Бухгалтерська звітність підприємств малого бізнесу, її аналіз та контроль

Схему побудови порівняльного аналітичного балансу представимо в таблиці3.1.

Як видно з таблиці3.1, порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить воєдино і систематизує розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплені такі важливі показники, як:

- відносна величина структури (графа 4 і графа 6), що показує, яка частка тієї чи іншої статті активу (пасиву) у майні підприємства (валюти балансу);

- показник абсолютного приросту (графа 7), що показує на скільки збільшилася (зменшилася) величина статті в абсолютному вираженні;

- базисний темп зростання (графа 9);

- показник, що відображає відносну зміну статей балансу за звітний період по відношенню до базисного (графа 8).

Таблиця 3.1

Схема побудови порівняльного аналітичного балансу

Наймену-вання статей	Код строки	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміни
		абсолютні величини	відносні величини	абсолютні величини	відносні величини	в абсолютних величинах	в струк-турі	базисні темпи росту, %
1	2	3	4	5	6	7	8 = 6 - 4	9
АКТИВ
А1		А0	А0 / Б0 х 100%	А1	А1 / Б1 х 100%	?А = А1 - А0	(А1/Б1- А0/Б0) х 100%	А1 / А0 х 100%
…
А1
Валюта балансу (Б)		Б0	100	Б1	100	?Б = Б1 - Б0	0	Б1 / Б0 х 100%
ПАСИВ
П1		П0	П0 / Б0 х 100%	П1	П1 / Б1 х 100%	?П = П1 - П0	(П1/Б1- П0/Б0) х 100%	П1 / П0 х 100%
…
П1
Валюта балансу (Б)		Б0	100	Б1	100	?Б = Б1 - Б0	0	Б1 / Б0 х 100%

Слід звернути увагу на те, що спосіб групування статей у порівняльному аналітичному балансі вибирається індивідуально, в залежності від значимості тієї чи іншої статті для конкретного підприємства.

Подальший аналіз балансу проводиться наступними способами (вони використовуються також і при інтерпретації інших форм звітності):

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз;

- аналіз з використанням коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз - це найпростіший з прийомів аналізу, але, незважаючи на це, з його допомогою можна отримати досить цінну інформацію про фінансовий стан підприємства. Він передбачає порівняння показників одного року з показниками іншого. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У його основі лежить літочислення базисних темпів зростання балансових статей і статей звіту про фінансові результати.

Дані для горизонтального аналізу балансу представлені в таблиці3.1 (графа 7 і 9). При наявності необхідної інформації, бажано аналізувати базисні темпи росту (графа 9) за кілька звітних періодів. Це дозволить не тільки аналізувати окремі показники, а й прогнозувати їх значення. Цінність горизонтального аналізу значно знижується в умовах інфляції. Щоб уникнути негативного впливу, необхідно, як зазначалося вище, проводити коригування аналізованих показників на індекс інфляції.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підприємства і їх джерел, коли суми по окремих статтях або розділам беруться у відсотках до валюти балансу. Можна виділити дві основні причини, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу:

- перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння результатів діяльності підприємств, що розрізняються за величиною використовуваних ресурсів і іншим об'ємним показниками;

- відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнювати їх зіставлення в динаміці.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, а деякі показники можна віднести як до інструментів горизон-тального, так і до інструментів вертикального аналізу. Прикладом таких показників може служити показник, представлений у графі 8 таблиці3.1.

Оцінити фінансову звітність підприємства також допомагають різні фінансові коефіцієнти, які показують фінансові пропорції між різними статтями звітності.

Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

1) показники ефективності виробничої діяльності;

2) показники ділової активності;

3) показники ліквідності;

4) показники фінансової стійкості.

В залежності від конкретних цілей та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики використовують різноманітні набори показників.

У світовій практиці фінансові коефіцієнти як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна компанія, звичайно, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію. Американські фірми найчастіше наводять в річному звіті набір з 10-15 показників.

Найчастіше оцінку фінансового стану проводять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників балансу і Звіту про фінансові результати. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

Проте, перш ніж користуватись інформацією бухгалтерських звітів, треба переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності їх заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при виведенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності, в основному, перевіряють зіставленням. Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися.

Необхідно пам'ятати, що будь-який висновок та найбільш ефективна рекомендація, зроблені за результатами аналізу, можуть бути поставлені під сумнів, якщо документи не перевірені та належним чином не підготовлені.

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюють шляхом обчислення наступних показників:

1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності = (Грошові кошти + Грошові еквіваленти + Короткострокові фінансові вкладення) : Короткострокові зобов'язання.

Він показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Орієнтовне позитивне значення: 0,25 - 0,5.

2) Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) = (Грошові кошти + Грошові еквіваленти + Дебітори (непрострочені та реальні) + Запаси + Витрати) : Короткострокова заборгованість.

Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яка сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Орієнтовне позитивне значення: 1,0 - 2,0.

3) Коефіцієнт фінансової стійкості (або платоспроможності, або автономії) = Власні кошти : Вартість майна (підсумок активу балансу).

Він показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування. Орієнтовне позитивне значення: 0,25 - 0,5.

4) Коефіцієнт структури капіталу (фінансування) = (Короткострокова кредиторська заборгованість + Довгострокова кредиторська заборгованість) : Власний капітал.

Він характеризує фінансову стійкість підприємства і показує, яка величина залученого капіталу припадає на одну гривню власного капіталу. Орієнтовне позитивне значення: 0,5 - 1,0.

