Класифікація та план рахунків бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика підприємства

бухгалтерський баланс рахунок план

Я, Бойко Олена Сергіївна проходжу виробничу практику в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вибір», яке знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Леніна 64/53; 25006, А/С - 4/49.

Товариство засноване з метою здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку для задоволення соціально - економічних потреб засновників та членів трудового колективу.

Товариство є юридичною особою і має Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, яке видане Реєстраційною Палатою виконкому Кіровоградської міської Ради народних депутатів, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №01815-ЛТ-1, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в Кіровоградському Обласному Управлінні ВАТ «Державний Ощадний Банк України», має печатку із своєю назвою, штамп, фірмовий бланк, банківські, поштові та інші реквізити. Товариство володіє відокремленим майном, може від свого імені набувати майнові та особисті не майнові права, укладати угоди та інші юридичні акти, виступати позивачем та відповідачем у суді, арбітражному та третейському судах.

Засновниками товариства є особи, склад яких обумовлено в Установчому договорі Товариства, це:

1. Андрющенко Олександр Васильович.

2. Колесніков Владислав Володимирович, який призначений протоколом зборів засновників директором товариства.

Також на підприємстві працюють наймані робітники за такими посадами:

- Бойко Галина Анатоліївна, яка працює на посаді комерційного директора - бухгалтера;

- Жупаненко Меланія Євгеніївна, яка працює на посаді відповідального за публікації;

Солдатова Ганна Сергіївна, яка працює на посаді юриста.

Підприємство вигідне тим, що надає послуги акціонерним товариствам відкритого та закритого типу складати звіти в електронно-паперовому вигляді та здавати їх до Комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також тим що знаходиться біля Кіровоградського Територіального управління Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Невигідне тим, що підприємство не може працювати з акціонерними товариствами з інших областей України.

Товариство займається такими видами діяльності:

Наданням допомоги по складанню звітності в електронно-паперовому вигляді для акціонерних товариств до Комісії з цінних паперів та фондового ринку,

річну звітність для Відкритих акціонерних товариств;

річну звітність для Закритих акціонерних товариств;

квартальну звітність для всіх Акціонерних товариств, які здійснюють ведення реєстру самостійно;

квартальну звітність для Акціонерних товариств, які мають більше 10% державної частки майна;

складання особливої інформації емітента, яка відбулась на протязі року та надається на протязі двох днів після події, яка відбулася;

інформацію по акціонерам, що володіють більше 10% акцій;

Згідно договору з ТОВ «Агенція фондового ринку», яка випускає газету «Вісник цінні папери» надається допомога по публікації:

- оголошень про проведення акціонерними товариствами загальних зборів акціонерів;

- особливої інформації, що відбулася в акціонерному товаристві.

Згідно договору з обласною газетою «Акціонер» надається допомога по публікації:

- оголошень про проведення загальних зборів акціонерів.

Згідно договору з ТОВ «Агенція фондового ринку» надається допомога по розміщенню річного звіту на Web - сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України.

Надається допомога по замовленню та доставці з м. Києва сертифікатів акцій, для акціонерних товариств.

Форма №1-м Код за ДКУД 1801006

Актив	Код рядка	На початок	На кінець звітного
І. Необоротні активи: незавершене будівництво	020
Основні засоби: залишкова вартість	030	9,2	7,5
первісна вартість	031	15,6	15,6
знос	032	(6,4)	(8,1)
Довгострокові фінансові інвестиції	040
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом І	080	9,2	7,5
II. Оборотні активи: виробничі запаси	100
Готова продукція	130	0,7	0,7
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість	160	0,1	0,1
первісна вартість	161	0,1	0,1
резерв сумнівних боргів	162	()	()
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170
Інша поточна дебіторська заборгованість	210
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти: у національній валюті	230	0,2	0,9
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250
Усього за розділом II	260	1,0	1,7
III. Витрати майбутніх періодів	270
Баланс	280	10,2	9,2



Пасив	Код рядка	На початок звітного року	На кінець звітного періоду
І. Власний капітал: статутний капітал	300	9,4	9,4
Додатковий капітал	320	0,8	0,8
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	-1,1	-3,0
Неоплачений капітал	360	()	()
Усього за розділом І	380	9,1 1	7,2
II. Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування	430
III. Довгострокові зобов'язання	480
IV. Поточні зобов'язання: короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530
Поточні зобов'язання за розрахунками: з бюджетом	550	0,3	0,5
зі страхування	570	0,2	0,4
з оплати праці	580	0,6	1,1
Інші поточні зобов'язання	610
Усього за розділом IV	620	1,1	2,0
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	10,2	9,2

Необхідність класифікації рахунків бухгалтерського обліку

Рахунки бухгалтерського обліку є класифікаційними засобами для відображення та узагальнення даних про господарські факти. Це визначення відображає зовнішню характеристику рахунку у загальній системі рахунків. Але він має не тільки зовнішню, а й внутрішню структуру і свою особисту характеристику. Вона полягає в тому, що рахунок - це визначена умовна схема для відображення та порівняння даних, які дозволяють отримувати узагальнюючі показники бухгалтерського обліку. Внутрішня структура рахунку утворює облікове поле для відображення будь-якої інформації про здійснений факт (явище). Рахунок представляють у вигляді двосторонньої таблиці для реєстрації даних про дебетові та кредитові обороти.

Вперше класифікацію рахунків навів Доменіко Манчіні у 1540 році. Він розділив їх на живі (розрахунки з людьми, юридичними особами) та мертві (ті, що відображають матеріальні та грошові цінності).

