Облік доходів банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

30

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік доходів банку

1. Облік доходів (витрат) банку

Правила бухгалтерського обліку процентних і комісійних доходів та витрат банку затверджено постановою Правління Національного банку України від 25.09.97 за №316 зі змінами, затвердженими постановою Правління НБУ від 07.12.2000 №472. Цілком очевидно, що вони базуються на принципах нарахування та відповідності.

Так, статті доходів і витрат за принципом нарахування обліковуються й оцінюються на момент реалізації активу або в міру надання послуг. У цьому самому періоді вони відображаються в обліку без урахування факту отримання або сплати коштів.

За принципом відповідності витрати та доходи, пов'язані з цими витратами, мають відображуватися в бухгалтерському обліку в одному звітному періоді.

Ці принципи застосовуються за таких умов:

фінансовий результат операції, пов'язаний з наданням (отриманням) послуг, може бути досить точно оцінений;

дохід або витрати спричиняють виникнення реальної заборгованості (дебіторської - у разі доходу та кредиторської - у разі витрат).

Якщо за 2-3 останні дні місяця неможливо визначити точну суму доходу за браком необхідних даних, то її необхідно врахувати в перші дні наступного місяця до дати подання місячного балансу, відповідно до порядку формування коригуючих проведень.

У разі невиконання цих умов принципи нарахування та відповідності застосовують у межах принципу обережності, згідно з яким неприпустиме як перебільшення вартості активів або доходів банку, так і недооцінка його зобов'язань і витрат. Банк має визначати доходи від наданої послуги, якщо є впевненість в отриманні цих доходів, з обов'язковим урахуванням витрат, пов'язаних із наданням такої послуги; в іншому разі беруть до уваги лише витрати, доходи враховуватимуться за їх фактичного отримання.

У разі неотримання платежу протягом семи календарних днів, після обумовленого угодою строку, заборгованість за нарахованими доходами вважається простроченою, про що в обліку виконується запис:

Д-т рахунка «Прострочені нараховані доходи»

К-т рахунка «Нараховані доходи».

За невпевненості банку щодо погашення заборгованості фіксується факт її визнання сумнівною, а в системі фінансового обліку здійснюються бухгалтерські проведення з урахуванням характеру операції, за якою виконувалось нарахування доходів:

Д-т рахунка 1780 «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями»

Д-т рахунка 2480 «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»

Д-т рахунка 3589 «Сумнівна заборгованість за іншими нарахованими доходами»

К-т рахунка «Прострочені нараховані доходи».

За умови визнання заборгованості сумнівною без попереднього відображення на рахунках «Прострочені нараховані доходи» кредитуються відповідні рахунки «Нараховані доходи».

Зазначені рахунки сумнівних заборгованостей (1780, 2480, 3589) надалі дебетуються в кореспонденції з відповідними рахунками класу 6 «Доходи» під час виконання операцій з нарахування доходів, визнаних сумнівними щодо отримання.

У разі часткового або повного погашення контрагентом сумнівної заборгованості за нарахованими процентними доходами, що обліковувалися на рахунках сумнівних нарахованих доходів, виконується таке бухгалтерське проведення:

Д-т рахунків «Поточний рахунок клієнта» або «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»

К-т рахунків 1780 «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями»; 2480 «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»; 3589 «Сумнівна заборгованість за іншими нарахованими доходами».

Під час розрахунку суми процентів (за кредитними та депозитними договорами) ураховується перший день і виключається останній день контракту. Дати початку та закінчення контракту визнаються за дати валютування.

У разі нарахування процентів за звітний місяць останній день місяця треба включати до розрахунків (крім випадків, коли звітна дата є датою закінчення операції).

Існують різні варіанти визначення кількості днів для розрахунку процентів, зокрема:

метод «факт / факт» (фактична кількість днів у місяці та році);

метод «факт / 360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році - 360);

метод «30 / 360» (умовна кількість днів у місяці - 30, у році - 360).

Наведемо деякі правила обліку доходів та витрат.

1. Проценти та прирівняні до них комісії мають обліковуватися регулярно, не рідше одного разу на місяць, незалежно від періодичності розрахунків, яку зазначено в угоді з контрагентом.

2. У кінці кожного місяця (або щодня - з рішення банку) виконуються такі бухгалтерські записи.

За нарахування доходів:

Д-т рахунка «Нараховані доходи»

К-т рахунка «Доходи».

За нарахування витрат:

Д-т рахунка «Витрати»

К-т рахунка «Нараховані витрати».

За отримання коштів:

Д-т поточного рахунка клієнта (або кореспондентського рахунка банку)

К-т рахунка «Нараховані доходи».

За сплати коштів:

Д-т рахунка «Нараховані витрати»

К-т рахунка клієнта (або кореспондентського рахунка банку).

За отримання коштів авансом:

Д-т рахунка клієнта (або кореспондентського рахунка банку)

К-т рахунка «Доходи майбутніх періодів».

У кінці кожного місяця на суму, що її відносять до звітного періоду:

Д-т рахунка «Доходи майбутніх періодів»

К-т рахунка «Доходи».

За сплати коштів авансом:

Д-т рахунка «Витрати майбутніх періодів»

К-т рахунка клієнта (або кореспондентського рахунка банку).

У кінці кожного місяця на суму, що її відносять до звітного періоду:

Д-т рахунка «Витрати»

К-т рахунка «Витрати майбутніх періодів».

Для обліку доходів використовують рахунки класу 6; витрат - класу 7. Дебіторська та кредиторська заборгованість за нарахованими доходами та витратами обліковується на рахунках класів 1-3.

