Облік виробничих запасів, готової продукції і товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ, ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ І ТОВАРІВ

1. Поняття про запаси, їх класифікація та оцінка

облік запас продукція товар інвентаризація

Для здійснення процесу виробництва підприємство повинно мати, крім засобів праці і робочої сили, в необхідних розмірах предмети праці, які на відміну від засобів праці приймають участь тільки в одному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на створений продукт. Предмети і продукти праці являють собою оборотні засоби в матеріальній формі і відносяться до групи запасів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Щоб правильно організувати бухгалтерський облік запасів їх поділяють на такі класифікаційні групи:

1) сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

3) готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

6) поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за П(С)БО 9 “Запаси”, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

У сільському господарстві до продукції сільськогосподарського виробництва відносять продукцію рослинництва, тваринництва, промислових підсобних і інших виробництв. За призначенням дану продукцію поділяють на виробничі запаси (насіння і посадковий матеріал, корми, органічні добрива та ін.) і товарну частину продукції.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за П(С)БО 16 “Витрати”.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; сум ввізного мита; сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних і інших витрат. Транспортно-заготівельні витрати включають затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів понаднормові втрати і нестачі запасів, фінансові витрати, витрати на збут, загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

У разі відпуску запасів у виробництво, продажу та іншого вибуття оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів, передбачених П(С)БО 9 “Запаси”:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів - оцінюються запаси, які відпускаються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного;

- середньозваженої собівартості - оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) - оцінка базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;

- нормативних затрат - оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін;

- ціни продажу - собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

На дату балансу запаси відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, яка включає очікувану ціну реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась, або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Важливе значення в забезпеченні схоронності, правильного ведення обліку та ефективного використання матеріальних цінностей має організація складського обліку. Матеріальні запаси повинні зберігатися в спеціальних приміщеннях (складах), забезпечених ваговою і вимірювальною тарою. Розмір запасів матеріальних цінностей повинен відповідати нормам і потребам виробництва. Їх відпускають із складу в межах встановлених лімітів. Відповідальність за прийняття, зберігання і витрачання цінностей на складах несуть матеріально відповідальні особи, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Перед бухгалтерським обліком продукції та інших матеріальних цінностей стоять такі завдання: своєчасне, повне і правильне оформлення первинними обліковими документами операцій по оприбуткуванню і витрачанню товарно-матеріальних цінностей; дотримання необхідних норм запасів і витрачання продукції і матеріалів; суворий контроль за оприбуткуванням, зберіганням і витрачанням сировини і матеріалів за цільовим призначенням; своєчасне виявлення виробничих запасів, які не використовуються на підприємстві і їх можна реалізувати для покращення фінансового стану; правильне визначення собівартості придбаних матеріалів і виготовленої (вирощеної) продукції; прийняття необхідних заходів щодо запобігання нестач, крадіжок і псування товарно-матеріальних цінностей.

Тільки правильно організований бухгалтерський облік продукції і матеріалів може забезпечити виконання цих завдань.

2. Первинний облік продукції і матеріалів

Первинний облік продукції і матеріалів ведуть у типових або спеціалізованих формах документів.

Облік продукції рослинництва. Для оприбуткування зернової продукції використовують “Реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля” (форми № 77, 78) , “Путівку на вивезення продукції з поля” (форми № 77а), “Талон водія” (форма № ПР-2), “Талон комбайнера” (форма № ПР-1). Виходячи із конкретних умов, підприємство може використовувати або реєстри, путівки чи талони. Найбільш прогресивною є талонна система оприбуткування зернової продукції при якій в момент розвантаження зерна з бункера на автомобіль, комбайнер і водій обмінюються своїми талонами.

Зерно, яке надходить на тік або склад, обов'язково зважується і оформляється “Реєстром приймання зерна вагарем” (форма № ПР-3).

На підставі наведених вище первинних документів завідуючий током (комірник) робить записи у “Книзі складського обліку” (форма № ВЗСГ-10) або “Картках складського обліку” (форма № М-12) і “Відомості руху зерна та іншої продукції” (форма № ПР-6). Відомість складають щодня в кінці робочого дня по кожній номенклатурі і сорту продукції. У відомості зазначають залишок на початок дня, надходження і витрачання продукції, залишок на кінець дня. Дані про кількість витраченого зерна записують на підставі товарно-транспортних накладних, актів на переробку продукції та інших документів. У кінці робочого дня відомість разом з первинними документами передають до бухгалтерії підприємства.