Аналіз ліквідності підприємства проводять за допомогою розрахунку таких показників:

1) Коефіцієнт покриття: ф. 1 ряд. 260 / ф. 1 ряд. 620.

Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Нормативне значення: >1.

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності = ф. 1 (ряд. 260 - ряд. 100 - ряд. 110 - ряд. 120 - ряд. 130 - ряд. 140) / ф. 1 ряд. 620.

На відміну від попереднього, він ураховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Нормативне значення: 0,6 - 0,8.

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності = ф. 1 (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240) / ф. 1 ряд. 620.

Показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Нормативне значення: >0 збільшення.

4) Чистий оборотний капітал (тис. грн.) = ф. 1 (ряд. 260 - ряд. 620).

За допомогою цього показника можна оцінити загальну суму коштів підприємства. За відношенням чистого оборотного капіталу до загальної суми активів підприємства оцінюють ефективність використання активів підприємства. Нормативне значення: >0 збільшення.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюють за допомогою наступних коефіцієнтів:

1) Коефіцієнт платоспроможності (автономії) = ф. 1 ряд. 380 / ф. 1 ряд. 640.

Цей коефіцієнт показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Нормативне значення: >0,5.

2) Коефіцієнт фінансування: ф. 1 (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630) / ф. 1 ряд. 380.

Даний показник характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Нормативне значення: <1зменшення.

3) Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами = ф. 1 (ряд. 260 - ряд. 620) / ф. 1 ряд. 620.

Нормативне значення: >0,1.

4) Коефіцієнт маневреності власного капіталу = ф. 1 (ряд. 260 - ряд. 620) / ф. 1 ряд. 380.

Він показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка - капіталізована. Нормативне значення:>0 збільшення.

3.2 Аналіз фінансової звітності підприємства

Проведемо аналіз структури та динаміки статей балансу на підставі порівняльного аналітичного балансу (див. табл. 3.1), побудованого за данимиПП “Салон “Софт”, представленихДодаткамиД, Е і Ж.

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 3.2, можна зробити наступні висновки:

- на протязі трьох років спостерігається тенденція збільшення основних засобів, у 2008р. їх сума збільшилась на 16,6 тис. грн., в структурі - на 42,37%; а у 2009р. вона збільшились ще на 1,8 тис.грн., а в структурі спостерігається зменьшення на 41,61%;

- виробничі запаси протягом трьох років не змінювались, їх значення складало 0,1 тис. грн., проте їх структурне значення поступово зменшувалось: у 2008р. - на 2,62%, а у 2009р. - на 0,25%;

- у 2007р. були відсутні запаси товарів, проте у подальші роки спостерігається їх збільшення: у 2008р. - на 3,0 тис. грн., в структурі - на 9,55%; у 2009р. - на 2,1 тис.грн., а у структурі відбулося зменшення на 6,15%;

- дебіторська заборгованість у 2008р. порівняно з 2007р. зменшилась на 2,8 тис. грн., у структурі - на 84,97%, а у 2009р. відбулось різке збільшення заборгованості на 124,9 тис. грн., у структурі - на 83,01%;

Таблиця 3.2

Аналіз структури та динаміки статей балансуПП “Салон “Софт”за 2007-2009 роки.

Найменування статей	Код строки	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Зміни 2008/2007рр.	Зміни 2009/2008рр.
		абсолютні величини	відносні величини	абсолютні величини	відносні величини	абсолютні величини	відносні величини	в абсо-лютних вели-чинах	в струк-турі	базисні темпи росту, %	в абсо-лютних вели-чинах	в струк-турі	базисні темпи росту, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
АКТИВ
І. Необоротні активи
Основні засоби	030	0,4	11,77	17,0	54,14	18,8	12,53	16,6	42,37	4250,0	1,8	-41,61	110,6
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	0,1	2,94	0,1	0,32	0,1	0,07	-	-2,62	100,0	-	-0,25	100
Товари	130	-	-	3,0	9,55	5,1	3,4	3,0	9,55	-	2,1	-6,15	170,0
Дебіторська заборгова-ність	160+ 170+ 210	2,9	85,29	0,1	0,32	125,0	83,33	-2,8	-84,97	3,5	124,9	83,01	125000,0
Грошові кошти та їх еквіваленти	230	-	-	2,3	7,33	1,0	0,67	2,3	7,33	-	-1,3	-6,66	43,5
Інші обо-ротні активи	250	-	-	8,9	28,34	-	-	8,9	28,34	-	-8,9	-28,34	-
Валюта балансу	280	3,4	100	31,4	100	150,0	100	28,0	0	923,5	118,6	0	477,7
ПАСИВ
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	0,1	2,94	0,1	0,32	0,1	0,07	-	-2,62	100,0	-	-0,25	100
Нерозпо-ділений прибуток	350	2,8	82,35	-29,2	-92,99	20,8	13,86	-32,0	-175,34	-1042,8	50,0	106,85	-71,5
ІV. Поточні зобов'язання
Кредитор-ська забор-гованість за товари, роботи, послуги	530	0,5	14,71	0,4	1,27	124,4	82,93	-0,1	-13,44	80,0	124,0	81,66	31100,0
Поточні зобов'язан-ня за розра-хунками	550+ 570+ 580	-	-	4,6	14,65	1,0	0,67	4,6	14,65	-	-3,6	-13,98	21,7
Інші поточні зобов'язання	610	-	-	55,5	176,75	3,7	2,47	55,5	176,75	-	-51,8	-174,28	6,7
Валюта балансу	640	3,4	100	31,4	100	150,0	100	28,0	0	923,5	118,6	0	477,7

