Будова, зміст та оцінка статей бухгалтерського балансу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Розміщення статей в балансі

2. Структура активу балансу

3. Структура пасиву балансу

4. Відображення в обліку подій, що сталися після дати балансу

5. Характеристика та основні види балансів французьких підприємств

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Основним документом фінансової звітності у всіх країнах є бухгалтерський баланс підприємства, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів.

Бухгалтерський баланс призначений для відображення фінансового стану господарюючого суб'єкта на конкретний момент часу: на дату створення організації, на початок та кінець звітного періоду, дати складання проміжних фінансових звітів, у випадках санації, банкрутства, ліквідації, реорганізації тощо.

Не дивлячись на відмінності у назві та побудові балансу (в США балансовий звіт, в Росії - бухгалтерський баланс; іноді його ще називають звітом про фінансовий стан), в його основу будь-якої країни покладено основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв'язок між активами, пасивами (зобов'язаннями) та власним капіталом:

Актив = Капітал + Зобов 'язання

Джерелом даних для складання балансового звіту є Головна книга. В країнах, де немає законодавчо закріпленої форми балансу, структура рубрик звіту про майновий стан відповідає специфіці конкретного підприємства і встановлюється відповідно до принципу повного розкриття господарської інформації, особливо це характерно для країн англо-американської системи обліку.

Отже, у даній роботі ми детально висвітлимо усі особливості структури балансу.

1. Розміщення статей в балансі

Однією з відмінностей побудови бухгалтерського балансу в різних країнах є форма розташування активу та пасиву - вертикальна чи горизонтальна - та групування статей. Порядок розміщення статей в балансі може значно варіюватись. Так, в горизонтальній формі - актив ліворуч, пасив праворуч - баланс подається в Бельгії, Італії, Німеччині, Португалії, Росії, США, Україні, Франції тощо. У Великобританії було прийнято зворотне розміщення, а в останній час статті балансу записуються одна за одною. В Нідерландах законодавчо закріплені дві форми балансу, які можуть використовуватись - або вертикальна, або горизонтальна.

Італійськими підприємствами баланс надається у звичайній горизонтальній формі - ліворуч "актив", праворуч - "пасив". Принцип групування статей - за їх економічним змістом, як і в Німеччині. В кінці балансу вказують всі позабалансові зобов'язання компанії - гарантії видані і отримані, доручення, договірні зобов'язання по майбутніх купівлях і продажах, майбутні виплати по лізингу тощо. Безумовно, це досить суттєва інформація, вона дає зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності можливість отримати більш реальне уявлення про фінансовий стан компанії і оцінити ризики, які можуть виникнути в майбутньому.

В Швейцарії взагалі не встановлена обов'язкова форма балансу, він може бути представлений в горизонтальній або вертикальній формі. Порядок класифікації не має значення: оборотні засоби і кредиторську заборгованість (до одного року) можна відображати до або після основних засобів і капіталу. Однак законом встановлена мінімально необхідна структура балансу. Так, відповідно до Кодексу зобов'язань, він повинен містити обов'язково чотири розділи: оборотні засоби, основні засоби, кредиторську заборгованість та капітал.

Принцип групування статей в балансі в різних країнах також неоднорідний. Так, в Італії і Німеччині статті групуються за економічним змістом. В деяких країнах групування здійснюється за ступенем ліквідності. Наприклад, у Франції, Росії, Україні, Молдові, Німеччині та інших країнах, які використовують МСБО в якості національних стандартів, статті розташовуються в порядку збільшення ліквідності, в країнах англо-американської системи обліку, Естонії - в порядку її зменшення. Так, відповідно до вимог США основні компоненти балансового звіту групуються та викладаються в такому порядку:

· Активи - в порядку зменшення їх ліквідності;

· Зобов'язання - в порядку строків їх погашення. Чим ближче строк, тим раніше повинно бути показано зобов'язання;

· Власний капітал - в порядку його постійності, тобто першими показуються його різновиди, що найменшою мірою піддаються змінам.

Оборотні активи:

1. грошові кошти в касі і на рахунках в банку

2. цінні папери, що легко реалізуються, не призначені для зберігання

3. дебіторська заборгованість

4. запаси

5. аванси видані чи передплачені витрати

6. загальні поточні активи

7. власність, будівлі і обладнання

8. земля

9. споруди

10. орендовані засоби

11. меблі, будівельні матеріали

12. нематеріальні активи мінус знос.

У Великобританії "Закон про компанії" 1985 р. передбачає використання обох форм побудови балансу.

Відповідно до МСБО 1 "Подання фінансових звітів" кожному підприємству, базуючись на характері своєї діяльності, слід самостійно вирішувати: подавати чи не подавати поточні та не поточні активи й поточні та не поточні зобов'язання у вигляді окремої класифікації в балансі. Якщо підприємство вирішить не робити цієї класифікації, слід подавати всі активи та зобов'язання в порядку їх ліквідності.

В Португалії кожний рядок балансу відповідає двох- або трьохзначному номеру рахунку бухгалтерського обліку. Узагальнення наведених даних (комбінування рахунків) можливе тільки при складанні звітності малих підприємств. Цифрові дані в балансі надаються у вигляді трьох колонок: первісна вартість активів, нарахована амортизація, залишкова вартість. Як свідчать дослідження в більшості випадків ті країни, які мають єдиний загальноприйнятий план рахунків, мають, відповідно, і регламентовану форму балансу. Ті ж країни, де підприємства розробляють власний план рахунків, форма балансу представлена у довільній формі, і законодавство лише регламентує мінімальний набір інформації, яка повинна бути відображена у балансовому звіті. Адресна частина балансу у всіх країнах повинна містити назву компанії, її юридичний статус та дату складання. Підкреслимо, що дата складання звітності може бути будь-якою. Єдина вимога - постійність вибраної дати. В більшості країн це останній день звітного періоду. Відповідно до МСБО не можна згортати активи та зобов'язання (крім випадків коли є на те законне право) та об'єднувати вагомі статті з іншими статтями. МСБО 1 "Подання фінансових звітів" (п. 66) зазначено, що основна частина балансу як мінімум повинна включати рядки, які відображають такі суми:

1) основні засоби;

2) нематеріальні активи;

3) фінансові активи;

4) інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі;

5) грошові кошти та їх еквіваленти;

6) запаси;

7) торговельна та інша дебіторська заборгованість;

8) торговельна та інша кредиторська заборгованість;

9) податкові зобов'язання та активи згідно з вимогами МСБО 12 "Податки на прибуток";

10) забезпечення;

11) не поточні зобов'язання, на які нараховуються відсотки;

12) частка меншості;

13) акціонерний капітал;

14) випущений капітал та резерви.

