Облік розрахунків з покупцями та замовниками
Економічна суть розрахунків з покупцями і замовниками. Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з покупцями і замовниками. Документальне забезпечення та організація обліку розрахунків підприємства. Організація обліку резерву сумнівних боргів.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.06.2011 |
| Размер файла | 687,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Бердянський машинобудівний коледж
Запорізького національного технічного університету
Курсова робота
з дисципліни : «Бухгалтерський облік ??»
спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік »
студентки групи 3-Б-35
Залецької Богдани
Роботу прийняла комісія:
____________Кондрашова С.Г.
____________Валентирова Л.І
_______________Сеніна Н.Н.
2011рік
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1 Теоретико - методологічні основи розрахунків з покупцями і замовниками
1.1 Економічна суть розрахунків з покупцями і замовниками
1.2 Форми розрахунків з покупцями і замовниками
1.3 Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з покупцями і замовниками
РОЗДІЛ 2. Методика обліку розрахунків з покупцями і замовниками
2.1 Документальне забезпечення та організація обліку розрахунків підприємства з покупцями і замовниками
2.2 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками
2.3 Облік резерву сумнівних боргів
2.4 Автоматизація обліку розрахунків з покупцями і замовниками
РОЗДІЛ 3.Практична частина
Висновки
Додатки
Використані джерела
План
Вступ
РОЗДІЛ 1 Теоретико - методологічні основи розрахунків з покупцями і замовниками
1.1 Економічна суть розрахунків з покупцями і замовниками
1.2 Форми розрахунків з покупцями і замовниками
1.3 Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з покупцями і замовниками
РОЗДІЛ 2. Методика обліку розрахунків з покупцями і замовниками
2.1 Документальне забезпечення та організація обліку розрахунків підприємства з покупцями і замовниками
2.2 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками
2.3 Облік резерву сумнівних боргів
2.4 Автоматизація обліку розрахунків з покупцями і замовниками
РОЗДІЛ 3.Практична частина
Висновки
Додатки
Використані джерела
Вступ
У процесі господарської діяльності та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідношення з іншими суб'єктами господарювання, які виникають в наслідок кругообігу господарських засобів і називаються розрахунками. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки.
У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг. У зв'язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Актуальність даної теми полягає в тому, що порядок і форми розрахунків між постачальниками і замовниками визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці. Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов'язань. У випадку здійснення передплати в бухгалтерському обліку виникає дебіторська заборгованість за авансами виданими. Можливість підприємства здійснювати розрахунки з покупцями і замовниками в результаті господарської діяльності є важливим показником його фінансової стійкості. Жодне підприємство не може існувати, не здійснюючи розрахунків з покупцями і замовниками в результаті своєї діяльності.
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у прийнятті управлінських рішень по забезпеченні ефективності розрахунків з дебіторами.
Збільшення або зниження дебіторської заборгованості приводять до зміни фінансового становища підприємства. Так, наприклад, значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською може привести до так званого технічного банкрутства. Це зв'язано зі значним відволіканням засобів підприємства з обороту і неможливістю гасити вчасно заборгованість перед кредиторами. На підставі цього необхідно проводити моніторинг і аналіз стану розрахунків з покупцями і замовниками.
Тому питання фінансового обліку і контролю розрахунків з покупцями і замовниками є актуальним і потребує дослідження.
Мета роботи полягає у вивченні і систематизації основних методичних принципів і організаційних основ удосконалення обліку в умовах чинного законодавства.
Предметом дослідження є методика і організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками.
Теоретичною і методологічною основами дослідження є Закони України(Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99Р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями),Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку ( П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО «Дебіторська заборгованість».
Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:
v документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік розрахунків з покупцями і замовниками;
v технологія використання інформаційних систем в процесі обліку розрахунків з покупцями і замовниками;
v вирішення задач з цієї теми.
Курсова робота складається зі вступу, двох розділів і практичної частини, висновків, списку використаних джерел і додатка.
У вступі обґрунтована актуальність вибраної теми,визначена мета, об'єкти дослідження.
У першому розділі "Теоретико - методологічні основи розрахунків з покупцями і замовниками " і в другому - "Методика обліку розрахунків з покупцями і замовниками " показана нормативна база, використана для обліку розрахунків з покупцями і замовниками (Закони, Додатки), розглянуті первинні документи за розрахунками з покупцями і замовниками, відображені особливості синтетичного і аналітичного обліку. Також відбиваються особливості проведення розрахунків в умовах комп'ютерної обробки облікової інформації.
Третій розділ - "Практична частина" У висновках сформульовані основні напрями по удосконаленню обліку.
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку розрахунків з покупцями і замовниками
1.1 Економічна суть розрахунків з покупцями і замовниками
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Норми П(С)БО 10 застосовуються всіма підприємствами, крім бюджетних установ. Керуватися зазначеним Положенням слід з урахуванням правил, встановлених іншими П(С)БО.
Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає в тому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться пряме надходження грошових коштів або отримання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції. Факторинг - вид фінансово-комерційних послуг, суть яких полягає у придбанні банками та іншими фінансовими організаціями боргів підприємств (зобов'язань з оплати поставлених товарів і виконаних робіт або послуг).
Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого надходження грошових коштів, наприклад отримання активів за допомогою бартерних операцій, отримання дивідендів акціями інших підприємств.
Умовою достовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретно визначено ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальні документи, що підтверджують факт отримання покупцем певної кількості продукції за договірною ціною на зафіксовану суму. Якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок виконання робіт або надання послуг, підставою для її оцінки служать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних робіт і послуг. Відвантажені товари, виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями, які до їх погашення також облічуються в сумі дебіторської заборгованості. Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою належно оформлених векселів, а також умовами договорів купівлі-продажу або підряду.
З наведеного випливає, що відображати в Балансі та інших формах звітності підприємства дебіторську заборгованість належить лише в тому разі, коли існує імовірність її погашення, внаслідок чого підприємство отримає економічну вигоду, і якщо при цьому вона може бути достовірно оцінена.
Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення; ймовірності її погашення; оцінки її відображення в балансі (малюнок 1).
Розрізняють поточну і довгострокову дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від дати балансу. Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців від дати балансу. У балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І «Необоротні активи» за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість», а короткострокова - у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками», «Інша поточна дебіторська заборгованість».
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первинною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) у періоді її нарахування.
Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між первинною її вартістю та резервом сумнівних боргів. Первинна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги складається із суми заборгованості покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи, послуги відповідно до укладених договорів, яка залишилася не погашеною на дату складання звітності.
Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення. Господарства можуть також вступати в розрахункові взаємовідносини з окремими особами, наприклад, для виконання різних доручень при видачі грошових коштів підзвіт, одержанні кредитів на індивідуальне житлове будівництво і господарське влаштування.
Встановлення господарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене виникненням між ними певних прав та зобов'язань.
Під зобов'язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.
На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому дій (або бездіяльності), внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою.
Виникнення заборгованості пов'язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони - обов'язок оплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською заборгованістю.
Тому правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги.
Затримання оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне надходження коштів за реалізовану продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів у веденні господарства.
Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.
Завданнями бухгалтерського обліку розрахункових операцій є:
- дотримання встановлених правил розрахункових відносин;
- своєчасність розрахунків і запобігання випадкам прострочення сплати дебіторської заборгованості;
- періодична звірка даних бухгалтерського обліку безпосередньо з дебіторами;
- правильне і своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій, їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку;
- своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків;
- своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку; своєчасне взаємне звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;
- недопущення нереальної дебіторської і кредиторської заборгованості.
Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.
На підставі Закону України від 06.10.1995 р. № 372/95-ВР «Про внесення змін до статті 460 цивільного кодексу Української РСР» зі змінами і доповненнями, встановлений загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність), тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)
Термін позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з моменту відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) або з моменту здійснення розрахунків, передбачених умовами договору.
Якщо умовами договору не передбачені ці терміни, тоді відлік терміну позовної давності починається з:
а) дати надходження коштів на поточний рахунок підприємства-продавця (якщо товари замовникові не відвантажені, роботи не виконані);
б) дати відвантаження підприємством-постачальником продукції, надання послуг (якщо оплата від замовника (покупця) не надходила);
в) дати оприбуткування товарно-матеріальних цінностей підприємством-покупцем або відображення в бухгалтерському обліку виконаних робіт, наданих послуг підприємством-замовником (якщо оплата не здійснена).
Існують і скорочені терміни позовної давності (до шести місяців), зокрема за позовами:
а) про недостачу проданих речей;
б) про оплату продукції низької якості;
в) про виявлені недоліки в роботі за договором підряду;
г) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення.
Зміна терміну позовної давності не допускається.
Закінчення терміну позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.
Суми кредиторської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності відносяться на результати фінансово-господарської діяльності у наступному місяці після закінчення терміну позовної давності і відображуються у складі інших операційних доходів на субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості». При списанні з балансу кредиторської заборгованості з терміном позовної давності, що минув, виникає об'єкт обкладення податком на додану вартість і відображується в обліку методом «червоне сторно» за дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» і кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» або 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Наявність дебіторської заборгованості свідчить про вилучення коштів з обороту підприємства. Вона виникає з вини покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи (надані послуги).
Для стягнення дебіторської заборгованості встановлені також терміни позовної давності. Дебіторська заборгованість з терміном позовної давності, що минув, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансової діяльності після того, як були прийняті всі заходи для її стягнення (пред'явлення претензій, позовів до суду (господарського суду) до дебіторів-підприємств і до суду - до фізичних осіб).
