Особливості обліку праці та її оплата

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Облік праці та її оплата

1.1 Форми та системи оплати праці

1.2 Облік персоналу підприємства

1.3 Облік використання робочого часу і виробітку робітників

1.4 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці

1.5 Облік відрахувань на соціальні заходи

1.6 Облік депонованої заробітної плати

2. ПСБО 16 «Витрати». Затверджене наказом Мінфіну України 29.11.99 №290

Перелік посилань



1. Облік праці та її оплата

1.1 Форми та системи оплати праці

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виразі, який за трудовими договорами власник або уповноважений ним орган виплачують за виконану роботу або надані послуги. Основними формами оплати праці є відрядна і погодинна форми оплати праці.

При відрядній оплати заробітна плата робітників прямо залежить від обсягу виконаної роботи і розміру розцінки. Цю форму використовують при оплаті тим робітникам, робота яких підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці складається з таких систем: пряма відрядна, побічно-відрядна, відрядно-преміальної, відрядно-прогресивної і акордної. Вона може бути індивідуальна і бригадна.

Пряма відрядна - оплата здійснюється за кожну вироблену продукцію за незмінною розцінкою. Для того, щоб встановити відрядну розцінку, необхідно денну тарифну ставку робітника поділити на норму виробітку за зміну. заробітна плата депонований

Побічно-відрядна оплата праці передбачає оплату праці працівникам у відсотках до заробітку основних робітників. Специфіка даної форми оплати праці полягає в тому, що заробітна плата підсобних працівників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

Відрядно-преміальна система оплати праці характеризується тим, що робітники, крім основного цільного заробітку, отримують премії за перевиконання норм виробітку. У залежності від того, хто виконує роботу, розрізняють дві системи відрядної оплати праці:

- індивідуально-відрядна система - працівник самостійно виконує роботу, виробляє продукцію або надає послуги, за які визначені розцінки, норми часу і виробітку. Заробітна плата працівника повністю залежить від індивідуальної роботи.

- колективно-відрядна система передбачає, що виконує роботу, виробляє продукцію або надає послуги, за які визначені відрядні розцінки, норми часу та виробітку, колектив (бригада). Заробітна плата кожного працівника залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи.

Відрядно-прогресивна система оплати полягає у підвищенні оплати праці за виконання норм виробітку понад встановлених нормативів.

Акордна система оплати передбачає визначення сукупного заробітку за виконання певних стадій роботи або виробництва певного обсягу робіт. Специфіка даної форми оплати праці полягає в тому, що доручена робота повинна бути виконана за певні терміни, при цьому час, витрачений на її виконання, особливої ролі при нарахуванні заробітної плати не грає.

При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу. Коло працівників визначається наявністю таких систем, як проста погодинна і погодинно-преміальна.

Проста погодинна оплата праці розраховується по часовим тарифним ставкам та по місячним посадовим окладам. Сума загального заробітку при погодинній оплаті праці визначається множенням годинної тарифної ставки на кількість відпрацьованих годин. Місячний оклад виплачується працівникові, який пропрацював повний місяць. Якщо він пропрацював не всі робочі дні, то заробіток буде розрахований пропорційно фактично відпрацьованому робочому часу. Застосування погодинної оплати праці передбачає обов'язкове дотримання встановлених законодавством норм тривалості робочого часу, які не повинні перевищувати 40 годин на тиждень.

При погодинно-преміальній системі, крім основного заробітку, працівники отримують премію, що посилює їх матеріальну зацікавленість в результатах своєї праці. Працівнику за певні показники до суми заробітку за тарифом у певному відсотку додають премію до тарифної ставки.

Також існує контрактна форма оплати праці. У випадку наймання працівника за контрактом власник або уповноважений їм орган можуть установлювати ті умови оплати праці за згодою працівника, які визначені в колективному або індивідуальному договорі.

Керівник підприємства регулює форми і системи оплати праці на підприємстві та встановлює робітникам конкретні розміри тарифних ставок. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати та податкової соціальної пільги.

1.2 Облік персоналу підприємства

Наказом Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995р. затверджено певні типові форми з обліку особового складу працівників підприємства.

Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу" (форма № П-1), який заповнюється у відділі кадрів.

