Методи амортизації основних засобів та її облік

Приклад 1. Підприємство придбало технологічну лінію початковою вартістю 250 000 грн. Загальний розрахунковий обсяг виробництва визначений підприємством у розмірі 1 200 000 од. Ліквідаційна вартість устаткування після його експлуатації за попередніми оцінками може становити 10 000 грн. Очікуваний термін корисного використання - 4 роки.

У нашому прикладі, оскільки терміну використання об'єкту дорівнює 4 роки, то

Сума чисел років = 4 + 3 + 2 + 1 = 10.

Розрахунок амортизаційних відрахувань матиме такий вигляд (табл. 1. )

Розрахунок нарахування амортизації технологічної лінії за кумулятивним методом.

Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Нагромаджена амортизація	Залишкова вартість
				250 000
1	4 / 10 x 240 000	96 000	96 000	154 000
2	3 / 10 x 240 000	72 000	168 000	82 000
3	2 / 10 x 240 000	48 000	216 000	34 000
4	1 / 10 x 240 000	24 000	240 000	10 000

Приклад 2. Первісна вартість основних засобів - 50 000 грн., ліквідаційна вартість - 2 000 грн. Термін корисного використання об'єкта основних засобів - 8 років.

Згідно прикладу, сума числа років корисного використання об'єкта основних засобів складатиме 1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 + 7 + 8 = 36

Кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об'єкта кожного зменшуватиметься на 1.

Суми нарахованої амортизації по роках становитимуть

Рік	Кумулятивний коефіцієнт	Залишкова вартість на поч. періоду, грн.	Сума нарахованої амортизації, грн..
1-й	8 / 36 = 0,222	50000	10656
2-й	7 / 36 = 0,194	39344	9312
3-й	6 / 36 = 0,167	30032	8016
4-й	5 / 36 = 0,139	22016	6672
5-й	4 / 36 = 0,111	15344	53328
6-й	3 / 36 = 0,083	10016	3984
7-й	2 / 36 = 0,056	6032	2688
8-й	1 / 36 = 0,028	3344	1344
	X	2000	48000

Кумулятивний метод являється поряд із методами покореної амортизації ( метод зменшення залишкової вартості та методом прискореного зменшення залишкової вартості) найбільш привабливим для підприємств. Оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, яка відноситься на собівартість продукції, що виробляється, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому в остання роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються витрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких об'єктів. Щодо вигідності застосування калькуляційного методу, то висновки кожне підприємство змушене робити самостійно, враховуючи багато чинників калькулювання цін на готову продукцію, обсяг та термін власних капіталовкладень тощо. 19, с. 87

2.5 Виробничий метод

При використанні виробничого методу місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує придбати (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. 5, с.165

АВм = Ом x Ва,

де АВм - місячна сума амортизаційних відрахувань,

Ом - місячний обсяг продукції (робіт, послуг),

Ва - виробнича ставка амортизації.

,

де О - зальний обсяг продукції (робіт, послуг),

ПВ - первісна вартість,

ЛВ - ліквідаційна вартість.

Приклад 1. Первісна вартість об'єкта основних засобів - 50 000 грн., ліквідаційна вартість - 2 000 грн. Загальний обсяг виготовленої продукції 250 000 одиниць. У березні виготовлено 35000 одиниць.

Розмір амортизаційних відрахувань визначається так

,

АВм = 3500 x 0,192 = 627 грн.

Приклад 2 .Первісна вартість вантажного автомобіля склала 10 000 грн. Очікуваний строк служби - 5 років. Ліквідаційна вартість автомобіля у вигляді матеріалів - 1 000 грн.

Плановий випуск матеріалів - 50000 одиниць.

Виробнича ставка амортизації вантажного автомобіля складе

Ва = грн.

Якщо передбачити, що за перший рік випуск продукції склав 10000, за другий - 11000, за третій - 10100, за четвертий - 9000 і за п'ятий - 9900 од., то нарахування амортизації за виробничим методом протягом п'яти років можна відобразити наступним чином.



