Облік основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Зміни в соціально-економічній ситуації і в системі господарського методології обліку .

Важливою підсистемою в системі обліково-економічної інформації підприємства є облік основних засобів і контроль за їх збереженістю і використанням.

Основні засоби, що перебувають у підприємства на правах власності і володіння - це сукупність матеріально-предметних цінностей як засобів праці, що експлуатуються у виробничій і невиробничій сферах протягом тривалого періоду з метою отримання економічних вигод шляхом реалізації продукції, створеної внаслідок їх прямої експлуатації, а також шляхом реалізації послуг з надання цих засобів в оренду іншим суб'єктам, і вартість яких поступово переноситься на всі нові вартості, створені підприємством протягом усього терміну експлуатації.

Першочергові питання, які характеризують порядок організації обліку основних засобів детально розглядались багатьма економістами, і це відтворено ними у статтях, навчально-методичній літературі. Однак окремі питання дослідженні недостатньо і потребують ретельного дослідження та науково обґрунтованих рекомендацій, оскільки значно змінилася методика бухгалтерського обліку в цілому та, зокрема, основних засобів.

Щоб відповідати сучасним вимогам організація і методологія обліку повинна відповідати повсякденним запитам управління, бути надійними економічними інструментами управління підприємством. Але на практиці ще є багато ситуацій, коли це положення не виконується. Це повною мірою стосується обліку основних засобів.

Таким чином, на сучасному етапі започатковано принципово новий етап розвитку вітчизняної системи обліку.

Економічні перетворення, які здійснюються в Україні протягом останніх років спрямовані на реформування господарського механізму адекватного ринковій економіці. Особливе місце в цьому займає організація обліку наявності, руху і технічного стану основних засобів. Крім того, окремі аспекти їх обліку за національними стандартами безпосередньо на підприємствах галузі недостатньо висвітлені в економічній літературі. Отже, дослідження обліку наявності, руху і технічного стану основних засобів на окремо взятому підприємстві є актуальним.

Мета і задачі дослідження полягають у розробці певних пропозицій, щодо удосконалення організації обліку основних засобів з врахуванням національних стандартів. В задачі входять такі питання як: аналіз організаційної побудови бухгалтерії, аналіз стану організаційного забезпечення, аналіз стану первиннго, поточного і підсумкового обліку, а також розробка організаційних регламентів.

Об`єктом дослідження є ТОВ АФ “АПК-Угроїди”, яке займається вирощуванням зернових культур таких, як пшениця, ячмінь, просо і деяких інших культур. Це продукція загального вживання, яка на сучасному етапі розвитку українського ринку має певні недоліки.

На даному підприємстві наявні можливості повного і всестороннього висвітлення досліджуваних у роботі питань, щодо організації обліку, наявності, руху і технічного стану основних засобів з використанням практичних матеріалів. У вступі окреслено обґрунтування актуальності обраної теми, сформовано мету, завдання, предмет і об'єкти дослідження, розкрито сутність теми, її значущість, а тукож структура курсової роботи.

У першому розділі «Облік основних засобів як об'єкт організації» розкрито значення та роль організації обліку основних засобів, проаналізовано стан нормативно- правової бази та міжнародного досвіду з організації обліку. У другому розділі «Організація технології обліку основних засобів» досліджено організаційні питання організації обліку основних засобів в агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди”.

Розділ 1.Облік основних засобів як об'єкт організації

1.1 Роль, завдання, принципи організації обліку основних засобів

Для здійснення виробничої діяльності агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. №92) містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Невідємною складовою обліку основних засобів, являється їх организація в агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди”. Організаційне забезпечення обліку охоплює аналіз стану як персоналу, так і облікового процесу загалом. Що дозволяє створити найбільш оптимальний стан роботи підприємства.

Для розкриття поняття «організація обліку» необхідно перш за все визначити зміст бухгалтерського обліку. В Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996 (далі Закон № 996) бухгалтерський облік визначено як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання і передачі інформації користувачам для ухвалення управлінських рішень. Таким чином, бухгалтерський облік розглядається як рід певної діяльності.

Бухгалтерський облік основних засобів - складна динамічна система. Основною її задачею є упорядкування вхідної і вихідної інформації відповідно до потреб управління підприємством і зовнішніх користувачів.

Таким чином, організація бухгалтерського обліку основних засобів є цілеспрямованою діяльністью щодо створення системи обліково-економічної інформації і безперервного її упорядкування для забезпечення управління необхідними даними.

Найбільш важливими завданнями з організації бухгалтерського обліку на ТОВ АФ “АПК-Угроїди” являються:

1) забезпечення (підтримка, поліпшення) умов праці;

2) вибір оптимальних форм первинної документації (розробка нових, поліпшення існуючих) і облікових регістрів;

3) забезпечення якості програмного забезпечення обліку;

4) організація документообігу або його вдосконалення;

5) розробка організаційних регламентів з обліку (посадові інструкції, індивідуальні графіки, робочий план рахунків, положення про бухгалтерію та інші).

Задачі організації бухгалтерського обліку сформульовані відповідно до потреб даного підприємства. На підприємстві деякі типові форми первинних документів застарілі і не відповідають потребам контроля за використанням господарських ресурсів. В агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” праці облікового персоналу не надається належна увага з боку керівництва. Відсутні умови для організації харчування і відпочинку, порушуються вимоги ергономіки (температура приміщення, вологість повітря, освітлення, організація робочого місця). Створення і підтримка нормальних умов праці працівників бухгалтерії повинна розглядатися як одне із головних завдань організації роботи облікового персоналу.

