Облік реалізації продукції

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Для того, щоб бухгалтерський облік був ефективним в кожній галузі народного господарства, він повинен бути відповідним чином організований, тобто йому потрібна організація облікового процесу, що включає в себе збирання облікової інформації, її реєстрацію, групування і обробку.

Реалізація - це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.

Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість даного процесу полягає в тому, що на цьому етапі продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування Якщо продукт потрібен суспільству для задоволення виробничих або особистих потреб, то він буде реалізований (із урахуванням ринкового закону попиту і пропозиції) і за нього підприємство отримає грошові кошти, за рахунок чого буде придбана нова партія сировини, з якої знову буде виготовлена продукція. З'являться кошти і для оплати праці робітників і службовців, для розширення виробництва тощо.

У роботі розглядається облік реалізації продукції з врахуванням нових нормативних документів.

Складність ведення обліку реалізації цінностей полягає в тому, що в нормативних документах є недостатньо чітко викладені та суперечливі положення, що допускають можливість неоднозначного їх трактування і застосування.

Бухгалтерський облік реалізації (продажу) продукції, виконаних робіт і наданих послуг, визначення та відображення в обліку доходів і витрат, податку на додану вартість, а також фінансових результатів від реалізації цінностей є однією з основних, найбільш відповідальних ділянок бухгалтерської роботи. Правильне визначення і відображення в бухгалтерському обліку зазначених показників має велике значення для забезпечення ефективної господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження було обрано особливості реалізації продукції, робіт, товарів і послуг.

Предмет - аналітичний та синтетичний облік реалізації продукції, робіт, товарів і послуг.

Метою написання даної роботи являється розробка шляхів вдосконалення організації обліку реалізації продукції.

Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені такі основні задачі:

проаналізувати законодавчі акти та вимоги до організації обліку реалізації продукції, робіт та послуг;

дати загальну характеристику теоретичних основ обліку реалізації продукції, робіт та послуг;

дати оцінку стану організації бухгалтерського обліку розрахунків на підприємстві;

розкрити порядок складання первинних та зведених документів, які застосовуються при обліку реалізації продукції, робіт та послуг;

відобразити синтетичний і аналітичний облік реалізації продукції, робіт та послуг, навести основні проводки, які його забезпечують;

на основі аналізу нормативних документів висвітлити проблеми, розробити та запропонувати шляхи удосконалення організації обліку реалізації продукції, робіт та послуг.

Інформаційну базу роботи склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують реалізацію продукції, робіт та послуг, первинні та звітні документи підприємства.

В процесі дослідження застосовувались загальнонаукові методи та прийоми. При дослідженні теоретичних аспектів побудови та функціонування бухгалтерського обліку застосовувався системний підхід і моделювання для визначення та побудови сучасної системи бухгалтерського обліку як комплексу взаємопов'язаних підсистем, об'єднаних єдиною метою, розкриття її властивостей, внутрішньої структури та зовнішніх зв'язків з урахуванням сучасних умов господарювання. Застосування історичного методу, а також методів спостереження та порівняння при досліджені вибраної теми через виявлення причинно-наслідкового зв'язку з іншими явищами та предметами дійсності дозволило встановити загальні та відмінні риси об'єкта дослідження та визначити основні етапи з удосконалення обліку реалізації продукції в Україні.

1. Теоретичні основи обліку реалізації продукції, товарів, робіт і послуг

1.1 Економічний зміст реалізації продукції

Вибір форми організації обліку відвантаження і реалізації значною мірою залежить від характеру технологічного процесу виробництва продукції, ступеня централізації фінансово-збутових служб, місцезнаходження виробничих одиниць, наявності у них рахунків у банку для розрахунків з покупцями.

Відвантажена продукція - це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям. Відвантаження або відпуск готової продукції, виконаних робіт і послуг зі складу покупцям проводяться на підставі наступних первинних документів: наказів, накладних або розпоряджень відділу збуту. У первинній документації зазначається номер замовлення та адреса, за якою відправляється продукція; кількість місць; вид упаковки; маса та інші дані, що характеризують відвантажену продукцію.