- у 2007р. були відсутні залишки грошових коштів, у 2008р. їх сума склала 2,3 тис.грн., у структурі - 7,33%, а у 2009р. грошові кошти зменшились на 1,3 тис. грн., у структурі - на 6,66%;

- інші оборотні активи мали значення 8,9 тис. грн., а у структурі 28,34% лише у 2008р., у 2007р. та 2009р. вони відсутні;

- статутний капітал протягом трьох років не змінювались, його значення складало 0,1 тис. грн., проте їх структурне значення поступово зменшувалось: у 2008р. - на 2,62%, а у 2009р. - на 0,25%;

- сума нерозподіленого прибутку на протязі трьох років постійно коливалась, у 2007р. прибуток становив2,8 тис. грн., в структурі - 82,35%, у 2009р. він зменшився на 32,0 тис. грн., в структурі - на 175,34%, але у 2009р. відбулося збільшення суми нерозподіленого прибутку на 50,0 тис. грн., у структурі - на 106,85%;

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги у 2008р. зменшилась на 0,1 тис. грн., у структурі - на 13,44%, а у 2009р. відбулось різке збільшення заборгованості на 124,0 тис. грн., у структурі - на 81,66%;

- у 2007р. відсутня поточна заборгованість за розрахунками, у 2008р. її сума склала 4,6 тис.грн., у структурі - 14,65%, а у 2009р. дана заборгованість зменшились на 3,6 тис. грн., у структурі - на 13,98%;

- інші поточні зобов'язання у 2007р. відсутні, проте у 2008р. їх сума склала 55,5 тис. грн., у структурі - 176,75%, а у 2009р. сума поточних зобов'язань зменшилась у порівнянні з 2008р. на 51,8 тис. грн., у структурі - на 174,28%;

- на протязі трьох років спостерігається збільшення валюти балансу, якщо у 2007р. вона мала значення 3,4 тис. грн., то вже у 2008р. відбулося її збільшення на 28,0 тис. грн., а у 2009р. валюта балансу збільшилась ще на 118,6 тис. грн., набувши значення 150,0 тис. грн.

Структура активу балансу ПП “Салон “Софт” за 2009р. представлена діаграмою на рис. 3.1.



Рис. 3.1 Структура активу балансу за 2009р.

Аналізуючи рис. 3.1 можна зробити висновок, що основну частину активу балансу за 2009р. складає дебіторська заборгованість, яка становить 83,33%. Наступний за величиною розділ активу є основні засоби, які складають 12,53% та товари - 3,4%. Грошові кошти та їх еквіваленти складають 0,67% і на діаграмі займають досить малий сектор, а виробничі запаси взагалі не видні на рисунку, так як вони становлять лише 0,07%.

Структура пасиву балансу ПП “Салон “Софт” за 2009р. представлена діаграмою на рис. 3.2.

Рис. 3.2 Структура пасиву балансу за 2009р.



Як видно з малюнку 3.2, кредиторська заборгованість займає найбільшу частину пасиву балансу - 82,93%. Проте, якщо співставити дебіторську та кредиторську заборгованості, можна зробити висновок, що в разі погашення дебіторської заборгованості покупцями, підприємство зможе розрахуватися із постачальниками, так як ці заборгованості співставляються 83,33% до 82,93%. Досить вагому частину пасибу балансу займає нерозподілений прибуток, який складає 13,86%. Статутний капітал і поточні зобов'язання становлять відповідно 0,07% і 2,47%.

Другим за значенням для фінансового аналізу фінансовим звітом є Звіт про фінансові результати підприємства. Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей.

Проведемо аналіз структури та динаміки статей звіту про фінансові результати на основі данихПП “Салон “Софт”, представлених в ДодаткахД, Е і Ж.

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 3.3, можна зробити наступні висновки:

- на протязі трьох років спостерігається тенденція збільшення доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, у 2007р. дохід становить 1147,7 тис. грн., у 2008р. він збільшився на 312,9 тис. грн. або в 1,27 раз, у 2009р. дохід від реалізації збільшився ще на 625,5 тис. грн. або в 1,43 рази;

- також відбувається поступове збільшення непрямих податків, у 2008р. порівняно з 2007р. - на 52,1 тис. грн., у 2009р. - на 98,7 тис. грн.;

- так як чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг залежить від зміни доходу від реалізації товарів, робіт, послуг та непрямих податків, тому його значенні також поступово зростає: у 2008р. - на 260,8 тис. грн., у 2009р. - на 526,8 тис. грн.;

Таблиця 3.3

Аналіз структури та динаміки фінансових результатівПП “Салон “Софт”за 2007-2009 роки.

