Размещено на http://www.allbest.ru/

УКООПСПІЛКА ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ФІНАНСІВ

Кафедра бухгалтерського обліку

КУРСОВА РОБОТА

на тему: “Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції промислового підприємства”

(за матеріалами ВАТ “Самбірагротехмаш”)

Виконав: студент 313 групи

напрям підготовки 6.030509

“Облік і аудит”

Данчишин А.М.

Науковий керівник: ас.

Попітіч Т.В.

Львів - 2011

План

Вступ

1.Нормативно-правове регулювання формування собівартості промислового підприємства

2.Методи обліку витрат на виробництво і формування собівартості продукції

3.Документування операцій з виробництва

4.Синтетичний та аналітичний облік витрат на виробництво готової продукції промислового підприємства

5.Облік витрат на виробництво в умовах автоматизації бухгалтерського обліку

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Перехід на ринкові засади господарювання передумовлює комплекс заходів, направлених на підвищення рентабельності всіх галузей економіки, раціональне і ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів. В зв'язку з цим набуває значущої ролі вплив вартісних факторів на ефективність виробництва, обліку і контролю за формуванням собівартості продукції. Собівартість як комплексний показник повинен максимально поєднувати і відображати у вартісній формі технологічні і організаційно-економічні умови виробництва. Тільки за цієї умови показник собівартості може бути успішно використаний для покращення управління виробництвом, оцінки економічної ефективності використання основних фондів і оборотних активів, вибору оптимального варіанту технології процесу виробництва і організації його управління. В контексті цих вимог набирає актуальності відповідна організація обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Удосконалення побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов'язане з вирішенням актуальних завдань в галузі економіки. Бухгалтерський облік повинен всебічно і повно охоплювати та систематизувати господарську діяльність виробничо-комерційного підприємства, об'єднання, забезпечувати управління інформацією, здатною контролювати і оцінювати їх господарську діяльність.

Чітка побудова бухгалтерського обліку підвищує роль його як основного засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в усіх підприємствах.

Перехід виробництва на інтенсивний шлях розвитку передбачає прискорення темпів економічного росту, посилення режиму економії і ресурсозбереження.

Важливе значення відіграє науково-обгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства і об'єднань.

Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв'язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.

Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування витрат, розподілу комплексних витрат, методів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.

Мета обліку витрат і калькулювання собівартості продукції полягає в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів.

Основними завданнями обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції є:

· достовірне обчислення фактичної собівартості одиниці видів продукції (робіт, послуг);

· контроль за виконанням планових завдань величини собівартості та дотримання чинних норм і нормативів витрат;

· визначення рентабельності продукції та чинників, які впливають на її рівень;

· оцінка ефективності роботи структурних підрозділів;

· формування інформаційної бази для планування, аналізу витрат та прийняття рішень щодо ефективного використання ресурсів, покращення результатів діяльності та зменшення собівартості [4].

Різноманітні аспекти обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції досліджувались багатьма вченими, зокрема такими українськими науковцями як Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.В. Сопко, І.А. Білоусова, Л.В. Нападовська. Проте окремі наукові положення залишаються дискусійними й на сьогоднішній день. До них можна віднести:

· визначення сутності методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції;

· розробка науково обгрунтованих принципів їх класифікації;

· економічний склад собівартості і склад витрат, які її формують;

· групування витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Все вище вказане підтверджує актуальність вибраної теми даної курсової роботи, метою якої є вивчення організації та методології бухгалтерського обліку витрат на виробництво в сучасних ринкових умовах.

Об'єктом дослідження є ВАТ “Самбірагротехмаш”. ВАТ “Сасбірагротехмаш” співпрацює з відомими в місті Самборі підприємствами:

СПД "Демчина", ТзОВ"ІМВО", а також є одним із головних підпиємств по виробництву металевих конструкцій, ремонту та діяльності автомобільного транспорту.

1. Нормативно-правове регулювання формування собівартості промислового підприємства

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) і калькулювання її собівартості здійснюється відповідно до П(С)БО 16 “Витрати” та Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції, робіт, послуг та самостійно розроблених методик.

Відповідно до П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [12].

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

· витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

· витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Важливим завданням обліку витрат на виробництво є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з виготовленням продукції (виконанням робіт; наданням послуг), забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Виходячи з поставленого завдання затрати групують за двома ознаками -- за елементами затрат і за статтями калькуляції [15].

