Амортизація основних засобів
Економічний зміст, основні функції та методи нарахування амортизації основних засобів. Метод зменшення залишкової вартості. Прямолінійний, кумулятивний, виробничий та податковий методи. Відображення нарахування амортизації у бухгалтерському обліку.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.07.2011 |
| Размер файла | 589,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні основи організації обліку амортизації основних засобів
- 1.1 Економічний зміст амортизації основних засобів
- 1.2 Функції амортизації основних засобів
- Розділ 2. Методи нарахування амортизації основних фондів
- 2.1 Прямолінійний метод
- 2.2 Метод зменшення залишкової вартості
- 2.3 Метод прискореного зменшення залишкової вартості
- 2.4 Кумулятивний метод
- 2.5 Виробничий метод
- 2.6 Податковий метод нарахування амортизації ОЗ
- Розділ 3. Бухгалтерський облік амортизації основних засобів
- 3.1 Відображення нарахування амортизації у бухобліку
- 3.2 Удосконалення обліку амортизації основних засобів
- Висновки
- Список використаної літератури
- Додатки
Вступ
Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкових відносин потребує принципово нових підходів до управління основними засобами. Зміна організаційних форм, виробничих відносин, взаємозв'язків суб'єктів господарювання вплинули на склад і структуру засобів праці. Саме їх стан і особливості відтворення формують передумови розвитку аграрного сектора України, виробничу потужність підприємств та рівень конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції.
Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування. Нині в аграрному секторі склалося викривлене співвідношення між нарахованою та використаною на інвестиційні потреби амортизацію, що негативно впливає на розвиток окремих підприємств та економіки країни в цілому.
Відсутність наукового підходу до розробки механізму відтворення основних засобів спричинила значне погіршення стану активів. Бухгалтерський облік орієнтований на вимоги податкового законодавства, а тому не враховує економічну суть категорій амортизації і зносу.
Разом з тим, процес інтеграції України у світове співтовариство зумовив впровадження національних стандартів бухгалтерського обліку, які визначають нові підходи до методики й організації бухгалтерського обліку як взагалі, так і у частині нарахування й відображення амортизації основних засобів. Таким чином, нині вкрай важливим є питання вибору моделі подальшого розвитку систем бухгалтерського і податкового обліку в цілому, і в тому числі в частині обліку амортизації.
Проблеми обліку і нарахування амортизації основних засобів є предметом особливої уваги економічної науки, оскільки амортизація як економічна категорія, одночасно виступає як витрати виробництва та як джерело відтворення і, як наслідок, впливає на широке коло економічних показників - собівартість, ціну, прибуток, податки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу тощо. Великий внесок у розробку теоретичних основ і методологічних підходів до вирішення цих питань зробили провідні вітчизняні вчені-економісти: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, С.Ф. Голов, М.Я. Дем'яненко, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Лінник, В.Б. Моссаковський, М.Ф. Огійчук, Ю.І. Осадчий, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, Л.К. Сук та інші вчені; зарубіжні дослідники: В.Ф. Палій, Я.В. Соколов, Е.С. Хендріксен, М.Ф. Ван Бреда. Проте глибокі структурні зміни в економічному механізмі вимагають постійного вдосконалення методології й методики обліку відтворення основних засобів.
Актуальність проблеми, недостатній ступінь її дослідження стосовно сучасних змін в економіці, наявність багатьох невирішених і дискусійних питань зумовили вибір теми, завдання і мету дослідження.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є дослідження обліку амортизації основних засобів на підприємствах.
Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання:
дослідити теоретичні та методологічні засади обліку амортизації основних засобів та обґрунтувати пропозиції щодо уточнення теоретичних положень, що розкривають економічну сутність амортизації і зносу основних засобів;
проаналізувати сучасний стан нарахування та відображення амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку;
розробити пропозиції щодо удосконалення амортизаційної політики.
Об'єктом дослідження є амортизація основних засобів.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних питань, пов'язаних із нарахуванням та відображенням в бухгалтерському обліку амортизації основних засобів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем нарахування та відображення в обліку амортизації основних засобів, законодавчі акти України, що регламентують питання бухгалтерського обліку та звітності.
Розділ 1. Теоретичні основи організації обліку амортизації основних засобів
1.1 Економічний зміст амортизації основних засобів
Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік) [1].
Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно. Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом. Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” основні засоби за натурально-матеріальним складом і для потреб бухгалтерського обліку класифікуються за дев'ятьма групами (рахунками).
Класифікація основних засобів за натурально-матеріальним складом наведена у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1.
Класифікація основних засобів
|
№ групи |
Субрахунки (рахунки другого порядку) |
||
|
Код |
Назва |
||
|
Основні засоби (рахунок № 10) |
|||
|
1. |
101 |
Земельні ділянки |
|
|
2. |
102 |
Капітальні витрати на поліпшення земель |
|
|
3. |
103 |
Будинки, споруди та передавальні пристрої |
|
|
4. |
104 |
Машини та обладнання |
|
|
5. |
105 |
Транспортні засоби |
|
|
6 |
106 |
Інструменти, прилади, інвентар (меблі) |
|
|
7. |
107 |
Робоча та продуктивна худоба |
|
|
8. |
108 |
Багаторічні насадження |
|
|
9. |
109 |
Інші основні засоби |
Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.
Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з наступних витрат:
суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів
витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану в якому вони придатні для використання із запланованою метою [5, с.11].
До первісної вартості не включаються:
витрати на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні (створенні) основних засобів, повністю або частково за рахунок позикового капіталу;
адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання основного засобу або доведення його до стану, придатного до експлуатації.
Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.
Вартість, що амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкту.
Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити та частину вартості об'єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.
Справедлива вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними,, фінансового стану та ін.
Щодо третього моменту, для кожного об'єкта необоротних матеріальних та нематеріальних активів слід визначити строк його корисного використання. При цьому необхідно враховувати різні чинники: прогнозований фізичний і моральний знос, можливе використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності, обмеження правового характеру щодо термінів використання об'єкта, наміри підприємства щодо строків використання та ін.
У цей час підприємства дістали право самі визначати терміни корисного використання основних засобів.
Термін корисного використання - дуже важлива складова у механізмі відтворення основних засобів. Від того, наскільки він правильно визначений, залежить успішність амортизації. Оскільки бухгалтерський облік як наука має ту особливість, що має практичну орієнтованість, то виникає необхідність опису способів встановлення термінів експлуатації. Можливі кілька варіантів.
Перший варіант передбачає визначення терміну корисного використання активів виходячи із накопиченого досвіду на підприємстві. Напевно, підприємство уже мало у розпорядженні подібний актив і використовувало його за схожих виробничих умов. Якщо так, то можна встановити термін використання нового активу виходячи із того, який підприємство мало досвід з попереднім об'єктом.
Для тих, хто більше схильний діяти за інструкціями, можливо, підійде другий варіант. До 01.07.97 р., як відомо, підприємства користувалися Єдиними нормами на повне відновлення основних фондів народного господарства СРСР, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.10.90 р. № 1072 (Єдині норми). В них була здійснена досить детальна класифікація видів і груп основних засобів із зазначенням норми амортизації по кожному виду. Визначити приблизний термін корисного використання зараз за їх допомогою можна доволі легко (потрібно просто пам'ятати, що тоді застосовували прямолінійний метод): весь строк корисного використання, виражений у відсотках (100%) потрібно поділити на норму амортизації, виражену теж у відсотках. Наприклад, для обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. При неможливості отримання інформації про ринкову вартість будь-яких об'єктів через їх специфічний характер, вони переоцінюються за відновленою вартістю з урахуванням фактичного зносу.
Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).
1.2 Функції амортизації основних засобів
Головне завдання обліку амортизації - забезпечити розкриття у фінансовій звітності інформації про формування і використання коштів на відтворення основних засобів на всіх стадіях кругообороту. Функції амортизації, які реалізуються через бухгалтерський облік, наступні:
1) відображення зменшення споживчої вартості основних засобів праці;
2) формування собівартості продукції;
3) збереження основного капіталу.
Засоби праці в процесі виробництва втрачають свою вартість, тому зменшення первісної вартості на величину амортизаційних відрахувань забезпечує відображення в обліку споживчої вартості основних засобів. Одночасно амортизація забезпечує систематичне перенесення вартості основних засобів на собівартість виробленої продукції.
Не менш важливою функцією амортизації є збереження основного капіталу. Суть цієї функції полягає в тому, що через механізм амортизації забезпечується нагромадження коштів цільового призначення для відтворення основних засобів підприємства.
амортизація основний засіб бухгалтерський
Амортизацію слід розглядати як спосіб поступового перенесення вартості основних засобів, що беруть участь у виробництві, протягом терміну їх корисного використання на собівартість продукції і накопичення коштів для відшкодування витрат на їх відтворення. Тобто, перш за все, це спосіб формування джерела відтворення основних засобів через собівартість. За цією ознакою амортизація відрізняється від зносу.
За національними стандартами бухгалтерського обліку на всі основні засобі незалежно від їх участі в процесі виробництва нараховується амортизація. Однак на відміну від основних засобів виробничого призначення, амортизація яких відноситься на собівартість продукції, втрачена вартість основних засобів невиробничого призначення збільшує збитки, оскільки за їх допомогою ніяка продукція не виробляється, а джерелом відтворення є прибуток. Тому на ці активи не може нараховуватися амортизація. Зменшення вартості основних засобів невиробничого призначення повною мірою відповідає категорії зносу, тому саме цей термін і має застосовуватися до цих активів.
Амортизаційні кошти, які надійшли на підприємство у складі виручки, є джерелом створення амортизаційного фонду. Питання про використання амортизаційних відрахувань - одне з найбільш складних і дискусійних. Висловлюються думки, що амортизаційний фонд може бути джерелом тільки простого відтворення, або також і джерелом розширеного відтворення основних засобів.
Виходячи з того, що амортизаційні кошти є перенесеною вартістю основних засобів, звідси можна зробити висновок, що їх витрачання у повному обсязі на придбання таких же засобів праці є простим відтворенням. Але основні засоби використовуються тривалий час, тому можлива ситуація, коли за своїми характеристиками, внаслідок дії науково-технічного прогресу, створені подібні активи будуть продуктивнішими і дешевшими. Тобто для того, щоб відновити сукупну дієздатність основних засобів, які вибувають, потрібно витратити менше коштів, ніж накопичено в амортизаційному фонді. У цьому разі, при придбанні засобів праці на всю суму коштів амортизаційного фонду, здійснюється розширене відтворення. Таким чином, економічне призначення амортизаційного фонду, як джерела простого відтворення, не виключає можливості його використання і для розширеного відтворення.
