Особливості технологій документування інформації

Роблячи висновок розгляду еволюції системи подання інформації, можна відзначити загальну тенденцію до створення найбільш раціональних форм людської (наднаціональної) інформаційної символіки. У найбільш важкодоступній лінгвістичній галузі це реалізується запровадженням машинних мов.

Розвиток інформаційних технологій окрім системи подання інформації був пов'язаний з удосконаленням засобів інформаційних комунікацій. Вони виникли при появі людської мови, яка стала не матеріалізованою несучою інформацією. Початок цієї фази без сумніву можна вважати першим інформаційним вибухом в історії інформаційних технологічної цивілізації. Протягом наступної фази - до паперової - інформаційні вибухи характеризували перехід до все більш досконалих носіїв: запис на камінні дозволила вперше отримати ефект безособовості процесу передачі інформації, закріпленої назавжди у визначеному місці; перехід до записів на сирих глиняних табличках та дерев'яних дощечках з 4-го тисячоліття до н.е. надав інформаційним комунікаціям динамічний характер (камінь зберігає значення носія символічної монументальної інформації); винайдення папірусу (з 3-го тисячоліття до н.е.) значно підвищує одиничну місткість носія та його розподільну здатність завдяки великій площі свитка та можливості застосовувати фарби; поява пергаменту (ІІІ ст. до н.е.) завершує до паперову фазу новим інформаційним вибухом: з'являється оптимальний носій інформації - книга (ІV ст. до н.е.).

На розвиток механізму взаємодії людей в до паперову фазу впливали соціальні, політичні та регіональні фактори. У кам'яному столітті піктограма на камені являла собою загальнодоступну інформаційну комунікацію, що відповідало низькому рівню диференціації фізичної і розумової праці та відсутності соціальної ієрархії. На етапі створення перших держав динамічні інформаційні носії (глиняні та дерев'яні таблички, папіруси) перетворюються на об'єкти централізованого закритого зберігання, а користування ними набуває прерогативних форм для виокремленої аристократії. Наявність інформаційних джерел у веденні правлячих верств суспільства викликає необхідність навчання спадкоємців цієї влади (царської, військової, жрецької), тобто вибіркової за формою передачі знань. Інформаційні джерела набувають значення як фактор внутрішньодержавних, так і міждержавних відносин. Упорядкування системи зберігання інформаційних носіїв та зосередження їх в одному місці (наприклад, у столиці Хетської держави - у м. Хатусасі в палаці зберігалося 20 000 глиняних клинописних табличок) дозволяє говорити про створення перших „бібліотек”, доступних тільки для окремих осіб і таких, що символізують накопичення знань та історичних фактів для наступних поколінь. В умовах політичної нестабільності „бібліотеки” були легко уразливими, що призвело в кінці до практично повного їх знищення.

Якісно нового характеру набули інформаційні комунікації, коли в крупних містах Стародавнього світу (Греція, Персія, Єгипет, Китай, Рим ) виник добре налагоджений поштовий зв'язок: письмова інформація передавалася гінцями за принципом естафети. З утворенням давньогрецьких міст-полісів створюються бібліотеки, доступні для вільних громадян. Бібліотека у цей період стає першим в історії центром зосередження інформаційних носіїв на папірусних згортках (пізніше на пергаменті) для передачі широкому колу користувачів, свого роду першим інститутом масової інформаційної комунікації. Ця обставина значною мірою сприяла початку продукування інформації в новій формі - авторських творах. Книга набуваю функції товару, чим породжується нова ремесленна професія переписувачів книг. Книжні лавки перетворюються на свого роду інтелектуальні мікроцентри, де проходить інтенсивний обмін знаннями. Поряд із суспільними бібліотеками формується нова форма масової комунікації - велика кількість особистих бібліотек у найбільш забезпечених громадян. Принципово важливим моментом є виокремлення поки що вузького соціальної верстви людей - виробників знань, які закріплялися ними в книгах і передавалися найбільш спосібним продовжувачам. Немає сумніву, що така широка взаємодія людей призводила до накопичення не тільки духовних, але й матеріальних (у тому числі культурних) цінностей, сприяла появі раціональних для того часу законодавчих форм, які регулювали соціальні відносини у суспільстві.