Рахунки класів 6 і 7 (розділи, групи) за назвами максимально наближені до показників звіту про прибутки та збитки. На балансових рахунках 4-го порядку обліковуються цілком конкретні види доходів.

Наприклад:

Рахунок 6024 «Процентні доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями»;

Рахунок 6043 «Процентні доходи за кредитами в інвестиційну діяльність фізичним особам».

Як бачимо, уже сама назва рахунка визначає, який вид доходів необхідно обліковувати на ньому. Аналогічний підхід використано і щодо рахунків нарахованих доходів. Більше того, складаючи бухгалтерські записи щодо нарахування доходів, необхідно стежити за відповідністю записів стандартним назвам рахунків доходів.

Наприклад, проводиться відображення в обліку операції з нарахування доходів на кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями. Отже, до уваги беремо відповідний рахунок класу 2, а саме: рахунок 2048 «Нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями».

В обліку ця операція відображається записом:

Д-т рахунка 2048

К-т рахунка 6024.

Відповідно, нараховані доходи на кредити в інвестиційну діяльність фізичним особам обліковуються на рахунку 2218, що за назвою відповідає рахунку 6043.

Зрозуміти такий зв'язок украй важливо. Саме так досягається відповідність сум нарахованих доходів та фактичних доходів за їхніми видами в системі фінансового обліку. Те саме стосується рахунків витрат (класу 7) та рахунків нарахованих витрат (класів 1 і 2).

Усі господарські операції, здійснені банком за звітний період, мають бути відображені у звітності цього періоду. Такі операції як переоцінювання, нарахування, рух резервів, розрахунок податків та інших обов'язкових платежів істотно впливають на фінансовий результат звітного періоду.

Як правило, ці операції виконуються в останній робочий день місяця. З різних причин банк може не встигнути провести їх результати на рахунках бухгалтерського обліку, що призводить до неповноти інформації на щоденному файлі №01 «Дані про залишки на рахунках». Тому Національним банком України (постанова Правління від 10.09.98 за №358) визначено порядок формування коригувальних проведень, що здійснюються банками, з метою забезпечення реальної фінансової звітності.

Коригувальне проведення здійснюється за умови, що подія, зміст якої воно відображає, стосується операції, фактично проведеної у звітному періоді або відображеної в балансі банку на кінець попереднього місяця.

Визначено такі принципи здійснення коригувальних проведень:

їх виконують після звітного місяця в перші дні наступного місяця, але до дати подання файла №02 «Дані про обороти та залишки на рахунках»;

їх відображають в балансі банку на день фактичного виконання проведення;

у виписці з особового рахунка коригувальні проведення показують окремою групою, відокремленою незаповненим рядком після проведень поточного дня. У виписці поточного дня додатково зазначається місяць, за який проводиться коригування. Аналогічно виокремлюються коригувальні проведення і в меморіальному ордері, який підписують виконавець, головний бухгалтер або його заступник.

Наприклад, виписка з особового рахунка може мати такий вигляд:

МФО Рахунок	Назва банку ******	03.07.01 (дата поточного дня)	06 (місяць, за який проводиться коригування)	17.06.01 (дата останнього проведення на цьому рахунку)

облік капітал банк дохід

Банки щоденно роздруковують список коригувальних проведень, який надалі підшивається разом з іншими документами, що стосуються таких проведень. У документах дня їх підшивають окремою групою.

Банки щомісяця ведуть накопичувальні реєстри коригувальних проведень, які згодом використовують для формування файла №02 (включають в обороти звітного місяця).

Термін зберігання документів такий самий, як меморіальних і касових документів дня (згідно з переліком документів Національного банку України, затвердженим постановою Правління НБУ від 23.12.96 за №327 та начальником Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України 05.12.96).

Банки можуть установлювати власний порядок здійснення коригувальних проведень, але за правилами та рахунками, визначеними згаданою постановою. При цьому банк контролює правильність здійснення коригувальних проведень.

Для здійснення коригувань використовують такі рахунки:

балансові рахунки «Нараховані доходи» та «Прострочені нараховані доходи»:

1208, 1218, 1418, 1428, 1448, 1508, 1518, 1528, 2008, 2018, 2028, 2038, 2048, 2058, 2068, 2078, 2108, 2118, 2208, 2218, 3108, 3118, 3208, 3218, 3570, 3578, 3904;

1509, 1519, 1529, 2029, 2039, 2049, 2059, 2069, 2079, 2109, 2119, 2209, 2219, 3119, 3219, 3579;

балансові рахунки «Нараховані витрати»:

1308, 1318, 1328, 1608, 1618, 1628, 2518, 2528, 2548, 2558, 2568, 2608, 2618, 2628, 2638, 3308, 3328, 3668, 3670, 3678, 3905;

рахунки групи 351 «Дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку»;

рахунки групи 352 «Розрахунки щодо податків та обов'язкових платежів»;

рахунки групи 361 «Кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку»;

рахунки групи 362 «Розрахунки щодо податків та обов'язкових платежів»;

рахунки неамортизованого дисконту:

1416, 1426, 1446, 3116, 3216, 3306;

рахунки неамортизованої премії:

1417, 1427, 1447, 3117, 3217, 3307;

рахунки резервів:

1490, 1491, 1590, 1591, 1790, 1890, 2400, 2401, 2490, 2890, 3190, 3290, 359, 369;

рахунки розділів 43-45;

рахунки групи 350 «Витрати майбутніх періодів»;

рахунки групи 360 «Доходи майбутніх періодів»;

рахунки групи 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

3720 П «Кредитові суми до з'ясування»;

3902 А «Розрахунки за коштами, що надані установам банку»;

3903 П «Розрахунки за коштами, що отримані від установ банку;

рахунки групи 502 «Загальні резерви банку»;

рахунки групи 503 «Результати минулих років»;

рахунки групи 504 «Результати минулого року, що очікують на затвердження»;

рахунки групи 510 «Результати переоцінювання»;

усі рахунки класу 6 «Доходи» та класу 7 «Витрати»;

усі рахунки класу 9 «Позабалансові рахунки», крім тих, на яких обліковуються цінності у сховищі.

