Облік операцій з цінними паперами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним з шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначення ефективності використання фінансових ресурсів в окремих секторах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі в інші тощо.

У такому плані формування та розвиток ринку цінних паперів являє собою об'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскільки стабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можна сподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва, покращання добробуту народу.

У господарській діяльності економічних суб'єктів відбувається значне число угод з різного роду майном, майновими правами, виконанням робіт і наданням послуг, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, нематеріальними благами, об'єктами цивільних прав і т. п. З розвитком ринкових відносин операції із цінними паперами (фінансові вкладення) одержали масове поширення поряд з операціями по реалізації товарів (робіт, послуг), кредитуванням й іншими. Цінні папери існують у різних видах і служать зручним інструментом організації й функціонування підприємств (організацій) в умовах ринкової економіки. Специфіка діяльності на ринку цінних паперів обумовила виникнення такої категорії юридичних осіб, як професійні учасники ринку цінних паперів. Для них дані операції є основним видом діяльності.

Підприємства й організації, що не є кредитними організаціями й професійними учасниками ринку цінних паперів, також є активними учасниками ринку цінних паперів. Вкладаючи кошти в державні цінні папери (облігації й інші боргові зобов'язання), у цінні папери корпорацій і статутні капітали інших організацій, а також надаючи іншим організаціям позики на території України й за її межами, підприємства здійснюють фінансові вкладення.

З огляду на виняткову важливість цієї галузі для розвитку й стабілізації української економіки, ринок цінних паперів на сьогоднішній день розглядається як галузь інтенсивного контролю й регулювання з боку державних органів. Однією з форм контролю й виступає бухгалтерський облік, а стосовно до даної курсової роботи - бухгалтерський облік цінних паперів.

Основною метою даної курсової роботи є вивчення теорії й практики бухгалтерського обліку цінних паперів на підприємствах.

Об'єктом курсової роботи є цінні папери.

Предмет - облік операцій з цінним паперами.

Головні завдання курсової роботи - вивчення теоретичної бази бухгалтерського обліку цінних паперів, аналіз особливостей обліку різних цінних паперів, формування фінансових результатів від операцій із цінними паперами.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаної літератури. Основна частина складається з двох розділів.

1. Економічна сутність цінних паперів та їх роль в умовах ринкової економіки

1.1 Поняття й види цінних паперів

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

До цінних паперів відносяться: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; казначейські зобов'язання; векселі; іпотечні цінні папери (іпотечні сертифікати та іпотечні облігації); сертифікати фонду операцій з нерухомістю; державні облігації України; інвестиційні сертифікати.

Цінний папір підтверджує факт надання капіталу інвестора емітенту і надає право власникові на одержання певного доходу. Залежно від форми надання капіталу і способу виплати доходу цінні папери діляться на боргові й часткові. Боргові цінні папери звичайно мають фіксовану процентну ставку і є зобов'язанням виплатити капітальну суму боргу на певну дату в майбутньому. Часткові цінні папери, або акції, вказують на безпосередню частку власника в реальній власності й забезпечують одержання дивіденду в необмежений час. Інші види цінних паперів є похідні від акцій і боргових зобов'язань.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника: іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом, або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадиться державними органами, підприємствами та установами, що випустили ці папери.

Порядок обігу цінних паперів, випущених в Україні іншими державами і розміщених на території України, регулюється законом України «Про цінні папери та фондову біржу», іншими активами законодавства України, а також договорами України з іншими державами.

1.2 Основні характеристики допущених до обігу в Україні цінних паперів

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про власника, час придбання акцій, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів (форма №1).

По акціях на пред'явника у книзі реєстрації зазначається їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованим акціям провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх можлива доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Мінімальна номінальна вартість акції не може бути менше ліміту в карбованцях. Номінальна вартість акцій більша ліміту в карбованцях повинна бути кратною мінімальній вартості акції.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу - «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що ви пускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватись купонний лист на виплату дивідендів. Купон на виплату дивідендів повинен містити такі данні: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства та рік виплати дивідендів.

Підприємства, організації та установи можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження, після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше 1 року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством акцій.

При прийнятті рішення про викуп емітентом акцій повинні бути визначені порядок викупу і метод доведення рішення про викуп акцій і порядку їх викупу до власників таких акцій (для власників іменних акцій - шляхом надсилання офіційного повідомлення, для власників акцій на пред'явника - шляхом опублікування інформації в органах преси не нижче державного рівня).

