Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Роменський коледж

Київського національного економічного

Університету імені Вадима Гетьмана

Виробнича технологічна практика

На Роменському меблевому комбінаті

Технічний звіт

РК КНЕУ 5.03050901 029.ВТП.ПЗ

Виконав: студент групи Б 3-1

Ярошенко Володимир Васильович

Перевірила: викладач

Сігокіна Валентина Олександрівна



Зміст

Вступ

1. Характеристика підприємства

2. Стан бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1 Облік грошових коштів

2.2 Облік дебіторської заборгованості

2.3 Облік запасів

2.4 Облік необоротних активів

2.5 Облік власного капіталу

2.6 Облік зобов'язань

2.7 Облік оплати праці

2.8 Облік витрат діяльності

2.9 Облік доходів, фінансових результатів

Індивідуальне завдання

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Бухгалтерський облік -- це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Ведення бухгалтерського обліку є обов'язковим для підприємства.

Господарська діяльність -- діяльність, пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ. Якщо вона спрямована на одержання прибутку, то це підприємницька діяльність.

Суб'єктами останньої можуть бути юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -- підприємства). Усі вони зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з абл. законодавством. Так, суб'єктам малого підприємництва дозволено вести спрощену систему та подавати спрощену фінансову звітність.

Інформація про господарську діяльність підприємства цікавить не тільки власників, керівників, а й інших користувачів, які мають відносини з цим підприємством. До таких користувачів належать потенційні інвестори, працівники, банківські установи, кредитори, покупці (замовники), контролюючі органи тощо.

Дані обліку є базою для складання фінансової, статистичної, податкової та інших видів звітності, що використовують грошовий вимірник.

Тому метою ведення бухгалтерського (фінансового) обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства.

У бухгалтерському обліку відображається інформація про окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність підприємства.

Інформація про господарські операції формується за допомогою спостереження, реєстрації. Таке спостереження виконується працівниками підприємства безпосередньо або з використанням технічних засобів, що фіксується в первинних документах (ручних або машинних).

Результати обробки та групування даних за певними ознаками відображаються в облікових регістрах, на підставі яких складається фінансова звітність.

Відповідно до Закону про бухгалтерський облік фінансова звітність -- це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність включає:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

Отже, головна мета бухгалтерського (фінансового) обліку -- це задоволення користувачів (зовнішніх і внутрішніх) інформацією про господарську діяльність підприємства і, у першу чергу, про його фінансове становище.



1. Характеристика підприємства

Історія ВТКП Роменський меблевий комбінат

На базі махорочної фабрики в 1929р. створили меблевий комбінат, загальною площею 2,3 га, який виготовляв стільці і шафи.

В 1963р в склад меблевого комбінату приєднався цех промкомбінату, де виготовляли комоди.

1969р приєднали Конотопський цех.

1976-1989рр. підприємство мало потужність 4,9 млн. рублів, на рік виготовлялося 4,9 млн. меблів, за місяць 400 тис. рублів.

1992р. підприємство приватизоване колективом та перейменовано в Виробничо-торгове колективне підприємство «Роменський меблевий комбінат». Цех №2 був законсервований, і підприємство майже не працювало. В 2003 р. реалізований цех №2, після чого комбінат знаходився на одній площадці. На даний момент часу виготовлення меблів здійснюється по індивідуальним замовленням. Виготовляються корпусні меблі. З 2004р. виготовляється меблів на рік у порівняльних цінах на суму 140 тис. абл., працює 20 чол. На підприємстві проходить ремонт цехів, придбається нове обладнання з програмним керуванням. Приймаються рішення про раціональне використання площ. Доводиться до ладу територія комбінату для покращення приймання покупця та задоволення їх потреб.



2. Стан бухгалтерського обліку на підприємстві

Господарська діяльність кожного підприємства базується на раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів та робочого часу. Основне його завдання . випуск продукції чи торгівля товарами високої якості з найменшими витратами.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

. дотримання Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;

. облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;

. контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості.

. контроль за зберіганням власності підприємства;

. виявлення невикористаних резервів;

. контроль за оплатою праці;

. облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;

. контроль за рівнем рентабельності виробництва продукції;

. виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;

. забезпечення наявності первинної документації;

. побудова обліку на підприємстві.

Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати певним вимогам:

. порівнянності його показників з показниками плану;

. своєчасності;

. точності й обєктивності показників;

. повноти, чіткості, точності й достовірності;

. економічності.

Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання, зокрема вивчення стану й використання коштів підприємства у процесі господарської діяльності.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має певне майно . господарські засоби (будівлі, споруди, матеріальні ресурси, устаткування), які утворюються за рахунок певних джерел (прибутку, позичених коштів, вкладень засновників).

Процес виробництва (створення) суспільного продукту здійснюється в межах виробничої сфери. У бухгалтерському обліку відображаються матеріали, трудові та фінансові затрати на його виробництво.

Створений у процесі виробництва суспільний продукт підлягає розподілу. Одна його частина йде на відтворення предметів і засобів праці (основних), друга . на оплату праці робітників і службовців, на створення загальнодержавних фондів споживання (пенсійного та ін.).

Для забезпечення безперервності абл.су виробництва створений суспільний продукт підлягає обміну (реалізації). У процесі реалізації суспільного продукту виникають витрати, пов'язані з його транспор- туванням, зберіганням та реалізацією.

Зі сфери товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу споживання. Виробниче споживання . це використання частини суспільного продукту у вигляді засобів виробництва. Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери (оборони, культури та ін.).

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, витрати й результати господарської діяльності підприємства.

Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де вони розміщені і за рахунок яких джерел утворені.

Господарські засоби і кошти групують за двома ознаками:

складом і розміщенням;

джерелами формування і цільовим призначенням.



2.1 Облік грошових коштів

Для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів передбачені рахунки класу 3 “ Кошти, рахунки та інші активи ”.

Інформація про грошові кошті в балансі розкривається у статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» де зокрема, відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Окремо наводиться інформація про кошти в національній та іноземній валютах.

Джерелом формування інформації в балансі про грошові кошти є рахунки:

30 “ Каса ”:

301 “ Каса в національній валюті ”

302 “ Каса в іноземній валюті ”

31 « Рахунки в банках ”:

311 “ Поточні рахунки в національній валюті ”

312 “ Поточні рахунки в іноземній валюті ”

313 “ Інші рахунки в банку в національній валюті ”

314 “ Інші рахунки в банку в іноземній валюті ”

33 “ Інші кошти ”:

331 “ Грошові документи в національній валюті ”

332 “ Грошові документи в іноземній валюті ”

333 “ Грошові кошти в дорозі в національній валюті ”

334 “ Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті ”.

Питання організації обліку касових операцій регулюється “ Порядком ведення касових операцій в національній валюті в Україні ”, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.02.95р. .№21 (зі змінами та доповненнями від 19.01.99р., від 04.06.99р.).

Згідно нормативним документам, всі підприємства, незалежно від форм власності та видів діяльності зобов'язані зберігати свої грошові кошти в установах банків, а в касі мати кошти в межах лімітів залишку готівкою і використовувати її виручки в межах норм.

Всі понадлімітні кошти підприємство зобов'язано здавати в установи банків для зарахування їх на рахунки.

При встановленні ліміту залишку враховується те, що підприємства мають право зберігати протягом 3 робочих днів понад встановленого ліміту готівку, одержану в установі банку для виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів, допомог, на відрядження.

Надходження грошових коштів в касу оформлюється прибутковим касові ордером (№ КО-1).

Одержані в касу кошти витрачаються тільки за призначенням. Невитрачені кошти здаються в банк для зарахування на розрахунковий рахунок. 3 цієї операції оформлюється видатковий касовий ордер (№ КО-2), який підписують керівник підприємства і головний бухгалтер.

Прибуткові, видаткові касові ордери реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. Видаткові касові ордери, оформлені на платіжних відомостях, реєструються після видачі готівки.

Всі операції з руху коштів обліковуються в касовій книзі , число сторінок якої завірено підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Якщо на підприємстві зберігаються кошти в іноземній валюті, то їх облік ведеться в окремій книзі за видами валют.

Записи в касовій книзі ведуть в 2 примірниках; другий з них є звітом касира. Щоденно, за кожної операції видачі або оприбуткування коштів здійснюються записи в касовій книзі, а в кінці робочого дня касир визначає залишок коштів в касі на наступний день.

Звіт, додатком до якого є прибуткові, видаткові касові ордери, здається в бухгалтерію для обробки. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера. Касові документи після складання звіту касира та обробки в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку і зберігаються на протязі 3 років по закінченню звітного року.

На підставі звіту касира ведеться бухгалтерський облік касових операцій в ж.о. № 1 по кредиту рахунку 30 “ Каса ” і відомості до журналу № 1 по дебету даного рахунку. По дебету рахунку 30 відображається надходження грошей у касу, а по кредиту цього рахунку - їх видача.