Зерно, яке поступає від комбайнів на тік, потребує доробки. Результати сортування, сушіння зерна оформляються “Актом на сортування і сушіння продукції рослинництва” (форма № ПР-8). Оформлені акти і інші документи разом з відомістю руху зерна передають до бухгалтерії.

Облік урожаю картоплі, овочевих, баштанних, плодоягідних, горіхоплідних, субтропічних і цитрусових культур, а також винограду та ягід ведуть у “Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції” (форма № ПР-7), де приймальник (комірник) записує кожну зважену партію продукції, зазначивши дату, місце збирання (приймання), її масу. Відправлення продукції з пунктів збирання у сховища, на пункти сортування чи переробки оформляють “Накладноювимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів” (форма № М-11; ВЗСГ-8). Щоденники надходження сільськогосподарської продукції, накладні щоденно здають разом із звітами про рух продукції в бухгалтерію.

Підставою для оприбуткування грубих і соковитих кормів служать “Акти приймання грубих і соковитих кормів” (форма № ПР-9). Акт складає спеціальна комісія, до складу якої входять головний агроном, зоотехнік, бригадир. Вона перевіряє якість закладання кормів, визначає обсяг і їх масу, якість закладених кормів.

Зелену масу, згодовану худобі шляхом випасання, оприбутковують в “Акті на приймання пасовищних кормів” (форма № ПР-10). Вироблені у господарстві гранульовані корми обліковують у “Звіті про переробку продукції” (форма № 123).

Після закінчення періоду заготівлі всі грубі і соковиті корми повинні бути закріпленими за фермами і переданими по загальному опису під відповідальність завідуючих (бригадирів) ферм.

При відправленні льоносоломки, стебел конопель безпосередньо з місць збирання на переробку на тресту у своєму господарстві складають “Реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля” (форма № 77).

Цукрові буряки оприбутковують у “Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції” (форма № ПР-7). За фізичну масу цукрових буряків береться маса після очищення від землі вручну або маса продукції, що надійшла від комбайна після зважування (без землі).

Відпуск і витрачання продукції рослинництва оформляють накладними (при внутрішньогосподарському переміщенні), товарнотранспортними накладними (при реалізації продукції), актами (при витрачанні насіння і посадкового матеріалу на посів), відомостями (при списанні кормів на годівлю тварин) та іншими документами.

Облік продукції тваринництва. Облік молока, надоєного на фермі великої рогатої худоби, ведуть в “Відомості обліку надою молока” (форма № ПТ-1), призначеному для щоденного обліку надою молока групою доярок (операторів). Щоденний облік надходження і витрачання молока протягом місяця ведуть у “Відомості руху молока” (форма № ПТ-2).

Основним первинним документом по обліку надходження вовни є “Акт настригу і приймання вовни” (форма № ПТ-6). Акт складають зоотехнік, старший чабан і завідуючий пунктом стриження овець на підставі “Щоденника надходження і відправлення вовни” (форма № 116).

Облік одержаних яєць на неспеціалізованих підприємствах здійснюють у “Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції” (форма № ПР-7). На птахофабриках надходження яєць обліковують в “Обліковій картці руху дорослої птиці” (форма № ПБАСГ-16). Зібрані за день яйця передають за накладними на склад. В цеху інкубації результати сортування яєць оформляють “Актом на сортування яєць у цеху інкубації” (форма № ПТ-9).

Надходження інших видів продукції тваринництва (меду, риби, побічної продукції) оформляють накладними або щоденниками надходження сільськогосподарської продукції.

Використання продукції тваринництва безпосередньо в господарстві оформляється накладними, лімітно-забірними картками, відомостями та іншими документами. Реалізація продукції різним покупцям і замовникам за межами підприємства оформляється товарнотранспортними накладними, рахунками-фактурами.

Облік продуктів переробки і куплених матеріалів. Продукти переробки продукції рослинництва (борошно, соління, консерви, соки

та ін.) оприбутковують на підставі “Звіту про переробку продукції” (форма № 123) і доданими до нього документами, що підтверджують даний процес. Готову продукцію, яку відправляють з пунктів переробки, оформляють накладними (форма № М-11; ВЗСГ-8) при внутрішньогосподарському переміщенні або товарно-транспортними накладними - при реалізації стороннім покупцям.

Переробка молока в молочні продукти обліковується у “Відомості переробки молока і молочних продуктів” (форма № ПТ-4).

Продукцію і вироби інших підсобних і допоміжних виробництв (майстерень, цехів, пилорам і т.д.) оприбутковують на підставі їх виробничих звітів накладними (форма № М-11), виписаних завідуючими виробництвами при здачі готової продукції на склад.