Порядок викупу акцій повинен обов'язково передбачати:

- ціну викупу акцій не нижче за номінальну (єдину для всіх власників акцій);

- метод визначення розміру дивідендів, що належить власникам таких акцій за період з моменту останньої виплати дивідендів;

- порядок оплати, акцій, що випускаються, і виплати дивідендів (періодичність платежів, форма розрахунків, номери рахунків, документи, що оформляються та інше);

- місця виконання зобов'язань по акціях (оплати акцій, оплати дивідендів та ін.)

Якщо емітент користується послугами торгівців цінними паперами, в інформації про викуп акцій необхідно вказати повні назви таких торгівців цінними паперами, їх юридичні та поштові адреси, характер участі у процедурі викупу.

У фінансовий орган, що реєстрував такі цінні папери, подається протокол рішення з цього питання, який повинен крім відомостей, визначених вище, містити загальну суму викупу, кількість і вид акцій, номенклатурну вартість (згідно з рішенням про їх випуск), кількість і суму розміщення акцій на час прийняття рішення про їх викуп.

Контроль за рухом акцій підприємств здійснюється міністерством фінансів України, місцевими фінансовими органами.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою встановленого законом ліміту. Номінальна вартість облігації більша ліміту повинна бути кратною мінімальній вартості облігації.

В Україні випускаються облігації таких видів:

- облігації внутрішніх і місцевих позик;

- облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств визначаються Законом «Про цінні папери та фондовий ринок», іншими актами законодавства України і статутом емітента. Облігації можуть випускатись іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під які вони випускаються.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігації, фірмове найменування або ім`я покупця (для іменної облігації), номінальну вартість облігації, строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій), місце і дату випуску, а також серію і номер облігації, підпис керівника емітента або уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватись купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів, номер облігації по якій виплачуються проценти, найменування емітентів та рік виплати процентів.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Законом про цінні папери також передбачена виплата доходу по облігаціях. Дохід по облігаціях всіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

Дохід по облігаціях цільових позик не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів чи послуг, під які випущено позики.

Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власних одержує товар по ціні, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, надання права придбання відповідних товарів чи послуг по цільових облігаціях або погашення зазначеної в облігації суми в визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або арбітражним судом.

Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачає, що:

- облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів;

- підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит;

- облігації усіх видів сплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску - в іноземній валюті. Незалежно від валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях.

Відповідно до того ж Закону використання коштів, одержаних від реалізації облігацій, повинно бути таким: кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і державних і місцевих позик, направляються відповідно до державного і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих Рад народних депутатів; кошти від розміщення облігацій підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

- довгострокові - від 5 до 10 років;

- середньострокові - від 1 до 5 років;

- короткострокові - до 1 року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску. Порядок визначення продажної їх вартості встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Виплата доходу по цим цінний паперам та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених Кабінетом міністрів (довгострокові та середньострокові) та Міністерством фінансів України (короткострокові).

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є не дійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати реквізити: найменування цінного паперу - «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження, порядковий номер сертифікату, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифікату), підпис керівника банку чи іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Підприємства і громадяни придбають сертифікати за рахунок коштів, передбачених у випадку придбання облігацій.

Дохід по ощадних сертифікатах виплачується за пред'явленим їх до оплати в банк, що їх випустив.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування - «вексель»,

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму,

в) зазначення строку платежу,

г) зазначення місця, в якому, повинен здійснитися платіж,

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійсненний,

е) дату і місце складання векселя,

є) підпис того, хто видав документ (векселедавця).

Переказаний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах «а», «в», «ж» простого векселя, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму, найменування того, хто повинен платити.

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних вище, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселів, за винятком випадків:

вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті на пред'явника;

при відсутності особливого зазначення місця, місце позначене поруч з найменуванням, платника (місце складання документа - для простого векселя - вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця для простого векселя);

вексель, якому не вказано місце його складання, визначається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом міністрів України. Все вищенаведене є тією необхідною нормативно - інформаційною базою, яку повинен знати і вміти з нею оперувати кожен функціонер фондового ринку України. Це надасть йому можливість більш глибоко ознайомитись з основними характеристиками тих цінних паперів, з якими він збирається працювати. Інакше, навіть, якщо буде проведена велика аналітична робота, але не будуть враховані нормативно-правові особливості того чи іншого цінного паперу, неминучі прорахунки, які можуть привести до значних фінансових втрат.