Найменування статей	Код строки	2007р., тис. грн.	2008р., тис. грн.	2009р., тис. грн.	Зміни 2008/2007рр.	Зміни 2009/2008рр.
					абсолютнезростання (гр. 4 - гр. 3)	коефіцієнт зростання (гр. 4 / гр. 3)	в абсолютних величинах (гр. 5 - гр. 4)	коефіцієнт зростання (гр. 5 / гр. 4)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг	010	1147,7	1460,6	2086,1	312,9	1,27	625,5	1,43
Непрямі податки та інші вирахування	020	191,3	243,4	342,1	52,1	1,27	98,7	1,4
Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг	030	956,4	1217,2	1744,0	260,8	1,27	526,8	1,43
Інші операційні доходи	040	-	0,2	0,2	0,2	-	-	1
Разом чисті доходи	070	956,4	1217,4	1744,2	261,0	1,27	526,8	1,43
Матеріальні затрати	090	-	22,0	57,8	22,0	-	35,8	2,63
Витрати на оплату праці	100	-	19,0	10,1	19,0	-	-8,9	0,53
Відрахування на соціальні заходи	110	-	7,0	3,7	7,0	-	-3,3	0,53
Амортизація	120	-	2,4	10,1	2,4	-	7,7	4,21
Інші операційні витрати	130	20,9	184,0	60,7	163,1	8,8	-123,3	0,33
Собівартість реалізованих товарів	140	932,9	1011,9	1549,7	79,0	1,08	537,8	1,53
Податок на прибуток	170	0,9	3,1	2,1	2,2	3,44	1	0,68
Разом витрати	180	954,7	1249,4	1694,2	294,4	1,31	444,8	1,36
Чистий прибуток (збиток)	190	1,7	-32,0	50,0	-33,7	-18,8	82,0	-1,56

- у 2007р. підприємтво не мало інших операційних доходів, а у 2008 та 2009 рр. їх значення складало 0,2 тис. грн., тобто не змінювалось;

- матеріальні затрати у 2007р. були відсутні, у 2008р. - вони становили 22,0 тис. грн., а у 2009р. - збільшились на 35,8 тис. грн. або в 2,63 рази;

- у 2007р. витрати на оплату праці були відсутні, у 2008р. їх значення склало 19,0 тис. грн., а у 2009р. ці витрати було зменшено на 8,9 тис. грн. або в 0,53 рази;

- так як відрахування на соціальні заходи на пряму залежать від витрат на оплату праці, тому у 2007р. дані витрати відсутні, у 2008р. - вони склали 7,0 тис. грн., а у 2009р. - зменшились на 3,3 тис. грн. або в 0,53 рази;

- витрати на амортизацію у 2007р. відсутні, у 2008р. вони склали 2,4 тис. грн., а у 2009р. - збільшились на 7,7 тис. грн. або в 4,21 раз;

- на протязі трьох років собівартість реалізованої продукції поступово зростала, у 2007 р. вона склала 932,9 тис. грн., у 2008р. - збільшилась на 79,0 тис. грн. або в 1,08 раз, у 2009р. - збільшилась ще на 537,8 тис. грн. або в 1,53 рази;

- податок на прибуток у 2007р. був нарахований у розмірі 0,9 тис. грн., у 2008р. він збільшився на 2,2 тис. грн. або в 3,44 рази, проте у 2009р. сума податку зменшилась на 1 тис. грн. або в 0,68 раз;

- так як у 2008р. відбулося значне збільшення витрат, що в свою чергу впливає на отриманий прибуток, тому в даному році результатом діяльності став збиток у розмірі 32,0 тис. грн., тобто на 33,7 тис. грн. зменшився прибуток, отриманий у 2007р.; проте зменшення певних статей витрат та збільшення чистого доходу в 1,4 рази дало змогу в 2009р. отримати чистий прибуток в сумі 50,0 тис. грн., що на 82,0 тис. грн. більше ніж у 2008р.

3.3 Організація контролю бухгалтерської звітності на підприємстві

Контроль за господарською діяльністю підприємств і організацій є однією із найважливіших функцій господарського керівництва і управління. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які зумовлюються економічними і політичними закономірностями розвитку певної формації. Суть контролю полягає в тому, щоб за допомогою певної системи перевірок забезпечити виконання господарських планів, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів .

Функції економічного контролю залежать від дій економічних законів, форм і цілей суспільства, інтереси якого він забезпечує.Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності.

При цьому поєднується державний контроль і внутрішній контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість і якість асортименту продукції.

Контроль - це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об'єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання цих рішень. За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому. У більшості розвинутих країн світу, у тому числі у країнах Європейського Союзу, фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а також урядові контрольно-ревізійні служби. На приватних підприємствах контроль держави за їхньою діяльністю обмежується перевірками своєчасності й повноти відрахувань до бюджету, правильності ведення бухгалтерських рахунків (обліку), дотримання чинного законодавства з питань оплати праці найманих працівників, виконання державних контрактів і зобов'язань ( контроль за використанням бюджетних коштів). Решта питань, пов'язаних із забезпеченням ефективності діяльності приватних підприємств, підлягає внутрішньому контролю, який здійснюється самостійними підрозділами підприємств або аудиторами .

У більшості країн основними критеріями, за якими держава контролює роботу приватних і державних підприємств, є виконання обов'язкових відрахувань до державного (федерального) бюджету і реалізація урядових замовлень. У державному секторі економіки, крім того, предметом державного контролю є оцінка ефективності роботи підприємств шляхом порівняння видатків і реалізації продукції, цільове витрачання державних коштів та використання державного майна.

В Україні економічний контроль за організаційними формами поділяють на:

1) державний;

2) муніципальний;

3) незалежний;

4) контроль власника.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюють аудитори (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами. При цьому перевіряють стан обліку зазначених організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, своєчасність розрахунків з бюджетом, підтверджують правильність складання фінансової звітності, декларацій, які підприємства подають податковим органам. Економічний контроль власника складається з внутрішньосистемного і внутрішньогосподарського контролю.