Особливість амортизації виявляється в тому, що вона виконує свої функції тільки за умови беззбиткової діяльності підприємства, тобто необхідне реальне надходження коштів на підприємство у розмірі не менше визначеної собівартості продукції, частина з яких буде джерелом для створення амортизаційного фонду, що використовуватиметься за цільовим призначенням на відтворення основних засобів.
Розділ 2. Методи нарахування амортизації основних фондів
2.1 Прямолінійний метод
Прямолінійний метод не є метод, з яким бухгалтери зустрічаються вперше. Метод нарахування амортизації, що діяв до впровадження нових стандартів бухобліку, був, по суті, прямолінійним (лінійний метод, метод рівномірного списання, рівномірний метод). З тією лише різницею, що вартістю, яка амортизується, вважалася вся первісна вартість об'єкта без вирахування ліквідаційної. Підприємства також не мали права самостійно провадити амортизаційну політику.
Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що "річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно" [1].
Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:
Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.
При застосуванні цього методу:
річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об'єкта;
сума зносу накопичується рівномірно;
залишкова вартість об'єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості [7, с.24].
2.2 Метод зменшення залишкової вартості
За ПБО-7 це метод, "за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість. Нарахування амортизації проводиться щомісячно" [1]. Зобразимо зміст норм стандарту у вигляді формул:
Застосування методу зменшення залишкової вартості передбачає використання фіксованої (у відсотках) норми річної амортизації. Цей метод засновано на припущенні, що новий об'єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність) з року в рік меншає. Відповідно в перший рік експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигід, ніж в кожному наступному.
Отже, при цьому методі економічно обґрунтовано нарахування більшої амортизації в першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі.
2.3 Метод прискореного зменшення залишкової вартості
При цьому методі "річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно" [1].
У формулах це матиме вигляд:
2.4 Кумулятивний метод
При кумулятивному методі нарахування амортизації основних засобів "річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання" [1].
Кумулятивний метод заснований на використанні кумулятивного коефіцієнта, який змінюється залежно від числа років, що залишилися до кінця передбачуваного терміну експлуатації об'єкта. Тому в наведеній нижче формулі знаменник - показник постійний, а чисельник змінюється щороку.
Після того як визначено кумулятивний коефіцієнт, необхідно визначити річну і щомісячну суми амортизації.
2.5 Виробничий метод
Виробничий метод нарахування амортизації ОЗ - це метод, за яким "місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство передбачає зробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів" [1].
Цей метод можна назвати також методом нарахування амортизації пропорційно обсягу виконаних робіт.
Виробничий метод засновано на припущенні, що розмір амортизації (зносу) залежить від інтенсивності експлуатації об'єкта незалежно від терміну, тобто тривалість (кількість років) експлуатації об'єкта не впливає на суми амортизації, що нараховується).
Сума нарахованої амортизації залежить від обсягу виконаної роботи. Сума зносу накопичується також залежно від обсягу послуг. Пропорційно обсягу виконаних робіт зменшується і залишкова вартість. Цей метод нарахування амортизації можна застосовувати в тому випадку, якщо обсяги виконаних робіт (продукції, що виготовляється, послуг, що надаються) може бути визначена досить точно.
2.6 Податковий метод нарахування амортизації ОЗ
Закон про прибуток, на відміну від ПБО-7, жорстко регламентує порядок нарахування амортизації і не допускає можливості якого-небудь вибору. Тому, який би метод (або методи) не вибрало підприємство для нарахування амортизації у бухобліку, в податковому обліку потрібно діяти, твердо дотримуючись вимог, викладених у ст.8 Закону про прибуток, який так і називається “Амортизація”. Цей документ регламентує не тільки порядок нарахування амортизації, але й податковий облік основних фондів загалом. З погляду оподаткування інтерес викликають не основні фонди як такі, а тільки їх вплив на об'єкт оподаткування. А цей вплив проявляється, переважно, через амортизацію, оскільки на її суму зменшується прибуток, що підлягає оподаткуванню.
Згідно податкового обліку ОФ поділяють на три групи:
Група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;
Група 2 - автотранспорт, меблі, побутові прилади, включаючи ЕОМ, інформаційні системи, телефони, інше конторське обладнання, устаткування, приладдя до них;
Група 3 - інші ОФ, не віднесені до до груп 1 і 2.
До основних правил податкового обліку основних фондів слід віднести:
амортизується не вартість (як у бухобліку) ОФ, а витрати на їхнє виготовлення, придбання або поліпшення;
об'єктом нарахування амортизації є балансова вартість групи;
для цілей податкового обліку обов'язковий пооб'єктний облік балансової вартості основних фондів групи 1, а з 01 січня 2002 року - і для основних фондів груп 2 і 3, які будуть придбані (виготовлені) та введені в експлуатацію. До 2002 року ОФ групи 2 і 3 враховувалися за сукупною балансовою вартістю групи.
Бухгалтерський облік вимагає аналітичний облік основних засобів, незалежно від того, що податковий облік дозволяв вести тільки погруповий (для груп 2 і 3).