1.3 Документальне оформлення придбання цінних паперів

Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є:

* по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного папера, акт прийому-передачі цінного паперу; «документарною» формою цінного паперу є сертифікат цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами, а «бездокументарною» формою цінного паперу є здійснений зберігачем обліковий запис на «рахунку у цінних паперах». Слід звернути увагу на те, що з правової точки зору відкриття рахунків не зберігачами (в тому числі спеціальних «рахунків у цінних паперах» депозитаріями) призводять до того, що цінних папір не існує у «бездокументарній» формі, а оформлення тимчасових свідоцтв, виписок з реєстру власників іменних цінних паперів, письмових зобов'язань замість сертифікатів цінних паперів призводить до відсутності цінного папера у «документарній» формі.

* по бездокументарних цінних паперах - виписка з рахунку. На практиці у «бездокументарній» формі існують виключно емісійні цінні папери, тобто цінні папери, які розміщуються «випусками» - сукупностями цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що забезпечують їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку. При цьому такий «випуск цінних паперів» (як сукупність цінних паперів) підлягає реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

* при придбанні права вимоги - договір, акт поступки права вимоги, інші документи.

Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів, що виглядає в такий спосіб:

Найменування емітента	Номінальна ціна цінного паперу	Покупна вартість	Номер, серія	Загальна кількість	Дата покупки	Дата продажу

Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшурована, скріплена печаткою організації й підписами керівника й головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.

Виправлення в Книгу обліку цінних паперів можуть вноситися лише з дозволу керівника і головного бухгалтера із вказівкою дати внесення виправлень.

У випадку ведення Книги обліку цінних паперів за допомогою обчислювальної техніки результатна інформація може формуватися у вигляді вихідного документа на інформаційних носіях. Роздруківка інформації з таких носіїв здійснюється в міру необхідності або вимозі органів, що здійснюють контроль відповідно до законодавства України, суду і прокуратури, але не рідше одного разу в рік.

Відповідно до Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України» відповідальність за організацію зберігання Книги обліку цінних паперів несе керівник організації.

2. Облік операцій з цінними паперами

2.1 Облік операцій з акціями

цінний облік вексель акція

Акція - це цінний папір без визначення строку обігу, який посвідчує внесення визначеного паю до Статутного фонду акціонерного товариства (компанії), дає право на участь в управлінні ним і на одержання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства (компанії).

Облік ведеться по наступних напрямках:

1) статутного капіталу акціонерного товариства в момент реєстрації суспільства

2) оплати статутного капіталу акціонерами

3) зменшення й збільшення статутного капіталу

4) операцій із частковими активами.

При обліку операцій із цінними паперами необхідно виділяти:

а) емісійний доход

б) викуп власних акцій з метою їхнього перепродажу

в) покупку чужих акцій

г) перепродаж чужих акцій

д) виплату дивідендів акціонерам

е) одержання дивідендів по фінансових вкладеннях.

Емісійний доход утвориться в емітента цінних паперів як різниця між ціною продажу й номінальною ціною акції.

Облік розрахунків з акціонерами, що працюють на підприємстві та володіють акціями, потрібно вести за новим Планом рахунків на рахунку №67 «Розрахунки з учасниками», який призначений для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з поділом прибутку (дивіденди тощо).

На кредиті рахунка №67 «Розрахунки з учасниками» відображається збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, на дебеті - її зменшення (погашення, в тому числі реінвестування доходів тощо).

Рахунок №67 «Розрахунки з учасниками» має такі субрахунки:

№671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»

№672 «Розрахунки за іншими виплатами».

На субрахунку №671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» обліковують дивіденди, нараховані власникам простих та привілейованих акцій (часток у Статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших передбачених установчими документами джерел.

На субрахунку №672 «Розрахунки за іншими виплатами» підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв'язку з одержанням належної вибулому учасникові (засновникові) частини активів підприємства.

Аналітичний облік ведеться за кожним засновником та учасником та за видами виплат.

1. По завершенні підписки на акції - на номінальну вартість акцій, що належать учасникам підписки, по яких не було здійснено розрахунок:

Дебет рахунка №46 «Неоплачений капітал»

Кредит рахунка №40 «Статутний капітал».

Аналогічний запис робиться на суму перевищення оцінкової вартості акцій (розмір заборгованості збільшується).

2. На суму коштів, перерахованих передплатниками до банку на спеціальний рахунок акціонерного товариства, тобто на суму коштів, що надійшли від продажу акцій:

Дебет рахунка №31 «Рахунки в банках» Кредит рахунка №46 «Неоплачений капітал»

3. У міру надходження (заліку) належних з учасників платежів:

Дебет рахунка №30 «Каса»

Дебет субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит рахунка №46 «Неоплачений капітал».