Раціональна організація робочих місць бухгалтерів має важливе значення, бо від створених умов праці залежить кінцевий результат роботи всього підприємства.

Приміщення бухгалтерії ТОВ АФ “АПК-Угроїди” розташовано на першому поверсі адміністративного будинку ТОВ АФ “АПК-Угроїди”, висота приміщення складає 2,65 м., площа приміщення сягає 16 м², в бухгалтерії працює 2 особи. В приміщенні праця бухгалтера виконується сидячи, або може бути пов'язана з ходінням, але не вимагає систематичного фізичного напруження, що дозволяє віднести цей вид праці до категорії 1 а (легка фізична праця). Зведені фактичні значення параметрів робочого місця та нормативні значення цих параметрів наведені у таблиці (табл. 1.1.1). З даних наведених у таблиці (табл. 1.1.2.) видно, що нормативні вимоги до параметрів робочого місця бухгалтера ТОВ АФ “АПК-Угроїди”, не виконуються та не всі знаходять у межах встановлених норм.

Одним з найважливіших параметрів організації робочого місця є аналіз мікроклімату приміщення.

Таблиця 1.1.1.

Параметри робочого місця
Найменування параметру	Значення
	фактичне	нормативне
Висота робочої поверхні, мм	800	680 - 760
Розміри робочої поверхні стола,	1450х650	1600х900 (оптимальне)
Висота простору для ніг, мм	500	Не менше ніж 600
Ширина простору для ніг, мм	450	Не менше ніж 500

Таблиця 1.1.2.

Температура повітря в приміщенні
Температура повітря в приміщенні,	Значення
	фактичне	нормативне
В теплий період року,	20-22	23-25
В холодний період року ,	15-17	22-24
Відносна вологість повітря, %	40-60	40-60
Швидкість руху повітря, м/с	<0.1	0.1

Найменування параметрів мікроклімату приміщення, їх нормативні і фактичні значення для приміщення бухгалтерії ТОВ АФ “АПК-Угроїди”, що підлягає аналізу приведені в таблиці. В приміщенні не діє система природного постачання свіжого повітря.

Джерелом тепла в приміщенні, що розглядається, є люди (шляхом видихання теплого повітря). В даному приміщенні не встановлена батарея системи центрального водяного опалення. Джерелом вологи в приміщенні є атмосферне повітря і повітря, що видихається людьми.

Джерелом пилу в приміщенні є одяг та взуття працюючих та відвідувачів, атмосферне повітря, документація, довідкова література.

Для прибирання приміщення використовується швабра та вода з дезінфікуючим розчином. Прибирання приміщення проводиться регулярно.

Аналізуючі дані наведені у таблиці, можна побачити, що не усі фактичні показники у межах встановлених норм, наприклад, температура повітря в холодний період року, менше ніж встановлено нормами, меншими за встановлені норми, також, являються висота простору для ніг, ширина простору для ніг та розміри робочої поверхні.

Джерела вібрації в аналізуємому приміщенні відсутні.

При проектуванні освітлення необхідно дотримуватися СНІП 11-4-79. Згідно цим нормам приміщення віднесеться по задачам зорової роботи до групи І - приміщень, в яких проводиться розрізнення об'єктів зорової роботи при фіксованому напряму лінії зору працюючих на робочу поверхню. По характеру зорової роботи робота оператора ЕОМ відноситься до розряду зорових робіт III (високої точності), найменший розмір об'єкту розрізнення - від 0,3 до 0.5 мм, що відповідає розмірам точки на екрані дисплея.

Природне освітлення є найбільш прийнятним для роботи, бо воно складається з променів широкого діапазону частот, не має пульсацій. Але інша його особливість - непостійність та великий діапазон змін. У вечірній час і при хмарності природне освітлення стає недостатнім. Тоді використовують штучне або сумісне освілення. Нормативне значення коефіцієнта природного освітлення для приміщень КЕОн = 2 %, фактичне значення становить КЕОф=2,5%.

Таким чином, для роботи в приміщенні в світлий період досить природного освітлення. Для освітлення приміщення використовуються лампи люмінісцентні низького тиску ЛБ20 потужністю 20 Вт і напругою 220В, світловим потоком 1180 лм. Світильник потолочний на дві лампи серії Л201Г.

Найбільш небезпечним для людини, що працює в приміщенні є блоки живлення обладнання, до яких подана напруга змінного струму 220В.

Для захисту від враження струмом у приміщенні передбачено занулення всіх електроустановок, які можуть опинитися під впливом небезпечної напруги. Занулення виконано у відповідності до ПУЗ 76/87. Струмоведучі частини обладнання ізольовані. Побутова і комп'ютерна мережі живлення розділені. При ремонті обладнання персонал попереджується. Також проводиться інструктаж співробітників з техніки безпеки при роботі з електрообладнанням.

Одним з найважливіших факторів, забезпечуючих безпечні умови праці, являється пожежна безпека.

Для попередження пожеж в приміщенні:

- передбачений вільний доступ до мережних рубильників і вимикачів;

- всі споживачі електроенергії обладнані запобіжниками;

- у випадку короткого замкнення спрацьовує автоматичне відключення мережі.

Для боротьби з пожежами в приміщенні, не має вогнегасників, дії працюючих при виникненні пожежі не визначаються інструкцією.

На даному підприємстві практично відсутні організаційні регламенти. У ході аналізу було виявлено, що організайійне забезпечення не відповідае нормам, встановленим законодавчо. В агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” взагалі відсутні такі оргарізаційні документи як: Наказ про облікову політику підприємства, Положення про бухгалтерію, Посадова інструкція бухгалтера з обліку основнич засобів та не матеріальнич активів,графік документообороту,та інші.

