Аудиторський висновок про фінансову звітність (МСА 700)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: „Нормативне регулювання аудиту"

Варіант 15

Лубни 2011



ЗМІСТ

Модуль І

1.1 Дати письмову відповідь на наступне питання: «Аудиторський висновок про фінансову звітність (МСА 700)»

1.2 Дати відповідь на тести

1.3 Розв'язати задачу

Модуль ІІ

2.1 Дати письмову відповідь на наступне питання: «Аудит повноти нарахування й сплати відрахувань, на обов'язкове соціальне страхування та відшкодування коштів за рахунок фондів соціального страхування»

2.2 Дати відповідь на тести

2.3 Розв'язати задачу

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



Модуль І

1.1 Аудиторський висновок про фінансову звітність (МСА 700)

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» слід розуміти в контексті «Передмови до міжнародних стандартів контролю якості аудиту, надання впевненості та супутніх послуг», де вказано застосування та статус МСА.

Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення положень і надання рекомендації щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиторської перевірки фінансових звітів суб'єкта господарювання, проведеної незалежним аудитором. Багато рекомендації можна адаптувати для підготовки аудиторських висновків щодо іншої фінансової інформації, а не лише фінансових звітів.

Аудитор повинен оглянути та оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки щодо фінансових звітів.

Цей огляд та оцінювання передбачають аналіз того, чи складено фінансові звіти відповідно до прийнятної концептуальної основи фінансової звітності, чи за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), чи за відповідними національними стандартами або практикою. Можливо буде потрібно визначити також відповідність фінансових звітів вимогам законодавства.

Аудиторський висновок повинен містити читко сформульовану думку (викладено письмово) щодо фінансових звітів у цілому.

Основні елементи аудиторського висновку.

Аудиторський висновок має містити такі елементи:

А) заголовок;

Б) адресат;

В) вступний або початковий параграф:

1) перелік перевірених фінансових звітів;

І) відомості про відповідальність управлінського персоналу суб'єкта господарювання та про відповідальність аудитора;

Г) параграф, що описує обсяг (опис характеру аудиторської перевірки) :

Посидання на МСА або відповідні національні стандарти і практику;

Опис роботи виконаної аудитором;

Параграф, що описує обсяг (обсяг характер аудиторської перевірки): посилання на МСА або відповідні національні стандарти і практику; опис роботи виконаної аудитором;

Параграф, у якому висловлено думку аудитора щодо фінансових звітів: посилання на концептуальну основу фінансової звітності використану при складанні фінансових звітів (із зазначенням країни походження концептуальної основи фінансової звітності, якщо концептуальна основа не є МСБО)

А) Дата аудиторського висновку;

Б) адреса аудитора;

В) підпис аудитора.

Бажано дотримуватись одноманітної форми та змісту аудиторського висновку, що полегшує розуміння його користувачем і допомагає виявити незвичайні обставини (якщо вони є).

Заголовок.

Аудиторський висновок повинен мати відповідальний заголовок. Може бути доцільно використати термін «незалежний аудитор» у заголовку для того, щоб відрізнити аудиторський висновок від звітів, складених іншими особами (наприклад, посадовими особами суб'єкта господарювання, радою директорів) або від висновків інших аудиторів, від яких не вимагається дотримання етичних вимог, як від незалежного аудитора.

Адресат.

В аудиторському висновку слід зазначити адресата відповідно до умов завдання та місцевих нормативних актів. Висновок, як правило, призначається для акціонерів або для ради директорів суб'єкта господарювання, фінансові звіти якого перевіряються.

Вступний або початковий параграф.

До аудиторського висновку слід включити перелік перевірених фінансових звітів суб'єкта господарювання із зазначенням дати та звітного періоду.

У висновку слід також зазначити, що відповідальність за фінансові звіти несе управлінський персонал суб'єкта господарювання і що обов'язком аудитора є лише висловлювання його думки щодо фінансових звітів на основі проведеної аудиторської перевірки.