До рахунку 30 відкриваються субрахунки:

301 - каса в національній валюті;

302 - каса в іноземній валюті.

В кінці місяця в журналі-ордері №1 і відомості №1 визначають залишок коштів у касі за підсумком надходжень і витрат. Підсумкові результати записують в головну книгу.

В касі підприємства можуть зберігатися не тільки готівкові кошти, а й цінні папери, грошові документи, путівки, бланки суворої звітності.

На підприємстві повинні дотримуватися норм обігу готівкових коштів.

За порушення норм обігу готівки введені штрафні санкції:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

- за не оприбуткування готівки -- у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми;

- за витрачення готівки з виручки за наявності податкової заборгованості для забезпечення господарських потреб - у розмірі здійснених виплат;

- за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25% виданих під звіт сум та інші санкції.



2.2 Облік дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на визначену дату, а дебітори - це юридичні і фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству відповідні суми грошових коштів, їх еквівалентів.

Дебіторська заборгованість, що виникає в ході нормального процесу, може бути довгостроковою та поточною. Різниця між ними полягає в термінах погашення заборгованості.

Довгострокова погашається після 12 місяців з дати балансу, а поточна протягом 12 місяців з дати балансу.

До поточної дебіторської заборгованості відносяться: векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками, інша дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість відображається в різних розділах активу балансу. У розділі І “ Необоротні активи ” за статтею “ Довгострокова дебіторська заборгованість ”.

У розділі II “ Оборотні активи ” за статтями “ Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги ”, “ Дебіторська заборгованість за розрахунками ”, “ Інша поточна дебіторська заборгованість ”.

У балансі відображається первісна і чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а також резерв сумнівних боргів.

До складу чистої реалізаційної вартості входить заборгованість за товари, роботи, послуги за вирахуванням з неї резерву сумнівних боргів.

Облік дебіторської заборгованості ведуть на рахунку 37 “ Розрахунки з різним дебіторами ”, а за видами розрахунків - на субрахунках:

371 “ Розрахунки за виданими авансами ”

372 “ Розрахунки з підзвітними особами ”

373 “ Розрахунки за нарахованими доходами ”

374 “ Розрахунки за претензіями ”

375 “ Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків ”

376 “ Розрахунки за позиками членам кредитних спілок ”

377 “ Розрахунки з іншими дебіторами ”.

Підзвітні суми видаються на визначений термін, на відповідні цілі. Підставою видачі коштів із каси є розпорядження керівника підприємства, а на витрати по відрядженню - наказ. У ньому вказується пункт призначення, мета відрядження, термін, назва підприємства, куди направляється працівник. Особі, яка їде у відрядження, видається з каси аванс. Працівникові відшкодовуються: проїзд, вартість проживання в готелях за умови надання підтверджуючих документів. Ці витрати включаються до складу валових витрат. Термін відрядження в межах України - до 30 календарних днів, за кордон - до 60 днів.

У податковому обліку відповідно пп. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283\97-ВР - витрати на відрядження, в тому числі і добові, включаються до складу валових витрат. Обов'язковою умовою при цьому є наявність підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю підприємства. Такими документами можуть бути: запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю підприємства; укладений договір (контракт); інші документи, що засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю підприємства.

Залежно від того, працівник якого підрозділу був відряджений, або від мети відрядження, витрати на відрядження будуть обліковуватись на рахунках 23 “ Виробництво ”, 91 “ Загальновиробничі витрати ”, 92 “ Адміністративні витрати ”, 93 “ Витрати на збут ”, або 94 “ Інші витрати операційної діяльності ”.

Облік розрахунків з працівниками з нарахування й виплати добових та інших витрат на відрядження ведеться на субрахунку 372 “ Розрахунки з підзвіти особами ” рахунка 37 “ Розрахунки з різними дебіторами ”.

Підставою для відображення в обліку розрахункових операцій з підзвітними особами є авансовий звіт, який подається в бухгалтерію в 3-денний термін після повернення з відрядження.

За авансовим звітом з доданими до нього документами (посвідчення про відрядження, квитки, рахунки готелю, тощо) визначаються суми перевитрат або невикористаного авансу, які, відповідно, відшкодовуються підприємством або стягуються з звітної особи.

Про облік дебіторської та кредиторської заборгованості на Меблевому комбінаті описано у додатку №4

2.3 Облік запасів

Запаси -- активи підприємства, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.