В наказі повинні міститися всі її елементи - організаційний, технічний і методичний. Підприємство має право визначати форму організаційної побудови і тип структури організації облікового апарату, терміни проведення інвентаризації, здійснювати переоцінку нематеріальних активів і т. п., що є організаційним аспектом облікової політики. Вибір форм первинних документів, визначення схем руху носіїв облікової інформації, застосування форми обліку, зручної для цілей контролю, аналізу, визначає технічний аспект облікової політики підприємства. Тому в наказі логічно показати три структурні частини - організація обліку, техніка обліку, методика обліку.

Наказ про облікову політику розробляється головним бухгалтером із залученням провідних фахівців. Проект наказу надається керівнику підприємства, який ознайомлюється з основними його положеннями, і після уточнення окремих позицій (якщо це потрібне), узгодження з головним бухгалтером, іншими відповідальними особами (наприклад, юрист, заступник генерального директора) підписує його. З Наказом про облікову політику повинен бути ознайомлений весь обліковий персонал підприємства.

Як правило, облікова політика підприємства розробляється і затверджується на тривалу перспективу і змінюється тільки у випадках, встановлених П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Облікова політика може змінюватися, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує П(С)БО, а також якщо зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

У зв'язку з тим, що Наказ про облікову політику взагалі відсутній, пропонується такий її варіант ( додаток А).

Положення про головну бухгалтерію - документ, призначений для нормативно-правової регламентації діяльності даного структурного підрозділу підприємства.

Воно визначає статус бухгалтерії, її місце в системі управління підприємством, відображає внутрішню організацію. На його основі складається штатний розклад бухгалтерії, організовується повсякденна діяльність, визначається ступінь відповідальності бухгалтерської служби за виконання покладених на неї завдань. В агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” відсутнє таке положення тому, для покращення роботи бухгалтерії пропонується розроблене Положення про бухгалтерію (додаток Б).

Посадова інструкція - важливий засіб управління персоналом. Вона виконує організаційну, регламентуючу і регулюючу роль.

Посадові інструкції дозволяють забезпечити чітке розмежування прав і обов'язків між співробітниками, взаємозв'язок в роботі, дати об'єктивну оцінку діяльності співробітників.

Агрофірма ТОВ АФ “АПК-Угроїди” користується посадовими інструкціями, але у ході ознайомлення з ними були виявлені недоліки у посадовій інструкції бухгалтера з обліку основних засобів. Для покращення роботи бухгалтера з обліку основних засобів посадова інструкція удосконалена і була запропонована бухгалтерії ТОВ АФ “АПК-Угроїди” (додаток В).

Одним з об'єктів організації обліку є організаційна побудова і структура організації облікового підрозділу.

Форма організаційної побудови - це форма розподілу праці, що передбачає розподіл комплексу облікових робіт між виконавцями.

На підприємстві ТОВ АФ “АПК-Угроїди” централізована форма організаційної. Весь обліковий персонал підприємства в адміністративному і методологічному відношенні підкоряється головному бухгалтеру. Збір первинних даних і передачу їх в головну бухгалтерію здійснюють відповідальні працівники (мал. 1.1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Малюнок 1.1.1. Централізована форма побудови апарату бухгалтерської служби ТОВ АФ “АПК-Угроїди”

Своє відображення форма організаційної побудови знаходить в структурі облікового апарату. Структура апарату бухгалтерії відображає форму організації виконавців, зайнятих бухгалтерським обліком в системі управління підприємством. На агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” лінійна організація структури облікового апарату, яка характерна для невеликого підприємста. Чисельність бухгалтерського персоналу складає 2 осіби. При цьому типі організаційної структури всі виконавці обліку підкоряються безпосередньо головному бухгалтеру. На малюнку тип організаційної структури облікового апарату виглядатиме так:



Малюнок 1.1.2. Лінійна (проста) структура організації облікового персоналу ТОВ АФ “АПК-Угроїди”

В удосконаленні праці велика роль належить розробці раціональних форм розподілу праці. Розподіл праці - це розчленовування облікового процесу на окремі процеси, відособлення їх в самостійні види робіт, виділення виконавців певних робіт і видів робіт.

Розподіл праці облікового персоналу сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню трудових, матеріальних витрат, підвищенню змістовності праці, усуненню монотонності, стомлюваності. Розподіл праці залежить від організаційної структури управління, складності, масштабів діяльності, об'ємів робіт. Залежно від складності робіт, рівня знань і умінь працівників обліку ділять на відповідні кваліфікації, категорії. За вказаних ознаках частини облікового процесу і окремі операції розподіляються і закріплюються за певними особами.

Розподіл праці нерозривно пов'язаний з кооперацією праці. Кооперація праці - об'єднання облікових працівників для досягнення кінцевої мети - забезпечити користувачів необхідною обліковою інформацією. В агрофірмі кооперація відбувається між окремими бухгалтерами, внаслідок чого досягається вузька професійна спеціалізація виконавців за цілеспрямованим забезпеченням обліковою інформацією окремих ділянок управління.

Для хорошого функціонування бухгалтерського сектору потрібно визначити необхідну чисельність облікового персоналу. Для цього можна скористатися такою формулою:

;

де Ч - нормативна чисельність працівників бухгалтерського обліку, осіб;

К_ав. - коефіцієнт, автоматизації підприємства

Розрахунок:

Н_Ч = 1,7 + 1,1 =2,8 (осіб).