Фінансові звіти подає управлінський персонал. Складання таких звітів вимагає від управлінського персоналу визначення облікових оцінок і суджень, а також визначення відповідних принципів і методів бухгалтерського обліку, які використовуються при підготовці фінансових звітів. Це визначення здійснюватиметься в контексті концептуальної основи фінансової звітності, яку обирає управлінський персонал або яку слід використовувати. На відміну від цього відповідальністю аудитора є аудиторська перевірка цих фінансових звітів для висловлювання думки щодо них.

Дані наведено приклад вступного параграфа (вступу):

Ми провели аудиторську перевірку балансу компанії АВС (який додається) станом на 31 грудня 2001 р., а також перевірку відповідних звітів про прибутки і збитки та рух грошових коштів за рік, що минув на зазначену дату. Відповідальність за ці фінансові звіти несе управлінський персонал компанії. Ми несемо відповідальність за висловлення думки щодо цих фінансових звітів на підставі аудиторської перевірки.»

Параграф, що описує обсяг.

Аудиторський висновок повинен містити опис обсягу аудиторської перевірки, зазначаючи, що аудит було здійснено відповідно до СА або відповідних національних стандартів аудиту та практики. «Обсяг» стосується можливості аудитора здійснювати аудиторські процедури, які вважаються необхідними за цих обставин. Користувачеві це потрібно як гарантія того, що аудиторська перевірка проведена відповідно до встановлених стандартів або практики. Якщо не обумовлено інше, то аудиторськими стандартами (або практикою), яких дотримується аудитор є стандарти (або практика) країни зазначеної в інформації про аудитора.

Аудиторський висновок повинен містити твердження, що аудит було заплановано і проведено для забезпечення і обґрунтованості впевненості в тому, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень.

В аудиторському слід описати процес аудиторської перевірки, зокрема:

- Здійснену шляхом тестування перевірку доказів, які підтверджують суми у фінансових звітах та розкриття інформації;

- Оцінку принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються при підготовці фінансових звітів;

- Аналіз попередніх суттєвих оцінок, здійснених управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів;

До аудиторського висновку слід включати твердження аудитора про те, що аудиторська перевірка надає обґрунтовану впевненість для висловлення думки.

Параграф у якому висловлено думку аудитора.

У параграфі призначеному для висловлювання думки аудитора, слід чітко описати, яку концептуальну основу фінансової звітності використано для підготовки фінансових звітів (включаючи зазначення країни походження концептуальної основи фінансової звітності, якщо концептуально основа є МСБО), і вкласти думку аудитора з приводу того, що фінансові звіти справедливо та достовірно відображають (або відображають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності та відповідають вимогам законодавства.

Для висловлення аудиторської думки використовуються терміни «справедливо та достовірно відображають» або «подають достовірно в усіх суттєвих аспектах», які є еквівалентами. Обидва терміни, поряд з іншими, указують на те, що аудитор розглядає лише ті питання, які є суттєвими для фінансових звітів.

Концептуальна основа фінансової звітності визначається МСБО, правилами, встановленими визначеними організаціями, які розробляють стандарти та розвитком загальної практики в країні (з урахуванням відповідних вимог національного законодавства та відповідного розгляду достовірності). Для полегшення розуміння читачем контексту, в якому висловлюється думка аудитора, у висновку аудитора зазначається застосована концептуальна основа, на якій ґрунтується фінансові звіти. Аудитор зазначає концептуальну основу фінансової звітності використовуючи вислів: «… відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (або зазначається назва концептуальної основи фінансової звітності з посиланням на країну походження…).

Ця вказівка допоможе користувачеві краще зрозуміти концептуальну основу фінансової звітності як використовувалася при підготовці фінансових звітів. Висловлюючи думку про фінансові звіти, що їх готували спеціально для використання в іншій країні, аудитор розглядає чи було здійснено відповідне розкриття інформації у фінансових звітах про використану концептуальну основу фінансової звітності.

На додаток до думки з приводу справедливого та достовірного відображення (або достовірного подання, в усіх суттєвих аспектах) в аудиторському висновку може бути необхідним висловлювати думку з приводу відповідності фінансових звітів іншим вимогам законів та нормативних актів.

Аудитор повинен зазначити дату висновку, яка є дтою завершення аудиторської перевірки. Це інформує читача, що аудитор розглянув вплив на фінансові звіти й на висновок подій та операцій відомих аудиторові, які відбулися до цієї дати.