Критерії визнання доходу застосовуються до кожного типу операцій, проте стандартом бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначено обставини, за яких вони застосовуватимуться до кожної з трьох категорій доходу. Ці критерії, звичайно, застосовуються окремо до кожної операції. Водночас, за певних обставин, додержуючи принципу превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), критерії визнання застосовуються до:

* окремих тотожних елементів операції, коли компенсація охоплює одночасно і реалізацію продукції (товарів), і окремо супутню послугу (наприклад, коли ціна реалізації продукції (товару) включає певну суму за подальше обслуговування, ця сума відстрочується і визначається як дохід за період, впродовж якого здійснюється обслуговування);

* двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті господарської операції (операцій) (наприклад, підприємство може продати товари (продукцію) і одночасно укласти окрему угоду на придбання товарів (продукції) у майбутньому. У такому разі дві операції розглядаються разом). Визнання доходу за сутністю операції подано на рис. 1 [17].

Рис. 1. Визнання доходу за сутністю операції

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) повинен визнаватися у разі наявності таких умов:

· покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

· підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

· сума доходу може бути достовірно визначена;

· впевненість, що в результаті операції збільшаться економічні вигоди підприємства;

· втрати, пов'язані з операцією, можуть бути достовірно визначені.

Достовірність вимірювання витрат, які були або будуть понесені в зв'язку з операцією, визначає визнання доходу від продажу. Так, якщо понесені витрати або ті, що будуть понесені в зв'язку з операцією, неможливо достовірно виміряти, дохід від продажу не визнається. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Інакше кажучи, коли визнається дохід, визнаються і пов'язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Звичайним прикладом майбутніх витрат, які будуть оцінені і нараховані, є гарантійні витрати. Якщо майбутні витрати не можна достовірно оцінити, визнання доходу відкладається доти, поки сума таких витрат буде найбільш достовірно оцінена або фактично понесена.

За таких обставин будь-яка вже отримана компенсація за реалізацію товарів визнається як зобов'язання або відкладений прибуток.

Застосування принципу нарахування та принципу відповідності доходів та витрат, фактичне надходження грошових коштів чи грошових еквівалентів під час визнання доходів зумовлюють розподіл доходів та витрат відповідно на фактичні, відстрочені та нараховані.

Схематично розподіл доходу та витрат показано на рис. 2 і 3 [17].

Рис. 2. Розподіл доходу

Рис. 3. Розподіл витрат

Продукція вважається реалізованою з моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію з моменту відбиття їх на рахунках обліку реалізації. Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції.

Реалізована продукція оцінюється в оптових цінах підприємства, що закладені у план виробництва, і фактично діючих оптових цінах підприємства та використовується для визначення суми прибутку від реалізації й пов'язаних з ним фінансових показників.

Фінансові результати підприємств складають прибутки від реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, а також від позареалізаційної діяльності.

Прибуток у підприємствах визначають як різницю між виручкою за реалізовану продукцію, надані послуги, одержані доходи від позареалізаційної діяльності і виробничою собівартістю реалізованої продукції, наданих послуг, різних витрат і втрат від позареалізаційної діяльності.

Прибуток або збиток - це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Він залежить від обсягу і структури реалізованої продукції в натуральних вимірах (центнери, тонни), зміни собівартості реалізованої продукції та реалізаційних цін на продукцію.

Прибуток є частиною додаткового продукту, вираженого в грошовій формі, який повністю або частково надходить у розпорядження підприємства після реалізації продукції. Основні складові частини формування фінансових результатів - валова продукція, валовий і чистий доход (прибуток). Ці показники мають вартісний вираз і знаходять своє відображення у звітах підприємств.

Реалізація продукції є завершальною стадією циклу кругообігу господарських засобів. В процесі реалізації стабільно працююче підприємство повертає всі витрати на вироблення продукції та її збут, а товар перетворюється в гроші.

Для виявлення фінансового результату від реалізації необхідно порівняти такі показники: фактична собівартість реалізованої продукції, яка склалась на підприємстві і фактичну виручку за неї, одержану від покупців.

