у адаптації інструментарію обліку та аудиту до умов середовища електронної обробки даних. Дослідження даної проблеми проводилось шляхом збору інформації про програмне забезпечення аудиторської перевірки фінансових інвестицій на аудиторських фірмах та шляхом статистичного і порівняльного аналізу отриманих даних. Метою статті є розробка теоретичних і практичних положень з організації аудиту в умовах використання інформаційних систем. Для реалізації поставленої мети визначено такі основні завдання:

-- розкриття особливостей організації та проведення аудиту фінансових інвестицій в умовах комп'ютерних технологій;

-- визначення складу і змісту процедур аудиту фінансових інвестицій із застосуванням інформаційно-комп'ютерних технологій. Стаття включає: вступ, результати дослідження, висновки, перелік використаних джерел.

Комп'ютерні технології сьогодні можуть використовуватися на всіх стадіях аудиторської перевірки: під час планування, здійснення, документування аудиторської роботи, оформлення аудиторського висновку. Саме тому таким актуальним є сьогодні питання автоматизації аудиту на сучасному етапі його розвитку. Комп'ютерний аудит передбачає використання комп'ютерів та інформаційних технологій для організації аудиторської діяльності. Основними роботами при цьому можна вважати аудиторські перевірки фінансової звітності зі складанням аудиторського висновку. Найбільш вигідним є такий варіант, при якому комп'ютери для автоматизації управлінських робіт використовуються і у суб'єкта перевірки і у аудиторській фірмі. Однак, тільки наявність персональних комп'ютерів не є основним компонентом комп'ютерного аудиту. Важливо, щоб у суб'єкта перевірки були автоматизовані роботи по внутрішньому контролю, бухгалтерському обліку та іншим процесам управління. Аудиторською фірмою комп'ютери можуть використовуватись для автоматизації управлінських робіт аудиторської організації та для проведення аудиту у економічних суб'єктів. Аудит фінансових інвестицій - це один з напрямків незалежної експертної діяльності, що спрямований на перевірку та оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій з цінними паперами, профілактику та виявлення зловживань і помилок в цій галузі. Метою аудиту фінансових інвестицій є:

- перевірка реальності фінансових інвестицій, відображених в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

- перевірка правильності та обґрунтованості розподілу фінансових інвестицій на короткострокові та довгострокові залежно від строку їх утримання;

- перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку фінансових інвестицій при їх придбанні, оцінці на дату балансу, отриманні доходу, при вибутті;

- перевірка правильності ведення податкового обліку по операціям з фінансовими інвестиціями;

- перевірка взаємоузгодженості форм фінансової звітності, в якій відображені дані про фінансові інвестиції..

Ефективні процедури контролю за цінними паперами, як правило, включають адекватний розподіл обов'язків, моніторинг управління ризиками, нагляд управлінського персоналу та інші процедури, розроблені з метою забезпечення належного рівня контролю. В процесі проведеного аудиту мають бути одержані достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб аудитор мав змогу сформулювати обгрунтовані висновки. Аудиторські докази отримують у результаті проведення відповідного комплексу тестів контролю та процедур по суті.

Висновки

Отже, розглянувши всі необхідні для вивчення даної теми документи та джерела інформації ми можемо впевнено сказати що, згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До інвестицій можна віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

За визначенням національного П(С)БО 4 „Інвестиційна діяльність” охоплює придбання, реалізацію необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Прийняття рішень з інвестиційної діяльності зумовлено багатьма факторами: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, наявність різних можливостей інвестування, обмеженість фінансових ресурсів, ризик інвестування, прибутковість та окупність інвестиційних проектів тощо. Водночас виникає необхідність інвестування, яка спричинена: розширенням сфери діяльності, оновленням технічної бази господарюючого суб'єкта, зміною видів діяльності (продукції, робіт, послуг).

Важливе місце в бухгалтерському обліку посідають капітальні інвестиції. За своєю природою капітальні інвестиції -- це витрати на капітальне будівництво, придбання (виготовлення власними силами) основних засобів, придбання чи виготовлення інших необоротних матеріальних активів, придбання чи виготов-лення нематеріальних активів, а також формування основного стада, які здійснюються в даному періоді з метою отримати економічні вигоди в майбутньому.

Фінансові інвестиції підлягають певній класифікації, згідно якої розрізняють довгострокові та короткострокові фінансові інвестиції. Довгострокові поділяються на позикові і пайові, а короткострокові - на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції. Критеріями визнання фінансових інвестицій є загальні принципи визнання активів, до яких вони належать. Ці принципи зазначені в п.10 П(С)БО 2.

Для обліку фінансових інвестицій призначені рахунки 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам, інвестиції непов'язаним сторонам) та 35 «Поточні фінансові інвестиції» (еквіваленти грошових коштів, інші поточні фінансові інвестиції).

Поточними фінансовими інвестиціями, крім того, вважаються векселі, якщо вони використовуються як цінний папір. Зокрема, за позицією «поточні фінансові інвестиції» можуть бути відображені векселі, що придбаваються нижче за номінальну вартість з метою зарахування кредиторської заборгованості в сумі номіналу векселя.

Список використаної літератури

1. Альбом бухгалтерських проводок. -Харків: Фактор, 2000. -80 с.