Нараховану суму дивідендів по акціях підприємства відображають проводкою:

Дебет рахунка №44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», субрах. №443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»

Кредит рахунка №67 «Розрахунки з учасниками».

Довгострокові фінансові вкладення в акції інших підприємств гублять свою первісну вартість, якщо їхня ціна на фондових біржах знижується. Падіння курсу акцій означає для інвестора потенційний збиток. Якщо ринкові ціни на часткові активи ростуть, довгострокові фінансові вкладення перевищують первісну балансову вартість цінних паперів, що для інвестора обертається потенційним прибутком.

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку потенційні збитки від знецінювання довгострокових фінансових вкладень в акції інших підприємств повинні бути відбиті в тім звітному періоді, у якому вони виявлені. Для цього акції переоцінюють відповідно до їхнього поточного котирування на ринку цінних паперів (береться ціна останнього робочого дня біржі у звітному періоді).

Потенційний прибуток у поточному бухгалтерському обліку не відображається. Вона буде показана по факті після реалізації акцій або опосередкована в сумі підвищених дивідендів.

2.2 Облік векселів

Вексель - це письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму і сплатити відсотки за неї. За кредитним договором позичальник зобов'язаний одержати саме кошти, а не цінні папери.

Невідповідність кредитного договору цивільному законодавству тягне його недійсність. Банк відкриває підприємству спеціальний позичковий рахунок (під мінімальні відсотки). На нього надходить повна грошова сума кредиту, на яку банк від імені підприємства в себе здобуває вексель. Потім цей вексель передається підприємству за договором прийому-передачі векселів.

Підставою для відображення в бухгалтерському операцій по одержанню векселів є сам вексель, що надійшов на підприємство.

Аналітичний облік векселів одержаних ведуть по кожному окремому векселю.

Довгострокові векселі одержані обліковуються на субрахунку 162 «Довгострокові векселі одержані», а короткострокові - на рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані». При одержані векселів дебетуються рахунки 162 «Довгострокові векселі одержані» чи 34 «Короткострокові векселі одержані». Отримання коштів у погашення векселів, продаж векселя тощо відображають по К-у рахунків 162 «Довгострокові векселі одержані» чи 34 «Короткострокові векселі одержані».

При журнальній формі обліку реєстром синтетичного обліку є журнал 3.

Кореспонденція рахунків

1) Одержано вексель від покупця:

Дебет рахунка №34 «Короткострокові векселі одержані»

Кредит рахунка №719 «Інші доходи від операційної діяльності».

2) Якщо підприємство відображає в обліку реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) при поданій розрахункових документів покупцям (замовникам), то при одержанні векселів за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) роблять запис:

Дебет рахунка №34 «Короткострокові векселі одержані».

Кредит рахунка №36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Аналогічно у бухгалтерському обліку роблять записи, пов'язані з одержанням векселів для забезпечення інших видів дебіторської заборгованості.

Суми на рахунку №34 «Короткострокові векселі одержані» списують у міру погашення заборгованості, забезпеченої векселями, у кореспонденції з рахунками грошових коштів.

3) Надійшли кошти в погашення заборгованості, забезпеченої одержаними векселями:

Дебет рахунка №31 «Рахунки в банках»

Дебет рахунка №30 «Каса»

Кредит рахунка №34 «Короткострокові векселі одержані».

Сума заборгованості по векселю продовжує враховуватися як дебетове сальдо на рахунку №34 «Короткострокові векселі одержані».

4) Кореспонденція рахунків при купівлі векселів:

Дебет рахунка №34 «Короткострокові векселі одержані»

Кредит субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті»

На суму прибутку (одержана різниця між ціною векселя і сплаченою сумою):

Дебет субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит субрахунку №719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Продаж векселів полягає в одержанні грошових коштів за вексель до закінчення терміну його оплати. Різниця між ціною векселя і одержаною за нього сумою являє збиток підприємства.

Проводка: Дебет рахунка №31 «Рахунки в банках»

Дебет рахунка №719 «Інші доходи від операційної діяльності»

Кредит рахунка №34 «Короткострокові векселі одержані».

5) Заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечену виданими векселями, підприємство обліковує на рахунку №62 «Короткострокові векселі видані». Аналітичний облік векселів одержаних ведуть за кожним виданим векселем.