Наведені рядки є широкими за своїм характером і згідно зі стандартом не повинні обмежуватися статтями, які підпадають під сферу застосування інших стандартів. Наприклад, рядок "Нематеріальні активи" включає гудвіл і активи, що виникають від витрат на розробки. Додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки додаються у балансі, якщо цього вимагає будь-який інший МСБО або якщо їх відображення необхідне для правдивого показу фінансового стану підприємства. Судження щодо того, чи подавати окремо додаткові статті, грунтується на оцінці:

- характеру і ліквідності активів та їх суттєвості, що, як правило, веде до окремого подання гудвілу та активів, що виникають від витрат на розробки монетарних і немонетарних активів, а також поточних активів;

- їх функції у межах підприємства, що веде, наприклад, до окремого подання операційних та фінансових активів, запасів, дебіторської заборгованості, а також монетарних активів та їх еквівалентів;

- сум, характеру та строків зобов'язань, що веде, наприклад, до окремого подання зобов'язань, на які нараховуються відсотки, а також забезпечень, поділених на поточні та не поточні (в разі доречності).

Стандарт вимагає, щоб підприємства розкривали в балансі (або у примітках до нього) подальшу під класифікацію поданих рядків. Кожну статтю (якщо це доречно) слід поділяти на підкласи за їх характером, а також слід окремо розкривати суми дебіторської та кредиторської заборгованостей щодо материнського підприємства, споріднених дочірніх підприємств, асоційованих компаній та інших пов'язаних сторін. Детальна інформація (яку подають у підкласах) у балансі або у примітках залежить від вимог конкретного МСБО, а також від розміру, характеру і функції задіяних сум. Розкриття інформації відрізняється для кожної статті, наприклад:

· матеріальні активи класифікують за класами, як описано в МСБО 16 "Основні засоби";

· дебіторську заборгованість аналізують за сумами дебіторської заборгованості від покупців, інших членів групи, дебіторської заборгованості взаємопов'язаних сторін, авансових платежів та за іншими сумами;

· згідно з МСБО 2 "Запаси" запаси поділяють на такі підкласи: товари для перепродажу, основні та допоміжні матеріали для виробництва, незавершене виробництво та готова продукція;

· забезпечення аналізують для окремого відображення забезпечень витрат на виплати працівникам та на будь-які інші статті, класифіковані відповідно до операцій підприємства;

· власний капітал та резерви аналізують для окремого відображення різних класів сплаченого капіталу, премії за акціями та резервів.

Відповідно до п. 74 МСБО 1 підприємству слід розкривати в балансі або у примітках наступну інформацію.

Інформація, яка розкривається в балансі або у примітках:

1. Для кожного класу акціонерного капіталу:

- кількість акцій, дозволених до випуску

- кількість випущених і повністю сплачених акцій, а також випущених, але не повністю сплачених акцій.

- номінальну вартість однієї акції або факт відсутності номінальної вартості акцій

- узгодження кількості акцій в обігу на початок та на кінець року

- права, привілеї та обмеження, які супроводжують цей клас, включаючи обмеження з виплати дивідендів і повернення капіталу

- акції на підприємстві, що утримуються самим підприємством або його дочірніми підприємствами чи асоційованими компаніями

- акції, зарезервовані для випуску на умовах опціонів і контрактів з продажу, включаючи умови та суми

2. Опис характеру та призначення кожного резерву у власному капітал.

3. Суму будь-яких невизнаних кумулятивних привілейованих дивідендів.

4. Підприємству без акціонерного капіталу (такому як товариство) слід , розкривати інформацію, еквівалентну наведеній вище, відображаючи рух протягом періоду в кожній категорії частки капіталу та права, привілеї та обмеження щодо кожної категорії частки капіталу.

Відповідно до 4-ої Директиви ЄС розроблені загальні схеми подання балансу. Так, формат 2 балансу має наступну будову:

Актив	Пасив
А. Підписний неоплачений капітал	А. Капітал і резерви:
Б. Організаційні витрати	- Статутний капітал
В. Основні засоби:	- Емісійний дохід
- Нематеріальні активи	- Резерв на переоцінку
- Основні засоби в матеріальній формі	- Резерви
- Фінансові основні активи	- Прибуток/збиток минулих років
Г. Оборотні активи:	- Прибуток/збиток звітного року
- Запаси	Б. Цільові резервні відрахування
- Вимоги	В. Зобов'язання
- Цінні папери, інвестиції	Г. Доходи майбутніх періодів
- Грошові кошти в касі і рахунки в банках	Д. Прибуток фінансового року
Д. Витрати майбутніх періодів
Е. Збитки фінансового року

2. Структура активу балансу

бухгалтерський баланс звітність

В широкому розумінні актив - це будь-яка власність підприємства, будь-який предмет, матеріальний чи нематеріальний, який є цінністю для свого власника і включає в себе землю, будівлі, споруди, прилади, товарні запаси, інвестиції, дебіторську заборгованість, грошові кошти тощо. Наприклад, у Великобританії при оподаткуванні реалізованого приросту ринкової вартості капіталу до активів відносяться всі форми майна на території Великобританії та за кордоном, включаючи опціони, дебіторську заборгованість, власність, що виражена в правах, валюту (відмінну від фунтів стерлінгів) та іншу власність, створену особою, яка її продає, або яка належить їй, але не придбана. Однак до активів повинна включатись лише та власність, вартість якої може бути достовірно визначена.

Також під активом слід розуміти частину бухгалтерського балансу, що відображає матеріальні та нематеріальні цінності підприємства з точки зору їх складу та розміщення.

Як вже відмічалось, в різних країнах розміщення статей активу та їх складу варіюється. Так, в країнах, де активи розташовуються у порядку збільшення ліквідності, перша частина балансу має наступний вигляд (табл.2.1).

