Поняття, мета і завдання внутрішнього аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

31

Міністерство освіти і науки україни

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Інститут безперервної фахової освіти

Факультет підготовки та перепідготовки

Кафедра фінансів, обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Аудит

на тему:

Поняття, мета і завдання внутрішнього аудиту

Вступ

Діяльність підприємств в сучасних умовах, яка пов'язана з деякою законодавчою невизначеністю відносно майбутнього та перспектив їх подальшого розвитку, супроводжується різноманітними ризиками. Перед керівниками підприємств виникають задачі прогнозування, оцінки ризиків і створювання ефективної системи управління. В цих умовах зростає роль системи внутрішнього аудиту.

В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж сама пильна увага як і зовнішньому (аудиторські комітети зобов'язані створювати всі компанії, акції яких котуються на біржі). Але якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні, можна сказати, вже відбулось, то вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах сьогодні знаходиться ще в початковому стані. Варто відмітити також відсутність достатньої кількості науково-практичних розробок, присвячених внутрішньому аудиту. В той же час посилюється взаємодія зовнішнього та внутрішнього аудиту (стандарти зовнішнього аудиту передбачають використання роботи внутрішніх аудиторів при проведенні аудиторських перевірок). В зв'язку з цим виникає необхідність розробки системи критеріїв оцінки останнього.

Метою дослідження моєї роботи є розкриття необхідності, поняття, мети і завдання внутрішнього аудиту, а також організації внутрішнього аудиту.

Об'єктом дослідження є внутрішній аудит.

Внутрішній аудит проводиться з метою забезпечення контролю за:

- здійсненням діяльності відповідно до вимог чинного законодавства, а також політикою бухгалтерського обліку і внутрішніми процедурами, встановленими відповідними внутрішніми документами;

- здійсненням системного аналізу та оцінки діяльності підприємства на предмет її фінансової стійкості й платоспроможності;

- перевіркою і оцінкою ефективності заходів контролю за виконанням прийнятих рішень;

- оцінкою ефективності системи управління активами і зобов'язаннями;

- своєчасністю, правильністю, повнотою і точністю відображення основної та іншої діяльності у звітності, передбаченій законодавством;

- управлінням ризиками, що виникають у процесі здійснення основної та іншої діяльності, та здійсненням моніторингу діяльності по їх мінімізації;

- відповідністю звітності фінансової установи вимогам, встановленим законодавством.

Розділ 1. Аудиторська діяльность в Україні

1.1 Становлення і розвиток аудиту в Україні

Однією з причин повільного розвитку аудиту в Україні є те, що вона впродовж багатьох століть не була самостійною країною, а перебувала у складі інших держав. Рівень розвитку аудиту значною мірою залежав від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин цих країн.

Аудиторська діяльність в Україні започаткована з 1989 року у зв'язку із виникненням ринкових відносин і створенням в Україні (на той час УРСР) спільних підприємств, достовірність звітності яких іноземний інвестор вимагав підтвердити традиційним учасником цивілізованого ринку -- аудитором. Це і стало передумовою створення дочірнього відділення Інаудиту в Україні, яке називалось Інаудит-Україна. До складу цієї першої аудиторської фірми в Україні увійшли колишні держслужбовці контрольно-ревізійного управління Мінфіну України. Проте значного розвитку аудит в Україні набув лише після розпаду Радянського Союзу. внутрішній аудит етика

Аудиторська діяльність почала розвиватися в Україні з переходом до ринкових відносин. З розвитком ринку розширився також асортимент і обсяг послуг, які надаються аудиторськими фірмами. Поряд з традиційними послугами і консультаціями з бухгалтерського обліку вони здійснюють консультації з оподаткування підприємств, надають увагу питанням управлінської діяльності, маркетингу, оцінці матеріальновиробничих запасів, прогнозуванню, банківській справі, кредитній політиці, складанню звітності тощо. Вона включає такі основні рівні ставлення:

?перший - це ухвалення Закону України «Про аудиторську діяльність» у 1993 році, який визначив у правовому полі місце аудиту;

?другий - розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи і кодекс професійної етики аудиторів України;

?третій - розроблення документів, які потрібні для реалізації нормативів і використання їх;

?четвертий - прийняття Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту.

Історія виникнення і розвитку аудиту в Україні вимірюється лише декількома роками, що принесли багато здобутків, успіхів і розчарувань.

У Києві 14 лютого 1992 р. на з'їзді аудиторів прийнято Статут громадського об'єднання громадян, що здійснюють аудиторську перевірку підприємств - Спілки аудиторів України.

З метою сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської діяльності в 1993 році було створено незалежний самостійний орган-- Аудиторську палату України. У 1995-1996 рр. прийняті тимчасові вітчизняні нормативи аудиту, а починаючи з 01.01.99 р. введені постійно діючі національні нормативи аудиту. Спілкою аудиторів України та Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України 3 березня 1997 р. видається журнал «Вестник бухгалтера и аудитора Украины».