Завізований начальником відділу кадрів або особою, відповідальною за прийняття на роботу, проект наказу (розпорядження) в необхідних випадках є направленням на переговори і пропуском в цех (відділ) для ознайомлення з умовами роботи. Керівник структурного підрозділу -- начальник (майстер) цеху (відділу) робить висновок про можливість зарахування: на зворотній стороні проекту наказу (розпорядження) вказується, ким може бути прийнятий на роботу той, хто наймається, по якому розряду, чи з яким окладом і тривалість строку випробування.

Згода працівника з умовами праці, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежному мінімуму та інші відмітки проставляються на зворотній стороні форми. Проект наказу (розпорядження) про прийом на роботу працівника, якому встановлюють оклад, візується у відповідній службі підприємства для підтвердження вакантної посади і окладу, що встановлюються за штатним розписом. Підписаний керівником підприємства наказ (розпорядження) оголошується працівнику під розписку.

На підставі підписаного наказу (розпорядження) про прийом на роботу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку форма № П-2 "Особова картка", робить відповідні записи у трудовій книжці; бухгалтерія відкриває особовий рахунок. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

На великих підприємствах з метою полегшення роботи з картотекою на кожного працівника відкривається додатково "Алфавітна картка" (форма №П-3). Картотека алфавітних карток ведеться по підприємству в цілому і картки в ній розкладаються в алфавітному порядку.

При оформленні переведення працівника із одного цеху (відділу) в інший застосовується "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу" (форма № П-5). Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ (розпорядження) візує начальник цеху (відділу) попереднього і нового місця роботи та підписує керівник підприємства.

На підставі наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2, трудовій книжці та інших документах. На зворотній стороні форми робляться відмітки про нездані майново-матеріальні та інші цінності, що рахуються за працівником на попередньому місці роботи.

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинними законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток застосовується "Наказ (розпорядження) про надання відпустки" (форма №П-6), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства.

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2 працівника, а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку. При наданні відпустки без оплати поруч із зазначенням кількості днів відпустки зазначається "без оплати".

Відпустки для групи працівників доцільно оформлювати за допомогою форми "Список про надання відпустки" (форма № П-7). Відмітки про здачу інструменту, спецодягу та іншого господарського інвентарю на період відпустки працівника в списку про надання відпустки не робляться. Відділ кадрів на основі списку про надання відпустки відмічає в особовій картці працівника дані про відпустку, а розрахунковий відділ бухгалтерії робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку.

При звільненні працівників, за винятком тих, які звільняються вищестоящим органом, оформляється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)" (форма №П-8). Один екземпляр залишається у відділі кадрів, а другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства.

На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником.

1.3 Облік використання робочого часу і виробітку робітників

Робочий час - це встановлене законом або угодою сторін час, протягом якого працівник повинен виконувати свої обов'язки за трудовим договором. Норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50, глава IV Кодексу законів про працю України). Регулювання робочого часу здійснюється нормативно-правовими актами в сфері праці, угоди й колективних договорів.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку.

При прийомі на роботу працівникові привласнюється табельний номер, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі Наказу керівника підприємства. На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особиста картка, у якій відзначають необхідні анкетні дані про працівника й всі зміни, які відбуваються в його роботі. Бухгалтерія відкриває особисту картку кожному працівнику.

Табельний облік ведеться такими способами: жетонним - з використанням жетонів (на які проставлені табельні номери) кількість яких на підприємстві рівняється кількості облікового складу працюючих; картковим - з використанням контрольних годин, які автоматично позначають час явки кожного працівника в його картці; по пропускній системі, по якій працівники при явці на роботу - здають свої пропуски, а по закінченні роботи одержують їх, і ін.

До завдань табельного обліку входять контроль за своєчасною явкою робітників та службовців на роботу і виявлення всіх, хто не з'явився чи спізнився; контроль за використанням робочого часу протягом дня (зміни); своєчасне встановлення причин неявки на роботу або запізнень; виявлення порушень трудової дисципліни і пов'язаних з ними втрат робочого часу; одержання даних про час, фактично відпрацьований робітниками підприємства.