Порядок нарахування амортизації викладено у пп.8.3.1 ст.8 Закону про прибуток і може бути подано у вигляді формули:
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп ОФ на початок звітного (податкового) періоду в слідуючому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):
Група 1 - 1.25 %;
Група 2 - 6.25 %;
Група 3 - 3.75 %.
Норми амортизації - показники задані, вони встановлені п.8.6 ст.8 Закону про прибуток. Для правильного визначення суми амортизаційних відрахувань велике значення має правильне розрахування балансової вартості групи основних фондів, яке у податковому обліку є одним із ключових. Згідно Закону про прибуток балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Б (а) = Б (а-1) + П (а-1) - В (а-1) - А (а-1),
де
Б (а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б (а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П (а01) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, протягом періоду, що передував звітному;
В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів проятгом періоду, що передував звітному;
А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
Форма розрахунку законом не встановлена, тому її можна самостійно розробити.
Норми амортизації застосовуються до балансової вартості груп на початок періоду. Тому витрати на придбання основних засобів, здійснені в поточному кварталі, почнуть амортизуватися тільки з наступного кварталу. І навпаки: основні фонди, що вибули в поточному кварталі, зменшать балансову вартість групи тільки на початок наступного періоду. Це необхідно враховувати при здійсненні операцій, внаслідок яких зменшується балансова вартість груп.
Розділ 3. Бухгалтерський облік амортизації основних засобів
3.1 Відображення нарахування амортизації у бухобліку
Для відображення у бухгалтерському обліку сум нарахованої амортизації призначено рахунок 13 "Знос необоротних активів".
Субрахунки рахунку 13 відповідають трьом видам необоротних активів:
131 "Знос основних засобів";
132 "Знос інших необоротних матеріальних активів";
133 "Знос нематеріальних активів".
Відповідно до інструкції № 291 за дебетом рахунку 13 "знос необоротних активів" відображають "зменшення суми зносу". Таке зменшення відбувається у випадках:
вибуття активу (незалежно від причини вибуття);
уцінки активу, який раніше недооцінювали;
уцінки раніше дооціненого активу.
За кредитом рахунку 13 "Знос необоротних активів" відображають суми:
нарахованої амортизації;
збільшення зносу необоротних активів у разі їх дооцінки.
Нарахування амортизації відображають оборотом за кредитом рахунку 13 у кореспонденції з рахунками обліку витрат. Тому бухгалтерські записи переважно залежать від того, який варіант обліку витрат застосовують на підприємстві: із застосуванням рахунків тільки класу 9 або з одночасним застосуванням рахунків класу 8 і 9. Виняток становлять лише записи, що відображають нарахування амортизації вартості необоротних активів, які використовують в інвестиційній діяльності або у зв'язку з надзвичайними подіями. Підприємства, які для обліку витрат застосовують одночасно рахунки класів 8 і 9, для обліку операцій, що відносяться до інвестиційної діяльності або до надзвичайних подій, рахунки класу 8 не використовують, оскільки ці рахунки призначено лише для обліку витрат операційної діяльності.
Якщо підприємство для обліку витрат застосовує рахунки тільки класу 9, при нарахуванні амортизації субрахунки рахунку 13 кореспондують безпосередньо з рахунками обліку витрат діяльності. При цьому у кожному конкретному випадку кореспондуючий рахунок залежить від напрямку використання об'єкта (способу одержання підприємством економічної вигоди). Тому в аналітичному обліку об'єкти необоротних активів усередині кожного рахунку або субрахунку доцільно згрупувати за цією ознакою.
Відповідно до п.17 ПБо-7 переоцінка об'єкта основних засобів, інших необоротних матеріальних активів передбачає переоцінку як суми їх первісної вартості, акт і суми накопиченого зносу [1]. Сума переоцінки зносу відображається у бухгалтерському обліку по-різному і залежить від:
виду переоцінки (дооцінка або уцінка);
видів та сум попередніх переоцінок.
ПБО 7 пропонує проводити нарахування амортизації із застосуванням таких методів:
прямолінійного;
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивного;
виробничого [1].
Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигід змінюється, обирається інший метод нарахування амортизації.
3.2 Удосконалення обліку амортизації основних засобів
Основні засоби є одним з основних елементів у балансі практично будь-якого підприємства. Визначальними чинниками, які впливають на залишкову вартість, є вибраний метод амортизації, строк корисного використання об'єктів та встановлена ліквідаційна вартість. Але ці питання не регламентуються стандартами і в практичній діяльності вирішуються зовсім не з позицій доцільності, а з намаганням мінімізувати витрати часу та фінансів, обираючи найпростіші варіанти. Це призводить до нівелювання показників наявності та використання основних засобів для користувачів фінансової звітності і робить неможливим порівняльний аналіз на декількох підприємствах, особливо за відсутності розкриття цього питання в обліковій політиці.
За статистикою в Україні здебільшого використовують податковий, прямолінійний та метод зменшення залишкової вартості.