Внутрішньосистемний - це контроль виконання планових завдань із виробничої і фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних, фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства, збереження власності, правильної постановки обліку і контрольно-ревізійної роботи, додержання чинного законодавства з виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль - перевірка господарських операцій у структурних підрозділах з метою недопущення перевитрат матеріальних та фінансових ресурсів, виконання виробничих планів раціонального використання робочої сили, впровадження нових методів і прогресивних технологій в бригадах, дільницях і т.д.; забезпечення збереження грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідне місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери. Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат бухгалтерії. На великих підприємствах є спеціалісти, на яких покладені обов'язки контролерів (економісти-ревізори).

Багаторічна практика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств та стану бухгалтерського обліку на них більш, ніж переконливо свідчать про дуже низьку ефективність внутрішнього контролю, який функціонує на базі існуючого законодавства. На організацію дійового внутрішнього контролю вказано у Законі України від 16.07.99 №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якого питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, а головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, - забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, організувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Крім цього, бухгалтер забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, якщо такі є.

Основну роль, безперечно, відіграють незалежні аудитори та аудиторські фірми на підставі Закону України від 22.04.93 № 3125-ХІІ "Про аудиторську діяльність" хоча і має за основну мету - захист інтересів замовника таких послуг, але не може ґрунтовно вплинути на ефективність прийняття ним управлінських рішень. Даній формі зовнішнього фінансового контролю не притаманні превентивність, оперативність та систематичність, так само як і будь-якій іншій формі зовнішнього фінансового контролю. Ці важливі властивості належать лише прямому внутрішньому фінансовому контролю, який повинен бути введений в якості обов'язкового на підприємствах усіх форм власності.

За допомогою фінансового контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств можна виявити і класифікувати основні порушення, які виникають в ході організації та ведення бухгалтерського обліку, а також проаналізувати наслідки таких порушень.

На приватному підприємстві “Салон “Софт” контроль бухгалтерської звітності поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній контоль здійснюється безпосередньо керівником - директором підприємства та головним бухгалтером. Даний вид контроль передбачає:

- дотримання чинного законодавства стосовно складання та подання бухгалтерської звітності;

- дотримання строків подання фінансової, податкової, статистичної та соціальної звітності, застосування штрафних санкцій з винних осіб, за несвоєчасність подання звітності;

- відповідність фактичних даних бухгалтерського, податкового обліку даним, наведеним у звітності;

- дотримання строків сплати податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджету та фондів, застосування штрафних санкцій з винних осіб, за несвоєчасність їх сплати.

Зовнішній контроль здійснюєтьсяпевними державними органами, відповідно до видів звітності. Контроль за податковою звітністю здійснює Державна податкова інспекція у місті Черкаси. Первинний контроль проводиться під час прийняття звітності, більш поглиблений контроль проводиться під час планової перевірки.

Статистичну і фінансову звітність контролюють органи Державної статистики у місті Черкаси, контроль проводиться під час прийняття звітності. Соціальну звітність контролюють відповідні органи, до якої вона подається:

- Управління ПФУ у Соснівському районі міста Черкаси;

- Соснівська РВД у місті Черкаси ЧОВ Фонду соціального страхування від тимчасової втрати працездатності;

- Черкаський міський центр зайнятості;

- Соснівська РВДу місті Черкаси Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

3.4 Шляхи удосконалення організації аналізу і контролю бухгалтерської звітності

В умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансової звітності, як важливий елемент аналітичної роботи, стає одним з головних інструментів управління діяльністю підприємств, оскільки саме він надає повну, всебічну характеристику фінансового стану підприємства, необхідну для управління фінансовою стійкістю, ліквідністю та платоспроможністю підприємства і забезпечення конкурентоспроможності його продукції у довгостроковому періоді.

Загалом аналіз та оцінка фінансової звітності підприємства передбачає визначення економічного потенціалу суб'єкта господарювання або, іншими словами, вона дає змогу забезпечити ідентифікацію йото місця в економічному середовищі. Аналіз та оцінка майнового та фінансово-економічного стану підприємства створює необхідну інформаційну базу для прийняття різноманітних управлінських та фінансових рішень щодо проблемних питань купівлі-продажу бізнесу, напрямів виробничого розвитку, залучення чи здійснення інвестицій, тощо.

При проведенні аналізу фінансової звітності підприємства необхідно дотримуватись відповідних вимог, серед яких можна виділити наступні:

1. Методологічна база аналізу повинна ґрунтуватись на методиках, які давали б змогу в обмежені строки оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання, не тільки ідентифікувати проблемні елементи, а й зробити обґрунтовані висновки щодо розвитку тенденції зміни фінансового стану суб'єкта господарювання в цілому.

2. При практичному проведенні аналізу необхідно використовувати такий ефективний прийом організації аналізу фінансової звітності, як порівняльний аналіз. Він являє собою внутрішньогосподарський аналіз зведених показників фінансової звітності за окремими напрямами діяльності підприємства підприємств або міжгосподарський аналіз показників даної фірми у порівнянні з відповідними показниками конкурентів, середньогалузевими чи середніми показниками.

3. Для здійснення аналізу необхідно забезпечити формування групи показників, які б у своїй сукупності відповідали вимогам комплексної характеристики поточного стану підприємств та перспектив його подальшого розвитку. При цьому слід пам'ятати, що використання надлишкової кількості фінансових коефіцієнтів може спричинити втрату часу на аналітичне та математичне забезпечення дослідження функціонально взаємозалежних між собою показників, Це, в свою чергу, значно знизить оперативність аналізу, яка є критичною характеристикою його ефективності. Наповненість цільової сукупності тими чи іншими показниками залежатиме від завдань, які поставлені перед аналізом його замовниками у кожному конкретному випадку. Серед таких вимог, що висуваються до потенційних показників, можна виділити невелику сукупність критичних значень.

