Удосконалення бухгалтерсько-фінансового обліку виробничих запасів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Теоретичні основи бухгалтерсько-фінансового обліку виробничих запасів

1.1 Економічна сутність, класифікація виробничих запасів та їх значення

1.2 Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік запасів

1.3 Інвентаризація як складова частина обліку запасів

Розділ 2 Бухгалтерсько-фінансовий облік виробничих запасів

2.1 Документування господарських операцій з руху виробничих запасів

2.2 Оцінка виробничих запасів

2.3 Аналітичний та синтетичний облік виробничих запасів

Розділ 3 Методичні процедури удосконалення ефективної системи контролю виробничих запасів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

У ринкових умовах господарювання діяльність підприємств характеризується усе більшим ускладненням структури ресурсів, що зумовлено розширенням масштабів діяльності, ускладненням загальної стратегії підприємства. Основу ефективного функціонування підприємства на ринку створює раціональне використання матеріальних ресурсів. Стрімкі економічні перетворення, політична невизначеність, жорстока конкуренція, обмеженість фінансових, матеріальних, кваліфікованих трудових ресурсів потребують пошуку нових підходів до управління матеріальними ресурсами, центральне місце у структурі яких посідають виробничі запаси.

Тому важливим напрямком підвищення ефективності функціонування суб'єкта господарювання є удосконалення бухгалтерсько-фінансового обліку виробничих запасів, як базових функцій управління. З виходом України на міжнародний ринок, розвитком ринкових відносин зроблено величезну роботу як з формування правового поля щодо діяльності суб'єкта господарювання, так і з удосконалення основних принципів управління. Однак на сьогодні організація бухгалтерсько-фінансового обліку виробничих запасів неповною мірою відповідає сучасним вимогам ринку. Самостійність функціонування та відсутність обмежень діяльності суб'єктів господарювання надають можливість розробки та практичної реалізації оптимальних методів управління виробничими запасами, що зумовлює актуальність наукових досліджень такого характеру.

Значний вклад в теорію та методологію обліку та аналізу виробничих запасів внесли українські вчені Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Верига Ю.А., Кузьмінський А.М., Сопко В.В. та інші. Серед зарубіжних вчених слід назвати Паркінсон С., Рустомджі М., Бланка І.А. та інші. Віддаючи належне наукових відпрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених, слід відзначити, що питання бухгалтерко-фінансового обліку виробничих запасів потребують подальшого наукового дослідження. У значній мірі це зумовлено реформуванням системи бухгалтерського обліку в Україні, що знайшло своє відображення у прийнятті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та затвердженні Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО). А також поступове впровадження європейських вимог якості системи управлінського контролю.

Раніше сформована система обліку внаслідок застарілого методологічного базису вже не відповідає сучасним вимогам управління виробничими запасами. Не завжди забезпечується належна комплексність вирішення завдань. Зокрема, інформація, яка дозволяє приймати відповідні управлінські рішення, формується не достатньо оперативно. В умовах застосування П(С)БО 9 «Запаси», ряд теоретичних та практичних аспектів обліку виробничих запасів не висвітлено ні в нормативних документах, ні в економічній літературі. До них, зокрема, можна віднести питання теоретичного обґрунтування та практичної адаптації обліку виробничих запасів на етапах придбання, зберігання та реалізації; застосування автоматизованої технології управління виробничими запасами, тощо.

Такий стан системи управління свідчить про необхідність всебічного вивчення і рішення його проблем в умовах корінної перебудови діяльності підприємств. Це зумовило вибір теми курсової роботи, її актуальність, цільову спрямованість і структуру.

Мета написання курсової роботи полягає в теоретичному визначенні сутності, змісту, ролі запасів в господарській діяльності, обґрунтуванні значення та місця в бухгалтерському обліку та господарському контролі, комплексному вивченні стану та перспектив її розвитку на основі нормативно-правових та законодавчих актів, літературних джерел.

