82

Размещено на http://www.allbest.ru/

82

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методичні основи бухгалтерського обліку та аудиту в господарській діяльності підприємства

1.1 Теоретичні засади діяльності промислових підприємств

1.2 Методичні основи бухгалтерського обліку та аудиту промислових підприємств

1.3 Принципи та нормативна база бухгалтерського обліку та аудиту промислових підприємств

Розділ 2. Бухгалтерський облік на малому підприємстві ТзОВ «Інтерком ЛТД»

2.1 Загальна характеристика ТзОВ «Інтерком ЛТД»

2.2 Організація бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві “Інтерком ЛТД” та її основні форми

2.3 Дослідження аналітичного і синтетичного обліку в господарській діяльності ТзОВ “Інтерком ЛТД”

2.4 Аналіз господарсько-фінансової діяльності малого підприємства ТзОВ «Інтерком ЛТД»

Розділ 3. Шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку та аудиту господарської діяльності на малому підприємстві “Інтерком ЛТД”

3.1 Резерви вдосконалення організації аналітичного і синтетичного обліку на підприємстві “Інтерком ЛТД”

3.2 Необхідність спрощення бухгалтерського та податкового обліку діяльності малого підприємства

3.3 Аудит як основний напрям контролю діяльності малого підприємства в умовах ринку

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

бухгалтерський облік аудит вдосконалення

Не можна не віднести до позитивних зрушень у законодавстві появу Указу Президента від 03.06.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Указу Президента від 28.06.99 р, № 746 99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», згідно з яким суб'єктам малого підприємництва дозволено застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. До 01.01.2000р. бухгалтерський облік було регламентовано спеціальними нормативними документами. І запитань у малих підприємств практично не виникало, хоча використовувана ними спрощена система оподаткування мала значні недоліки. Внаслідок надмірної узагальненості облікових регістрів, Плану рахунків і фінансової звітності фінансовий стан підприємства визначити було нелегко, а вести економіко-аналітичну роботу -- практично неможливо.

Реформування бухгалтерського обліку та звітності, з одного боку, вирішило деякі проблеми, а з іншого боку, поставило низку запитань перед вітчизняними підприємствами, серед яких чимало суб'єктів малого підприємництва -- платників єдиного податку. У процесі проведення реформи не тільки змінюється План рахунків, порядок відображення в обліку господарських операцій і процесів, фінансова звітність, а й передбачається зміна ставлення до бухгалтерського обліку, повернення йому аналітико-управлінської функції та надання бухгалтеру значної свободи дій і одночасно з цим збільшення його відповідальності.

Актуальність обраної теми дослідження пояснюється тим, що бухгалтерський облік на малих підприємствах не розділяється на окремі ділянки, закріплені за конкретним бухгалтером, та й чисельність самої бухгалтерії коливається від одного до трьох чоловік. Таким чином, бухгалтер повинний мати високу кваліфікацію, знати всі ділянки обліку, а також вміти аналізувати отримані дані і формувати звітність.

Самий факт, що підприємство належить до категорії малих, а отже, має ряд пільг як у частині оподатковування, так і в частині організації і ведення бухгалтерського обліку, часто штовхає бухгалтерів на санкціоновані помилки. Так, приймаючи рішення про скорочення рахунків бухгалтерського обліку, необхідних для відображення своїх господарських операцій, керівництво забуває про те, що незастосування окремих бухгалтерських рахунків не звільняє його від знання їх функцій і порядку використання.

Багато малих підприємств, крім своєї основної діяльності виконують роботи, надають послуги, прибуток від яких обкладається за різними ставками. Проте на підприємстві найчастіше не ведеться аналітичного обліку, а усі витрати необґрунтовано списуються в "загальний казан".

При діючій податковій системі частина підприємств свідомо спотворює облікові дані, що впливають на розміри обсягу реалізації, прибутку, а отже, і податків.

Таким чином, організація бухгалтерського обліку на малому підприємстві має потребу в подальшому удосконаленні, у наближенні її до міжнародних стандартів. І залежить це не тільки від високої кваліфікації і компетентності бухгалтерів, але і від вирішення методологічних, організаційних і технічних питань, а також від удосконалення податкової системи.

Метою дипломної роботи є виклад на прикладі конкретного підприємства проблем та шляхів удосконалення обліку й аудиту господарської діяльності малого підприємства, висвітлення в міру необхідності теоретичних питань, що відносяться до проблеми, вивчення законодавчого регулювання обліку на підприємствах малого бізнесу.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступне коло завдань:

* розглянути основні поняття і проблеми обліку на малих підприємствах; вивчити позитивний досвід існуючих форм обліку;

* дати характеристику робочих рахунків по обліку господарської діяльності малого підприємства;

* вивчити особливості бухгалтерського обліку й аудиту на конкретному підприємстві;

* розкрити методику проведення аудиторської перевірки обліку господарської діяльності малого підприємства.