16 липня 1999 року у другому скликанні парламент України прийняв Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Закон набуває чинності з 2000 року і ця дата синхронізується з основною датою початку реалізації Програми реформування бухгалтерського обліку з застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року №170.

П'ятнадцять статей Закону в затвердженому варіанті законодавчо закріпили основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської (фінансової) звітності, що є і зараз базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Цей Закон розповсюджується на всіх юридичних осіб - підприємства, організації, банки, бюджетні установи. З метою обліку господарської діяльності промислових підприємств, будівельних, торговельних та інших застосовується велика кількість різних рахунків. На одних, наприклад, відображаються господарські засоби, на інших - джерела утворення господарських засобів. Так, рахунок «Матеріали» призначений для обліку матеріалів, рахунок «основне виробництво» - для обліку процесу витрат на виробництво продукції.

Бухгалтерська служба підприємства у відповідності до визначеної економічної політики та необхідної інформаційної бази:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16/07/1999 року (зі змінами та доповненнями), а також згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Інформацію про наявність майна і зобов'язань та узагальнення всіх господарських операцій, що здійснює підприємство, забезпечує система бухгалтерських рахунків. Вони відкриваються на кожний вид майна і зобов'язань (основні засоби, каса, розрахунки з оплати праці тощо) та окремі господарські процеси. Кожний рахунок має визначений зміст, побудову, значення та структуру. Разом з тим усі рахунки за тією чи іншою ознакою можуть бути поєднані в одну однорідну групу.

Одним з головних завдань вивчення методу бухгалтерського обліку є чітке розуміння змісту рахунків і правильне їх застосування. Вирішення завдання вимагає, перш за все, вивчення властивостей та особливостей рахунків, які розкриваються в їх класифікації. Остання полегшує не тільки теоретичне вивчення змісту рахунків, але й використання їх в практичній роботі.

Рахунки класифікуються за різними ознаками. Найбільш поширеними є класифікації рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом, за призначенням та структурою. Рахунки також можуть групуватись залежно від об'єкта відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), ступеня узагальнення та деталізації даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки та аналітичні рахунки). Формування рахунків відповідно до вкладених правил визначає класифікацію рахунків.

Класифікація рахунків - це науково обґрунтоване групування рахунків, тобто розподіл рахунків на групи та підгрупи за будь-якими однорідними суттєвими ознаками.

Класифікація рахунків дозволяє побудувати План рахунків, тобто перелік (номенклатуру) рахунків, які застосовуються на підприємствах. Класифікація допомагає зрозуміти природу кожного рахунку, а План - що на кожному рахунку треба обліковувати.

Доцільно мати однакову класифікацію рахунків в теорії і в Плані рахунків. В останньому випадку слід забезпечити назви рахунків, які відповідають сутності показників що формуються.

Для правильного відображення на рахунку бухгалтерського обліку господарських операцій, які здійснюються підприємствами в процесі господарської діяльності, працівниками бухгалтерських служб необхідно знати класифікацію рахунків.

Класифікація рахунків необхідна, для того, щоб:

Ш розуміти зміст, функції і призначення того чи іншого рахунку, чим він принципово відрізняється від інших рахунків, або, навпаки, що спільного є між рахунками;

Ш полегшити студентам вивчення природи рахунків, а бухгалтерам-практикам - їх використання, тобто правильно обирати рахунки при написанні проводок;

Ш допомагати в складанні планів рахунків;

Класифікація рахунків - це одночасно і конструювання рахунків. На практиці широко застосовуються чотири види класифікації:

· за об'єктом відображення та структурою рахунків,

· за характером узагальнення даних на рахунках,

· за економічним змістом рахунків,

· за призначенням та структурою рахунків.

Принципи класифікації рахунків бухгалтерського обліку

При класифікації рахунків треба пам'ятати, що вона повинна бути:

1. всеосяжною, повною, тобто всі господарські процеси, засоби і джерела повинні відображатись на рахунках;

2. пристосована до особливостей підприємств;

3. правильно і згідно із законом відображати юридичну структуру засобів;

4. передбачити розміщення облікових об'єктів за матеріальними категоріями, господарськими процесами і ліквідністю майна;

5. пристосована до подальшого розчленування рахунків і їх поступового збільшення.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку базується на економічній класифікації засобів, джерел та процесів, є єдиною та будується за ознаками змісту, призначення та структури рахунків.

Всі рахунки бухгалтерського обліку так чи інакше відображають витрати підприємства та його доходи. Згідно з принципом ідентифікації рахунки повинні бути побудовані таким чином, щоб витрати визначеного звітного періоду суворо відповідали доходам цього звітного періоду. Передусім, рахунки повинні бути розділені відповідно до форм фінансової звітності на дві великі групи: капіталізовані й не капіталізовані. Перші відображаються в Балансі, інші - у Звіті про фінансові результати.

Розглянуті класифікації носять відносний характер, тому що межі між групами рахунків, як правило, розмиті і ряд рахунків можна віднести до різних класифікаційних груп.

Протягом останніх 35 років були спроби створити нові класифікації рахунків бухгалтерського обліку. Наприклад економічну (П.П.Німчинов); єдину (П.М. Василенко, Д.І.Пільменштейн) та інші. Розробки не знайшли практичного застосування.

За рівнем впливу на показники фінансової звітності (по відношенню до бухгалтерського балансу) бухгалтерські рахунки поділяються на балансові і позабалансові (рис. 3).