Для первинного обліку робочого часу робітників застосовуються форми документів, затверджені наказом № 253:

1) Форма № П-12 "Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати" - застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючим встановленого режиму робочого часу, для одержання даних про відпрацьований час, розрахунку за робітної плати, а також для упорядкування статистичної звітності. Багатоцільове призначення форми № П-12 робить її складною за побудовою, вона складається з п'ятьох сторінок.

2) Форма № П-13 "Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати" - призначена для застосування в умовах автоматизованої системи управління підприємством., пристосована для різних умов організації виробництва. На практиці форма № П-13, на відміну від форми №П-12, найбільш зручна для застосування на місцях її заповнення (у бригадах, на ділянках, у цехах). Бланк табеля форми № П-13 із заздалегідь заповненими окремими реквізитами може бути створений за допомогою засобів обчислювальної техніки. До таких реквізитів належать: цех (відділ), бригада, прізвище, ім'я, по батькові, професія (посада), табельний номер і т.д., тобто дані, наявні в довідниках умовно-постійної інформації. У цьому випадку форма табеля змінюється відповідно до прийнятої технології опрацювання даних.

3) Форма № П-14 "Табель обліку використання робочого часу" - призначається тільки для обліку використання робочого часу робітників із твердим місячним окладом або ставкою. Підсумкові дані про кількість відпрацьованих людино-годин і людино-днів записують у розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки робітників.

4) Форма № П-15 "Список осіб, які працювали в понаднормовий час" - призначена для обліку часу понаднормових робіт, відпрацьованих робітниками підприємства з нормованим робочим днем. Списки з оцінкою майстра про кількість фактично відпрацьованого понаднормативного часу використовуються для запису в табель.

5) Форма № П-16 "Листок №__ обліку простоїв" - призначена для обліку часу простоїв робітниками підприємства за місяць. Листки обліку простоїв з оцінкою про час простою використовуються для запису в табель. Простій не з вини робітника оплачується в розмірі, встановленому статтею 113 КЗоТу України і залежить від причини простою.

У табель заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по кожному цеху й відділу табельниками або розраховувачами. У табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу.

На деяких підприємствах табельний облік спрощений. У табелі відзначають лише відхилення від нормальної тривалості робочого дня (запізнення, прогули), неявки на роботу з поважної причини (відпустка, відрядження й т.п.), понаднормові роботи й ін. У цьому випадку по закінченні місяця підраховують загальний календарний фонд робочого часу, час невиходів й інших втрат. Із загального календарного фонду мінусують всі витрати й одержують фактично відпрацьований час. Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділам і передаються в бухгалтерію. Ці дані необхідні для контролю використання робочого часу й для нарахування заробітної плати працівникам підприємства за звітний місяць.

Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати необхідно точно враховувати вироблення продукції або обсяг робіт, виконаних кожним працівником. Залежно від технології й організації виробництва застосовують різні системи обліку продукції або виконання робіт.

Під обліком вироблення розуміють з'єднання способів одержання інформації, порядку її запису й застосування форм первинних документів.

Облік вироблення робітниками-відрядниками в промисловості здійснюють по типових формах і залежно від технологічного процесу виробництва, системи організації й оплати праці в рапортах про вироблення, у маршрутних листках, відомостях обліку вироблення, убраннях й інших документах.

Роботи можуть виконуватися одним робітником або бригадою. На багатьох підприємствах широко застосовують бригадний підряд, що є основою обліку вироблення. Використовують такі системи обліку вироблення поопераційний, по кінцевій операції й інвентарний.

Послідовне виконання обсягу робіт фіксується в індивідуальних або бригадних нарядах, які передаються в бухгалтерію або обчислювальний центр для нарахування заробітної плати.

Система обліку вироблення по кінцевій операції й зробленій продукції передбачає облік готових виробів, прийнятих відділом технічного контролю для здачі на склад або передачі на іншу виробничу ділянку. Вона найпоширеніша при бригадній формі організації роботи, передбачає закріплення за групою робітників єдиного завдання, колективну відповідальність й оплату за результатами роботи. При цьому робота бригади за зміну є закінченим циклом виробництва зі здачею готової продукції згідно із приймально-здавальними накладними на склад.

Первинними документами про вироблення є рапорти або відомості вироблення бригади. У них відзначають прізвище, табельний номер робітника, розряд і кількість відпрацьованих годин.