Реалізація мети дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити визначення та напрямки кваліфікації запасів;

- вивчити методичні основи обліку операцій з використання виробничих запасів;

- дослідити організацію обліку операцій з виробничими запасами;

- вивчити порядок проведення інвентаризації виробничих запасів;

- провести аналіз використання виробничих запасів;

- сформулювати висновки та пропозиції по результатам дослідження.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методологічні питання побудови системи бухгалтерсько-фінансового обліку виробничих запасів.

Методи дослідження: у процесі дослідження організації та методології обліку виробничих запасів були використані загальнонаукові методи наукового пізнання, економічної теорії, системного аналізу та інші.

Отже, для підприємств виробничі запаси є одним із найважливіших активів, які з-поміж іншого перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг. Виробничі запаси є основною складовою виручки від реалізації готової продукції, і відповідно, прибутку підприємства, на що зрештою і направлено всю діяльність підприємства. Саме тому обліку запасів необхідно приділяти особливу увагу.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКО-ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1.1 Економічна сутність, класифікація виробничих запасів та їх значення

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення.

У навчальній літературі часто застосовується поняття «виробничі запаси», замінене поняттям «матеріали».

Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності». Однак, поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, що мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає на існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства. [9]

Застосування терміну «матеріально-виробничі запаси» пов'язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі.

Терміни «матеріальні активи» і «матеріальні запаси» не прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Певні протиріччя пов'язані і з використанням терміну «предмети праці». Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що підлягають обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.

Термін «виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких - обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Поряд з цим не можна забувати про існування терміну «запаси», який згідно з П(С)БО 9 «Запаси» об'єднує основні складові оборотних матеріальних активів.

Використання цього терміну викликає певні протиріччя, які пов'язані з тлумаченням його в довідковій літературі. Так, більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття запасів є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін «виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, але з прийняттям П(С)БО термін «запаси» увійшов до широкого вжитку.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 1.1)

Таблиця 1.1 - Характеристика основних видів запасів

№з/п	Класифікаційні групи запасів	Вид запасів	Характеристика
1	За призначенням і причинами утворення	Постійні	Частина виробничих і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками
		Сезонні	Запаси, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні
2	За місцем знаходження	Складські	Запаси, що знаходяться на складах підприємства
		У виробництві	Запаси, що знаходяться в процесі обробки
		В дорозі	Продукція, що відвантажена споживачу, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі
3	За рівнем наявності на підприємстві	Нормативні	Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства
		Понаднормові	Запаси, що перевищують їх нормативну кількість
4	За наявністю на початок і кінець звітного періоду	Початкові	Величина запасів на початок звітного періоду
		Кінцеві	Величина запасів на кінець звітного періоду
5	Відносно до балансу	Балансові	Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі
		Позабалансові	Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться у нього через певні обставини
6	За ступенем ліквідності	Ліквідні	Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів
		Неліквідні	Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів
7	За походженням	Первинні	Запаси, що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві
		Вторинні	Матеріали та вироби, що після первинного використання можуть застосовуватися вдруге у виробництві (відходи виробництва та споживання продукції)
8	За обсягом	Вільні	Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві
		Обмежені	Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві
9	За сферою використання	У сфері виробництва	Запаси, що знаходяться у процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво)
		У сфері обігу	Запаси, що знаходяться у сфері обігу (готова продукція, товари)
		У невиробничій сфері	Запаси, що не використовуються у виробництві
10	За складом і структурою	Запаси виробничі (предмети і засоби праці)	Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП
		Запаси незавершеного виробництва (предмети праці)	Частина продукції, що не пройшла всіх стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю (ВТК)
		Запаси готової продукції (продукти праці)	Продукція, виробництво якої завершене що прийнята ВТК і знаходиться на складі
		Запаси товарні (продукти праці)	Товари, що знаходяться у сфері обігу, а також продукція, що знаходиться в дорозі

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

- забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

- контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням виробничих запасів та їх збереженням у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;

- забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

- достовірна оцінка товарно-виробничих запасів;

- розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

- відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. [21]

Отже, на рівні підприємства запаси належать до об'єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому являють собою один із чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування. Проте більшість підприємств не приділяють належної уваги питанням управління виробничими запасами і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах, унаслідок чого змушені нести додаткові витрати.