На балансових рахунках відображаються показники, які безпосередньо показуються в бухгалтерському балансі (постійні рахунки з явно вираженим сальдо - рахунки активів, капіталу і пасивів). До балансових рахунків також відносяться й ті, які не приймають участь у формуванні бухгалтерського балансу, тобто без сальдові або рахунки господарських або фінансових процесів (доходів, витрат, а в українському обліку і поточних витрат, що непрямо розподіляються), вони відкриваються протягом періоду, а в кінці його закриваються.

Такі рахунки необхідні адміністрації підприємства та іншим зацікавленим особам, які хочуть знати причини змін прибутку, вимагають відкривати окремі рахунки для кожного виду доходів і витрат з метою виявлення результатів. Так як кінцеве сальдо по цих рахунках відноситься тільки до поточного звітного періоду, їх інколи називають тимчасовими або номінальними рахунками. Тимчасові рахунки відображають стан доходів та витрат тільки за певний звітний період. По закінченні якого сальдо цих рахунків переноситься через рахунок «Фінансові результати» на рахунок «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Таким чином, номінальні рахунки починають наступний звітний період з нульового сальдо і на них збирається інформація про доходи і витрати за звітний період.

Рахунки, які ведуться для заповнення статей бухгалтерського балансу, називаються постійними (або реальними) рахунками. В кінці кожного облікового періоду визначається сальдо постійного рахунку, тобто кожний рахунок сальдується. Цим сальдо є суми, які відображені в бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду. Сальдо на кінець періоду на постійному рахунку переноситься в наступний обліковий період як початкове сальдо даного періоду.

Для управління підприємством необхідно знати, скільки воно має використаних засобів і на яких етапах суспільного відтворення вони використані:

ь на етапі заготівлі та придбання предметів праці;

ь на етапі виробництва продукції чи її реалізації.

На підставі цього рахунки, на яких обліковуються використані засоби, групуються не за тим, що використано, а за тією ознакою, на якому етапі суспільного відтворення використано. Тому ці рахунки за економічною ознакою узагальнюють в такі групи:

· рахунки заготівлі та придбання предметів і продуктів праці;

· рахунки виробництва (продукції, робіт, послуг);

· рахунки обігу товарно-матеріальних цінностей (реалізація товарів, продукції, витрати обігу тощо);

· рахунки витрат ланок невиробничої діяльності (шкіл, культурно-освітніх закладів, житлово-комунальних господарств тощо).

Майже в усіх працях з теорії бухгалтерського обліку наводяться дві класифікації рахунків: одна - за економічним змістом рахунків, інша - за призначенням і структурою. Перша побудована за науковою ознакою, друга - за технічними особливостями рахунків.

В першій класифікації рахунки згруповані за критерієм «що в них обліковується», а в другій - «для чого вони призначені» (для отримання яких показників), а також «в якому порядку» використовуються їх дебет і кредит.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом відповідає на питання, що обліковується на тих чи інших рахунках. З наукової точки зору класифікація рахунків бухгалтерського обліку може і повинна будуватись на єдино правильній основі - економічній сутності показників, що відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. При класифікації рахунків необхідно користуватись тільки однією ознакою - економічним змістом операцій, що обліковуються. Даною ознакою визначаються методичні особливості рахунків, порядок їх застосування.

Оскільки зміст рахунків випливає з економічного змісту об'єктів, що на них обліковуються, то він повинен бути покладений в основу всієї класифікації рахунків.

Економічний зміст рахунків - основа побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку і найважливіша ознака їх класифікації. Він визначається однорідністю господарських операцій, які обліковуються на даному рахунку та всієї групи рахунків.

Класифікація рахунків за економічним змістом спрямована на встановлення номенклатури бухгалтерських рахунків, необхідної та достатньої для відображення господарської та фінансової діяльності економічного суб'єкта. Залежно від цього класифікація рахунків за економічним змістом поділяється на три групи:

· рахунки господарських засобів,

· рахунки джерел утворення господарських засобів,

· рахунки господарських процесів.

Класифікацію рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом наведено на рисунку 4.

На рахунках господарських засобів відображається наявність та рух засобів. Залежно від функцій засобів у господарстві вони поділяються на засоби праці, продукти праці, предмети обігу, грошові засоби та засоби у розрахунках. У такому ж розрізі можливо поділити і рахунки, на яких обліковується різні господарські засоби. Рахунки засобів праці («Основні засоби», «Малоцінні та швидкозношувані предмети»), рахунки предметів праці («Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо), рахунки предметів обігу («Товари» тощо), рахунки грошових засобів («Каса», «Розрахунковий рахунок» тощо), рахунки засобів у розрахунках («Розрахунки з підзвітними особами» тощо). Всі ці рахунки активні і за їх дебетом відображається надходження (збільшення) господарських засобів. За кредитом, навпаки, - зменшення (вибуття). Залишок (сальдо) за рахунками вказує на наявність господарських засобів на початок та кінець облікового періоду.

Активні рахунки відображають ще не використані засоби підприємства, тобто засоби в тій формі, в якій вони в натуральному вигляді функціонують у народному господарстві (у вигляді сировини, матеріалів, палива, інструментів, машин, устаткування тощо). На інших активних рахунках обліковують вже використані для виробництва продукції, робіт і послуг засоби. До таких засобів відносяться затрати (праці, засобів праці, предметів праці, предметів невиробничого призначення тощо) на виробництво продукції, робіт і послуг.

На рахунках джерел господарських засобів відображаються джерела утворення господарських засобів. Джерела тих засобів, що закріплені за підприємством на постійній основі, є його власними засобами і називаються джерелами утворення власних господарських засобів: «Статутний фонд», «Амортизаційний фонд» тощо.