Бухгалтерський облік розрахунків з дебіторами ведеться на таких рахунках:
16 «Довгострокова дебіторська заборгованість»;
36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»;
37«Розрахунки з різними дебіторами»;
«Резерв сумнівних боргів».
Слід зазначити, що в новому Плані рахунків рахунки для обліку розрахункових операцій з дебіторами зосереджені в Класі З, а з кредиторами - відповідно в Класі 6. Все ж розподіл рахунків дебіторів і кредиторів має дещо умовний характер. Через це рахунки 37 «Розрахунки з різними дебіторами» і 68 «Розрахунки за іншими операціями» можуть мати одночасно дебетове і кредитове сальдо та будуть відображені в балансі розгорнуто: в активі та пасиві відповідно.
1.2 Форми розрахунків з покупцями і замовниками
Розрахунки з покупцями виникають у наслідок реалізації продукції і товарів, виконання робіт і послуг на сторону. При цьому потрібно визначитися з тим, коли продукція або товари вважаються проданими.
Принципи бухгалтерського обліку вимагають, щоб доход був врахований в тому періоду, в якому товар буде відвантажений. В даний час часто практикується попередня оплата, тобто оплата в рахунок майбутніх поставок. До фактично відвантаженого товару така оплата не вважається покупкою для покупця і реалізацією для продавця. Проте часто буває, що товар відвантажений, але гроші за нього ще не надійшли, тобто проведено продаж у кредит.
В обліку потрібно дотримуватися зв'язку доходів і видатків, тобто вони повинні бути відображені в одному періоді. Отже, якщо відвантажений товар вважати проданим, оскільки він вже покинув підприємство і спричинив видаток, то в цьому ж періоді потрібно відобразити виручку від реалізації, тобто показати відповідний доход незалежно від того, одержано чи ні гроші за відвантажений товар.
У більшості країн світу використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. Це найбільш сприятливий метод тому, що касовий метод викриває фактичний стан справ.
Положення “ Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні ” чітко визначено, що датою реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) вважається дата відвантаження (передавання) продукції, товарів (підписання документів про виконані роботи, надані послуги).
Облік розрахунків з покупцями і замовниками може здійснюватись як готівкою так і безготівковим методом.
При здійсненні розрахунків готівкою підприємства ( одержувачі платежу ) зобов'язані надавати підприємствам-платникам податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, квитанцію прибуткового касового ордера, касовий чек та інші документи, які б підтвердили факт витрати готівки. Це визначено порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, у безготівковій формі через банк. Вони бувають іногородніми та одногородніми. В Україні безготівкові розрахунки можуть здійснюватись за такими формами:
- платіжними дорученнями;
- платіжними вимогами-дорученнями;
- чеками;
- акредитивами;
- векселями;
- інкасовими дорученнями ( розпорядженнями ).
Підприємство само обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями та установами.
Банк на договірній основі проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, перераховуючи грошові кошти з рахунків підприємств в черговості, встановлюваній керівником підприємства згідно з Положенням “ Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України ”.
Якщо на підприємстві накопичились документи по платежах з безспірним стягненням коштів, згідно діючого законодавства України, оплата їх проводиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за календарним надходженням цих документів. Документи, представлені до банку, повинні мати такі реквізити: назву, номер розрахункового рахунку, число, місяць, рік їх виписки. Число вказується цифрами, місяць - прописом, рік цифрами.
Платіжні документи виписуються як правило під копіювальний папір в кількості примірників, необхідних банку та сторонам, котрі беруть участь у розрахунках.
Однією з найбільш поширених форм розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.
Платіжне доручення являє собою розпорядження власника рахунку в банку на перерахування грошових коштів на рахунок іншого підприємства. Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти днів від дати його виписки. Банк приймає доручення тільки в тій сумі, яка може бути по наявності грошових коштів на рахунку. Платіжними дорученнями підприємства можуть здійснювати такі перерахування:
- підприємствам, організаціям на виплату заробітної плати, за організований набір робітників, для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення в місцевостях, де немає банків;
- окремим громадянам: авторський гонорар, пенсії, аліменти, заробітну плату, командировочні витрати;
- для зарахування на рахунок в банках торгової виручки, податків та інших коштів.
Платіжними дорученнями здійснюються розрахунки по взаємній заборгованості, планові платежі, попередня оплата за товари, послуги.
Розрахунки за допомогою платіжних вимог-доручень є формою розрахунків, яка об'єднує форму розрахунків платіжними вимогами з дорученням покупця на оплату товарів або послуг. Платіжна вимога-доручення складається з двох частин:
- верхня частина - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому продукції або наданих послуг;
- нижня частина - доручення платника своєму банку вказаної в графі “ суми до оплати ”.
Платіжна вимога-доручення заповнюються постачальником і передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. Нижня частина цього документу заповнюється платником у разі згоди оплатити платіжну вимогу-доручення і після цього здається ним до обслуговуючого його банку.