Велике переселення народів, яке супроводжувало падіння Римської імперії, принесло складеній культурі (у тому числі інформаційній) практично повне знищення. У зв'язку з цим не можна не відзначити важливого історичного факту міграції інформаційних джерел - рукописних тиражів перших творів. Спочатку першими християнами, які гналися Римом, вони потрапляють до Візантії та Середньої Азії (головним чином до Бухари). У VІІ - Х ст. у Бухарі ці твори перекладаються арабською мовою. Після падіння Константинополю із середини ХV ст. рукописні давньогрецькі та латинські книги з біженцями переміщуються до Західної Європи, де стають основним інформаційним масивом накопичених знань.

Паперова фаза розвитку інформаційних технологій починається з Х ст., коли папір (винайдений ще в ІІ ст. у Китаї) стає об'єктом промислового виробництва у країнах Європи. Епоха Відродження та наступний за нею період відіграли виключну роль у розвитку інформаційних технологій. З розширенням торгівлі та ремесел з'явилися міські пошти, з ХV ст. - приватна пошта (Західна Європа), у ХVІ - ХVІІ ст. - централізована королівська пошта (Франція, Швеція, Англія та інші держави). Завдяки цим стабільним комунікаціям до інформаційної діяльності залучається більша кількість людей та вона охоплює крупні регіони. Центрами зберігання та передачі інформації стають перші університети Італії, потім Франції, Німеччини, Англії.

Революцією у процесі розвитку інформаційних технологій стало винайдення в Німеччині книгодрукування (середина ХV ст.), що надало їй форми масової діяльності, особливо з кінця ХVІІ ст., тобто з часу виникнення науки та появи парового двигуна - основи машинного виробництва. По суті це стало початком нового науково-технічного етапу в суспільствознавстві. Головним якісним змістом інформаційних технологій стало народження систем науково-технічної термінології в основних галузях знань, а кількісним - випуск багатотиражних книг, журналів, газет, географічних карт, технічних креслень, а також перших енциклопедій - свого роду стаціонарних інформаційно-пошукових систем на алфавітній основі.

Новий етап у розвитку технологій документування інформації, пов'язаний з технічною революцією кінця ХІХ ст., характеризується створенням поштового зв'язку як форми стабільних міжнародних комунікацій (Всезагальна поштова спілка з 1874 р. Та Всесвітня поштова конвенція з 1878 р.), фотографії (1839 р.), винайденням телеграфу (1832 р.), телефону (1876 р.), радіо (1895 р.), кінематографу (1895 р. ), а пізніше - безпровідної передачі зображення (1911 р.) та промислового телебачення (з кінця 20-х рр.). У розвитку інформаційних комунікацій настав період створення загальносвітової системи зосередження, зберігання та швидкодійної передачі інформації в найбільш зручній для користувача формі. Це перетворило інформацію в рухому силу технічного, соціального та економічного прогресу, визначило її провідну роль на етапі сучасної технологічної революції, яка надає інформаційним технологіям форму інтелектуальної індустрії. Завдяки цьому було розв'язано назрівше історичне протиріччя між накопиченням гігантського об'єму інформації в суспільстві та неможливістю ефективного її використання за допомогою традиційних немашинних методів.

Інформація перетворюється на один з найбільш цінних за складом та масових за формою продуктів цивілізації, споживачем якої стає все людство. Етап інформаційної революції другої половини ХХ ст. ознаменовує початок безпаперової фази розвитку інформаційних технологій, коли на якісно новому рівні завершується найбільш крупний історичний оберт переходу до небаченої несучої інформації, причому швидкість її передачі (шляхом електронних хвиль) зростає в мільйони разів (порівняно з людською мовою). Машинна інтуїція (експертні системи перетворюється на виробничу силу, а штучний інтелект дозволяє розв'язувати якісно нові задачі технічного прогресу. Виняткове значення машинних динамічних інформаційних систем у житті сучасного суспільства висунуло на перший план проблеми створення все більш досконалих ЕОМ та пов'язаних з ними технологій. Історія розвитку механізму інформаційної взаємодії між людьми (а тепер і між людиною та машиною) дає підставу для розуміння інформаційних технологій як єдиної інтеграційної системи розвитку всіх галузей знань, етапи якої в основному збігаються з періодами становлення суспільствознавства з більш ранніми за часом періодами накопичення знань у суспільстві. [22; 368-370].