Виходячи з даних розрахунків, можно зробити висновок, що бухгалтерському сектору ТОВ АФ “АПК-Угроїди” для продуктивної роботи бухгалтерії потрібно три особи. Так як в бухгалтерії агрофірми працює лише дві особи, можна сказати, що вона не відповідає нормі чисельності, яка зазначена законодавчо.

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, головний бухгалтер та бухгалтер-касир агрофірми ТОВ АФ “АПК-Угроїди” відповідають вимогам. Головний бухгалтер являеться бухгалтером першої категорії з дипломом спеціаліста, який має повну вищу освіту. Бухгалтер- касир також відповідає кваліфікаційним вимогам, він має базову вищу освіту відповідного рівня підготовки.

Отже можно сказати, шо організаціяйне забезпечення обліку в агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” знаходиться на низькому рівні. Так як практично відсутні організаційні документи, щодо роботи облікового персоналу. Відсутні графіки облікових робіт, графіки документообороту, що призводить до погіршення роботи облікового персоналу. Ергономічне та соціальне забеспечення також знаходиться на низькому рівні. Рівень освітлення, температури, вологості повітря потрібно підвищувати.

В агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” централізована форма організації обліку, що дає змогу головному бухгалтеру охоплювати весь спектр робіт підприємства. Норма чисельності облікового персоналу бухгалтерії є меншою ніж потрібно. Тому рекомендується збішити кількість працівників облікового персоналу.

1.2 Нормативно- правове забезпечення обліку основних засобів

Із введенням П(с)БО 7 "Основні засоби" відбулося різке розмежування бухгалтерського і податкового обліків (табл. 1.2.1). Тому агрофірма ТОВ АФ “АПК-Угроїди” веде окремо податковий облік основних засобів , який призначений для встановлення бази оподаткування прибутку, і бухгалтерський облік, метою якого є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про наявність, стан необоротних засобів та їх рух.

Таблиця 1.2.1 Відмінності між бухгалтерським і податковим обліком основних засобів

Відмінність	Бухгалтерський облік	Податковий облік
Прийняті терміни	основні засоби	основні фонди
Групування об'єктів	дев'ять субрахунків	чотири групи
Нарахування амортизації	за п'ятьма можливими способами окремо за кожним об'єктом щомісяця	від сукупної залишкової варто-сті, об'єктів груп 2-4 раз на кв.
Віднесення витрат на поліпшення основних засобів, тощо	віднесення витрат на ремонт у повній сумі до витрат звітного періоду (списання), і збільшення первинної вартості основних засобів на суму витрат на реконструкцію, модернізацію, модифікацію, добудову, обладнання, оскільки в результаті цього первинно очікувані економічні вигоди від використання об'єктів зростають	до 10% будь-яких витрат на поліпшення можна віднести до валових витрат, а решту приєднують до вартості об'єктів групи 1, сукупної вартості груп 2, 3, 4

У податковому обліку, починаючи звітний рік, бухгалтер повинен з огляду на чинну нормативну базу з оподаткування і бухгалтерського обліку визначитися з початковими залишками та порядком нарахування амортизації.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94 суб'єкти господарювання, які мають на своєму балансі основні фонди, на початку звітного року, повинні:

1) визначити відповідно до підпункту 8.3.2. Закону про оподаткування прибутку балансову вартість груп основних фондів станом на початок року з метою нарахування амортизації за І квартал поточного року;

2) нарахувати амортизацію за І квартал поточного року, виходячи з балансової вартості груп (для групи 1 -- виходячи з балансової вартості об'єктів) і норм амортизації, передбачених пунктом 8.6. Закону про прибуток. При перевірці правильності визначення балансової вартості основних засобів у податковому обліку необхідно пам'ятати, що з 01.01.04 р. у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації платник податку у звітному періоді, у якому виникають такі обставини:

1) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого суб'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

2) не змінює балансової вартості груп 2,3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Із 1 січня 2003 року основні фонди підлягають розподілу не на 3, а на 4 групи.

До четвертої, групи виділені електронно-обчислювальні машини та інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інформаційні системи, телефони (у т. ч. мобільні), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість "малоцінки", які раніше включалися до групи 2.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Для відображення амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів у податковому обліку слід керуватися статтею 8 Закону про оподаткування прибутку. Це пов'язано з тим, що всі матеріальні цінності, термін експлуатації яких перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, потрапляють до категорії "Основні засоби".

На жаль, у Законі про оподаткування прибутку не встановлені особливі норми амортизації (за ставкою 50% і 100%) аналогічно тому, як це зроблено у П(с)БО 7. Тому малоцінні необоротні матеріальні активи у податковому обліку повинні бути зараховані до основних засобів (імовірно, другої або третьої групи), і на них повинна нараховуватися амортизація за нормами, передбаченими для відповідної групи.

У бухгалтерському обліку на відміну від 4 класифікаційних груп основних фондів податкового обліку, виділяють 9 груп основних засобів, передбачених Інструкцією № 291 та П(с)БО 7 "Основні засоби", які обліковуються на рахунку 10 "Основні засоби" в розрізі субрахунків:

101 "Земельні ділянки";

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

103 "Будівлі і споруди";

104 "Машини та обладнання";

105 "Транспортні засоби";

106 "Інструменти, пристосування та інвентар";

107 "Робоча і продуктивна худоба";

108 "Багаторічні насадження";

109 "Інші основні засоби".

У бухгалтерському обліку абсолютно відмінні від податкового обліку: саме поняття основних засобів; порядок списання їх із балансу; нарахування амортизації; зменшення корисності основних засобів тощо.