Оскільки до обов'язку аудитора входять надання висновку щодо фінансових звітів, підготовлених та наданих управлінським персоналом, аудитор не повинен датувати висновок числом, що передує даті підписання або затвердження фінансових звітів управлінським персоналом.

Адреса аудитора.

В аудиторському висновку слід зазначити конкретне місце перебування аудитора, яке, як правило, є місцем перебуванням офісу аудитора, відповідального за аудит.

Підпис аудитора.

Аудиторський висновок слід підписати від імені аудитора, або, якщо це доцільно, обома підписами. Аудиторський висновок зазвичай підписується від імені аудиторської фірми, оскільки фірма бере на себе відповідальність за аудит.

Аудиторський висновок.

Безумовно позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Безумовно-позитивна думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначені та розкриті у фінансових звітах.

Модифіковані висновки.

Аудиторський висновок вважається модифікованим, якщо він містить такі елементи: питання, що не впливають на думку аудитора: пояснювальний параграф; питання, що впливають на думку аудитора: умовно позитивна думка, відмова від висловлення думки, негативна думка.

Одноманітність форми і змісту кожного типу модифікованого висновку полегшує користувачеві розуміння цих висновків. Тому цей МСА розглядає формулювання безумовно-позитивної думки, а також приклади модифікованих висловів, які можна використовуючи складаючи модифіковані висновки.

Поняття, що не впливають на думку аудитора.

За певних обставин аудиторський висновок може бути модифікованим з додаванням пояснювального параграфа щодо питання, яке впливає на фінансові звіти і включене до приміток до фінансових звітів. Додавання такого пояснювального параграфа не впливає на думку аудитора. Цей параграф розміщують після параграфа, який містить думку аудитора; у ньому, як правило, є фраза про те, що це питання не є підставою для висловлювання умовно-позитивної думки.

Аудитор повинен модифікувати аудиторський висновок, включивши параграф який указуватиме на суттєвий фактор, який стосується проблеми безперервності.

Аудитор повинен модифікувати аудиторський висновок, додавши відповідний параграф, який указуватиме на суттєвий фактор, який стосується проблеми безперервності.

Аудитор повинен модифікувати аудиторський висновок, додавши відповідний параграф, якщо виявлено суттєву невизначеність (яка не стосується проблеми безперервності), усунення якої залежить від майбутніх подій і яка може плинути на фінансові звіти. Невизначеність - це фактор, наслідки якого залежить від майбутніх дій (або подій), які суб'єкт господарювання безпосередньо не контролює, але які можуть вплинути на фінансові звіти.

Включення пояснювального параграфа з описом проблеми безперервності або із суттєвою невизначеністю, як правило, вистачає для виконання аудитором своїх обов'язків стосовно цих питань. Однак в екстремальних випадках аудитор може вважати доцільним відмовитися від висловлення думки замість додавання пояснювального параграфа.

Крім уведення пояснювального параграфа з описом питань, які впливають на фінансові звіти, аудитор може модифікувати аудиторський висновок, увівши (бажано після параграфа, що містить аудиторську думку) пояснювальний параграф для визначення питань, які не пливають на фінансові звіти.

Питання, що впливають на думку аудитора.

Аудитор не в змозі висловити безмовно-позитивну думку, якщо є будь-яка з наведених далі обставин, чий вплив на фінансові звіти (на думку аудитора) є або може бути суттєвим: обмеження обсягу роботи аудитора; незгода з управлінським персоналом щодо прийнятності обраної облікової політики, методу її застосування або відповідності розкриття інформації у фінансовому звіті.

Умовно позитивну думку може висловити тоді коли аудитор дійде висновку про неможливість висловлення безумовно-позитивної думки, але вплив будь-якої незгоди з управлінським персоналом чи обмеження обсягу не наскільки суттєві та всеохопні, щоб висловити негативну думку або відмовитись від висловлення думки. Умовно-позитивні думку слід висловлювати так: «за винятком» впливу питання, якого стосується модифікація.

Відмову від висловлення думки слід висловити тоді, коли обмеження обсягу настільки суттєве і всеохопне, що аудитор не в змозі одержати достатні відповідні аудиторські докази, а отже, висловити думку щодо фінансових звітів.