Розглянемо розвиток сучасних технологій документування інформації.

До другої половини ХІХ ст. основу інформаційної технології складали перо, чорнильниця та бухгалтерська книга. Комунікація (зв'язок) здійснювалася шляхом направлення пакетів (депеш). Продуктивність інформаційної обробки була надзвичайно низькою: кожен лист копіювався окремо вручну, окрім рахунків, які додавалися також вручну, не було іншої інформації для прийняття рішень.

На зміну „ручній” технології документування наприкінці ХІХ ст. прийшла „механічна”. Винайдення друкарської машинки, телефону, диктофону, модернізація системи суспільної пошти - усе це слугувало базою для принципових змін у технології обробки інформації та, як наслідок, у продуктивності роботи. По суті „механічна” технологія проклала дорогу до формування організаційної структури існуючих закладів.

40 - 60-ті рр. ХХ ст. характеризуються появою „електричної” технології, на широкому використанні електричних друкарських машинок зі зйомними елементами, копіювальних машин на звичайному папері, портативних диктофонів. Вони покращили закладну діяльність за рахунок підвищення якості, кількості та швидкості обробки документів. Багато із сучасних закладів базуються на „електричній” технології.

Поява в другій половині 60-х рр. великих виробничих ЕОМ на периферії закладної діяльності (в обчислювальних центрах) дозволило змістити акцент в інформаційній технології на обробку не форми, а змісту інформації. Це було початком формування „електронної”, або „комп'ютерної” технології. Як відомо, інформаційна технологія управління повинна містити як мінімум три найважливіших компоненти обробки інформації: облік, аналіз та прийняття рішень. Ці компоненти реалізуються у “в'язкому” середовищі - паперовому „морі” документів, яке з кожним роком стає все більш безмежним.

Концепції застосування автоматизованих систем управління (АСУ), що склалися в 60-х рр., не завжди і не повною мірою відповідають задачам удосконалення управління та оптимальної реалізації компонентів інформаційної технології. Методологічно ці концепції не рідко спираються на уявлення про необмежені можливості „кнопкової” інформаційної технології при безперервному нарощуванні обчислювальної потужності систем АСУ та використанні найбільш загальних імітаційних моделей, які у ряді випадків далекі від реального механізму оперативного управління.

Назва „автоматизована система управління” не зовсім коректно відображає функції, які виконують такі системи, точніше було б „автоматизована система забезпечення управління” (АСЗУ), бо в здійсненні АСУ поняття „система” не включає вирішальної ланки управління - користувача. Ігнорування цієї принципової обставини, певно, призвело до того, що розширення мережі АСУ та підвищення потужності їх обчислювальних засобів забезпечили завдяки великим масивам первісних даних покращення в основному облікових функцій управління (довідкових, статистичних, таких, що слідкують). Однак облікові функції відображають тільки минулий стан об'єкта управління та не дозволяють оцінити перспективу, тобто володіють низьким динамізмом. У інших компонента технології управління нарощування потужності АСУ не дало відчутного ефекту. Відсутність розвинених комунікативних зв'язків робочих місць користувача з центральною ЕОМ, характерний для більшості АСУ пакетний режим обробки даних, низький рівень діалогової підтримки - все це фактично не забезпечує високої якості аналізу користувачами даних статистичної звітності та всього інтерактивного рівня аналітично роботи. Тим самим ефективність АСУ на нижчих щаблях управлінської драбини, тобто саме там, де формуються інформаційні потоки, суттєво спадає внаслідок значної надлишковості інформації, яка потрапляє, за відсутності засобів агрегування даних. Саме з цієї причини, не дивлячись на введення додаткових систем АСУ, з кожним роком збільшується кількість працівників, зайнятих обліковими функціями: на сьогоднішній день шосту частину всіх працівників апарату управління складає обліково-бухгалерський персонал.