1.2 Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік запасів

Глобалізація економічних процесів та інформаційних технологій, розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних принципів обліку та звітності, тобто впровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

У міжнародних стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті [1, с.191-193]. Це полегшує розробку національних бухгалтерських стандартів з урахуванням міжнародних. Саме тому П(С)БО 9 «Запаси» має ряд спільних моментів з МСФЗ 2 «Запаси», зокрема, щодо сфери застосування цих стандартів; умов визнання запасів і основних понять, пов'язаних з ними; рекомендацій щодо використання методів оцінки запасів і вимог до оцінки різних елементів звітності; розкриття інформації про запаси у різних формах фінансової звітності. Однак поряд з цим можна виділити й наступні відмінні положення (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Порівняння міжнародного та національного стандартів з обліку запасів

Ознака	П(С)БО 9 «Запаси»	МСФЗ2 «Запаси»
Оцінка запасів
При надходженні	Собівартість формується з таких витрат: При придбанні у постачальника Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати При виготовленні власними силами Витрати, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 «Витрати» При внесенні до статутного капіталу	Собівартість формується з таких витрат: Витрати на придбання Ціни придбання; мита на ввезення та інших податків; витрат на транспортування, вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. В окремих випадках вони можуть включати й різницю курсів іноземних валют, що виникає при придбанні запасів за валюту Витрати на переробку Витрати, безпосередньо пов'язані з одиницею виробництва; систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат
	Справедливої вартості, погодженої із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника При безоплатному отриманні Справедливої вартості При отриманні у результаті обміну на подібні активи. Балансової вартості переданих запасів При отриманні в результаті обміну на неподібні активи Справедливої вартості отриманих запасів. До собівартості не включаються витрати: понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати	Інші витрати. Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення до теперішнього стану До собівартості не включаються витрати: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до 'їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж
При витрачанні	Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість та середньозважена собівартість
	Нормативні затрати; ціни продаж	-
На дату балансу	Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації	Чиста вартість реалізації
Розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності
Методи оцінки запасів; балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова (облікова) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації
Балансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; сума збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів	Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яка визнається як дохід певного періоду; обставини або події, що спричинили сторнування списання запасів; балансова вартість запасів, переданих як застава для гарантії зобов'язань

В МСФЗ увага приділяється переважно основним проблемам обліку запасів, оскільки створення більш детальних стандартів зробило б неможливим їх застосування всіма країнами.

1.3 Інвентаризація як складова частина обліку запасів

Процес проведення інвентаризації виробничих запасів передбачає:

- переважування, обмір, підрахунок комісією у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу від одного виду цінностей до іншого. Якщо цінності зберігаються в ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями їх зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення;

- інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що перебувають в дорозі, на неоплачені в строк покупцями відвантажені товари та цінності і на такі, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці);

- кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини визнаних цінностей [18].

Для перевірки матеріалів, що передані на переробку, а також оплачених, але не вивезених зі складів постачальників, необхідно отримати копії інвентаризаційних описів від підприємств (організацій), у яких ці матеріали знаходяться. Копії інвентаризаційних описів звіряються з даними, що були отримані при інвентаризації. При отриманні від підприємств, на відповідальному зберіганні яких знаходяться цінності, копій інвентаризаційних описів комісія порівнює фактичну наявність цінностей за даними копій описів з кількістю, встановленою за документами.