У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження запасів на підприємство.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства, пов'язаних із придбанням. До них включаються:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів).

Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як справедлива вартість, погоджена засновниками підприємства, під час реєстрації підприємства і відображена в його установчих документах.

Первісна вартість запасів, одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка складалася на момент надходабл.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

При цьому, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що абл. передана (отримана) в процесі обміну.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Не всі витрати підприємства, пов'язані з надходженням запасів, включаються у первісну вартість.

Так, не включаються до первісної вартості:

понаднормовані втрати і нестачі запасів, що виникли під час транспортування запасів;

проценти за користування позиками, одержаними для придбання запасів;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів.

Ці витрати відносяться до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо первісна вартість запасів суттєво змінилася на дату складання балансу або запаси зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як балансова вартість використовується чиста вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів -- очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості й доходу звітного періоду.

Для ведення бухгалтерського обліку запаси класифікують на такі групи:

- сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства.

2.4 Облік необоротних активів

Методологія обліку необоротних активів і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(с)БО-7 «Основні засоби».

Основні засоби - це матеріальні активи, які:

- утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам, або для адміністративних цілей;

- будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного періоду (більше 12 місяців з дати балансу).

Об'єкт основних засобів визначається як актив тоді, коли існує ймовірність того. Що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу, та його оцінка може бути достовірно визначена.

Первісна оцінка об'єкта основних засобів здійснюється за його собівартістю.

Компоненти собівартості:

- ціна придбання за виключенням знижок;

- мито;

- інші податки, що не відшкодовуються підприємству;

- витрати, пов'язані з приведенням активу в робочий стан.

Основні засоби класифікуються за дев'ятьма групами (рахунками):

10 - Основні засоби

101 - Земельні ділянки

102 - Капітальні витрати на поліпшення земель

103 - Будинки, споруди та передавальні пристрої

104 - Машини та обладнання

105 - Транспортні засоби

106 - Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

107 - Робоча і продуктивна худоба

108 - Багаторічні насадження

109 - Інші основні засоби

Згідно з П(с)Б0-7 основні засоби, що обліковуються на рахунку № 10 входять до складу необоротних активів. В числі інших необоротних активів (рахунок 11)

111 - Бібліотечні фонди

112 - Малоцінні необоротні активи

113 - Тимчасові (не титульні споруди)

114 - Природні ресурси

115 -- Інвентарна тара

116 - Предмети прокату

117 - Інші необоротні матеріальні активи.

Для правильного обліку основних засобів (03) необхідно застосовувати єдині принципи їх оцінки.

Так, в балансі відображається первісна або відновлена вартість 03 (якщо вони були переоцінені), а в підсумок балансу 03 включаються за залишковою (балансовою) вартістю. При ліквідації по закінченні строку корисного використання 03 списуються з балансу по ліквідаційній вартості.

Первісна вартість - це фактична вартість 03, що включає витрати на придбання, виготовлення, збудування, враховуючи витрати на доставку, встановлення, державну реєстрацію, страхування та інші витрати.

Відновлена вартість 03 - це вартість виготовлення, придбання, збудування цих об'єктів в сучасних умовах при існуючих цінах, нормах та розцінках (визначається шляхом переоцінки).

Залишкова вартість - це вартість основних засобів, ще не перенесена на собівартість готової продукції (ще не амортизована). Визначається як первісна вартість «-« нарахований знос.

Справедлива вартість - вартість, по якій активи можуть бути обмінені поміж незалежними, заінтересованими суб'єктами у найближчому майбутньому. Встановлюється при проведенні оціночної експертизи професійними оцінювачами.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта.

Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Витрати по обслуговуванню об'єкта включаються до складу витрат.

Згідно з П(с)Б0-7 “ Основні засоби ” підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більше як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.

Зміни первісної вартості, суми зносу основних засобів відображаються в реєстрах аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

В процесі використання об'єктів основних засобів економічні вигоди споживаються підприємством. Це споживання зменшує балансову вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації.

- амортизація - систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу,

- сума, що амортизується - собівартість активу або інша сума, яка замінює собівартість у фінансовій звітності, мінус його ліквідаційна вартість,

- ліквідаційна вартість - чиста сума, яку підприємство передбачає отримати в кінці строку корисної експлуатації активу після вирахування витрат пов'язаних з його прибутком .

Строком корисної експлуатації основних засобів є період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати актив або - кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від використання активу.