Операції, передбачені технологічним процесом, оплачуються по нарядах на відрядні роботи, а різні доплати - по листках на доплату. Оплату часу простоїв не з вини робітників оформляють листком обліку простоїв. На оплату виправлення браку продукції виписують окремий наряд з позначкою "Виправлення браку".

Оплата працівникам часу, протягом якого вони не працювали (виконання державних або суспільних обов'язків, доплата підліткам до середнього заробітку за скорочений робочий день, оплата відпусток, тимчасової непрацездатності й т.п.) здійснюється по наданим наказів директора підприємства, листків непрацездатності й т.п.

1.4 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці

Синтетичний облік основної й додаткової оплати праці і її використання ведеться на пасивному рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", що має два субрахунки: 1 "Розрахунки за заробітною платою"; 2 "Розрахунки з депонентами".

По кредиту рахунку 66 " Розрахунки за виплатами працівникам", субрахунок 1 " Розрахунки за заробітною платою ", ураховуються нарахування заробітної плати, нарахування заробітної плати за час чергових відпусток, допомоги з тимчасової непрацездатності, премії з фонду матеріального заохочення та інших виплат.

По дебету рахунку 66 " Розрахунки за виплатами працівникам ", субрахунок 1 "Розрахунки за заробітною платою ", відбиваються виплачені суми заробітної плати, премій, допомога з тимчасової непрацездатності, депоновані суми, а також суми втримань податків, платежів за товари, придбані в кредит, по виконавчих документах та інші втримання, установлені законодавством України.

Видача заробітної плати з каси оформляється бухгалтерською проводкою: Дебет рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", Кредит рахунку 30 "Каса ".

Нараховані суми заробітної плати основним виробничим робітником, зайнятим безпосередньо виробництвом продукції, відбиваються по дебету рахунку 23 "Виробництво" (коли підприємство не використає рахунки класу 8) або рахунку 81 "Витрати на оплату праці" (при використанні рахунку класу 8) і кредиту рахунку 66 " Розрахунки за виплатами працівникам".

Не видана у встановлений строк раніше нарахована заробітна плата (через неявку одержувачів) переноситься з дебету рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам ", субрахунок 1 "Розрахунки за заробітною платою", у кредит рахунку 66, субрахунок 2 "Розрахунки з депонентами".

Деяку особливість має облік заробітної плати працівників за відпустку. Чергові відпустки працівникам надаються протягом року нерівномірно. Щоб забезпечити рівномірне протягом року віднесення на собівартість продукції сум на оплату відпусток, виробляється резервування цих витрат у розмірі планового відсотка від фактично нарахованої основної заробітної плати. Резерв створюється не тільки на заробітну плату за час відпусток, але й на майбутні відрахування з її соцстраху.

На суму резерву на оплату майбутніх відпусток дебетуються рахунки, на які віднесена основна заробітна плата: робітникам - ДТ рахунку 23 "Виробництво"; іншому виробничому персоналу - ДТ рахунку 91 "Загальновиробничі витрати"; адміністративному персоналу - ДТ рахунку 92 "Адміністративні витрати"; персоналу, що здійснював збут продукції, - ДТ рахунку 93 "Витрати на збут"; персоналу об'єктів соціально-культурного призначення - ДТ рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності". Перераховані рахунки кредитуються з рахунком 471 "Забезпечення виплат відпусток".

Протягом звітного року ці суми повинні бути списані на виробничі рахунки. На суми відпускних, нарахованим працівникам у поточному звітному періоді й належні за дні відпустки, формується бухгалтерська проводка: ДТ рахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток", КТ рахунку 66 "Розрахунки за оплатами працівникам".

Нарахована матеріальна допомога працівникам відбивається в бухгалтерському обліку записом: КТ рахунку 661 "Розрахунки з заробітною платою". ДТ рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності". Видача матеріальної допомоги відбивається бухгалтерським записом: ДТ рахунку 661 " Розрахунки з заробітною платою", КТ рахунку 30 "Каса".

Утримання із заробітної плати відбивається бухгалтерським записом Дебет рахунку 661 "Розрахунки з заробітною платою":

- прибуткового податку - Кредит рахунку 641 "Розрахунки за податками";

- на обов'язкове державне пенсійне забезпечення - Кредит рахунку 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням";

- на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття - Кредит рахунку 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття".