Роки	Первісна вартість	Випуск продукції, од.	Річна сума амортизації	Накопичений знос	Залишкова вартість
1	2	3	4 = 3 x Коеф.	5	6 = 2-5
1	10000	10000	1800	1800	8200
2	10000	11000	1980	3780	6220
3	10000	10100	1818	5598	4402
4	10000	9000	1620	7218	2782
5	10000	9900	1782	9000	1000

Приклад 3. Вартість, яка амортизується - 65000 грн. Кількість продукції, яку передбачено виробити за чотири роки роботи обладнання - 130000 шт. Виходячи із цього, сума амортизації обладнання у розрахунку на одиницю виробленої продукції = 0,5 грн.

(56000/130000 = 0,5)

Розрахунок річної суми амортизації обладнання в залежності від кількості виробленої продукції показано в таблиці 2.

Роки експлуатації	Вартість, яка амортизується, грн..	Виробництво продукції, штук	Сума амортизації на одиницю продукції, грн..	Річна сума амортизації, грн..
1 2 3 4	65000 65000 65000 65000	30000 40000 40000 20000	0,5 0,5 0,5 0,5	15000 20000 20000 10000
X	X	13000	X	65000

Застосування даного методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. 9, с.89

Переваги простота та раціональність розрахунку.

Недоліки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того чи іншого активу.8, с.165

2.6 Податковий метод

Організація обліку амортизації основних фондів на підприємствах

Після прийняття Верховною Радою України нової редакції Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 1 липня 1997 р. прибуток для цілей його оподаткування визначається підприємствами шляхом зменшення величини валового доходу на суми валових витрат та амортизаційних відрахувань. Ці показники, за винятком амортизаційних відрахувань (далі - податкова амортизація), в системі бухгалтерського обліку не функціонували. До того ж із набуттям чинності з 1 липня 2000 р. П(С)БО 7 "Основні засоби" підприємства отримали право на використання різних методів нарахування економічної амортизації основних засобів (далі - бухгалтерська амортизація) та зносу інших необоротних матеріальних активів. Відтоді унеможливлюється використання податкової амортизації для цілей бухгалтерського обліку, а всі необхідні показники для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток визначаються підприємствами розрахункове, поза системою бухгалтерського обліку.

Фактично зародилась нова система обліку - податкового, найскладнішою складовою частиною якого є нарахування податкової амортизації основних фондів. Враховуючи те, що на сьогодні центральним податковим органом держави не рекомендовано єдиного порядку нарахування та обліку податкової амортизації основних фондів, ця проблема для підприємств є надзвичайно актуальною. Вони змушені самостійно розробляти та запроваджувати власні методики, які з різних причин (неналежний рівень кваліфікації працівників, відсутність комп'ютерної техніки та належного програмного забезпечення, часті зміни податкового законодавства тощо) у багатьох випадках є недосконалими і не завжди забезпечують достовірне визначення об'єкта оподаткування. Як наслідок, у процесі перевірок податкові органи виявляють помилки і застосовують до підприємств економічні санкції за невиконання вимог податкового законодавства.

На сторінках періодичних економічних видань учені та економісти-практики вказують на проблемні моменти в процесах нарахування та обліку бухгалтерської та податкової амортизації й пропонують можливі шляхи їх подолання. Проте питання організації обліку податкової амортизації як цілісної підсистеми податкового обліку потребують подальшого вивчення, узагальнення та практичного впровадження на підприємствах.

Метою цього розділу є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо організації обліку податкової амортизації основних фондів як найбільш важливої складової частини всієї самостійної системи податкового обліку.

Початковим етапом у процесі організації обліку податкової амортизації основних фондів має бути розробка та затвердження підприємствами облікових регістрів і документів для нарахування податкової амортизації та визначення порядку їх заповнення.

Оскільки методика нарахування податкової амортизації основних фондів для різних груп об'єктів не є ідентичною, податкове законодавство передбачає здійснення розподілу їх сукупності на чотири групи.