Найбільший вплив на вибір методу нарахування амортизації у практичній діяльності мають такі фактори:
1. простота/складність методу та можливість його застосування
2. вплив на собівартість продукції та вартість засобів у звітності
3. кваліфікація робітника, уповноваженого вирішувати це питання
4. наявність корпоративної політики у сфері нарахування зносу
Не існує єдиної думки щодо найкориснішого або найдоцільнішого з методів. Значну кількість прихильників має податковий метод. На думку С. Єленчук, найбільш прийнятним для української економіки є прямолінійний метод [6, с. 206].Н. Горицька вважає найкориснішим для підприємств кумулятивний метод [4, с.24].С. Євтушенко притримується думки, що найбільш придатним до практичного застосування (в с/г підприємствах) є метод прискореного зменшення залишкової вартості [5, с.12].Н. Виговська стверджує, що якщо основні засоби приносять більші доходи на початку строку їх корисної служби, то найдоцільніше застосовувати методи прискореної амортизації [3, с.12].Т. Кононенко та В. Замлинський пропонують використовувати метод подвійного зменшення залишкової вартості з поділом всіх основних засобів на чотири групи з чітко визначеними строками експлуатації об'єктів [7, с.28].
У питанні вибору методу нарахування амортизації пропонуємо виходити з двох позицій:
1. принцип обачності
2. очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання об'єктів
Принцип обачності. Найбільше принципу обачності відповідає метод зменшення залишкової вартості, який дає найбільшу суму амортизації в перші роки використання об'єкта. Слідом за ним йдуть метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний. За рівномірного випуску продукції показники виробничого методу наближаються до прямолінійного. В перші роки приблизно такий же результат дає податковий метод.
Очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання об'єктів. Як показує практика, при виборі методу амортизації часто відбувається нехтування даним критерієм. Доцільним вважаємо законодавче закріплення запропонованого алгоритму вибору амортизації в залежності від типу основного засобу, представленого на рис 3.1.
Запропонований алгоритм може застосовуватись практично на всіх підприємствах, крім сільськогосподарських. В основу покладено умовний поділ основних засобів на 2 типи: а) безпосередньо зайняті у виробництві, допоміжні та обслуговуючі (рахунки обліку 104, 105, 106); б) інші основні засоби, які в основному представляють інфраструктуру підприємства (рахунки обліку 102, 103, 107, 108, 109). Стосовно першого типу об'єктів, то для всіх основних засобів, щодо яких є можливість достовірно та з мінімальними витратами визначити обсяг виробленої продукції, застосовується виробничий метод.
Рис.3.1 Алгоритм вибору методу амортизації основних засобів
Для транспортних засобів, цей метод пропонується в обов'язковому порядку. Якщо ж визначити фактичну потужність важко або неможливо, то застосовується один з т. зв. прискорених методів, що сприятиме швидшому поверненню капітальних вкладень. Для цього всі засоби першого типу згруповано на три класи, в основу яких покладено швидкість зносу (насамперед морального) та характер застосування. До першого класу відносять високотехнологічні об'єкти - електронно-обчислювальні машини, периферійну техніку, інформаційні системи - та пропонується використовувати метод зменшення залишкової вартості, який показує найшвидшу динаміку амортизації.
До другого класу відносять основну масу виробничих об'єктів - різноманітні машини та устаткування, верстати, двигуни, пристрої - із застосуванням методу прискореного зменшення залишкової вартості, який за обсягами нарахованої амортизації показує усереднений результат серед трьох прискорених методів. Третій клас складають допоміжні об'єкти - інструменти, прилади, офісне обладнання - з використанням кумулятивного методу. Групування основних засобів зроблено на основі Державного класифікатора “Класифікація основних фондів”.
До другого типу основних засобів (рахунки обліку 102, 103, 107, 108, 109) віднесено специфічні об'єкти, які можуть не приймати безпосередньої участі у виробничому процесі, важко визначити їх фактичну потужність та не складають питому частину основних засобів на підприємствах (крім сільськогосподарських). До цієї групи пропонуємо застосовувати прямолінійний метод.
Наступним моментом, який суттєво впливає на величину нарахованої амортизації, є визначення строку корисного використання. Надана свобода в цьому питанні приводить до того, що на однаковий об'єкт на різних підприємствах такий строк може суттєво відрізнятись. Дослідження процесу нарахування амортизації в інших країнах показує, що прогресивним підходом є законодавчий поділ основних засобів на групи зі встановленням строків корисного використанням.
Нові підходи до обліку амортизації основних засобів зумовили необхідність удосконалення первинних документів бухгалтерського обліку для детальнішого відображення інформації про об'єкти основних засобів, оскільки існуючі форми не в повному обсязі забезпечують інформацією бухгалтерів. З метою нарахування амортизації на основні засоби без здійснення додаткових вибірок і розрахунків, враховуючи, що інвентарна картка є уніфікованим документом, а для розрахунку амортизації за методами, передбаченими національними стандартами потрібні різні дані, пропонуємо здійснити її вдосконалення додатками, диференційованими за методами амортизації. Схема організації обліку нарахування амортизації наведена на рис.3.2.
Пропонована Модифікована (уточнена) Діюча
Рис.3.2 Схема організації обліку нарахування амортизації
Іншим ключовим моментом є визначення ліквідаційної вартості основних засобів. Відсутність загальноприйнятої методики призвела до того, що цей показник оцінюється навмання і не ґрунтується на яких-небудь наукових засадах.