Поняття "зменшення корисності" основних засобів є новим для вітчизняної економічної науки і господарської практики. В пункті 4 П(с)БО 7 "зменшення корисності" визначено як втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Під сумою очікуваного відшкодування, згідно із пунктом 4 П(с)БО 7, розуміють суму, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу при його майбутньому використанні, включаючи його ліквідаційну вартість.

Зменшення корисності -- це вид уцінки об'єкта, яка здійснюється у випадку, коли знос об'єкта, як фізичний, так і моральний, значно більший від нарахованого. Причинами цього є припинення діяльності, для якої використовувався об'єкт, поломки, аварії, підвищений фізичний знос внаслідок стихійних лих, порушення правил експлуатації, і врешті, втрата об'єктом представницьких здібностей.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів, які враховані за початковою вартістю, входять до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів (пункт 31 П(с)БО 7). При цьому дебетується субрахунок 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій" у кореспонденції з субрахунками 131 або 132, тобто суми зменшення корисності не включаються ні до виробничої собівартості, ні до адміністративних витрат, ні у витрати на збут.

Після зменшення корисності об'єкта основних засобів норма його амортизації не змінюється у разі, коли використовується виробничий або прямолінійний метод.

Зменшення корисності об'єктів, які раніше були дооцінені, відображається в порядку, передбаченому для відображення суми уцінки раніше дооцінених об'єктів (пункт 31 П(с)БО 7). Цей порядок передбачений пунктом 20 П(с)БО 7 і встановлює, що в такому випадку на суму зменшення корисності зменшується сума додаткового капіталу (субрахунок 423), нарахованого у зв'язку з попередніми дооцінками об'єкта, а якщо сума зменшення корисності перевищує суму нарахованого додаткового капіталу, то різниця входить у витрати звітного періоду. Вказані витрати відображаються по дебету рах.745.

У процесі використання об'єктів основних засобів відбувається їх фізичний знос, який може відрізнятися від зносу нарахованого. Крім того, змінюються ринкові ціни, відбуваються інфляційні процеси. Все це тягне за собою відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості. Тому, дотримуючись міжнародне практики обліку основних засобів, у П(с)БО 7 "Основні засоби" передбачено переоцінку основних засобів у разі відхилення залишкової вартості від справедливої вартості на дату балансу більш ніж на 10%. У балансі основні засоби відображаються за первісною або залишковою вартістю.

Наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561 затверджено Методичні рекомендації щодо бухгалтерського обліку основних засобів.

Методичні рекомендації з'явилися на підставі статті 6 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Однак пункт 2 статті 6 Закону № 996 установлено, що Мінфін може здійснювати керівництво питаннями методології бухгалтерського обліку за допомогою П(С)БО чи інших нормативно-правових актів.

У цілому методичні рекомендації - це інструкція щодо застосування П(С)БО 7 “Основні засоби”, яка нагадує Інструкцію з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджену наказом Мінфіну від 24.07.97 р. №159.

В методичних рекомендаціях згадується про первинні документи, якими звичайно супроводжуються операції з основними засобами. Якщо на великих підприємствах оформлення таких документів як підстав для відображення фактів у бухгалтерському обліку вже давно стало нормою, то на невеликих підприємствах іноді бувають упущення.

Розділи “Загальні положення” та “Класифікація основних засобів” практично повністю повторюють аналогічні розділи П(С)БО 7. Доцільно звернути увагу на останній абзац п. 7 методичних рекомендацій, відповідно до якого агрофірма ТОВ АФ “АПК-Угроїди” можуе розширювати класифікацію основних засобів, установлену в пункті 5 П(С)БО 7, розподіляючи у групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані й такі, що перебувають в експлуатації, запасі, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудуванні, частковій ліквідації тощо.

Отже, показано, для яких цілей агрофірма ТОВ АФ “АПК-Угроїди” може використовувати субрахунок другого і третього порядків, дозволені четвертим абзацом Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291.

Переходячи до методології, запропонованої Мінфіном щодо основних засобів в оренді, теоретичну частину викладено стандартно.

Отже, нормативно- правове забезпечення обліку основних засобів знаходиться на достатнйому рівні, хоча виділяються і деякі недоліки, що безперечно потребує вдосконалення з боку державного регулювання цієї сфери. Але загалом нормативно- правова база регулювання обліку основних засобів розвивається, що безперечно являється великим плюсом в організації ведення обліку основних засобів. Поліпшення і вдосконалення нормативної бази призведе до покращення функціонування як підприємств так і держави.

1.3 Міжнародний досвід організації обліку основних засобів

Порядок визнання, оцінки основних засобів, нарахування їх амортизації, списання з балансу та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається МСБО 16 “Основні засоби”. Він виданий 1982 р. під назвою “Облік основних засобів” та двічі переглядався потім. Перший перегляд здійснено 1993 р. Він був пов'язаний переважно із введенням правил амортизації основних засобів до нього. У результаті, положення МСБО 4 “Облік амортизації” вже не поширюються на основні засоби .

1997 та 1998 рр. деякі положення МСБО 16 було переглянуто у зв'язку із затвердженням МСБО 1 “Подання фінансових звітів”, МСБО 36 “Зменшення корисності активів” та МСБО 37 “Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи”. Останні зміни набрали чинності з 1 липня 1999 р.

Згідно з МСБО 16 основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей та які, як очікується, використовуватимуться протягом більш ніж одного року (або операційного циклу).