Група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та вартість капітального поліпшення землі, для яких передбачено здійснювати нарахування податкової амортизації щокварталу, кожного із об'єктів до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за нормою 2 %. Решта вартості, тобто в розмірі умовних ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні це .1700 грн.), підлягає включенню до складу валових витрат у відповідному кварталі. Враховуючи наведені специфічні особливості, для оформлення результатів нарахування податкової амортизації основних фондів групи 1 пропонуємо форму розрахунку, наведену в Додатку А.

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього.

Група 3 - усі інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Для груп 2-4 основних фондів пооб'єктне нарахування податкової амортизації не передбачено. Облік їх балансової вартості та нарахування податкової амортизації здійснюються в сукупності до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. Тому для документального оформлення результатів нарахування податкової амортизації основних фондів наведених груп можна використовувати розрахунок, форму якого наведено Додатку. Б.

Очевидно, що достовірність розрахунків податкової амортизації основних фондів насамперед залежить від об'єктивності показників балансової вартості. З цією метою доцільним є створення і поточне обслуговування (внесення змін) бази даних у розрізі кожної з груп і структурних підрозділів, яка має включати повний перелік об'єктів основних фондів, що підлягають податковій амортизації. Інформаційною базою для виконання цієї мають бути інвентаризаційні описи та інвентарні картки обліку основних засобів. Результати цієї роботи доцільно оформити у формі інвентарної відомості. (Додаток В )

Наступним кроком процесу створення вказаної бази даних має бути перевірка достовірності балансової вартості основних фондів відповідних груп і конкретних об'єктів групи 1. З дією метою доцільно щороку, найкраще станом на 1 січня, проводити відповідні інвентаризації балансової вартості основних фондів, які підлягають податковій амортизації. Це забезпечить комплексне використання їх результатів, а саме для проведення індексації балансової вартості основних фондів, нарахування податкової амортизації за перший квартал відповідного року та ін. До того ж на вказану дату мають бути відомі результати інвентаризації основних засобів та інших матеріальних необоротних активів, що забезпечить високу достовірність результатів інвентаризації основних фондів, які підлягають податковій амортизації.

У процесі інвентаризації особливу увагу необхідно звернути на:

Ш обґрунтованість включення відповідних об'єктів до бази даних для нарахування податкової амортизації основних фондів;

Ш правильність віднесення окремих об'єктів до відповідних груп основних фондів;

Ш достовірність розподілу в звітному році коштів, використаних на фінансування ремонтів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшень основних фондів, на збільшення їх балансової вартості та валові витрати підприємства;

Ш правильність розподілу витрат, пов'язаних із поліпшенням основних фондів, між окремими їх групами та конкретними об'єктами групи 1 та ін.

Результати інвентаризації оформляють документально, наприклад, у вигляді відомостей або актів.

Форму такого документа для основних фондів групи 1 наведено в Додатку. Г

Відомість (акт) складає комісія, яку призначає керівник підприємства. Дані для заповнення граф 2-4 наведені в інвентарних відомостях основних фондів, які підлягають податковій амортизації (див. Додаток. В). Зрозуміло, що їх потрібно звірити з відповідними даними інвентаризаційних описів основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, а також інвентарних карток та відповідних бухгалтерських регістрів. Інформацію про облікову залишкову (балансову) вартість основних фондів можна взяти із відповідних форм-розрахунків податкової амортизації основних фондів за четвертий квартал (див. Додаток. А). Суму зносу (за даними податкового обліку) легко визначити як різницю між первісною (відновною) та залишковою (балансовою) вартістю . відповідних об'єктів основних фондів.