Основні засоби поділяються на три групи:

1) будівлі, споруди та їх структурні компоненти, передавальні пристрої

2) автомобільний транспорт та вузли (з/частини до нього), меблі, побутові електронні оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи, телефони, офісне обладнання.

3) будь які інші основні засоби.

Звіт з обліку ОЗ на підприємстві додається

2.5 Облік власного капіталу

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі підприємство ще не має зовнішньої заборгованості. Основна облікова формула:

Активи = Зобов'язання + Капітал

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство використовує залучені кошти. Утворені боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А - 3.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування зобов'язань.

Визначення і оцінка власного капіталу залежить від визнання і оцінки його складових - активів і зобов'язань.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів (дооцінка необоротних активів).

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

- інвестований (вкладений або сплачений капітал);

- нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал, сума якого визначається в установчих документам та підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

- додатковий капітал (не реєстрований) - це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції.

Статутний капітал - первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. Він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену Законодавстві суму. Дані про власний капітал наводяться в окремому розділі балансу, відповідно вимог повного розкриття згідно з П(с)Б0-2 «Баланс».

На державному підприємстві розміри статутного капіталу визначає держава (міністерство, відомство) у період заснування підприємства і наділення його основними та оборотними засобами.

У процесі діяльності статутний фонд державних підприємств постійно змінюється під впливом тих чи інших господарських операцій.

Статутний капітал господарських товариств -- це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками товариства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства, але його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Наприклад, для товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), яким являється меблевий комбінат - не менше 100 мінімальних заробітних плат для акціонерного товариства (загальна номінальна вартість випущених акцій) не менше суми, що дорівнює 1250 мінімальних заробітних плат .

Згідно із Законом України “ Про господарські товариства ”, до моменту реєстрації підприємства кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30% зазначеного в засновницьких документах вкладу. Цей вклад повинен бути підтверджений документом, виданим банківською установою.

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 “ Статутний капітал ”: по кредиту рахунку 40 відображається збільшення статутного капіталу, по дебету - його зменшення (вилучення). Кредитове сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

Формування статутного капіталу відображається по дебету рахунка 46 Неоплачений капітал ” і кредиту рахунка 40 “ Статутний капітал ”.

Фактичне надходження вкладів засновників статутний капітал відображається по кредиту рахунку 46 “ Неоплачений капітал ” і дебету рахунків:

10 “ Основні засоби ”, 12 “НМА”, 20 “ Виробничі запаси ”, 28 Товари, 30 “ Каса ”, 311 “ Поточний рахунок ” та інших рахунків, в залежності від складу активів, внесених в статутний капітал.

Аналітичний облік Статутного капіталу ведеться за видами капіталу, за кожним засновником (акціонером), а в акціонерних товариствах - також і за видами акцій. Джерелами збільшення Статутного капіталу є:

- нерозподілений прибуток (Дт 442 Кт 40);

- індексація основних засобів (Дт 423 Кт 40);

- резервний капітал (Дт 43 Кт 40).

Зменшення Статутного капіталу відбувається за рахунок зменшення номінальної вартості акцій (Дт 40 Кт 67), та внаслідок анулювання акцій (Дт 40 Кт 451).



2.6 Облік зобов'язань

Згідно з П(с)БО-2 зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведено до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає угоду придбати актив.

Погашення зобов'язання може здійснюватися:

* сплатою грошових коштів,

* передаванням інших активів;

* наданням послуг;

* заміною даного зобов'язання іншим;

* перетворенням зобов'язання на капітал.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовують такі види оцінок:

* історична собівартість:

* поточна собівартість;

* вартість розрахунку (платежу);

* теперішня вартість.

В балансі виділяються такі види зобов'язань:

а) забезпечення наступних витрат та платежів;

б) довгострокові зобов'язання;

в) поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання:

* заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках та інших платежах,

* кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані від них товари, роботи, послуги;

* заборгованість з оплати праці;

* заборгованість зі страхування;

* авансові платежі замовників;

* короткострокові кредити банку;

* нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.

Термін погашення поточних зобов'язань - операційний цикл підприємства або 12 місяців, починаючи з дати балансу.

До складу довгострокових зобов'язань відносяться:

* довгострокові кредити банків;

* інші довгострокові фінансові зобов'язання;

* відстрочені податкові зобов'язання.

Прикладом інших довгострокових зобов'язань можуть бути зобов'язання за довгостроковими облігаціями, облігаціями, випущеними за номінальною вартістю та облігаціями, випущеними зі знижкою (дисконтом).

