Рахунки бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Взаємозвйязок синтетичних, аналітичних рахунків і субрахунків

Синтетичні та аналітичні рахунки

Для одержання різних за ступенем деталізації даних на підприємствах і в організаціях ведуть два види рахунків - синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки - рахунки за допомогою яких узагальнено відображають стан і рух економічно однорідних видів господарських засобів за їхнім складом і розміщенням, а також за джерелами їхнього формування та цільовим призначенням у грошовому вираженні.

Облік, що ведеться на цих рахунках, є синтетичним обліком.

Аналітичні рахунки - рахунки, за допомогою яких дають деталізовану характеристику даних синтетичних рахунків.

Ці рахунки містять не лише грошові, а й натуральні показники. Облік, побудований на аналітичних рахунках, є аналітичним обліком.

Синтетичний і аналітичний облік взаємопов'язані. Аналітичні рахунки - частина синтетичного обліку і мають ту саму структуру, що й синтетичні, тобто якщо синтетичний рахунок є активним, то активним є й відповідний аналітичний рахунок, і навпаки. З огляду на це записи господарських операцій на аналітичних рахунках роблять у тій самій частині, що й на синтетичному рахунку.

Бухгалтерські записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять на підставі даних одних і тих самих первинних документів, тому звірка синтетичного й аналітичного обліків завжди дає рівні суми.

Аналітичні рахунки відкривають, як правило, для відображення руху товарно-матеріальних цінностей і розрахункових взаємовідносин.

Деякі рахунки не потребують деталізації, тому по них не відкривають аналітичних рахунків. Такими рахунками є, наприклад, рахунок 30 «Каса» та рахунок 31 «Рахунки в банках».

Аналітичні рахунки ведуть на картках, у книгах або відомостях.

Суми залишків (сальдо) на кожному синтетичному рахунку на початок і кінець звітного періоду мають дорівнювати сумі залишків усіх його аналітичних рахунків.

Суми дебетового та кредитового оборотів кожного синтетичного рахунка мають дорівнювати сумі відповідних оборотів по всіх його аналітичних рахунках.

Тотожність записів на синтетичному рахунку записам на аналітичних рахунках, відкритих для його деталізації, має важливе значення для контролю за правильністю облікових записів. Відсутність такої тотожності свідчить про наявність помилки, яку слід виявити і виправити.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у бухгалтерському обліку використовують субрахунки.

Субрахунок - синтетичний рахунок другого порядку.

Субрахунки є першим ступенем деталізації синтетичного рахунка. За допомогою субрахунків дані обліку групують для одержання потрібних відомостей в іншому розрізі - за видами діяльності чи номенклатурою (видами цінностей).

Оборотні відомості за синтетичними та аналітичними рахунками

У результаті поточного обліку господарські операції відображають у великій кількості синтетичних і аналітичних рахунків. Для оперативного управління роботою підприємства в цілому, контролю за станом і рухом засобів і перевірки правильності бухгалтерських записів, а також складання бухгалтерського балансу отримати дані безпосередньо з рахунків дуже важко. Тому всі матеріали поточного обліку слід узагальнити. Одним із способів узагальнення поточного обліку за рахунками є оборотні відомості. Ці відомості поділяють на прості та шахові.

Записи, зроблені на синтетичних рахунках, наприкінці місяця узагальнюють у простій оборотній відомості. (таб. 1.)

Таблиця 1. Проста оборотна відомість за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку, грн.

Найменування рахунка	Сальдо на початок місяця	Обороти за місяць	Сальдо на кінець місяця
	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
Основні засоби	11397,20		8008,60		19405,80
Матеріали	729,92		202,78		932,70
Товари	12350,45		43800,22	34602,54	21548,13
Каса	9,27		40068,01	40000,20	77,08
Рахунки в банках	9700,60		13660,37	18340,05	5020,92
Розрахунки з підзвітними особами			9,00	3,00	6,00
Статутний капітал		22950,60		8008,60		30959,20
Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)		6903,64	1500,10			5403,54
Розрахунки з постачальниками та підрядниками	4333,20	10713,11	17007,80		10627,89
Разом	34187,44	34187,44	117962,19	117962,19	46990,63	46990,63

рахунок баланс облік калькуляція

Оборотна відомість за синтетичними рахунками передбачає забезпечення трьох пар рівностей:

1) Підсумків залишку на початок місяця по дебету і кредиту;

2) Підсумків оборотів по дебету і кредиту;

3) Підсумків залишку на кінець місяця по дебету і кредиту.