Розглянемо приклад. Нехай потрібно здійснити коригувальні проведення третього числа наступного після звітного місяця:

За нарахованими доходами:

Д-т рахунка 1208 «Нараховані доходи за коштами до запитання в НБУ» 150 грн.

К-т рахунка 6000 «Процентні доходи за коштами до запитання в НБУ» 150 грн.

За нарахованими витратами:

Д-т рахунка 7040 «Процентні витрати за коштами до запитання фізичних осіб» 80 грн.

К-т рахунка 2628 «Нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб» 80 грн.

За зазначеними рахунками залишок на початок наступного дня (у цьому прикладі на четверте число) буде розраховано на базі всіх операцій поточного дня (третього числа) з урахуванням коригувальних проведень.

Балансовий рахунок	Вхідний залишок на третє число	Операції поточного дня	Коригувальне проведення	Залишок на четверте число
1208	2000	300	150	2450
6000	2000	300	150	2450
7040	5200	500	80	5780
2628	5200	500	80	5780

Коригування інших балансових рахунків здійснюється аналогічно.

У разі виконання коригувальних проведень за операціями в іноземній валюті використовується офіційний курс Національного банку України, що діяв на кінець звітного місяця, за який здійснюється відповідне проведення. У кінці поточного дня, що в ньому відображено операцію з коригування, переоцінювання валюти та визначення результатів такого переоцінювання виконуються у звичайному порядку. (Здійснюється додаткове проведення на суму курсової різниці на день коригування та на останній робочий день звітного місяця.)

Наприклад: 3 серпня виконується коригувальне проведення за операцією в іноземній валюті за офіційним курсом на останній робочий день попереднього місяця (31 липня). У кінці дня, після здійснення операцій, сума коригувального проведення переоцінюється за офіційним курсом, що діяв на початок операційного дня (3 серпня), у такий спосіб:



Коригувальне проведення 3 серпня за нарахованими доходами на суму 100 USD (курс 1USD = 5,52 грн.). На 31 липня курс 1USD становив 5,50 грн.	Дебет	Кредит	Сума
1) на 31 липня	нараховані доходи	3800	100 USD
	3801	6 клас	550 грн.
2) переоцінювання коригувального проведення, здійсненого 3 серпня	3801	6204	2 грн.

Банк - юридична особа - формує файл №02 з урахуванням оборотів за коригувальними проведеннями в поточному місяці і в цілому по банку та надсилає його територіальним управлінням НБУ у встановлений ними термін.

Територіальні управління НБУ передають файл №02 Департаменту бухгалтерського обліку (через Центральну розрахункову палату) 10 числа після звітного періоду.

Центральна розрахункова палата надсилає до Національного банку України роздруковані консолідовані та в розрізі банків - юридичних осіб - відомості коригувальних проведень. Відомості формуються з файла №02 та мають вигляд форми звітності №10-КБ «Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку».

Показники місячних форм звітності звіряються з місячним балансом (файл №02).

Під час здійснення коригувальних проведень звіт ф. №1Д-КБ «Баланс комерційного банку» (файл №01) подається з урахуванням змін залишку балансового рахунка, що відбулися після виконання цих проведень.

У звіт про прибутки та збитки мають бути включені всі коригування звітного періоду, що стосуються цієї звітності. Ця звітність звіряється з місячним балансом (файл №02).

Під прострочену та/або сумнівну заборгованість за нарахованими доходами банки здійснюють формування резервів за рахунок витрат, що супроводжується бухгалтерським проведенням:

Д-т рахунка 7720 «Відрахування в резерви під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами»

К-т рахунків 1790 «Резерви під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями»; 2490 «Резерви під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»; 3599 «Резерви під сумнівну заборгованість за іншими нарахованими доходами».

Резерв створюється на всю суму нарахованих доходів за кредитними операціями, погашення яких прострочене понад 30 днів. Зменшення сформованих резервів відображається зворотними проведеннями.

За рахунок резервів списується сумнівна заборгованість за нарахованими процентами, щодо якої ухвалене відповідне рішення про визнання її безнадійною до отримання. В обліку виконуються бухгалтерські проведення:

Д-т рахунків «Резерви під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами» (1790, 2490, 3599)

К-т рахунків «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами» (1780, 2480, 3589).

Одночасно на суму такої заборгованості виконується проведення за дебетом позабалансових рахунків:

9600 «Не сплачені банками доходи»

9601 «Не сплачені клієнтами доходи».

На цих рахунках заборгованість ураховується до часу надходження платежу до банку в порядку відшкодування або до закінчення строку позовної давності, про що в обліку виконується запис:

Д-т рахунків 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської
діяльності» або 1200 «Кореспондентський рахунок в НБУ»

К-т рахунків 7720 «Відрахування в резерви під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами» або 6717 «Повернення раніше списаних безнадійних процентних доходів минулих років».