4. Ефективність аналізу значною мірою залежить від можливості побудови адекватної системи однозначності інтерпретації результатів математичної та аналітичної обробки визначеної групи цільових показників з метою попередження та уникнення двозначності висновків, протиріч у поглядах окремих експертів щодо ідентифікації становища об'єкта дослідження.

У сучасній практиці фінансового аналізу поширеним засобом досягнення визначеної вище мети є розроблення системи ранжування показників, відповідно до якого кожному значенню цільового показника відповідає однозначно визначений ранг, а сума рангів, отриманих даним підприємством за результатами аналізу, слугує підставою для однозначної характеристики його фінансово-економічного становища, розвитку тенденцій його зміни та перспектив подальшого функціонування. Таким чином, відособлена оцінка окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства на основі математичного моделювання органічно компонується при інтегральній оцінці фінансового стану підприємства.

Для побудови інтегральної оцінки фінансового стану доцільно використовувати дві системи ієрархій показників: загальну та з проміжними комплексними оцінками окремих функціональних складових фінансового стану підприємства (рис.3.3).

Найбільш відповідальним етапом при визначенні інтегральної (комплексної) оцінки підприємства для прийняття управлінських рішень є формування системи аналітичних показників, яка повинна забезпечувати об'єктивність, змістовність, глибину і адекватність інформації, що характеризує досліджувані соціально-економічні явища та процеси.



Рис. 3.3. Схема ієрархій системи показників для визначення інтегральної оцінки фінансового стану підприємств

Для потреб інтегрального оцінювання необхідно використовувати систему факторних відносних показників, наведену на рис. 3.4.

Рис. 3.4 Система показників для інтегральної оцінки фінансового стану підприємства

Ключовим елементом процедури аналізу фінансового стану підприємства є побудова моделі обробки вхідної інформаційної бази. Така модель являє собою обґрунтований (відповідно до специфічних характеристик конкретного випадку процедури комплексного аналізу) органічний синтез математичних, статистичних та аналітичних методів дослідження.

У дослідженнях сучасних вчених-економістів пропонується модель, в якій зазначено тільки чотири етапи проведення аналізу фінансової звітності. Доцільним є вдосконалення існуючої методики шляхом розробки моделі аналізу фінансової звітності, яка передбачає поєднання фінансового аналізу і обліку фінансової звітності для комплексної оцінки повного та достовірного обсягу відповідної інформації та впровадження додаткових п'ятого та шостого етапів, що є логічним продовженням раніше запропонованих етапів проведення аналізу фінансової звітності.

Таким чином, алгоритм - етапи проведення і обробки вхідної інформаційної бази при аналізі фінансової звітності підприємств різних форм власності та різних форм господарювання повинен мати наступний вигляд (рис.3. 5).

На першому етапі замовник аналізу забезпечує постановку цільової функції моделі обробки вхідної інформаційної бази. Адекватна постановка цільової функції має сформувати чітке розуміння мети аналізу в окремо взятому випадку, а також специфіки цього випадку. Таким чином, до виконавців доводиться цільова функція фінансового аналізу, яка передбачає такі елементи:

- об'єкт дослідження та його специфіка: галузева приналежність (види діяльності) підприємств, форма власності, величина підприємства, ринкова позиція та рівень монополізації галузі тощо;

- інформаційна база та її часові лаги (насамперед фінансова звітність підприємств та зіставні часові проміжки);

Рис. 3.5 Етапи проведення комплексного аналізу фінансової звітності підприємств

- мета та завдання проведення дослідження (зокрема, ідентифікація ділової надійності, оцінка кредитоспроможності, прогнозування банкрутства підприємств);

- сукупність напрямів аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, які є складовими узагальнюючого інтегрального показника (ефективність підприємницької діяльності, довгострокові та короткострокові перспективи платоспроможності, ефективність управління підприємством тощо);

-форма подання кінцевої (вихідної) інформації (визначення абсолютної величини інтегрального показника, формування порівняльної таблиці, тощо);

- методика формування пропозиції щодо провадження заходів з метою забезпечення досягнення мети комплексного фінансового аналізу підприємств. Тобто перший етап полягає у формуванні методологічної основи моделі обробки вхідної інформаційної бази.

Другий етап передбачає обґрунтування процедур та проведення первинної обробки, узагальнення та консолідації вхідної фінансової інформації. Практична реалізація такої первинної обробки інформації має відповідати критеріям оперативності формування та отримання готової для подальшої математичної обробки фінансової інформації. Для забезпечення виконання завдань, які ставляться на другому етапі моделі, що розглядається, реалізується така сукупність ітерацій:

- групування інформаційних джерел відповідно до визначених напрямів дослідження фінансового стану підприємств, аналізу та формування спостереження (зокрема, платоспроможність, ділова активність, фінансові результати, майно підприємства тощо);

- формування відповідно до специфіки цільової функції сукупності фінансових показників та коефіцієнтів як форми узагальнення даних за згрупованими інформаційними джерелами;

- обґрунтування вибору форм обробки вхідної інформації відповідно до визначеної сукупності показників.