Предметом дослідження є облік і аудит господарської діяльності малого підприємства.

Об'єктом дослідження є Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерком ЛТД”, що є юридичною особою, перебуває у приватній власності, діє у відповідності до Закону України "Про господарські товариства", введеному в дію Постановою Верховної Ради від 19.09.1991 р. та статуту підприємства, зареєстрованого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів 07.02.1993 р. і затвердженого зборами акціонерів ТзОВ “Інтерком ЛТД”.

ТзОВ “Інтерком ЛТД” має у власності відособлене майно, що враховується на його самостійному балансі, може від свого імені набувати і здійснювати майнові й особисті немайнові права. Основною метою товариства є одержання прибутку.

Підприємство є багатогалузевим і предмет його діяльності становлять:

* організація виробництва продукції товарів народного споживання, будівельних матеріалів, інших виробів виробничо-технічного призначення.

* прокат та оренда обладнання машин, транспортних засобів,

* створення та розвиток власних виробничих баз, потужностей з виробництва матеріалів;

* оптова та роздрібна торгівля товарами господарського призначення;

* посередницькі послуги на підставі договорів, доручень тощо.

При дослідженні даної теми використовувалися такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний, монографічний, економіко-статистичний, розрахунково-конструктивний, використовувалися основні прийоми аналізу.

Інформаційну основу роботи склали річні звіти, дані первинного бухгалтерського обліку, дані статистичної звітності, спеціальна література з досліджуваної теми вітчизняних і закордонних авторів.

Розділ 1. Теоретичні та методичні основи бухгалтерського обліку та аудиту в господарській діяльності підприємства

1.1 Теоретичні засади діяльності промислових підприємств

Поняття «мале підприємство» в Україні існує досить давно. Ще в 1991 році пунктом 2 статті 2 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. № 887-ХІІ (далі -- Закон № 887) було встановлено, що до малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства: у промисловості та будівництві -- з чисельністю працюючих до 200 чоловік; в інших галузях виробничої сфери -- до 50 чоловік; у науці та науковому обслуговуванні -- до 100 чоловік; у галузях невиробничої сфери -- до 25 чоловік: у роздрібній торгівлі -- до 15 чоловік.

Із набранням чинності Указом Президента від 03.06.98р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» зміст цього поняття дещо змінився, а після 19.09.99 р., із набранням чинності Указом Президента від 28.06.99 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі -- Указ № 746), набув нового значення. І це зрозуміло, адже якщо раніше малі підприємства відрізнялися від інших тільки спрощеною системою бухгалтерської звітності, то тепер для суб'єктів малого підприємництва спрощено не тільки бухгалтерський облік, а й оподаткування та звітність.

Суть нововведень, викликаних Указом № 746, полягає в тому, що замість чотирнадцяти податків і зборів із тридцяти, передбачених для підприємств, суб'єкти малого підприємництва сплачують усього лише один податок -- єдиний. Крім того, визначено критерії віднесення підприємств до складу суб'єктів малого підприємництва -- платників єдиного податку.

Як бачимо, у чинному законодавстві такі поняття, як «мале підприємство», «суб'єкт малого підприємництва», «платник єдиного податку», тісно переплелися. Саме тому з'являється необхідність докладного їх розгляду.

Поняття «малі підприємства» є широким і включає до себе як платників єдиного податку, так і інші підприємства, що підпадають під дію пункту 2 статті 2 Закону № 887, тобто основним критерієм є сфера діяльності підприємства, а вже потім -- чисельність працівників.

Поняття «суб'єкт малого підприємництва» також має свої особливості. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну підтримку суб'єктів малого підприємництва» від 19.10.2000р. № 2063-ІІІ (далі -- Закон № 2063) суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи -- суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких: середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро. Як бачимо, при визначенні суб'єкта малого підприємництва з'являється ще один критерій -- обсяг річного валового доходу, тому до цієї категорії потраплять не всі малі підприємства. До речі, саме цим Законом установлено державну підтримку суб'єктів малого підприємництва, однією з форм якої є впровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Немаловажним є також і те, що чинність Закону № 2063 не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні й небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками й імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка внесків, що належить юридичним особам -- засновникам і учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків. Отже, зазначені суб'єкти підприємництва не можуть вважатися суб'єктами малого підприємництва.

Що стосується поняття «платник єдиного податку», то таким платником є суб'єкт малого підприємництва, який побажав перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності й одержав Свідоцтво про право сплати єдиного податку. Дещо забігаючи наперед, зазначимо, що відповідно до Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.09.98р. № 196 (далі -- Положення № 196), такі підприємства називаються суб'єктами малого бізнесу.