Одночасно на суму отриманого платежу кредитуються рахунки 9600 або 9601.

Відомо, що облік доходів (витрат) банку протягом року проводиться методом нагромадження, тобто записи на рахунках 6 і 7 класів показують наростаючим підсумком із початку року. Постає цілком слушне запитання: як формуються показники поточної звітності за умови, що залишки на рахунках доходів та витрат до балансу банку не включаються?

Саме цілям складання балансу служить технічний рахунок 5999. Техніка записів на цьому рахунку полягає в тому, що наприкінці кожного звітного періоду (місяця, кварталу) доходи цього періоду порівнюються з витратами. Таке зіставлення доходів та витрат здійснюється на рахунку 5999, залишок на якому подається у звітності, але фактичних проведень на цьому рахунку не ведуть. Механізм визначення поточного (проміжного) фінансового результату є таким самим, як і для визначення результату поточного року. Зрозуміло, що в тому разі, коли потрібно уточнити записи, які стосуються звітного періоду, тобто відобразити реальний поточний фінансовий результат діяльності комерційного банку, передовсім використовують технічний рахунок 5999.

2. Особливості податкового обліку валових доходів та валових витрат банку

Новий Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вносить зміни у визначення об'єкта оподаткування. За підрахунку прибутку, який є об'єктом оподаткування, вживаються терміни «валові доходи та валові витрати». Ці терміни істотно відрізняються від термінів «доходи та витрати банку», відбиваючи вимогу вести поряд із бухгалтерським обліком і податковий.

Податковий облік ведеться з метою нагромадження даних про валові доходи та валові витрати і використовується для складання податкової звітності (декларації про прибуток банківської установи).

Порядок ведення податкового обліку визначається банком самостійно.

Податковий облік може здійснюватись:

позасистемно;

на рахунках управлінського обліку за 8-м класом;

на балансових рахунках.

У разі позасистемного ведення обліку валових доходів і валових витрат установа банку здійснює окремий від бухгалтерського податковий облік. За виконання будь-якої операції, котру згідно з чинним законодавством відносять до валових доходів або валових витрат, крім проведення за відповідними рахунками бухгалтерського обліку, необхідно одночасно відобразити її зміст у системі податкового обліку.

За ведення обліку валових доходів і валових витрат на рахунках управлінського обліку установа банку здійснює податковий облік на окремих рахунках, які відкриває самостійно й до звітності за формою 700 не включає. Рахунки для ведення податкового обліку зручніше відкрити у розрізі статей податкової декларації та додатків до неї.

Установа банку може також поєднати бухгалтерський облік із податковим. Для цього достатньо:

відкрити нові балансові рахунки (номери рахунків визначаються банком самостійно), які не включаються до бухгалтерської та фінансової звітності;

вести аналітичні рахунки доходів і витрат у розрізі оподатковуваних і неоподатковуваних сум.

Нові балансові рахунки податкового обліку відкриваються в розрізі аналітичних субрахунків згідно з податковою декларацією та додатками до неї. Обороти та залишки на цих рахунках до звітності не включають.

Бухгалтерія банку повинна забезпечити повну взаємодію між фінансовим та податковим обліком.

Визначення сум податків і контроль за їх сплатою банки здійснюють відповідно до норм чинного податкового законодавства України. За основу беруть таке правило: фінансовий облік має дати реальне уявлення про фінансовий стан банку та результати його діяльності незалежно від правил та вимог податкового законодавства. Ясна річ, такий підхід зумовлює певну різницю у визначенні активів, зобов'язань, доходів та витрат банку, і як наслідок - відмінність між обліковим (за даними фінансового обліку) та податковим прибутком. Зазначимо, що підходи МСБО 12 «Податок на прибуток» базуються на такому тлумаченні цих категорій: обліковий прибуток - це чистий прибуток або збиток без урахування податкових витрат. Оподатковуваний прибуток (податковий збиток) - це прибуток (збиток), визначений за нормами податкового законодавства, тобто база оподаткування, на підставі якої визначається податок на прибуток як зобов'язання до сплати або як актив до відшкодування.

З 31.01.2001 р. набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. №353 «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».

П(С) БО 17 пояснює основні терміни щодо податку на прибуток так: «Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у звіті про фінансові результати за звітний період (ідеться про економічний прибуток від діяльності суб'єкта господарювання. - Л.К.). Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період».

Усі відмінності між обліковим та податковим прибутком можна класифікувати як постійні та тимчасові різниці. Постійна різниця - це різниця між податковим прибутком (збитком) і обліковим прибутком (збитком) за певний період, що виникає в поточному звітному періоді та не анулюється в наступних звітних періодах.

Тимчасова різниця - різниця між оцінкою активу або зобов'язання за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу або зобов'язаннями відповідно.

Різниці, як правило, виникають через:

незбіг валових витрат та витрат періоду;

незбіг облікового та валового доходу;

різні підходи до відображення суми переоцінювання активів.

У таблиці 8.1 наведено деякі причини виникнення таких відмінностей.

Постійні різниці між обліковим та податковим прибутком пов'язані зі статтями, які:

входять до розрахунку облікового прибутку, але не включаються у розрахунок податкового прибутку;

входять до розрахунку податкового прибутку, однак не стосуються розрахунку облікового прибутку.

Наприклад, благодійні внески, що перевищують 4% суми прибутку минулого періоду, за чинним законодавством України не визнаються витратними статтями податкового обліку, проте в повному обсязі визнаються у фінансовому обліку. Прикладів можна навести чимало. У всякому разі бухгалтер, що займається податковим обліком, має глибоко знати норми та вимоги чинного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині оподаткування банків.