При видачі векселів у забезпечення заборгованості постачальникам роблять запис:

Дебет рахунка №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

Кредит рахунка №62 «Короткострокові векселі видані».

Видача векселів у забезпечення інших операцій:

Дебет рахунка №45 «Вилучений капітал» (фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників)

Дебет рахунка №61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» (погашення поточної заборгованості, її списання тощо)

Дебет рахунків №64 «Розрахунки за податками й платежами» (належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо)

Дебет рахунка №65 «Розрахунки за страхуванням»

Дебет рахунка №68 «Розрахунки за іншими операціями»

Дебет рахунка №94 «Інші витрати операційної діяльності» (витрати, пов'язані з дослідженням та розробками, що здійснює підприємство та ін.)

Кредит рахунка №62 «Короткострокові векселі видані».

Погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображаються записом:

Дебет рахунка №62 «Короткострокові векселі видані»

Кредит рахунка №31 «Рахунки в банках».

Якщо виданий вексель передається на користь векселедавця або платника для оплати за відвантажену продукцію, то в бухгалтерському обліку сторін заборгованість по векселях списується в кореспонденції з рахунками №95 «Фінансові витрати», №36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», №37 «Розрахунки з різними дебіторами».

6) При здійсненні дисконтних операцій (продаж векселів векселетримачів установі банку) записи на суму проданих банку векселів:

Дебет субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Дебет субрахунку №312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

Кредит субрахунку №719 «Інші доходи від операційної діяльності» - на суму дисконту (облікового процента).

Облік операцій по дисконтуванню векселів здійснюється як облік позикових операцій. Із позики, виданої під вексель, банк утримує суму облікового процента (дисконту). Запис в обліку:

Дебет рахунка №62 «Короткострокові векселі видані»

Кредит рахунка №60 «Короткострокові позики»

Кредит рахунка №50 «Довгострокові позики».

Фінансові вкладення приймаються до бухгалтерського обліку в сумі фактичних витрат для інвестора. У цьому випадку в суму фактичних витрат необхідно включити: суму кредиту; витрати на сплату відсотків по позиковим коштам, використовуваним на придбання цінних паперів до прийняття їх до бухгалтерського обліку; відсотки за кредит, а також кошту, що сплачують спеціалізованим організаціям й іншим особам за інформаційні й консультаційні послуги, пов'язані із придбанням даних паперів; винагороди, що сплачують посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери; інші витрати, безпосередньо пов'язані із придбанням цінних паперів.

Банківський вексель як ліквідний актив може бути використаний підприємством для оплати третій особі при придбанні продукції (робіт, послуг) або самому банку - як при настанні строку платежу, так і до зазначеного строку.

Прийнято вважати, що підприємство одержує вексель за вартістю нижче номіналу (з урахуванням дисконту), а при настанні строку платежу одержує номінальну вартість векселя.

В випадку коли підприємство реалізує банківський вексель як цінний папір, податкова база повинна обчислюватися відповідно до вимог, установленими п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на прибуток підприємств».

2.3 Облік облігацій

З поширенням акціонерної форми власності й становленням вторинного ринку цінних паперів в Україні відбувся істотний розвиток фондового ринку, збільшилася кількість способів залучення капіталу. З'явилися гібридні фінансові інструменти, зокрема, конвертовані облігації, як інструмент залучення коштів приватних і корпоративних інвесторів.

Конвертована облігація являє собою різновид цінного папера й може випускатися акціонерними товариствами поряд з акціями, облігаціями й іншими цінними паперами. Цінні папери можуть бути конвертовані в акції й облігації (конвертовані облігації), облігації певних серій, конвертовані в додаткові акції або облігації інших серій.

Бланки акцій і облігацій підприємства зберігають і обліковують як бланки суворої звітності в установленому порядку. На всі бланки цінних паперів, які зберігаються на підприємстві, складають списки, де зазначають вид цінних паперів, номер, серію, номінальну вартість та термін погашення. При погашенні цінних паперів у списку роблять позначку про дату, виписку банку або інший документ, на основі якого оприбутковано кошти. Якщо придбані цінні папери здають до базіку на зберігання, у реєстрах аналітичного обліку роблять посилання на відповідний документ, одержаний від банку. Витрати, пов'язані зі сплатою банку винагороди за зберігання та перепродаж цінних паперів, відображають на дебеті рахунка №95 «Фінансові витрати».