Таблиця 2.1. Приклад структури активу балансу в порядку збільшення ліквідності.

Країна	Структура активу
Росія	Необоротні активи - Нематеріальні активи - Основні засоби - Незавершене будівництво - Доходні вкладення в матеріальні цінності Оборотні активи - Запаси - Дебіторська заборгованість - Короткострокові фінансові вкладення - Грошові кошти Збитки
Німеччина	Позаоборотні активи - Нематеріальні активи - Основні засоби - Фінансові вкладення Оборотні активи - Товарно-матеріальні запаси - Рахунки до отримання (розрахунки з дебіторами) та інші оборотні активи - Грошові кошти Попередньо оплачені витрати та відкладена виручка
Польща	Довгострокове майно - Нематеріальні цінності та права (витрати, понесені при створенні підприємства; витрати на розвиток; вартість фірми; інші нематеріальні цінності та права; аванси в рахунок вартості нематеріальних цінностей та прав) - Речове довгострокове майно (власні землі; будинки та споруди; машини та устаткування; транспортні засоби; інші довгострокові засоби; вкладені (розпоча-ті) інвестиції; аванси в рахунок інвестицій) - Фінансове довгострокове майно (акції та паї; цінні папери; надані позики дов-гострокові; інші складові фінансового довгострокового майна; довгострокова дебіторська заборгованість) Оборотне майно - Запаси (матеріали; напівфабрикати та продукти в переробці; готова продукція; товари; аванси в рахунок поставки) - Дебіторська заборгованість та розрахунки (дебіторська заборгованість за від-вантажену продукцію, товари, надані послуги; дебіторська заборгованість з по-датків, дотації та забезпечення; дебіторська заборгованість всередині підпри-ємства; інша дебіторська заборгованість; дебіторська заборгованість в судовому порядку) - Цінні папери, призначені для обороту (паї або акції власні до продажу; інші цінні папери) - Грошові кошти (грошові кошти в касі; грошові кошти в банку; інші грошові кошти (векселі, чеки))

В країнах же, де активи розташовують в порядку зменшення ліквідності, перша частина балансу має наступний вигляд (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Приклад структури активу балансу в порядку зменшення ліквідності.

Країна	Структура активу
США	Поточні активи - Грошові кошти - Короткострокові інвестиції - Дебіторська заборгованість, чи - Товарно-матеріальні запаси - Передплачені поточні витрати - Інші поточні активи Довгострокові активи - Основні засоби чи власність, будівлі та обладнання - Невідчутні (нематеріальні) активи - Передплачені витрати деяких періодів - Інвестиції та фонди - Інші непоточні (позаоборотні) активи
Естонія	Оборотне майно - Гроші та банківські рахунки - Акції та інші цінні папери - Дебіторська заборгованість покупців - Інша дебіторська заборгованість - Відстрочені надходження - Попередньо оплачені витрати в рахунок майбутніх періодів - Майно Основне майно - Довгострокові фінансові інвестиції - Матеріальне основне майно - Нематеріальне основне майно

Цікавою в порівнянні з викладеним вище є будова активу балансу Чехії, яку наведено нижче (табл.2.3).

Таблиця 2.3. Будова активу балансу Чехії

Актив всього
А. Заборгованість учасників по внесках до статутного фонду
Б. Постійний актив
Б.І		Нематеріальне інвестиційне майно
	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.	Засновницькі витрати
	2.	Нематеріальні результати науково-дослідної та подібної діяльності
	3.	Програмні продукти
	4.	Цінні права
	5.	Інше нематеріальне інвестиційне майно
	6.	Незакінчені нематеріальні інвестиції
	7.	Надані застави на нематеріальне інвестиційне майно
Б.ІІ.		Матеріальне інвестиційне майно
	1. 2. 3. 4. 5. б. 7.	Земельні ділянки
	2.	Будівлі, приміщення та споруди
	3.	Машини, прилади та обладнання, транспортні засоби та інвентар
	4.	Рослинні комплекси довготривалого покрову \
	5.	Основне стадо та робоча худоба
	6.	Інше матеріальне інвестиційне майно
	7.	Регулююча стаття до придбаного майна
Б.III.	Незакінчені матеріальні та нематеріальні інвестиції
Б.IV.	Надані застави па матеріальне інвестиційне майно
Б.V.	Фінансові інвестиції
1.	Пайові цінні папери і внески підприємства з вирішальним впливом
2.	Пайові цінні папери і внески підприємства із значним впливом
3.	Інші інвестиційні цінні папери та вклади
4.	Позики підприємствам в об'єднанні
5.	Інші фінансові інвестиції
В. Оборотні активи
В І.	Запаси
1.2. 3. 4. 5. 6.	Матеріали
2.	Незавершена продукція та напівфабрикати
3.	Готова продукція
4.	Тварини
5.	Товари
6.	Надані застави на запаси
ВII.	Довгострокові зобов 'язання
1. 3.	Зобов'язання по торговельних зв'язках
2.	Зобов'язання перед учасниками
3.	Зобов'язання залежних підприємств
4.	Зобов'язання підприємств із значним впливом
5.	Інші зобов'язання
В.III.	Короткострокові зобов 'язання
1.	Зобов'язання по торговельних зв'язках
2.	Зобов'язання перед учасниками
3.	Соціальне забезпечення
4.	Держава - заборгованість по податках
5.	Держава - відстрочена дебіторська заборгованість по податках
6.	Зобов'язання залежних підприємств
7.	Зобов'язання підприємств із значним впливом
8.	Інші зобов'язання
В.ІV.	Фінансове майно
1.	Гроші
2.	Рахунки в банках
3.	Короткострокове фінансове майно
Г. Інші активи - перехідні рахунки
Г.І.	Різниця у часі
1.	Витрати майбутніх періодів
2.	Доходи майбутніх періодів
3.	Курсові різниці активні
Г.ІІ.	Допущені рахунки активні
	Контрольне число

Як бачимо, не дивлячись на те, як розташовуються статті в балансі - за зменшенням ліквідності чи за збільшенням, в балансах всіх країн активи поділяються на поточні та непоточні (довгострокові).