Вихід продукції їдалень і буфетів (готових страв, кулінарних виробів та ін.) відображають у “Калькуляційній картці” (форма № 57) та “Акті про реалізацію і відпуск виробів кухні” (форма № 58).

Певна частина матеріальних цінностей поступає зі сторони: покупні матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини та ін. Супровідними документами при надходженні цих матеріалів є рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні вимогидоручення та ін. Ці документи при надходженні товарноматеріальних цінностей реєструють у “Журналі обліку вантажів, що надійшли” (форма № М-1). На фактично прийняту кількість продукції чи матеріалів комірники господарства виписують накладні.

Відпуск зі складу насіння, мінеральних добрив, нафтопродуктів, будівельних матеріалів, запасних частин та інших матеріалів оформляють “Лімітно-забірними картками на одержання матеріальних цінностей” (форми № М-8, М-9; ВЗСГ-1, ВЗСГ-2) чи накладними.

3. Сальдовий метод обліку товарно-матеріальних цінностей

Товарно-матеріальні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві. Тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є важливим і одночасно досить складним процесом. Адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Від того, якою буде документалізація обліку матеріальних цінностей, залежить правильне віднесення їх на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.

Одним з прогресивних способів (методів) організації обліку і спостереження за рухом матеріальних цінностей є оперативнобухгалтерський (сальдовий) метод.

Суть сальдового методу обліку полягає в тому, що облік продукції і матеріалів в бухгалтерії, на складах і в інших місцях зберігання об'єднують в єдиний оперативно-бухгалтерський (сальдовий). При цьому методі кількісний облік ведуть тільки в місцях їх зберігання. В бухгалтерії підприємства аналітичний облік у кількісному виразі по кожному найменуванню продуктів і матеріалів не ведуть. Його заміняють щомісячні звіти завідуючих складами і інших матеріально відповідальних осіб і сальдові відомості, які складаються на основі цих звітів (форма № ЖН-15 - по кожній матеріально відповідальній особі; форма № ЖН-16 - по підприємству в цілому).

У сальдових відомостях на перше число місяця відображають цінності за кількістю і сумою по кожному номенклатурному номеру.

На складах і в інших місцях зберігання цінностей облік ведуть матеріально відповідальні особи в кількісних вимірниках у “Книгах складського обліку” (форма № ВЗСГ-10) або “Картках складського обліку матеріалів” (форма № М-12). В книги (картки) на основі первинних документів записують кожну операцію по надходженню і вибуттю цінностей.

Для відображення руху матеріальних цінностей завідуючі складами, інші матеріально відповідальні особи щомісяця на основі даних книги (карток) і первинних документів складають “Звіт про рух матеріальних цінностей” (форма № ЖН-13), а по нафтопродуктах (не рідше одного разу в 15 днів) “Звіт про рух пального і мастильних матеріалів” (форма № 120) і разом з первинними документами передають в бухгалтерію. Звіт складають у двох примірниках. Після перевірки другий примірник звіту, підписаний бухгалтером, повертають матеріально відповідальній особі. Звіти про рух матеріальних цінностей складають окремо по кожному синтетичному рахунку (субрахунку). Матеріально відповідальні особи заповнюють тільки кількісні показники звітів, а їх таксування здійснюють в бухгалтерії. По запасних частинах та ремонтних матеріалах звіти складають тільки по сумі.

Дані про рух та наявність виробничих запасів і продукції узагальнюють в Журналі 5 або 5А (якщо підприємство застосовує рахунки класу 8 “Витрати за елементами”) та Відомості 5.1 аналітичного обліку запасів. У Відомості за кожним видом (однорідною групою) запасів показують залишок на початок місяця, надходження і витрачання та залишок на кінець місяця у розрізі матеріально відповідальних осіб (складу чи іншого місця зберігання), всього вартість цінностей за обліковими цінами, суму транспортно-заготівельних витрат і усього за фактичною собівартістю. У Журналі 5 чи 5А здійснюється синтетичний облік запасів. Підприємства можуть наводити у відповідних графах Журналу дані про витрачання виробничих запасів за сумою їх облікової вартості та сумою розподілених транспортнозаготівельних витрат (відхилень від облікової вартості). Підставою для записів у Журналі 5 чи 5А та Відомості 5.1 є звіти про рух матеріальних цінностей.

Одночасно із записами у Журналі 5 чи 5А і Відомість 5.1 проводять записи у виробничі звіти (по об'єктах затрат) та сальдові відомості.