Негативну думку слід висловлювати лише тоді, коли вплив на фінансові звіти будь-якої незгоди з управлінським персоналом є наскільки суттєвим та всеохопним, що на думку аудитора недостатньо модифікувати висновок, щоб розкрити неповний характер фінансових звітів.

Якщо аудитор висловлює думку, відмінно від безумовно-позитивної, він повинен у висновку чітко описати всі обґрунтовані причини і, по змозі, дати кількісний опис можливого впливу на фінансові звіти. Як правило, цю інформацію наводять в окремому параграфі, який передує висловленню думки або відмові від висловлювання думки і може міститися посилання на докладнішу інформацію у примітках до фінансових звітів.

Обставини, які можуть призвести до висловлювання іншої думки, ніж безумовно-позитивна.

Обмеження обсягу.

Обмеження обсягу роботи аудитора іноді можуть установлюватися суб'єктом господарювання (наприклад, умови завдання визначають, що аудитор не виконуватиме необхідну, на його думку, процедуру). Але, якщо обмеження, передбачене умовами завдання, таке, що аудитор вважає за потрібне відмовитись від висловлювання думки, то він, як правило, із самого початку не приймає таке обмежене завдання як завдання з аудиту, якщо лише цього не вимагає закон. Аудитор державного сектору не повинен погоджуватись на таке завдання з аудиту, якщо обмеження порушує встановлену законодавством відповідальність аудитора.

Обмеження обсягу аудиту можуть бути замовленні обставинами (наприклад, коли час призначення аудитора не дає йому змоги спостерігати за інвентаризацію наявних записів). Обмеження може також бути тоді, коли, на думку аудитора, облікові записи суб'єкта господарювання є не привальними або коли аудитор не може проводити аудиторські процедури, які він вважає за потрібні. За таких обставин аудитор намагається виконати обґрунтовані альтернативні процедури, щоб одержати достатні відповідні аудиторські докази, які підтвердять безумовно-позитивну думку.

За існування обмеження обсягу роботи аудитора, що вимагає висловлювання умовно-позитивної думки або відмови від висловлювання думки, в аудиторському висновку слід описати обмеження та зазначити можливі коригування фінансових звітів, які б могли виявитися необхідними за відсутності обмеження.

Обмеження обсягу: відмова від висловлювання думки.

Незгода з управлінським персоналом.

Аудитор може не погодитися з аудиторським персоналом стосовно таких питань, як відповідність обраної облікової політики, метод її застосування або відповідність обраної облікової політики, метод її застосування або відповідність розкриття інформації у фінансових звітах. Якщо такі незгоди є суттєвими для фінансових звітів, аудитор повинен висловити умовно-позитивну чи негативну думку.

Далі наведено приклади таких випадків. Незгода стосовно облікової політики - невідповідальність методів обліку - умовно-позитивна думки.

Дата набрання чинності. Цей переглянутий Стандарт застосовується до аудиторських перевірок фінансових звітів за періоди, які закінчуються 30 вересня 2002 року або після цієї дати. Застосування до вказаної дати є бажаним.

Особливості застосування в державному секторі.

Хоч принципи цього МСА застосовуються при аудиті фінансових звітів у державному секторі, законодавство, що регулює аудит, може визначити характер, зміст і форму аудиторського висновку.

Цей стандарт не стосується форми і змісту аудиторського висновку, якщо фінансові звіти складені відповідно до такої основи бухгалтерського обліку, яку встановили законодавством або міністерськими чи іншими директивами і яка призводить до неправдивості фінансових звітів.

Параграф 17 цього Стандарту вимагає, щоб аудитор чітко вказав концептуальну основу фінансової звітності, яка була використана при підготовці фінансових звітів. Якщо суб'єкт господарювання державного сектору застосував Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку державного сектору як концептуальну основу фінансової звітності, то аудитор повинен чітко зазначити цей факт в аудиторському висновку.

1.2 Дати відповідь на тести

1. Аналітична частина аудиторського висновку повинна бути адресована:

1- Головному бухгалтеру економічного суб'єкта;

2- Фінансову директору економічного суб'єкта;

3- Виконавчому органу, що здійснює функції керування економічним суб'єктом;

4- Керівнику місцевої податкової інспекції;

5- Зборам акціонерам або засновникам економічного суб'єкта.

