Облік власного капіталу

В цілому взаємозв'язок між звітом про власний капітал і балансом полягає у відповідності сум кожної складової власного капіталу на початок і кінець звітного періоду за рядками у даних формах звітності. Ще однією формою звітності щодо відображення інформації про власний капітал є примітки. В цілому згідно п.25 П(С)БО “Загальні вимоги до фінансової звітності” у примітках розкривають облікову політику підприємства, інформацію, якої немає у самій фінансовій звітності, але подавати вимагають відповідні П(С)БО, а також інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, який забезпечує її прозорість і своєчасність. Причому обсяг приміток, порівняно із попередньою формою пояснювальної записки до річного бухгалтерського звіту, значно збільшився. І як самостійна форма звітності, вона потребує при складанні застосовувати і аналіз, і прогноз, і методи індукції та дедукції. Весь фінансовий звіт тепер містить 35-40 сторінок, в складі якого велику частку займає інформація про емітента, а саме: основні дані про емітента, інформація про одержанні ліцензії, про результати фінансово-господарської діяльності, довідка про фінансовий стан, дані про цінні папери емітента, інформація про посадові особи емітента.

3.2 Впровадження автоматизованого обліку в системі обліку власного капіталу

Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб'єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово - господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.

Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об'єктивну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп'ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Комп'ютеризація обліку базується на системному вирішенні облікових завдань за допомогою комп'ютерів. Основні відмінності щодо організації бухгалтерського обліку за допомогою комп'ютерної техніки подано у таблиці 3.2.

При комп'ютерній формі бухгалтерського обліку зміст форми обліку розширюється і поглиблюється, вона починає визначати не тільки методологічні, але й технологічні та інформаційні аспекти організації бухгалтерського обліку і обробки облікової інформації.

Таблиця 3.2

Основні відмінності організації обліку за допомогою комп'ютерної техніки

Єдність інформаційної бази і повний автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування бухгалтерської комп'ютерної програми 1С “ Бухгалтерія”.

В програмі “1С: Бухгалтерія 7.7” існує можливість в межах одного синтетичного рахунку одержувати кілька різних систем аналітичних рахунків, які, в свою чергу, різнобічно відображають первинну інформацію. В кожній системі аналітичних рахунків інформація групується і узагальнюється для потреб управління за певним принципом, що визначається видами субконто.

Аналітичний облік можна вести для будь-якого рахунку або субрахунку і включати від 3-х до 5-ти різних розрізів аналітики, організувавши при цьому ведення аналітичного обліку в необхідних розрізах.

Для накопичення інформації про множину однотипних об'єктів використовуються довідники.

Довідники - спеціальні засоби, що забезпечують ведення списків однотипних облікових об'єктів та зберігання параметрів, що характеризують ці об'єкти. Всі об'єкти (елементи) довідника мають свій унікальний код, який дозволяє програмі їх ідентифікувати, незалежно від значень інших параметрів, у тому числі й назви. Як правило, кожному виду субконто відповідає окремий довідник.

Список засновників підприємства зберігається в довіднику “Учредители”, а для введення активі, що є внеском до статутного капіталу підприємства, наприклад основних засобів, використовується довідник “Необоротные активы”. Кожне поле в діалоговій формі “Документ” або “Операция” має певний тип значення. Якщо цей тип - число, рядок символів або дата, то дане поле можна заповнювати безпосередньо з клавіатури. А якщо цей тип - елемент довідника, то при звертанні до такого поля буде автоматично з'являтися список елементів відповідного довідника, з якого бухгалтеру необхідно вибрати потрібне значення. Крім того, елементи більшості довідників характеризуються не тільки назвою, але й набором інших параметрів. Наприклад, при проведенні переоцінки основних засобів слід зазначити інвентарний номер, первісну вартість, рахунок обліку, рахунок та стаття списання зносу, дата введення в експлуатацію тощо. Ці параметри можуть автоматично використовуватись програмою при формуванні проводок і друкованих форм документів.