Починаючи з 70-х рр. сформувалася тенденція перенесення центру ваги розвитку АСУ на фундаментальні компоненти інформаційних технологій (особливо на аналітичну роботу) з максимальним використанням людино-машинних процедур. Однак, як і раніше, вся ця робота проводилася на потужних ЕОМ, розташованих централізовано в обчислювальних центрах. При цьому в основу побудови подібних АСУ закладена гіпотеза, згідно з якою задачі аналізу та прийняття рішень відносилися до класу таких, що формалізуються, піддаються математичному моделюванню. Припускалося, що такі АСУ повинні підвищити якість, повноту, оригінальність та своєчасність інформаційного забезпечення осіб, які приймають рішення, ефективність роботи яких буде зростати завдяки збільшенню кількості аналізованих задач.

Однак запровадження подібних систем дало не ті результати, яких очікували. З'ясувалося, що економіко-математичні моделі, які використовувалися, мають обмежені можливості практичного використання: аналітична робота та процес прийняття рішень проходять у відриві від реальної ситуації та не закріплюються комунікаційним процесом формування. Для кожної нової задачі необхідна нова модель, а оскільки модель створювалася спеціалістами з економіко-математичних методів, а не користувачами, то процес прийняття рішень проходить ніби не в реальному масштабі часу та втрачається творчий вклад самого користувача, особливо при розв'язанні нетипових управлінських задач. При цьому обчислювальний потенціал управління, зосереджений в обчислювальних центрах, знаходиться у відриві від інших засобів і технологій обробки інформації внаслідок неефективної роботи нижчих щаблів та необхідності безперервних конверсій інформації. Це також знижує ефективність інформаційної технології при розв'язанні задач на верхніх щаблях управлінської драбини. До того ж для складеної в АСУ організаційної структури технічних засобів характерні низький коефіцієнт їх використання, значні строки (які не завжди виконуються) проектування автоматизованих систем та невисока їх рентабельність у зв'язку із слабкою дією результатів автоматизації на ефективність управління. [5; 32-33].

З появою персональних комп'ютерів на „гребені мікропроцесорної революції” проходить принципова модернізація ідеї АСУ: від обчислювальних центрів і централізації управління до розподіленого обчислювального потенціалу, підвищенню однорідності технології обробки інформації та децентралізації управління. Такий підхід знайшов своє втілення в системах підтримки прийняття рішень (СППР) та експертних системах (ЕС), які характеризують новий етап комп'ютеризації технології організаційного управління, по суті - етап персоналізації АСУ. Системність - основна ознака СППР і признання того, що найбільш досконала ЕОМ не може замінити людину. У даному випадку мова йде про структурну людинно-машинну одиницю управління, яка оптимізується у процесі роботи: можливості ЕОМ розширюються за рахунок структуризації користувачем задач, які він розв'язує, та поповнення її бази знань, а можливості користувача - за рахунок автоматизації тих задач, які раніше було недоцільно переносити на ЕОМ з економічних чи технічних міркувань. Стає можливим аналізувати наслідки різноманітних рішень та отримувати відповіді на питання типу „що буде, якщо...?”, не витрачаючи часу на трудомісткий процес програмування.

Важливий етап запровадження СППР і ЕС - раціоналізація повсякденної діяльності працівників управління. У результаті їх запровадження на нижчих щаблях управління суттєво зміцняється весь фундамент управління, зменшується навантаження на централізовані обчислювальні системи та верхні щаблі управління, що дозволяє зосередити в них питання розв'язання крупних довготермінових стратегічних задач. Цілком природно, що „комп'ютерна” технологія СППР повинна використовувати не тільки персональні комп'ютери, але й інші сучасні засоби обробки інформації. [7, 16].

Концепція СППР потребує перегляду існуючих підходів до управління трудовими процесами у закладі. По суті на базі СППР формується нова людинно-машинна трудова одиниця з кваліфікацією праці, її нормуванням та оплатою. Вона акумулює знання та вміння конкретної людини (користувача СППР) з інтегрованими знаннями та вмінням, закладеними в ПЕОМ (експертні системи, системи прийняття рішень, системи технології, яка забезпечує та ін.).