Отже, поняття «суб'єкт малого підприємництва» ширше від поняття «платник єдиного податку» (чи «суб'єкт малого бізнесу») і містить у собі як ті підприємства, що скористалися правом переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, так і ті, котрі таке право мають, але реалізувати його не вважали за потрібне (чи вигідне).

До 01.01.2000р. малі підприємства могли вести бухгалтерський облік у спрощеній формі, регламентованій Вказівками про склад і порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.05.96р. № 112 (далі -- Вказівки № 112).

Згідно з Положенням № 196 суб'єкти малого бізнесу можуть застосовувати спрощену форму бухгалтерського обліку, порядок ведення якої встановлено Вказівками № 112, з урахуванням деяких особливостей.

Проте, як відомо, починаючи з 01.01.2000р. підприємствам необхідно вести облік і складати фінансову звітність відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІІ (далі -- Закон № 996).

Крім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» (далі -- наказ № 291) нормативні документи Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку в частині, що містить кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку, з дати застосування Плану рахунків та Інструкції визнаються такими, що втратили чинність.

Пунктом 3 статті 2 Закону № 996 визначено, що «суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства дано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності». Виходячи з цього, можна зробити висновок, що з 2000 року суб'єкту малого підприємництва бухгалтерський (фінансовий) облік необхідно вести відповідно до вимог Закону № 996 у такому обсязі й аналітиці, що будуть достатні для складання фінансової звітності (Балансу і Звіту про фінансові результати).

У свою чергу, порядок складання фінансової звітності суб'єктом малого підприємництва встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженим наказом Міністерства України від 25.02.2000 р. № 39 (далі - П(С)БО 25).

1.2 Методичні основи бухгалтерського обліку та аудиту промислових підприємств

Проблемам організації бухгалтерського обліку та аудиту на малому підприємстві присвячено значна кількість досліджень вітчизняних та іноземних вчених. Зокрема, Л.В. Вербицька у посібнику “Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу в Україні”, виданому в Києві в 2000 р., розкриває сутність організації бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу. Сильна сторона цього посібнику полягає в тому, що в ньому висвітлено питання організації підприємницької діяльності в Україні, єдиного й фіксованого податків, державної підтримки малого бізнесу і регулювання підприємницької діяльності, викладені особливості обліку, оподаткування й звітності суб'єктів малого підприємництва.

Корисним для сучасного бухгалтера, що працює на малому підприємстві, є праця Ф.Ф. Бутинця, Н.М. Малюги “Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність”. Автори основну увагу приділяють нормативно-правовому аспекту бухгалтерського обліку в Україні. В посібнику викладено проводки для підприємств-суб'єктів малого підприємництва (СМП), які у своїй діяльності використовують спрощений план рахунків, що складається з 25 рахунків без використання рахунків класу 9.

У навчально-методичному комплексі Л.В. Перевозової “Облік і аудит” викладено теоретичні основи бухгалтерського обліку згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та новим планом рахунків, а також подані загальні теоретичні основи аудиту.

Л.В. Перевозова наголошує, що “бухгалтерський облік, як мова бізнесу, відіграє значну роль в системі економічної освіти, оскільки він дозволяє глибше зрозуміти стратегію підприємства та його завдання, тактику дій керівництва, оцінити результати фінансової діяльності, фінансову політику підприємства та розміри прибутку, що очікується.

Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити знання теоретичних засад та техніки ведення бухгалтерського фінансового обліку та звітності за національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку для прийняття ефективних управлінських рішень”[39; 43-44].

Публікація Н. Павленка “Бухгалтерський облік на малих підприємствах” (Податки та бухгалтерський облік. Спецвипуск № 14 (38). - 23 липня 2001 р.) містить виклад загальних положень цього обліку, порівняльну характеристику спрощеного та загального Планів рахунків, докладний аналіз форм ведення бухгалтерського обліку та особливостей бухгалтерського обліку суб'єктами малого підприємництва, а також ведення фінансової звітності цими підприємствами. Н.Павленко, зокрема, наголошує, що “основний сенс спрощеної форми бухгалтерського обліку... полягає передусім у зменшенні облікової роботи при списанні витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт і наданням послуг”[38;4].

Підручник “Організація бухгалтерського обліку” за редакцією Ф.Ф. Бутинця, виданий в Житомирі в 2002 р. присвячений основним теоретичним і практичним питанням організації бухгалтерського обліку на підприємствах, у тому числі на малих. В ньому послідовно висвітлено етапи організації бухгалтерського обліку від створення господарюючих суб'єктів до їх ліквідації. В підручнику, серед іншого, зосереджено увагу на особливостях організації облікової роботи на малих підприємствах та суб'єктів малого підприємництва, організації облікового аналізу, управлінського та податкового обліку, а також організації бухгалтерського обліку в умовах застосування комп'ютерних технологій.