Таблиця. 1 Причини виникнення різниць у бухгалтерському та податковому обліку

Стаття	Бухгалтерський облік	Податковий облік	Тип різниці
1. Витрати на утримання легкового автотранспорту	Включають до складу операційних витрат	Не включають у валові витрати	Постійна
2. Витрати на благодійні чи соціальні потреби	Те саме	Не включають або включають частково у валові витрати	Постійна
3. Витрати майбутніх періодів	Відображують у складі активів та згідно з принципом відповідності поступово включають до складу витрат періоду	Включають у повному обсязі до валових витрат	Тимчасова
4. Сума амортизації необоротних активів	Строк корисної експлуатації та метод нарахування визначаються підприємством самостійно	Визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»	Тимчасова
5. Аванси одержані	Відображують у балансі як зобов'язання	Входять до складу валових доходів	Тимчасова
6. Аванси видані	Відображують у балансі як дебіторську заборгованість	Входять до складу валових витрат	Тимчасова
7. Доходи майбутніх періодів	Відображують у балансі в складі зобов'язань та згідно з принципом відповідності поступово визнають як дохід	Входять до складу валових доходів	Тимчасова
8. Штрафи	Входять до складу операційних витрат	Не включають у валові витрати	Постійна

П(С) БО 17 оперує двома видами тимчасових різниць:

тимчасова різниця, що підлягає відрахуванню, тобто призводить до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового збитку) у майбутніх періодах;

тимчасова різниця, що підлягає оподаткуванню, тобто включається до податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах.

Обидва види тимчасових різниць спричиняють необхідність відображення в балансі сум відстрочених податкових активів або відстрочених податкових зобов'язань.

Відстрочений податковий актив - це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок:

тимчасової різниці, що підлягає відрахуванню;

перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;

перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими неможливо скористатися у звітному періоді.

Певна річ, відстрочений податковий актив (ВПА) виникає тоді, коли сума податку на прибуток за фінансовим обліком є меншою за суму, розраховану за нормами чинного законодавства. Це свідчить про перевищення суми податкового прибутку над сумою облікового прибутку.

Відстрочене податкове зобов'язання - це сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.

Звернімося до чинного плану рахунків бухгалтерського обліку банків України і розглянемо рахунки, спеціально призначені для обліку, нарахування та сплати податку на прибуток.

Як ми вже казали, податкові витрати є сумою двох складових: поточних та відстрочених податкових витрат.

Для обліку першої складової призначається рахунок 7900 «Податок на прибуток».

Друга складова податкових витрат (відстрочені податкові витрати) обліковується на рахунку 3621 «Відстрочений податок на прибуток». Призначення рахунка: обліковування суми відстроченого податку на прибуток, який нараховано у звітному періоді, але розрахунки за котрим відбуватимуться в майбутньому періоді.

На кредиті рахунка в кореспонденції з рахунком 7900 «Податок на прибуток» проводять суми відстроченого податку на прибуток, які відносяться до звітного періоду. На дебеті рахунка - суми податку на прибуток у період розрахунків за ним.

Для обліку фактичних сум кредиторської заборгованості щодо податку на прибуток призначено рахунок 3620 «Кредиторська заборгованість з податку на прибуток». На кредиті рахунка проводиться сума кредиторської заборгованості з податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету.

Ця сума розраховується за даними податкового обліку, а її обчислення, порядок, терміни сплати до бюджету регулюються законодавчими та іншими нормативними документами.

Отже, у разі, коли сума податку на прибуток за фінансовим обліком перевищує обчислену суму податку за даними податкового обліку, складається таке бухгалтерське проведення:

Д-т рахунка 7900 «Податок на прибуток»

К-т рахунків 3620 «Кредиторська заборгованість за податком на прибуток»; 3621 «Відстрочений податок на прибуток».

Далі звернімося до обліку відстрочених податкових активів, що підлягають відшкодуванню в майбутніх періодах. Зрозуміло, що ВПА виникають, якщо сума податку на прибуток, обчислена за податковим обліком, перевищує суму за фінансовим
обліком.

Зазначена ситуація передбачає використання рахунка 3521 «Відстрочений податок на прибуток», тобто обліковування суми податку на прибуток, який належить до звітного періоду, але розрахунки за котрим відбуватимуться в майбутньому.

На дебеті рахунка в кореспонденції з рахунком 7900 «Податок на прибуток» проводяться суми податку, який належить до звітного періоду. На кредиті - перенесення суми податку на період розрахунку.

Отже, у разі перевищення суми податку на прибуток за податковим обліком над суму за фінансовим обліком складається бухгалтерське проведення:

на суму, що підлягає сплаті до бюджету:

Д-т рахунка 7900 «Податок на прибуток»

К-т рахунка 3620 «Кредиторська заборгованість за податком на прибуток»;

на різницю між сумою податку на прибуток за податковим та фінансовим обліком:

Д-т рахунка 3521 «Відстрочений податок на прибуток»

К-т рахунка 7900 «Податок на прибуток».

Податок, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює сумі, визначеній згідно з п. 16.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яку зменшено на вартість торговельних патентів, придбаних банком - платником податку.

З 1 квітня 2001 р. набув чинності Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до п. 4.1.4 статті 4 Закону банки як платники податків подають податкові декларації до контролюючого органу, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку. У податковій декларації платник податків - банк самостійно обчислює суму податкового зобов'язання з урахуванням правил податкового обліку.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, тобто:

за календарний місяць (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарний квартал або календарне півріччя (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарний рік - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Банк як платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого Законом для подання податкової декларації.