Отримані результати про знос окремих об'єктів основних фондів групи 1, враховуючи зазвичай досить високу їх вартість, треба перевірити розрахункове і тільки після цього вирахуванням від первісної (відновної) вартості отриманої величини зносу основних фондів матимемо залишкову вартість (за результатами інвентаризації), яка підлягає подальшій амортизації. Тому перевірку можна здійснювати так:

1. визначити базову дату, від якої доцільно здійснювати перевірку, наприклад, на початку кварталу, в якому проводилась остання комплексна перевірка податковим органом;

2. перевірити станом на базову дату відповідність аналітичних і зведених даних про балансову вартість та знос кожного із об'єктів основних
фондів;

3. відрізок часу, упродовж якого здійснюється перевірка, поділити на періоди, за умови, що змінювались норми амортизації або балансова вартість основних фондів;

4. розрахувати суми податкової амортизації (знос) кожного із об'єктів основних фондів за всі періоди та загальну величину зносу за весь відрізок часу, упродовж якого здійснюється перевірка.

Наведемо послідовність такої перевірки. Припустимо, що її треба здійснити за два періоди. Тоді величину зносу кожного із об'єктів основних фондів групи 1 (Зі) можна визначити за формулою

Зі - Зі0 + Зі1 + Зі2, (1)

де Зі0, Зі1, Зі2 - величина зносу об'єкта основних фондів відповідно на базову дату, за перший та другий періоди.

Зрозуміло, що знос окремого об'єкта основних фондів Зі1, Зі2 за відповідний період дорівнює сумі квартальних величин податкової амортизації. У свою чергу, розмір амортизації кожного із об'єктів основних фондів групи 1 Аі визначається як добуток балансової вартості БВі на початок відповідного кварталу та квартальної норми податкової амортизації, яка застосовувалась у відповідному періоді На, і поділений на 100.

Припустимо, що На : 100 = Н, тоді:

Аі - БВі * Н. (2)

Тобто за перший квартал першого періоду величина податкової амортизації Аі₁ для певного об'єкта основних фондів визначатиметься за формулою

Аі - БВі₁* Ні, (3)

де БВі₁ - балансова вартість об'єкта основних фондів на початок першого кварталу першого періоду;

Н₁ - діюча у звітному періоді норма амортизації.

За другий квартал першого періоду величина податкової амортизації Аі₁ для певного об'єкта основних фондів визначатиметьсь за формулою

Аі₂ - БВі₂ * НІ, (4)

де БВі₂ - балансова вартість об'єкта основних фондів на початок другого кварталу першого періоду.

Зрозуміло, що балансова вартість об'єкта основних фондів на початок другого кварталу першого періоду БВі₂ може бути визначена як різниця між балансовою вартістю об'єкта основних фондів на початок першого кварталу БВі₁ і нарахованою сумою податкової амортизації за попередній період Аі₁, тобто

БВі₂ -БВі₁ -Аі₁ (5)

Підставивши вираз 5 у формулу 4 та використавши рівняння 3, отримаємо:

Аі₂ - (БВі₁ - Аі₁,) * Н₁ = (БВі₁ - БВі₁ х Н₁) * Н₁ = БВі₁ * Н₁ (1- Н₁). (6)

Аналогічно доводиться, що для кварталу ш квартальна величина податкової амортизації визначатиметься за формулою

Аіm - БВі₁ * Н₁ (1 - Н₁) ^m-1. (7)

Загальний розмір амортизації (зносу) за весь перший період (т кварталів) для конкретного об'єкта основних фондів Зі₂ визначатиметься як сума податкової амортизації за всі квартали, а саме:

^m

Зі₁ = БВі₁ * Н₁ (1 - Н₁) ^m-¹

^j=1 (8)

Аналогічно здійснюють перевірку відповідності нарахованої амортизації (зносу) і за другий період Зі_2.Наприклад, за р кварталів другого періоду, в якому діє нова норма амортизації та інша залишкова вартість БВі_2, знос визначатиметься за формулою

 ^р

Зі₂ = БВі₂ * Н₂ (1 - Н₂) ^р-¹ (9)

^j=1

Очевидно, що у разі зміни балансової вартості основних фондів та незмінній нормі податкової амортизації змінюється тільки база для її нарахування. Формула для другого періоду матиме такий вигляд:

^р

Зі₂ = БВі₂ * Н₂ (1 - Н₂) ^р-¹

^j=1

Визначену розрахунковим методом величину зносу кожного із об'єктів основних фондів групи 1 порівнюють із даними податкового обліку. У разі наявності розходжень з'ясовують причини та вносять відповідні зміни до регістрів податкового обліку, а якщо це необхідно, - і до податкової звітності (декларацій).