В бухгалтерському обліку використовується система рахунків, де обліковують процес реалізації продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Це рахунок 90 - «Собівартість реалізації». На ньому узагальнюється інформація про собівартість готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг. За дебетом цього рахунку відображається фактична собівартість реалізованої продукції, а за кредитом - списання цієї суми в дебет рахунку 79 «Фінансові результати».

Рахунок 90, як правило, закривається в кінці звітного періоду.

На рахунку 70 «Доходи від реалізації» відображається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), нарахована або отримана підприємством у звітному періоді наростаючим підсумком з початку року. Для визначення на цьому рахунку чистого доходу підприємства на дебеті рахунку 70 «Доходи від реалізації» відображають податки, що підлягають сплаті з доходу (податок на додану вартість і акцизний збір), а також частину доходу, що передається іншим підприємствам за договорами про спільну діяльність, за договорами комісії і ін.

З метою розмежування доходів і витрат від звичайної діяльності (операційної або основної та іншої), а також надзвичайних подій для обліку доходів і витрат Планом рахунків передбачені відповідні взаємопов'язані субрахунки. Наприклад, доходи і витрати підприємства обліковуються на окремих субрахунках до рахунків 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації» і 79 «Фінансові результати».

Рахунок 70 «Доходи від реалізації» для розмежування доходів від основної діяльності має субрахунки:

701 «Дохід від реалізації готової продукції»,

702 «Дохід від реалізації товарів»,

703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»,

704 «Вирахування з доходу.

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» для розмежування витрат на основну діяльність має субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»,

902 «Собівартість реалізованих товарів»,

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Аналітичний облік прибутків (доходів) і збитків ведуть за статтями, передбаченими бухгалтерською звітністю.

Записи на цих аналітичних рахунках протягом року здійснюють за плановою собівартістю реалізованої продукції, наданих послуг і робіт, а наприкінці року, після визначення фактичної собівартості продукції, коригують планову собівартість і фінансові результати на рахунках обліку реалізації.

Важливе значення для ефективного розвитку підприємств має оптимальний розподіл прибутку.

Державний вплив на основні напрями використання прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, економічні санкції тощо. Та частина прибутку, яка залишається після відрахувань у бюджет, самостійно розподіляється підприємством за передбаченими напрямами його використання у плані економічного і соціального розвитку підприємства.

1.2 Нормативне регулювання обліку реалізації продукції

реалізація облік регулювання продукція

При організації і веденні бухгалтерського обліку відвантаження і реалізації цінностей треба виходити із положень (стандартів) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», 16 «Витрати» та Інструкції про застосування в обліку реалізації відповідних бухгалтерських рахунків.

Базові засади організації бухгалтерського обліку витрат підприємств встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Елементом витрат є сукупність економічно однорідних витрат підприємства.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами:

1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента тощо.

2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

3. Погашення одержаних позик.

4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, вказаним вище (п. 6 ПСБО 16).

5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Склад витрат визначається пунктами 10 - 31 ПСБО 16 «Витрати».

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначено критерії визнання доходу для трьох типів операцій: реалізації продукції (товарів), надання послуг і використання активів підприємства, які приносять відсотки та дивіденди іншими сторонами.

Критерії визнання доходу застосовуються до кожного типу операцій, проте стандартом визначено обставини, за яких вони застосовуватимуться до кожної з трьох категорій доходу. Ці критерії, звичайно, застосовуються окремо до кожної операції. Водночас, за певних обставин, додержуючи принципу превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), критерії визнання застосовуються до:

* окремих тотожних елементів операції, коли компенсація охоплює одночасно і реалізацію продукції (товарів), і окремо супутню послугу (наприклад, коли ціна реалізації продукції (товару) включає певну суму за подальше обслуговування, ця сума відстрочується і визначається як дохід за період, впродовж якого здійснюється обслуговування);

* двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті господарської операції (операцій) (наприклад, підприємство може продати товари (продукцію) і одночасно укласти окрему угоду на придбання товарів (продукції) у майбутньому.