Інвентаризаційна комісія повинна з'ясувати:

- чи закріплені малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі -і в експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання;

- чи здійснюється маркування до передачі в експлуатацію спецодягу, спецвзуття, застережних пристроїв, виробничого і господарського інвентаря, столового посуду і приладдя. Маркування повинно містити найменування підприємства або його символ;

- як організовано облік малоцінних та швидкозношуваних предметів в місцях їх експлуатації. Матеріально відповідальні особи (коменданти, бригадири, комірники та ін.) ведуть облік отриманого зі складу виробничого і господарського інвентаря на картках (в книгах) по окремих особах, яким цей інвентар виданий в користування. [16]

Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. В інвентаризаційні описи заносяться за найменуваннями відповідно до номенклатури, прийнятої в бухгалтерському обліку. В описах зазначається їх первісна вартість.

Спецодяг і білизна, здані в ремонт, прання або чистку заносяться до інвентаризаційного опису на підставі документів, які підтверджують приймання в ремонт, прання, чистку тощо [24].

Якщо під час інвентаризації будуть встановлені предмети, не придатні до експлуатації, але не списані з обліку, то робоча комісія складає акт на їх списання. В акті зазначається час експлуатації, причини псування (непридатності) та можливість їх використання в інших цілях (якщо така є). На них складається окремий інвентаризаційний опис.

РОЗДІЛ 2 БУХГАЛТЕРСЬКО-ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1 Документування господарських операцій з руху виробничих запасів

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства . Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

На підприємстві бухгалтерський облік виробничих запасів організовують наступним чином (див. Додаток 1).

Тобто, для забезпечення документування виробничих запасів передбачено використання ряду типових форм документів.

Дані, відображені в документах, систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку за допомогою подвійного запису. Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, на підприємстві повинні бути чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтери. [1, с. 207-212]

Нижче наведено основні операції з надходження виробничих запасів реквізитів документів, які при цьому заповнюються (табл. 2.1).

Запаси приймаються матеріально відповідальною особою як за кількістю, так і за якістю. Тому порядок відображення запасів в бухгалтерському обліку пов'язаний з моментом настання матеріальної відповідальності. Якщо приймання за кількістю співпадає з прийманням за якістю, то настає матеріальна відповідальність у повному обсязі.

Таблиця 2.1 - Реквізити документів, що характеризують операції з надходження виробничих запасів

№з/п	Операції з надходження виробничих запасів	Основні реквізити, що характеризують надходження виробничих запасів
1	Придбання виробничих запасів у постачальника	Дата надходження, постачальник, склад, вид господарської операції
2	Придбання виробничих запасів підзвітними особами в порядку закупівлі дрібних партій за готівку	Вид господарської операції, склад, постачальник (найменування, код), дата надходження
3	Оприбуткування виробничих запасів, виготовлених власними силами	Найменування, сорт. розмір, номенклатурний номер
4	Оприбуткування виробничих запасів, отриманих внаслідок ліквідації основних засобів	Кількість (за документом, фактично), ціна (облікова) за одиницю, найменування
5	Внутрішнє переміщення (зі складу на склад)	Одиниця виміру (найменування, код)
6	Оприбуткування виробничих запасів у результаті перетворення малоцінних засобів праці на непридатні	Вартість (за обліковими цінами)
7	Оприбуткування лишків, виявлених під час інвентаризації	Сума транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікових цін

Надходження виробничих запасів на підприємство є, як правило, часто повторюваною операцією. Тому бухгалтеру важливо знати порядок документального оформлення таких операцій з метою своєчасного здійснення заходів контролю для забезпечення достовірності облікової інформації.

Порядок документування операцій з оприбуткування виробничих запасів на можна представити у вигляді алгоритму дій. (див Додаток 2).

Виробничі запаси зі складів відпускаються в цехи для виготовлення продукції, на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до комор цехів вважається внутрішнім переміщенням запасів. Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг.

При відпуску запасів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) запаси повинні обліковуватись за вагою, обсягом, масою відповідно до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск запасів, як правило, повинен здійснюватися у межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально-технічного постачання чи плановим відділом;

3) з головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право отримувати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх підписів. Ці дані повинні бути доведені до працівників складів (комор). Запаси у виробництво передаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів тощо, які офіційно визначені для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи для адміністративних чи інших потреб. (див. Додаток 3)

У ряді випадків для разового відпуску запасів у виробництво використовуються галузеві форми.