Сучасний стан технологій документування у США, країнах Західної Європи, Японії можна охарактеризувати наступними тенденціями.

Наявність великої кількості промислово функціонуючих баз даних великого об'єму, які містять інформацію практично з усіх видів діяльності товариства.

Створення технологій, які забезпечують інтерактивний доступ масового користувача до цих інформаційних ресурсів. Технічною основою даної тенденції стали державні та приватні системи зв'язку та передачі даних загального призначення і спеціалізовані, об'єднані в національні, регіональні та глобальні інформаційно-обчислювальні мережі.

Розширення функціональних можливостей інформаційних систем, які забезпечують паралельну одночасну обробку баз даних з різноманітною структурою даних, мультиоб'єктних документів, гіперсередовищ, у тому числі таких, що реалізують технології створення гіпертекстових баз даних. Створення локальних, багатофункціональних проблемно-орієнтованих інформаційних систем різного призначення на основі потужних персональних комп'ютерів і локальних обчислювальних мереж.

Внесення до інформаційних систем елементів інтелектуалізації інтерфейсу користувача із системами, експертних систем, систем машинного перекладу, автоіндексування та інших технологічних засобів. [27; 16].

Існує ще кілька точок зору на розвиток технологій документування інформації з використанням комп'ютерів, які обумовлюються різними ознаками поділу.

Спільним для всіх викладених нижче підходів є те, що з появою персонального комп'ютера почався новий етап розвитку інформаційної технології. Основною метою стає задоволення персональних інформаційних потреб людини, як для професійної сфери, так і для побутової.

Таким чином, можна виділити наступні етапи розвитку інформаційних технологій за такими ознаками поділу:

- вид завдань і процесів обробки інформації:

1-й етап (60 - 70-і рр.) - обробка даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку інформаційної технології була автоматизація рутинних дій людини.

2-й етап (з 80-х рр.) - створення інформаційних технологій, спрямованих на рішення стратегічних завдань.

- проблеми, що стоять на шляху інформатизації суспільства:

1-й етап (до кінця 60-х рр.) характеризується проблемою обробки великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.

2-й етап (до кінця 70-х рр.) пов'язується з розповсюдженням ЕОМ серії IBM/360. Проблема цього етапу - відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів.

3-й етап (з початку 80-х рр.) комп'ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи - засобом підтримки прийняття його рішень. Проблеми - максимальне задоволення потреб користувача й створення відповідного інтерфейсу роботи в комп'ютерному середовищі.

4-й етап (з початку 90-х рр.) - створення сучасної технології міжорганізаційних зв'язків й інформаційних систем. Проблеми цього етапу досить численні. Найбільш істотними з них є:

вироблення угод і встановлення стандартів, протоколів для комп'ютерного зв'язку;

організація доступу до стратегічної інформації;

організація захисту й безпеки інформації.

- перевага, яку приносить комп'ютерна технологія:

1-й етап (з початку 60-х рр.) характеризується досить ефективною обробкою інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване колективне використання ресурсів обчислювальних центрів. Основним критерієм оцінки ефективності створюваних інформаційних систем була різниця між витраченими на розробку й зекономленими в результаті впровадження засобами. Основною проблемою на цьому етапі була психологічна - погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розроблювачів через різницю їхніх поглядів і розуміння розв'язуваних проблем. Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які користувачі погано сприймали й, незважаючи на їх досить великі можливості, не використовували повною мірою.

2-й етап (із середини 70-х рр.) пов'язаний з появою персональних комп'ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних систем - орієнтація зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих їм рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розроблювачем, виникає взаєморозуміння обох груп фахівців. На цьому етапі використовується як централізована обробка даних, характерна для першого етапу, так і децентралізована, базована на розв'язанні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача.

3-й етап (з початку 90-х рр.) пов'язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі й заснований на досягненнях телекомунікаційної обробки інформації. Інформаційні системи мають своєю метою не просте збільшення ефективності обробки даних і допомогти керівникові. Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й отримати перевагу.