На сучасному етапі розвитку національної економіки мають місце значні зміни в методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням і зміцненням недержавних форм власності, приватизаційними процесами, розвитком міжрегіональних і міжнародних зв'язків, побудованих на ринкових засадах.

В Україні виникла нова категорія людей, реально здатних впливати на економічну, соціальну і політичну атмосферу в державі, -- категорія власників, характерною рисою яких є зацікавленість у стабільності, передбачувані та відкритості всіх процесів, що відбуваються у суспільстві, оскільки безпека будь-якого бізнесу визначається насамперед загальним становищем у державі й суспільстві.

Формування приватної власності як альтернативи державному сектору економіки зумовило виникнення низки нових професій в економічній сфері, де важливе місце належить аудиторам.

1.2 Суть, мета, основні завдання та види аудиту в Україні

Слово «аудит» латинського походження і означає «слухати».

Термін «аудит» у сучасному світі використовується в трьох значеннях, а саме:

аудит -- окремий вид підприємницької діяльності у сфері послуг економіко-правового характеру;

аудит -- окрема функція управління (складова загальної функції господарського контролю) -- функція незалежного фінансового контролю (експертизи);

аудит -- економічна наукова дисципліна, яка досліджує функціонування інституту незалежного фінансового контролю в ринковій економічній системі (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Зміст терміна «аудит»

Термін «аудитор» використовується в таких значеннях:

аудитор -- фізична особа (громадянин України, якщо говорити про визначення цього терміна в українському законодавстві), яка має відповідний кваліфікаційний сертифікат-- документ, що підтверджує її професійну придатність;

аудитор -- фізична особа (приватний підприємець) або юридична особа (аудиторська фірма), які надають аудиторські послуги (проводять аудит фінансової звітності або виконують супутні аудиту роботи) (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Зміст терміна «аудитор»

Найбільш поширене у світовій практиці поняття аудиту як функції управління таке.

Аудит -- системний процес одержання (збору) інформації про економічні дії та події з метою встановлення рівня її (інформації) відповідності визначеним (установленим) критеріям та подання результатів зацікавленим користувачам.

Згідно з українським законодавством, «аудит -- це перевірка оприлюдненої бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності діючому законодавству та встановленим нормативам»

Згідно з Міжнародним стандартом аудиту - аудит фінансової звітності покликаний надати аудитору можливість висловити думку про те, чи складена фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до основ фінансової звітності.

Супутні аудиту послуги включають:

оглядові перевірки-- завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, що спричинили подання неправдивої інформації. При встановленні таких фактів аудитор розцінює підготовлену (подану) фінансову звітність як невідповідну за будь-яким аспектом нормативним актам щодо її складання. Обмежені процедури оглядової перевірок дають меншу ймовірність досягнення поставленої аудитором мети порівняно з аудитом, оскільки під час оглядових перевірок докладно не вивчається система внутрішнього контролю та обліку на підприємстві та не перевіряється первинна бухгалтерська документація;

операційну перевірку-- завданням операційної перевірки є проведення необхідних процедур з метою перевірки окремих питань, які визначені в договорі між аудитором і клієнтом;

компіляцію (трансформація бухгалтерського обліку)-- завданням компіляції є здійснення процедур трансформації бухгалтерського обліку за іншими обліковими стандартами, планом рахунків. Під час здійснення таких послуг до виконання процедур залучається бухгалтер підприємства. В цьому випадку не потребується отримання аудиторських доказів стосовно цієї інформації.

До інших аудиторських послуг включаються:

--консультування третіх осіб з бухгалтерського та податкового обліків, питань оподаткування, складання фінансової (бухгалтерської) звітності, аналізу фінансово-господарської діяльності, економіко-правового забезпечення господарської діяльності, економічної та правової безпеки, фінансової політики;

--експертизи з питань підприємницької діяльності, в тому числі судово-бухгалтерська експертиза;

--представництво інтересів клієнта (замовника) перед третіми юридичними особами за його дорученням з питань економіко-правового забезпечення діяльності клієнта (замовника);

--видавництво та розповсюдження (на договірній основі через третіх осіб) методичної літератури з питань теорії та практики обліку, оподаткування, аудиту, економічного аналізу, фінансів, правового забезпечення господарської діяльності в Україні (здійснюється після отримання відповідного дозволу Аудиторської палати України);

--проведення навчальних семінарів та курсів з питань обліку, аудиту, оподаткування, аналізу та економіко-правового забезпечення господарської діяльності в Україні (здійснюється без видачі кваліфікаційних сертифікатів після узгодження та затвердження АПУ програм семінарів);

--ведення обліку і звітності - налагодження обліку і впровадження передових форм і методів, постійне ведення обліку, складання звітності та декларацій;

--розробка, впровадження, супроводження бухгалтерських програм на ПЕОМ (в електронних системах обробки даних);

--оцінка майна проводиться в разі приватизації, банкрутства, наслідування майна або злиття підприємств за умови відповідної кваліфікації оцінювача).