2. За результатами перевірки правильності відображення операції за розрахунками з покупцями і формування фінансових результатів діяльності фірма повинна сплати штраф у розмірі 400 у. од. Хто здійснює перевірку? :

1- Аудиторська фірма;

2- материнська компанія;

3- Податкова інспекція;

4- Органи соціального страхування.

3. За результатами перевірки збереження та руху товарно-матеріальних цінностей фірми від обіймаємих посад були відлучені керівник складу та менеджер зі збиту. Хто здійснив перевірку? :

1- Аудиторська фірма;

2- Материнська компанія;

3- Податкова інспекція;

4- Органи соціального страхування.

4. Аудиторський ризик - це:

1- Небезпека не виявлення помилок системою внутрішнього контролю клієнта;

2- Небезпека не виявлення суттєвих помилок в процесі проведення вибіркової перевірки;

3- Небезпека складання невірного висновку за результатами фінансової звітності;

4- Вірної відповіді немає.

5. Встановіть, чи вірно дане твердження:

1- Організація бухгалтерського обліку і контролю здійснює вплив на ризик контролю;

2- Бухгалтерська звітність не може бути вірною на 100%;

3- Якщо ризик бізнесу та ризик внутрішнього контролю високі, то високий ризик не виявлення;

4- Вірної відповіді немає.

1.3 Розв'язати задачу

1. Визначте невідповідності нормативним актам

2. Сформулюйте суть невідповідностей

Вихідні дані:

На виробничому підприємстві, основним напрямом діяльності, якого є виготовлення залізобетонних конструкцій звільнився головний бухгалтер. Протягом посада залишалася вакантною. Здійснивши перевірку на ключових посадах, на його місце було призначено начальника фінансового відділу одного із структурних підрозділів, який займається зовнішньоекономічною діяльністю - продажем «власної виробничої продукції».

Чи є події об'єктом оцінювання заходів контролю суб'єкта господарювання? Хто повинен і як саме насамперед, на це відреагувати.



Модуль ІІ

2.1 Аудит повноти нарахування й сплати відрахувань на обов'язкове соціальне страхування та відшкодування коштів за рахунок фондів соціального страхування

Суб'єктами проведення аудиторської перевірки щодо повноти нарахування та сплати внесків до Пенсійного фонду України можуть бути юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші юридичні особи, філії, відділення та інші відокремленні підрозділи платників зборів, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади, які:

- Використовують працю найманих штатних працівників;

- Використовують працю фізичних осіб, залучених за договорами цивільно-правового характеру для виконання окремого об'єму робіт;

- Здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

- Виробляють або імпортують тютюнові вироби (серед них - юридичні особи - нерициденти);

- Продають нерухоме майно (за винятком продажу нерухомого майна державним підприємствам, установам і організаціям за рахунок бюджетних коштів та громадян, які купують житло і перебувають у черзі на одержання житла або купують житло вперше);

- Надають послуги стильнікового рухомого звязку;

- Здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

- Здійснюють продаж легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди.

Порядок нарахування та сплати відрахувань до пенсійного фонду регламентується Законом №400/97-ВР.

Зазначенні вище суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності.

Нарахування та утримання внесків до Пенсійного фонду має свої особливості залежно від обраної системи оподаткування.

Тому до початку аудиторської перевірки повноти нарахування та сплати збору необхідно зясувати яку саме систему оподаткуваня застосовує суб'єкт підприємницької діяльності - спрощену чи повну.

Для підприємств, що оподатковуються на загальних підставах, об'єкт нарахування та утримання внесків визначено статтею 2 Закону №400/97-ВР. Обєктом нарахування збору є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону №108/95-ВР (крім сум виплат, що не враховуються під час визначення бази нарахування страхових внесків, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру).