- види інструментарію технології:

1-й етап (до другої половини XIX в.) - „ручна” інформаційна технологія, інструментарій якої складали: перо, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправляння через пошту листів, пакетів, депеш. Основна мета технології - подання інформації в потрібній формі.

2-й етап (з кінця XIX в.) - „механічна” технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, оснащена більш досконалими засобами доставки пошта. Основна мета технології - подання інформації в потрібній формі більш зручними засобами.

3-й етап (40 - 60-і рр. XX в.) - „електрична” технологія, інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони.

Змінюється мета технології. Акцент в інформаційній технології починає переміщатися з форми подання інформації на формування її змісту.

4-й етап (з початку 70-х рр.) - „електронна” технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створювані на їхній базі автоматизовані системи керування (АСУ) і інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів. Центр ваги технології ще більш зміщається на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різних сфер суспільного життя, особливо на організацію аналітичної роботи. Безліч об'єктивних і суб'єктивних факторів не дозволили вирішувати варті перед новою концепцією інформаційної технології поставлені завдання. Однак був придбаний досвід формування змістовної сторони управлінської інформації й підготовлена професійна, психологічна й соціальна база для переходу на новий етап розвитку технології.

5-й етап (із середини 80-х рр.) - „комп'ютерна” технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп'ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення. На цьому етапі проходить процес персоналізації АСУ, що проявляється в створенні систем підтримки прийняття рішень певними фахівцями. Подібні системи мають убудовані елементи аналізу інтелекту для різних рівнів управління, реалізуються на персональному комп'ютері й використовують телекомунікації. У зв'язку з переходом на мікропроцесорну базу істотним змінам піддаються й технічні засоби побутового, культурного й іншого призначення. Починають широко використовуватися в різних галузях глобальні й локальні комп'ютерні мережі. [2; 284-286].

ВИСНОВКИ

Технології документування інформації - сукупність методів та програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, який забезпечує збір, зберігання, розподілення та відображення інформації з метою зниження трудоємкості процесів використання інформаційних ресурсів, а також підвищення їх надійності та оперативності. Пакети прикладних програм складають основу інформаційної технології. Взаємодія програм, підібраних у пакет, забезпечує розв'язання широкого кола користувальницьких задач. З певною часткою умовності усі пакети прикладних програм можна розділити на два види: функціональні та проблемні.

Технологія документування інформації - процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки й передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об'єкта, процесу або явища (інформаційного продукту).

Сучасна технологія документування інформації, основана на комп'ютерній техніці, передбачає наявність наступних компонентів:

комплекс технічних засобів, що базується на комп'ютерах;

система програмних засобів, що забезпечують функціонування комплексу технічних засобів;

система організаційно-методичного забезпечення, що включає в себе використання технічних засобів та діяльність управлінського персоналу в рамках єдиного технологічного процесу з реалізації конкретної функції інформаційного забезпечення управлінської діяльності.

Існує декілька варіантів етапів розвитку інформаційних технологій.

Інформаційна технологія виникла на Землі кілька мільйонів років назад разом з першими прийомами спілкування (нечленороздільними звуками, мімікою, жестами, дотиками) наших далеких предків. При цьому забезпечувався тільки обмін інформацією між індивідами. Разом з виникненням мови (близько 100 тисяч років назад) виникла можливість накопичення інформації, поки що індивідуального, в пам'яті людини.

Наступний етап - виникнення писемності (5 - 6 тисячоліть до н.е.). Поява технологій документування інформації. Перша в історії інформаційна символіка була подана в кам'яному столітті образами, які відображали у вигляді малюнка окреме уявлення - так зване піктографічне письмо.

У Вавилоні в 3-му тисячолітті до н.е. застосовувався клинописний запис рахунку.

Стародавні римляни поклали (за припущенням) в основу знаків числення ієрогліфи, які означали пальці рук.

Наступним помітним етапом стало створення лінійного складового письма на глиняних табличках.

Новим етапом стало створення у X - IX ст. до н.е. фінікійського алфавіту. Революційний по суті та багатоетапний за часом перехід до алфавітних систем закінчується у VIII ст. до н. е. створенням на основі фінікійського письма грецького алфавіту - основи всіх західних письмових систем.