Третій етап передбачає забезпечення технічної реалізації методичних засад, визначених на першому етапі моделі, на основі обґрунтованої на другому етапі сукупності сфер аналізу та об'єктів дослідження. При цьому забезпечується вибір необхідної методики (поєднання математичних, статистичних та/або аналітичних моделей) консолідації результатів первинної обробки вхідної інформації за певними напрямами дослідження, визначення структури та порядку формування цільового інтегрального показника як вихідної інформації фінансового аналізу підприємств.

На четвертому етапі має здійснюватись інтерпретація результатів обробки фінансової інформації, виходячи зі сталої однозначної системи критеріїв, що відповідають напрямам аналізу підприємств та запитам замовників дослідження. При цьому формулювання висновків щодо об'єкта дослідження на підставі проведених розрахунків не тільки дає можливість замовникам аналізу одержати відповіді на поставлені ними питання, а й є основою прогнозування зміни економічного потенціалу підприємств.

П'ятий етап аналізу фінансової звітності підприємств - дозволить більш ретельно дослідити достовірність вхідної інформації для проведення оцінки фінансового стану, та надасть можливість здійснення внутрішнього та зовнішнього контролю за відповідністю формування показників фінансової звітності підприємств.

Шостий етап представляє собою процес формування сценаріїв майбутнього тренду фінансово-господарської діяльності підприємств, сутність цього етапу полягає в прогнозуванні результатів діяльності об'єкта дослідження з урахуванням запропонованих заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємств.

Незважаючи на те, що питанням дослідження теоретичних і практичних аспектів побудови та удосконалення методики проведення аналізу фінансової звітності підприємства приділяється багато уваги, як в літературі так і в повсякденній роботі міністерств і відомств України, кожний крок в цьому напрямку має велике значення. Тож, доповнений п'ятий та шостий етапи проведення аналізу фінансової звітності підприємств удосконалюють його методику: виконання п'ятого етапу надасть можливість здійснення внутрішнього та зовнішнього контролю за відповідністю формування показників фінансової звітності, а шостого етапу надасть можливість прогнозування результатів об'єктів дослідження з урахуванням запропонованих заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємств.

Разом із вдосконаленням методики проведення аналізу звітності постає необхідність і у вдосконаленні контролю фінансової звітності.Актуальність проблеми дослідження питання контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності полягає у тому, що вдосконалення контролю системи бухгалтерського обліку дасть можливість ефективніше встановлювати причини порушень із метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.

Контроль за господарською діяльністю підприємств і організацій є однією із найважливіших функцій господарського керівництва і управління. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які зумовлюються економічними і політичними закономірностями розвитку певної формації. Суть контролю полягає в тому, щоб за допомогою певної системи перевірок забезпечити виконання господарських планів, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Функції економічного контролю залежать від дій економічних законів, форм і цілей суспільства, інтереси якого він забезпечує.Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності. При цьому поєднується державний контроль і внутрішній контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість і якість асортименту продукції.

Виходячи з багаторічного досвіду проведення перевірок та ревізій системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності серед порушень такого типу слід виокремити: порушення порядку проведення інвентаризації, не затвердження графіку документообігу та інші.

Порушення в організації обліку найчастіше призводять до незаконних витрат, недостач майна, зайвого нарахування платежів до бюджету, лишків необоротних активів, ТМЦ, орендованих основних засобів.

Серед порушень в методології бухгалтерського обліку можна виділити найпоширеніші: списання видатків без підтверджуючих документів, неповне (несвоєчасне) оприбуткування ТМЦ, невідображення окремих господарських операцій.

У першу чергу такого роду порушення пов'язані із прагненням суб'єктів господарювання штучно знизити податкове навантаження. Наслідками таких порушень у бухгалтерському обліку є: здійснення витрат не за цільовим призначенням, завищення кредиторської заборгованості, заниження вартості активів, лишки грошових коштів і матеріальних цінностей, заниження вартості основних засобів і ТМЦ, заниження орендної плати, неповне оприбуткування, зайве нарахування платежів до бюджету.

Інші порушення бухгалтерського обліку:

- недодержання порядку оформлення бухгалтерських документів;

- застосування бланків і регістрів невстановлених форм;

- невідповідність між даними аналітичного і синтетичного обліку;

- невідповідність між показниками фінансової звітності;

- порушення терміну подання авансових звітів;

- ведення 2 касових книг;

- ведення 2 Головних книг.

Основна маса порушень цієї групи допускається бухгалтерами виключно з приводу недбалого виконання ними своїх службових обов'язків.Внаслідок допущених порушень можуть бути здійснені витрати не за цільовим призначенням.Разом з тим існує гостра проблема в тому, що контроль - доволі часто не виявляє реальних проблем, пов'язаних з фінансовими результатами, підтверджує фальшиву звітність тощо.

З переходом контролю на новий рівень аудиту ефективності, а також запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні систему бухгалтерського обліку можна буде не лише перевірити на порушення та недоліки, а й проаналізувати - зробити інформацію звітності максимум доступною для користувача.

Удосконалення контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств має починатися із вдосконалення методики контролю, тобто прийняття нормативно-правових документів та методичних рекомендацій, що мають чітко і не двозначно регулювати всі аспекти здійснення контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємстві спираючись на світовий досвід вищих органів державного фінансового контролю з питань і особливостей проведення перевірки системи бухгалтерського обліку.

Вирішення проблеми правового й методологічного забезпечення фінансового контролю дасть можливість створити:

- принципово нову систему фінансового контролю і аудиту;

- впровадити сучасний методичний, логічний, матеріально-технічний й інформаційний ефективний контроль.