МСБО 16 поширюється на всі види активів, які відповідають цьому визначенню, крім біологічних активів, пов'язаних з сільськогосподарською діяльністю та прав на корисні копалини, розвідування та видобування корисних копалин, нафти, природного газу та подібних невідтворюваних ресурсів.

Основні засоби визнаються, тобто відображуються, в балансі підприємства, якщо відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:

а) існує ймовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні

вигоди, пов'язані з використанням цього активу;

б) його оцінка може бути достовірно визначена.

Упевненість у тому, що об'єкт основних засобів відповідає першому критерію, грунтується на наявності підтвердження, що всі ризики та винагороди, пов'язані з його використанням, вже перейшли до підприємства.

Слід мати на увазі, що в деяких випадках основні засоби безпосередньо не збільшують економічні вигоди, але можуть бути потрібні для забезпечення отримання майбутніх економічних вигод від інших активів. Прикладом є основні засоби, придбані для охорони довкілля або з метою безпеки.

Другий критерій у більшості випадків зумовлюється наявністю інформації про витрати на придбання або виробництво об'єкта.

Важливим питанням визнання основних засобів є визначення складу об'єкта їх.

Передусім слід поділити активи на такі, що підлягають амортизації, та активи, за якими амортизація не нараховується Наприклад, якщо земля та будівля придбані разом, їх потрібно виділяти в окремі об'єкти основних засобів, оскільки земля не підлягає амортизації.

Доцільно також окремо вести облік окремих компонентів основних засобів, які мають різні терміни корисної експлуатації або різними способами забезпечують вигоди для підприємства. Наприклад, літак та його двигуни часто розглядають як окремі об'єкти основних засобів.

При цьому доцільно об'єднувати в один об'єкт групу однорідних основних засобів, які надійшли одночасно та мають однаковий термін корисної експлуатації.

Крім того, в разі, коли запасні частини та допоміжне обладнання можуть бути використані лише разом з об'єктом основних засобів, вони також розглядаються як основні засоби, тобто включаються до складу відповідного об'єкта.

Розглядаючи питання щодо визнання основних засобів, слід пам'ятати, що МСБО не застосовуються до несуттєвих статей. Через це в МСБО не зустрічається поняття “малоцінні та швидкозношувані предмети”.

Об'єкти, які відповідають визначенню основних засобів, але мають незначну вартість, звичайно списують на витрати в момент їх придбання. При цьому рішення щодо межі суттєвості вартості для підприємства приймає його керівництво.

МСБО 16 не містить вимоги щодо класифікації основних засобів, але передбачає їх розподіл на класи.

Клас основних засобів -- це група об'єктів, однакових за характером і способом використання у діяльності підприємства.

Прикладами окремих класів основних засобів є такі:

- земля;

- літаки;

- будівлі;

- автотранспорт;

- машини та устаткування;

- меблі та приладдя;

- кораблі;

- офісне обладнання.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення, яку часто називають первісною вартістю.

Собівартість основних засобів -- це сплачена сума грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов'язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням), а саме на:

- підготовку будівельного майданчика;

- доставку та розвантаження;

- установку та налагодження;

- ліцензії та державну реєстрацію;

- гонорари, сплачені фахівцям (архітекторам, юристам та ін.);

- інші витрати.

При визначенні собівартості основних засобів з ціни їх придбання вираховують будь-які торговельні знижки.

Собівартість придбання основних засобів звичайно не включає:

а) адміністративні та інші загальні накладні витрати (якщо вони безпосередньо не пов'язані з придбанням активу та приведенням його в робочий стан);

б) підготовчі та інші витрати, здійснені перед початком виробництва (якщо вони не є необхідними для приведення активу в робочий стан);

в) початкові операційні збитки, понесені переддосягненням активом планової продуктивності.

Коли сплата за придбаний об'єкт основних засобів відкладена на термін, довший від звичайного терміну кредиту, вартістю такого об'єкта є грошовий еквівалент ціни, а різниця між цією сумою і загальними виплатами визнається як витрати на сплату відсотків за період кредиту, якщо їх не капіталізують згідно з МСБО 23 “Витрати на відсотки”.

Витрати, пов'язані з придбанням земельної ділянки, можуть включати чисті витрати на знесення будівель або споруд, розташованих на цій ділянці.

У разі, якщо об'єкт основних засобів придбано в результаті обміну або часткового обміну на інші активи, його оцінка залежить від того, чи існував обмін подібними або неподібними активами.

Подібними вважають об'єкти основних засобів, які відповідають двом критеріям:

а) виконують подібну функцію в такому самому виді діяльності;

б) мають подібну справедливу вартість.

Об'єкт основних засобів, отриманий у результаті обміну на неподібний об'єкт основних засобів або інший актив, оцінюють за справедливою вартістю відданого активу, скоригованою на будь-яку суму грошових коштів та їх еквівалентів, які надійшли або були сплачені в процесі цієї операції.

Фінансовий результат такої операції визначають як різницю між справедливою і балансовою вартістю відданого активу та відображують у Звіті про прибутки та збитки.

У разі, коли один об'єкт основних засобів обмінюється на подібний (або на частку капіталу в подібному об'єкті), собівартістю отриманого об'єкта є балансова вартість відданого об'єкта. При цьому не виникають прибутки або збитки внаслідок обміну.

При обміні подібних об'єктів справедлива вартість отриманого активу може свідчити про зменшення корисності активу, що був відданий. У цьому випадку балансова вартість активу, що був відданий, частково списується, а списана сума приписується отриманому активу.