Програма “1С: Бухгалтерія 7.7” дозволяє поповнювати перелік довідників типової конфігурації, створюючи необхідні довідники самостійно.

Перелік елементів довідника в програмі “1С: Бухгалтерія 7.7” може бути багаторівневим. В цьому випадку всі рядки довідника поділятимуться на два види: елементи довідника і групи довідника. Групи дозволяють переходити на нижчі рівні багаторівневого довідника. Використання багаторівневих довідників дозволяє деталізувати ступінь введення і зберігання інформації. Елементи і групи елементів в багаторівневому довіднику можна переносити з однієї групи в іншу. Програма “1С: Бухгалтерія 7.7” дозволяє створювати багаторівневі довідники з вкладеністю до 10 рівнів.

Довідники в програмі можуть використовуватись самостійно або бути підпорядкованими іншому довіднику. Наприклад, довідник “Договора” може використовуватись окремо, а може бути пов'язаний з довідником “Организации”. Залежність довідника вказується в полі “Подчинен”. Порівняно з багаторівневим довідником, в якому всі елементи мають однакову структуру, використання механізму підпорядкованих довідників дозволяє пов'язати елементи різної структури. В цьому випадку кожен елемент підпорядкованого довідника буде пов'язаний з одним із елементів головного довідника.

У межах одного довідника різні елементи можуть бути об'єднані в групи, тому перед початком заповнення довідників бажано подумати про їх групування. За основний критерій групування потрібно взяти певну ознаку, за якою треба здійснювати аналіз облікової інформації (отримувати звіти). Групи елементів, в свою чергу, можна поділити на підгрупи (що є дуже зручним для налагодження стандартних бухгалтерських звітів) таким чином, щоб вони відображали стан господарських засобів за окремими групами.

Над елементами та групами елементів у довіднику можна виконувати різні дії:

- змінювати назву;

- змінювати значення реквізитів (параметрів);

- переміщувати з однієї групи до іншої;

- знищувати (позначати на знищення);

- здійснювати пошук за назвою та іншими реквізитами;

- сортувати, копіювати тощо.

Дослідження комп'ютеризації обліку і аналізу власного капіталу потребує вивчення організаційно-методичних засад комп'ютерного формування “Звіту про власний капітал”. Існує два варіанти його формування:

- горизонтальний - за рядками форми,

- вертикальний - за графами форми.

Формування звіту за першим варіантом охоплює 11 етапів, які доцільно спочатку викласти як блок-схему, а потім дати текстовий опис.

При цьому слід предметно, з посиланням на існуючу практику, навести джерела інформації для комп'ютерного формування “Звіту про власний капітал”,зокрема:

- усі первинні документи щодо операцій, які призводять до змін у власному капіталу підприємства;

- форми № 1 і 2;

- записи по рахунках класу 4;

- групування записів щодо операцій згідно з вимогами ПСБО 5,

- примітки до річної фінансової звітності;

- дані про суму коригувань капіталу внаслідок змін облікової політики, виправлення помилок тощо.

Особливості комп'ютерної форми обліку в акціонерних товариствах та товариствах з обмеженою відповідальністю полягають у правильній організації аналітичного обліку складових власного капіталу, зокрема статутного (акціонерного) капіталу - за видами акцій (простими, привілейованими; іменними, на пред'явника), за акціонерами, засновниками, внесками в національній та іноземній валютах тощо.

Отже, при комп'ютеризації обліку власного капіталу слід обов'язково вести аналітичний облік за допомогою довідника “Учредители” або іншого створеного довідника (додаток 1).

В обліку слід використовувати наступні бухгалтерські операції:

Д 461 К 40 - відображено заборгованість по внесках засновників-резидентів (в національній валюті)

Д 462 К 40 - відображено заборгованість по внесках засновників-нерезидентів (в іноземній валюті)

Д 4611 К 40

Д 4621 К 40 безпосередньо ведення аналітичного обліку в межах субрахунку.