Усі інші види діяльності (роботи, послуги) не є статутними і дозволеними відносно аудиторських фірм (аудиторів).

Відповідно до Міжнародних нормативів аудиту до супутніх аудиту послуг відносяться:

підготовка оглядів, пов'язаних з нефінансовою інформацією (ефективність функціонування внутрішнього аудиту, комп'ютерного програмного забезпечення аудиту);

аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності;

виконання узгоджених процедур по окремих рахунках бухгалтерського обліку, балансу (окремому фінансовому звіту) або бухгалтерської (фінансової) звітності в цілому, а також іншої фінансової і нефінансової інформації;

складання (підготовка) бухгалтерської (фінансової) звітності (повної або часткової).

Предметом аудиту в загальноекономічному розумінні є фінансово-господарська діяльність суб'єктів підприємництва (стан суб'єкта як системи господарювання).

Предмет аудиту в локальному (конкретному) розумінні залежить від об'єкта, який визначає головну його (аудиту) мету. Так, предметом аудиту фінансової звітності є фінансова звітність суб'єкта господарювання, податкової звітності -- податкова звітність. Предметом аудиту господарської діяльності (аудиту ефективності) є господарська діяльність суб'єкта або його окремих підрозділів, видів діяльності, функцій управління.

Метод аудиту являє собою сукупність прийомів і способів, за допомогою яких ведеться дослідження предмета та об'єктів аудиторської діяльності. Передусім це загальні методичні прийоми, такі як індукція, дедукція, документація (документування), оцінка, групування і узагальнення інформації (підготовка звітності). У зв'язку з тим, що в процесі проведення аудиту вирішується велике коло питань, пов'язаних з різними функціями управління (планування, організація оперативного і стратегічного управління, накопичення економічної інформації, економічний аналіз, прогнозування), в аудиті використовуються прийоми і способи різних галузей знань (економічно-математичні, статистичні методи, методи системного аналізу, експертних оцінок, прийоми і способи бухгалтерського обліку, економічного аналізу, контрольно-ревізійної роботи).

За формою і метою здійснення аудит поділяють на зовнішній (незалежний) і внутрішній, підлеглий в тій формі, в якій він проводиться.

Зовнішній аудит-- незалежний аудит відносно контрольованого підприємства, що здійснюється на підставі договору з підприємством-замовником. Метою такого аудиту є перевірка законності господарських операцій, достовірності фінансової звітності, бухгалтерського балансу, а також визначення, наскільки відповідає ведення бухгалтерського обліку встановленим стандартам і процедурам.

Внутрішній аудит-- перевірка, наскільки проведені господарські операції відповідають вимогам нормативних документів з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Його метою є вдосконалення організації та управління виробництвом і пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом наведено на рис.1.3.

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Масштаб перевірки	Взаємозалежні функції з системою управління	Визначається видом аудиту та законодавчими актами, що регулюють його проведення
Об'єкт аудиту	Визначається керівництвом. Мета--забезпечення збереження активів, недопущення збитків та підвищення ефективності діяльності підприємства	Визначається статусом підприємства. Домінує аудит фінансової звітності і бухгалтерського балансу. В деяких країнах розвивається аудит господарської діяльності
Кваліфікація	Визначається на погляд управляючих структур. Визначається меншим ступенем незалежності і нижчим професійним рівнем внутрішнього аудитора	Чітко визначена законодавством. Аудит визначається більш високим ступенем незалежності і високим професійним рівнем аудитора
Методи, які використо-вуються	Мають багато спільного. Їх розрізняє лише обсяг і точність перевірок
Мета	Визначається керівництвом	Випливає з законодавства, а також рішення суду, зовнішніх потреб
Звітність	Звітність перед керівництвом	Звітність перед замовником

Рис. 1.3 Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього аудиту

До загальних завдань аудиту доцільно відносити:

розробку внутрішньофірмових нормативів аудиту;

складання робочих документів аудитора;

розробку типового плану і програми аудиту;

складання тестів системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку.

Часткові завдання аудиту залежать від виду аудиторських послуг. При здійсненні аудиту фінансової звітності до них можна віднести:

вивчення статуту, установчої угоди й інших документів, що засвідчують правове поле діяльності суб'єкта перевірки;

ознайомлення із бізнесом клієнта, з системою господарювання та управління;

оцінку ефективності системи внутрішнього контролю;

контроль процесу здійснення господарських операцій у розрізі процесів постачання, виробництва, реалізації, інвестування;

встановлення повноти відображення всіх господарських та фінансових операцій, активів та пасивів підприємництва в бухгалтерському обліку;

перевірку реальності розрахунків з постачальниками і покупцями та ін.;

встановлення достовірності розрахунків із бюджетом і позабюджетними фондами;

реальність визначення фінансових результатів тощо.