Відстрочене податкове зобов'язання виникає тоді, коли обліковий прибуток тимчасово більший ніж оподатковуваний прибуток.

Відстрочене податкове зобов'язання розраховується як встановлена податкова ставка від суми тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток менше, ніж обліковий прибуток.

У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо, величина яких на дату балансу може бути визначена тільки шляхом прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

Поточні зобов'язання підприємства по податках і платежах відображаються на рахунку № 64 “ Розрахунки за податками й платежами ”, який має такі субрахунки:

№ 641 “ Розрахунки за податками ”

№ 642 “ Розрахунки за обов'язковими платежами ”

№ 643 “ Податкові зобов'язання ”

№ 644 “ Податковий кредит ”.

2.7 Облік оплати праці

Форми та системи оплати праці

Згідно з Законом заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовій одиниці виміру, яку за трудовою угодою власник платить робітнику за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від багатьох факторів, серед яких: умови праці, професійна майстерність, результати праці та господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці складаються з:

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової заробітної плати.

3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно зі встановленими нормами. Вона встановлена в вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад норми, за трудові успіхи та винахідництво, за особливі умови праці. До її складу входять: доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати в формі винагород за підсумком роботи за рік, премій за спеціальними положеннями, компенсаційні, інші виплати, що не передбачені діючим законодавством.

Різновиди заробітної плати: погодинна та відрядна системи оплати праці.

Погодинна система основана на даних обліку робочого часу. Нарахування заробітної плати за цією системою здійснюється на основі тарифної сітки (6 розрядів).

На основі тарифної сітки здійснюється державне регулювання заробітної плати з урахуванням професійно-технічної підготовки робітника, його виробничого досвіду.

Відрядна система оплати праці передбачає нарахування заробітної плати по відрядним розцінкам за фактично виконаний обсяг робіт з відповідною якістю і відповідних умов праці.

Різновидами систем оплати праці є:

· проста погодинна;

· погодинно-преміальна;

· проста відрядна;

· відрядно-преміальна;

· відрядно-прогресивна;

· акордна;

Завданнями бухгалтерського обліку праці та її оплати є:

І. Своєчасне ведення обліку праці та її оплата на підставі первинних документів.

2. Вірне і своєчасне здійснення розрахунків заробітної плати.

3. Здійснення розрахунків з органами соціального страхування, іншими фондами, згідно з діючим законодавством, у встановлені терміни.

Підставою нарахування заробітної плати є дані первинних документів (табелю обліку робочого часу, подорожніх листів, ТТН, нарядів). З нарахуванням заробітної плати одночасно здійснюється розрахунок всіх утримань із заробітної плати, згідно з діючим законодавством, та визначається заробітна плата, яка підлягає видачі.

Із заробітної плати, згідно з діючим законодавством, утримуються платежі:

1. Прибутковий податок (залежно від розміру доходу згідно шкали).

2. Єдиний соціальний внесок 36,95%

Відрахування здійснюється від відповідних сум заробітної плати, за відповідними методиками, викладеними в нормативних документах.

Крім обов'язкових платежів із заробітної плати здійснюються утримання аліментів, відшкодовуються збитки, утримуються суми комунальних платежів та інше.

При відрядній системі понаднормовий час оплачується в подвоєному розмірі часової ставки, а за час в межах норми - в розмірі 100% тарифної ставки.

Доплата за нічний час здійснюється у розмірі, що встановлюється галузевою угодою, колективним договором але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину.

При погодинній системі передбачена доплата в одинарному або подвійно розмірі, в залежності від того, мала робота місце в межах чи за межами місячної норми робочого часу.

При відрядній системі оплата здійснюється за подвійними розцінками (погодинними, денними ставками).

Оплата однієї години простою здійснюється в зменшеному розмірі, але не більше 0,5 тарифної ставки.

Звіт з праці додається.

2.8 Облік витрат діяльності

Витрати - це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття або амортизації активів, чи у вигляді виникнення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу, за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками.

До витрат, що збільшують зобов'язання, відносяться нарахування:

- заробітної плати;

- податків, зборів, обов'язкових платежів;

- відрахувань на обов'язкове соціальне страхування;

- транспортних витрат;

- оренди, комунальних послуг, витрат зв'язку, маркетингових послуг;

- послуг сторонніх організацій;

- інше нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Слід зазначити, що кошти, фактично витрачені на заохочення, соціальний і виробничій розвиток підприємства, витрати зі сплати податку на прибуток відносять також на відповідні рахунки обліку витрат.