Існують такі джерела, що надають засоби підприємству на весь час його існування, тому засоби, одержані з цих джерел, називають постійно закріпленими або власними, так як підприємство користується ними як власними протягом всього періоду існування. З інших джерел засоби одержують на певний строк, по закінченні якого їх повертають тим, від кого вони були одержані. Засоби одержані від цих джерел, називаються тимчасово залученими або позиковими.

Поряд з власними господарськими засобами підприємство може мати та використовувати тимчасово залучені засоби інших підприємств, організацій та фізичних осіб. До рахунків джерел залучених засобів належать: «Кредити банку», «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», «Розрахунки по оплаті праці» тощо.

На рахунках фінансових результатів («Прибутки та збитки») обліковуються результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Рахунки утворення джерел господарських засобів є пасивними; за кредитом їх відображається збільшення джерел засобів, за дебетом - зменшення. З цих рахунків керівництво отримує інформацію, за рахунок яких джерел сформовані засоби підприємства, для яких цілей і в якому розмірі, скільки їх одержано від приватних власників, держави, засновників колективної власності, банків у вигляді позик, від різних організацій (головним чином від постачальників) і фізичних осіб; скільки створено всередині підприємства працею колективу, матеріальним вираженням якого є прибуток.

Інформація, яку отримують з пасивних рахунків, необхідна керівництву для правильної організації і ефективного управління підприємством. Ця інформація потрібна і для різних економічних досліджень а, перш за все, для визначення економічного та фінансового стану підприємства.

Сальдо цих рахунків характеризує наявність джерел господарських засобів на початок та кінець облікових періодів.

Третю групу класифікації рахунків за економічним змістом складають рахунки господарських процесів. На цих рахунках за дебетом та кредитом обліковуються процеси господарських операцій: заготівля і придбання матеріальних цінностей, виробництво продукції, реалізація продукції. До рахунків господарських процесів належать: «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» - обліковуються витрати на придбання матеріальних цінностей, «Основне виробництво» - обліковуються витрати на виробництво продукції, «Реалізація» - відображаються операції по реалізації готової продукції тощо.

У різних країнах ставлення до класифікації бухгалтерських рахунків за економічним змістом неоднозначне. У США, Англії та країнах Британської співдружності кожна фірма самостійно розробляє номенклатуру рахунків. У країнах континентальної школи обліку (Німеччина, Франція, тощо), а також в Україні така класифікація рахунків забезпечує єдине розуміння принципів відображення та узагальнення господарської і фінансової діяльності та одноманітність побудови системи бухгалтерського обліку для всіх економічних суб'єктів, незалежно від видів діяльності (окрім банків) та форм власності.

Класифікація за економічним змістом дає відповідь на питання: що обліковується на бухгалтерських рахунках (інформація про які об'єкти бухгалтерського спостереження зафіксована на рахунку та як пов'язаний конкретний рахунок з іншими рахунками інформаційної системи бухгалтерського обліку).

Класифікація рахунків за економічним змістом власне й розкриває їх економічний зміст, тобто те, що на них обліковується. Це дає можливість кожному економісту правильно використовувати показники рахунків для різних економічних досліджень та узагальнень. Але обмежуватися тільки цією класифікацією в бухгалтерському обліку не можливо, тому що в ній немає відповіді на питання, як на рахунках обліковується наявність і рух засобів та джерел їх утворення, а також процеси господарської діяльності. Ці питання для методології бухгалтерського обліку мають надзвичайно велике значення. Тому, класифікацію рахунків за економічним змістом доповнюють класифікацією рахунків за їх призначенням та структурою, в основі якої лежить питання, як обліковувати на рахунку засоби, джерела і процеси господарської діяльності.

Таким чином, класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом дозволяє згрупувати рахунки залежно від того, що саме на них обліковується.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за призначенням та структурою

Класифікація рахунків за призначенням та структурою обумовлена класифікацією за економічним змістом і залежно від того, що саме обліковується на тих чи інших рахунках, відповідає на питання, як обліковуються на рахунках за дебетом та кредитом об'єкти, що характеризує сальдо відповідного рахунка.

Призначення рахунку свідчить про зміст дебету та кредиту, характер операцій, які на них відображаються, залишку (сальдо) на рахунку та його відображення в балансі. Призначення рахунків визначає її структуру, тобто порядок побудови для відображення записів по дебету та кредиту. Наприклад, на рахунку «Каса» по дебету відображаються операції по збільшенню грошових коштів в касі, а залишок (сальдо) свідчить про їх наявність в касі, по кредиту показується витрачання грошей. Характер операцій по дебету та кредиту визначає також і структуру рахунку «Каса», він є активним рахунком.

Зміст та призначення рахунків у свою чергу визначають будову рахунків або їх структуру, тобто характер і значення їх дебетових та кредитових записів і залишків, місце в балансі тощо. Різні рахунки мають різну будову. Одні види рахунків за будовою можуть мати тільки дебетові залишки і є активними, інші - тільки кредитові залишки і належать до пасивних. Одні рахунки відображаються в балансі, інші не показуються.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням та структурою поділяються на такі класифікаційні групи (див. рис. 5):

· основні;

· регулюючі;

· операційні;

· бюджетно-розподільчі;

· фінансово-результативні.

Основні рахунки - призначені для обліку господарських засобів та їх джерел, характеризують склад та структуру засобів господарства, джерела формування, їх наявність та рух. На підставі основних рахунків складають баланс будь - якого підприємства.

Основні рахунки за своїм призначенням та будовою можуть бути:

ь матеріальними, тобто інвентарними;

ь грошовими;

ь розрахунковими;

ь фондовими.