Елементи витрат -- це економічно однорідні за своїм змістом витрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено групування витрат операційної діяльності підприємства за такими елементами:

· матеріальні витрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва):

· сировини й основних матеріалів;

· покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

· палива й енергії;

· будівельних матеріалів;

· запасних частин;

· тари і тарних матеріалів;

· допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

· відрахування за пенсійне забезпечення;

· відрахування на соціальне страхування;

· страхові внески на випадок безробіття;

· відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

· відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касове обслуговування та ін.).

Групування витрат за економічними елементами використовується для планування витрат виробництва (обігу), виявлення резервів їх зниження, нормування оборотних коштів і контролю за їх оборотністю, для розрахунку економічних показників, які характеризують ефективність діяльності підприємства (матеріалоємність, трудоємкість виробництва та ін.), а також для складання Звіту про фінансові результати.

За цільовим призначенням витрати виробництва поділяються на основні і накладні. До основних належать витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і становлять її речову основу (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) витрати виробництва поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певних виробів (робіт, послуг), а тому до їх собівартості включаються прямо на підставі даних первинних документів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом (наприклад, загальновиробничі витрати), а тому між об'єктами обліку витрат (продукцією, роботами, послугами тощо) розподіляються пропорційно встановленому базису (заробітній платі робітників, матеріальним, прямим витратам тощо).

Більш детальна класифікація витрат наведена в Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) №47 від 2 лютого 2001 року [5], що показано в таблиці 1.

Таблиця 1 Класифікація витрат собівартості у промисловості за ознаками

Ознаки	Витрати
1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)	витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби
2. За видами продукції	витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію
3. За єдністю складу (однорідністю) витрат	одноелементні, комплексні
4. За видами витрат	витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції
5. За способами віднесення вартості на продукцію	витрати прямі, непрямі
6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	витрати змінні, постійні
7. За календарними періодами	витрати поточні, довгострокові, одноразові
8. За доцільністю витрачання	продуктивні, непродуктивні
9. За визначенням відношення до собівартості продукції	витрати на продукцію, витрати періоду

П(С)БО 16 “Витрати” передбачає такі види собівартості:

· виробнича собівартість продукції (робіт, послуг);

· собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

До виробничої собівартості включають:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· змінні та постійні розподілювані загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини, основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретних об'єктів витрат (тобто продукції, робіт, послуг або виду діяльності, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизаційні відрахування та ін.

Собівартість реалізованої продукції включає в себе:

· виробничу собівартість продукції, реалізованої протягом звітного періоду;

· постійні нерозподілювані загальновиробничі витрати;

· наднормативні виробничі витрати.

Однак, якщо підприємство не в змозі буде відшкодувати витрати, пов'язані з операційною діяльністю, зокрема, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, збутом продукції та інші, передбачені П(С)БО 16, воно не забезпечить рентабельність, а відтак збанкрутує. Отже, всі витрати -- виробничі та невиробничі -- повинні бути відшкодовані.

Тому на практиці виділяють ще один вид собівартості -- повна собівартість, яка складається, крім вищевказаних, ще й з витрат періоду, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, а списуються безпосередньо на фінансовий результат діяльності підприємства [6].

Планування і калькулювання собівартості продукції ДП “Воютицький спиртзавод” здійснює з врахуванням вимог “Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку”, затверджених головою Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України від 17 грудня 2002 року.

2.Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

В умовах ринкової економіки зростає значення обрання того чи іншого методу обліку витрат. При виборі системи калькулювання необхідно врахувати вид діяльності підприємства, обсяги діяльності, вид продукції (робіт, послуг), особливості виробничого процесу тощо. Адже лише правильний вибір методу обліку витрат дасть змогу отримати своєчасну, повну та достовірну інформацію щодо фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також здійснити контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат.

Організація обліку витрат залежить передусім від особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методом обліку витрат і калькулювання [13].

Особливості ринкових відносин, розширення та ускладнення завдань, які належить вирішувати підприємствам, вимагають подальшої деталізації класифікації класифікації методів обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.

Найпоширенішими методами обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості є: позамовний метод, попроцесний метод, попередільний метод, калькулювання повної собівартості, калькулювання неповної собівартості, калькулювання фактичних витрат, калькулювання нормативних витрат (нормативний метод)(рис.1).

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1 Метоти обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції

Позамовний метод обліку витрат - система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою партією виробів.

Об'єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення. Бухгалтерія повинна відкрити картку виробничого замовлення, тобто видати замовлення виробничим підрозділам на виконання операцій або їх стадій.