Залежно від напряму витрачання виробничих запасів у документах заповнюються наступні реквізити (Табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Реквізити документів, що характеризують операції з відпуску запасів

№з/п	Операції з відпуску виробничих запасів	Основні реквізити, що характеризують відпуск
1	Відпуск виробничих запасів до цехів основного і допоміжного виробництва на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг	Дата відпуску, вид господарської операції, склад, одержувач (цех, відділ)
2	Відпуск виробничих запасів на утримання та експлуатацію обладнання	Призначення, шифр витрат, найменування, сорт, розмір
3	Відпуск виробничих запасів для загальновиробничих і адміністративних потреб	Номенклатурний номер, одиниця виміру
4	Відпуск виробничих запасів на потреби непромислових виробництв і господарств	Кількість, ціна
5	Відпуск виробничих запасів на сторону та у переробку	Сума транспортно-заготівельних витрат чи відхилень від облікової ціни

Документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського й оперативного (складського) обліку. Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом господарських операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків), щодо законності операцій.

На документи з оприбуткування товарно-виробничих запасів складається реєстр прибуткових документів, а на документи, які підтверджують витрачання, реєстр видаткових документів. У реєстрах наводяться наступні дані:

- період, за який складено реєстр (тиждень, декада, місяць);

- назва документів, за якими складено реєстр;

- номери документів та їх загальна кількість;

- підписи завідувача складу та бухгалтера, який приймає реєстри. Реєстри складаються у двох примірниках: один залишається на складі, а другий, з прикладеними до нього документами, передається до бухгалтерії.

Приймаючи реєстри, бухгалтер перевіряє правильність записів у картках складського обліку, всіх документів і виведення залишків у натуральних одиницях. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки «контроль». Завдяки кількісному обліку запасів, який ведеться на складах за допомогою карток складського обліку бухгалтер відображає запаси в грошовому вимірнику, тобто веде вартісний облік. [5, с. 334-347]

Документи групуються за видами запасів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума, яка записується на зворотному боці реєстру. Дані оброблених реєстрів заносяться до накопичувальної відомості руху запасів, яка складається бухгалтером.

Основні документи, якими оформляються операції з руху виробничих запасів, наведені у таблиці 2.3

Таблиця 2.3 - Основні документи, якими оформляються операції з руху виробничих запасів

№ форми	Назва форми
М-1	Журнал обліку вантажів, що надійшли
М-2, 2б	Довіреність
М - 2а	Акт списання бланків довіреностей
М - 3	Журнал реєстрації довіреностей
М - 4	Прибутковий ордер
М - 5	Товарно-транспортна накладна
М - 6	Товарно-транспортна накладна
М - 7	Акт про приймання матеріалів
М - 8, 8а	Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий випуск)
М - 9, 9а	Лімітно-забірна картка (для багаторазового випуску 2-5 найменувань матеріалів)
М - 10 10а	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів
М - 11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
М - 12	Карта складського обліку матеріалів
М - 13	Реєстр приймання-здачі документів
М - 14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М - 15	Акт про приймання устаткування
М - 15а	Акт приймання-передачі устаткування до монтажу
М - 16	Матеріальний ярлик
М - 17	Акт про виявленні дефекти устаткування
М - 18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу
М - 19	Матеріальний звіт
М - 20	Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (бланк суворої звітності)
М - 21	Інвентаризаційний опис
М - 22	Акт на списання матеріалів відкритого зберігання
М - 23	Акт про витрату давальницьких матеріалів
М - 26	Картка обліку устаткування для встановлення
М - 28, 28а	Лімітно-забірна картка (для будівельних організацій)

2.2 Оцінка виробничих запасів

Оцінка виробничих запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Згідно з П(С)БО 9 придбані або вироблені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. (див. Додаток 4). Первинна вартість запасів, які придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається за таких фактичних витрат:

- суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

- суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- затрати на заготівлі;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів та доведенням їх достану, у якому вони придатні для використання та призначення. (див. Додаток 5)

Але часто мають місце випадки, коли такі витрати відносять до різних видів запасів (наприклад, при одночасній закупівлі сировини для виробництва продукції і товарів для наступного продажу). В такому випадку необхідно розподілити суму вказаних витрат, які відносяться до вартості сировини і товарів. Для рівномірного списання накопичені суми транспортно-заготівельних витрат належать щомісячному розподілу між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду та сумою запасів, які вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані) у звітному місяці. Зробити це можна в два етапи.

Етап перший. Визначається середній відсоток вартості транспортно-заготівельних витрат (див. формулу 2.1):

ТЗВ% = (ТЗВп + ТЗВн) : (Зп +Зн)

де ТЗВп - вартість послуг, включених до вартості всіх запасів на початок звітного періоду,

ТЗВн - вартість послуг, отриманих у звітному періоді, пов'язаних з надходженням запасів;

Зп - вартість запасів на початок періоду;

Зн - вартість запасів, що надійшли в звітному періоді.

Етап другий. Шляхом множення отриманого результату на купівельну вартість запасів визначається сума транспортних витрат, яку слід додати до вартості запасів (включивши її тим самим до первісної вартості).

Отже, сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат та вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих же рахунках обліку, в кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця ат транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця та запасів, які надійшли за звітний місяць. [26]

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з обліку надходження виробничих запасів на підприємство представимо за допомогою прикладів.

Приклад. Розподіл суми транспортно-заготівельних витрат.

1. Проведено закупку запасів на суму 15000 грн., з них:

- Товар для подальшого продажу - 10000 грн.;

- Матеріали для виробництва - 5000 грн.

2. Сума транспортно-заготівельних витрат, що пов'язані з придбанням цих запасів - 3000 грн.

ТЗВ% = (0 + 3000) : (0+15000) * 100 = 20%

4. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до вартості товарів:

10000 * 20 : 100 = 2000 грн.

5. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до вартості матеріалів:

5000 * 20 : 100 = 1000 грн.

6. Первісна вартість товарів:

(10000 + 2000) = 12000 грн.

7. Первісна вартість матеріалів:

(5000 + 1000) = 6000 грн.

В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попити і пропозиції. [20]

Важливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, оскільки саме тут виникають проблеми обрання варіанту, з урахуванням впливу оцінки на вартість продукції, що виготовляється, ціну готової продукції, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продукції.

В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.

Метод ідентифікованої собівартості відповідно одиниці запасів передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Даний метод доцільно застосовувати до запасів, які мають високу вартість.

При використанні методу ідентифікованої собівартості вартість відпущених запасів і залишків запасів обліковується за їх фактичною вартістю. Але в результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватиме підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу.

Метод середньозваженої собівартості ґрунтується на тому принципі, що собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці.

Цей метод оцінки найбільш простий і найменш трудомісткий. Перевагою його є можливість при належному використані дати об'єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком є те, що простота методу містить в собі загрозу легкого маніпулювання цифрами в бік завищення або заниження показників витрачених запасів.

Метод ФІФО засновується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні. Що грошова одиниця є стабільною.

Даний метод найчастіше застосовується для таких запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватись у першу чергу, щоб уникнути збитків від псування. Крім цього метод ФІФО - простий, систематичний і об'єктивний, а також перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, однак виправдовує себе лише в умовах низької інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Метод ЛІФО є оберненим до попереднього методу. Тобто, базується на умові, що запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження. Іншими словами, запаси використовуються і відповідно обліковуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство. У періоди інфляції, що характеризується ростом цін, метод ЛІФО показує найбільшу собівартість проданих товарів, оскільки відображає останні ціни, що постійно зростають.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних форми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Зазначений метод на практиці застосовується досить рідко.