Крім перевірки системи бухгалтерського обліку та підтвердження реальності і достовірності фінансової звітності, як зовнішні, так і внутрішні аудитори виконують різного роду послуги. Це, зокрема, аналіз системи обліку і внутрішнього контролю, консультації з питань менеджменту, маркетингу й оподаткування, розробка проектів управлінських рішень, проведення оперативного, ретроспективного і стратегічного аналізу, розробка фінансових прогнозів, аналіз фінансового стану та ін.

У кожному конкретному випадку, виходячи з характеру тієї чи іншої аудиторської послуги, буде визначатися те чи інше завдання.

Розділ 2. Внутрішній аудит

2.1 Поняття, мета і завдання внутрішнього аудиту

Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього контролю. Система внутрішнього контролю - це політика і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення (наскільки це можливо) правильного й ефективного ведення господарської діяльності (в тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації.

Система внутрішнього контролю охоплює й інші питання, безпосередньо пов'язані з функціями облікової системи.

Елементомсистеми внутрішнього контролю виступає внутрішній аудит.

Внутрішній аудит - це діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб'єкта господарювання і яку виконує окремий відділ. Таким чином, внутрішній аудит - це елемент внутрішньогосподарського контролю у вигляді організованої на підприємстві служби, що діє в інтересах керівництва або власників. Служба внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові. Обов'язки працівників служби регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються керівником служби внутрішнього аудиту, коригуються у разі зміни окремих функцій або обсягу і затверджуються керівником підприємства.

Служба внутрішнього аудиту є підрозділом суб'єкта господарювання.

Незалежно від ступеня самостійності та об'єктивності внутрішнього аудиту він не може досягнути такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів.

Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання, експертна оцінка дотримання економічної політики підприємства, включаючи облікову, оцінці функціонування внутрішньогосподарського контролю, який здійснюється всіма його структурними підрозділами.

До основних завдань внутрішнього аудиту належать:

встановлення ефективності виконання цільових установок керівництва підприємства;

виявлення недоліків у системі інформаційного забезпечення менеджменту;

своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності структурних підрозділів (стратегічних бізнес-одиниць), опрацювання оптимальних рішень щодо ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків;

перевірка якості виконання функціональних обов'язків персоналу, дотримання внутрішніх і зовнішніх інструкцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності;

перевірка відповідності фактичного стану майна (в натуральному та вартісному виразі) даним бухгалтерського обліку;

встановлення відповідності фактичних затрат їх нормативним значенням,

перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками;

налагодження і підтримка взаємодії із зовнішніми аудиторами та контролюючими органами;

вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених у ході аудиту недоліків та мобілізації наявних резервів.

Отже, внутрішній аудит здійснює перевірку не лише рівня дотримання фінансового та податкового обліку нормативним вимогам, а й якість виконання планів і рекомендацій контролера відповідними службами.

2.2 Необхідність та організація внутрішнього аудиту

Необхідність запровадження внутрішнього аудиту на середніх і великих підприємствах України доведена вимогами сучасних ринкових економічних відносин, інформаційними та управлінськими потребами господарюючих суб'єктів, конкретними фактами функціонування внутрішнього аудиту на вітчизняних та зарубіжних підприємствах. Останнім часом у нашій державі спостерігаються значні перетворення у сфері бухгалтерського обліку, що у свою чергу накладає відбиток і на сферу контролю, аналізу, аудиту. Ведення фінансового бухгалтерського обліку підприємствами України на основі загальноприйнятих принципів обліку, які ґрунтуються на Міжнародних стандартах обліку, а також можливість вільного, самостійного вибору методики управлінського (внутрішньогосподарського) обліку посилюють роль аудиту як гаранта достовірності інформації, що надається підприємством зовнішнім та внутрішнім користувачам. В Україні більше уваги приділяється зовнішньому аудиту, який здійснюється незалежними аудиторськими фірмами, ніж внутрішньому аудиту підприємств. Підтвердженням цього є результати дослідження теорії і практики аудиту в Україні. Питання внутрішнього аудиту майже не висвітлені в публікаціях вітчизняних авторів, а практичне застосування внутрішнього аудиту на наших підприємствах є досить обмеженим.

До загальних функцій внутрішнього аудиту, згідно з Міжнародним стандартом аудиту, входять перевірка, оцінювання та моніторинг відповідності й функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Конкретні функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Можна виділити ряд типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту і відмінних від зовнішнього аудиту, незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він проводиться, зокрема:

- зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з ефективним використанням ресурсів;

- вивчення стану бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх

моніторинг та розроблення рекомендацій щодо удосконалення цих систем;

- дослідження бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності;

- перевірку виконання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва або власників;

- оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінку контрольних процедур у структурних підрозділах підприємства;

- перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна;

- роботу над спеціальними проектами і контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;

- оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення;

- спеціальні службові розслідування окремих випадків за завданням керівника;

- координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час проведення зовнішнього аудиту;

- складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки;

- розроблення і подання пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і пропозицій з підвищення ефективності управління.