Бухгалтерський облік бланків акцій і облігацій підприємства ведуть на позабалансовому рахунку №08 «Бланки суворого обліку» за номінальною вартістю. Рух цих бланків здійснюється на основі відповідних прибутково-видаткових ордерів. Списування їх з забалансового обліку здійснюється водночас із записами про реалізацію цінних паперів. Аналітичний облік бланків акцій і облігацій підприємства ведуть також на рахунку №08 «Бланки суворого обліку» за їх видами, місцями зберігання та матеріально відповідальними особами.

З поширенням акціонерної форми власності й становленням вторинного ринку цінних паперів в Україні відбувся істотний розвиток фондового ринку, збільшилася кількість способів залучення капіталу. З'явилися гібридні фінансові інструменти, зокрема, конвертовані облігації, як інструмент залучення коштів приватних і корпоративних інвесторів.

Конвертована облігація являє собою різновид цінного папера й може випускатися акціонерними товариствами поряд з акціями, облігаціями й іншими цінними паперами. Цінні папери можуть бути конвертовані в акції й облігації (конвертовані облігації), облігації певних серій, конвертовані в додаткові акції або облігації інших серій.

2.4 Облік ощадних сертифікатів

Ощадні сертифікати - це письмове свідоцтво кредитної установи (банку) про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання по закінченні встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката. дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Облік ощадних сертифікатів, придбаних підприємством в банку, ведуть на рахунку №313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», №314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті». Аналітичний облік ведеться за банками, що видали ощадні сертифікати, а для термінових сертифікатів - і за термінами їх вилучення.

Придбані підприємством в банках ощадні сертифікати відображають записом:

Дебет субрахунку №313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»

Кредит субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит субрахунку №312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».

При вилученні сум, депонованих банком при видачі ощадного сертифіката, в обліку підприємства будуть зворотні записи.

Облік одержаних доходів за ощадними сертифікатами аналогічний облікові нарахування дивідендів за акціями і процентів за облігаціями.

Облік одержаних доходів за ощадними сертифікатами:

Дебет рахунка №311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Дебет рахунка №312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

Кредит рахунка №'73 «Інші фінансові доходи».

2.5 Облік казначейських зобов'язань

Казначейські зобов'язання - це різновид цінних паперів на пред'явника, які розмішуються на добровільних засадах, посвідчують внесення їх тримачами грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу протягом всього терміну володіння цими цінними паперами. Випускаються такі види казначейських зобов'язань: а) короткострокові - до 1 року; б) середньострокові - від 1 до 5 років; в) довгострокові - від 5 до 25 років. Короткострокові й середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів України, довгострокові - Кабінетом Міністрів України. Короткострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів строком на 3, 6 і 12 місяців на пред'явника. Ці зобов'язання не мають купонів і погашаються шляхом к викупу, включаючи сплату нарахованих по них процентів.

Середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів на строк від 1 до 5 років і не мають купонів. Порядок визначення продажної вартості середньострокових казначейських зобов'язань визначається Міністерством фінансів виходячи з часу їх придбання.

Погашення середньострокових казначейських зобов'язань здійснюється щороку на підставі тиражів, що провадяться Міністерством фінансів України. Доходи тримачам середньострокових казначейських зобов'язань сплачуються шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат при їх викупі залежно від строку, що минув від випуску зобов'язань до його погашення. Довгострокові казначейські зобов'язання випускаються державою на строк від 5 до 25 років на пред'явника. Випуск довгострокових казначейських зобов'язань здійснюється у тому ж порядку, що і випуск середньострокових казначейських зобов'язань. Дохід за казначейськими зобов'язаннями починають сплачувати у наступному році після року придбання. Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями здійснюється щороку по купонах або при погашенні зобов'язань шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат. По казначейських зобов'язаннях, які вийшли в тираж погашення, сплачується їх номінальна вартість, аналогічно оплачуються непогашені купони минулих років, включаючи купони того року, в якому зобов'язання підлягає викупу. Якщо тримач казначейського зобов'язання, що вийшло у тираж погашення, не пред'явив його до сплати, він зберігає право на одержання доходу по купонах до закінчення терміну дії. Але після закінчення цього терміну казначейські зобов'язання втрачають силу і оплаті не підлягають.