Виникнення технічної графіки стосується часу виникнення ранньої писемності.

Роблячи висновок розгляду еволюції системи подання інформації, можна відзначити загальну тенденцію до створення найбільш раціональних форм людської (наднаціональної) інформаційної символіки. У найбільш важкодоступній лінгвістичній галузі це реалізується запровадженням машинних мов.

Розвиток технологій документування інформації окрім системи подання інформації був пов'язаний з удосконаленням засобів інформаційних комунікацій. Вони виникли при появі людської мови, яка стала не матеріалізованою несучою інформацією. Початок цієї фази без сумніву можна вважати першим інформаційним вибухом в історії інформаційних технологічної цивілізації. Протягом наступної фази - до паперової - інформаційні вибухи характеризували перехід до все більш досконалих носіїв: запис на камінні дозволила вперше отримати ефект безособовості процесу передачі інформації, закріпленої назавжди у визначеному місці; перехід до записів на сирих глиняних табличках та дерев'яних дощечках з 4-го тисячоліття до н.е. надав інформаційним комунікаціям динамічний характер; винайдення папірусу (з 3-го тисячоліття до н.е.) значно підвищує одиничну місткість носія та його розподільну здатність завдяки великій площі свитка та можливості застосовувати фарби; поява пергаменту (ІІІ ст. до н.е.) завершує до паперову фазу новим інформаційним вибухом: з'являється оптимальний носій інформації - книга (ІV ст. до н.е.).

З Х ст. коли папір (винайдений ще в ІІ ст. у Китаї) стає об'єктом промислового виробництва у країнах Європи починається паперова фаза розвитку інформаційних технологій.

Революцією у процесі розвитку інформаційних технологій стало винайдення в Німеччині книгодрукування (середина ХV ст.), що надало їй форми масової діяльності.

Новий етап у розвитку інформаційних технологій, пов'язаний з технічною революцією кінця ХІХ ст., характеризується створенням поштового зв'язку як форми стабільних міжнародних комунікацій

Спільним для всіх підходів класифікації етапів розвитку технологій є те, що з появою персонального комп'ютера почався новий етап розвитку технології документування інформації. Основною метою стає задоволення персональних інформаційних потреб людини, як для професійної сфери, так і для побутової.

Впровадження комп'ютеру в діловодстві відкриває принципово нові можливості для до кументаційного забезпечення управління, дає змогу піднести діловодну діяльність на сучасний рівень, кардинально підвищити продуктивність та якість роботи працівників служби документування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Банасюкевич В.Д. Вопросы терминологии управленческой документации // Советские архивы. - 1974. - № 4. - С. 15-21.

2. Басаков М.И. Делопроизводство (документационное обеспечение управления). - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИТК „Дашков и К^о”, 2003. - 336 с.

3. Васильев Д.В. Делопроизводство на компьютере. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 341 c.

4. Васильева И.Н. Основы делопроизводства и персональный менеджмент. - М., 1999. - 296 с.

5. Гейман Л.М. Этапы развития информатики как системы знаний // Микропроцессорные средства и системы. - № 3. - 1989. - с. 31-34.

6. Делопроизводство на компьютере (компьютерные технологии в делопроизводстве) / С.Л. Кузнецов. - М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1999. - 397 с.

7. Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. - 3-тє вид. - К.: Либідь, 2001. - 384 с.

8. Зыков Ю.А. Даугела В.К. Проблемы развития информационных технологий. - М.: Экономика, 1981. - 215 с.

9. Інформатика. Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Підручник. - К.: Каравела, 2003. - 464 с.

10. Илюшенко М.П., Кузнецова Т.И., Лившиц Я.З. Документоведение. Документ и системы документации. - М., 1977. - 502 с.

11. Информатика: Практикум по технологии работы на компьютере / Под ред. проф. Н.В. Макаровой. - 4-е перераб. изд. - М.: Финансы и статистика, - 2001. - 617 с.

12. Информатика: Учебник. - 3-е перераб. изд./ Под ред. проф. Н.В. Макаровой. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 768 с.