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманням тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами; а підприємство також виготовляє подібні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень МСБО 2 “Запаси”. Тому надзвичайно високі суми відходів матеріалів, праці чи інших ресурсів, понесені при виробництві створюваного власними силами активу, не включаються до собівартості активу.

Надходження основних засобів, виготовлених власними силами, відображують в обліку записом:

Д-т рахунку “Основні засоби “

К-т рахунку “Виробництво” або рахунку “Готова продукція”.

Собівартість об'єктів, збудованих власними силами, звичайно включає:

- вартість робіт, виконаних субпідрядниками;

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- накладні витрати, безпосередньо пов'язані з будівництвом активу;

- вартість ліцензії (або дозволу) на будівництво;

- оплату фахових послуг (архітекторів, юристів тощо).

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку являються результатом досвіду обліку різних країн. В результаті співробутництва зарубіжних і вітчизняних організацій в області обліку, були створені стандарти обліку, які значно підвищили продуктивність роботи міжнародних бухгалтерських служб, що призвело до покращення відносин держав в економічному плані.

Взагалі міжнародні стандарти бухгалтерського обліку являються еталоном стандартів, на які рівняються всі держави з розвинутою або розвивабчоюсь економікою.

Та у кожної країни, все ж таки, є свої особливості, які склались історично. Це відноситься і до організації обліку основних засобів. Наприклад, загальні моменти оцінки основних засобів в таких країнах як Естонія, Іспанія, Польша, Німеччина, Франція дещо відрізняються (табл. 1.3.1), хоча загалом використовують одні і ті ж стандарти.

Таблиця 1.3.1Загальні моменти оцінки основних засобів у зарубіжних країнах

№	Країна	Загальні моменти оцінки основних засобів
1	Естонія	Приймається на облік за вартістю придбання, яка складається з витрат на придбання, платежів, що не відшкодовуються, та інших прямих витрат, пов'язаних з підготовкою майна по використання
2	Німеччина	відображаються в бухгалтерському обліку за вартістю придбання або створення за вирахуванням систематично нарахованого зносу
3	Іспанія	повинні обліковуватись за первісною вартістю і відображатись за ціною придбання, витрат виробництва або ринкової вартості, залежно від того, яка з цих оцінок нижче. Ціна придбання включає суму, яка зазначена в рахунку постачальника, і додаткові витрати. Крім того, до неї можуть включатися фінансові витрати, пов'язані з придбанням або виробництвом активів і які відображені в річній звітності, а також податки. до витрат виробництва включають вартість сировини та комплектуючих, понесені витрати, якщо їх можна обґрунтовано віднести до конкретного періоду виробництва. Крім того, до витрат виробництва можуть входити фінансові витрати до початку виробництва , які відображені в річному звіті. Вартість безоплатно отриманих активів визначають як вартість , яку оплатила б за них третя особа, враховуючи стан цих активів
4	Франція	приймаються на облік: - за ціною придбання у випадку купівлі за грошові кошти з урахуванням додаткових витрат на доставку та установку - за виробничою собівартістю для об'єктів, вироблених власними силами, виходячи з затрат на сировину і матеріали, накладних витрат, пов'язаних з виробництвом (як правило, до вартості основного засобу не включаються витрати на фінансування та адміністративні витрати, а також витрати на дослідження і розробки) за ринковою вартістю для об'єктів, придбаних за особливих обставин.
5	Польща	обліковується за ціною придбання або за фактичними витратами на придбання та приведенням до готовності. Не використовується поняття можливої ціни реалізації.

облік бухгалтер звіт персонал

Розділ 2.Організація технології обліку основних засобів

2.1 Організація первинного обліку основних засобів

Первинний облік - перший етап облікового процесу. Його суть полягає в спостереженні, фіксації результатів спостереження в первинному документі.

Об'єктами організації первинного обліку є:

1. облікові номенклатури;

2. носії облікової інформації;

3. рух носіїв облікової інформації.

Організація первинного обліку починається з розробки облікових номенклатур.

Для визначення облікової номенклатури первинного обліку необхідно перевірити відповідність операції критеріям визнання в обліку. Для цього необхідно розкрити сутність об'єкта, визначити вид оцінки його вартості залежно від господарської операції. При надходженні основних засобів на підприємство важливм є тип операції - за кошти, безкоштовно, в обмін на неподібні активи й ін. У цьому випадку формування облікової одиниці буде здійснюватися виходячи з фактичних витрат на придбання, або експертним шляхом (справедлива (оціночна або ринкова) вартість). При амортизації основних засобів сума амортизації як елемент витрат й облікова номенклатура буде залежати від вартості об'єкта, що амортизується, і визначається виходячи з первісної й ліквідаційної вартості. Тому при формуванні зазначеної номенклатури необхідно встановити факт визнання ліквідаційної вартості нематеріального активу (або дорівняти її до нуля). При переоцінці основних засобів необхідно визначити його переоцінену первісну вартість і суму накопиченої амортизації.

Носії облікової інформації є другим об'єктом організації первинного обліку. Основним носієм облікової інформації є первинний документ. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р. первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує й підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження й дозвіл на її проведення.

Первинні документи для додання їм юридичної сили й доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- найменування підприємства, від імені якого складений документ;

- дата й місце складання;

- зміст господарської операції;

- вимірники (у натуральному й вартісному вираженні);

- посада, прізвище, ім'я по батькові;

- підпис осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарської операції та складання документа.

При використанні коштів оргтехніки реквізити документів можуть бути зафіксовані у вигляді коду. В агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” в первинні документи включені додаткові реквізити: код підприємства, номер підрозділу, підстава, код аналітичного рахунку й ін.