2. Організація обліку реалізації продукції

2.1 Первинний облік реалізації продукції, робіт і послуг

Підставою для продажу продукції на підприємстві є укладений договір (замовлення, угода) з покупцями, в якому визначається асортимент; терміни відвантаження; кількість та якість продукції; умови постачання; ціна; форма розрахунків.

Угода - це основоположний документ, який служить підставою для здійснення будь-якої торговельної операції. Він визначає характер угоди (купівля-продаж, консигнація, бартерний контракт тощо), а відповідно і методологію відображення цих операцій в бухгалтерському обліку.

Бухгалтер підприємства візує всі угоди, одночасно здійснюючи перевірку правильності їх складання: повнота викладення умов угоди, які повинні бути конкретизовані в частині строків виконання зобов'язань; вимоги до якості товару, способу доставки; відповідальність сторін за порушення умов угоди; порядок оформлення виконання зобов'язань, фінансових гарантій, що забезпечують виконання умов угоди.

Не менш важливою є перевірка відповідності змісту угоди видам господарської діяльності, передбачених Статутом підприємства. У випадку порушення цієї умови, угода може бути визнаною недійсною з наслідками, що звідси випливають, з точки зору прав на податковий кредит і включення сум отриманих товарів до валових витрат.

Положенням «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2007 №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2007 за №105/5296, визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, крім розрахунків з купівлі - продажу іноземної валюти.

На підприємстві відпуск продукції зі складу оформлюється товарно-транспортними накладними (ТТН).

Обов'язковим є заповнення всіх реквізитів, які містяться в цьому документі: підстава на відпуск продукції (замовлення, розпорядження тощо); номер автомашини; номер дорожнього листа; прізвище водія і вантажника, через кого відпускається продукція; ким і кому буде відпущений товар; найменування, кількість, ціна і вартість продукції. В тих випадках, коли в розділі «Відомості про вантаж» ТТН неможливо перерахувати всі назви і характеристики продукції, що перевозяться, до товарного розділу ТТН додатково складається, як невід'ємна її частина, належним чином оформлена спеціалізована форма товарної накладної (сертифікат або інша форма первинного обліку), яка застосовується підприємством для оформлення передачі товарно-матеріальних цінностей.

При незаповненні реквізитів розділів «Навантажувально-розвантажувальні операції», «Транспортні послуги» підприємства не мають права віднести до складу валових витрат витрати по перевезенню, навантаженню і розвантаженню продукції.

Накладна підписується матеріально відповідальною особою, що відпустила продукцію, агентом або іншим працівником, що прийняв продукцію до перевезення, а також матеріально відповідальною особою підприємства-отримувача, що прийняла продукцію (тут же ставиться штамп підприємства-отримувача).

Забороняється відпускати цінності у випадках: подання доручення, що видане з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; якщо доручення містить виправлення або помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які його підписали; відсутність в дорученні даних паспорту або іншого документу, що засвідчує довірену особу; закінчення терміну дії доручення; отримання повідомлення підприємства-отримувача цінностей про анулювання доручення.

Відвантаження (відпуск) продукції зі складів проводиться матеріально відповідальними особами. Бухгалтер повинен виписувати рахунок-фактуру із зазначенням найменування та кількості продукції, що підлягає відпуску, а також фактично відпущеної кількості продукції.

Рахунок-фактура як платіжний документ служить підставою платежу та його розміру, виписується у випадку передоплати за продукцію або за фактично відпущену продукцію на підставі документів на відпуск, відвантаження або доставку продукції. Рахунок-фактура додається до платіжного доручення або платіжної вимоги-доручення на оплату продукції. При відвантаженні товару залізничним транспортом до рахунку-фактури додається також вантажна квитанція, яка підтверджує приймання вантажу на станції відправлення Суми - товарна для доставки на адресу вантажоодержувача.

Право на податковий кредит виникає у платника податку тільки при наявності податкової накладної, що виписана у відповідності до діючого законодавства. Податкова накладна є як обліковим, так і звітним документом. На підставі податкової накладної заповнюється книга обліку реалізації продукції підприємствами - платниками ПДВ.