Наповнення функцій внутрішнього аудиту конкретним змістом залежить від особливостей діяльності підприємства і має здійснюватися тим органом управління, якому підпорядковується служба внутрішнього аудиту.

Важливим завданням служби внутрішнього аудиту є фінансовоекономічний аналіз діяльності підприємства і розробка її фінансової стратегії. Це дає змогу підвищити ефективність роботи окремих підрозділів і організації в цілому, сприяє виконанню основної мети, поставленої перед внутрішнім аудитом.

2.3 Етика працівників внутрішнього аудиту

Внутрішній аудитор, в умовах залежності від адміністрації підприємства, здійснює контрольні функції за роботою всього персоналу, що накладає відбиток на його поведінку.

На підприємстві бажано мати Кодекс поведінки всього персоналу, який є невід'ємним додатком до Положення про персонал.

У цьому Кодексі повинно бути відведене місце працівникам внутрішнього аудиту. Вітчизняна та світова практика для працівників внутрішнього аудиту встановлює такі норми:

повага до особи працівника -- основний принцип, яким повинні керуватися аудитори;

підтримка ділової репутації та іміджу підприємства;

забезпечення конфіденційності отриманої інформації -- не використовувати цієї інформації з метою особистої вигоди або в інтересах третіх осіб;

не вступати ні прямо, ні опосередковано в комерційні відносини з третіми особами, якщо це зачіпає комерційні інтереси підприємства;

суворо дотримуватися законів України; не допускати включення до матеріалів перевірок висновків, пропозицій і не підтверджених документами даних, які містять оцінку дій окремих посадових і матеріально відповідальних осіб, наприклад: "розкрадання грошових коштів", "привласнення майна" і т. ін.;

поводити себе коректно, достойно, не допускаючи відхилень від визнаних норм ділового спілкування;

не підписувати матеріалів перевірок, які містять свідчення, не перевірені самим аудитором;

у взаємовідносинах із працівниками інших підприємств і організацій, у своїх структурних підрозділах діяти чесно, етично та справедливо, не допускаючи дій, які можуть бути розцінені або зрозумілі як протекція чи інший захід, який забезпечує переваги або пільги для окремого підприємства, його структурного підрозділу чи їх працівників.

При укладанні контракту адміністрація може передбачати в ньому додаткові умови, які стосуються етики поведінки аудитора в сім'ї, в неробочий час, або поведінки членів його сім'ї, а також неприпустимості обговорення аудитором будь-яких комерційних дій, які прямо або опосередковано можуть завдати шкоди економічним інтересам підприємства, або дій, які ведуть до отримання працівником або членами його сім'ї будь-яких вигод від використання службового становища працівника на підприємстві, включаючи використання отриманої конфіденційної інформації.

У спеціальній економічній літературі українські і зарубіжні вчені виділяють такі об'єкти внутрішнього аудиту:

ведення бухгалтерського обліку, достовірність звітності;

стан майна, забезпеченість власними засобами;

фінансова стійкість;

платіжна спроможність;

система управління підприємством;

якість роботи економічних і технічних служб, оподаткування, планування;

нормування;

стимулювання;

внутрішньогосподарський контроль;

організація і технологія виробництва; процеси господарської діяльності;

проектно-кошторисна документація, виконавча дисципліна та ін.

До об'єктів організації внутрішнього аудиту належать аудиторські номенклатури. Під аудиторською номенклатурою розуміють перелік інформації, котра є в законодавчих актах, нормативних документах, кошторисах, зафіксованих фактах, які використовують у процесі аудиту для підготовки управлінських рішень. Склад номенклатури формується залежно від характеру діяльності господарства.

Кожний окремий об'єкт внутрішнього аудиту потребує індивідуального підходу до використання прийомів аудиту, що є елементами його методу. Від політики і стилю управління залежать напрямки внутрішнього аудиту, глибина дослідження тих чи інших об'єктів внутрішнього контролю.

Використання ЕОМ в аудиті впливає не тільки на технологію аудиторського контролю, а й на його методологію. Зокрема, на методологію внутрішнього аудиту впливають підходи до процесу комп'ютеризації аудиторської діяльності.

Системи комп'ютеризації аудиторської діяльності повинні складатися з таких компонентів: економіко-математичних; економіко-організаційних та інформаційних моделей, які відображають процес аудиту; технічних, програмних, інформаційних й інших засобів, які забезпечують реалізацію моделей. Відповідно комп'ютерна система складається з функціональної і забезпечувальної частин. Функціональна частина містить у собі сукупність методик, методів і способів виконання аудиту, відображених в інформаційних і методичних моделях, стандартах, нормах тощо. Забезпечувальна частина передбачається для реалізації функцій аудиту, тому вона повинна складатися з інформаційного, програмного, технічного та іншого забезпечення.