Оборотна відомість має контрольне значення, вона дає змогу виявити помилки у відображенні господарських операцій на рахунках. Якщо порушується одна з трьох пар рівностей, це означає, що у відображенні господарських операцій припустилися помилки.

Просту оборотну відомість використовують як інформацію для оперативного управління діяльністю підприємства, оскільки вона містить дані про стан і зміни матеріальних і грошових ресурсів.

Однак проста оборотна відомість за синтетичними рахунками не деталізує зміст оборотів.

Показником взаємозв'язку між рахунками бухгалтерського обліку є шахова оборотна відомість за синтетичними рахунками.

Шахову оборотну відомість складають послідовно протягом місяця. Її перевагою є наявність сум оборотів у розрізі кожного кореспондуючого рахунка по дебету та кредиту. Основне контролююче значення цієї відомості - виявлення помилкової кореспонденції між рахунками бухгалтерського обліку.

На основі оборотних відомостей синтетичного обліку складають баланс.

2. Оцінка та калькуляція - складові елементи методу бухгалтерського обліку

Для вивчення стану й використання засобів та їхніх джерел застосовують способи та прийоми обліку, які становлять суть методу бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку - система способів безперервного відображення та узагальнення об'єктів обліку за якісно однорідними ознаками.

Основними елементами методу бухгалтерського обліку є:

- документація;

- інвентаризація;

- калькуляція;

- оцінка;

- рахунки;

- подвійний запис;

- баланс;

- звітність.

Оцінка - спосіб вартісного вимірювання господарських явищ, що обліковуються.

У діяльності підприємства виділяють:

1) купівельну вартість - вартість, за якою підприємство придбало товарно-матеріальні та інші цінності;

2) продажну вартість - вартість, за якою воно реалізовує (продає товар);

3) собівартість готової продукції або послуг - суму виробничих або інших витрат на виготовлення конкретної продукції на конкретному підприємстві.

Обов'язковою умовою під час оформлення первинних бухгалтерських документів є відображення вартості господарської операції. Лише таким чином оформлены документи можна записати на рахунки.

Рахунки - засіб групування та поточного обліку наявності й використання активів, зобов'язань і капіталу.

Оцінка - це спосіб вираження з допомогою грошового вимірника наявності та руху господарських засобів. Вона є складовим елементом методу бухгалтерського обліку і не тільки тісно зв'язана з усіма іншими елементами, але є передумовою їхнього функціонування. Так, складання балансу передбачає як обов'язкову умову застосування грошового вимірника, тобто грошову оцінку засобів. У свою чергу, відображення операцій у відповідних документах, на рахунках, проведення інвентаризації та складання звітності немислиме без їхнього вимірювання, узагальнення та підрахунку у грошовому вираженні.

Таким чином, грошова оцінка є самою суттю бухгалтерського обліку. Від її обґрунтованості та правильного застосування залежить об'єктивність характеристики наявних ресурсів та ефективності їх використання, точність визначення результатів роботи кожного підприємства.

Досягнення цього забезпечується дотриманням найважливіших принципів оцінки - її реальності та однаковості.

Реальність оцінки відображає відповідність грошового виразу вартості об'єкта затратам живої та уречевленої праці, вкладеної в нього. З цією метою всі натуральні та трудові показники переводять у грошові за допомогою діючих цін, розцінок та інших атрибутів. Відтак реальність оцінки передбачає своєчасну та належним чином обґрунтовану калькуляцію собівартості виготовленої продукції.

Чинними положеннями про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, які є обов'язковими для всіх підприємств та установ, передбачено, що для відображення в бухгалтерському обліку та звітності майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України - гривні підсумовуванням проведених витрат.

Записи у бухгалтерському обліку за валютними рахунками підприємства, установи, а також за операціями в іноземній валюті здійснюються також у національній грошовій одиниці України в сумах, які визначаються перерахунком іноземної валюти за курсом Національного банку, що діє на дату здійснення операцій.

Принцип однаковості оцінки полягає в тім, що на всіх підприємствах протягом тривалого періоду однакові засоби мають однаковий порядок оцінки, який регулюється органами, що здійснюють керівництво бухгалтерським обліком. В основу оцінки засобів підприємств України покладено фактичну собівартість. Так, названими положеннями передбачено, що капітальні вкладення (витрати, спрямовані на придбання, створення основних засобів) та фінансові вкладення оцінюються за фактичними витратами. Основні засоби, нематеріальні активи та малоцінні і швидкозношувані предмети оцінюють також за фактичними витратами на їх придбання, доставку і встановлення, відображаючи окремо суму їх зносу. Такий порядок дає можливість будь-коли визначити залишкову (реальну) вартість цих об'єктів як різницю між початковою їхньою вартістю та сумою нарахованого зносу.