Виходячи з визначення ліквідаційної вартості, її можна розрахувати за формулою:
Л = (М * Ц - В) * (І/100) n
де Л - ліквідаційна вартість;
М - кількість отриманих матеріальних цінностей від ліквідації об'єкта;
Ц - ціна за одиницю отриманих від ліквідації матеріальних цінностей;
В - витрати, пов'язані з продажем/ліквідацією;
І - середній річний індекс споживчих цін протягом n років;
n - кількість років корисного використання об'єкта.
Зрозуміло, що індекс споживчих цін майбутніх років можна взяти лише прогнозний або скористатись усередненим показником за декілька останніх років. Але за умов високих темпів інфляції може скластись ситуація, коли розрахункова ліквідаційна вартість перевищить первісну. Тому неприпустимо співставляти ліквідаційну (як майбутню) та первісну вартості при розрахунку амортизації. Пропонуємо внести зміни до визначення ліквідаційної вартості, виклавши його у такій редакції: ліквідаційна вартість - теперішня (поточна) сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Ліквідаційну вартість доцільно розраховувати лише для об'єктів, що знаходяться на рах.103, 104, 105 та мають у своїй структурі суттєву однорідну складову (метал, будівельні конструкції і т.д.). Для всіх інших пропонуємо встановлювати ліквідаційну вартість у розмірі 1 грн. (це пояснюється тим, що для розрахунку амортизації методом зменшення залишкової вартості обов'язково потрібна ліквідаційна вартість, більша за нуль).
Наведені рекомендації дозволяють встановити єдині підходи до нарахування амортизації на всіх підприємствах та підвищити якість облікової інформації.
Висновки
Відсутність єдиних підходів до тлумачення поняття амортизації призвело до теоретичної колізії, а саме до ототожнення категорій зносу та амортизації. Дослідження сутності амортизації та її функцій, з урахуванням історичного аспекту розвитку проблеми, довели, що амортизація - це, перш за все, спосіб поступового перенесення вартості основних засобів на собівартість виробленої продукції. Також амортизація є важливою і невід'ємною складовою процесу кругообороту капіталу. Зокрема, через собівартість амортизаційні відрахування включаються в ціну продукції та повертаються на підприємство в складі виручки, з якої формують амортизаційні кошти цільового призначення для відтворення основних засобів. Отже, амортизація - це спосіб поступового перенесення вартості основних засобів, які беруть участь у виробництві, протягом терміну їх корисного використання на собівартість продукції і накопичення коштів для відшкодування витрат на їх відтворення. При цьому забезпечується виконання таких функцій: відображення зменшення споживчої вартості основних засобів, збереження капіталу, формування повної собівартості продукції. Методи нарахування амортизації забезпечують систематичний розподіл вартості об'єктів основних засобів протягом строку їх корисного використання, тобто від обраного методу залежить порядок розподілу сум амортизації по роках. З огляду на те, що відхилення в сумі нарахованої амортизації за трьома чинними методами прискореної амортизації є не суттєвими, з метою підвищення об'єктивності нарахування амортизації доцільним є застосування лише методу прискореного зменшення залишкової вартості, який дозволяє отримати усереднений результат між методом
Нарахування амортизації регламентується П (С) БО №7, за яким амортизація - це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Список використаної літератури
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби" від 27.04.2000 р. №92.
2. Борщ Н., Федорченко Ф. Амортизація: податковий та бухгалтерський облік. - Х.: Фактор, 2003. - 132 с.
3. Виговська Н.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи (на прикладі підприємств м. Житомира та Житомирської області) // Автореферат дис. канд. екон. наук. - К.: КНЕУ, 1999. - 21 с.
4. Горицька Н. Порядок використання чинних з 01.07.2000 р. методів нарахування амортизації згідно з П (с) БО 7 та порівняння його з існуючою міжнародною практикою // Дебет-Кредит. - 2000. - №25. - С.10-25.
5. Євтушенко С.М. Амортизація основних засобів у системі бухгалтерського обліку // Автореферат дис. канд. екон. наук. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки" УААН. - К., 2004. - 26 с.
6. Єленчук С.Г. Амортизація основних засобів - одне з найважливіших джерел інвестування // Вісник Львівської комерційної академії. - 2004. - № 16. - С. 204-208.
7. Кононенко Т., Замлинський В. Про можливості інтеграції методики нарахування амортизації // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №10. - С.24-28.
8. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. - К., 2000. - 256 с.
9. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. - 3-тє вид. допов. і перероб. - К.: Алерта, 2008. - 926 с.