2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. -К.: МП “ІТЕМ”, 1995. -448 с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -3-е вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001. -672 с.

4. Гусаков Б.И. Экономическая эффективность инвестиций собственника. -Минск: НПК “Финансы, учёт, аудит”, 1998. -216 с.

5. Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). -2000. -24 липня.

6. Жимиров В.Н. Анализ и оценка инвестиций на предприятиях. -С.-Пб, 1995. -181 с.

7. Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): навчально-методичний посібник. -Тернопіль: Карт-бланш, 2000. -288 с.

8. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний посібник. -К.: Знання, 2000. -245 с.

9. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. -К., 2000. 578 с.

10. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.: А.С.К., 2000. -784 с.

11. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П.Я. Хомина. -Тернопіль: Астон, 2000. -288 с.

12. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. -К.: Генеза, 1997. -266 с.

Додаток 1

Бухгалтерський облік довгострокових фінансових інвестицій

№ on.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Придбано фінансові інвестиції за грошові коти	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"	30 "Каса", 31"Рахунки в банках"
2	Переведено поточні фінансові інвестиції до складу довгострокових	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"	35 "Поточні фінансові інвестиції"
3	Збільшено частку інвестора в сумі збільшення додаткового капіталу підприємства, що інвестується, в результаті проведеної дооцінки	141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом облік-участі в капіталі"	423 "Дооцінка активів"
4	Погашено заборгованість засновників (учасників) підприємства довгостроковими фінансовими інвестиціями	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"	16 "Довгострокова дебіторська -заборгованість"
5	Придбано довгострокові фінансові інвестиції за рахунок позики банку	14 "Довгострокові фінансові інвестиції”	50 "Довгострокові зобов'язання"
6	Збільшено вартість фінансових інвестицій на суму одержаних брокерських послуг	14 "Довгострокові фінансові інвестиці”	68 "Розрахунки за іншими операціями"
7	Одержано доход у вигляді довгострокових фінансових інвестицій	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"	70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фінансові доходи", 74 "Інші доходи"
8	Погашено фінансові інвестиції нематеріальними активами, грошовими коштами	12 "Нематеріальні активи", 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"
9	Переведено довгострокові фінансові інвестиції до складу поточних	35 "Поточні фінансові інвестиції"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"
10	Відображено частку інвестора у дивідендах підприємства, що інвестується	373 "Розрахунки за нарахованими доходами"	141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом облік участі в капіталі"
11	Відображено погашення кредиторської заборгованості за кредитами за рахунок-передачі кредитору права на довгострокові фінансові інвестиції підприємства	50 "Довгострокові зобов'язання", - 60 "Короткострокові позики", 68 "Розрахунки за іншими операціями"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"
12	Відображено зменшення довгострокових фінансових інвестиції на сум}г понесених збитків від них	96 "Втрати від участі в капіталі"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"
13	Списано вартість довгострокових фінансових інвестицій: - у зв'язку з їх реалізацією	971 "Собівартість реалізованих фінансових інвестицій"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"
	- у зв'язку з їх знеціненням	975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"

Додаток 2

Бухгалтерський облік поточних фінансових інвестицій

Ле on.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Переведено довгострокові фінансові інвестиції до складу поточних	35 "Поточні фінансові інвестиції"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції"
2	Придбано фінансову інвестицію в обмін на вексель, інші необоротні активи, за грошові кошти, за рахунок позик, в кредит	35 "Поточні фінансові інвестиції”	162 "Довгострокові векселі одержані", 18 "Інші необоротні активи", 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 50 "Довгострокові позики", 60 "Короткострокові позики", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
3	Одержано фінансову інвестицію в погашения дебіторської заборгованості	35 "Поточні фінансові інвестиції"	36 "Розрахунки з покупцями та замовниками”, 37 "Розрахунки з різними дебіторами"
4	Збільшено балансову вартість поточної фінансової інвестиції: - на суму амортизації дисконту (по інвестиціях, що обліковуються за амортизованою собівартістю)	35 "Поточні фінансові інвестиції"	733 "Інші доходи від фінансових операцій"
	- на суму різниці між справедливою і первісною вартістю на дату балансу (по інвестиціях, що обліковуються за собівартістю з урахуванням зменшення їх корисності)	35 "Поточні фінансові інвестиції"	746 "Інші доходи від звичайної діяльності"
5	Переведено поточну інвестицію до складу довгострокової	.14 "Довгострокові фінансові інвестиції"	35 "Поточні фінансові інвестиції"
6	Погашено фінансову інвестицію грошовими коштами	30 "Каса" 31 "Рахунки в банках"	35 "Поточні фінансові інвестиції”
7	Списано балансову вартість реалізованих поточних фінансових інвестицій	971 " Собівартість реалізованих фінансових інвестицій"	35 "Поточні фінансові інвестиції”
8	Відображено в складі витрат поточних періодів суми: - уцінки фінансових інвестицій - зменшення корисності інвестицій	975 "Уцінка необоротних : активів і фінансових інвестицій"	35 "Поточні фінансові інвестиції"
9	Списано на збитки, понесені -в результаті надзвичайних подій вартість фінансових інвестицій	99 "Надзвичайні . витрати''	35 "Поточні фінансові інвестиції"

Размещено на www.allbest.ru