Після виконання замовлення в калькуляційну картку вноситься сума прямих і накладних витрат. Метод розподілу накладних витрат має бути передбачений в обліковій політиці підприємства.

Для визначення собівартості окремих замовлень попередньо необхідно здійснити розподіл загальновиробничих витрат на основі відповідної бази (величини заробітної плати, кількості відпрацьованих годин, обсягу діяльності або величини прямих витрат).

При позамовному методі обліку витрат суттєвою проблемою є розрахунок величини накладних витрат та вибір бази їх розподілу. Слід звернути увагу на умовність процесу розподілу накладних витрат. Адже, вибираючи ту чи іншу базу розподілу, заздалегідь визначається фінансовий результат діяльності, що може стати причиною необ'єктивного визначення рентабельності замовлень.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі. Наприклад, в нафтопереробній, хімічній, сталеплавильній, харчовій, цукровій промисловостях тощо.

При застосуванні попередільного методу обліку витрат визначається собівартість однотипної продукції.

Попередільний метод використовується для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожного зразка продукції), наприклад: випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, цукерок, соку, пива, фармацевтичних препаратів, взуття, одягу, виробництво цукру тощо.

Попередільний метод характеризується тим, що всі витрати є прямими відносно об'єкта калькулювання. Суть його полягає в тому, що вартість одиниці продукції визначається як частка від ділення сукупності витрат за звітний період на загальну кількість виготовленої продукції. Даний метод є відносно простим, так як всі витрати переділу є прямими і не потребують розподілу.

Попроцесний метод калькулювання використовується в тих виробництвах, де технологічний процес не складний. Особливістю цього методу є те, що витрати на виробництво узагальнюються в цілому по процесу і діляться на кількість продукції, наданих послуг або виконаних робіт.

Попроцесний метод характерний для масового виробництва із стійкою номенклатурою виробів, що випускаються протягом тривалого часу. Виробництво продукції проходить в одній або небагатьох технологічних стадіях, в яких не утворюється напівфабрикат і часто відсутнє незавершене виробництво. Попроцесний метод калькулювання поділяється на два варіанти: однопроцесний та багатопроцесний. При однопроцесному варіанті калькулювання всі виробничі витрати звітного періоду повністю відносяться на випущену продукцію, внаслідок відсутності незавершеного виробництва і випуску обмеженої номенклатури виробів у одному технологічному процесі. Багатопроцесний варіант калькулювання передбачає розподіл витрат між видами продукції і визначення собівартості продукції та ефективності роботи окремих виробничих дільниць.

Витрати на виробництво групуються за виробами або групами однорідних виробів, а собівартість калькуляційної одиниці визначається діленням витрат за звітний період з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва на кількість випущених з виробництва виробів.

Для визначення повної собівартості одиниці продукції до отриманої суми необхідно додати частку від ділення непрямих витрат на обсяг виробництва. Адже під час використання попроцесного методу припускається, що загальновиробничі витрати розподіляються рівномірно протягом усього виробничого циклу.

Нормативний метод калькулювання є попродуктним (повиробним), який відрізняється технікою калькуляційних розрахунків. При нормативному методі складають нормативну калькуляцію за діючими виробничими нормами. Враховується технологія виробництва, проходження деталей по окремих операціях обробки, карта комплектування деталей у вузли і готовий виріб.

При запроваджені нормативної системи обліку одночасно повинна функціонувати нормативна система управління витратами, яка являє собою сукупність процедур з планування, нормування, відпуску матеріалів у виробництво, складання внутрішньої звітності, калькулювання, здійснення аналізу, контролю і управління за відхиленнями.

На основі документування відхилень при нормативному методі стає можливим здійснення ефективного контролю за формуванням непрямих витрат, вчасного з'ясування причин та винуватців, усунення негативних факторів з метою уникнення перевитрат. За результатами аналізу відхилень непрямих витрат можуть вноситися і зміни до встановлених норм.

На ВАТ “Самбірагротехмаш” для обліку витрат та калькулювання собівартості продукції використовують позамовний метод.

3. Документування операцій з виробництва продукції

Одним із завдань бухгалтерського обліку є організація раціональної системи обліку витрат, понесених у виробництві продукції. При організації і веденні обліку витрат виробництва надзвичайно важливе значення має документування цих витрат, оскільки первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій, що забезпечує достовірність бухгалтерської інформації.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -- безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи -- це письмові свідчення, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення [9].