Додатки
Надходження основних засобів здійснюється за схемою:
Документування надходження основних засобів
Ліквідація основних засобів за власною ініціативою
Типові проводки бухгалтерського обліку надходження основних засобів
|
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Дебет рахунка |
Кредит рахунка |
|
|
Облік придбаних основних засобів (за плату) |
||||
|
1 |
Сплачено постачальнику за договором постачання за придбаний об'єкт |
63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками |
31 “рахунки в банках” |
|
|
2 |
Відображена в обліку сплачена сума за договором поставки (без ПДВ) |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками |
|
|
3 |
На суму ПДВ (податковий кредит) |
644 “Податковий кредит” |
63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками |
|
|
4 |
Витрати, пов'язані з придбанням основних засобів (транспортні послуги, посередницькі тощо) |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
685 “Розрахунки з іншими кредиторами” |
|
|
5 |
Відображення сум ПДВ по операції 4 |
644 “Податковий кредит” |
685 “Розрахунки з іншими кредиторами” |
|
|
6 |
При придбанні легкових автомобілів відрахування до Пенсійного фонду |
949 “Інші витрати операційної діяльності” |
651 “Розрахунки по Пенсійному страхуванню” |
|
|
7 |
Зарахування придбаних об'єктів до складу основних засобів (відображення на балансі) |
10 “Основні засоби” |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
|
|
Облік будівництва основних засобів господарським способом |
||||
|
1 |
Витрати на спорудження і виготовлення основних засобів |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
205 “Будівельні матеріали”, 23 “Виробництво”, 66 ”Розрахунки з оплати праці”, 65 “Розрахунки за страхуванням” |
|
|
2 |
Зарахування збудованого об'єкта на баланс |
10 “Основні засоби” |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
|
|
Облік безоплатно одержаних основних засобів |
||||
|
1 |
Безоплатно одержані основні засоби |
10 “Основні засоби” |
424 “Неоплачений капітал” |
|
|
2 |
Витрати на транспортування і монтаж безоплатно одержаних основних засобів |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
685 “Розрахунки з іншими кредиторами” |
|
|
3 |
Зарахування витрат на транспортування і монтаж на збільшення первісної вартості безоплатно одержаних основних засобів |
10 “Основні засоби” |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
|
|
4 |
Одночасно з нарахуванням амортизації відображаємо визнання доходу |
424 “Неоплачений капітал” |
745 “Дохід від безоплатно одержаних активів” |
|
|
5 |
Відображення сум ПДВ по операції 2 |
644 “Податковий кредит” |
685 “Розрахунки з іншими кредиторами” |
|
|
6 |
Списання в порядку закриття рахунка 74 |
745 “Дохід від безоплатно одержаних активів” |
79 “Фінансові результати” |
|
|
Облік основних засобів, внесених до Статутного капіталу |
||||
|
1 |
Відображення вартості Статутного капіталу, зареєстрованої в засновницьких документах |
46 “Неоплачений капітал” |
40 “Статутний капітал” |
|
|
2 |
Засновником внесений об'єкт основних засобів в погашення заборгованості до Статутного капіталу |
10 “Основні засоби” |
46 “Неоплачений капітал” |
|
|
3 |
Витрати на транспортування, монтаж об'єкта основних засобів, внесеного в погашення заборгованості |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
685 “Розрахунки з іншими кредиторами” |
|
|
4 |
Відображення суми податкового кредиту в ПДВ |
644 “Податковий кредит” |
685 “Розрахунки з іншими кредиторами” |
|
|
5 |
Зарахування витрат на транспортування та монтаж на вартість основних засобів |
10 “Основні засоби” |
152 “Придбання (виготовлення) основних засобів “ |
|
|
Реалізація основних засобів |
||||
|
1 |
Оплачені основні засоби |
31 “Рахунки в банках” |
36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” |
|
|
2 |
Відображено реалізацію об'єкта основних засобів |
36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” |
742 “Дохід від реалізації необоротних активів” |
|
|
3 |
Відображена сума податкового зобов'язання з ПДВ |
742 “Дохід від реалізації необоротних активів” |
64 “Розрахунки за податками й платежами” |
|
|
4 |
Списана нарахована сума зносу |
131 “Знос необоротних активів” |
10 “Основні засоби” |
|
|
5 |
Відображена собівартість реалізованого об'єкта основних засобів - залишкова вартість |
972 “Собівартість реалізованих необоротних активів” |
10 “Основні засоби” |
|
|
6 |
Списано на витрати собівартість реалізованих об'єктів основних засобів |
79 “Фінансові результати” |
972 “Собівартість реалізованих необоротних активів” |
|
|
7 |
Суму доходу списано на фінансовий результат |
742 “Дохід від реалізації необоротних активів” |
79 “Фінансові результати” |
|
|
Ліквідація основних засобів |
||||
|
1 |
Відображено списання суми нарахованого зносу |
131 “Знос основних засобів” |
10 “Основні засоби” |
|
|
2 |
Списано залишкову вартість об'єкта, що ліквідується |
977 “Інші витрати звичайної діяльності” |
10 “Основні засоби” |
|
|
3 |
Сума витрат, пов'язаних з ліквідацією об'єкта основних засобів списана на фінансовий результат |
79 “Фінансові результати” |
977 “Інші витрати звичайної діяльності” |
Методи амортизації основних засобів
Документування, пов'язаних з амортизацією основних засобів
Графік документообігу для типового документу “Акт приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів”
|
Назва господарської операції |
Зміст роботи з документами (вихідні данні) |
Строк виконання |
Виконавець |
Одержувач |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів |
|||||
|
Приймання об'єкту |
1.1 Підготовка технічної документації |
за три робочі дні до дати приймання передачі |
Цех (відділ), який передає об'єкт |
приймальна комісія |