Значну увагу організації бухгалтерського обліку та аудиту на малому підприємстві приділено також у книзі Р. Онищенка “Приватний підприємець”, виданій в Харкові у 2002 р. [36]. Р. Онищенком розглянуто порядок організації підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а саме: державна реєстрація приватного підприємця та порядок ліцензування і патентування підприємницької діяльності. Розглянуто також організацію ведення приватними підприємцями обліку, звітності й оподаткування приватних підприємців. Висвітлено матеріал, що стосується діючих на сьогодні трьох систем оподаткування приватних підприємців: традиційна система оподаткування, фіксований податок, єдиний податок.

У книзі О.Савченка “Єдиний податок” розглянуто особливості здійснення діяльності суб'єктами малого підприємництва, які перейшли на сплату єдиного податку, порядок ведення ними бухгалтерського та податкового обліку, а також подання передбаченої для цієї категорії платників податків звітності.

В посібнику В.М. Панасюка, Є.К. Ковальчука, С.В. Бобрівця “Податковий облік”, виданому в Києві в 2002 р., висвітлено чинний порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва, значну увагу приділено податковому обліку юридичних осіб - суб'єктів малого підприємництва та суб'єктів підприємництва - фізичних осіб. Розглядається податковий облік суб'єктів підприємництва - фізичних осіб за традиційної системи оподаткування, в разі оподаткування за фіксованим податком, у разі оподаткування за єдиним податком.

В публікації А. Ринді “Подробиці річної фінансової звітності” (Податки та бухгалтерський облік. Спецвипуск № 23 (71). - 9 грудня 2002 р.) розглядаються загальні питання складання річної фінансової звітності, подаються методичні рекомендації щодо складання Звіту про фінансові результати, Звіту про власний капітал, Балансу, Приміток до річної фінансової звітності.

В публікації Н. Борща “Річна звітність за 2002 рік” (Податки та бухгалтерський облік. Спецвипуск № 24 (72). - 23 грудня 2002 р.) характеризується складання малими підприємствами Декларації про прибуток, Декларації з ПДВ, яку малі підприємства здають за скороченою формою.

Тепер розглянемо літературні джерела з аудиту на малому підприємстві.

Одним з найбільш джерел, присвячених цій темі, є навчальний посібник за редакцією Ф.Ф. Бутинця “Аудит і ревізія підприємницької діяльності”. В цьому посібнику розглядаються мета та завдання аудиту стану обліку діяльності малих підприємств та суб'єктів малого підприємництва, джерела інформації для аудиту стану обліку діяльності малих підприємств та суб'єктів малого підприємництва, способи вивчення стану обліку їх діяльності.

Як зазначають автори цього посібнику, “метою аудиту і ревізії стану діяльності малих підприємств (МП) та суб'єктів малого підприємництва (СМП) є встановлення відповідності методики обліку, що застосовується на підприємстві, чинному законодавству щодо малого бізнесу, виявлення наявних помилок або порушень та ступеню їх впливу на достовірність бухгалтерської звітності...

Предметом аудиту і ревізії діяльності МП та СМП є господарські операції, що на ньому відбуваються...

Джерелами інформації для аудиту і ревізії діяльності МП та СМП є:

- Свідоцтво про сплату єдиного податку (в разі спрощеної системи оподаткування);

- Наказ про облікову політику;

- Регістри обліку;

- Звітність” [25; 373-374].

Автори посібнику розкривають особливості організації обліку на малих підприємствах та суб'єктах малого підприємництва.

В посібнику розглядаються такі способи вивчення стану обліку діяльності МП та СМП, як фактичний контроль, документальний контроль, перевірка дотримання стандартів бухгалтерського обліку. При розгляді фактичного контролю автори наголошують, що “для СМП інвентаризація відіграє особливе значення, що пов'язане зі специфікою нарахування витрат та складання звітності у разі використання для обліку витрат лише 8 класу “Витрати за елементами” [25; 375].

Характеризуючи документальний контроль, автори посібнику наводять його послідовність:

1. перевірка приналежності підприємства до МП або СМП;

2. перевірка правильності оподаткування СМП;

3. перевірка облікових регістрів;

4. перевірка правильності складання звітності.

В посібнику наводяться основні можливі порушення в обліку СМП та МП,

Щодо перевірки дотримання стандартів бухгалтерського обліку в посібнику наведені норми П(М)БО 25 ”Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”, що можуть бути порушені.

Інше джерело з питань аудиту малого підприємства - підручник Ф.Ф. Бутинця “Аудит” - містить інформацію, яка значною мірою аналогічна схарактеризованому вище джерелу. Автор зокрема наголошує, що “перед початком перевірки слід чітко розібратися, до яких саме суб'єктів малого бізнесу належить підприємство, що перевіряється... В ході аудиту суб'єктів малого бізнесу аудиторам слід застосовувати національні нормативи аудиту всіх об'єктів... Особливості аудиту суб'єктів малого бізнесу викликані, як правило, обмеженням або відсутністю розподілу повноважень працівників, що відповідають за ведення обліку та підготовку звітності.” [25; 375].