Успішна реалізація завдань раціональної організації внутрішнього аудиту потребує певних умов і передумов. Основною умовою є те, що за останні роки, й особливо після введення у дію Закону України "Про аудиторську діяльність", формується сприятливе середовище для запровадження нових форм контролю, адекватних ринковим відносинам. Так, створюється відповідна нормативна база (національні й міжнародні стандарти з аудиту), у вузах України готують спеціалістів з обліку й аудиту, прийнятий Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затверджена Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, які сприятимуть високоякісному оновленню основної інформаційної бази аудиту. З кожним роком підвищується кількість наукових праць з аудиту, дослідження поглиблюються, зростає їх практична значущість.

Для документування роботи досвідчені аудитори ведуть свої особисті робочі записи у журналі.

Після того як аудитор отримав детальне уявлення про структуру внутрішнього контролю клієнта, він може оцінити ризик неефективності цієї системи.

Розділ 3. Організація внутрішнього аудиту на підприємстві

Етапи внутрішнього аудиту:

Перший етап -- вибір об'єкта для перевірки і впливу. Передбачає проведення консультацій керівника підрозділу або спеціаліста внутрішнього аудиту з керівництвом підприємства, в ході яких визначається коло найзначущих для економіки підприємства питань, їх важливість для сфери діяльності окремих підрозділів, виходячи з чинної структури підприємства на даний момент із подальшим плануванням конкретних об'єктів, строків і методів впливу.

Другий етап -- підготовка і затвердження плану проведення внутрішнього аудиту підприємства у визначений період.

Третій етап -- підготовка нормативної бази, програми і документів, що підтверджують повноваження аудиторів, яка застосовується до обраного об'єкта за затвердженим планом.

Четвертий етап -- пред'явлення повноважень і проведення обстеження об'єкта внутрішнього аудиту.

П'ятий етап -- спостереження, збір, аналіз, обробка та документування інформації з вибором і застосуванням конкретних методів і прийомів.

Шостий етап -- оцінка стану об'єкта, що перевіряється, і формулювання висновків, які характеризують його стан. Консультування в ході перевірки, обговорення матеріалів у керівництва об'єкта, що перевіряється.

Сьомий етап -- доповідь особі, яка призначила перевірку. Розробка заходів і опрацювання рішень, які сприяють усуненню виявлених порушень і недоліків із застосуванням відповідних санкцій до об'єктів, які контролюються, винних посадових і матеріально відповідальних осіб.

Восьмий етап -- організація подальшого контролю за виконанням розроблених заходів і прийнятих рішень.

Зміст перерахованих вище технологічних етапів внутрішнього аудиту може бути деталізований з урахуванням виду діяльності підприємства та рівня його контролю.

Результати перевірок оформлюються актами, довідками або звітами у довільній формі залежно від виду контрольної роботи.

У тих випадках, коли необхідно вжити термінових заходів щодо усунення виявлених порушень, складаються проміжні аудиторські звітні документи, котрі направляються керівникові, який призначив перевірку, з подальшим внесенням цих свідчень до загального документа про перевірку. Проміжні звітні документи аудитора складаються безпосередньо в ході аудиторської перевірки на тих ділянках роботи підприємства, де розкриті найзначущі порушення, які потребують негайного вжиття заходів, і підписуються перевіряючими і посадовими особами підрозділу.

Звітні документи з аудиторських перевірок, проект рішення (наказ), додаток, інші документи і перелік ужитих заходів подаються на розгляд посадовій особі, яка призначила аудиторську перевірку.

У підсумковій частині проекту наказу матеріали викладаються в такій послідовності:

?коротко перераховуються показники фінансово-господарської діяльності та проведені заходи щодо покращання роботи підрозділу, що перевіряється;

?зазначаються недоліки в роботі перевіреного підрозділу внаслідок невжиття певних заходів;

?перераховується, які законодавчі акти порушені, які допущені нестачі, розкрадання, втрати від безгосподарності;

?перераховуються найсуттєвіші факти порушень, виявлені перевірками та зазначені в довідці з перевірки.

У розпорядчій частині проекту наказу необхідно:

оцінити діяльність підрозділу та його керівництва;

викласти пропозиції стосовно відповідальності посадових осіб за допущені недоліки, порушення та інші негативні вчинки; пропозиції, спрямовані на усунення виявлених недоліків і покращання діяльності підрозділу. Пропозиції повинні бути конкретними, обґрунтованими та реальними по суті й за строками;

указати посадових осіб, відповідальних за усунення виявлених порушень і недоліків, строки їх усунення.

Чітко налагоджений контроль за виконанням прийнятих рішень за результатами аудиторських перевірок забезпечує ефективність заходів щодо усунення виявлених перевіркою недоліків.

Контроль за виконанням наказу здійснюється шляхом розгляду звітів керівника перевіреного підрозділу про виконання вказівок керівника підприємства, аналізу даних звітності та документальної перевірки роботи підрозділу на місці.