В умовах реформування системи бухгалтерського обліку бухгалтер може вибирати найбільш прийнятну систему обліку із застосуванням різноманітних класів рахунків витрат.

Бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 “ Витрати за елементами ” згідно Інструкції можуть вести малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. За таким варіантом ведення обліку витрати на кінець звітного періоду списуються на рахунок фінансових результатів.

Витрати, як і доходи, прибутки, збитки поділяють за видами діяльності, функціями та елементами операційних витрат. Вони мають місце як в ході звичайної діяльності підприємства, так ї в наслідок надзвичайних подій.

Під звичайною діяльністю розуміється операційна діяльність підприємства.

При визначенні фінансових результатів слід доходи порівняти з витратами, здійсненими для їх одержання.

Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів.

Планом рахунків передбачені рахунки для обліку доходів і витрат у розрізі видів діяльності.

Для кожного виду доходів і витрат призначено окремий субрахунок.

Витрати операційної діяльності групуються за економічними елементами:

- матеріальні витрати (вартість матеріалів, сировини, палива, енергії, напівфабрикатів, запасних частин);

- витрати на оплату праці (заробітна плата за окладами і тарифами, компенсаційні виплати, інші виплати з оплати праці);

- відрахування на соціальні заходи (відрахування в Пенсійний фонд, в фонд соціального страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на інші соціальні заходи);

- амортизація (суми нарахованої амортизації основних засобів, НМА та інших необоротних активів);

- інші операційні витрати (витрати на відрядження, послуги зв'язку, виплати матеріальної допомоги).

Поелементний облік операційних витрат ведуть в системі рахунків класу 8 “Витрати за елементами”.

Рахунки класу 9 призначені для обліку витрат на виробництво. Собівартість продукції (робіт, послуг), що обліковується на рахунку 90 «Собівартість реалізації» не включає адміністративні витрати та витрати, пов'язані зі збутом продукції, які обліковуються відповідно на рахунках 92, 93.

Витрати на виробництво готової продукції включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні та змінні виробничі накладні витрати.

Накладні виробничі витрати можуть бути як змінними, так і постійними.

До змінних витрат відносяться витрати, які змінюються прямо пропорційно змінам обсягу виробництва. До постійних загально - виробничих (накладних виробничих) витрат відносять витрати, які залишаються незмінними за будь-яким обсягом виробництва.

Вони можуть бути як розподілені, так і нерозподілені.

Розподілені накладні витрати є елементом незавершеного виробництва і уявляють собою оцінені витрати, які ґрунтуються на нормальній потужності та відносяться на кожну одиницю продукції незавершеного виробництва.

Нерозподілені накладні виробничі витрати виникають лише тоді, коли продукції випущено менше нормальної потужності.

Такі витрати, згідно з методикою, викладеною в додатку до П(с)БО-16, підлягають розподілу між затратами на виробництво та собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг). Нормальна виробнича потужність є базою розподілу.

Різниця між сумою постійних загальновиробничих витрат та їх сумою, обчисленою з урахуванням нормальної виробничої потужності, підлягає включенню у собівартість реалізованої готової продукції.

Адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати, пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством.

Витрати на збут мають місце в процесі реалізації продукції(робіт, послуг).

2.9 Облік доходів фінансових результатів

Для обліку доходів від фінансових інвестицій в інші підприємства планом рахунків призначено рахунки:

Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі»

Рахунок 73 «Інші фінансові доходи».

Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» використовується для відображення прибутку, одержаного від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі. Метод участі в капіталі передбачає збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на суму відповідно збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

У цьому випадку рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» буде кореспондувати безпосередньо з дебетом рахунка 14 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі».

Записи щодо відображення в обліку інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, наведено в табл. 10.2.

Рахунок 73 «Інші фінансові доходи» використовується для відображення дивідендів, процентів та інших доходів, одержаних від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

Наприкінці звітного періоду сальдо рахунків 72 «Дохід від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи», 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі» списуються на субрахунок 792 «Результат фінансових операцій», що дає змогу визначити результат від фінансової діяльності підприємства.



Індивідуальне завдання

Оренда основних засобів

Оренда -- угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

За видами оренду поділяють на операційну і фінансову.

Фінансова оренда -- оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних із правом користування та володіння активом.

Мінімальні орендні платежі -- платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

1) для орендаря -- на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

2) для орендодавця -- на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Гарантована ліквідаційна вартість:

1) для орендаря -- частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов'язаною з ним стороною;

2) для орендодавця -- частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.