Іншим корисним літературним джерелом з організації аудиту на малому підприємстві можна вважати також підручник М.Т. Білухи “Курс аудиту”. В ньому викладено систему організації та методології аудиторського контролю в Україні з використанням міжнародних і національних стандартів (норм) аудиту, зарубіжного досвіду нових комп'ютерних технологій в АРМ аудитора, із застосуванням загальнонаукових і власних методичних прийомів аудиту. М.Т. Білуха докладно аналізує аудиторський контроль як нову форму фінансово-господарського контролю, визначає його як незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за договорами з підприємствами і підприємцями.

Заслуговує на увагу й така праця, як посібник Л.П. Кулаковської та Ю.В. Пічи “Основи аудиту”. Автори разом з теоретичним матеріалом подають для самостійного опрацювання студентами типові вправи, тести та завдання з основ аудиту, які розроблені згідно чинного законодавства України та сучасної аудиторської практики. Автори наголошують, що “кваліфікований аудитор повинен пам'ятати, що істина одна... Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких обставин встановити об'єктивну істину щодо відображення в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації” [26; 614].

Основні принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності викладено в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі -- П(С)БО), які є нормативно-правовими актами, що затверджуються Міністерством фінансів України.

На сьогодні Міністерством фінансів України затверджено, підписано і зареєстровано в Міністерстві юстиції такі стандарти:

№ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

№ 2 «Баланс» (форма № 1);

№ 3 «Звіт про фінансові результати» (форма № 2);

№ 4 «Звіт про рух коштів» (форма № 3);

№ 5 «Звіт про власний капітал» (форма № 4);

№ 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»;

№ 7 «Основні засоби»;

№ 8 «Нематеріальні активи»;

№ 9 «Запаси»;

№ 10 «Дебіторська заборгованість»;

№ 11 «Зобов'язання»;

№ 12 « Фінансові інвестиції»;

№ 13 «Фінансові інструменти»;

№ 14 «Оренда»;

№ 15 «Дохід»;

№ 16 «Витрати»;

№ 17 «Податок на прибуток»;

№ 18 «Будівельні контракти»;

№ 19 «Об'єднання підприємств»;

№ 20 «Консолідована фінансова звітність»;

№ 21 «Вплив змін валютних курсів»;

№ 22 «Вплив інфляції»;

№ 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін»;

№ 24 «Прибуток на акцію»;

№ 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва».

Згідно із Законом № 996 у бухгалтерському обліку існує певна низка принципів, правил і положень. Вони стосуються таких питань, як якісні характеристики бухгалтерського обліку, цілі фінансової звітності, елементи фінансових звітів, час відображення економічних подій, викладених у статті 4 Закону № 996 (до речі, деякі з них існували й раніше, у рамках Положення № 250), відповідно до якої бухгалтерський облік і фінансова звітність базуються на таких основних принципах:

обачливість -- застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Цей принцип засновано на практиці західних країн, де звітність подається в першу чергу не податковим або іншим контролюючим органам, а, як уже згадувалося вище, акціонерам, інвесторам, кредиторам, яким потрібна інформація про реальний фінансовий стан підприємства;

повне висвітлення -- фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних уплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність -- кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність -- постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності. При цьому під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності;

безперервність -- оцінка активів і зобов'язань підприємства повинна здійснюватися виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися надалі. Це фундаментальне припущення нове для вітчизняних підприємств і полягає в тому, що господарська одиниця є постійно діючою і буде продовжувати свою звичайну діяльність і далі. Якщо передбачається ліквідувати підприємство, то його активи слід оцінити з урахуванням цієї обставини;

нарахування і відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою -- операції враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми. Цей принцип також є новацією для вітчизняних бухгалтерів. Згідно з цим принципом господарська операція повинна відображатися в бухгалтерському обліку відповідно до її змісту, а не тільки виходячи з юридичної форми. Наприклад, підприємство має безнадійну дебіторську заборгованість і є достовірна інформація про те, що вона буде погашена (акт звіряння та інші документи вже підписано), однак рішення суду ще немає. У цій ситуації підприємство може відображати таку операцію в бухгалтерському обліку;

історична (фактична) собівартість -- це сума коштів та їх еквівалентів та інших форм компенсації, наданих на момент отримання активу. Поняття історичної собівартості схоже з поняттям первісної вартості та є ключовим при відображенні активів у бухгалтерському обліку та звітності. Пріоритетною визнається оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

єдиний грошовий вимірник -- вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

періодичність -- можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Інакше кажучи, підприємство подає звітність у певні періоди часу (квартальна, річна).

Схематично принципи бухгалтерського обліку і звітності можна зобразити наступним чином (рис. 1).