У зв'язку з тим, що облік балансової вартості основних фондів інших груп ведуть за сукупною вартістю відповідної групи, проводити їх пооб'єктну інвентаризацію, хоча й технічно можливо, проте недоцільно. Достатньо перевірити правильність відображення в податковому обліку зміни балансової вартості за відповідний час та оформити акт Інвентаризації балансової вартості основних фондів груп 2-4. Його форма буде подібною до тієї, яку наведено на Додаток. Г, тільки графу "Повна назва об'єктів" треба замінити на "Назва групи основних фондів", а графа "Інвентарний номер" буде зайвою.

У процесі функціонування бази даних для нарахування податкової амортизації основних фондів важливою ділянкою роботи є організація обліку зміни (збільшення або зменшення) їх балансової вартості. Зокрема, збільшення балансової вартості може відбуватися внаслідок:

Ш введення в експлуатацію придбаних у постачальників, самостійно виготовлених, а також знятих з консервації об'єктів;

Ш використання коштів на фінансування витрат, з поліпшення основних фондів у процесі їх модернізації, реконструкції, капітального ремонту тощо;

Ш передавання для використання з виробничою метою невиробничих основних фондів;

Ш проведення індексації балансової вартості основних фондів тощо.

В умовах автономного ведення податкового обліку ці операції потребують спеціального документування з метою своєчасного та повного внесення змін до регістрів податкового обліку. В зв'язку з цим пропонуємо для використання такі документи:

1. Довідку про впровадження в експлуатацію основних фондів, які підлягають податковій амортизації, її може оформляти щомісяця або щокварталу працівник бухгалтерії на основі актів приймання-здавання (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма № ОЗ-1) та інших документів. Потім її передають до підрозділу податкового обліку підприємства. З цією метою пропонуємо таку форму довідки (Додаток Г).

2. Розрахунок індексації балансової вартості основних фондів групи 1 та розрахунок індексації балансової вартості основних фондів груп 2-4. Ці розрахунки має виконувати працівник підрозділу податкового обліку на основі відповідного наказу керівника підприємства про проведення індексації. До того ж згідно з чинним податковим законодавством вона може проводитись лише станом на 1 січня, і тільки за умови, що в минулому звітному році рівень інфляції перевиту вав 10 %.

Величину проіндексованої балансової вартості основних фондів групи 1 визначають пооб'єктно за формулою

Бві₁=Бві₀-Кі, (11)

де Бві₁ , Бві₀ - балансова вартість конкретного (1-го) об'єкта основних фондів до та після її індексації;

Кі - коефіцієнт індексації, який визначають за такою формулою:

Кі = (І_(а-1)-10) : 100, (12)

де І_(а-1) - розмір інфляції у році, за результатами якого проводиться індексація, %.

Результати розрахунків відображують у Додатку. Е

Оскільки податковий облік балансової вартості основних фондів груп 2-4 здійснюють за сукупною балансовою вартістю відповідної групи, тому індексацію провадять загалом по групі. Для оформлення результатів індексації можна використовувати форму, подібну наведеної в Додатку. Е, проте в графі 2 необхідно зазначати назву відповідної групи основних фондів, а графа 3 "Інвентарний номер" буде зайвою.

3. Довідка про використання коштів на фінансування витрат з поліпшення основних фондів, яке може відбуватися внаслідок усіх видів ремонтів, технічного переоснащення, реконструкції, модернізації тощо. Ці видатки обліковуються бухгалтерією і, зрозуміло, що її працівник зобов'язаний заповнити довідку та передати її до підрозділу податкового обліку. Тому пропонуємо таку форму довідки (Додаток. Ж).