Первинні документи містять відомості про господарську операцію та фіксують факт її здійснення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів на підприємстві складаються зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

· назву документа (форми);

· дату і місце складання;

· назву підприємства, від імені якого складено документ;

· зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

· посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

· особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Облікові регістри -- це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку [15].

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати такі реквізити -- назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їхньому складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів має здійснюватися в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Рух первинних документів у бухгалтерському обліку регламентується графіком документообігу.

Роботу зі складання графіка документообігу організовує головний бухгалтер. Графік документообігу затверджується наказом керівника підприємства, установи. Ним встановлюється на підприємстві раціональний документообіг, тобто передбачається оптимальне число підрозділів і виконавців для проходження кожним первинним документом, визначає мінімальний термін його перебування в підрозділі.

Графік документообігу оформлюється у виді схеми чи переліку робіт зі створення, перевірки й обробки документів, що виконуються кожним підрозділом підприємства, установи, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

Відповідальність за дотримання графіка документообігу, а також відповідальність за своєчасне і доброякісне створення документів, своєчасну передачу їх для відображення в бухгалтерському обліку і звітності, за вірогідність даних, що містяться в документах, несуть особи, що склали і підписали ці документи.

Контроль за дотриманням виконавцями графіка документообігу на підприємстві здійснює головний бухгалтер.

Відпуск матеріалів із складу у виробництво на ВАТ “Самбірагротехмаш” здійснюється на основі лімітно-забірних карт (форма № М-8), а також накладної-вимоги (форма № М-11), що складається виходячи з потреби в матеріалах і їх залишків на складі.

Накладна складається в двох примірниках матеріально відповідальною особою (як правило, завідуючим складом). Один примірник служить підставою для списання матеріалів із складського обліку, а другий - для обліку матеріалів у виробництві (завідуючим виробництвом тощо).

Дані про наявність матеріалів на складі на початок і кінець звітного періоду, а також про їх відпуск у виробництво, відображаються в матеріальному звіті. Форми матеріального звіту, акту витрат матеріалів у виробництві і виробничого звіту про рух готової продукції затверджуються керівником організації у формі наказу про облікову політику підприємства (організації).

Звіт представляється щомісячно матеріально відповідальною особою (як правило, завідуючим складом) з доданими до нього всіма документами, що стали підставою для здійснення записів у звіті.

Витрати матеріалів у виробництві оформляються „Актом витрачання матеріалів у виробництві”. Виготовлені і здані на склад готові вироби відображаються у виробничому звіті .

Витрати на заробітну плату займають вагому частину у структурі витрат на виробництво. При документації витрат, пов'язаних з оплатою праці, з'ясовують правильність норм виробітку, розцінок. Облік робочого часу ведеться в табелі обліку робочого часу (Додаток А). Дані з табелів обліку робочого часу узагальнюються у відомостях нарахування заробітної плати (Додаток Б), дані якої є підставою для включення витрат на оплату праці до собівартості продукції.

На підприємстві ведеться Оборотно-сальдова відомість (додаток В). Оборотно-сальдова відомість призначена для узагальнення інформації з кожного бухгалтерського рахунка, використаного відповідно до Плану рахунків. Оборотно-сальдова відомість містить дані про залишки (сальдо) усіх рахунків і субрахунків, використаних підприємством і відображених у ній як на початок, так і на кінець періоду. Залишки по рахунках (сальдо) на початок періоду вказуються в лівій частині Оборотно-сальдової відомості, а на кінець періоду - у правій. Дані про залишки на початок місяця на рахунках і субрахунках (початкове сальдо) беруться з аналогічної Оборотно-сальдової відомості за попередній період. Причому залишок (сальдо) на кінець попереднього періоду повинен дорівнювати залишку на початок наступного та в цілому по Оборотно-сальдовій відомості й окремо по кожному рахунку чи субрахунку.

Обліково-аналітичний процес завершується складанням бухгалтерської (фінансової) звітності про діяльність господарюючого суб'єкта, яка складається відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а також положень (стандартів) бухгалтерського обліку, нормативно-правових актів, які регламентують питання фінансової звітності. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Бухгалтерський Баланс ВАТ “Самбірагротехмаш” (Додаток Д) складається на основі бухгалтерських записів, підтверджених відповідними первинними документами. Перед складанням балансу звіряють дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороти за звітний період.

Статті Балансу повинні бути узгодженими та дорівнювати залишкам на аналітичних та синтетичних рахунках у Головній книзі (Додаток Е,Ж) на кінець звітного періоду.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності, календарний рік.