Якщо платіж необхідно здійснити телеграфом, то постачальник на всіх примірниках платіжної вимоги-доручення зверху на полях робить надпис “ Платіж виконати телеграфом ”. Платіжні вимоги-доручення можуть бути використані для здійснення попередньої оплати.
Розрахунки за допомогою чеків використовуються для постійних розрахунків, що гарантують перерахування грошей незалежно від стану розрахункового рахунку платника. Чеки, що видаються банком, зброшуровані в книжки по 10, 20, 25, 50 залежно від потреб платника і виготовлені за зразками, затвердженими Національним банком України.
Термін дії чекової книжки встановлює банк за погодженням з підприємством.
Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, що веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму грошових коштів.
Гарантована оплата чека забезпечується за рахунок депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку в банку чекодавця і наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавцем при наданні чекової книжки.
Підприємство для одержання чекової книжки надає банку заяву за підписом осіб, уповноважених правом підпису документів для здійснення операцій на розрахунковому рахунку, з відтиском печатки. Разом з заявою банку надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавцем. Термін на пред'явлення чека в установу банку чекодержателем - 10 днів без урахування дня його заповнення. Після закінчення вказаного терміну чек банком не приймається. Банк при видачі чекової книжки на палітурці проставляє граничну суму - ліміт, затверджує її підписом управляючого банком та печаткою.
Чек виписує чекодавець і проставляє такі реквізити:
- суму - цифрами в спеціальній зоні правої частини чека і прописом - в центральній частині чека;
- мотив для перерахування над графою “ сума прописом ”;
- найменування одержувача платежу в полі “ кому ”;
- дату, місце заповнення на спеціальних полях чека.
Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відведених сторінках в кінці чекової книжки. Чекодержатель здає до банку чеки з реєстрами. В реєстрі мають бути відображені такі реквізити:
- найменування банку платника (чекодавця), його номер, найменування і номер банку, кореспондентський рахунок банка платника, номер коррахунку;
- номер рахунку чекодавця;
- сума чека;
- номер чека.
Реєстр підписується і завіряється печаткою чекодержателя згідно картці зразків.
При наданні виписаного для оплати банку одержувача чек має бути завірений підписом посадових осіб чекодавця та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.
Після закінчення терміну дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на розрахунковий рахунок власника книжки. За його дорученням ліміт витрат по книжці може бути доповнений. На підприємствах чекові книжки мають зберігатися як бланки суворої звітності. Для обліку розрахунків чеками використовується рахунок № 313 “ Інші рахунки в банках ”.
Розрахунки акредитивами. Акредитивна форма розрахунків використовується за договором між постачальником і покупцем для прискорення надходження коштів на розрахунковий рахунок.
Акредитив - це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контракту згідно договору. Банк відкриває акредитив і здійснює платежі постачальникам або надає право банку здійснювати такі ж платежі при умові пред'явлення документів, обумовлених в акредитиві.
У банку покупця або постачальника можуть бути відкриті такі акредитиви:
а) покриті (депоновані в банку постачальника або в банку платника);
б) непокриті (гарантовані).
Акредитивна форма розрахунків невигідна покупцеві, тому що змушує його відволікати вільні кошти і перераховувати їх з розрахункового рахунку на рахунок акредитивів. Акредитиви бувають відзивні і безвідзивні. Покритим, депонованим в банку постачальника є акредитив, при відкритті якого банк покупця перераховує кошти платника до банку постачальника (банк-виконавець) за умови зарахування його на окремий балансовий рахунок “ Акредитиви ” на увесь термін дії зобов'язання банку покупця. Прийнятий до виконання акредитив у банку платника зараховується на позабалансовий рахунок “ Акредитиви до оплати ”.
Непокритий (гарантований) акредитив - це акредитив, що відкривається покупцеві у банку постачальника шляхом надання йому права списувати всі суми акредитива за розрахунком банка покупця.
За домовленістю покупця і постачальника здійснюється відкриття банком одержувача гарантованих акредитивів у банку постачальника.
Відзивний акредитив - такий, що може змінюватися або анулюватися банком постачальника без попередньої згоди з постачальником.
Безвідзивний акредитив - такий, що змінюється або анулюється тільки при погодженні з постачальником.
Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем. Строк дії і порядок розрахунків акредитивами встановлюється договором між платником і постачальником. Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку заяву, в якій вказує:
- номер договору, за яким відкривається акредитив;
- найменування постачальника і найменування банка, що виконує акредитив;
- вид акредитива, тобто загальну назву товарів або послуг, що оплачуються за рахунок акредитива;
- умови реалізації акредитива (документи, види товарів тощо);
- сума акредитива.
Для одержання грошових коштів по акредитиву, депонованому в банку постачальника, постачальник, котрий відвантажив продукцію, надає реєстр розрахунків і необхідні документи, обумовлені акредитивом, в обслуговуючий банк до закінчення строку дії акредитива. Не приймаються до оплати з акредитива документи без дат відвантаження, номерів і дат прийомо - здаточних документів, номерів квитанцій.