Відповідно до МСБО 1 актив слід класифікувати як поточний, якщо він:

- як очікується, буде реалізований або буде утримуватись для продажу чи споживання у звичайному процесі операційного циклу підприємства;

- утримується в основному з метою продажу або протягом короткострокового періоду та, як очікується, буде реалізований протягом дванадцяти місяців з дати балансу, або

- є грошовими коштами чи активом; еквівалентним грошовим коштам, не обмеженим в їх використанні.

Усі інші активи слід класифікувати як непоточні активи.

Стандарт використовує термін "непоточний", який включає матеріальні, нематеріальні, операційні та фінансові активи довгострокового характеру та не забороняє використовувати альтернативні описи, якщо значення є зрозумілим.

В більшості країн до довгострокових активів належать основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції, фонди та інші активи. Наприклад згідно з ЗПБО США у балансовому звіті в частині основних засобів необхідно відображати наступні показники:

- баланси основних видів активів, які підлягають амортизації, залежно від їх характеру або призначення;

- накопичену амортизацію за основними видами активів або в сукупності;

- опис методів нарахування амортизації.

Що ж стосується нематеріальних активів, то в США нарахований по них знос, на відміну від українського балансу, частіше зазначається у примітках або в іншому місці звіту, а також на відміну від основних засобів, по них не ведеться контррахунок накопиченої амортизації.

Що ж стосується інвестицій та фондів, то вони відображаються в балансі у вигляді наступних показників:

- довгострокові інвестиції в акції іншої компанії, не призначені для продажу в даному році;

- довгострокові зобов'язання в цінні папери (облігації) іншої компанії;

- інвестиції в філії, включаючи довгострокову заборгованість цих філій материнській компанії;

- цільові фонди довгострокового користування, наприклад ті, що акумулюються для погашення облігацій компанії, фонди розвитку, фонди на заміну основного капіталу, довгострокові ощадні депозити;

- вартість виплат по страхуванню життя;

- довгострокові інвестиції в основні засоби, наприклад земля, будівлі які не використовуються для ведення поточних операцій, а також тимчасово не завантажені потужності.

В деяких країнах, останнім розділом в балансі також виділяють "інші активи", які включають в себе всі види активів, що не увійшли до попередніх розділів. Однією з складових тут можуть бути витрати майбутніх періодів, чи відкладені витрати, наприклад, орендна плата, сплачена за декілька років наперед тощо.

3. Структура пасиву балансу

Наступний вагомий розділ балансу - це пасив, який відображає джерела утворення засобів підприємства та їх призначення (власні резерви, позики інших підприємств тощо). Пасив балансу у всіх країнах складається з двох великих частин: зобов'язання (короткострокові та довгострокові) та власний капітал. Статті розміщуються в порядку зменшення терміновості платежів (Естонія, США, Великобританія, Австралія тощо) (див. табл. 3.1) або навпаки, в порядку збільшення (Польща, Росія, Франція, Німеччина, Молдова тощо) (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.1. Приклад структури пасиву балансу в порядку зменшення.

Країна	Структура пасиву
Великобританія та Австралія	Кредитори: заборгованість до погашення в межах року:
	- Заборгованість по облігаціях
	- Позики банку і суми овердрафту
	- Отримані платежі в рахунок сум, що вимагаються
	- Заборгованість торговим організаціям
	- Переказні векселі до оплати
	- Заборгованість асоційованим компаніям
	- Заборгованість пов'язаним компаніям
	- Інша кредиторська заборгованість, включаючи заборгованість по податках і соціальному страхуванню
	- Накопичення і доходи майбутніх періодів
	Кредитори: заборгованість до погашення в межах більше одного року:
	- Заборгованість по облігаціях
	- Позики банку і позики овердрафту
	- Отримані платежі в рахунок сум, що вимагаються
	- Заборгованість торговим організаціям
	- Переказні векселі до сплати
	- Заборгованість асоційованим компаніям
	- Заборгованість пов'язаним компаніям
	- Інша кредиторська заборгованість, включаючи заборгованість по податках і соціальному страхуванню
	- Накопичення і доходи майбутніх періодів
	Резерв наступних платежів:
	- Пенсії
	- Податки, враховуючи відстрочені
	- Інші резерви
	Накопичення і доходи майбутніх періодів капітал і резерв:
	- Оголошений акціонерний капітал
	- Лаж на акції
	- Резерв переоцінок
	- Інші резерви (резерв викупу капіталу; резерв власних акцій; резерви відповідно до статуту; інші )
	- Рахунок прибутків і збитків
Естонія	Короткострокові зобов'язання
	- Боргові зобов'язання
	- Авансові платежі покупців(замовників) за продукцію та товари
	- Заборгованість постачальникам
	- Інша заборгованість
	- Заборгованість по податках
	- Відстрочена заборгованість (витрати, не сплачені у звітн. періоді)
	- Короткострокові резервні суми
	- Інші попередньо оплачені доходи за наступні періоди
	Довгострокові зобов'язання
	- Довгострокові боргові зобов'язання
	- Інша довгострокова заборгованість
	- Довгострокові окремі виплати
	Власний капітал в акціонерному товаристві або пайовому товаристві
	- Акціонерний або пайовий капітал за номінальною вартістю
	- Ажіо (перевищення/заниження номінальної вартості)
	- Капітал, переданий в дарунок
	- Резерв переоцінки
	- Резерви
	- Прибуток(збиток) звітного року
	- Прибуток, нерозподілений у попередніх періодах
	- Власні акції або паї (вираховується)

Таблиця 3.2. Приклад структури пасиву балансу в порядку збільшення.