3. Напрями вдосконалення обліку операцій 3 цінними паперами

Дослідження питання розвитку теорії обліку цінних паперів показало, що в майбутньому, з налагодженням ринкових відносин в країні, зміниться розуміння теоретичних основ обліку цінних паперів. Це стане результатом перемін, перш за все, у розумінні самої теорії обліку, адже вона адекватно розвивається та знаходиться у взаємозв'язку з практикою, яку перебудовано відповідно до вимог міжнародних облікових стандартів. На Заході ж теорію бухгалтерського обліку трактують як методологічний аналіз процедур по визначенню (обчисленню) фінансових результатів. Тому кожний об'єкт бухгалтерського обліку (будівлі, споруди, машини та обладнання, фінансові інструменти, матеріали, грошові кошти тощо) оцінюється з точки зору його впливу на прибуток. Але теорія обліку розглядається не лише з позицій аналізу облікової методології, це не її кінцева мета. На виході вона має забезпечити користувачів релевантною інформацією, яка здатна впливати на їх управлінські та інвестиційні рішення.

Це стало поясненням того, чому, вивчаючи питання теоретичних основ обліку цінних паперів, західні економісти не проводять дослідження сукупності фінансово-економічних відносин, які повинні знайти відображення в системі бухгалтерського обліку. Натомість, теоретичні основи обліку цінних паперів вони розглядають у нерозривному зв'язку зі звітністю, яка за наших умов є одним з елементів методу бухгалтерського обліку. Як результат, ними висунута гіпотеза ефективного ринку (Efficient-Market Hypothesis - EMH), яка вимагала підтвердити думку про те, що ринок є ефективним, а облік - таким, який виконав свою інформаційну функцію лише при умові, що вся наявна та загальнодоступна на даний момент інформація відображена в курсі цінних паперів, що призвело в свою чергу до оптимального перерозподілу ресурсів у межах ринку, а приватні інвестори отримали можливість сформувати оптимальні за структурою портфелі цінних паперів.

Із завершенням процесів трансформації національної системи бухгалтерського обліку поступово зміниться розуміння вітчизняної теорії обліку, головним призначенням якої стосовно цінних паперів початково стануть дослідження, спрямовані на виявлення найбільш оптимальних форм представлення облікової інформації у процесі вивчення її впливу на курси цінних паперів, чому, безперечно, сприятиме і розвиток фондового ринку в країні.

Побудова бухгалтерського обліку емісійної вартості акцій повинна ґрунтуватись на загальноекономічній політиці держави щодо захисту прав кредиторів акціонерного товариства. Разом з іншими заходами, матеріальним втіленням такої політики є регламентування обов'язковості відображення на бланках акцій встановленої їх номінальної вартості.

При побудові та впровадженні у практику технології обліку організаційних витрат акціонерного товариства необхідно врахувати їх економічні характеристики, а саме: 1) вони не мають відношення до звичайної діяльності підприємства; 2) не мають матеріальної форми, але здійснюються для забезпечення отримання доходів у майбутньому; 3) виникають одномоментно - при створенні акціонерного товариства, але мають перманентний характер відносно періоду його існування. Наведені характеристики вказують на доцільність обліку організаційних витрат у складі нематеріальних активів та поступового амортизування вартості.

Разом з тим П(С) БО 8 «Нематеріальні активи», як обліковий регулятив, на сьогодні не визнає організаційні витрати нематеріальним активом, а тому не дозволяє їх амортизувати. Наприклад, у пункті 9 П(С) БО 8 йдеться про те, що витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини не повинні визнаватися активом, а відтак підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені.

Термін амортизації організаційних витрат має встановлювати саме керівництво акціонерного товариства з урахуванням перспектив розвитку, але не більше строку його діяльності. При цьому вибір способів амортизації не обмежується, необхідно лише, щоб він відображав дійсне зменшення економічної корисності нематеріального активу.

У системі рахунків облік організаційних витрат доцільно вести на субрахунку 127 «Інші нематеріальні активи», а їх частину, яка має рівномірно списуватись, - на субрахунку 133 «Знос нематеріальних активів» у кореспонденції з дебетом рахунка 949 «Інші витрати операційної діяльності».

З метою налагодження обліку придбаних облігацій в системі рахунків необхідно забезпечити можливість попереднього обліку витрат. Для цього облік таких витрат можна організувати на окремому субрахунку до рахунка 15 «Капітальні інвестиції» за прикладом Російської Федерації. Але більш економічно обгрунтованою його побудова була б на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» - окремому субрахунку 144 «Вкладення в цінні папери», адже зазначені витрати ні в якому разі не можуть розглядатись як капітальні інвестиції.