Сільськогосподарські підприємства синтетичний облік виробничих запасів і продукції ведуть у Журналі-ордері № 10.1 сг. та відомості до нього. Залишки матеріалів та готової продукції на кінець звітного місяця, відображені у Відомості 5.1 (Журналі-ордері № 10.1 сг. та відомості до нього), узгоджують з підсумковими даними сальдових відомостей по кожному синтетичному рахунку (субрахунку). Кредитові обороти Журналу 5 чи 5А (Журналу-ордера № 10.1 сг.) в кінці місяця переносять до Головної книги. Обороти за дебетом рахунків виробничих запасів і продукції в Головну книгу будуть занесені при рознесенні сум інших журналів-ордерів з кредиту відповідних рахунків.

4. Синтетичний та аналітичний облік матеріалів, продукції і товарів

Облік наявності і руху продукції та матеріалів здійснюють на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках класу 2 “Запаси” Плану рахунків бухгалтерського обліку: 20 “Виробничі запаси”, 21 “Поточні біологічні активи”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 25 “Напівфабрикати”, 26“Готова продукція”, 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, 28 “Товари”.

Всі ці рахунки по відношенню до балансу активні (крім субрахунку 285 “Торгова націнка”, синтетичного рахунку 28 “Товари”), основні, матеріальні, інвентарні. По дебету цих рахунків обліковують наявність і надходження продукції та матеріалів, а по кредиту - їх списання (витрачання).

Облік виробничих запасів. Для обліку наявності і руху виробничих запасів призначений рахунок 20 “Виробничі запаси”, який має такі субрахунки: 201 “Сировина й матеріали”, 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”, 203 “Паливо”, 204 “Тара й тарні матеріали”, 205 “Будівельні матеріали”, 206 “Матеріали, передані в переробку”, 207 “Запасні частини”, 208 “Матеріали сільськогосподарського призначення”, 209 “Інші матеріали”.

На субрахунку 201 “Сировина й матеріали” відображають наявність та рух сировини і основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Підрядні будівельні організації на цьому субрахунку обліковують вартість основних матеріалів, що використовуються ни-ми при здійсненні будівельно-монтажних і ремонтних робіт. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку. На субрахунку 201 обліковують також допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі.

Аналітичний облік сировини й матеріалів ведуть за їх видами, сортами, іншими номенклатурними одиницями.

На субрахунку 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображають наявність та рух купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев'яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 “Товари”.

На субрахунку 203 “Паливо” обліковують наявність та рух усіх видів палива (нафтопродуктів, твердого палива, мастильних матеріалів), що купують чи заготовляють для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковують оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 “Сировина й матеріали” і на субрахунку 203 “Паливо” - за ознакою переваг використання на цьому підприємстві.

Аналітичний облік нафтопродуктів ведуть за їх видами, марками і місцями зберігання, а твердого палива - за видами і сортами. При надходженні на підприємство рідке паливо обліковують за кількістю одиниць маси (кілограмів), а при відпуску водіям, механізаторам - за кількістю об'ємних одиниць (літрів). Тому при оприбуткуванні таких нафтопродуктів слід їх масу переводити в літри шляхом множення кількості кілограмів на питому вагу певного виду палива, вказаних у супровідних документах (рахунках-фактурах, товарно-транспортних накладних) при надходженні.

На субрахунку 204 “Тара й тарні матеріали” відображають наявність і рух усіх видів тари, яка використовується як господарський ін-вентар, а також матеріали й деталі, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо). Аналітичні рахунки відкривають за видами тари (мішки паперові, ящики дерев'яні, каністри металеві тощо) та за матеріально відповідальними особами.

На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” підприємствазабудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій. Обладнання, яке не потребує монтажу (транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше) не обліковується на цьому субрахунку, а відображається безпосередньо на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” в міру надходження його на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

Аналітичний облік ведуть за найменуваннями (номенклатурними одиницями) будівельних матеріалів, конструкцій, деталей, обладнання і місцями зберігання (використання) за кількістю і сумою.

На субрахунку 206 “Матеріали, передані в переробку” обліковують матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки.

Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємствапереробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20 “Виробничі запаси” .

На субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин в запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткуван-ня, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що є в ремонті.

На субрахунку 208 “Матеріали сільськогосподарського призначення” обліковують мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображають саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві. Аналітичний облік ведуть за видами, номенклатурними одиницями та матеріально відповідальними особами.