Країна	Структура пасиву
Німеччина	Власний капітал - Статутний капітал за підпискою - Капітальні резерви - Резерви із прибутку - Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років - Фінансовий результат звітного періоду Спеціальні статті для податкових цілей Нарахування - Нарахування пенсійних зобов'язань - Нараховані податки - Інші нарахування Кредиторська заборгованість
Польща	Власний капітал (фонд) - Засновницький капітал (фонд) - Належні до сплати внески до статутного капіталу - Капітал (фонд) резервний (запасний) - Капітал (фонд) резервний з актуалізації таксирування - Залишковий капітал (фонд) резервний - Нерозподілений фінансовий результат минулих років - Фінансовий результат - нетто оборотного року (прибуток-нетто; збиток-нетто; вираху-вання та покриття від фінансового, результату поточного оборотного року) Резерви - Резерви на податок на дохід з юридичних та фізичних осіб - Інші резерви Довгострокові зобов'язання - Довгострокові позики, облігації та інші цінні папери - Довгострокові банківські кредити - Інші довгострокові зобов'язання Короткострокові зобов'язання та спеціальні фонди - Короткострокові зобов'язання (позики, облігації та цінні папери; банківські кредити; аванси отримані в рахунок поставок; зобов'язання з поставок та наданих послуг; зобов'-язання по векселях; зобов'язання по податках, з соціального страхування; зобов'язання з винагороди; зобов'язання всередині підприємства; інші короткострокові зобов'язання) - Спеціальні фонди Розрахунки між періодами та надходження майбутніх періодів
Чехія	Власні засоби - Статутний фонд - Капітальні фонди (емісійне ажіо; інші капітальні фонди; різниця з оцінки майна; різниця з капітальних внесків) - Фонди з прибутку (обов'язковий резервний фонд; неподільний фонд; ста-тутні та інші фонди) - Господарський результат минулих років (нерозподілений прибуток мину-лих років; непокритий збиток минулих років) - Господарський результат поточного звітного періоду Залучені джерела - Резерви обов'язкові (резерви на курсові різниці; інші резерви) - Довгострокові зобов'язання (зобов'язання залежним підприємствам; зобо-в'язання підприємствам із значним впливом; довгострокові надані застави; емітовані боргові папери; довгострокові векселі до оплати; інші довгостро-кові зобов'язання) - Короткострокові зобов'язання (зобов'язання з торговельних зв'язків; зобо-в'язання учасникам; зобов'язання працівникам; зобов'язання по соціально-му забезпеченню; держава - заборгованість по податках та дотаціях; держа-ва - відстрочена заборгованість по податках; зобов'язання залежним під-приємствам; зобов'язання підприємствам із значним впливом; інші зобов'я-зання) - Банківські кредити та допомоги (банківські кредити довгострокові; по-точні банківські кредити; короткострокова фінансова допомога) Інші паси-ви - перехідні рахунки пасивів - Різниця у часі (витрати майбутніх періодів; доходи майбутніх періодів; курсові різниці пасивні) - Допущені рахунки активні

Отже, як бачимо, капітал в балансі більшості країн представляється у вигляді:

- власного капіталу власників компанії;

- акціонерного (статутного) капіталу за номінальною, неномінальною та оголошеною вартістю;

- внесеного чи оплаченого капіталу;

- внесеного (чи оплаченого) капіталу, що перевищує номінальну (або оголошену) вартість акціонерного капіталу;

- іншого внесеного, чи оплаченого, капіталу;

- нерозподіленого прибутку.

Існує ряд правил, відповідно до яких готується цей розділ. Наприклад, обов'язково повинні бути вказані дозволений до випуску капітал, випущені акції, кількість та номінальна вартість та акції, що знаходяться в обігу.

Що стосується зобов'язання, то а пасиві вони представляються у вигляді: поточних зобов'язань, включаючи короткострокові відстрочені кредити і короткострокові зобов'язання, тобто такі, що підлягають сплаті в поточному періоді, частину довгострокових зобов'язань; довгострокових зобов'язань (включаючи довгострокові відстрочені кредити); довгострокових позик та кредитів; зобов'язань з оренди; облігацій та інших довгострокових зобов'язань.

4. Відображення в обліку подій, що сталися після дати балансу

Основні відмінності щодо відображення в обліку подій, які сталися після дати складання балансу наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1. Основні відмінності щодо відображення подій, які відбулися після складання балансового звіту.

Країна	Події після складання балансового звіту
Великобританія	Всі значні події розглядають як такі, що потребують коригування звітів
Данія	Бухгалтерське законодавство розмежовує події, які сталися після складання балансового звіту, але які пов'язані із умовами, що мали місце на дату складання, та іншими подіями, які можуть вимагати спеціального згадування у звіті керівництва компанії
Ірландія	Вимоги аналогічно діючим у Великобританії
Іспанія	Події, які не знайшли відображення в балансовому звіті але вплинули на матеріальний стан компанії, повинні бути відображені в коментарях до звітних документів та звіті керівництва
Люксембург	Події, які не увійшли до балансового звіту, ніде не розкриваються
Німеччина	Бухгалтерське законодавство розмежовує події, що сталися після складання балансового звіту, які свідчать про умови, що існували на дату закриття балансового звіту. До таких подій повинні бути включені події, які належать до умов, що виникли після дати закриття балансового звіту. В цьому випадку, якщо вони значимі, про них потрібно надати роз'яснення у звіті керівництва за рік
Франція	Будь-які 'факти, що стосуються ризиків та збитків, які з'явилися або проявили себе після підготовки бухгалтерських звітів, але перед списанням їх керівництвом компанії, повинні бути зафіксовані у звітних документах, а також у звіті керівництва. Якщо умови, які призвели до ризиків та збитків, існували на дату складання бухгалтерських документів. їх обов'язково потрібно внести до цих документів
Швеція	Події, які відбулися після складання балансу та вплинули в матеріальному плані на діяльність компанії, повинні бути відображені в звітності

За міжнародними стандартами визначення, коли підприємству слід коригувати фінансові звіти відносно подій після дати балансу та зміст інформації, яку слід надавати про дату, коли фінансові звіти затверджені до випуску, та про події після дати балансу, регулюється МСБО 10 "Події після дати балансу". Даний стандарт вимагає, щоб підприємство не складало фінансові звіти на безперервній основі, якщо події після дати балансу свідчать про неприйнятність припущення про безперервність. Так, зокрема, в стандарті зазначено, що події після дати балансу - це сприятливі чи несприятливі події, які відбуваються від дати балансу до дати затвердження фінансових звітів до випуску. Можна ідентифікувати два типи подій:

- події, які свідчать про умови, що існували на дату балансу (події, які коригують після дати балансу);

- події, які свідчать про умови, що виникли після дати балансу (події, які не коригують після дати балансу).