Одним із основних важелів досягнення міцної фінансової дисципліни на підприємстві, ефективного попередження порушень і недоліків у веденні бухгалтерського обліку, а у кінцевому результаті - ефективного управління підприємством - єзапровадження обов'язкового прямого внутрішнього фінансового контролю на підприємствах усіх форм власності.

Основною метою здійснення прямого внутрішнього фінансового контролю має стати:

- забезпечення законності формування та ефективного використання фінансових та матеріальних ресурсів;

- вивчення причин та обставин, що призвели до порушень в бухгалтерському обліку;

- запобігання прийняттю управлінських рішень, які можуть мати в майбутньому негативні наслідки для об'єкта фінансового контролю й держави;

- нагляд за відповідністю об'єкта фінансового контролю прийнятим управлінським рішенням;

- аналіз виконання управлінських рішень, дослідження їх впливу на об'єкт фінансового контролю;

- прийняття за результатами фінансового контролю управлінських рішень, спрямованих на їх удосконалення.

Також суттєвими важелями у вирішенні проблеми якісного бухгалтерського обліку та ефективного управління підприємством є удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності; покращення матеріально-технічного, наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення системи фінансового контролю; забезпечення фінансової правосвідомості громадян; сприяння підвищенню ефективності економіки; запровадження порядку застосування міжнародних стандартів при складанні фінансової звітності суб'єктами господарювання; перехід на автоматизацію системи бухгалтерського обліку - введенняна підприємствах єдиної комп'ютерної мережі, що дозволить зробити процес обліку менш трудомістким.



ВИСНОВКИ

Бухгалтерська звітність -- це система узагальнення показників, що характеризують господарсько-фінансову діяльність підприємств за попередній період (місяць, квартал, рік). Бухгалтерська (фінансова) звітність подається відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а також положень (стандартів) бухгалтерського обліку, нормативно-правових актів, що регламентують питання фінансової звітності.

В даній роботі було розкрито методикускладання та поданнябухгалтерської звітності, розглянуто нормативно-законодавчу базу обліку, а також особливості аналізу та контролю звітності малих підприємств.

Проте підприємства малого бізнесу,на відміну від інших підприємств, мають важливу особливість, а саме -- вони використовують спрощену систему обліку та звітності, відповідно до особливостей та спеціалізації їхньої діяльності.

У першому розділі дипломної роботи ми розглянули поняття та класифікацію бухгалтерської звітності, а також з'ясували основні вимоги до звітності. Аналіз нормативної бази з організації обліку на малих підприємствах дає можливість зробити висновок про те, що нормативні документи не розв'язують питання щодо спрощення обліку на малих підприємствах, оскільки вони роз'яснюють технічну сторону відображення інформації на рахунках бухгалтерського обліку, заповнення синтетичних регістрів та звітності. Основним документом, що визначає перелік, структуру і порядок заповнення фінансового звіту суб'єкта малого підприємства є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкт малого підприємництва”.

Практичні аспекти формування бухгалтерської звітності, її аналіз та контроль розглянуті на прикладі Приватного підприємства “Салон “Софт”.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що на підприємстві бухгалтерський облік складається з первинного, поточного, узагальнюючого. Сукупність цих складових дозволяють розглядати облік як технологічний процес:

- первинний облік - документування господарських операцій, їх вимірювання;

- поточний облік - хронологічні та систематичні відображення господарських операцій на підставі первинних документів у регістрах бухгалтерського обліку;

- узагальнюючий облік - підготовка бухгалтерської звітності.

В другому розділі дипломної роботи було розглянуто процес складання бухгалтерської звітності підприємства. Фінансова звітність суб'єктів малого підприємства має назву «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», вона складається з Балансу Форма 1-м і Звіту про фінансові результати Форма 2-м.Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище підприємства на звітну дату.Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Із статистичної звітністі ПП “Салон “Софт” подає лише Звіт про основні показники діяльності. Проте цей вид звітності подається не щороку, так як має вибірковий характер. Статуправління складає перелік підприємств, які у звітному році подають даний звіт. ПП “Салон “Софт” потрапляло у цю вибірку у 2008 році, тому додатком до дипломної роботи є Звіт за 2008р.

До складу податкової звітності ПП “Салон “Софт” входять такі звіти:

- декларація з податку на прибуток підприємства;

- декларація з податку на додану вартість;

- податковий розрахунок комунального добатку;

- податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованог (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Вищеперераховані звіти подаються до Державної податкової інспекції у місті Черкаси у строки встановлені законодавством України.

Соціальна звітність ПП “Салон “Софт” представлена чотирма звітами, в яких відображаються суми заробітної плати та суми внесків на користь фондів соціального страхування.

Також у другому розділі були наведені шляхи удосконалення складання бухгалтерської звітностічерез через покращення законодавства, що регулює діяльність підприємства, а також спрощення процесу складання бухгалтерської звітності.

Основна мета третього розділу полягала в проведені аналізу звітності ПП “Салон “Софт”.Ми розглянули структуру активу та пасиву Балансу за три роки діяльності підприємства, проаналізували динаміку фінансових результатів та розрахували показники, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Ще одним важливим питанням, що було розглянуте в цьому розділі, є методика проведення контролю бухгалтерської звітності підприємства. Контроль на підприємстві проводиться як внутрішній, так і зовнішній. Керівник підприємства створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, а головний бухгалтер - забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, що в свою чергу безпосередньо впливає на достовірність відображення даних у бухгалтерській звітності.