Для обліку авансових платежів банківських установ з податку на прибуток призначено рахунок 3520 «Дебіторська заборгованість з податку на прибуток». На дебеті рахунка проводять суми авансових платежів, а на кредиті - суми списання авансових платежів після фактичного розрахунку податку на прибуток.

Сплата суми податку на прибуток авансом супроводжується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т рахунка 3520 «Дебіторська заборгованість з податку на прибуток»

К-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок в НБУ».

За настання періоду розрахунків за відстроченим податком на прибуток в обліку виконуються проведення:

Д-т рахунка 3621 «Відстрочений податок на прибуток»

К-т рахунка 3620 «Кредиторська заборгованість з податку на прибуток»

або

Д-т рахунка 3620 «Кредиторська заборгованість з податку на прибуток»

К-т рахунка 3521 «Відстрочений податок на прибуток».

За настання терміну розрахунків із бюджетом виконуються проведення:

для переказування коштів:

Д-т рахунка 3620 «Кредиторська заборгованість з податку на прибуток»

К-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок в НБУ»;

для врахування суми податку на прибуток, що була сплачена авансом:

Д-т рахунка 3620 «Кредиторська заборгованість з податку на прибуток»

К-т рахунка 3520 «Дебіторська заборгованість з податку на прибуток».

Як приклад розглянемо один із можливих варіантів ведення податкового обліку та відображення суми податку на прибуток на балансових синтетичних рахунках чинного «Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України».

Припустімо, банк веде податковий облік за такими рахунками, що відкриті на його власний розсуд у класі 8 «Плану рахунків», а саме:

П 8800 - прибуток до оподаткування;

П 8801 - валовий дохід звітного періоду;

П 8802 - валові витрати звітного періоду;

П 8800.1 - відстрочений прибуток до оподаткування в наступних звітних періодах;

П 8801.1 - відстрочений валовий дохід;

П 8802.1 - відстрочені валові витрати;

П 8800.2 - сума зменшення податкового зобов'язання;

П 8801.2 - витрати, що зменшують податкове зобов'язання.

За лютий банк провів такі операції і відобразив їх зміст у системі фінансового та податкового обліку (дані умовні).

№ з/п	Зміст операції	Фінансовий облік	Податковий облік	Сума, грн.
		Д-т	К-т	Д-т	К-т
1	Нарахування процентів за кредитною угодою №1 (угода передбачає щомісячне нарахування та сплату процентів)	2048	6024	8801	8800	2000
2	Нарахування процентів за депозитною угодою	7040	2628	8800	8802	50
3	Отримання процентів за кредитною угодою №1 за звітний місяць	1200	2048	-	-	2000
4	Отримання процентів за кредитною угодою №1 авансом за один місяць	1200	3600	8801	8800	2000
5	Нарахування процентів за угодою №2 (угода передбачає нарахування та сплату процентів у кінці чинності угоди)	2048	6024	8801.1	8800.1	100
6	Нарахування процентів за угодою №3 (передбачене щомісячне нарахування та сплата)	2048	6024	8801	8800	1000
7	Реалізація ощадних сертифікатів, емітованих банком	1001	3320	-	-	3000
8	Нарахування процентів на ощадні сертифікати, емітовані банком	7052	3328	8800	8802	10
9	Сплата вартості торговельного патенту	7499	1200	8800.2	8801.2	200
10	Попередня оплата за послуги, які будуть надані в майбутньому	3500	1200	8800	8802	200
11	Сума перевищення балансової вартості матеріалів на складі на кінець звітного періоду над балансовою вартістю на початок періоду	-	-	8802	8800	1000
12	Нарахування заробітної плати працівникам за поточний місяць	7400	36652	8800	8802	3000
13	Сплата штрафу за актом ревізії ДПА	7497	1200	-	-	1000
14	Нарахування доходів за борговими ЦП, що рефінансуються НБУ (в інвестиційному портфелі банку)	1428	6051	-	-	600
15	Нарахування процентів на короткострокові депозитні рахунки фізичних осіб	7041	2638	8800	8801	500

Податковий прибуток за місяць у податковому обліку, що обліковується як залишок на рахунку 8800, становить 2240 грн.

До розрахунку беруть обороти на кредиті та дебеті рахунка 8800:

2000 (1) + 2000 (4) + 1000 (6) + 1000 (11) - 50 (2) - 10 (8) -
- 200 (10) - 3000 (12) - 500 (15) = 2240 (у дужках зазначено порядковий номер операції за умовним прикладом).

Тимчасова різниця, що підлягає оподаткуванню в наступних періодах на рахунку 8800.1, становить 100 (5).

Сума зменшення податкового зобов'язання, що обліковується на рахунку 8800.2, становить 200 (9).

Сума податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного місяця, розраховується за базовою ставкою 30% від оподатковуваної бази , тобто становить 672 грн.

Водночас за сплати податку до бюджету необхідно зменшити заборгованість на 200 грн., тобто на суму зменшення податкового зобов'язання. Як наслідок, заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на прибуток становитиме 472 грн.

Далі обчислимо суму прибутку банку за системою фінансового обліку як різницю між доходами та витратами, тобто визначимо обліковий прибуток (збиток). Скористаємося умовами прикладу.

Сума прибутку = 2000 (1) + 100 (5) + 1000 (6) + 600 (14) - 50 (2) -
- 10 (8) - 200 (9) - 3000 (12) - 1000 (13) - 500 (15) = - 1060 грн.