Аудитор повинен з'ясувати, які саме виплати працівникам підприємства належать до фактичних витрат на оплату праці. Насамперед, це основна заробітна плата, тобто винагорода за виконану роботу відповідно до постановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) й/або відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Наступною складовою фактичних витрат на оплату праці є додаткова заробітна плата, тобто винагорода за працю понад установленні норми, трудові успіхи, винахідливість і особливі умови праці. Вона охоплює доплати, надбавки, гарантії, компенсаційні виплати передбаченні чинним законодавством; премії повязанні з виконанням виробничих завдань і функції, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

На цьому етапі перевірки аудитор бере до уваги такі первинні документи, як відомості нарахування заробітної плати, банківські виписки, видаткові касові ордери та відомості виплати заробітної плати. Спочатку він зясовує, які з виплат із каси підприємства пов'язані з виплатою основної та додаткової заробітної плати.

Наступним кроком є інтифікація сум, виплаченим працівникам, із сумами, навединими у відомостях нарахування заробітної плати. Якщо розбіжності не встановлено, відрахування на пенсійне страхування у відомостях нарахування заробітної плати зроблено правильно, відображений у відомостях збір у день виплати зарплати сплачено повністю, то аудитор має право скласти позитивне судження щодо результатів перевірки.

Водночас, визнаючи розмір фактичних витрат на оплату праці, аудитор повинен бути уважним, адже до них належать не лише суми заробітної платні, наведенні у відомостях нарахування заробітної плати. У повсякденній діяльності трапляються різні операції, внаслідок яких особи, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктами підприємства, набувають додаткових матеаільних благ. Суми, отриманні у такий спосіб, теж належать до фактичних виплат на оплату праці включяаються до бази обчислення пенсійного збору. Найчастіше трапляються випадки безоплатного передання працівникам матеріалів, товарів, МШП, основних засобів, надання послуг, не пов'язаних з виплатою заробітної плати у натуральній формі. Бувають випадки видачі проїздних квитків на користування громадським транспортом, списання сум зворотної фінансової допомоги, надано працівникам.

Також аудитор повинен стежити, щоб до складу фактичних витрат на оплату праці помилково не потрапили виплати, не пов'язані з оплатою праці. Відповідно до обмежень статті 5 декрету К 13-92 не нараховується збір на такі види виплат, що найчастіше трапляються у практиці аудиторських перевірок:

- Допомогу з державного соціального стахування і державного соціального забезпечення;

- Суми одержаних аліментів;

- Компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбаченних чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні;

- Суми одержанні внаслідок відчуження майна, що належать громадянам на правах власності, за нотаріальне посвідчення абюо за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, одержаних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності;

- Доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці, як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді, а також у вигляді первинної переробки;

- Суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, інвестовані та реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності;

- Вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі табори, крім туристицьких і міжнародних;

- Суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих навчальних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб;

- Суми дивідендів, оподаткуванні під час їх виплати відповідно до Закону №334/94-ВР.

Робота аудитора над визначенням фонду оплати праці є найбільш складною та трудомісткою окрім того, з визначеного фонду оплати праці необхідно вилучити суми заробітної плати окремих працівників, які перевищують максимальну величину витрат, з яких, стягуються внески на державне соціальне страхування та держави пенсійне страхування.

Під час перевірки аудитор визначає базу нарахування пенсійних внесків додаванням фонду нарахованої платником оплати праці, зменшеного на суму перевищень максимальних розмірів оплати праці, та фонду оплати праці, визначеного розрахунковим шляхом. Згодом обчислену у такий спосіб базу аудитор порівнює із зазначеною у звітності, поданій платником до органів пенсійного фонду. На завершальному етапі перевірки обчислюються суми збору за встановленими ставками множенням на визначену аудитором розрахунковим шляхом базу, а також порівнюється отримана величина із сумами, перерахованими суб'єктом підприємництва до Пенсійного фонду.

Розрахунки з ФССВБ.

Під час проведення перевірок повноти та своєчасності нарахування і сплати страхових внесків на випадок безробіття аудитор повинен керуватися такими нормативними актами:

Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ;

Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ;

- Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду обов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття.

Внески сплачуються працедавцями (юридичними особами, приватними підприємцями) і найманими працівниками, що працюють за трудовим договором (утримуються з їхніх доходів). Об'єктом нарахування внесків на соціальне страхування на випадок безробіття є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, які працюють за трудовим договором (зокрема й на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня), що підлягають обкладенню прибутковим податком. До складу витрат на оплату праці включаються основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні й компенсаційні витрати, серед них і натуроплата. Перелік таких виплат встановлено Інструкцією за статистики заробітної плати.