Операційна оренда -- оренда інша, ніж фінансова, тобто не відповідає вище наведеним критеріям фінансової оренди.

Так як на дане підприємство тільки здає в оренду основні засоби, то воно являється тільки орендодавцем.

Орендодавець не веде обліку майна, переданого у фінансову оренду, у складі необоротних активів.

Передача об'єкта у фінансову оренду розглядається як виникнення у орендодавця дебіторської заборгованості орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів). Одночасно залишкова вартість об'єкта фінансової оренди виключається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів).

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю вказаної суми, що визначена за орендною ставкою відсотка, є фінансовим доходом орендодавця.

Типові кореспонденції на даному підприємстві по обліку оренди основних засобів.

№	Зміст операції	Дт	Кт	Сума, грн..
1.	Нараховано амортизацію основних засобів	949	131	20 000
2.	Нараховано борг орендаря	377	713	130 000
3.	Відображено податкове зобов'язання з ПДВ	713	641	21 666
4.	Надійшла орендна плата	311	377	500
5.	Вкінці звітного періоду списано: - Собівартість орендної послуги - Дохід від реалізації орендної послуги	791 713	949 791	20 000 24 000

Кореспонденції по оформленню оренди у орендодавця:

№	Зміст операції	Дт	Кт	Сума, грн.
1.	Списано з балансу знос переданих в оренду основних засобів	131	10	20 000
2.	Списується залишкова вартість	972	10	130 000
3.	Відображається заборгованість за основні засоби, передані в оренду в сумі залишкової вартості	161	742	130 000
4.	Відображено щомісячну суму, що підлягає відшкодуванню частини вартості амортизованого об'єкта фінансової оренди	377	161	10 000
5.	Нараховано платіж як винагороду за передане майно в оренду	373	732	1 500
6.	Отримано кошти в погашення залишкової вартості об'єкта фінансової оренди	311	377	10 000
7.	Отримано винагороду	311	373	1 500
8.	Визначено фінансовий результат:
	а) у частині передачі об'єкта	793 742	972 793	130 000
	б) у частині одержаного доходу (винагороди)	732	793	1 500
Відповідно у орендаря такі проводки
1	Отримано у фінансову оренду основний засіб	10	531	130 000
2	Нараховано амортизацію	23	131	10 000
3	Відображено суму винагороди орендодавцю	23	685	1 500
4	Нараховано щомісячну суму частини вартості об'єкта фінансової оренди	531	61	10 000
5	Погашено заборгованість із винагороди	685	311	1 500
6	Те ж з орендної плати	61	311	10 000
7	Викуплено об'єкт оренди після закінчення строку договору за залишковою вартістю	61	311	70 000
8	Перехід об'єкта оренди у власність орендаря після закінчення строку фінансової оренди	10	10	130 000
9	Одночасно відображено суму нарахованого зносу	131	131	60 000

Договір про оренду знаходиться в додатку №6



Висновки

облік дебіторський дохід актив

За час проходження практики набув практичних знань з ведення бухгалтерського обліку. Хочу зазначити, що він відрізняється від теоретичного. Закріпив та утвердив свої всі знання з бухгалтерського обліку.

Ознайомився з процесом ведення обліку господарської діяльності, обліку оренди основних засобів, обліку оплати праці, тощо..

В трудовому колективі встановив дружні відносини. Особливу увагу звернув на роботу головного бухгалтера та керівника підприємства.

Підприємство вже почало освоювати новий податковий кодекс, та діяти відповідно тим постановам, що зазначені в ньому. Також намагається знайти шляхи вдосконалення якості виготовленої продукції, та знаходити нові шляхи збуту товару. Невикористовувані основні засоби здаються в оренду, що приносить додатковий прибуток підприємству.

В загальному я вважаю, що ведення бухгалтерського обліку відповідає вимогам поставленим перед ним, а підприємство йде по правльному шляху розвитку.



Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік: Навч. метод. посібник. Л.Г.Ловінська, Л.В.Жилкіна, О.М.Голенко. КНЕУ,2002р.

2. В.В.Сопко. Бухгалтерський облік. Третє видання, перероблене і доповнене.

3. Бухгалтерський облік короткий курс.

4. Теорія бухгалтерського обліку. О.І.Васюта-Беркут, Г.Ф.Шепітко, Н.О.Ромашевська. 2-ге видання, стереотипне.

5. Посилання: www.ua.wikipedia.org

Размещено на Allbest.ru