|
|
1.2 Складання (заповнення) та підписання документу |
в день приймання |
приймальна комісія |
бухгалтерія |
||
|
1.3 Перевірка та підписання документу |
протягом одного робочого дня після приймання |
бухгалтерія |
директор |
||
|
1.4 Затвердження документа |
після трьох робочих днів після приймання, але не пізніше закінчення поточного місяця |
директор |
бухгалтерія |
||
|
1.5 Відображення даних у регістрах бухгалтерського обліку |
протягом одного робочого дня після находження документації, але не пізніше другого робочого дня місяця, наступного за звітним |
бухгалтерія |
|||
|
Внутрішнє переміщення |
2.1 Складання та підписання документу |
||||
|
перший примірник |
в день приймання-передачі |
Цех (відділ), який передає об'єкт |
бухгалтерія |
||
|
другий примірник |
в день приймання-передачі |
Цех (відділ), який передає об'єкт |
цех (відділ) - одержувач |
||
|
2.2 Перевірка та відображення даних у регістрах бухгалтерського обліку |
протягом першого робочого дня після находження, але не пізніше другого робочого дня місяця, наступного за звітним |
бухгалтерія |
|||
|
Безоплатна передача |
3.1 Складання документу в двох примірниках |
затри робочі дні до дати приймання передачі |
Цех (відділ), який передає об'єкт |
бухгалтерія |
|
|
3.2 Перевірка та підписи документів |
протягом одного робочого дня після надходження документу |
бухгалтерія |
директор |
||
|
3.3 Затвердження документу |
протягом двох робочих днів |
директор |
Цех (відділ), який передає об'єкт |
||
|
3.4 Підписання документу одержувачем |
в день приймання-передачі |
Цех (відділ), який передає об'єкт |
бухгалтерія (перший примірник), одержувач (другий примірник) |
||
|
3.5 Відображення даних в регістрах бухгалтерського обліку |
протягом першого робочого дня після находження, але не пізніше другого робочого дня місяця, наступного за звітним |
бухгалтерія |
|||
|
Продаж |
4.1 Складання документу в трьох примірниках |
за три робочі дні до дати приймання передачі |
Цех (відділ), який передає об'єкт |
бухгалтерія |
|
|
4.2 Перевірка та підписання документу |
протягом першого робочого дня після находження документу |
бухгалтерія |
директор |
||
|
4.3 Затвердження документу |
протягом двох робочих днів |
директор |
бухгалтерія (перший примірник), одержувач (другий примірник) |
||
|
4,4, підписання документу |
в день приймання-передачі |
Цех (відділ), який передає об'єкт |
бухгалтерія (перший, другий примірник), одержувач (третій примірник), |
||
|
4.5 Відображення даних в регістрах бухгалтерського обліку |
протягом першого робочого дня після находження, але не пізніше другого робочого дня місяця, наступного за звітним |
бухгалтерія |
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Правила і принципи нарахування амортизації основних фонді. Можливі шляхи підвищення ефективності її нарахування. Особливості застосування прямолінійного, виробничого та кумулятивного методів амортизації. Їх переваги, недоліки та методи вдосконалення.
курсовая работа [285,0 K], добавлен 22.07.2011Погляди зарубіжних та вітчизняних вчених на сутність амортизації, її роль у відтворенні основних засобів. Методи нарахування та порядок використання амортизаційних відрахувань у бухгалтерському обліку. Шляхи вдосконалення амортизаційної політики.
курсовая работа [69,9 K], добавлен 26.03.2014Амортизаційні відрахування. Норма амортизації - встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Методи амортизації: прямолінiйний (рівномірний), прискореної амортизації, кумулятивний, зменшення залишкової вартості.
контрольная работа [99,4 K], добавлен 12.01.2008Роль і значення амортизації у відтворювальному процесі основних засобів, методика та практика нарахування амортизації основних засобів. Амортизаційна політика підприємства. Міжнародний досвід обліку амортизації основних засобів, досвід обліку в Україні.
курсовая работа [198,1 K], добавлен 31.08.2009Економічна сутність основних засобів в ринкових умовах. Облік нарахування зносу (амортизації) основних засобів. Аналіз використання основних фондів. Аудит основних засобів. Методика та організація обліку, аналізу та аудиту основних засобів в умовах АРМБ.
дипломная работа [227,1 K], добавлен 21.08.2002Економічна сутність амортизації необоротних активів. Документальне оформлення нарахування амортизації. Нормативно-правове забезпечення і методи нарахування амортизації. Відображення операцій амортизації необоротних активів у бухгалтерському обліку.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 26.08.2013Аналіз динаміки і структури основних засобів, а також їх технічного стану. Методи розрахунку суми амортизації. Організація обліку і аудиту основних засобів на УМР АТВТ "Донбасводбуд". Відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку.
дипломная работа [111,6 K], добавлен 18.11.2013Облік зносу основних засобів, витрат на їх утримання і вибуття. Методи списання вартості основних засобів і нематеріальних активів шляхом амортизації. Фактори, що впливають на обчислення величини амортизації. Норми амортизації в Нідерландах та Іспанії.
реферат [711,0 K], добавлен 21.10.2010Економічний зміст зносу та амортизації нематеріальних активів. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, строки нарахування їх амортизації. Відображення інформації про нематеріальні активи у фінансовій звітності підприємства.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 26.08.2013Нормативна база обліку необоротних активів та їх класифікація у бухгалтерському обліку. Синтетичний та аналітичний облік основних фондів, методи нарахування амортизації. Документування операцій з основними фондами та їх відображення в регістрах обліку.
курсовая работа [59,9 K], добавлен 21.01.2009