Страхові внески нараховуються й утримуються з сум, що не перевищують максимальної величини, з якої стягуються внески, встановленої Кабінетом Міністрів України.

Не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

- пенсіонери, які ще працюють, та особи, в яких відповідно до законодавства виникло право на пенсію;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні.

Від сплати внесків звільнено осіб у період відпустки для догляду за дитиною до трьох років і до шести років (за медичним висновком). Тобто у разі одержання ними доходу протягом вказаного періоду збір із нього не утримується.

Не нараховується збір також на виплату за догодами цивільно-правового характеру (договорами підряду).

Ставка збору, що сплачуються підприємствами від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників становить 1,3%.

Внески, сплачувані з доходів працівників, обчислюються за ставкою 0,5%.

Страховані внески сплачуються (як нараховані, так і утримані) в день одержання працедавцями (підприємствами) у банках коштів на оплату праці.

Аудиторська перевірка повноти обчислення та сплати збору на страхування на випадок безробіття проводиться за аналогією до перевірки повноти нарахування та сплати внесків до Пенсійного фонду з урахуванням зазначених вище особливостей.

Розрахунки з ФССТВП.

Під час проведення цієї перевірки аудитор повинен керуватися такими законодавчими актами:

- Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ;

- Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ.

Відповідно до цих законів внески вплачують працедавці та наймані працівники, які працюють за трудовим договором. Об'єктом нарахування внесків є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, які працюють за трудовим договором, що підлягають обкладенню прибутковим податком. До складу витрат на оплату праці включаються основна й додаткова заробітна плата, заохочувальні й компенсаційні виплати, серед них і натур оплата.

Страхові внески нараховуються й утримуються з сум, що не перевищують максимальної величини, з якої стягуються внески, встановленої Кабінетом Міністрів України.

Ставка збору, що сплачуються підприємствами від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників становить 1,5%.

Внески, сплачувані з доходів працівників, обчислюються за ставкою 1%.

Аудиторська перевірка нарахування та сплати внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності проводиться за аналогією до перевірки відрахувань на обов'язкове пенсійне страхування. Але на відміну від Пенсійного фонду внески на соціальне страхування з ТВП не нараховуються на винагороди за виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру (договір підряду).

На наступному етапі проведення аудиторської перевірки взаємовідносин із Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюється перевірка правомірності відшкодувань підприємством за рахунок коштів Фонду сум допомог, передбаченим чинним законодавством.

Насамперед аудитор з'ясовує такі питання:

- Якими видами допомоги, виплачуваної з бюджету соціального страхування, мали право скористатися працівники підприємства;

- чи є лікарняні листки, довідки, заяви працівників та інші документи, що надають право на отримання допомоги.

Законодавчі документи, якими слід керуватися під час перевірки правильності виплати допомоги з соціального страхування:

Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ;

Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми;

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків виробничого характеру;

Порядок нарахування середньої заробітної плати (доходу)для розрахунку виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Із бюджету державного соціального страхування виплачується така допомога:

- у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;

- у зв'язку з вагітністю й пологами;

- одноразова допомога у зв'язку з народженням дитини;

- одноразова допомога на поховання.

Серед зазначених видів допомоги найбільшу питому вагу має допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Аудитор перевіряє правильність обчислення середньомісячного заробітку, застосування відсотка середньої заробітної плати залежно від тривалості трудового стажу. Для розрахунку виплат із соціального страхування середня заробітна плата береться за шість попередніх календарних місяців.

Склад виплат для розрахунку середньої заробітної плати визначається згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, за якими нараховуються страхові внески.

Аудитор під час перевірки повинен також враховувати, що допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю нараховується з розрахунку тих доходів, на які нараховується збір. Це потрібно брати до уваги під час обчислення середньої заробітної плати. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (крім виплат на догляд за хворою дитиною і у зв'язку з вагітністю та пологами) за перші п'ять днів непрацездатності виплачується за рахунок підприємства, із шостого дня - за рахунок коштів фонду соціального страхування. Допомога на догляд за дитиною і у зв'язку з вагітністю та пологами (декретні) повністю виплачуються Фондом соціального страхування.