Рис. 1. Основні принципи організації бухгалтерського обліку і звітності

1.3 Принципи та нормативна база бухгалтерського обліку та аудиту промислових підприємств

До нормативних документів, що регламентують організацію бухгалтерського обліку та аудиту господарської діяльності малого підприємства, треба віднести насамперед Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р., який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємств, у тому числі й малих. Ч. 3 ст. 11 цього Закону встановлює, що “для суб'єктів малого підприємництва... національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати” [15; 9].

Подання фінансової звітності малими підприємствами базується на єдиних методологічних засадах, що встановлені Положенням про затвердження Порядку подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 (із змінам, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1543). Згідно з Порядком подання фінансової звітності “фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством -- іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики, та щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, -- органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, -- відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій” [17].

Створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів і бухгалтерської звітності здійснюється відповідно до Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Особливості заповнення облікових регістрів малими підприємствами визначаються Вказівками про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами № 112, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 1996 р. Відповідно до Вказівок № 112 в Україні до категорії малих можуть бути віднесені підприємства, що здійснюють за місяць не більше 300 господарських операцій. При цьому спрощена форма бухгалтерського обліку рекомендується для використання на підприємствах торгівлі, громадського харчування і постачальницько-збутових видів діяльності.

Мале підприємство, обравши спрощену форму обліку, використовує у своїй діяльності типовий План рахунків, діючий в Україні, трансформувавши його в робочий План рахунків відповідно до рекомендацій Вказівок № 112 про групування рахунків.

До нормативних документів, що регламентують організацію бухгалтерського обліку господарської діяльності малого підприємства, треба також віднести Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”, а також Наказ Міністерства фінансів України № 101 від 24.02.2001 р. “Про внесення змін і доповнень до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”. П(С)БО 25 регламентує складання малими підприємствами Звіту про фінансові результати. Так, зокрема, передбачається, що у статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) непрямих податків та інших вирахувань з доходу.

У статті «Чистий прибуток (збиток)» відображається чистий прибуток або чистий збиток -- різниця між сумою чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і сумою всіх витрат. Сума всіх витрат збільшується на суму зменшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції або зменшується на суму збільшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції.

У зведених фінансових звітах показники чистого прибутку і збитку наводяться розгорнуто як сума відповідних показників юридичних осіб, фінансова звітність яких включена до зведеного фінансового звіту.

Крім того, організацію бухгалтерського обліку та аудиту господарської діяльності малого підприємства регламентують Накази Міністерства фінансів України № 196 від 30.09.1998 р. “Про затвердження Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва” та № 186 від 19 квітня 2001 р. “Про затвердження спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку”, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727 від 03.07.1998 р. та Постанова Кабінету Міністрів України № 507 від 16.04.2000 р. “Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р.

Так, Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва встановлює, що суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які за чинним законодавством обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, можуть застосовувати спрощену форму бухгалтерського обліку, порядок якої встановлено Вказівками про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 травня № 112 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13 червня 1996 року № 297/1322), з урахуванням наступного.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 року. Цей наказ встановлює, що “спрощений План рахунків можуть застосовувати суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи, які відповідно до чинного законодавства визнані суб'єктами малого підприємництва, юридичні особи, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (...). Суб'єкти підприємницької діяльності спрощений План рахунків застосовують у разі складання ними фінансової звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року за № 161 / 4382” [16; 10].

Основним правовим документом, що регулює здійснення аудиту в Україні є Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Цей закон визначає правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Порядок проведення аудиту господарської діяльності підприємств, зокрема малих, регулюється розділом V Закону України “Про аудиторську діяльність”. Стаття 19 цього Закону встановлює загальні умови проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Стаття 21 Закону “Про аудиторську діяльність” регулює складання звіту про наслідки аудиту. Вона передбачає, що виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору визначається актом прийому - здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

До нормативних документів, що регламентують організацію аудиту господарської діяльності малого підприємства треба віднести також Національні нормативи аудиту, затверджені рішенням Аудиторської палати України N 73 від 18.12.1998 р. Так, п. 49 Нормативу № 12 встановлює, що “в умовах, коли можливість розподілу обов'язків між співробітниками обмежена і тому не може існувати аудиторських доказів про систему управлінського контролю, докази, які використовуються аудитором під час складення аудиторського висновку, можуть бути отримані ним виключно шляхом виконання незалежних процедур перевірки” [14; П. 49].

Аудит господарської діяльності малих підприємств регламентується також нормою ч. 4 ст. 29 Закону України “Про підприємства в Україні”, яка встановлює, що “Річна фінансова звітність підприємств підлягає обов'язковому аудиту, за винятком тих організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності підприємств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки” [4; 272].