Акредитиви в банку постачальника закриваються в таких випадках:
- після закінчення обумовленого строку акредитива;
- за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його строку. Недовикористана сума перераховується банку платника на рахунок, з якого депонувалися кошти;
- за заявою одержувача по відзивному акредитиву про відмову від акредитива повністю або частково. Акредитив закривається або зменшується в день одержання сповіщення від банка покупця.
Акредитиви можуть використовуватися для оплати векселів у тих випадках, коли місце оплати їх визначено за місцем знаходження векселедавця.
Нині звертається увага на широке використання при розрахунках векселів. Вексель - це цінний папір, що посвідчує безумовний грошовий обов'язок векселедавця сплатити до настання терміну визначену суму грошей власника векселя (векселедержателю). Випускається два види векселів: Прості і переводні.
Простий вексель має такі реквізити: найменування - “ вексель ”, прості й нічим не обумовлені обіцянки сплатити визначену суму, зазначення терміну платежу, вказівка місця, де повинен здійснюватися платіж, найменування того, кому або за чиїм наказом має бути здійснений платіж, зазначення дати і місця складання векселя, підпис векселедавця.
Переводний вексель має такі реквізити: найменування - “ вексель ”, зазначення терміну платежу, підпис векселедавця, прості й нічим не обумовлені пропонування сплатити визначену суму, найменування платника.
Заборгованість по розрахунках з покупцями підприємство облічує на рахунку №34 “ Векселі одержані ”. Аналітичний облік на рахунку 34 “ Векселі одержані ” ведуть по кожному одержаному векселі.
1.3 Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з покупцями і замовниками
У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. Господарські відносини регламентуються договорами. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання. З юридичної точки зору ці права і зобов'язання виникають в момент укладення договору. В бухгалтерському обліку виникнення зобов'язань однієї сторони перед іншою відображається після здійснення однією із сторін дій, передбачених у договорі. Виникнення заборгованості пояснюється тим, що майже ніколи не збігаються моменти виконання зустрічних зобов'язань. Як наслідок, з однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив (тому, що існує ймовірність отримання майбутніх вигод) у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої -- зобов'язання погасити цю заборгованість перед кредитором.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про стан розрахунків з покупцями та іншими дебіторами та її розкриття у фінансовій звітності визначаються:
- П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;
- П(С)БО 2 «Баланс»;
- П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;
- П(С)БО 15 «Дохід»;
- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.
Із законодавчої бази розрахунки регулюються в основному такими документами як Господарський та Цивільний кодекси.
Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість -- це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату. Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
Момент виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги описується у П(С)БО 15 „ Дохід ".
У П(С)БО 2 «Баланс» наведене визначення операційного циклу як проміжного часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за окремими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла і ході такого операційного циклу, однак визнається не довгостроковою, а поточною.
Основним критерієм поділу поточної дебіторської заборгованості є величина сум цих двох видів дебіторської заборгованості. У підприємств, які займаються операційною діяльністю, переважно заборгованість за реалізовану продукцію, роботи й послуги становить найбільшу частину всієї поточної дебіторської заборгованості. Виникнення іншої поточної дебіторської заборгованості пов'язане з діяльністю підприємства, яка забезпечує або є наслідком операційної діяльності. Суми іншої дебіторської заборгованості, як правило, є меншими від заборгованості покупців та замовників за відвантажену продукцію.
Доходи від продажу визнаються отриманими в момент продажу, незалежно від дати оплати. За тією ж сумою доходів відображається первісна (історична) дебіторська заборгованість. Проте слід врахувати, що не всі доходи наберуть форму активів, тобто не всі заборгованості перед підприємством будуть погашені. У зв'язку з цим, коли у підприємства виникає безнадійна заборгованість, то вона має бути вирахувана із складу доходу. Одним із способів зменшення доходу є віднесення на витрати суми безнадійної заборгованості.
Безнадійна дебіторська заборгованість -- це така поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або позовний строк якої минув. Відповідно до Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. зі змінами і доповненнями, безнадійна заборгованість -- це заборгованість, яка відповідає одній з наведених нижче ознак:
· заборгованість, по якій минув строк позовної давності;
· заборгованість, яка не погашена через недостатність майна дебітора, якого було оголошено банкрутом;
· заборгованість, яка не погашена через брак коштів, отриманих на відкритих аукціонах при продажу заставленого майна, при умові, що інші юридичні заходи кредитора не привели до стягнення іншого майна;
· стягнення заборгованості стало неможливим у зв'язку з надзвичайними подіями;
· прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які пропали безвісти, прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
При визначенні своєї облікової політики підприємство самостійно визначає спосіб оцінки резерву сумнівних боргів. Незалежно від способу величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності.
Таким чином, облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом - П(С)БО 10. Відповідно дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну в свою дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.
Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від виду векселів, порядку заповнення реквізитів векселя та їх змісту, порядку видачі та прийняття (акцепту), передачі та авалю векселів. Вексель (нім. - заміна, обмін, розмін) - це письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Вексель відноситься до цінних паперів, які характеризуються як документ, що підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред'явленні.
Порядок бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з вексельним обігом, регулюється нормативними документами. Векселі, одержані у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, обліковуються на рахунку 162 «Довгострокові векселі одержані». Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку заповнення показників векселя та їх змісту, порядку видачі та прийняття (акцепту), передачі та авалю векселів. Оцінка векселя здійснюється в розмірі вексельної суми, зазначеної на ньому прописом та цифрами. Вексельна сума може включати відсоток як додаткову плату за час обігу векселя.
Облік векселів ведеться паралельно з обліком дебіторської і кредиторської заборгованості. Належна оплата векселя у встановлений строк погашає всі вексельні зобов'язання. Аналітичний облік по вексельним операціям ведеться за кожним одержаним векселем (за видами векселів): векселі строк сплати по яких ще не настав; векселі, дисконтовані банком; векселі не оплачені у встановлений термін.
До іншої дебіторської заборгованості відноситься видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків. Працівники підприємств можуть отримувати кредити та позики на індивідуальне й кооперативне житлове будівництво, інші цілі. Видача позик підприємством проводиться, якщо вона передбачена Статутом або іншим аналогічним документом підприємства та за наявності оформлених належним чином документів. Причому максимальний розмір позики для одного працівника законодавством не обмежується.
Видача позик здійснюється як готівкою, так і за безготівковим розрахунком, відповідно до заяви працівника. Позика може видаватись на будь-який термін, але вона повинна бути безпроцентною та поворотною. Повернення позики може визначатись числом місяців або календарним періодом. Якщо термін повернення не встановлюється або визначається моментом вимоги, то в цьому випадку працівник повинен повернути гроші в 7-денний термін з дня пред'явлення вимоги. Якщо повернення позики відбувається шляхом утримання із суми зарплати працівника, то підписується додаткова угода, в якій передбачено зобов'язання працівника повернути гроші.
Отже, облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО «Дебіторська заборгованість». Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. П(С)БО 10 визначає методи оцінки дебіторської заборгованості при зарахуванні її на баланс, на дату складання звітності та при списанні з балансу як безнадійної. Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.
Розділ 2. Методика обліку розрахунків з покупцями і замовниками
2.1 Документальне забезпечення та організація обліку розрахунків підприємства з покупцями і замовниками
«Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1999 року зі змінами і доповненнями,, встановлює порядок створення, прийняття і віддзеркалення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинної документації, облікових регістрів, бухгалтерській звітності підприємствами, їх об'єднаннями і госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності, установ і організації, основна діяльність яких фінансується за рахунок засобів бюджету.
Документація - це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами. Бухгалтерські документи використовуються для передачі розпоряджень від розпорядника виконавцеві, для управління діяльності. Документація виконує роль імпульсу, що дає початок руху облікової інформації. Вона забезпечує бухгалтерському обліку цілісне і безперервне віддзеркалення господарської діяльності підприємства. За допомогою документації контролюється правильність здійснення операцій, ведеться поточний аналітичний облік.
Первинні документи - документи, що полягають в процесі ведення господарської операції або та після її завершення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назва, код форми, зміст господарської операції, вимірники господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особисті підписи.
Основою для здійснення розрахунків з покупцями і замовниками є договір (контракт).
У договорі (контракті) вказуються умови постачання, що визначають основні права і обов'язки сторін при транспортуванні і маркіровці товарів, по страхуванню вантажів, оформленню комерційної документації, а також визначає місце і час переходу права власності на товар з продавця на покупця і ризику його випадкового ушкодження і втрати.
Форс-мажорні обставини - обставини непереборної сили, що впливають на виконання, і незалежні від сторін-учасників договори . Зобов'язання за договором оформляються так, щоб вони забезпечували чітку і повну регламентацію взаємовідносин сторін. Договір підписується головою правління і іншими уповноваженими посадовцями підприємства.
Окрім керівника, персональну відповідальність за укладення, виконання і закриття договору (контракту) несуть конкретні виконавці, відповідно до їх посадових інструкцій.
Договір (контракт) містить наступні розділи:
- назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладання;
- преамбула (повне найменування сторін; лице, від імені якого укладається договір (контракт) і найменування документів, якими керуються сторони - Статут, доручення і т. д.);
- предмет договору (контракту), де вказується вид продукції (робіт, послуг) з точною вказівкою найменування, марки, сорту або виконуваної роботи;
- кількість і якість товару (об'єми виконання робіт, надання послуг);
- базисні умови постачання товару (прийому-здачі виконаних робіт або послуг);
- ціна і загальна вартість;
- порядок розрахунків (визначається валюта, спосіб,порядок і терміни фінансових розрахунків і гарантії взаємних платіжних зобов'язань);
- умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг) - визначаються терміни, умови і місце передачі продукції, перелік товаросупроводжуючих документів;
- форс - мажорні обставини (стихійні лиха, військові дії і інші обставини, що виникли непередбачено);
- відповідальність сторін (при невиконанні договору(контракту) застосовуються штрафні санкції);
- врегулювання суперечок (умови і порядок вирішення суперечок в судовому порядку);
- термін дії договору (контракту);
- юридичні адреси і банківські реквізити сторін.