Форма і зміст Звіту про фінансові результати (Додаток З) визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат і фінансових результатів підприємства. У 2 розділі Звіту про фінансові результати (Додаток З) “Елементи операційних витрат” узагальнюються всі витрати понесені підприємством в результаті здійснення операційної (виробничої) діяльності.

Таким чином, документування процесу виробництва на ВАТ “Самбірагротехмаш” забезпечує правильність і достовірність даних бухгалтерського обліку, які в подальшому використовуються для складання фінансової звітності.

4. Синтетичний та аналітичний облік витрат на виробництво готової продукції промислового підприємства

Для узагальнення інформації про затрати на виробництво продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачений синтетичний рахунок 23 “Виробництво”, до якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності здійснюється.

По дебету рахунка 23 “Виробництво” та його аналітичних рахунків протягом звітного періоду відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати в кореспонденції з кредитом рахунків:

20 “Виробничі запаси” (на вартість використаної у виробництві сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, технологічного палива тощо);

22 “Малоцінні і швидкозношувані предмети” (на вартість використання у виробництві інструментів, пристосувань тощо);

66 “Розрахунки з оплати праці” (на суму основної і додаткової заробітної плати та інших виплат працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

65 “Розрахунки за страхуванням” (на суму відрахувань на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття та інші соціальні заходи);

685 “Розрахунки з іншими кредиторами” (на вартість послуг, наданих сторонніми організаціями для виробничих потреб) та ін.

Наприкінці місяця на дебет рахунка 23 “Виробництво” з кредита рахунка 91 “Загальновиробничі витрати” списуються загальновиробничі витрати в частині змінних та постійних розподілюваних. Під загальновиробничими розуміють витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню роботою цехів та інших підрозділів основних і допоміжного виробництв. До них належать зокрема:

· витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо); витрати на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на службові відрядження персоналу цехів, дільниць тощо;

· амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

· амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

· витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, покращенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів) купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

· витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід та інше утримання виробничих приміщень;

· витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами й якістю продукції, робіт, послуг);

· витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища та ін.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до змін обсягу діяльності. Такі витрати наприкінці місяця списуються з кредита рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» на дебет рахунка 23 «Виробництво».

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Такі витрати розподіляють між затратами на виробництво і собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) згідно з методикою, наведеною в додатку 1 до П(С)БО 16. Положення передбачає віднесення до складу витрат звітного періоду постійних накладних загальновиробничих витрат виходячи з нормальної виробничої потужності. Нормальна виробнича потужність -- це очікуваний середній рівень виробництва, якого можна досягнути за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років із врахуванням запланованого обслуговування виробництва. Різниця між сумою постійних загальновиробничих витрат і їх сумою, обчисленою з урахуванням нормальної виробничої потужності, підлягає включенню до собівартості реалізованої продукції.

Загальновиробничі витрати, списані на рахунок виробництва, розподіляються між окремими об'єктами витрат (видами продукції, що виготовляється, роботами, послугами) пропорційно заробітній платі виробничих робітників або іншому базису, встановленому галузевою інструкцією.

Отже, на дебеті рахунка 23 “Виробництво” і його аналітичних рахунках наприкінці місяця відображаються всі виробничі затрати -- як основні, так і накладні(загальновиробничі витрати).

З кредита рахунка 23 “Виробництво” списують вартість поворотних відходів (у кореспонденції з дебетом рахунка 209 “Інші матеріали”), виробничого браку, якщо він має місце (на дебет рахунка 24 “Брак у виробництві”) і виробничу собівартість випущеної з виробництва готової продукції (на дебет рахунка 26 “Готова продукція”).

Схему рахунка 23 “Виробництво” наведено у таблиці 2.

Таблиця 2 Схема рахунка 23 “Виробництво”

Дебет Кредит
Сальдо на початок звітного періоду (незавершене виробництво)	6253	Вартість повернених на склади матеріальних ціннос-тей, зворотних відходів, побічної продукції, супутної продукції, одержаних у процесі виробництва ціннос-тей	135
Виробничі витрати за звітний період	20424	Брак у виробництві	130
Брак у виробництві (технологічний)	100	Фактична собівартість готової продукції основного виробництва.	19335
Оборот по дебету рахунку	20525	Оборот по кредиту рахунка	19600
Сальдо на початок нового звітного періоду (незавершене виробництво)	4550

собівартість облік звіт

Сальдо (дебетове) рахунка 23 “Виробництво” відображає витрати у незавершене виробництво (тобто залишки деталей, напівфабрикатів, виробів, що знаходяться в процесі виробництва). Для визначення витрат у незавершене виробництво наприкінці місяця проводиться його інвентаризація, визначається ступінь готовності виробів, а потім проводиться їх оцінка виходячи фактичних матеріальних і трудових витрат.