Перевірка вважається закінченою, коли виявлені порушення усунені, а фінансово-господарська діяльність підрозділу, що перевіряється, забезпечує повний господарський розрахунок і раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Виявлені в ході перевірки недоліки, які не потребують суттєвих змін у діяльності підрозділу і які належать до компетенції керівника підрозділу, необхідно усунути під час перевірки. Про їх усунення в процесі перевірки робляться відповідні записи у звіті.

Якщо при перевірці виявлено серйозні порушення законодавства України і (або) інших нормативно-правових актів, нестачі, розкрадання активів, порушення податкового законодавства, які потребують внесення змін у бухгалтерську звітність підприємства та відшкодування втрат (тобто є підстава для усунення від роботи винних посадових осіб і стягнення з них завданих збитків), матеріали перевірок передаються в юридичний відділ підприємства. Останній дає правову оцінку записам у матеріалах перевірки і готує позовні документи для передачі до суду з метою відшкодування матеріальних збитків.

Юридичному відділу повинні бути передані:

акт перевірки (в оригіналі) з доданими до нього засвідченими копіями документів, що підтверджують завдані збитки;

пояснення посадових осіб, на яких покладена відповідальність за завдані збитки;

додаткові дані, які підтверджують правильність записів у матеріалах перевірки й обсяг завданих збитків;

розрахунок матеріальної шкоди - за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера;

трудовий договір (контракт) із посадовими особами, які допустили правопорушення, і наказ про прийняття їх на роботу.

Розмір завданих матеріальних збитків визначається за ринковими цінами.

Відповідальність винних осіб.

Трудовим законодавством встановлені такі правові форми охорони власності від зазіхань: цивільна, адміністративна та кримінальна.

Особам, винним у завданні збитків, повинно бути запропоновано відшкодувати її добровільно. У разі відмови відшкодування здійснюється у судовому порядку шляхом подання цивільного позову.

У заяві, яка направляється до правоохоронних органів, потрібно вказати:

у чому конкретно полягає правопорушення;

на яку суму завдано збитків;

обставини, час і місце здійснення правопорушення;

можливих свідків у справі (П.І.Б, адреса за місцем проживання або роботи).

Для підтвердження завданих збитків та їх розмірів до заяви повинні додаватися: акти аудиторських перевірок, інвентаризацій, порівняльні або дефектні відомості, накладні, рахунки-фактури, висновки комісії за фактом псування матеріальних цінностей, розрахунок бухгалтерії про розмір збитків, копії договору з матеріально-відповідальною особою, довідка про період роботи, пояснення, документи про відшкодування заборгованості в добровільному порядку.

Вилучення документів.

При порушеннях і зловживаннях слід вживати заходів щодо збереження окремих документів. Для цього їх вилучають як у процесі перевірки, так і по її закінченні. Вилучення документів здійснюється у відповідності з нормативними документами. У першу чергу вилучаються документи, які мають ознаки підчисток, виправлення цифр і тексту, і ті, які містять неправильні і (або) підроблені свідчення. На цих документах не можна робити ніяких поміток.

У структурних підрозділах, які перевіряються, замість вилучених документів залишають їх копії із вказівкою на звороті, ким і коли вони вилучені.

Відшкодуванні матеріальних збитків.

Уживаються також заходи щодо відшкодування матеріальних збитків, заподіяних підприємству. Ця робота повинна починатися одразу ж після її виявлення. Для відшкодування матеріальних збитків необхідно впевнитися: чи є документи, які підтверджують наявність прямої дійсної шкоди, вину працівника; чи дотримано встановлений законом порядок і строки залучення працівника до матеріальної відповідальності, чи правильно обрано вид відповідальності (повна або обмежена).

Відшкодування матеріальних збитків здійснюється також по всіх сплачених підрозділом штрафах, неустойках, інших санкціях. При цьому адміністрація повинна притягнути до майнової відповідальності у відповідності із законодавством конкретних винних осіб.

Підвищенню ефективності перевірок сприяє обговорення їх підсумків із засновниками, керівниками та відповідальними працівниками підприємства. За необхідності питання збереження власності обговорюються з персоналом підрозділу, вносяться його пропозиції щодо організаційно-технічних заходів, затверджуються плани щодо усунення виявлених недоліків і заходи щодо підвищення ефективності роботи даного підрозділу.

Облік роботи внутрішнього аудитора.

Для обліку та контролю за виконанням рішень щодо аудиторських перевірок аудиторська служба або аудитор ведуть книгу обліку аудиторських перевірок і вжитих щодо них заходів.

У книзі ведуться такі графи:

дата і номер наказу на проведення перевірки;

найменування підрозділу, в якому проведена перевірка;

термін проведення перевірки;

за який період проводиться перевірка;

організаційний метод перевірки;

дата звітного документа про перевірку;

дата і номер наказу за результатами перевірки;

строки надання інформації про виконання рішення звіту про перевірку;

дата фактичного надання звіту про виконання наказу;

сума матеріальної шкоди;

сума відшкодованих збитків, матеріальних цінностей і цінних паперів;

сума відшкодованих збитків винними особами добровільно;

сума додатково нарахованих і внесених платежів до бюджету;

передано до суду.