У синтетичному обліку використаються меморіальні ордери, оборотні відомості, головна книга, журнали-ордери по рахунках і т.д.

До документів аналітичного обліку заробітної плати відносяться: особовий рахунок працівника, податкова картка по обліку доходів і прибуткового податку фізичної особи, розрахункові й розрахунково-платіжні відомості та ін.

На кожного працівника на початку року й при прийомі на роботу бухгалтерія підприємства відкриває особовий рахунок і заводить податкову картку по обліку доходів і податку на доходи фізичних осіб. Крім того, кожному працівнику привласнюється табельний номер, що надалі проставляється на всіх документах по обліку особового складу організації.

Щоб з'ясувати суму заробітної плати, що підлягає видачі на руки працівникові, необхідно визначити суму заробітку працівника за місяць і зробити з неї втримання. Ці розрахунки ведуться в особових рахунках працівників, а потім їхні результати переносяться в розрахунково-платіжну відомість і податкову картки. У розрахунково-платіжну відомість заносять суму нарахованої заробітної плати по її видах, суму втримань по їхніх видах і суму до видачі. Для кожного працівника у відомості приділяється один рядок. Розрахунково-платіжна відомість не тільки є регістром аналітичного обліку розрахунків із працівниками по заробітній платі, але й виконує функції розрахункового й платіжного документа.

1.5 Облік відрахувань на соціальні заходи

З 01.01.2011 року вступив в силу Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI, 08.07.2010. З вступом в дію цього закону відбулися кардинальні зміни у системі державного пенсійного та соціального страхування. З 1 січня 2011р. значно спростилася система адміністрування внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок - це єдиний платіж до Пенсійного фонду, який міститиме в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування. Замість чотирьох платежів до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку прийшов один - єдиний соціальний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - підприємці , які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності; дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України та інші.

Єдиний соціальний внесок складається з відрахувань із зарплати самого найманого працівника; нарахувань на фонд оплати праці, які проводить і оплачує роботодавець. Об'єктом обкладання для зазначеного збору є суми оплати праці (які включають основну та додаткову заробітну плату, а також заохочувальні й компенсаційні виплати, премії у тому числі в натуральній формі), які підлягають оподаткуванню із громадян.

Для роботодавців ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва наведено 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску - 34,7%.

Для працівників які працюють на підприємствах, у фізичних осіб - підприємцях або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6% - тобто 2% із зарплати поступає до Пенсійного, 1,6% - до інших соціальних фондів.

Роботодавці повинні сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати. Сплата єдиного внеску відбувається шляхом перерахування коштів на відповідний банківський рахунок Пенсійного фонду. Потім ці сумирозподіляються серед фондів соціального страхування. Це відбивається в бухгалтерському обліку записом: Дебет рахунку 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням», Кредит рахунку 661 "Розрахунки з заробітною платою".

На підприємствах найпоширенішим видом використання коштів соціального страхування є оплата лікарняних листів непрацездатності. Нарахування допомоги працівникам по тимчасовій непрацездатності (у зв'язку із хворобою, вагітністю й т.д.) проводяться за рахунок коштів фонду соціального страхування й в обліку відображаються записом: Дебет рахунку 65, субрахунок 2 "Розрахунки за соціальним страхуванням". Кредит рахунку 661 " Розрахунки з заробітною платою ".

Виплати допомоги одноразового характеру (у зв'язку з народженням дитини або похованням) відображаються по дебету рахунку 652 у кореспонденції з рахунком 30 "Каса".

1.6 Облік депонованої заробітної плати

Кошти, отримані з банку в касу підприємства для виплати заробітної плати й вчасно не виплачені одержувачеві (через неявку одержувача), є депонованою заробітною платою. Протягом 3 днів, включаючи день одержання готівки в установі банку, підприємства мають право зберігати в касі підприємства (понад установлений ліміт наявних коштів) кошти, отримані для виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів.