Приклади подій, які коригують після дати балансу:

Рішення після дати балансу в судовій справі, яке (оскільки зоно підтверджує, що підприємство вже мало теперішню заборгованість на дату балансу) вимагає від підприємства або скоригувати вже визначене забезпечення, або визнати-забезпечення замість лише розкриття інформації про непередбачене зобов'язання

Отримання після дати балансу інформації, яка свідчить, що корисність активу зменшилася на дату балансу або суму раніше визнаного збитку від зменшення корисності цього актива необхідно коригувати

Банкрутство замовника, яке сталося після дати балансу, підтверджує, як правило, що збиток за торговельною дебіторською заборгованістю вже існував на дату балансу і що підприємству слід коригувати балансову вартість торговельної дебіторської заборгованості

Продаж запасів після дати балансу може свідчити про їх чисту вартість реалізації на дату балансу

Визначення після дати балансу собівартості придбаних активів або надходження від проданих активів до дати балансу

Визначення після дати балансу суми прибутку за програмою участі у прибутках компанії або визначення виплати бонусів, якщо підприємство мало теперішнє юридичне або конструктивне зобов'язання на дату балансу здійснити такі виплати і внаслідок подій до цієї дати

Розкриття підробок або помилок, яке свідчить, що фінансові звіти були неправдивими.

Підприємству не слід коригувати суми, визнані в його фінансових звітах-для відображення подій, які не коригують після дати балансу.

Прикладом події, яка не коригується після дати балансу, є зниження ринкової вартості інвестиції в період з дати балансу до дати, коли фінансові звіти затверджують до випуску; падіння ринкової вартості, як правило, не пов'язане зі станом інвестицій на дату балансу, але відображає обставини, які виникли в наступному періоді. Отже, підприємство не коригує суми, визнані в його фінансових звітах для інвестицій.

Підприємству слід розкривати інформацію про дату затвердження фінансових звітів до випуску та про те, хто дав дозвіл на затвердження. Якщо власники підприємства або інші особи мають повноваження вносити зміни до фінансових звітів після випуску, підприємству слід розкривати інформацію про цей факт.

Якщо підприємство після дати балансу отримує інформацію про умови, які існували на дату балансу, підприємству слід оновити розкриття інформації, пов'язаної з цими умовами, з урахуванням нової інформації.

Іноді підприємству необхідно оновити розкриття інформації в його фінансових звітах для відображення відомостей, отриманих після дати балансу, навіть якщо ці відомості не впливають на суми, які підприємство визнає у фінансових звітах. Приклад в необхідності оновлення розкриття інформації: після дати балансу отримано відомості про непередбачене зобов'язання, яке існувало на дату балансу. Підприємство, крім розгляду того, чи має воно тепер визначити забезпечення згідно з МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені події", оновлює розкриття інформації про непередбачене зобов'язання з урахуванням отриманих відомостей.

У разі, коли події, які не коригують після дати балансу, настільки важливі, що нерозкриття інформації про них вплинуло б на здатність користувачів фінансових звітів належно оцінювати та приймати рішення, підприємству слід розкривати таку інформацію про кожну значну категорію подій, які не коригують після дати балансу:

- характер події;

- оцінка її фінансового впливу або констатація, що така оцінка не можлива.

Нижче наведено приклади подій, які не коригують після дати балансу, але вони можуть бути настільки важливими, що не розкриття інформації про них вплинуло б на здатність користувачів фінансових звітів належно оцінювати та приймати рішення.

5. Характеристика та основні види балансів французьких підприємств

Для розрахунків особливостей складання та подання балансу за кордоном розглянемо практику французьких підприємств.

До звітності, складеної на основі індивідуальних рахунків, пред'являються .обов'язкові вимоги, встановлені

законодавством. Вона повинна відповідати Бухгалтерському Акту, Декрету від 1983 р. і 4-й Директиві ЄС. Баланси окремих організацій в порівнянні з консолідованими більш деталізовані і складаються за встановленим форматом. Класифікація фінансових рахунків зводиться до виділення двох класів балансових елементів: активів, що показують величішу інвестицій в організацію, і акціонерного капіталу та зовнішніх пасивів, що показують їх фінансування. В свою чергу інвестиції поділяються на оборотні та позаоборотні активи, а джерела фінансування - на поточні та довгострокові. Виходячи з даних індивідуальних рахунків розраховуються податкові зобов'язання. Залежно від розміру організації існують три варіанти надання індивідуальної звітності (табл. 5.1.).

Таблиця 5.1. Подання звітності французькими організаціями.

Варіант надання	Господарюючі суб 'єкти	Склад і форма звітності
Скорочений	Індивідуальні підприємці і невеликі компанії	Баланс, звіт про прибутки та збитки і коментарі до них надаються у формі одного зареєстрованого документа
Основний	Середні компанії	Крім балансу, звіту про прибутки та збитки і коментарів до них, складається формуляр документів компанії, який містить: інформацію про наслідки отримання прибутку чи збитку, важливі для користувачів дані про діяльність компанії за 5 років, а також відомості про портфель цінних паперів
Детальний	Використовується крупними компаніями, не обов'язковий	Включає всі форми основного варіанту, а також звіт про здатність до самофінансування протягом фінансового року та діаграму зміни фінансового стану

Теорія балансу у Франції. У Франції існують різні підходи до теорії балансу. Велика заслуга в цьому належить вченим Ж.Б. Дюмарше, М. де ла Порту, Форест'є, П. Гарньє, А. Гільбо та іншим. Сучасні французькі вчені виділяють декілька основних теорій балансу і теорій обліку на основі узагальненого світового досвіду. Цікавими в цьому напрямі є дослідження професора Ж. Рішара.

Основні характеристики двох головних концепцій балансу можна представити в наступної вигляді (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Основні характеристики двох головних концепцій балансу.

Критерії відмінностей	Економічний баланс	Юридичний баланс
Рівновага "розміщення-ресурси"	Брутіи	Нетто
Зміст статей активу	Всі активи, що' використовуються	Власні активи
Пріоритет в класифікації статей активу	Функціональний	Ліквідність
Пріоритет в класифікації статей пасиву	Функціональний	Зворотність і право власності
Оцінка	Поточна вартість	Собівартість
Зв'язок з управлінським обліком (аналітичною бухгалтерією)	Прямий	Непрямий, як правило пов'язана з податковим обліком

На сьогодні у Франції існує п'ять основних типів балансу, що використовуються в системі економічного і фінансового аналізу різного роду діяльності. Ця класифікація поділяє баланси наступним чином:

- ліквідний баланс (або майновий "радикальний");

- майновий баланс (або майновий "лояльний");

- функціональний баланс "радикальний"; ¦

- функціональний баланс "лояльний";

- фінансовий або класичний баланс.