Оцінка вибуття запасів за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торгової націнки товарів. Оцінка за цінами реалізації застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торговельної націнки товарів.

Підприємство повинно саме обирати, який саме метод буде найефективнішим. [27]

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировини і матеріалів, які знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначений рахунок 20 «Виробничі запаси». Цей рахунок є активним, балансовим, призначенням для обліку господарських засобів. (див. Додаток 6)

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

2.3 Аналітичний та синтетичний облік виробничих запасів

Підприємство повинно саме обирати, який саме метод буде найефективнішим. Для організації бухгалтерського обліку запасів необхідно визначити номенклатуру синтетичних та аналітичних рахунків виробництва і об'єктів калькуляції. Суть аналітичного бухгалтерського обліку запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки). [2]

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, також для підбиття підсумків інвентаризації.

Наприклад, для забезпечення ефективності виробництва відповідними матеріальними ресурсами Коломийським ЛК створено спеціальні склади для зберігання основних та допоміжних матеріалів (чорнові меблеві заготовки), палива, запчастин, (фрези, пляшки) тари, та інших запасів. Крім спеціальних складів створено також спеціальні комори, які виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по підприємству присвоюється порядковий номер, який в подальшому зазначаєтся на всіх документах, що відносяться до операцій даного складу. [19]

Складський облік організовують за видами обєктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. Облік матеріалів здійснює завідуючий складом, який є матеріально відповідальною особою. З ним укладється типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Бухгалтерія у певні строки здійснює приймання і обробку первинної документації на сировину, матеріали. Всі документи перевіряються (прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, приймальними актами тощо).

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури -цінника. Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субархунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотрних відомостях. Для полегшення процесу обліку виробничих запасів на складі використовують персональні компютери, використання яких спрощує ведення аналітичного обліку. [4]

Синтетичний облік руху виробничих запасів ведеться на ранку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками. (див. Додаток 6).

Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» ведеться облік наявності І руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а також допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб.

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, придбаних підприємствами для виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев'яних, залізобетонних тощо), що використовуються підрядними будівельними організаціями під час виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт; спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо, які використовують науково-дослідні та конструкторські організації.

Субрахунок 203 «Паливо» призначений для обліку твердого і. рідкого палива (нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб виробництва, роботи автотранспорту, опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ.

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» підприємства ведуть облік матеріалів, які передані підприємствам-переробникам для виготовлення продукції і включаються до її собівартості.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведуть облік придбаних і виготовлених запасних частин, вузлів і деталей, призначених для проведення ремонту, заміни зношених частин обладнання і транспортних засобів, а також автомобільних шин, обмінного фонду двигунів, вузлів і агрегатів, що створюються в ремонтних підприємствах та підрозділах,

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» ведуть облік мінеральних добрив; отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин, біопрепаратів та медикаментів для тварин; кормів тварин (власного виробництва і купованих); насіння і саджанців для посіву і висаджування.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» ведуть облік відходів виробництва, непоправного браку, зношених шин, металобрухту та інших матеріальних цінностей, оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації.

По дебету 20 рахунка відображають всі надходження запасів та збільшення їх вартості у результатиі дооцінки. По кредиту - витарти на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартосіт внаслідок уцінки.

Основними первинними документами, що застосовуються при відпуску матеріалів, є лімітно-забірні картки, в яких вказується ліміт видачі даному цеху, бригаді матеріалів, що мають відповідний номенклатурний номер, після чого роблять запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаних матеріалів, який підтверджує своїм підписом завскладу. Наприкінці місяця літно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів. Щомісяця всі виробничі підрозділи складють звіт про використання сировини, основних матеріалів, де по кожному номенклатурному номеру показують залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, еконмія чи перевитрати. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральному і грошовому вимірах), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів. Підставою для списання використаних у виробництві матеріалів є Відомість витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат. Вона складається за видатковими документами. Виробничі запаси відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації, як надлишкові чи непотрібні. Відпуск матеріалів на сторону здійснюєтья на підставі договорів, нрядів. [6]

Отже, інформація, що міститься в первинних документах, методом подвійного запису систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

облік виробничий запас

РОЗДІЛ 3 МЕТОДИЧНІ ПРОЦЕДУРИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Контроль виконує свої функції за допомогою власного методу, який є системою методичних прийомів і конкретних методик. Реалізація будь-якого методу управління, в тому числі і фінансово-господарського контролю і ревізії, здійснюється за допомогою певних процедур.