Інвентарні рахунки - використовуються для обліку наявності і руху матеріальних цінностей та грошових коштів, що належать підприємству. До них відносяться рахунки: 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари» тощо.

Інвентарні рахунки - активні, сальдо завжди дебетове і показує наявність певних засобів на початок та кінець облікового періоду. Інвентарним рахункам притаманні такі риси:

а) всі вони активні;

б) записи по дебету означають збільшення, а по кредиту - зменшення засобів, що обліковуються;

в) залишок може бути тільки дебетовим, що показує наявність засобів;

г) в аналітичному обліку записи ведуться не лише в грошовому, але й в натуральному виразі (мірі, масі тощо).

Інвентарний рахунок має таку схему:

Інвентарний рахунок

Д К

Початковий залишок - наявність матеріальних цінностей та грошових коштів. Оборот - надходження (збільшення) засобів. Кінцевий залишок - дебетовий.	Оборот - вибуття (зменшення) засобів

Грошові рахунки - призначені для обліку грошових коштів підприємства. До них належать: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти».

Грошові рахунки за своєю будовою подібні інвентарним і характеризуються такими рисами:

а) всі вони активні;

б) записи по дебету означають збільшення (надходження) грошових коштів, а по кредиту - зменшення (витрачання);

в) залишок може бути тільки дебетовим, що означає наявність грошових коштів;

г) в аналітичному обліку записи по грошових рахунках, на відміну від інвентарних, ведуться тільки в грошовому вимірнику.

Розрахункові рахунки - призначені для обліку та контролю розрахункових операцій одного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами, а також відображають стан відносин між підприємством та іншими учасниками господарського процесу (постачальниками, покупцями, бюджетом, банками, працівниками). До цієї групи відносяться не тільки розрахункові рахунки у вузькому значенні цього слова (дебіторів, кредиторів), але також і всі ті рахунки, на яких обліковується заборгованість даного підприємства іншим підприємствам або інших підприємств даному з операцій спеціального характеру, так, наприклад, по позиках, по платежах до бюджету тощо. Сальдо на розрахункових рахунках показує залишок заборгованості на конкретну дату:

дебетове сальдо - заборгованість даному підприємству, якому відкрито рахунок;

кредитове сальдо - заборгованість даного підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам.

Розрахункові рахунки поділяються на активні, пасивні та активно - пасивні.

Активні розрахункові рахунки слугують для обліку дебіторської заборгованості. До цієї групи належать рахунки: 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» тощо. Будова цих рахунків характеризується такими рисами:

а) запаси по дебету означають первинне утворення і подальше збільшення дебіторської заборгованості, а по кредиту - її зменшення;

б) залишок може бути тільки дебетовим, що означає наявність непогашеної дебіторської заборгованості;

в) в аналітичному обліку запаси ведуться в грошовому відмінку і в розрізі дебіторів.

На активних розрахункових рахунках відображається заборгованість даному підприємству, якому відкрито рахунок, тобто дебіторська заборгованість. Сальдо по розрахунковому рахунку показує суму дебіторської заборгованості, оборот за дебетом - її збільшення, а за кредитом - її зменшення.

Розрахунковий активний рахунок має таку схему:

Розрахунковий активний рахунок

Д К

Початковий залишок - наявність дебіторської заборгованості. Оборот - збільшення дебіторської заборгованості засобів. Кінцевий залишок - дебетовий.	Оборот - зменшення дебіторської заборгованості

Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку кредиторської заборгованості. На пасивних розрахункових рахунках відображається заборгованість даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами, тобто кредиторська заборгованість. Сальдо на пасивному розрахунковому рахунку показує суму кредиторської заборгованості, оборот за кредитом - її збільшення, а за дебетом - зменшення. До цієї групи рахунків відносяться: 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 66 «Розрахунки з оплати праці», 67 «Розрахунки з учасниками» тощо. Характерні риси будови цих рахунків:

а) запаси по кредиту означають первинне створення і подальше збільшення кредиторської заборгованості, а по дебету - її зменшення (погашення).

б) залишок може бути тільки кредитовим, який означає наявність погашеної кредиторської заборгованості.

в) в аналітичному обліку запаси ведуться в грошовому вимірнику і в розрізі кожного кредитора.

До активно - пасивних розрахункових рахунків відносяться ті рахунки, на яких відображаються розрахунки з різними підприємствами, організаціями та особами. При цьому заборгованість може бути і дебіторською, і кредиторською. Відповідно. Ці рахунки можуть мати одночасно два залишки: дебетовий та кредитовий або за якийсь проміжок часу дебетовий, а за якийсь - кредитовий.

До активно - пасивних розрахункових рахунків належать: «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами», «Внутрівідомчі розрахунки» тощо. Активно - пасивний рахунок має таку схему:

Активно-пасивний рахунок

Д К

Початковий залишок - дебіторська заборгованість Оборот - збільшення дебіторської заборгованості - зменшення кредиторської заборгованості Кінцевий залишок - дебіторська заборгованість	Початковий залишок - кредиторська заборгованість Оборот - збільшення кредиторської заборгованості - зменшення дебіторської заборгованості Кінцевий залишок - кредиторська заборгованість

Фондові рахунки призначені для обліку й контролю стану та зміни фондів підприємства, коштів цільового фінансування та цільового призначення засобів підприємства. До цієї групи входять рахунки: 40 «Статутний капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», «Фонди спеціального призначення» тощо.