На підприємствах, які мають дрібнороздрібну мережу відпуск продукції оформлюється прибутково-видатковими накладними, які виписуються в двох примірниках. Один з них в обов'язковому порядку видається особі, яка одержала продукцію для реалізації, а інший залишається у матеріально відповідальної особи, що відпустила продукцію. В прибутково-видатковій накладній вказуються найменування, продажна ціна і вартість відпущених товарів, а також проставляються підписи матеріально відповідальних осіб, які відпустили і прийняли товар. Після реалізації одержаної партії продукції продавці здають виручку до каси підприємства, що відпустило товар, і одержують нову партію товару. Приймання готівки коштів здійснюється за прибутковими касовими ордерами. Номер, дата прибуткового касового ордеру і сума, на яку проданий товар, вказуються у прибутково-видатковій накладній. У відповідних графах накладної робиться також відмітка про кількість і суму нереалізованих товарів.

Використані видатково-прибуткові накладні разом з товарним звітом здаються матеріально відповідальними особами до бухгалтерії підприємства, до якого прикріплена дрібнороздрібна мережа.

Контроль за правильністю списання реалізованої продукції здійснюється шляхом співставлення сум виручки за товарними звітами матеріально відповідальних осіб з даними звітів касира, який прийняв виручку від відповідної одиниці дрібнороздрібної мережі (або з випискою установи банку, якщо виручка здавалась безпосередньо в банк - в залежності від прийнятого порядку).

Іноді при невеликих обсягах реалізації може застосовуватись спрощений порядок обліку і контролю руху продукції. В цьому випадку кожній матеріально відповідальній особі (продавцю) встановлюється постійний запас продукції. Первинний відпуск продукції в підзвіт проводиться на суму ліміту, наступний - на суму виручки, що здається. В таких випадках працівники дрібнороздрібної мережі товарних звітів не складають. На підставі переданих прибутково-видаткових накладних бухгалтерія визначає товарообіг по кожному продавцю для нарахування належної йому заробітної плати.

2.2 Аналітичний і синтетичний облік реалізації продукції, робіт, товарів і послуг

До введення національних стандартів бухгалтерського обліку реалізація продукції здійснювалась на рахунку №46 «Реалізація», на дебеті якого відображалася собівартість реалізованої продукції, податок на додану вартість, акцизний збір, позавиробничі витрати, тобто - повна собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). На кредиті рахунка №46 «Реалізація» відображалася сума (за методом нарахування) відвантаженої до реалізації готової продукції (робіт, послуг) або інша сума, еквівалентна сумі продажу (вексель, боргове зобов'язання тощо).

Підприємства, що здійснюють свою діяльність у сферах торгівлі та громадського харчування, де розрахунки за товари і продукцію здійснюються готівкою, валовий дохід від реалізації визначають у міру одержання готівки.

Перехід на визначення результатів реалізації за методом нарахування наближає застосовувану в Україні систему обліку і статистики до загальновизнаної у міжнародній практиці.

Таким чином, реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважається продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначеної в оформлених як підстава для розрахунків з покупцями (замовниками) документах, або продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), зарахована як платіж на рахунки підприємства в установах банків.

Згідно з таким трактуванням у поняття «реалізована продукція» внесено зміни до обліку реалізованої продукції.

У зв'язку із введенням нового Плану рахунків рахунок №46 «Реалізація» не використовується і в Плані рахунків не передбачений.

Для відображення собівартості реалізованої продукції введено активний рахунок №90 «Собівартість реалізації», який наприкінці звітного періоду списується в дебет рахунка №79 «Фінансові результати». Для відображення податків на додану вартість, акцизного збору використовується рахунок №70 «Доходи від реалізації» (в дебет рахунка). Витрати на збут (рах. №93) списуються на зменшення фінансових результатів - в дебет рахунка
№79 «Фінансові результати». Доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображаються на кредиті рахунка №70 «Доходи від реалізації», субрахунок № /01 «Доходи від реалізації готової продукції». Для отримання фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) наприкінці звітного періоду одержане сальдо на рах. №70 Доходи від реалізації» списуємо на активно-пасивний рахунок №79 «Фінансові результати».