Процедури - поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму. Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-ревізійних процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-ревізійні процедури реалізують методичні прийоми контролю і ревізії, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-ревізійному процесі [19, с. 73-75].

Так, можна виділити наступні методичні прийоми контролю і ревізії: органолептичні методичні прийоми, вибіркові і суцільні спостереження у внутрішньому контролі та ревізії, розрахунково-аналітичні методичні прийоми, документальні методичні прийоми та контрольно-ревізійні процедури.

Органолептичні методичні прийоми фінансово-господарського контролю використовують при перевірці фактичного стану об'єктів контролю. Найважливішим з них є інвентаризація. Методичний прийом інвентаризації використовується для контролю достовірності даних бухгалтерського обліку, звітності і балансу підприємства, зокрема, наявності і вартості товарно-матеріальних цінностей, коштів у касах, на розрахунковому та інших рахунках.

Вибіркові спостереження застосовуються у фінансово-господарському контролі і ревізії як один із видів несуцільного дослідження господарських операцій, що ґрунтується на застосуванні вибіркового методу. Суть вибіркового методу полягає у правильному відбиранні одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допомогою цього методу, залежить від способу відбирання одиниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню. Теорія вибіркового методу ґрунтується на законі великих чисел.

Завдання контролю є проведення статистичних розрахунків та елімінування впливу зовнішніх факторів на виконання планових завдань підприємством, яке контролюють, тобто витрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на сировину і засоби праці тощо. Результати застосування розрахунково-аналітичних методичних прийомів у процесі контролю оформлюють у вигляді відомостей, які додаються до акта комплексної ревізії діяльності підприємства.

У процесі контролю господарських операцій перевіряють достовірність, законність і господарську необхідність їх на основі документів, у яких вони знайшли відображення. Контроль здійснюють за формою і змістом, зустрічною перевіркою операцій, взаємним контролем операцій і документів, аналітичними і логічними прийомами.

Недотримання встановленого порядку оформлення і погашення первинних документів часто призводить до скорочення зловживань та розкрадання цінностей. Так, необґрунтовані виправлення кількості виданих зі складу на виробництво виробничих запасів зменшує відповідальність винуватців у скоєні незаконних операцій [24, с. 142].

У кожному випадку на виправленому документі має бути зроблена спеціальна позначка, засвідчена підписами всіх осіб, які брали участь у його складанні. Помилки у первинних документах виправляють так: закреслюють неправильний запис тексту або суми і над закресленим надписують правильно текст або суму. Закреслювати треба однією лінією, щоб можна було прочитати виправлене. Після виправлення помилки у первинному документі роблять надпис «Виправлено», що підтверджують підписами осіб, які підписали документ, а також проставляють дату виправлення. Недодержання встановленого порядку оформлюють і погашення первинних документів часто призводить до приховування зловживань і крадіжок цінностей.

У системі заходів по вдосконаленню господарського механізму пошук шляхів найбільш раціонального використання виробничих запасів посідає важливе місце. У цьому зв'язку неодноразово відзначалося, що в умовах переходу підприємства на нові принципи господарювання і управління особливого значення набуває економія матеріалів, оскільки ефективність їх використання вирішальним чином позначається на кінцевих результатах виробництва.

Як відомо, завдання по забезпеченню економії матеріалів багатопланове й охоплює ряд складних проблем. Одна з них - це посилення ролі контролю за відпуском виробничих запасів і раціональним використанням їх у виробничому циклі. [16, с. 178-179].