Фондові рахунки пасивні і сальдо кредитове. Обороти за кредитом цих рахунків показують збільшення джерел господарських засобів, а за дебетом - зменшення та їх використання. Фондовий рахунок має наступну схему:

Фондовий рахунок

Д К

Оборот - зменшення фонду	Початковий залишок - наявність джерела господарських засобів Оборот - збільшення фонду Кінцевий залишок - кредитовий

Характерні риси будови фондових рахунків:

а) всі рахунки пасивні;

б) запаси по кредиту означають створення і подальше збільшення фондів, а по дебету - їх зменшення;

в) залишок може бути тільки кредитовим, що означає наявність фонду.

Регулюючі рахунки призначені для обліку сум, на які необхідно зменшити або збільшити залишок по основному рахунку, з метою його уточнення.

Засоби підприємств відображаються в балансі в одній незмінній оцінці. Однак, в результаті господарських операцій відбуваються зміни оцінки окремих груп засобів, наприклад, зменшення первісної вартості основних засобів в результаті зносу, зменшення розміру прибутку внаслідок його використання або внесення до бюджету відрахувань із прибутку тощо.

Для обліку подібного роду змін в оцінці окремих статей балансу і застосовуються регулюючі рахунки. Вони самостійно не відображають рух засобів підприємства, а тільки регулюють (коригують, уточнюють - шляхом збільшення або зменшення) оцінку засобів або джерел на тих рахунках, в доповнення яких вони відкриваються.

Рахунки використовуються лише в тому випадку, коли є необхідність обліковувати окремі засоби у двох оцінках, наприклад:

ь основні засоби - за первісною та залишковою вартістю (тобто за вирахуванням зношеної частини основних засобів);

ь товари - за роздрібними цінами та за цінами їх придбання;

ь готову продукцію - за плановими цінами та за фактичною собівартістю тощо, або коли є потреба, не зменшуючи фактичної суми одержаного прибутку, визначити суму, на яку він вже використаний.

На регулюючих рахунках обліковують тільки різницю в цінах або фактичну суму використаного прибутку, тобто суму, на яку потрібно зменшити або збільшити залишки на основних рахунках, щоб одержати залишок в необхідних цінах або щоб одержати суму використаного прибутку, так рахунок «Знос (амортизація) основних засобів» є регулюючим щодо рахунка «Основні засоби», на якому основні засоби показуються за первинною вартістю. Поступово ці засоби зношуються і їх залишкова вартість зменшується. Останню можливо вирахувати, якщо від сальдо рахунка «Основні засоби» відняти сальдо рахунка «Знос (амортизація) основних засобів».

Регулюючі рахунки можуть або збільшувати (доповнювати) оцінку засобів, вказану на регулюючому ринку, або зменшувати. Залежно від цього вони поділяються на додаткові, контрарні та контрарні - додаткові.

Додаткові рахунки, в свою чергу, поділяються на активні та пасивні.

Додаткові активні рахунки збільшують оцінку засобів на активних регулюючих рахунках за їх дебетом. До таких рахунків належать: «Транспортно-заготівельні витрати», «Поза виробничі витрати», «Витрати обігу».

За допомогою рахунка «Транспортно-заготівельні витрати» збільшується оцінка матеріалів на рахунку «Матеріали». При цьому рахунок «Транспортно-заготівельні витрати» кредитується, а рахунок «Матеріали» дебетується. На суму витрат обігу за однойменним рахунком збільшується залишок рахунка «Товари» (рахунок «Витрати обігу» - кредитується, а «Товари» - дебетуються).

На суму позареалізаційних витрат утворюється величина реалізованої продукції за собівартістю виробництва (рахунок «Позавиробничі витрати» - кредитується, а рахунок «Реалізація» - дебетується).

Регулюючий додатковий активний рахунок має таку схему:

Регулюючий додатковий активний рахунок

Д К

Початковий залишок - сума, що доповнює оцінку засобів, облікованих на регулюючому активному рахунку. Оборот -	Початковий залишок - наявність джерела господарських засобів Оборот - збільшення фонду Кінцевий залишок - кредитовий

Додаткові пасивні рахунки призначені для регулювання оцінки засобів на пасивних рахунках за їх кредитом. Так, наприклад, за кредитом рахунка. «Цільове фінансування ті цільові надходження» показують суми, отримані на приріст та поповнення обігових засобів. Вони обліковуються тут впродовж поточного року, а в кінці року за рішенням відповідних органів можуть бути приєднані до статутного фонду (рахунок «Цільове фінансування та цільові надходження» - зменшується, а рахунок «Статутний фонд» - збільшується»).

Регулюючий додатковий пасивний рахунок має таку схему:

Регулюючий додатковий пасивний рахунок

Д К

Оборот - зменшення суми, що доповнює суму засобів на регулюючому рахунку.	Початковий залишок - сума, що доповнює оцінку засобів, облікованих на регулюючому пасивному рахунку. Оборот - збільшення суми, що доповнює суму засобів на регулюючому рахунку. Кінцевий залишок - кредитовий.

Регулюючі контрарні рахунки поділяються на контрактивні та контрпасивні.

Контрактивні рахунки призначені для обліку сум, на які зменшується залишок засобів на регулюючих активних рахунках за їх кредитом. Контрактивними ці рахунки називаються тому, що протистоять рахунку, відображеному в активі, а самі знаходяться в пасиві.

Регулюючий контрактивний рахунок має таку схему:

Регулюючий контрактивний рахунок

Д К

Оборот - зменшення суми, що збільшує оцінку засобів на регулюючому рахунку.	Початковий залишок - сума, що зменшує оцінку засобів (залишок), обліковану на регулюючому активному рахунку. Оборот - збільшення суми, що збільшує оцінку засобів на регулюючому рахунку. Кінцевий залишок - кредитовий.