Загальна величина коштів, використаних на поліпшення основних фондів, підлягає віднесенню до складу валових витрат звітного періоду та на збільшення балансової вартості основних фондів, що підлягають податковій амортизації. До того ж до складу валових витрат звітного року, як зазначено у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", можна відносити суму, яка не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість відповідних груп основних фондів пропорційно до їх вартості на початок звітного кварталу. Цей розподіл треба оформити у вигляді документа, форму якого наведено в Додатку. З. Його заповнюють так.

Насамперед на основі уточнених даних податкового обліку треба проставити в графі 3 дані про балансову вартість основних фондів на початок звітного року та визначити величину, що дорівнює 10 % їх вартості, й занести її в графу 3 рядок "Всього". Ця інформація має повторюватись також при складанні розрахунків за наступні три квартали звітного року.

Для заповнення граф 5 і 6 відповідно використовують дані граф 11 та 12 аналогічного розрахунку за минулий звітний квартал поточного року. Зрозуміло, що при заповненні форми за перший квартал графи 5 та б не міститимуть ніякої інформації.

Балансову вартість основних фондів на початок звітного кварталу (графа 7) визначають за методикою, яку наведено в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто

Б(а) - Б(а - 1) + П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1), (13)

де Б(а) - балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу;

Б(а -- 1) - балансова вартість групи на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а -- 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, який передував розрахунковому;

В(а -- 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а -- 1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Наведену форму використовують для заповнення граф 9 та 10. При цьому треба враховувати насамперед право підприємства щодо віднесення до складу валових витрат максимально можливої величини коштів, використаних за період з початку року на всі види поліпшення основних фондів. Тобто це сума, яка наведена в графі 4. Отже, якщо фактична сума використаних коштів на поліпшення основних фондів за період з початку року є меншою або дорівнює 10% вартості основних фондів на початок звітного року, то всю суму витрат підприємства на поліпшення основних фондів у звітному кварталі необхідно проставити у графі 10. Якщо сума коштів, використаних на поліпшення основних фондів ще до початку звітного кварталу, дорівнює або перевищує величину, яка наведена в графі 4, сума всіх витрат за звітний квартал має заповнюватись у графі 9 по рядку "Всього" з подальшим розподілом за групами пропорційно до відсотків, наведених у графі 8. Очевидно, що у випадках, коли в звітному кварталі досягнуто і перевищено рівень витрат, наведений у графі 4, вся величина перевищення проставляється в графі 9 і розподіляється в розрізі відповідних груп.

Показники, які заносять в графи 11 та 12,визначають додаванням сум, наведених відповідно в графах 5 і 9 та 6 і 10.

У процесі обслуговування створеної бази даних для нарахування податкової амортизації основних фондів важливою ділянкою роботи є організація обліку зменшення балансової вартості основних фондів, яке може відбуватися внаслідок нарахування податкової амортизації основних фондів, порядок та документування якого охарактеризовано вище, та виведення із експлуатації окремих об'єктів основних фондів у зв'язку із частковою або повною їх ліквідацією, продажем, наданням у фінансовий лізинг, переведенням у запас (консервацію), передаванням для виконання робіт з модернізації, реконструкції, капітального ремонту та з інших причин.

Про наявність таких операцій на підприємстві у звітному кварталі на основі наказів керівника та первинних бухгалтерських документів складають довідку про вибуття основних фондів, запропонована форма якої наведена на Додатку. И. Такий документ має оформлювати працівник бухгалтерії, а дані про зменшення балансової вартості (графа 8) заповнювати працівник підрозділу податкового обліку.

Отже, для забезпечення додержання вимог податкового законодавства необхідно, незважаючи на додаткові витрати, запроваджувати на підприємствах самостійну підсистему податкового обліку - облік податкової амортизації основних фондів. Використання з цією метою наведеної вище методики підвищить культуру організації ведення обліку податкової амортизації основних фондів, забезпечить достовірність облікової інформації та сприятиме уникненню можливих помилок у складанні декларацій з податку на прибуток підприємств. 16, с.42

Розділ 3. Особливості нарахування амортизації в

зарубіжних країнах

Амортизація основних засобів - поступове систематичне списання вартості основних засобів в процесі їх корисного використання, пов'язане з їх фізичним і моральним зносом

Відповідно до п. 47 МСБО 16 для розподілу суми, що амортизується, на систематичній основі протягом строку корисної експлуатації можна використовувати різні методи амортизації: прямолінійного списання, зменшення залишку, суми одиниць продукції. В українському законодавстві до перелічених методів додається також метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод.