Висновки

В результаті проведеного дослідження виявлено, що проблема розвитку внутрішнього аудиту в Україні полягає у виробленні комплексного, системного підходу і пов'язаних з ним методичних рішень, які б забезпечили практичні умови для створення та ефективного функціонування служб внутрішнього аудиту на підприємствах України. На сучасному етапі розвитку економіки України відбувається зростання масштабів виробництва, що обумовлює необхідність створення багаторівневого апарату управління, який в свою чергу створює проблеми обміну інформацією, збільшує ймовірність того, що рішення, які приймаються різними ланками управління будуть суперечити один одному.

Для української практики поняття «внутрішній аудит» ? нове, воно неопрацьоване теоретично і майже не застосовується практично. Внутрішній аудит має функціонувати як незалежна діяльність на підприємстві. Організовує його керівництво підприємства для перевірки та оцінки роботи окремих підрозділів, служб, об'єктів обліку тощо. Мета внутрішнього аудиту - сприяти ефективному виконанню завдань і цілей, задля яких функціонує підприємство. У цьому разі проведення внутрішнього аудиту може бути доручено ревізійній комісії, що є характерним для більшості підприємстві передбачено їхнім Статутом, або аудиторській організації на договірних засадах.

В своїй роботі я розглянула такі основні питання як:

1)становлення і розвиток аудиту
2)суть, мета, основні завдання та види аудиту.
3)поняття, мета і завдання внутрішнього аудиту
4)необхідність, функції та об'єкти внутрішнього аудиту
5)етика працівників внутрішнього аудиту
6)організація внутрішнього аудиту на підприємстві

Повівши дослідження, я можу сказати, що поблема розвитку внутрішнього аудиту в Україні полягає у відсутності розробленої системи організаційного та методичного забезпечення, що впливає на проблеми практичного його впровадження на підприємствах України.

Нажаль в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду контролю. Це пов'язано з відсутністю в достатньому обсязі необхідної інформації з методики створення, значення, функцій, об'єктів, прийомів та засобів внутрішнього аудиту, що і визначає актуальність теми дослідження

В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж сама пильна увага, як і зовнішньому. В Україні ситуація дещо відрізняється: якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні вже відбулося, то вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах знаходиться ще в початковому стані розвитку.

Процес організації внутрішнього аудиту передбачає врахування передумов та принципів, які висуває час та нинішнє економічне становище країни.

На мій погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості й збільшення прибутків.

Література

Гордієнко Н.І., Харламова О.В. Карпенко М.Ю. Аудит, методика і організація. Навчальний посібник (для студентів економічних спеціальностей). У 2 частинах. Частина 1. ? Xарків: ХНАМГ, 2007. - 163 с. (452 с. )

Богомолов А.М. Внутренний аудит. - М.: Экзамен, 2000. - 192с.

Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 3-тє вид., доп. І перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 512 с.

Кулаковська Л.П. Організація і методика аудиту: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2004. 568 с.

Кулаковська Л.П. Піча Ю.В. «Основи аудиту: навч. посібник для студентів вищих закладів освіти.- К.: «Каравелла», Львів: «Новий світ 2000», 2002.- 504с.

Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 322 с.

Понікаров В.Д., Сєрікова Т.М. Аудит: Навчальний посібник. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006.

Ільіна С.Б. Основи аудиту: Навчальнопрактичний посібник. -- К.: Кондор,2009 р. - 378 с.

Чернелевський Л.М.Беренда Н.І.Аудит:теорія і практика:Навчальний посібник. -- К.: «Хай-Тек Прес»,2008.--560с.

Белуха Н.Т. Аудит: Учебник. - К.: "Знания", КОО, 2000. - 769 с. - (Высшее образование XXI века).

Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. №3125 -ХІ в редакції Закону від 14.09.2006 р.

Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Вид. 2004р. / Пер. з англ. - К.: ТОВ ІАМЦ АУ “Статус”, 2004. - 1028 с.

Аудит : Навч.-метод.посібник для самост. вивч. дисц./ В.Я. Савченко, В.О. Зотов, С.А. Кириленко та ін. - К.:КНЕУ, 2003. - 268с.

Аудит : Практ. Пособие / под ред. А.Н. Кузьминского: К. Учетинформ,1996. - 283 с.

Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник. - 2-е вид. Перероб. і доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002.-672с.

Пшенична А.Ж. Аудит. - К.: Центр учбової літератури, 2008.- 320 с.

Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Вид. 2-ге. - Львів: Оріяна - Нова, 2004. - 292 с

Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002

Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2002.-322с.

Утенкова К. Аудит з нуля. - Х.: Фактор, 2009, 304 с.

Давидов Г. М. Аудит. Навчальний посібник. К: ”Знання”, 2001 р.

Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 624с.

Размещено на Allbest.ru