За фінансовим обліком банк звітує про отримання збитку в сумі 1060 грн. Ситуація, що склалася, відображається такими бухгалтерськими проведеннями.

На суму заборгованості перед бюджетом:

Д-т рахунка 7900 (472 грн.)

К-т рахунка 3620 (472 грн.).

На суму відстроченого активу (збиток за фінансовим обліком виключає проведення сум на рахунку 7900 «Податок на прибуток»):

Д-т рахунка 3521 (472 грн.)

К-т рахунка 7900 (472 грн.).

На суму відстроченого податкового зобов'язання (за операцією 5):

Д-т рахунка 3521 (30 грн.)

К-т рахунка 3621 (30 грн.).

Одним із прийнятних методів ведення податкового обліку є відкриття до балансових рахунків окремих аналітичних рахунків, на яких обліковуються суми, котрі включаються (не включаються) до оподаткованої бази. Згідно з цим методом прибуток до оподаткування визначається за двома складовими:

по-перше, суми, що їх відносять безпосередньо до рахунків доходів і витрат, які включаються до валових доходів і валових витрат за аналітичними рахунками;

по-друге, решта сум, що підлягають включенню до оподатковуваної бази за окремими рахунками, на яких ці операції відображаються.

Облік за першою складовою досить простий. Так само, як обліковуються валові доходи та валові витрати на умовних рахунках класу 8 (попередній приклад), можна відкривати аналітичні рахунки до будь-якого рахунка класів 6 і 7.

Цю методику обліку розглянемо на прикладі обліку податку на додану вартість.

3. Облік операцій з нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість

Банки, які зареєструвалися як платники податку на додану вартість, керуються інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 за №141 та змінами до неї (наказ МФУ від 17.10.97 №218).

Основні балансові рахунки, передбачені для ведення обліку ПДВ у банках, такі:

3522 «Дебіторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток»;

3622 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток»;

7410 «Податок на додану вартість».

За цими балансовими рахунками відкриваються перелічені далі субрахунки (умовно):

3522/1 - розрахунки з бюджетом за податковим кредитом з ПДВ;

3622/1 - розрахунки з бюджетом за податковим зобов'язанням з ПДВ;

3522/2 - податкові розрахунки за податковим кредитом з ПДВ, термін відшкодування якого не настав;

3622/2 - податкові розрахунки за податковими зобов'язаннями з ПДВ, термін сплати яких не настав;

7410/1 - сплачений податок на додану вартість, який у податковому обліку податку на прибуток включається до складу валових витрат;

7410/2 - сплачений податок на додану вартість, який у податковому обліку податку на прибуток не включається до складу валових витрат.

Розгляньмо можливі ситуації розрахунку банку з бюджетом щодо податку на додану вартість.

1. У разі здійснення банком попередньої оплати за матеріальні цінності, роботи (послуги), що підлягають оподаткуванню ПДВ, виконуються такі проведення:

1) Д-т рахунків 3510, 3511, 3519, 3548, 3578 (на суму їх вартості без ПДВ)

Д-т рахунка 3522/2 (на суму ПДВ)

К-т кореспондентського рахунка (на загальну суму).

Суми ПДВ, що враховані на рахунку 3522/2, підлягають розподілу в розглянутому далі порядку.

А. Якщо зазначену суму податку на додану вартість сплачено у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, нематеріальних активів, котрі не підлягають амортизації; придбанням матеріалів, виконанням робіт та наданням послуг, вартість яких не включається до складу валових витрат, то її ні до складу податкового кредиту з ПДВ, ні до складу валових витрат (у податковому обліку податку на прибуток) не включають і відображають в обліку таким проведенням (на відповідну суму ПДВ):

2) Д-т рахунка 7410/2

К-т рахунка 3522/2.

Б. У разі, коли вартість зазначених матеріальних цінностей, послуг, робіт відносять до складу валових витрат, а вартість основних фондів і нематеріальних активів підлягає амортизації, причому вони використовуються банківською установою для здійснення операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ або не є об'єктом оподаткування ПДВ, сума ПДВ, сплачена у зв'язку з їх придбанням, відповідно включається до валових витрат (у податковому обліку податку на прибуток) та використовується на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів. При цьому здійснюється проведення (на відповідну суму ПДВ):

3) Д-т рахунків 7410/1, 4300, 4400, 4500

К-т рахунка 3522/2.

В. Коли для здійснення операцій, які є об'єктом оподаткування або не звільнені від оподаткування ПДВ, використано певні матеріальні цінності, відбувається таке проведення (на відповідну суму ПДВ):

4) Д-т рахунка 3522/1

К-т рахунка 3522/2.

Коли на момент оплати за матеріальні цінності відомо, для яких саме операцій (оподатковуваних чи неоподатковуваних ПДВ) їх придбано, а товари (роботи, послуги), за які здійснюється зазначена оплата, належать чи не належать до складу валових витрат, а основні фонди, нематеріальні активи підлягають чи не підлягають амортизації, суму ПДВ, сплачену у зв'язку з їх придбанням, на дебет рахунка 3522/2 не відносять, а відразу відображають на рахунках, зазначених у записах 1А, 1Б, 1В.