Д 10 К 4611

Д 30 К 4621 - на суму погашення заборгованостей по внесках до статутного капіталу.

Так якщо зробити “анализ счета” одразу виступає інформація про оголошений капітал і погашення заборгованостей засновників по внесках до статутного капіталу. (додаток 2).

Для щорічних відрахувань до резервного капіталу можна розробити шаблон “Типові операції”, де передбачити відрахування 5% від нерозподіленого прибутку. Для визначення прибутку програмою передбачено також автоматичне підраховування прибутку (додаток 3).

При комп'ютерній формі ведення обліку з метою полегшення і прискорення ведення обліку статутного, додаткового та вилученого капіталу доцільно створити шаблон для автоматичного розрахунку сум за типовими операціями з формування та змін статутного капіталу, а для резервного капіталу - шаблон, що передбачає відображення в обліку визначеного в установчих документах відсотку щорічних відрахувань від нерозподіленого прибутку підприємства.

ІV. Висновок

Підсумовуючи курсову роботу, можна зробити такі висновки:

Власний капітал є невід'ємною частиною організації та функціонування будь-якого підприємства.

Власний капітал підприємства визначається як різниця між його активами та зобов'язаннями.

Власний капітал виконує такі функції:

самостійності і влади;

відповідальності і захисту прав кредиторів;

довгострокового кредитування;

фінансування ризику;

кредитоспроможності;

компенсації понесених збитків;

розподілу доходів і активів.

Складовими власного капіталу є:

статутний капітал;

пайовий капітал;

додатковий капітал;

резервний капітал;

вилучений капітал;

неоплачений капітал,

нерозподілені прибутки (непокриті збитки;

цільові надходження;

забезпечення майбутніх витрат;

страхові резерви.

Вказані елементи найшли своє відображення на рахунках IV класу, який має назву “Власний капітал та забезпечення зобов'язань”:

На рахунку №41 “Пайовий капітал” обліковують частину вартості майна, яка була розпайована між членами КСП, частину майна, яка не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

Рахунок №42 “Додатковий капітал” призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок №43 “Резервний капітал” призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

На рахунку №44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

На рахунку №45 “Вилучений капітал” ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення Статутного капіталу) тощо.

Рахунок №46 “Неоплачений капітал” призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

На дебеті рахунка відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до Статутного капіталу підприємства, на кредиті -- погашення заборгованості по внесках до Статутного капіталу.

На рахунку №47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів, та включення їх до витрат поточного періоду.

На рахунку №48 “Цільове фінансування і цільові надходження” ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога).

Облік страхових резервів ведеться на рахунку №49 “Страхові резерви”. Цим рахунком користуються підприємства, які відповідно до законодавства є страховиками і у встановленому порядку формують страхові резерви.

ЛІТЕРАТУРА

1.Альбом бухгалтерських проводок. -Харків: Фактор, 2000. -80 с.

2.Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). -2000. -24 липня.

3.Методичні вказівки та завдання для проведення практичних занять з курсу “ Бухгалтерський облік”. -Тернопіль: ТАНГ, 2000. -68 с.

4.Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування):

навчально-методичний посібник. -Тернопіль: Карт-бланш, 2000. -288 с.\

5.Облік по-новому: вчимося працювати // Все про бухгалтерський облік. -2000 р. -7 червня.

6.Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний посібник. -К.: Знання, 2000. -245 с.

7.Пушкар М.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку України. -Тернопіль: Лілея, 2000. -100 с.

8.Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аудиту. Підручник. -К.: КНЕУ, 2000. -260 с.

9.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.: А.С.К., 2000. -784 с.

10.Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П.Я. Хомина. -Тернопіль: Астон, 2000. -288 с.

Размещено на Allbest.ru