На субрахунку 209 “Інші матеріали” обліковують відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо. На цьому ж субрахунку обліковують бланки суворого обліку (за вартістю придбання).

За дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” відображають надходження запасів на підприємство, їх дооцінку у кореспонденції з кредитом рахунків: 20 - внутрішньогосподарське переміщення; 23 - оприбуткування виробничих запасів власного виробництва; 24 - оприбуткування відходів, отриманих внаслідок браку; 26,27 - оприбуткування насіння, посадкового матеріалу, кормів після цільового призначення готової продукції і продукції сільськогосподарського виробництва; 28 - перенесення товарів із торгового складу у запаси для виробничого використання; 37 - оприбуткування виробничих запасів, придбаних через підзвітних осіб; 41 - одержання пайових внесків у вигляді запасів; 42 - дооцінка виробничих запасів; 46 - отримання виробничих запасів як внеску до статутного капіталу; 48 - придбання виробничих запасів за рахунок цільового фінансування; 63 - придбання виробничих запасів від постачальників і підрядників; 64 - повернення виробничих запасів, переданих у податкову заставу; 68 - придбання виробничих запасів від різних кредиторів, осіб; 71 - оприбуткування запасів, раніше не врахованих та отриманих безоплатно; 74 - одержання виробничих запасів від ліквідації основних засобів та ін.

За кредитом рахунку 20 “Виробничі запаси” обліковують витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінку тощо в кореспонденції з дебетом таких рахунків: 15 - списання сировини й матеріалів, комплектуючих виробів, будівельних матеріалів та інших запасів на будівництво; 23 - списання виробничих запасів на виробництво; 24 - використання запасів на виправлення браку; 28 - передача виробничих запасів в торговий склад для реалізації; 37 - пред'явлення претензії постачальникам за порушення договірних умов при постачанні виробничих запасів; 39 - використання виробничих запасів на витрати майбутніх періодів; 42 - уцінка виробничих запасів; 47 - списання матеріалів на гарантійний ремонт проданих товарів; 80 - віднесення вартості виробничих запасів на витрати за елементами (для підприємств, які використовують рахунки класу 8); 84 - списання втрат від знецінення запасів, псування, нестачі та уцінки (для підприємств, що не застосовують рахунки класу 9); 85 - списання втрат запасів внаслідок надзвичайних подій (для підприємств, які не використовують рахунки класу 9); 91, 92,93 - списання запасів на загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на збут; 94 - списання запасів на витрати обслуговуючих виробництв, списання нестач, безоплатна передача запасів; 99 - списання запасів внаслідок стихійного лиха, техногенних катастроф, аварій та ін.

Аналітичний облік виробничих запасів ведуть за їх видами, сортами, іншими номенклатурними одиницями та матеріально відповідальними особами.

Облік напівфабрикатів власного виробництва. Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва призначений рахунок 25 “Напівфабрикати”. Даний рахунок ведуть ті підприємства, у яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сторону як готова продукція.

До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування. Зокрема, на рахунку 25 “Напівфабрикати” можуть обліковуватися виготовлені підприємством напівфабрикати: чавун передільний у чорній металургії; сира гума і клей в гумовій промисловості; сірчана кислота на азотно-туковому комбінаті хімічної промисловості; солод у пивоварній промисловості; пряжа і сирова тканина в текстильній промисловості; цегла-сирець у цегельному виробництві; виноі сокоматеріали на підприємствах по виробництву вин та соків; томатна паста, крохмаль, різні види овочевих і фруктових пюре, призначених для виробництва продукції на консервних заводах та ін.

На підприємствах, на яких напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, їх рух і залишки обліковуються на рахунку 23 “Виробництво”. Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби на рахунку 25 “Напівфабрикати” не обліковують, їх вартість відносять на рахунок 20 “Виробничі запаси”, субрахунок 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”.

За дебетом рахунку 25 “Напівфабрикати” відображають надходження (створення) в кореспонденції з кредитом рахунків: 23 - прийняття на склад і оприбуткування напівфабрикатів власного виробництва; 42 - дооцінка напівфабрикатів власного виробництва; 71 - оприбуткування лишків напівфабрикатів, виявлених при інвентаризації та ін.