В обліку Польщі, як і в колишньому українському обліку, амортизація нараховується за певною схемою з використанням терміну та коефіцієнтів для конкретних груп основних засобів. Величина нарахованого зносу може коливатись залежно від кількості робочих змін; рівня технологічного та економічного прогресу; виробничих потужностей; строку експлуатації; попередньо встановленої ліквідаційної вартості; коефіцієнтів зносу відповідно до податкового законодавства.

В Португалії взагалі дозволяється використовувати лише лінійний метод нарахування. В Люксембурзі амортизаційні відрахування не нараховуються по активах, які мають невизначений термін експлуатації.

В законодавстві Німеччини не передбачено жодних конкретних методів амортизації. На практиці найчастіше застосовуються прямолінійний метод та метод зменшення залишку. Строки служби активів, як правило, зазвичай встановлюються за спеціальними галузевими податковими таблицями.

У Франції, також використовується переважно прямолінійний метод, але ліквідаційна вартість при цьому не зазначається.

Комерційна амортизація за індивідуальними рахунками у Франції включається до результату по звичайних операціях, тоді як додаткові суми амортизації в цілях оподаткування включаються до складу екстраординарних операцій. При консолідації, як правило, відображається тільки комерційна амортизація. Найбільш розповсюджений строк знецінення складає 20-30 років для будівель та споруд, 10 років - для основних виробничих засобів і для обладнання та 5 років - для транспортних засобів. З 1960 р. у Франції дозволяється використання методу прискореного списання вартості.

В Нідерландах та Іспанії норми амортизації не співпадають з нормами, передбаченими податковим законодавством.

В той же час в американській обліковій практиці застосовується багатоваріантність вибору методу визначення величини зносу, причому вибір такого методу і строк корисного функціонування активу, що амортизується, здійснює саме керівництво підприємства, тобто рішення приймається на підставі професійного судження бухгалтера про дане питання.

Важливо підкреслити, що в системі США можуть переглядатися норми амортизації, але сама оцінка об'єкту перегляду не підлягає. Це пов'язано з тим, що, змінюючи оцінку, бухгалтер порушує принцип відповідності - співставлення раніше понесених витрат з отриманими в даному звітному періоді доходами, що викривляє фінансовий результат та призводить до необґрунтованої зміни оподатковуваного прибутку.

В Данії амортизаційні ставки існують окремо для фінансове о та податкового обліку. Зазвичай тут використовують прямолінійний метод (будівлі та споруди - 50-100 років; основні виробничі засоби - починаючи з 3 років). Практика капіталізації фінансових витрат на створення власних активів протягом періоду, коли вони стають придатними до використання, в Данії законом дозволяється, однак широкого визнання не набула.

В таблиці 1 показано методи нарахування амортизації, які переважають в різних країнах.

Таблиця 1. Методи нарахування амортизації основних засобів, що переважають в різних країнах

Країна	Метод нарахування амортизації
Бельгія	Прямолінійний або принцип зниження відрахувань
Великобританія, Ірландія	Норма податкового законодавства
Греція	Норма податкового законодавства
Данія	Прямолінійний
Італія	Норма податкового законодавства (прискорений метод)
Люксембург	Прямолінійний
Німеччина	Прямолінійний
Португалія	Лише прямолінійний
Франція	Прямолінійний
Швеція	Прямолінійний

Висновок

При написанні курсової роботи розкрито поняття амортизації, що за П(с)БО7 “Основні засоби” являє собою систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання. Також визначено поняття строку корисного використання, об'єкта та суб'єкта амортизації.