Ліквідний баланс (або майновий "радикальний"). Цей баланс відображає всі активи, а саме, нематеріальні та матеріальні, за їх ліквідною вартістю вважаючи, що підприємство буде поступово демонтуватися. Те ж саме розміщення характерно і для пасиву (рис. 5.1).

Актив	Пасив
Активи за їх ліквідною	Пасиви за їх ліквідною
вартістю (включаючи	вартістю
матеріальні активи і
дебіторську заборгованість)

Рис. 5.1. Ліквідний баланс (майновий "радикальний")

Майновий баланс (майновий "лояльний"). Коли у французькій фінансовій літературі мова йде про майновий баланс, як правило, мається на увазі не "радикальний" майновий баланс (ліквідний), а "прикрашена" версія балансу такого типу, в якій одні нематеріальні активи (витрати на дослідження, витрати декількох періодів тощо) оцінюються за їх ліквідною вартістю, інші активи (матеріальні) залишаються оціненими затією вартістю, яка фігурує на рахунках загальної бухгалтерії.

Ці матеріальні активи, як і дебіторська заборгованість, розташовуються в порядку зростання ліквідності зверху донизу. Пасиви класифікуються в порядку їх повернення - зростає в балансі зверху донизу (рис.5.2).

Актив	Пасив
Нематеріальні активи за їх	Пасиви за їх бухгалтерською
ліквідною вартістю;	вартістю (в порядку
матеріальні активи і	повернення)
дебіторська заборгованість за
їх бухгалтерською вартістю (в
порядку ліквідності)

Рис. 5.2. Майновий баланс (майновий "лояльний")

Функціональний "радикальний" баланс. Невідомий десять років тому баланс, що називається "функціональним", є сьогодні у Франції предметом' всезростаючого обговорення теоретиків та практиків.

Все майно, яким розпоряджається підприємство тривалий час, записується в такий баланс незалежно від того, чи є це майно власністю підприємства, в той час як в юридичному (майновому) балансі активи, що орендуються, не зазначаються.

При цьому відображення в балансі активів не залежить від природи їх походження - матеріальна вона чи ні. Класифікація рядків активу і пасиву в функціональному "радикальному" балансі здійснюється відповідно до їх функціонального призначення в сфері економічної діяльності, виділяючи інвестування, господарську діяльність і операції з грошовими коштами.

При складанні такого балансу перевага надається аналізу брутто-інвестицій, що включають амортизацію, та аналізу брутто-ресурсів замість оцінки авансового капіталу. Звідси випливає, що іммобілізації записуються в актив за їх вартістю-брутто і амортизація відображається в пасиві (рис.5.3).

Актив	Пасив
Економічні активи-брутто	Ресурси (включаючи
(будь-яких форм оренди і	амортизацію), які
власності), які класифікуються	класифікуються за
за функціональним	функціональним
призначенням (інвестиції,	призначенням (інвестиції,
господарство, грошові кошти)	господарство, грошові кошти)

Рис. 5.3. Функціональний "радикальний" баланс

Функціональний "лояльний" баланс.

Доцільність відображення інвестицій в їх брутто-вираженні в балансі заперечується деякими аналітиками, однак це не заважає їм погоджуватись і брати до уваги інші характеристики функціонального балансу та його економічні аспекти.

Ці аналітики пропонують "лояльний" функціональний баланс, схему якого можна представити в наступному вигляді (рис. 5.4.).

Актив	Пасив
Економічні активи-нетто (будь-яких форм оренди і власності), які класифікуються за функціональним	Ресурси (включаючи амортизації), які класифікуються за функціональним
призначенням (інвестиції, господарство, грошові кошти)	призначенням (інвестиції, господарство, грошові кошти)

Рис. 5.4. Функціональний "лояльний" баланс

Фінансовий "класичний" баланс. Цей тип балансу має вид своєрідної композиції і доволі широко використовується. Офіційної назви він не отримав, однак є автори, які називають його "фінансовим" балансом (рис. 5.5.).

Актив	Пасив
Економічні активи-нетто.	Ресурси, які класифікуються
які класифікуються за функціональним	за ступенем зворотності і за функціональним
призначенням (функціональний підхід)	призначенням (майновий та функціональній підходи)

Рис. 5.5. Фінансовий баланс "класичний"

В такому типі балансу в активі відображаються економічні активи-нетто, які класифікуються за функціональною ознакою, а в пасиві - відповідні ресурси, що класифікуються як за ступенем поверненості, так і за своїми функціями.

Як було відмічено, функціональний баланс є відносно новим "відкриттям" у Франції. З історичної точки зору функціональний підхід не є новим: в США, наприклад, суперечки щодо відображення в пасиві амортизації були актуальні до початку XX сторіччя; що ж стосується східних країн, то їх задовольняв "радикальний" функціональний підхід при побудові балансу.

В практиці ж обліку виділяють дві форми подання балансу - Віїап та Ваіапсе.

Баланс (Ваіапсе) є відомістю, яка щомісячно відображає підсумкові суми дебетів та кредитів, дебетове та кредитове сальдо всіх без винятку рахунків, передбачених обліковим планом даної фірми як балансових, так і рахунків управління. Він відображає помилки через показ невідповідності підсумкових сум та сальдо, що забезпечує керівництво точним описанням ситуації на фірмі, вказує на можливий загальний результат діяльності.