Розділ 2. Бухгалтерський облік на малому підприємстві ТзОВ «Інтерком ЛТД»

2.1 Загальна характеристика ТзОВ «Інтерком ЛТД»

Джерелом загальної характеристики досліджуваного підприємства є його установчий договір. Один з розділів установчого договору має назву “МЕТА І ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ”. Метою діяльності ТзОВ «Інтерком ЛТД» є насичення українського і зарубіжного ринків товарами, що виробляються Товариством, а також отримання прибутку.

Окремий розділ Установчого договору має назву “ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ УЧАСНИКІВ”. Відповідно до Установчого договору учасники ТзОВ «Інтерком ЛТД» зобов'язуються виконувати наступні зобов'язання:

- не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність Товариства. Обсяг конфіденційної інформації визначається угодою між учасниками та директором Товариства.

- брати участь в управлінні Товариством у відповідності з положеннями установчого договору і Статуту Товариства.

Установчий договір звичайно передбачає, що учасники Товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами Товариства;

- отримувати інформацію про діяльність Товариства, а також знайомитися з бухгалтерськими книгами і іншою документацією товариства;

- брати участь в розподілі прибутку Товариства у відповідності з Договором. Право на участь в розподілі прибутку - одне з фундаментальних прав учасника, ради якого, як правило, він вступав в Товариство.

- в будь-який момент вийти з Товариства, отримавши у відповідності з цим Договором вартість майна, відповідну його частці;

- отримувати у разі ліквідації Товариства належну йому частку в статутному капіталі Товариства, який залишився після задоволення вимог кредиторів.

Наступний розділ Установчого договору має назву “ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ І КОНТРОЛЮ”. Органами управління і контролю Товариства є:

- загальні збори учасників Товариства;

- директор Товариства.

Вищим органом управління Товариством є загальні збори учасників Товариства, що складаються з усіх учасників або їх представників (по одному від кожного учасника).

Учасники Товариства володіють кількістю голосів пропорційно розміру їх частки в статутному капіталі Товариства.

Компетенція загальних зборів учасників і порядок прийняття ним рішень визначаються Статутом Товариства.

Керівництво поточною діяльністю Товариства і виконання рішень загальних зборів здійснюється директором Товариства, який обирається загальними зборами учасників. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства на основі єдиноначальності в рамках компетенції, що визначається Статутом Товариства.

Контроль за фінансовою і господарською діяльністю директора Товариства здійснює Ревізійна комісія. Ревізійна комісія утворюється і діє в порядку, визначеному в Статуті Товариства.

В першому розділі Статуту “Загальні положення” встановлено, що ТзОВ «Інтерком ЛТД» є підприємством, що діє на принципах самоокупності.

Товариство здійснює свою діяльність у відповідності до законів України “Про господарські товариства” та інших законодавчих актів, цього Статуту і Установчого договору.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установах банку, штамп, печатку, фірмовий знак.

Товариство в установленому порядку може відкривати філії, дочірні підприємства та представництва, вступати в договірні відносини з іншими юридичними та фізичними особами (трестів, консорціумів тощо) як безпосередньо, так і через представників.

Наступний розділ Статуту має назву “Предмет і мета діяльності товариства”. В ньому зазначається, що Товариство створено для ведення на комерційних засадах господарської діяльності в галузі виробництва та торгівлі.

Предметом діяльності товариства є:

· організація виробництва продукції товарів народного споживання, будівельних матеріалів, інших виробів виробничо-технічного призначення.

· прокат та оренда обладнання машин, транспортних засобів,

· створення та розвиток власних виробничих баз, потужностей з виробництва матеріалів;

· оптова та роздрібна торгівля товарами господарського призначення та ін.

Діяльність, для здійснення якої нормативними актами передбачені особливі умови, здійснюється товариством за наявності відповідної ліцензії.

Розглянемо четвертий розділ Статуту - ”Управління товариством.”

Згідно з ним, вищим органом товариства є збори учасників товариства. Кожний учасник має кількість голосів, пропорційну його внеску у статутний фонд товариства.

До компетенції зборів учасників товариства належить вирішення таких питань:

визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання;

внесення змін та доповнень до Статуту та Установчого договору, питання уступки частки, зміни засновників або прийняття нових засновників;

призначення директора;

прийняття рішень про відкриття філій, представництв, дочірніх підприємств, вступ до асоціацій та інших господарських структур;

прийняття рішень про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу;

порядок розподілу прибутку, визначення джерел покриття збитків;

встановлення розміру, форми, порядку внесення засновниками додаткових внесків;

умови оплати праці посадових осіб товариства;

інші питання, передбачені чинним законодавством.

Одностайності при прийнятті рішень потребують:

визначення основних напрямків діяльності,

затвердження планів і звітів про їх виконання,

внесення змін до засновницьких документів.

При вирішенні зазначених питань збори засновників правомочні за участі всіх засновників. Перевірку фінансово-господарської діяльності товариства здійснює ревізійна комісія.