У зв'язку з реалізацією продукції підприємство здійснює витрати, пов'язані з вивезенням цієї продукції своїм транспортом. Ці витрати відносяться за рахунок підприємства і включаються до складу витрат, на збут. Вивезення відвантаженої продукції можливе також і транспортом сторонньої організації. Запис в обліку такий:

Дебет рахунка №93 «Витрати на збут»

Кредит рахунка №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Рахунок №93 «Витрати на збут» призначений для обліку інформації про витрати, пов'язані з реалізацією продукції (робіт, послуг).

До позавиробничих витрат відносяться:

- витрати на здійснення складських, вантажно-розвантажувальних, пакувальних і страхових операцій постачальника, які включаються до ціни продукції відповідно до базису поставки, передбаченого договором;

- витрати на рекламу і попередню підготовку товарів;

- витрати на оплату транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких послуг, вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін, на оплату експортного мита і митних зборів та ін.

До витрат на рекламу відносяться:

- розробка й видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листівок та ін.);

- реклама в засобах масової інформації (об'яви в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

- розробка і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

- придбання, виготовлення, копіювання, дублювання, демонстрація рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

- відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках, вартість безкоштовно переданих зразків і моделей на представницькі потреби, організація прийомів, конференцій та інших офіційних заходів (включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до 2% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період і в цілому за рік.

Аналітичний облік позавиробничих витрат ведеться у відомості №15 за такими статтями:

- витрати на зберігання, завантаження, розвантаження і затарювання продукції;

- витрати, пов'язані з транспортуванням продукції;

- витрати на сплату мита;

- витрати на рекламу і передпродажну підготовку товарів;

- інші витрати, пов'язані з реалізацією продукції. Позавиробничі витрати відображаються в обліку в кореспонденції з такими рахунками:

Дебет рахунка №93 «Витрати на збут»

Кредит рахунка №201 «Сировина і матеріали»

Кредит рахунка №66 «Розрахунки по оплаті праці»

Кредит рахунка №65 «Розрахунки по страхуванню»

Кредит субрахунка №372 «Розрахунки з підзвітними особами»

Кредит рахунка №68 «Розрахунки за іншими операціями» та ін.

Позавиробничі витрати, враховані на дебеті рахунка №93, щомісяця списуються у частці реалізації продукції в дебет рахунка №79 Фінансові результати» записом:

Дебет рахунка №79 «Фінансові результати»

Кредит рахунка №93 «Витрати на збут».

На відповідному субрахунку рахунка №93 «Витрати на збут» відображаються витрати на упаковку та транспортування відвантаженої продукції, що відшкодовується покупцями, а також оплата доставки продукції до станції або аеропорту призначення. Якщо ж оплата такої доставки включена до ціни продукції, то вона відшкодовується постачальникові в складі вартості відвантаженої продукції.

На рахунку №79 «Фінансові результати» узагальнюється інформація про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

На кредиті рахунка №79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, записом:

1) Дебет рахунків

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

49 «Страхові резерви»

70 «Доходи від реалізації»

71 «Інший операційний дохід»

72 «Дохід від участі в капіталі»

73 «Інші фінансові доходи»

74 «Інші доходи»

75 «Надзвичайні доходи» 98 «Податки на прибуток»

Кредит рахунка №79 «Фінансові результати»

2) Дебет рахунка №79 «Фінансові результати»

Кредит рахунків №

23 «Виробництво»

26 «Готова продукція»

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

49 «Страхові резерви»

70 «Доходи від реалізації»

80 «Матеріальні витрати»

81 «Витрати на оплату праці»

82 «Відшкодування на соціальні заходи»

83 «Амортизація»

84 «Інші операційні витрати»

85 «Інші затрати»

90 «Собівартість реалізації»

92 «Адміністративні витрати»

93 «Витрати на збут»

94 «Інші витрати операційної діяльності»

95 «Фінансові витрати»

96 «Втрати від участі в капіталі»

97 «Інші витрати»

98 «Податки на прибуток»

99 «Надзвичайні витрати».