Розрахунки з ФССНВ

Нормативними актами, що регулюють відносини суб'єктів підприємницької діяльності з Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності є:

Закон України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. № 1105-XIV;

Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ;

Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Об'єктом нарахування цих внесків є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком. До складу на оплату праці входять основна й додаткова заробітна плата, інші заохочення та компенсаційні виплати, зокрема й у натуральній формі. Перелік таких виплат встановлено Інструкцією з статистики заробітної плати. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, та розміру страхового тарифу. Класифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва наведено у додатку до Порядку визначення страхових тарифів. В основу класифікації професійного ризику покладено Загальний класифікатор галузей народного господарства.

Страхові внески нараховуються й утримуються із сум, що не перевищують максимальної величини, з якої стягуються внески. Страхові внески сплачуються в день одержання працедавцями у банках коштів на оплату праці.

Аудиторська перевірка повноти обчислення та сплати внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань проводиться за аналогією до перевірки повноти нарахування та сплати до Пенсійного фонду з урахуваннями вище зазначених особливостей.

2.2 Дати відповідь на тести

1. Проведення інвентаризації дає можливість переконатись у:

1- Правильності оцінки активів;

2- Реальній наявності активів;

3- Наявності права власності підприємства на активи;

4- Арифметичній точності облікової інформації.

2. Аудитор здійснює вибірку документів на відвантаження готової продукції з метою визначення, чи були складені рахунки-фактури. Цей тест виконується з метою досягнення:

1- Правильності складання документів;

2- Оцінки об'єктів обліку;

3- Повноти документування;

4- Достовірності операції.

3. Виконання однією особою виписки виданих касових ордерів і видачі грошей з каси є доказом:

1- Низького рівня внутрішнього контролю на підприємстві;

2- Виконання працівниками несумісних функцій;

3- Наявності прямого розкрадання коштів з каси підприємства;

4- Правильної організації внутрішнього контролю.

4. Найменш надійним джерелом для доказів аудитора є:

1. Проведений аудитором огляд цінностей;

2. Внутрішні документи господарюючого суб'єкта;

3. Документальні підтвердження, отримані від третіх сторін;

4. Усне пояснення керівництва.

5. Який доказ є більш достовірним?

1- Одержаний від підприємства-замовника;

2- Одержаний аудитором самостійно;

3- Одержаний від постачальника підприємства-замовника;

4- Одержаний із засобів масової інформації.

2.3 Розв'язати задачу

Необхідно:

1. Дослідити наведену ситуацію за вихідними даними;

2. При виявлені порушень встановити вимоги, яких нормативних документів порушено та охаректиризувати подальші дії аудитора.

Вихідні дані:

Відповідно до касових звітів ЗАТ «Альфа» 5 серпня одержало за чеком №389017 для виплати заробітної плати працівникам 210000 грн., 6 серпня видано за платіжною відомістю №142-38000 грн., 8-12 серпня видана заробітна плата за видатковими касовими ордерами: Білому Б. В. - 1350 грн., Словінському С. О. - 800 грн., 13 серпня залишок суми, що була отримана для виплати заробітної плати, зданий у банк.



Використана література

аудит документ висновок звітність

1. МСА 700 "Аудиторський висновок за фінансовою звітністю ".

2. Давидов Г.М. Аудит: Навч. Посіб. - 2 -ге вид., перероб. І доп. - К., Т-во "Знання", КОО, 2001. - 363с.

3. Дмитренко І.Н.., Борисенко М.В. Методика аудиторської оцінки якості функціонування системи внутрішнього контролю підприємства - клієнтів // Аудитор України. -2004. - №18. С.17-22.

4. Дмитренко І.Н. Аудиторський ризик: підходи до оцінки // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №8. - С. 38-42.

5. Дмитренко І.Н Оцінка суттєвості помилок в аудиторській практиці: методичний аспект // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - С.59-62.

6. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К., Т-во "Знання", КОО, 2001.- 402 с.

7. Єфименко В., Зубілевич С. Аудиторські послуги (супутні аудиту роботи) // Бухталтерський облік і аудит. - 1996. - № 1. - С. 14-17.

Размещено на Allbest.ru