13. Информационные системы в экономике: Учебник / Под ред. проф. В.В. Дика. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 272 с.

14. Информационные технологии в промышленности / Ю.Г. Данилевский, И.А. Петухов, В.С. Шибанов. - Л.: Машиностроение. Ленингр. отд-ние, 1988. - 283 с.

15. Использование Microsoft Office 97: Проф. вып.: Пер. с англ. - К.; М.-СПб.: Изд. дом «Вильямс», 1998. - 360 с.

16. Кирсанова М.В., Аксенов Ю.М. Курс делопроизводства: Документационное обеспечение управления: Учебное пособие. - 2-е изд. - М., 1997. - 427 с.

17. Козырев А.А. Информатика: Учебник. - СПб.: изд-во Михайлова В.А., 2002. - 511 с.

18. Компьютерные технологии обработки информации: Учеб. пособие / С.В. Назаров, В.И. Першиков, В.А. Тафинцев и др.; Под. ред. С.В. Назарова. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 248 с.

19. Крейнак Дж., Хебрейкен Дж. Интернет: Энциклопедия. - СПб.: Питер, 2000. - 594 с.

20. Кузнецова С.Л. Делопроизводство на компьютере. - М., 2000. - 408 с.

21. Кузнецова Т.В. Делопроизводство: Документационное обеспечение управления. - М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1999.

22. Кудряев В.А. и др. Организация работы с документами: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 592 с.

23. Куперштейн В.И. Современные информационные технологии в делопроизводстве и управлении. - СПб.: БХВ, - 1999.

24. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. - 460 с.

25. Кушниренко А.Г., Лебедев Г.В., Сворень Р.А. Основы информатики и вычислительной техники. - М.: Просвещение, 1991. - 481 с.

26. Ларин М.В. Управление документацией и новые информационные технологии. - М.: Научная книга, 1998. - 254 с.

27. Лившиц Я. З. Документационное обеспечение управления. - М.: Знание, 1975. - 63 с.

28. Лившиц Я. З. Документоведение как научная дисциплина // Советские архивы. - 1973. - № 6. - С. 17-21.

29. Лихачев М.Г. Документы и делопроизводство: Справ. Пособие. -М.: Экономика, 1991. - 367 с.

30. Лысенко Н.А., Сербиновский Б.Ю., Цвєткова С.Н. Документирование управленческой деятельности на предприятии: делопроизводство и корреспонденция: Учеб. пособ. - Ростов н/Д: МарТ, 2002. - 272 с.

31. Макарова Н.В. Информатика: Учебник.- 4-е изд. перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 583 с.

32. Организация делопроизводства, приема граждан и работы с письмами и жалобами: Учеб. / Отв. ред. В.П. Кашепов. - М.: Юрид. лит-ра, 1989. - 270 с.

33. Организация работы с документами: Учебник / Под. ред. В.А. Кудряева. - М., 2002. - 592 с.

34. Петров Л. В. Массовая коммуникация и культура. Введение в теорию и историю: Учеб. пособие. - СПб.: Гос. ун-т культуры, 1999. - 211 с.

35. Ракитов А.И. Информационное общество, информатизация. - М., 2001. - 286 с.

36. Савицький В. Функції та значення документа в державному управлінні // Вісник державної служби України. - 2005. - № 4. - С. 28-31.

37. Соколов А.В. Общая теория социальной коммуникации. - Санкт-Петербург, 2002. - 275 с.

38. Соколов А.В. Эволюция социальных коммуникаций. - СПб., 1995. - 163 с.

39. Средства массовой коммуникации и современная художественная культура. Становление средств массовой коммуникации в художественной культуре первой половины XX век. - М.: Искусство, 1983. - 311 с.

40. Стенюков М.В. Документы. Делопроизводство. - М.: „ПРИОР”, 1995. -144 с.

41. Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя / изд. 7-е. - М.: ИНФРА, 1997. - 597 с.

42. Хислоп Б., Энжелл Д. Библия для пользователя Word для Windows 95: Пер. с англ. - К.: Диалектика, 1996. - 481 с.

Размещено на Allbest.ru