3. Шляхи вдосконалення обліку реалізації продукції

3.1 Шляхи вдосконалення первинного обліку реалізації продукції

Останнім часом облік реалізації продукції стає більш складним. Це пояснюється, насамперед, змінами в правово-економічних відносинах при продажу продукції, виникнення нових форм взаємовідносин між продавцем і покупцем та створенням нових видів реалізації через відсутність наявних грошових коштів для розрахунків, а також накопичення даних відповідно до потреб податкової звітності.

Все це призводить до необхідності перегляду ряду сталих уявлень, завдань та вимог щодо обліку реалізації. Якщо раніше всіх цікавило, що було продано, за якою ціною і який результат при цьому одержано, то в сучасних умовах виникають додаткові вимоги до інформації, а саме:

- умови продажу продукції;

- дата випуску;

- дата платежу.

Все це приводить до необхідності створення нового підходу до групування даних про процеси продажу з метою посилення контрольних функції обліку.

Облік процесу реалізації потребує значного спрощення, вдосконалення облікових регістрів та, особливо, зменшення та уніфікації первинних документів.

Необхідно відмітити, що на багатьох підприємствах первинний облік організований не у відповідності з останніми вимогами ведення бухгалтерського обліку. В багатьох первинних документах проставляються не всі реквізити, що значно ускладнює подальший облік та збільшує трудові витрати на його ведення.

При переході до ринкових умов суттєво змінились канали реалізації. Якщо раніше чинне місце за значенням посідав продаж продукції, то зараз цей основний канал реалізації перетворився в продаж за замовленням.

Вдосконалення системи обліку реалізації перш за все повинно торкнутися первинної документації. Вдосконалення облікової документації і документообігу має здійснюватись в таких напрямках:

- підвищення оперативності оформлення та обробки інформації процесу реалізації;

- підвищення рівня об'єктивності аналітичної інформації, що міститься в документації;

- підвищення контролю по обліку вибуття продукції, виробничих запасів і товарів;

- економія витрат ресурсів та праці документування та обробку документів.

В цьому напрямку перш за все слід визначити наступні моменти. При реалізації продукції, матеріальних товарів замість виписування накладних та рахунків-фактур доцільніше було б оформляти накладну-рахунок на відпуск товарно-матеріальних цінностей, яку потрібно виписувати в трьох примірниках. Один з яких залишається в господарстві, а два інших видаватимуться покупцеві - організації, з яких один примірник використовує для оприбуткування цінностей, що надходять на склад, а другий разом з платіжним дорученням передасть в обслуговуюче відділення банку для оплати.

Накладна-рахунок повинна об'єднати основні реквізити тих документів, які вона заміняє, а саме: найменування, місце знаходження і банківські реквізити відвантажувача і утримувача продукції, підстава для відпуску, ціна, сума до оплати.

Багато часу витрачається на облікову обробку товарно-транспортних накладних та виписаних на основі їх приймальної квитанцій, бо типові форми накладних мають багато недоліків. Так, наприклад, дані про тару наводяться двічі, строки «відпустив» та «прийняв» знаходяться на зворотній стороні зазначеного документа, в результаті чого бухгалтер змушений переписувати їх на лицьову сторону. Необхідно ліквідувати ці недоліки в типових формах товарно-транспортних накладних.

Аналізуючи вищенаведене, ми вважаємо, що приділення уваги вдосконаленню типових форм товаротранспортних накладних - важлива річ, так як ці документи є основними при відпуску продукції за межі господарства.

Для посилення оперативного контролю реалізації продукції необхідно обов'язково заповнювати обидві сторони товарно-транспортних накладних. Це дозволить не тільки контролювати витрати, а й своєчасно вести звірку записів обох розділів по об'єму реалізованої та перевезеної продукції.

Для наведення належного порядку необхідно обучити осіб, відповідальних за оформлення документів, правильному оформленню товаротранспортних накладних, для скорочення часу заповнення документів цього типу необхідні реквізити: рік, місяць, найменування підприємства та інші вносити заздалегідь.

Бланк товарно-транспортної накладної повинен бути:

- уніфікованим для всіх видів продукції (зерно, овочі, молоко та ін.)