При визначенні фактичної виробничої собівартості випущеної з виробництва готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) використовують формулу:

ВСП = НВ_п + ВВ_п - 3В - ПП - СП ± БП - НВ_к , грн., (1)

де НВ_п - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;

ВВ_п - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

3В - зворотні витрати і відходи, грн.;

ПП - побічна продукція, грн.;

СП - супутна продукція, грн.;

БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції (1 металевий виріб, 1 т цукру, 1 т хлібобулочних виробів тощо) одержуємо за формулою

СП = ВСП / К, (2)

де СП - виробнича собівартість одиниці виробленої продукції, грн.;

К - кількість виробленої продукції, т, к-сть тощо.

На фактичну собівартість випущеної із виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг) у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 23 “Виробництво” і дебету рахунку 26 “Готова продукція” (на виробничу собівартість випущеної готової продукції).

В кінці місяця після визначення на рахунку 23 “Виробництво” фактичної виробничої собівартості випущеної готової продукції за спеціальним розрахунком необхідно визначити суми відхилень фактичної виробничої собівартості випущеної продукції від її облікової вартості. Відхилення відображаються в синтетичному та аналітичному обліку з метою визначення та відображення в бухгалтерському обліку фактичної виробничої собівартості випущеної готової продукції.

Визначені за розрахунком додатні та від'ємні відхилення фактичної виробничої собівартості випущеної продукції від її облікової вартості відображаються в обліку бухгалтерською проводкою:

-Дт 26 “Готова продукція”

Кт 23 “Виробництво” - на суму (+) додатних відхилень за місяць -Дт 26 “Готова продукція”

Кт 23 “Виробництво” - на суму (-) від'ємних відхилень за місяць способом червоного сторно.

Аналітичний облік по рахунку 23 “Виробництво” ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих підприємствах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

За дебетом відображається:

· сальдо на початок місяця, якщо є незавершене виробництво;

· фактичні витрати за місяць(в розрізі статей);

· сальдо на кінець місяця, якщо є незавершене виробництво.

За кредитом відображаються суми фактичної собівартості виготовленої готової продукції. Аналітичні рахунки визначаються підприємством самостійно. Назви статей витрат підприємство підприємство визначає самостійно з врахуванням особливостей діяльності та галузевих інструкцій.

Накопичення загальновиробничих витрат здійснюється в розрізі змінних, постійних витрат за самостійно затвердженою номенклатурою статей змінних та постійних витрат. Після узагальнення витрат обраховуються підсумки разом з початку року та сума змінних та постійних розподілюваних витрат, які списуються на рахунок 23, та сума постійних нерозподілюваних витрат, що списуються на рахунок 90.

Калькулювання собівартості та облік витрат займає центральне місце в системі управління витратами. Тому правильна організація синтетичного та аналітичного обліку витрат на виробництво продукції є важливою умовою забезпечення об'єктивного визначення фактичної виробничої собівартості випущеної продукції, що дозволяє визначити в бухгалтерському обліку і звітності реальні фінансові результати господарської діяльності підприємства.

5. Облік витрат на виробництво в умовах автоматизації бухгалтерського обліку

У період переходу до повноцінної ринкової економіки автоматизація бухгалтерського обліку, точність і оперативність інформації є вирішальними факторами успішного розвитку економіки України. При цьому необхідно враховувати значну різницю у змісті бухгалтерського обліку в Україні і в країнах з розвинутою економікою. Якщо в Україні бухгалтерська справа обмежувалася обліково-реєстраційними завданнями, то в країнах з розвинутою ринковою економікою вони не є основною частиною бухгалтерського обліку, основна увага приділяється фінансовому аналізу та прогнозуванню. Тому дуже важливо оцінити завдання й цілі автоматизації бухгалтерського обліку.

Завдання автоматизації - підвищення якості роботи як бухгалтерів, так і бухгалтерії в цілому. Комп'ютер - це тільки інструмент, що дає змогу максимально повно використовувати кваліфікацію спеціаліста й максимально спрощувати повсякденну рутинну роботу.