Розглядаючи питання концепцій амортизації можна зробити висновок, що превалювання концепції відновлення серед учених та урядовців може призвести до гібридної системи бухгалтерського обліку, в якій будуть об'єднані положення Міжнародних стандартів фінансової звітності та законодавства України. Зокрема, це стане реалією в разі прийняття Закону України “Про амортизацію” в існуючій редакції. Першопричиною проблем, пов'язаних з впровадженням ринкової моделі бухгалтерського обліку (зокрема, обліку амортизації на основі концепції витрат), є непослідовний і некомплексний характер реформування системи управління країною.

Облікова концепція амортизації не призначена для формування інформації для прийняття управлінських рішень, оцінки рентабельності діяльності підприємства й ефективності використання амортизаційних відрахувань. Амортизаційні відрахування є частиною є частиною минулих грошових потоків підприємства, а не джерелом коштів для майбутніх інвестицій. Ведення забалансого 09 “Амортизаційні відрахування” викривлює інформацію про використання засобів на капітальні інвестиції, оскільки на ньому відображується не реальне надходження коштів на рахунок підприємства, а нарахування амортизації, що не є реальними грошовими надходженнями в звітному періоді. Існуюча система оподаткування не забезпечує можливості реалізації інвестиційної політики держави і реальне відтворення основних фондів. Амортизація основних засобів нараховується із застосування таких методів

1. Прямолінійного.

2. Зменшення залишкової вартості.

3. Прискореного зменшення залишкової вартості

4. Кумулятивного.

5. Виробничого.

6. Податкового.

Наведені методи амортизації можна умовно поділити на два види

Ш методи, амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносять прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод

Ш метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання основних засобів, - виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.

Крім вищенаведених методів, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно з цим Законом основні засоби з метою нарахування амортизації поділяються на 4 групи

1 група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини.

2 група - автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них.

3 група - усі інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

4 група - електро - обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Методи нарахування амортизації основних засобів наведено в останньому розділі курсової роботи.

Література

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

2. Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.05.2002 р. №-849-ІV // Урядовий кур'єр. - 2003. - 10 січня.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 25. 11. 2002 р. № 989.

4. Бухгалтерський облік і звітність в Україні: Збірник нормативно правових актів / Уклад. М. І. Комлик, - К.: Атака, Літера ЛТД, 2001. -752 с.

5. Г. Нашкерська Фінансовий облік Підручник / К. : Центр навчальної літератури, 2004 р. - 464 с.

6. Бутинець Ф. Ф., Горецька Л. Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. - Житомир.: ПП “Рута”, 2002. - 544 с.

7. Бухгалтерський фінансовий облік Підручник / За ред. Професора Ф. Ф. Бутинця. - 3-тє вид., перероб і доповн. - Житомир.: ЖІТІ, 2001. - 676 с.

8. Бухгалтерський фінансовий облік Підручник / За ред. Професора Ф. Ф. Бутинця. - 5-тє ювілейне вид., перероб і доповн. - Житомир.: ЖІТІ, 2001. - 676 с.

9. О.В. Лишиленко Бухгалтерський облік. К.,-2003 р.

10. Газета "Все про бухгалтерський облік" 29 січня 2003 р. №8 (796).

11. Газета "Все про бухгалтерський облік" 3 листопада 2003 р.№ 104 (892).

12. Газета "Все про бухгалтерський облік" 4 листопада 2003 р. №105(893

13. Кобилянська О.І. Бухгалтерський фінансовий облік. К., “Знання”, 2004 р.- 473 с.

14. Н.В. Чабанова, Ю.А. Василенко Бухгалтерський фінансовий облік К., "Академія", 2002 р.

15. Науково - практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит” 8/2004.

16. Науково - практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит” 5/2004.

17. Науково - практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит” 5/2005.

18. Науковий журнал “Вісник ХНУ” Частина 2 том 1. Економічної науки. Хмельницький , 2005.

Размещено на Allbest.ru