Збори учасників товариства скликаються не рідше, ніж два рази на рік. Збори учасників товариства обирають голову Товариства з числа засновників Товариства.

Голова товариства розробляє і пропонує на розгляд зборів засновників стратегічні напрямки роботи товариства. Скликає позачергові збори товариства в разі необхідності.

Виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює директор.

Директор може прийматися на роботу на контрактній основі. Договір про прийняття на роботу директора (за дорученням зборів засновників) укладає голова Товариства.

Постачальниками ТзОВ «Інтерком ЛТД» є українські торговельні фірми, які закуповують сировину у вітчизняних та зарубіжних виробників.

Споживачами продукції досліджуваного підприємства є торгово-посередницькі організації, що діють в Івано-Франківській області, промислові підприємства м. Івано-Франківськ, “Івано-Франківськтеплокомуненерго”, крамниці.

2.2 Організація бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві “Інтерком ЛТД” та її основні форми

У вирішенні питань організації економічної діяльності підприємства “Інтерком ЛТД” важливу роль відіграє бухгалтерський облік, який надає достовірну і повну інформацію про діяльність підприємства за допомогою аналізу фінансових звітів підприємства, що складаються наприкінці кожного звітного періоду.

У бухгалтерії підприємства - у цій центральній ланці внутрішнього виробничого обліку і звітності - усі фактичні витрати акумулюються і розподіляються по місцях їхнього виникнення (цехах, відділах), а також по носіях витрат (продуктах виробництва).

“Предметом організації бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності є:

* обліковий процес;

* структура облікових підрозділів;

* праця облікових працівників;

* організаційне, правове й технічне забезпечення обліку” [27; 23].

Кожна зі складових предмета бухгалтерського обліку має свій об'єкт -- предмет, явище чи процес, на який справлена організаторська діяльність.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” “питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів” [2; 365].

Малі підприємства з простим технологічним процесом виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, які здійснюють за місяць не більше 300 господарських операцій, можуть застосовувати спрощену форму бухгалтерського обліку.

Спрощена форма бухгалтерського обліку може застосовуватися в:

-- простій формі (без використання регістрів обліку майна малого підприємства), якщо мале підприємство здійснює за місяць не більше 100 господарських операцій і не здійснює виробництво продукції та робіт, пов'язаних із великими матеріальними витратами;

-- формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства, якщо мале підприємство на балансі обліковує власні основні засоби, виробничі запаси, товари і готову продукцію, та здійснює за місяць понад 100 господарських операцій.

Необхідно вказати, що використання двох форм спрощеного обліку зовсім не означає, що малі підприємства не мають права застосовувати звичайну журнально-ордерну схему обліку. Якщо підприємство до переходу на сплату єдиного податку застосовувало саме таку форму обліку і для нього має сенс продовжувати її вести, то суб'єкт малого підприємництва може не переходити на спрощену форму бухгалтерського обліку.

Розглянемо детальніше обидві форми ведення бухгалтерського обліку.

Введення національних стандартів передбачає реформування бухгалтерського обліку, однак форми облікових регістрів, у яких відображаються господарські операції, залишаються колишніми. Розглянемо, які ж відомості необхідно заповнювати малим підприємствам, що використовують одну зі спрощених форм бухгалтерського обліку.

При використанні простої форми бухгалтерського обліку необхідним є ведення таких облікових регістрів:

-- Книги обліку господарських операцій за формою № К-1;

-- Відомості обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу) за типовою формою № В-1;

-- Відомості обліку виробничих запасів, готової продукції та товарів за типовою формою № В-2;

-- Відомості обліку заробітної плати за типовою формою № В-8. При її заповненні слід враховувати, що графи 18 -- 21 не заповнюються. Це пов'язано з тим, що відповідно до Указу Президента від 07.08.98 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» з 01.01.99 р. відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не провадяться, а відрахування до Фонду соціального страхування при використанні спрощеної системи оподаткування прямо не сплачуються.

Виходячи з того, що основою всього бухгалтерського обліку при використанні простої форми є Книга обліку господарських операцій за формою № К-1, виникає необхідність більш детального розгляду порядку її заповнення.

У Книзі за формою № К-1 ведеться реєстрація первинних облікових документів, відображаються операції на рахунках, визначається фінансовий результат. Вона містить усі застосовувані малим підприємством бухгалтерські рахунки, є комбінованим регістром аналітичного і синтетичного обліку і повинна бути прошнурована та пронумерована. На останній сторінці записується кількість пронумерованих сторінок. Книга завіряється підписами керівника і головного бухгалтера і скріплюється печаткою.

Книга за формою № К-1 відкривається записами сум залишків на початок року (початок діяльності підприємства) на кожний вид коштів і джерел. У графі 3 «Зміст операції» у хронологічній послідовності позиційним способом відображаються всі господарські операції поточного місяця на підставі первинних документів.