Перехід до автоматизованого бухгалтерського обліку вимагає не лише бажання і коштів, а й значної підготовчої роботи як організаційної, так і методичної. Перехід потрібно організовувати плавно, поетапно, найкраще до початку звітного періоду (кварталу, року). Звірений баланс, залишки, звітність за попередній період необхідні як вхідна інформація для введення в комп'ютер. Потрібно також правильно оцінити склад і обсяг необхідного документообігу, визначити, які документи будуть вестись в електронному вигляді, а які - в паперовому. Для цього насамперед необхідно точно визначити завдання автоматизації. Звичайно, найбільша кількість помилок в обліку при паперовій технології виникає на етапі переносу даних з одного облікового регістру до іншого, а також при складанні різноманітних довідок і звітів. Використання автоматизованого обліку дасть змогу повністю звільнитися від такого роду помилок, оскільки, як правило, при автоматизованому обліку ведеться тільки один обліковий регістр, усі інші формуються автоматично, і ризик помилки при переносі даних між регістрами обліку дорівнює нулю. Кожний бухгалтер знає, скільки часу і сил вимагає підготовка тих чи інших довідок, звітностей та іншої оперативної інформації, що завжди потрібна терміново. Використання засобів автоматизації розв'язує практично повністю цю проблему, протягом лічених хвилин підготовлюючи найрізноманітніші й деталізовані бухгалтерські дані.

Автоматизація не лише підвищує якість обліку, а й якість бізнесу підприємства. Тому вибір засобів автоматизації завжди має здійснюватися безпосередньо зацікавленими спеціалістами - бухгалтером і керівником підприємства. Лише спеціаліст-бухгалтер може правильно оцінити систему за всіма критеріями, основними з яких є такі:

1. Настроюваність системи як на специфіку конкретної організації незалежно від форми власності), так і на можливі зміни в законодавстві. Користувачеві має бути надана можливість у мінімальний термін і без втрат інформації перебудувати не тільки План рахунків, звітні форми, типові проведення, а й формувати звітність згідно з новими вимогами. Так, наприклад, підприємства з іноземними інвестиціями, як правило, надають своїм зарубіжним партнерам звітність за формами, заснованими на інших, ніж в Україні, методах.

2. Можливість роботи не тільки в локальних обчислювальних мережах, а й з іншими джерелами бухгалтерської інформації, такими, як системи зв'язку “клієнт-банк” для пересилання платіжних документів безпосередньо з комп'ютера до банку; касові апарати для оперативного обліку і відображення операцій у роздрібній торгівлі тощо.

3. Наявність з боку розроблювана кваліфікованої підтримки користувача приблизно за такими напрямками:

а) навчання роботі з програмами, що особливо важливо, оскільки в багатьох випадках через відсутність необхідних навичок і відпрацьованих методик навчання бухгалтер не може використовувати програмне забезпечення;

б) супроводження програмного забезпечення, що необхідно не тільки на випадок ушкодження програми з різних причин, а й у випадках радикальних змін у законодавстві;

в) оперативні консультації, оскільки проблеми, що виникають у процесі роботи, значною мірою зумовлені або порушенням технології роботи з програмами, або недостатнім знанням можливостей системи [15].

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярними з яких є: “Парус”, “Fin Expert”, “Lady Fin”, “Фінанси без проблем”, “1С: Бухгалтерія - Проф. для Windows” та ін. Найбільшу популярність в Україні здобула програма “1С: Бухгалтерія 7.7”, тому автор розглядає процес автоматизованого обліку витрат на виробництво продукції на її прикладі.

Найбільш широкого розповсюдження в Україні набула програма "1С: Підприємство 7.7". Проте сьогодні дедалі більшої популярності набуває нова версія цієї програми "1С: Підприємство 8.0" завдяки своїм новим додатковим можливостям.

«1С Підприємство» забезпечує рішення всіх завдань, що стоять перед бухгалтерською службою підприємства, якщо бухгалтерська служба повністю відповідає за облік на підприємстві, включаючи, наприклад, виписку первинних документів, облік продажів і т.д. Дане прикладне рішення також можна використовувати винятково для ведення бухгалтерського й податкового обліку, а завдання автоматизації інших служб, наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціями або іншими системами.

До складу«1С Підприємство» включений план рахунків бухгалтерського обліку, що відповідає Наказу Міністерства Фінансів України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції про його використання» від 30 листопада 1999р. №291. Склад рахунків, організація аналітичного, валютного, кількісного обліку на рахунках відповідають вимогам законодавства по веденню бухгалтерського обліку й відображенню даних у звітності. При необхідності користувачі можуть самостійно створювати додаткові субрахунки й розрізи аналітичного обліку.Основним способом відображення господарських операцій в обліку є введення документів із конфігурацією, що відповідає первинним бухгалтерським документам. Крім того, допускається безпосереднє введення окремих проведень. Для групового введення проведень можна використовувати типові операції - простий інструмент автоматизації, що легко й швидко налаштовується користувачем.