Документ підписаний особисто, за допомогою штампа. Підпис осіб, відповідальних за складання первинних документів, на обчислювальних машинах здійснюється у вигляді пароля.

Особи, що приймають участь у здійсненні операцій, пов'язаних із прийомом, видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, забезпечуються копіями первинних документів. Керівник підприємства затверджує перелік осіб, яким дається право підпису первинних документів на здійснення цих господарських операцій. Кількість осіб, яким дано право підписувати документи на видачу товарів, цінностей, бланків строгої звітності, є обмеженим. Склад відповідальних осіб, посада, прізвище, ім'я, по батькові, зразки підписів зафіксовані розпорядчим документом по підприємству й направлені в усі структурні підрозділи (бухгалтерія, каса й ін.).

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документа, передачу його у встановлені графіком документообігу строки для відображення в бухгалтерському обліку, за вірогідність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали й підписали ці документи.

Відбір первинних документів - важливий етап організації облікового процесу. Для відбору первинних документів використовуються альбоми типових форм первинних документів, затверджені Держкомстатом України, альбоми спеціалізованих форм, розроблені міністерствами й відомствами.

До введення в експлуатацію об'єктів основних засобів витрати підприємства на їхнє придбання (створення) відображаються в складі незавершених капітальних інвестицій -- рахунок 15. Введення в експлуатацію об'єктів основних засобів в обов'язковому порядку повинне супроводжуватися оформленням облікової документації, передбаченої наказом Мінстату України від 29 грудня 1995 року N 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку». До таких типових форм відносяться:

03-1 «Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів »;

03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів (заповнюється в одному екземплярі на підставі «Акту (накладної) прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів » (форма N 03-1), технічної й іншої документації);

03-7 «Реєстр інвентарних карток по обліку основних засобів » (застосовується для реєстрації інвентарних карток обліку основних засобів (форма N 03-6);

03-8 «Картка обліку руху основних засобів »;

03-9 «Інвентарний список основних засобів » (застосовується для пооб'єктного обліку основних засобів за місцем їх перебування (експлуатації) по матеріально відповідальних особах).

03-3«Акт списання основних засобів»

03-2«Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів ».

Підприємство застосовує наступні типові форми первинних документів з обліку основних засобів (табл 2.1.1).

Таблиця 2.1.1 Перелік типових форм первинних документів з обліку основних засобів ТОВ АФ “АПК-Угроїди”

№	Найменування форм документа	Код форми	Призначення
1	«Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів »;	03-1	Підтвердження надчодження основного засобу
2	«Інвентарна картка обліку основних засобів (заповнюється в одному екземплярі на підставі «Акту (накладної) прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів »	03-6	Зарахування об'єкта до складу основних засобів
3	«Реєстр інвентарних карток по обліку основних засобів »	03-7	Реєстрування інвентарних карток обліку
4	«Картка обліку руху основних засобів »;	03-8	Фіксування руху основних засобів
5	«Інвентарний список основних засобів »	03-9	Застосовується для пооб'єктного обліку основних засобів за місцем їх перебування (експлуатації) по матеріально відповідальних особах
6	«Акт списання основних засобів»	03-3	Оформлення вибуття основних засобів
7	«Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів ».	03-2	Оформлення приймання- здачі основних засобів

Після відбору облікових носіїв інформації приступають до організації їхнього руху.

Організація руху первинних документів зводиться до встановлення раціональної послідовності складання кожного документа, мінімізації витрат і часу на їхнє створення.

Організація руху первинних документів охоплює:

1) визначення складу робіт, що підлягають виконанню від першої операції над документом до оформлення всіх його характеристик й ознак, необхідних для обліку;

2) визначення часу виконання робіт над документом;

3) визначення складу відповідальних осіб за своєчасне складання документів або окремих операцій у них;

4) встановлення технічних засобів, які застосовуються при складанні первинного документа;

5) визначення способу й часу передачі документа з однієї операції на іншу;

6) призначення відповідальних осіб за передачу документа в бухгалтерію.

Загальна тривалість складання документа повинна бути мінімальною. Тому необхідно встановити раціональну послідовність складання графіка руху документів, обмежити число осіб, що беруть участь у його складанні.

Раціональна організація руху документів припускає встановлення максимально коротких відрізків часу на їхню передачу й обробку за кожним виконавцем, встановлення строків передачі від виконавця до виконавця, із сектора в сектор, з бухгалтерії на обчислювальний центр і назад.

Рух первинних документів організовується графічним методом. На етапі первинного обліку застосовуються такий графік як оперограма. Так як на підприємстві не користуються графіками облікових робіт рекомендується самостійно розроблений варіант. Розглянемо оперограму Акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основного засобу в агрофірмі ТОВ АФ “АПК-Угроїди” (табл 2.1.2).

Таблиця 2.1.2. Оперограма акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основного засобу

Види робіт над документом	Виконавці
	Комісія	Керівник	Головний бухгалтер	Головний інженер
1. Складання акту 2. Затвердження акту 3. Передача акту для обліку 4. Запис в регістри обліку 5. Ввод в експлуатацію 6. Передача документів у бухгалтерію на обробку

Отже, первинний облік являється першим етапом облікового процесу. На цьому етапі організовується рух первинних документів, визначаються об'єкти первинного обліку: облікові номенклатури; носії облікової інформації; рух носіїв облікової інформації.

Організація руху первинних документів зводиться до встановлення раціональної послідовності складання кожного документа, мінімізації витрат і часу на їхнє створення. підприємству й направлені в усі структурні підрозділи (бухгалтерія, каса й ін.).