За кредитом рахунку 25 “Напівфабрикати” відображають вибуття напівфабрикатів унаслідок продажу, передачі в подальшу переробку, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активу у кореспонденції з дебетом рахунків: 23 - списання напівфабрикатів на виробництво; 24 - списання напівфабрикатів на виправлення браку; 26, 27 - передача напівфабрикатів на склад готової продукції (продукції сільськогосподарського виробництва), призначених для реалізації; 47 - списання напівфабрикатів на гарантійний ремонт проданих товарів; ; 80 - віднесення вартості напівфабрикатів на витрати за елементами (для підприємств, які використовують рахунки класу 8); 84 - списання втрат від знецінення напівфабрикатів, псування, нестачі та уцінки (для підприємств, що не застосовують рахунки класу 9); 85 - списання втрат напівфабрикатів внаслідок надзвичайних по дій (для підприємств, які не використовують рахунки класу 9); 90 - відображення собівартості реалізованих напівфабрикатів (без віднесення на рахунки 26,27); 92,93 - використання напівфабрикатів на адміністративні потреби та на витрати, пов'язані із збутом продукції;

94 - використання напівфабрикатів на витрати обслуговуючих виробництв, списання нестачі напівфабрикатів; 99 - втрати напівфабрикатів внаслідок надзвичайних подій та ін.

Аналітичний облік напівфабрикатів ведеться за їх видами, визначеними виходячи з потреб підприємства.

Облік готової продукції. Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено два синтетичних рахунків 26 “Готова продукція” та 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”.

Рахунок 26 “Готова продукція”, зазвичай, використовують промислові та переробні підприємства, підрядні будівельні та ремонтні організації, що виконують будівельні та ремонтні роботи для замовників, інші підприємства виробничої діяльності.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

За дебетом рахунку 26 “Готова продукція” відображають надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю у кореспонденції з кредитом рахунків: 23 - одержання продукції від виробництва; 25 - передача на склад готової продукції напівфабрикатів, призначених для реалізації; 37 - придбання готової продукції через підзвітних осіб; 42 - дооцінка готової продукції; 71 - виявлені лишки готової продукції та ін.

За кредитом рахунок 26 “Готова продукція” кореспондує з такими рахунками: 20,22 - оприбуткування (передача) готової продукції до складу виробничих запасів чи малоцінних та швидкозношуваних предметів після визначення їх цільового призначення; 23 - передача готової продукції у виробництво; 37 - пред'явлення постачальнику претензії за нестачу готової продукції; 79 - списання нестачі готової продукції на рахунок фінансових результатів; 80 - віднесення вартості готової продукції на витрати за елементами (для підприємств, які використовують рахунки класу 8); 84 - списання втрат від знецінення готової продукції, псування, нестачі та уцінки (для підприємств, що не застосовують рахунки класу 9); 85 - списання втрат готової продукції внаслідок надзвичайних подій (для підприємств, які не використовують рахунки класу 9); 90 - відображення собівартості реалізованої готової продукції; 92,93 - використання готової продукції на адміністративні потреби та на витрати, пов'язані із збутом продукції; 94 - використання готової продукції на витрати обслуговуючих виробництв, списання нестачі; 99 - втрати готової продукції внаслідок надзвичайних подій та ін.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методом оцінки вибуття запасів.

Сільськогосподарські підприємства облік готової продукції, зазвичай, ведуть на рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”. На цьому рахунку підприємство може відкривати субрахунки за видами продукції: продукція рослинництва, продукція тваринництва, продукція промислових підсобних виробництв, продукція допоміжних виробництв тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Продукцію, одержану від урожаю і призначену для реалізації а також ту, яка не має цільового призначення, оприбутковують по дебету рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського призначення”, субрахунок “Продукція рослинництва” і кредиту рахунку 23 “Виробництво”, субрахунок “Рослинництво”. Після визначення і передачі продукції за цільовим призначенням її списують з кредиту рахунку 27 в дебет рахунків: 20 “Виробничі запаси” - на вартість закладеного насіннєвого і посадкового матеріалу; продукції, призначеної на корм худобі і птиці; продукції, переданої на переробку; 28 “Товари” - на вартість продукції, переданої на громадське харчування, а також переданої продукції на торговий склад.

Сільськогосподарську продукцію, призначену на корм тваринам в момент збору урожаю, а також всі види кормів оприбутковують безпосередньо на рахунок 20 “Виробничі запаси” (крім кормів, використаних шляхом випасу).

Продукцію тваринництва оприбутковують на дебет рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, субрахунок “Продукція тваринництва” з кредиту рахунку 23 “Виробництво”, субрахунок “Тваринництво”. При одержанні продукції власних промислових і допоміжних виробництв дебетують рахунок 27 і кредитують рахунок 23 за відповідними субрахунками.

Прийняту продукцію від населення для реалізації відображають по дебету рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” і кредиту рахунку 68 “Розрахунки за іншими операціями”.