Облік товарів, матеріалів і готової продукції реалізований згідно з П(С)БУ 9 «Запаси» і методичними вказівками по його застосуванню. Підтримуються наступні способи оцінки матеріально-виробничих запасів при їхньому вибутті:

-по середній собівартості;

-за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО);

-за ціною продажу із застосуванням середнього відсотка націнки (для роздрібної торгівлі).

Для підтримки способів оцінки ФІФО на рахунках обліку матеріально-виробничих запасів ведеться партіонний облік. Різні способи оцінки можуть застосовуватися незалежно для бухгалтерського й податкового обліку й для кожної організації.

По складах може вестися кількісний або кількісно-сумовий облік. У першому випадку оцінка товарів і матеріалів для цілей бухгалтерського й податкового обліку не залежить від того, з якого складу вони отримані. Складський облік може бути відключений, якщо в ньому немає необхідності.В ««1С Підприємство»» реєструються дані інвентаризації, які автоматично звіряються з даними обліку. На підставі інвентаризації відображається виявлення надлишків і списання недостач.

Автоматизовано операції по обліку поворотної багатооборотної тари. Враховано специфіку оподатковування таких операцій і розрахунків з постачальниками й покупцями.

Для основних коштів і нематеріальних активів автоматизовані такі основні операції як: надходження, прийняття до обліку, нарахування амортизації, модернізація, передача, списання, інвентаризація. Можливий розподіл сум нарахованої амортизації за місяць між декількома рахунками або об'єктами аналітичного обліку. Для основних коштів, що використовуються сезонно, можливе застосування графіків нарахування амортизації.Для малоцінних активів автоматизовані операції передачі в експлуатацію й списання з експлуатації.

Автоматизовано розрахунок собівартості продукції й послуг, що випускаються основним і допоміжним виробництвом, облік переробки давальницької сировини. Протягом місяця облік випущеної готової продукції ведеться по плановій собівартості. Наприкінці місяця розраховується фактична собівартість випущеної продукції й зроблених послуг.Для складних технологічних процесів, що припускають проміжні стадії з випуском напівфабрикатів, підтримується складський облік напівфабрикатів і автоматичний розрахунок їхньої собівартості.

Для загальвиробничих видатків реалізована можливість їхнього розподілу відповідно до показників нормальної потужності, відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

При списанні непрямих видатків можливе застосування різних методів розподілу по номенклатурних групах продукції (послуг). Для непрямих видатків можливі наступні бази розподілу:

-обсяг випуску;

-планова собівартість;

-оплата праці;

-матеріальні витрати.

«1С Підприємство» дозволяє формувати й реєструвати всі необхідні податкові документи: податкові накладні, додатки до них. Облік ПДВ протягом звітного періоду (місяць) ведеться «по відвантаженню», регламентний документ дозволяє наприкінці визначити суми податкових зобов'язань і податкового кредиту відповідно до необхідного методу (по першомій з подій, по оплаті, по відвантаженню).Для контролю коректності податкового кредиту, показаного при надходженні, ведеться паралельний бухгалтерському, податковий облік запасів.

В «1С Підприємство» ведеться облік руху персоналу, включаючи облік працівників по основному місцю роботи й по сумісництву, при цьому внутрішнє сумісництво підтримується опціонально (тобто підтримку можна відключити, якщо на підприємстві це не прийнято). Забезпечується формування типових форм по трудовому законодавству.Автоматизовані:

-нарахування зарплати працівникам підприємства по окладу з можливістю вказати спосіб відбиття в обліку окремо для кожного виду нарахування;

-ведення взаєморозрахунків із працівниками аж до виплати зарплати й перерахування зарплати на карткові рахунки працівників;

-депонування;

-обчислення регламентованих законодавством податків і внесків, оподатковуваною базою яких служить заробітна плата працівників організацій;

-формування відповідних звітів (по ПДФЛ, внескам у фонди соціального страхування).

При виконанні розрахунків ураховується наявність на підприємстві інвалідів,податкових нерезидентів.

В «1С Підприємство» підтримуються наступні схеми оподатковування:

-загальна система оподатковування (для платників податку на прибуток і податок на додану вартість);

-спрощена система оподатковування:

-єдиний податок і податок на додану вартість;

-єдиний податок без податку на додану вартість;