При цьому витрати, які мають обліковуватись на субрахунку 144, необхідно списувати на дату переходу прав власності на цінні папери. Такою датою, якщо облігації мають документарну форму, є момент передачі сертифіката цінного папера новому власнику (для облігацій на пред'явника), або дата здійснення запису в журналі реєстрації власників іменних цінних паперів (для іменних облігацій), а якщо облігації випущені в бездокументарній формі - дата здійснення відповідного запису на рахунку. У тому разі, коли на вказаному субрахунку будуть зібрані витрати з придбання пакета облігацій - за базу їх розподілу між окремими видами цінних паперів доцільно прийняти, або номінальну або купівельну вартість облігацій.

Для забезпечення рівномірного списання витрат, пов'язаних з випуском облігацій протягом всього строку дії облігаційної позики, їх облік необхідно вести на окремому субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» до рахунка 95 «Фінансові витрати», а потім у встановлені для списання строки облігаційних знижок або премій (із застосуванням методу ефективної ставки або рівномірного методу амортизації) кореспондувати його з дебетом субрахунка 523 «Дисконт за випущеними облігаціями» або 522 «Премія за випущеними облігаціями».

Одним з напрямів подальшого вдосконалення обліку цінних паперів має стати його автоматизація. Цей напрям носить перш за все технологічний характер та пов'язаний з удосконаленням техніки їх обліку.

Сучасний рівень розвитку характеризується комп'ютеризацією всіх ланок народного господарства країни. Дійсний обліковий, контрольний, аналітичний процес розподілений по робочим місцям по всій території підприємства і здійснюється в певних організаційно технічних умовах.

На робочих місцях бухгалтерських робітників весь комплекс робіт пов'язаний з веденням обліку, контролю та аналізу, в той час, коли для іншого персоналу фірми функції, пов'язані з бухгалтерським обліком, не є головними і займають лише. частину їх часу. Звичайно, що організація АРМ для такої категорії персоналу доцільна лише при умові використання АРМ та для виконання їх основних функцій. Автоматизація робочих місць робітників структурних підрозділів, що здійснюють документування господарських операцій, в більшості випадків доцільна лише при умові комплексної автоматизації всіх облікових, контрольних та аналітичних функцій.

3 виникненням нового класу ЕОМ, а також з переходом до ринкових відносин з'явилася необхідність оперативного управління на місцях виникнення інформації і тому необхідне впровадження розподіленої системи обробки даних обліку, контролю та аналізу з використанням АРМ бухгалтера по рівням управління комплексів задач.

Аналіз розповсюджених програмних продуктів: російських виробників - фірми «1 С» і корпорації «Парус», а також «АРМ бухгалтера для сільськогосподарського підприємства», розроблене науковими співробітниками ІАЕ УААН, показав, що вони доволі гнучкі і прості у використанні та дозволяють автоматизувати практично будь-які ділянки обліку. Але, незважаючи на це, у їх структурі відсутнє окреме автоматизоване робоче місце (АРМ) з обліку цінних паперів. Облік цінних паперів організовують переважно у складі АРМ з обліку грошових коштів та розрахункових операцій, що донедавна відповідало основним принципам організації АРМ.

Та, як з'ясовано, збільшення обсягів операцій з цінними паперами на підприємствах, з одного боку, та зміни облікової ідеології, через що облік цінних паперів набув притаманних лише йому особливостей, з іншого, потребують виокремлення та побудови окремого АРМ бухгалтера з обліку цінних паперів.

Структура нового АРМ повинна забезпечити комплексне вирішення бухгалтерської задачі за такими загальними напрямами: облік формування статутного капіталу; облік формування позикового капіталу, а також облік фінансових інвестицій. При цьому автоматизований облік термінових контрактів (похідних фінансових інструментів) може вестись на АРМ з обліку позабалансових рахунків.

Побудова інформаційної структури АРМ має дозволяти формування робочої бази даних на підставі змінної та умовно-постійної інформації, яка в автоматизованому режимі повинна бути оброблена та видана на дисплей або друкарський пристрій. На рис. 1 наведена загальна схема автоматизованого рішення задачі по обліку цінних паперів, яка відображає структуру запропонованої в процесі дисертаційного дослідження умовно-постійної та вихідної інформації.



Також важливо, щоб АРМ з обліку цінних паперів підтримувало взаємозв'язок з іншими існуючими на підприємстві АРМами. Він має забезпечити безперешкодний інформаційний обмін між автоматизованими робочими місцями в порядку наведеному на рис. 2.

Отже, АРМ з обліку цінних паперів є повноцінною задачею, а при його побудові (моделюванні) слід дотримуватись основних принципів такого процесу.