Надходження продукції від постачальників обліковують по дебету рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” і кредиту рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” за первісною вартістю придбання, включаючи витрати по придбанню без податку на додану вартість. Суму податку на додану вартість відображають по дебету рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами” і кредиту рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

Кредит рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” кореспондує з дебетом рахунків: 20 - оприбуткування насіння, кормів, сировини для переробки після визначення цільового призначення готової продукції; 23 - передача готової продукції у виробництво; 28 - передача продукції в громадське харчування (їдальні, буфети), торгові заклади підприємства; ; 80 - віднесення вартості продукції на витрати за елементами (для підприємств, які використовують рахунки класу 8); 84 - списання втрат від знецінення продукції, псування, нестачі та уцінки (для підприємств, що не застосовують рахунки класу 9); 85 - списання втрат продукції внаслідок надзвичайних подій (для підприємств, які не використовують рахунки класу 9);

90 - відображення собівартості реалізованої продукції; 92,93 - використання готової продукції на адміністративні потреби та на витрати, пов'язані із збутом продукції; 94 - списання нестачі продукції; 99 - втрати продукції внаслідок надзвичайних подій та ін.

Аналітичний облік сільськогосподарської продукції ведуть за її видами, сортами і репродукціями, іншими номенклатурними одиницями у розрізі матеріально відповідальних осіб за масою і вартістю.

Облік товарів. Для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, використовують рахунок 28 “Товари”. Цей рахунок застосовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 “Товари” застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Постачальницькі, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 “Товари” ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи” чи 20 “Виробничі запаси”.

Рахунок 28 “Товари” має такі субрахунки: 281 “Товари на складі”, 282 “Товари в торгівлі”, 283 “Товари на комісії”, 284 “Тара під товарами”, 285 “Торгова націнка”, 286 “Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу”. Субрахунки 281- 284, 286 є активними, за дебетом яких відображають збільшення товарів, за кредитом - зменшення. Субрахунок 285 є регулюючим, контрактивним рахунком, по відношенню до балансу - пасивним.

На субрахунку 281 “Товари на складі” ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. При надходженні товарів від заводу-виробника на його купівельну вартість дебетують субрахунок 281 і кредитують рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. Одночасно відображають суму податку на додану вартість: дебет рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”, кредит рахунку 63. При реалізації таких товарів їх купівельна вартість списується на дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації” з кредиту субрахунку 281.

На субрахунку 282 “Товари в торгівлі” ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (з магазинах, лотках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо). У роздрібній торгівлі одержані товари від постачальника відображають за дебетом субрахунку 282 і кредитом рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. На суму встановленої торгової націнки дебетують субрахунок 282 і кредитують субрахунок 285. Собівартість реалізованих товарів відображають по дебету рахунку 90 “Собівартість реалізації” і кредиту субрахунку 282. Одночасно списується торгова націнка, що припадає на реалізовані товари, методом “червоне сторно”: дебет субрахунку 282, кредит субрахунку 285. Торгова націнка на реалізовані товари може списуватись і таким записом (звичайним): дебет субрахунку 285, кредит субрахунку 282.

На субрахунку 283 “Товари на комісії” ведеться облік товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільноправовими договорами, які не передбачають перехід права власності на цей товар до їх продажу. Аналітичний облік ведеться за видами товарів і підприємствами (особами)-комісіонерами. При передачі товарів на комісію дебетують субрахунок 283 і кредитують субрахунок 281. Організація (комісіонер) приймає такі товари на позабалансовий рахунок 024 “Товари, прийняті на комісію”. В результаті продажу товару його власник (комітент) списує вартість переданого товару: дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”, кредит субрахунку 283. Комісіонер в результаті такої операції списує реалізовані товари з позабалансового рахунка 024.

На субрахунку 284 “Тара під товарами” ведеться облік наявності й руху тари під товарами і порожньої тари. Торгівельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 “Торгова націнка”.

На субрахунку 285 “Торгова націнка” підприємства роздрібної торгівлі при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображають збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової на цінки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунку 282 або способом сторно зворотною кореспонденцією цих рахунків. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.

На субрахунку 286 “Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу” ведеться облік наявності та руху необоротних активів та груп вибуття, які визнаються утримуваними для продажу відповідно до П(С)БО 27 “Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність”.

Аналітичний облік товарів ведуть за видами, найменуваннями, сортами, асортиментом, іншими номенклатурними одиницями за купівельною вартістю, що включає торгову націнку.

5. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

У процесі виробництва в кожному підприємстві використовують значну групу засобів праці відносно невеликої вартості або з порівняно коротким строком служби (використання). Такі засоби одержали назву малоцінні та швидкозношувані предмети. За своїм економічним змістом і функціональним призначенням вони є засобами праці і їх властивості однакові з властивостями основних засобів (переносять свою вартість на готовий продукт поступово, в процесі зношування). Але з метою спрощення планування й обліку малоцінні предмети виділено у дві окремі групи: малоцінні необоротні матеріальні активи та малоцінні і швидкозношувані предмети (оборотні активи). Облік відповідних груп малоцінних предметів ведеться на окремих синтетичних рахунках: 11 “Інші необоротні матеріальні активи” і 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, строк експлуатації яких менший від одного року (або операційного циклу), зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо. Якщо ж малоцінні предмети використовуються більше одного року, то їх слід відносити до інших необоротних матеріальних активів (малоцінних необоротних матеріальних активів).

Якщо по малоцінних необоротних матеріальних активах нараховується знос і їх вартість поступово списується на новостворений продукт, то по малоцінних та швидкозношуваних предметах знос не нараховується, а їх вартість списується на витрати в момент передавання в експлуатацію.

Строк корисного використання малоцінних та швидкозношуваних предметів встановлюється підприємством самостійно, виходячи з існуючих нормативів, а значить і відображення їх в бухгалтерському обліку. Наприклад, для спецвзуття, одягу, інструментів діють типові норми їх використання у відповідних галузях народного господарства, якими може скористатись підприємство. Якщо згідно з цими нормами для відповідного виду малоцінних предметів встановлено строк корисного використання більше року, то в бухгалтерському обліку ці предмети будуть відображені на рахунку 11“Інші необоротні матеріальні активи” як необоротні активи, якщо менше року - на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” як оборотні активи. При цьому підприємство може також самостійно установити вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Відповідні особливості обліку малоцінних предметів повинні бути зафіксовані в обліковій політиці підприємства.

Бухгалтерський облік малоцінних та швидкозношуваних предметів має забезпечити: правильне і своєчасне документальне оформлення надходження, переміщення і вибуття предметів; чітке розмежування документації з бухгалтерського і оперативного обліку; контроль за наявністю, рухом і використанням предметів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів; точне і правильне відображення в обліку наявності малоцінних та швидкозношуваних предметів за номенклатурними номерами і матеріально відповідальними особами; контроль за дотриманням строків передачі первинних документів до бухгалтерії для своєчасного відображення господарських операцій у регістрах аналітичного і синтетичного обліку та звітності.

Документальне оформлення руху малоцінних та швидкозношуваних предметів. Важливою передумовою належного ведення бухгалтерського обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів є розмежування документів бухгалтерського та оперативного обліку. Якщо документи бухгалтерського обліку є основою для здійснення записів на рахунках, то інформація документів оперативного обліку не знаходить безпосереднього відображення в бухгалтерських записах.

До документів оперативного обліку відносяться документи, які відображають: поповнення чи вилучення постійного запасу предметів, передачу їх в ремонт, видачу предметів працівникам і їх повернення тощо. Наприклад, “Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)” (форма № МШ-1) використовують у разі необхідності поповнити їх запаси для забезпечення нормального виробничого процесу чи вилучити предмети, які виявились непотрібними; “Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)” (форма № МШ-3) - для обліку інструментів, які передаються на заточування або в ремонт; “Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв” (форма № МШ-6) - при видачі цих предметів працівникам в індивідуальне користування; “Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів” (форма № МШ-2) - при видачі інших, крім спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв, малоцінних та швидкозношуваних предметів під розписку працівнику для тривалого користування або бригадиру з наступною роздачею працівникам. З допомогою цих та інших документів оперативний облік виконує важливі контрольні функції щодо забезпечення належного зберігання і раціонального використання предметів, недопущення передчасного їх зношування, псування чи втрати.

Згідно Положення про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації та збереження малоцінних та швидкозношуваних предметів на складах і в експлуатації відповідальність несе матеріально відповідальна особа, за якою вони закріплені.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, зазвичай, надходять безпосередньо на склад підприємства від постачальників або з власного виробництва (від ремонтної майстерні чи підсобного промислового виробництва).

Придбані предмети зі сторони оприбутковуються на підставі товарно-транспортних накладних або рахунків-фактур. При виготовленні малоцінних та швидкозношуваних предметів у власному виробництві і передачі на склад оформляється “Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів” (форма № М-11).