Підписаний і завірений печаткою договір (контракт) спрямовується контрагентові.
Окрім договору обов'язковою умовою відображення операцій у бухгалтерському обліку є наявність первинних документів.
На суми плати за відвантажену продукцію, виконані роботи і зроблені послуги підприємство - покупець зобов'язаний отримати від постачальника розрахункові документи (таблиця.1)
Таблиця №1 Первинні документи за розрахунками з покупцями і замовниками
Під постійним контролем працівників бухгалтерії повинне знаходитися
- підписання договорів про матеріальну відповідальність; відповідність документів оприбутковуванню, витратам матеріальних цінностей;
- наявність на підприємстві відповідних нормативних актів, норм витрати сировина на виробництво;
- первинні документи на перевезення матеріальних цінностей.
На суму плати за відвантажену продукцію, виконані роботи і зроблені послуги вітчизняним і зарубіжним покупцям і замовникам і по нарахованому податку на додану вартість на виручку складаються бухгалтерські проводки:
Дт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"
362 "Розрахунки із зарубіжними покупцями"
Кт 70 "Доходів від реалізації"
71 "Інші операційний доход"
74 "Інші доходи"
Дт 70 "Доходів від реалізації"
71 "Інші операційний доход"
74 "Інші доходи"
Кт 64 "Розрахунки по податках і платежах"
При погашенні заборгованості покупців і замовників складаються бухгалтерські проводки:
Дт 30 "Каса"
31 "Розрахунки з банком"
Кт 36 "Розрахунків з покупцями і замовниками"
Дт 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість" 34 "Короткострокові векселі отримані"
Кт 36 "Розрахунків з покупцями і замовниками"
2.2 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками
Значну частину виробленої продукції підприємство реалізовує, переважно, покупцям та замовникам. Покупці можуть розраховуватися з підприємством - постачальником за продукцію перед її отриманням(передоплата), у момент отримання (розрахунок готівкою) та після відвантаження ( післяоплата ). Підприємства, які випускають продукцію у великих обсягах і зацікавлені у її швидкій реалізації або розширенні ринків збуту, можуть іти на поступки своїм покупцям щодо терміну сплати.
Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем - дата сплати покупцем раніше отриманої продукції, у підприємства - постачальника на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.
У бухгалтерському обліку для групування інформації про дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги, узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками згідно з Інструкцією № 291 "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" призначений активний рахунок 36 « Розрахунки з покупцями і замовниками ».
Він має такі субрахунки:
361" Розрахунки з вітчизняними покупцями ";
362 " Розрахунки з іноземними покупцями ".
363 " Розрахунки з учасниками ПФГ" .
По дебету рахунку 36 " Розрахунки з покупцями і замовниками " відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, по кредиту - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства у банківських установах, у касу та інші розділи розрахунків.
Дебетове сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи,послуги).
Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" кредитується в кореспонденції з рахунками обліку коштів,розрахунків на суми платежів, що надійшли, (включаючи суми отриманих авансів) і т.п. При цьому суми Згідно з Інструкцією № 291 рахунок отриманих авансів і попередньої сплати враховуються відособлено.
Якщо за отриманим векселем, що забезпечує заборгованість покупця (замовника), передбачений відсоток, то в міру погашення цієї заборгованості робиться запис по дебету рахунка 31 "Рахунка у банках" і кредиту рахунка 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" (на суму погашення заборгованості) і 74"Інші доходи" (на величину відсотка).
Облік розрахунків з покупцями і замовниками у рамках групи взаємозалежних організацій, про діяльність якої складається зведена бухгалтерська звітність, ведеться на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" відособлено.
Рахунок 36 активний рахунок. Щоб не допустити освіти на нім кредитового сальдо, слідує облік попередніх оплат, отриманих від покупців, вести відособлено, а саме: на пасивному рахунку 681 "Аванси видані". Рахунок 36 "Розрахунків з покупцями і замовниками" дебетується на суми виникнення боргових прав, рівні підкупній вартості (відвантажених) товарів або готової продукції, виконаних робіт, наданих послуг в кореспонденції з рахунками обліку доходів від реалізації відповідних активів. Якщо на підприємство-продавця, згідно з умовами договору, покладається обов'язок по доставці товарів (продукції) до станції відправлення, витрати по такій доставці є для цього підприємства витратами звичайної (зокрема операційній) діяльності. У бухгалтерському обліку такі витрати враховуються відповідно до Інструкції № 291 і ПБУ 16 «Витрат» на рахунку 93 «Витрати на збут» з подальшим включенням їх в собівартість реалізованих товарів (рахунок 902) або реалізованої готової продукції (рахунок 901).