Баланс (Віїап) же є також синтетичною таблицею, але складається, на відміну від Ваіапсе, в кінці звітного періоду (найчастіше - за рік) та представляє собою два розділи сукупності цінностей, які споживаються фірмою. Структура балансу (Віїап) являє собою двосторонню таблицю, в якій статті активу (дані про розміщення капіталів фірми, які знаходяться в її розпорядженні) розміщені паралельно статтям пасиву (джерел засобів фірми в грошовій оцінці). Підсумковим розділом активу та пасиву є розділ результатів. Ліва сторона або актив збирає товарно-матеріальні цінності фірми. Вони групуються за ознакою їх призначення та представляють собою елементи багатства фірми, володіючи при цьому позитивною економічною цінністю. Таким чином, актив класифікує цінності згідно їх матеріальної форми, вказуючи на потрібні строки їх трансформації у гроші. Актив також оцінює реверсивні (оборотні) споживання цінностей до моменту складання балансу. В активі відображаються три оціночні показники по кожній статті, тобто первісна оцінка, сума віднімання з неї та залишкова вартість. Сума, яка вираховується з первісної оцінки, дорівнює резерву уцінки або ж нарахованій сумі амортизації. Іноді вона є загальною величиною того або іншого разом. В підрахунок підсумку балансу (Віїап) включається "нетто" становище активів фірми. В активі знаходять відображення збитки, якщо вони були виявлені на рахунку "Збитки та прибутки" за звітний період.

В пасиві балансу порядок наведення класифікації наступний: власні капітали та позиковий капітал. Відмітимо, що власні капітали при ліквідації фірми підлягають поверненню їх вкладникам. Вони складаються з двох груп: початкового внеску акціонерного капіталу, який підтримується як гостина заборгованість фірми стосовно вкладника; резервів, які представляють собою частини прибутків наступних років, що залишаються на фірмі учасниками справи.

Позиковий капітал складають позики та зобов'язання, отримані фірмою від третіх осіб за договорами. На французьких фірмах вони бувають довгостроковими (строком не більше п'яти років), середньостроковіми (строком від одного до п'яти років) та короткостроковими (строком менше одного року), а також виключають розрахунки з постачальниками; векселі до платежу; розрахунки з іншими кредиторами (соціальне забезпечення та інші громадські організації, державні та міжнародні організації).

Розділи пасиву розміщені "в порядку збільшення ступеню потреби фірми у- капіталі, який використовується". Оцінка окремих статей відображається на рівні номінальних сум капіталу, який отримується та знаходиться в розпорядженні.

Відмітимо, що така класифікація не включає відображення строків виплати заборгованостей, які все ж таки вказуються у початковій позиції при складанні балансу.

Загальна структура пасиву орієнтована на проведення можливих порівнянь між активом та пасивом, результатом яких є: надлишок активу (тобто оборотних фондів по відношенню зобов'язань строком менше одного року); надлишок оборотних фондів відносно до зобов'язань більше одного року.

В пасиві відображають прибуток - кредитове сальдо рахунку "Збитки та прибутки".

Нерідко пасив складається до розподілу прибутків, з приєднанням отриманого результату до власного капіталу, але більш традиційним є випадок його складання після розподілу прибутків. Наведена класифікація розділів активу та пасиву балансу передбачає можливість здійснення необхідного аналізу та порівнянь, беручи до уваги поточну експлуатацію незалежно від фінансування та надзвичайних випадків. Залежно від важливості фірми, тобто її юридичного статусу та ризику, поділ результатів представляє, як відповідні витрати, так і участь оплачуваного персоналу з врахуванням виявлення податку на прибуток. Він належить як до активу, так і до пасиву балансу. В балансі записується лише один показник - або прибуток, або збиток залежно від характеру сальдо, виявленого на рахунку "Збитки та прибутки".

В обох категоріях балансу (Ваіапсе та Віїап) лежить одна і та ж ідея рівноваги між ресурсами у вигляді певних фондів, якими володіє підприємство, і вже реалізованими вкладеннями. Інформація для складання цих балансів береться, головним чином, із записів Великої книги (у випадку звичайного бухгалтерського обліку) або із записів Головної великої книги (у випадку централізованого бухгалтерського обліку). Відмітимо, що у французькій економічній літературі поняття звичайного бухгалтерського обліку ототожнюється з класичним поняттям системи, яку відрізняє використання єдиного журналу по хронологічній реєстрації здійснюваних операцій.

В балансі (Ваіапсе) відображена подвійна інформація: проміжне використання, яке вказує на надбання фірми; зовнішні запаси, які призводять до виникнення боргів фірми та виникнення вкладу підприємця або компаньйонів акціонерного товариства.

Порівняння цих обох видів інформації дає досить вичерпне уявлення про переваги фірми. Таке порівняння також правомірно називають балансом (Сіїап).

Крім місячного балансу (Ваіапсе), на фірмах зустрічаються так звані перевірочні (пробні) баланси (за тиждень, два тижні). Вони на французьких промислових фірмах складаються дуже рідко та не використовуються в цілях управління. Місячний баланс (Ваіапсе), який іноді називається кумулятивним або накопичувальним, містить підсумкові суми рахунків до 30-го числа включно та починаючи з відкриття рахунків на початку періоду (місяця), і зазвичай надається бухгалтерами керівникам служби.

У випадку розірвання договору про фірму в тих випадках, коли справи доходять до її ліквідації, складається ліквідаційний баланс.

Висновок

В широкому розумінні актив - це будь-яка власність підприємства, будь-який предмет, матеріальний чи нематеріальний, який є цінністю для свого власника і включає в себе землю, будівлі, споруди, прилади, товарні запаси, інвестиції, дебіторську заборгованість, грошові кошти тощо.

Також під активом слід розуміти частину бухгалтерського балансу, що відображає матеріальні та нематеріальні цінності підприємства з точки зору їх складу та розміщення.

Наступний вагомий розділ балансу - це пасив, який відображає джерела утворення засобів підприємства та їх призначення (власні резерви, позики інших підприємств тощо). Пасив балансу у всіх країнах складається з двох великих частин: зобов'язання (короткострокові та довгострокові) та власний капітал.

Отже, можна сказати, що актив і пасив балансу у кожній країні має однакову суть, але містить у собі трохи різні назви статей.

Список використаної літератури

1. Єфіменко В.І., Лук'яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 212 с.

2. Князь С.В., Георгіаді Н.Г. Облік у зарубіжних країнах. -- Л.: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2002. -- 88с.

3. В.Г. Шандурська. Облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник. -ХНАУ. - Х., 2004. - 244 с.

Размещено на Allbest.ru