2. У разі отримання банківською установою матеріальних цінностей (робіт, послуг), які оподатковуються ПДВ, до оплати їхньої вартості виконуються проведення:

1)	Д-т	рахунки 3400, 3410, 3402, 4300, 4400, 4500, 431, 443, 453	Вартість матеріальних цінностей без ПДВ
	К-т	рахунки 3610, 3611, 3619
2)	Д-т	рахунок 3522/2	Відображена сума податкових розрахунків з податкового кредиту
	К-т	рахунки 3610, 3611, 3619

Після проведення розрахунків:



3)	Д-т	Рахунки 3610, 3611, 3619	На суму отриманих матеріалів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, включаючи ПДВ
	К-т	Кореспондентський рахунок

У разі використання названих матеріальних цінностей для здійснення операцій, зазначених у п. 1:

а) у підпункті а:

1)	Д-т	рахунок 7410/2	На відповідну суму ПДВ
	К-т	рахунок 3522/2

б) у підпункті б:

2)	Д-т	рахунок 7410/1	На відповідну суму ПДВ
	К-т	рахунок 3522/2

в) у підпункті в:

3)	Д-т	рахунок 3522/1	На нараховану за податковим кредитом суму
	К-т	рахунок 3522/2

3. Якщо банком здійснено операції з реалізації матеріальних цінностей, які обліковано на складі, основних фондів чи нематеріальних активів, які перебувають в експлуатації, з реалізації витрат на капітальні вкладення (незавершене будівництво), виконаних робіт та наданих послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість і за якими одержувачем не проведено оплату за їхньою вартістю, виконуються такі бухгалтерські проведення:

1)	Д-т	рахунки 3510, 3519, 3548	На суму реалізації з ПДВ
	Д-т	рахунки 4309, 4409, 4509	На суму зносу
	Д-т	рахунки 7420, 7399	На суму витрат
	К-т	рахунки 340, 430, 440, 450	Вартість матеріалів, відвантажених зі складу, та залишкова вартість основних засобів, нематеріальних активів без ПДВ
	К-т	рахунки груп 431, 443, 453	Витрати на капітальні вкладення (незавершене будівництво)
	К-т	рахунки групи 649	На суму доходу
	К-т	рахунок 3622/2	На суму ПДВ

У процесі одержання коштів за названими операціями:

2)	Д-т	кореспондентський рахунок	На загальну суму
	К-т	рахунки 3510, 3519, 3548, 3678
3)	Д-т	рахунок 3622/2	Нараховані податкові зобов'язання за ПДВ
	К-т	рахунок 3622/1

4. Надходження попередньої оплати за матеріали, основні фонди, нематеріальні активи, виконання робіт, послуг, які має реалізувати (надати) банк їх одержувачу і які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, відображається в обліку такими проведеннями:

1)	Д-т	кореспондентський рахунок	На загальну суму
	К-т	рахунки 3610, 3619, 3648, 3678	На суму реалізації без ПДВ
	К-т	рахунок 3622/1	На суму ПДВ

5. Оплата нерезиденту за виконані роботи (послуги) здійснюється без ПДВ, а відповідна сума ПДВ за цією операцією належить до податкового зобов'язання банку, відображається на кредиті рахунка 3622/1 та відповідно в податковій декларації з ПДВ у рядку 7.

6. Згідно з п. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету
(к-т рахунка 3622/1) або відшкодуванню з бюджету (д-т рахунка 3522/1) визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. При цьому здійснюється проведення:

Д-т рахунка 3622/1

К-т кореспондентського рахунка.

4. Облік капіталу банку

Структуру капіталу банку визначає ст. 30 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Капітал банку складається з:

1) основного капіталу;

2) додаткового капіталу.

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створено або збільшено за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів, а також загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик від проведення банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди, які мають відповідати таким критеріям:

1) відрахування до фондів здійснюються з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них розкриваються окремо в опублікованих звітах банку;

3) фонди перебувають у розпорядженні банку для необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (хоч такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які мають відповідати таким критеріям:

вони є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

вони не можуть бути погашені з ініціативи власника;

вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимог про припинення торгових операцій;

вони дають змогу відстрочити обслуговування зобов'язань у частині сплати відсотків, якщо рівень прибутковості унеможливлює здійснення таких виплат;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше п'яти років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій решти кредиторів). Сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50% основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% його первинної вартості протягом п'яти останніх років угоди.

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення. Додатковий капітал не може бути більшим за 100% основного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:

1) для місцевих кооперативних банків - 1-го мільйона євро;

2) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3-х мільйонів євро;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5-ти мільйонів євро.

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, установленої Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для певних банків залежно від їхньої спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижчий за величини, передбачені цією статтею.

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися тільки через грошові внески. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України роблять у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті чи в гривнях.

Статутний капітал банку не може формуватися з непідтверджених джерел.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій, а попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче за мінімально встановлений рівень. Капітал банку не може бути меншим за статутний капітал, необхідний для заснування банку.

Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо вони мають інше цільове призначення.

Капітал банку обліковується на рахунках класу 5 плану рахунків і є залишковим інтересом акціонерів банку в активах за відрахування зобов'язань. Клас 5 включає два розділи:

розділ 50 - «Статутний капітал та інші фонди банку»;

розділ 51 - «Результати переоцінювання».

Цілком очевидно, що формування капіталу розпочинається з формування статутного фонду банку. До реєстрації банку в належному територіальному управлінні Національного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок. Його призначено для зарахування грошових коштів, котрі вносять засновники як власну частку в статутному фонді, визначену чинним законодавством та установчими документами. Після реєстрації банку акумульовані кошти переказують на кореспондентський рахунок банку в установі Національного банку. У разі відмови в реєстрації кошти з тимчасового рахунка повертаються засновникам банку на їхню заяву в тижневий термін.