Після закінчення цього строку в Платіжних відомостях проти прізвищ осіб, які не одержали гроші, касиром проставляється штамп або робиться напис "Депоноване". Наприкінці Платіжної відомості визначаються сума фактично виплаченої й сума неодержаної (депонованої) заробітної плати. Ці дві суми повинні відповідати загальній підсумковій сумі по Платіжній відомості. Звірена сума засвідчується підписом касира, потім складається Реєстр депонованої заробітної плати. Для кожного депонента в реєстрі відкривається окремий рядок. Книга ведеться протягом року й містить наступні дані: дату, табельний номер, прізвище, ім'я, по батькові депонента, депоновану суму й відмітки про видачу депонованої заробітної плати. Видана сума депонованої заробітної плати відображається в бухгалтерському обліку записом: Дебет рахунку 66, субрахунок 2 "Розрахунки з депонентами", Кредит рахунку 30 "Каса".

На загальну суму депонованої заробітної плати оформляється один загальний прибутковий касовий ордер, на підставі якого сума не виданої зарплати здається в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства.

Синтетичний облік депонованої заробітної плати ведеться в Журналі №5 або 5А "Облік розрахунків", аналітичний - по кожній недоотриманій сумі -- у Реєстрі (або Журналі) обліку депонованої зарплати.

На суми депонованої заробітної плати, не отриманої з вини працівника, компенсація у зв'язку з порушенням строків виплати не нараховується (пункт 6 Порядку № 159). Депонована заробітна плата, не виплачена торік, на початку наступного року переноситься до Реєстру (або Журнал) поточного року.



2 ПСБО 16 «Витрати»

Затверджене наказом Мінфіну України 29.11.99 №290

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 19 січня 2000 року під №27/4248. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Виробництво продукції (робіт і послуг) пов'язане з певними витратами. У процесі виробництва продукції затрачається праця, використовуються засоби й предмети праці. Всі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Собівартість - найважливіший показник ефективного використання виробничих ресурсів.

Витрати по дебету рахунка 23 «Виробництво» відображаються в кореспонденції з кредитом рахунків класу 8 у розрізі економічних елементів (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація, інші витрати) на підставі даних, що містяться в інших відомостях (№ В-2, В-4, В-5 і ін.), і безпосередньо з окремих первинних документів. Цей рахунок призначений для обліку всіх витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) і визначення її фактичної собівартості. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; суми попередньої (авансової) оплати запасів, робіт, послуг, тобто відображення витрат у бухгалтерському обліку не залежить від дати оплати запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань; витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Основою організації обліку виробничої діяльності є економічно обґрунтована класифікація виробничих витрат. Витрати на виробництво класифікуються по наступних ознаках:

- по місцю виникнення витрат -- витрати групуються по цехах, ділянках, службах й іншим адміністративно-відособленим структурним підрозділам виробництва;

- по видах продукції, робіт, послуг -- витрати на вироби, типові види виробів, групи однорідних виробів, разові замовлення, валова, товарна, реалізована продукція;

- по видах витрат -- витрати класифікуються по економічним елементам, витрати по статтям калькуляції;

- по способах перенесення вартості на продукцію -- витрати діляться на прямі, непрямі, умовно-змінні, умовно-постійні;

- по ступені впливу обсягу виробництва на рівень витрат -- витрати поточні, одноразові;

- по календарних періодах -- витрати продуктивні й непродуктивні.

Всі витрати на виробництво включають у собівартість окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених по індивідуальних замовленнях) або груп однорідних виробів.

По видах витрати класифікуються по економічних елементах і статтям калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати по статтям калькуляції -- це витрати на окремі види виробів, а також на основне й допоміжне виробництво. Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

На особливу увагу заслуговують витрати за способом віднесення на собівартість виробів (прямі та непрямі), бо розподіл витрат з рахунків класу 8 здійснюється саме за цією ознакою.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби й напівфабрикати й ін.), які включаються в їхню собівартість.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції, що включаються у собівартість за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються по їхній функціональній ролі у виробничому процесі.

До змінних належать витрати, абсолютна величина яких росте зі збільшенням обсягу випуску продукції, а з його зниженням - зменшуються (витрати на сировину й матеріали, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції, відрахування на соціальні заходи й інших).

До постійних належать витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не міняється. Вони пов'язані з обслуговуванням і керуванням виробничою діяльністю цехів, а також із забезпеченням господарських потреб виробництва.

Поточні витрати - звичайні витрати, або витрати з періодичністю менш місяця.