До контрпасивних відносяться ті рахунки, що призначені для обліку сум, на які зменшується залишок засобів на регулюючих пасивних рахунках за їх дебетом.

Ці рахунки протистоять рахункам, відображеним у пасиві балансу. Прикладом такого рахунка є «Використання прибутку», де протягом календарного року обліковуються суми використаного прибутку, які потім списуються на зменшення суми за рахунком «Прибутки і збитки».

Регулюючий контрактивний рахунок має таку схему:

Регулюючий контрактивний рахунок

Д К

Початковий залишок - сума, що доповнює оцінку засобів, облікованих на регулюючому активному рахунку. Оборот - збільшення суми, що доповнює суму засобів на регулюючому рахунку. Кінцевий залишок - дебетовий.	Оборот - сума, що зменшує оцінку засобів на регулюючому рахунку.

До контрарні - додаткових регулюючих рахунків належать ті, що можуть мати дебетове або кредитове сальдо. При цьому уточнення оцінки на регулюючих рахунках робиться в сторону збільшення або зменшення. До таких рахунків, наприклад, належить рахунок «Переоцінка товарно-матеріальних цінностей».

Операційні рахунки використовуються з метою відображення та контролю витрат, пов'язаних із здійсненням фінансово-господарських процесів на окремих стадіях. До операційних рахунків належать: збирально-розподільчі, калькуляційні та оперативно-розподільчі.

На збирально-розподільчих рахунках обліковуються витрати, які в момент їх виникнення не можуть бути безпосередньо віднесені на ті рахунки, де обліковуються усі втрати по об'єкту. Ці рахунки призначені для обліку витрат, пов'язаних з організацією, управлінням та обслуговуванням виробництвом. До них належать: «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання», «Загально виробничі витрати», «Загальногосподарські витрати».

Протягом місяця витрати за цим рахунками накопичуються, а в кінці місяця розподіляються та списуються між іншими рахунками.

Збирально - розподільчий рахунок «Збирально виробничі витрати» має таку схему:

Збирально-розподільчий рахунок

Д К

Оборот - збільшення, накопичення витрат.	Оборот - зменшення, списання витрат на калькуляційні рахунки.

Калькуляційні рахунки застосовують для обліку витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, виконання робіт та надання послуг з метою обрахування їх собівартості. До них належать: «Основне виробництво», «Допоміжні виробництва».

На калькуляційних рахунках протягом місяця за дебетом збираються витрати, а за кредитом списуються витрати, що включаються у собівартість готової продукції.

Калькуляційний рахунок «Основне виробництво» має таку схему:

Операційний калькуляційний рахунок

Д К

Початковий залишок - витрати на незавершену виробництвом продукцію на початок місяця. Оборот - збільшення та нові витрати на виробництво продукції. Кінцевий залишок - витрат на закінчену виробництвом продукцію на кінець місяця.	Оборот - зменшення списання витрат на закінчену виробництвом продукцію.

Операційно-результативні рахунки призначені для визначення результатів діяльності підприємства. Так, на рахунку «Реалізація» шляхом порівняння сум за дебетом (фактична собівартість реалізованої продукції) та кредитом (вартість реалізованої продукції за відпускною ціною) визначається результат від реалізації продукції. Дебетовий залишок показує збиток, оскільки фактична собівартість реалізованої продукції вища її відпускної вартості, а кредитовий, навпаки, - прибуток. Визначений результат від реалізації продукції списується на фінансово-результативні рахунки.

Операційно-результативний рахунок має таку систему:

Операційно-результативний рахунок

Оборот. а) фактичні витрати на реалізовану продукцію. б) списання прибутку від реалізації продукції.	Оборот. а) вартість продажу реалізованої продукції б) списання збитку від реалізації продукції.

За допомогою бюджетно-розподільчих рахунків розподіляють доходи та витрати між звітними періодами (місяцями, роками). До них належать: «Витрати майбутніх періодів», «Резерв майбутніх платежів».

Так, наприклад, перерахування коштів за періодичну пресу відображається за дебетом рахунка «Витрати майбутніх періодів», а в наступному році вони списуються з цього рахунка щомісячно рівними сумами (розподіленими залежно від періоду підписки: піврічна - 1/6, річна - 1/12).

Бюджетно-розподільчий рахунок «Витрати майбутніх періодів» має таку схему:

Бюджетно-розподільчий рахунок

Початковий залишок - залишок невикористаних витрат. Оборот - збільшення, витрати. Кінцевий залишок - дебетовий.	Оборот - зменшення, списання витрат.

На фінансово результативних рахунках обліковуються результати діяльності підприємства. Ці рахунки - активно-пасивні. До фінансово-результативного рахунка на промисловому підприємстві належать «Прибутки і збитки». Обороти за кредитом цього рахунка показують збільшення суми прибутку, а за дебетом - збитку. Кредитовий залишок показує прибуток, а дебетовий - збиток.

Фінансово результативний рахунок «Прибутки та збитки» має таку схему:

Фінансово результативних рахунках

Початковий залишок - збиток. Оборот - зменшення. а) списання прибутку. б) відображення збитку. Кінцевий залишок - збиток.	Початковий залишок - прибуток. Оборот - зменшення прибутку. Кінцевий залишок - прибуток.