Рахунок 36 «Розрахунків з покупцями і замовниками» кредитується на суми виконання (погашення) покупцями і замовниками своїх боргових зобов'язань перед підприємством найчастіше в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів (якщо вступ оплати -- «друга подія») або з рахунками обліку авансів отриманих (якщо вступ оплати -- «перша подія»); рідше -- в кореспонденції з рахунками обліку розрахунків з постачальниками, якщо виконується бартерний контракт. Суми боргових прав по відношенню до покупців (замовникам), забезпечені отриманим від цих дебіторів векселем, списуються з рахунку розрахунків з покупцями і замовниками і переносяться на рахунок обліку векселів отриманих: Д-т 34 К-т 36. Віддзеркалення на рахунку 36 розрахункових операцій відбувається за наступною схемою: Схема 1.10
Аналітичний облік по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" ведеться по кожному пред'явленому покупцям (замовникам) рахунка, а при розрахунках плановими платежами - по кожному покупцю і замовнику. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечувати можливість одержання необхідних даних по: покупцях і замовникам по розрахункових документах, термін оплати яких не настав; покупцям і замовникам по не оплаченим у термін розрахунковим документам; авансам отриманим; векселям, термін надходження коштів по яких не наступив; векселям, по яких кошти не надійшли в термін.
Рахунки класу 3 припускають роздільний облік на субрахунках засобів і заборгованості в національній і іноземній валюті, включаючи векселя, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з покупцями і замовниками, дебіторами і кредиторами, що відображено в таблиці 2.1.2.
Таблиця 2.1.2 Виписка з опису інструкції плану рахунків бухгалтерського обліку
|
Зміст облікових об'єктів |
Код за планом рахунків |
Зміст облікових операцій |
Спосіб аналітичного обліку |
|
|
Розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи і послуги. |
36 |
По дебету відбивається продажна вартість, по кредиту - сума платежів по розрахунках з вітчизняними покупцями. |
Подобные документы
Класифікація та первісна оцінка дебіторської заборгованості. Методи нарахування резерву сумнівних боргів. Організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками. Шляхи вдосконалення обліку на підприємстві.
курсовая работа [88,2 K], добавлен 02.03.2014Теоретико-методологічні основи обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками. Організаційно-економічна характеристика господарства Поліської дослідної станції. Мета, завдання та джерела інформації розрахунків з покупцями і замовниками, їх аудит.
курсовая работа [737,5 K], добавлен 11.05.2009Класифікація дебіторської заборгованості. Визначення резерву сумнівних боргів. Автоматизація обліку дебіторської заборгованості. Діюча система обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві на прикладі ТОВ НВП "Лабораторна техніка".
дипломная работа [197,8 K], добавлен 18.11.2013Обґрунтування теоретичних і практичних основ організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками, а також розробка практичних рекомендацій по вдосконаленню організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві СВК "Нива".
курсовая работа [1,3 M], добавлен 20.07.2011Оцінка стану економічного механізму формування розрахунків з покупцями та замовниками. Стан і вдосконалення організації бухгалтерського обліку власного капіталу в СВК "Ружинський". Програмне забезпечення обліково-аналітичного процесу підприємства.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 11.04.2012Суть та види дебіторської заборгованості. Нормативно-правове забезпечення обліку розрахунків з покупцями та замовниками, принципи документального оформлення даного процесу на підприємстві, що вивчається. Створення та облік резерву сумнівних боргів.
курсовая работа [43,2 K], добавлен 18.12.2014- Шляхи удосконалення обліку і аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі ППОСП "Світоч"
Механізм управління дебіторською заборгованістю на підприємстві, нормативне забезпечення формування інформаційної бази; міжнародні стандарти та зарубіжний досвід. Організація обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на П(ПО)СП "Світоч".
дипломная работа [410,1 K], добавлен 04.11.2014 Сутність та форми розрахунків з покупцями і замовниками у житлово-комунальних організаціях. Нормативно-правове регулювання обліку реалізації послуг в цій галузі. Особливості ведення цього виду обліку на ВАТ "Хмельницькгаз". Шляхи удосконалення обліку.
курсовая работа [56,8 K], добавлен 23.12.2010Теоретичні аспекти обліку розрахунків з покупцями та замовниками. Загальні поняття положення (стандарту) бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій. Загальний журнал господарських операцій та оборотно-сальдова відомість.
курсовая работа [82,3 K], добавлен 13.05.2009Особливості обліку реалізації продукції і розрахунків з покупцями та замовниками. Реалізація продукції, як економічна категорія. Порядок формування собівартості реалізації та документування господарських операцій, пов’язаних з рухом готової продукції.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 28.11.2010