- заповнення з однієї сторони бланка, що зручно при обробці;

- не мати зайвих реквізитів;

- передбачувати певну кількість пустих граф для характеристики вантажу;

- дати можливість застосовувати накладні при відправці різними видами транспорту і його належності (власний, залучений чи заготівельної організації).

3.2 Вдосконалення аналітичного та синтетичного обліку реалізації

Зважаючи на складність і трудомісткість облікової роботи процесу реалізації, головним напрямком його вдосконалення має бути не просто спрощення, а більш обґрунтована побудова.

Перш за все треба суттєво скоротити господарські операції по рахунку 70 «Доход від реалізації».

При реалізації продукції за державними та регіональними замовленнями організації на прийняту продукцію видають здавальникам приймальні квитанції, в яких зазначають залишкову масу, ціну і вартість продукції.

Запис Дт 36 Кт 701 робиться на підставі квитанції.

На нашу думку ведення відомості аналітичного обліку зайве, всі необхідні дані містяться в реєстрах, де узагальнюються в необхідному розрізі дані первинних документів і, які по суті, являються регістрами аналітичного обліку. На нашу думку, в окремому документі слід було б відобразити витрати, пов'язані з реалізацією продукції, бо для їх обліку не пристосований жодний реєстр.

В цілому можна зробити висновок, що втілення в життя зазначених шляхів вдосконалення первинного, аналітичного та синтетичного обліку реалізації продукції, робіт та послуг дозволить скоротити витрати облікового часу, більш точно обліковувати витрати та доходи, що дозволить точніше визначати фінансовий результат від реалізації продукції.

Висновки

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред'явлені розрахункові документи. Пред'явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків), або передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Якщо покупець (замовник) за умовами договору одержує продукцію безпосередньо на підприємстві-виготовлювачі, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документами та пред'явлення покупцеві-замовникові розрахункових документів.

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство-продавець одержало плату або авансові платежі.

Випущена з виробництва готова продукція здається на склад за накладними. В бухгалтерії на підставі накладних ведеться накопичувальна відомість випуску готової продукції, у якій випущена продукція групується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається за двома оцінками - за обліковою вартістю (плановою собівартістю або за відпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінки зумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягом місяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції.

Дані відомості випуску готової продукції є підставою для її оприбуткування.

Синтетичний облік наявності і руху готової продукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається по дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво»
Виконані і здані за актами замовникам роботи списуються з кредиту рахунка 23 «Виробництво» на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника.

Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ.

Постачальник може включити до рахунка-фактури покупця, крім вартості відвантаженої продукції, вартість тари, відвантаженої з продукцією (якщо вона не включена у відпускну вартість продукції і оплачується понад її відпускну вартість), а також транспортні витрати.

Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості №16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері №6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. №В-6.

Список використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 з наступними змінами і доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318 з наступними змінами і доповненнями.

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.99 р. (зі змінами та доповненнями).

4. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями).

6. Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» від 20 жовтня 2009 р. №246.

7. Наказ Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження П(С) БО 15» Доходи» від 29.11.99 №290.

8. Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 31 грудня 2009 р. №318.

9. Наказ МФУ №131 від 14.06.2007 р «Зміни і доповнення до положень (стандартів) бухгалтерського обліку».

10. Наказ Міністерства Фінансів України від 29.12.2007 №356. «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку».

11. Бутинець Ф.А. Бухгалтерський фінансовий облік. - Житомир, 2000. - 266 с.

12. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-клуб», 2007. - 768 с.

13. Краєвський В.М. Бухгалтерський облік в системі макроекономічного управління. - К.: Знання, 2004. - 20 с.

14. Кужельний М.В. Теорія бухгалтерського обліку: Підруч. - К.: КНЕЦ, 2008. - 334 с.

15. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2007. - 578 с.

16. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік. - К.: АСК, 2000. - 259 с.

17. Чабанова Н.В. Бухгалтерський облік (торгівельні і посередницькі підприємства): Навч. посібник. - 4-те вид. перероблене і доповнене. - Харків: Друк, 2008. - 454 с.

Размещено на Allbest.ru