Одноразові витрати - це витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і направляються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

До виробничих належать всі витрати, пов'язані з виготовленням товарної продукції й утворюючі її виробничу собівартість.

До невиробничих витрат належать витрати, пов'язані з реалізацією продукції.

Виробничі й невиробничі витрати відбивають повну собівартість товарної продукції.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

До елемента "Матеріальні витрати" належать витрати на:

- сировину й матеріали, які здобуваються в сторонніх підприємств та є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

- покупні матеріали, використовувані в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу й упакування продукції або інших виробничих і господарських потреб, а також запасні частини для ремонту устаткування; зношування інструментів, інвентарю, лабораторного устаткування й інших засобів і предметів праці не стосовних до основних виробничих фондів; зношування спецодягу, спецвзуття; інші засоби індивідуального захисту, мило й мийні засоби, знешкоджувальні засоби, лікувально-профілактичне харчування;

- покупні комплектуючі вироби й напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;

- роботи й послуги виробничого характеру (окремі операції по виготовленню продукції, обробка сировини й матеріалів, транспортні послуги сторонніх організацій по перевезенню вантажу по території підприємства й інші), які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не ставляться до основного виду його діяльності.

До елемента "Витрати на оплату праці" належать:

- витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, обчислені згідно прийнятим підприємством системам оплати праці, включаючи всі види грошових і матеріальних доплат;

- виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві час: оплата щорічних відпусток, оплата часу, пов'язаного із проходженням обов'язкових медичних оглядів і виконанням державних обов'язків, інші виплати;

- витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів; виплата працівникам підприємств середньої заробітної плати по основному місцю роботи за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів;

- виплати за виконання робіт (послуг) відповідно до договорів цивільно-правового характеру;

- виплата звільненим працівникам вихідної допомоги й середнього заробітку.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До елемента "Інші витрати" належать:

- відрахування на соціальні заходи;

- плата за оренду земельних і майнових паїв;

- амортизація;

- інші витрати.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільниного, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

При списанні сум з рахунків, класу 8 необхідно керуватися економічною сутністю витрат: якщо витрати можна охарактеризувати як прямі або виробничі накладні (загальновиробничі), то вони списуються до дебету рахунка 23 «Виробництво», якщо витрати не є такими (наприклад, адміністративні, витрати на збут, інші непрямі витрати) -- до дебету рахунка 79 «Фінансові результати».

Використання для обліку витрат тільки рахунків класу 8, з одного боку, полегшує ведення бухгалтерського обліку: відпадає необхідність у проведенні трудомісткої процедури розподілу загальновиробничих витрат (адже у випадку невикористання рахунків класу 9 загальновиробничі витрати не групуються на окремому рахунку, а обліковуються тільки в розрізі економічних елементів на різних рахунках класу 8). З іншого боку, зайве укрупнення витрат не сприяє ефективному проведенню аналітичної роботи.



Перелік посилань

1. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. - Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2004. - 632 с.

2. Книга «Бухгалтерский учет в Украине» / Под ред. А.Н. Коваленко. - Днепропетровск: Баланс-клуб, 2003. - 528 с.

3. ПСБО 16 «Витрати». Затверджене наказом Мінфіну України 29.11.99 №290

4. Бібліотека «Фактора» Костюк Д. «Бухгалтерський облік на малих підприємствах згідно з П(С)БО. - 5-те вид., доп. і перероб. - Х.: Фактор, 2002. - 220с.

5. Бухгалтерский учет: Учебник для студентов, вузов / Ю.А. Бабаев, И.П. Комиссарова, В.А. Бородин; Под ред. проф. Ю.А. Бабаева, проф. И.П. Комиссаровой, 2-е изд., перераб. и доп. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 527 с.

6. Завгородний В.П. «Бухгалтерский учет в Украине» (с использованием Национальных стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. - 5-те изд., доп. и перераб. - К.: Издательство А.С.К., 2003. - 847 с.

7. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет, налогооблажение и отчетность: Учебник. - К.: Алерта, 2008. - 1012 с.

8. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины. Учебник для студ. высш. учеб. завед. экон. спец. - 5-те изд., дополн. и перераб. - К.: А.С.К., 2001. - 864 с.

Размещено на Allbest.ru