Позабалансові рахунки

У попередніх темах розглянуті синтетичні рахунки, на яких відображаються засоби та джерела, що належать підприємству (організації, установі) і є його вартістю. Залишки за цими рахунками показуються у відповідних статтях балансу. У зв'язку з цим їх і називають балансовими. Поряд з такими засобами та джерелами їх утворення на підприємстві можуть бути:

Основні засоби з обмеженнями використання(орендовані);

Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання;

Обладнання, прийняте для монтажу;

Бланки суворої звітності;

Списана в збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів;

Забезпечення зобов'язань та платежів;

Зобов'язання по приватизаційних паперах;

Приватизаційні майнові сертифікати;

Зазначені засоби обліковуються на балансі підприємства, яке є їх власником. Тому з метою запобігання подвійного відображення одних і тих же засобів їх не слід відображати на балансі підприємств, що є тимчасовими власниками. Такі засоби обліковуються за межами балансу і для них відкриваються окремі забалансові рахунки. Дані забалансових рахунків у звітності не показують.

Забалансові рахунки можуть бути активними та пасивними.

Активний позабалансовий рахунок

Залишок - наявність товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання. Оборот - надходження товарно-матеріальних цінностей.	Оборот - вибуття товарно-матеріальних цінностей.

За дебетом та кредитом активних забалансових рахунків, відповідно, показують збільшення та зменшення засобів.

Пасивний позабалансовий рахунок

Оборот - зменшення зобов'язань і платежів.	Залишок - забезпечення зобов'язань і платежів. Оборот - збільшення зобов'язань і платежів.

За дебетом та кредитом пасивних забалансових рахунків, відповідно, показують зменшення та збільшення.

Таким чином, відпадає необхідність відкриття двох рахунків, застосування подвійного запису при відображенні засобів, що відбиваються на позабалансових рахунках.

Кожен вид забалансових засобів відображається тільки по одному рахунку за простою системою рахунків (без застосування подвійного запису).

В умовах розширення господарських відносин, розвитку оренди, приватизації застосування забалансових рахунків постійно розширюється.

Плани рахунків бухгалтерського обліку

На основі розглянутої вище класифікації рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом розробляється план рахунків бухгалтерського обліку, який являє собою їх систематизований перелік, що забезпечує організацію обліку та контролю на підприємствах у необхідному розрізі.

У даний час діє план рахунків, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 року №291 «Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186 (зі змінами та доповненнями).

План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на нах фактів господарського життя у бухгалтерському обліку і є обов'язковим для всіх підприємств. У ньому передбачено всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльності підприємства.

Планом рахунків бухгалтерського обліку називають перелік рахунків, що відображає всестороннє систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємства і визначає таку організацію бухгалтерського обліку, яка дозволяє отримати інформацію для управління, щоденного контролю в інтересах власників, органів державного управління та інших зацікавлених осіб. На його підставі організується вся система бухгалтерського обліку на підприємствах, він є схемою реєстрації та групування фактів господарської діяльності підприємства в бухгалтерському обліку, у якій наводяться найменування і коди синтетичних бухгалтерських рахунків (рахунків першого порядку) і субрахунків (рахунків другого порядку).

План рахунків має наступні основні характеристики які показано в таблиці.

бухгалтерський баланс рахунок план

Характеристика плану рахунків

Показники	Діючий план рахунків
Групування рахунків	3 розділи, 10 класів, 0-й клас - позабалансові рахунки
Нумерація синтетич - них рахунків	Балансові та позабалансові рахунки - 2 цифри
Субрахунки	Більшість субрахунків до кожного рахунку законодавчо затверджені
Нумерація синтетич - них субрахунків	Затверджені номери з 3-х цифр
Аналітичні рахунки	Відкриваються підприємством самостійно. Номери повинні починатися з номеру відповідного рахунку / субрахунку

Аналітичні рахунки у плані рахунків наводяться, порядок їх ведення викладено в «Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій».

Рахунки в плані рахунків бухгалтерського обліку мають номери (коди, шифри). На практиці замість назви рахунків пишуться їх коди, що зменшує обсяг облікової роботи. Коди рахунків необхідні і для обробки бухгалтерських документів на комп'ютерах. Застосування кодів проілюструємо на такому прикладі. Припустимо, що в касу з поточного рахунку надійшла готівка 2000 грн.

Для відображення на рахунках цієї господарської операції складається наступна бухгалтерська проводка.

Д-т рах. «Каса» К-т рах. «Рахунки в банках» - 2000 грн.

Ця ж проводка із застосуванням кодів кореспондуючих рахунків буде записана так: Д-т 30 К-т 31 - 2000 грн.

В єдиному Плані рахунків України передбачено близько 90 синтетичних рахунків (рахунків першого порядку). Виробничі підприємства використовують близько 60 з них, а якщо вони крім основної діяльності здійснюють ще й капітальне будівництво або торговельну діяльність, то 63 - 66 рахунків. Передбачені в Плані рахунків субрахунки (рахунки другого порядку) застосовуються підприємствами залежно від потреб - для аналізу, контролю і складання звітності.

Рахунки на яких обліковуються однорідні види активів або зобов'язань, об'єднані у відповідні класи. Таких класів 10, кожен з яких має своє кодове значення: від 0 до 9. Коди (номери) й найменування синтетичних рахунків і субрахунків у Плані рахунків бухгалтерського обліку наведені за десятковою системою. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. При цьому код класу та код синтетичного рахунку, тобто дві перші цифри, - це той мінімум, який повинен застосовуватися для відображення в обліку господарських операцій. Коди наведені в Плані рахунків і не можуть змінюватися підприємствами самостійно. У плані рахунків наведені також коди і найменування деяких субрахунків.

Контирування документів і ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням коду класу й коду синтетичного рахунку.