Товари в торговельних підприємствах обліковуються за продажними цінами. Різниця між купівельною вартістю та вартістю за продажними цінами відображується у звітності як окрема стаття. Окремо відображуються також витрати із завезення товарів й залишок нереалізованої їхньої частини. Отже, в кінцевому рахунку відображається фактична вартість товарів за її складовими частинами.

Сировина і матеріали, паливо, запасні частини та інші виробничі запаси, а також вироблена готова продукція оцінюються за їхньою фактичною собівартістю. Проте в поточному обліку їх відображають або за встановленими умовними, внутрігосподарськими обліковими цінами, або за плановою собівартістю з обов'язковим відображенням окремо транспортно-заготівельних витрат або відхилення фактичної собівартості від планової.

Отже, застосування в поточному обліку таких умовних цін з метою спрощення облікового процесу та одержання додаткової облікової інформації в будь-якому разі передбачає обов'язкове доведення оцінки названих об'єктів до їхньої фактичної собівартості. Такий порядок до певної міри є вимушеним, оскільки фактичну вартість цих об'єктів можна визначити лише в кінці місяця.

Розрахунки з дебіторами та кредиторами відображаються кожною стороною у власній звітності в сумах, що випливають з бухгалтерських записів і визнаються нею правильними.

Слід зазначити, що за умов ринкової економіки застосовується багато методів оцінки засобів підприємства; за собівартістю, за ринковими цінами, за найменшою оцінкою та ін. Але за всіх обставин оцінка засобів підприємства має відповідати вимогам бухгалтерської звітності.

Виходячи з принципів реальності та однаковості оцінки за умов інфляції, відповідні засоби підлягають переоцінці, яка проводиться у встановленому для всіх підприємств єдиному порядку. Завдяки цьому досягається реальність оцінки засобів підприємства на кожний момент його функціонування.

Водночас матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась, або ресурси застарілі чи такі, що втратили первісну якість, оцінюються за ціною можливої реалізації. Коли ця ціна стає нижчою за їхню первісну вартість, то різницю відносять на фінансові результати.

Це і є прикладом застосування методу найменшої оцінки, спрямованої на реальне оцінювання наявних засобів підприємства.

Калькуляція - спосіб групування витрат і визначення собівартості придбаних матеріальних цінностей, виготовленої продукції та виконаних робіт.

Калькулювання собівартості дає змогу виявляти ї аналізувати витрати на виробництво продукції та послуг, обґрунтовано встановлювати ціни. У процесі калькулювання обчислюють собівартість продукції, яка є базою для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт і послуг.

На практиці калькуляцію оформляють у вигляді таблиці - кошторису витрат.

Наприклад, кошторис витрат на ремонт квартири.

Вартість шпалер	50,00 грн.
Вартість клею	3,00 грн.
Зарплата робітника	40,00 грн.
Інше	10,00 грн.
Усього	103,00 грн.

Калькуляційні таблиці складають на основі нормативних документів, що передбачені для кожної галузі виробництва.

Отже, під калькулюванням слід розуміти спосіб вимірювання собівартості, її розрахунок, визначення величини витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.
Калькуляція є елементом бухгалтерського обліку. Вона тісно пов'язана з рахунками, оскільки за їх допомогою забезпечується необхідна інформація для визначення собівартості. На таких рахунках дані відображають відповідно до встановлених вимог стосовно калькуляційних розрахунків. Тому ці рахунки за їхньої класифікації називають калькуляційними.

З другого боку, калькуляція в бухгалтерському обліку розглядається як варіант оцінки відповідних засобів і процесів. Вартісне вимірювання в бухгалтерському обліку значною мірою базується на калькуляції. Саме калькуляційні розрахунки є важливою базою для порівнювання зроблених витрат і одержаних результатів. Проте їх виконання можливе лише за умов застосування вартісної оцінки витрачених для виконання господарської, виробничої діяльності ресурсів.

Таким чином, калькуляція є необхідною умовою обґрунтованої грошової оцінки, а грошова оцінка - невід'ємною складовою калькуляції, яка, власне, і забезпечує виконання калькуляційних розрахунків. Тільки грошова оцінка уможливлює облік та узагальнення всіх різноманітних витрат ресурсів і послуг. Способи оцінки і калькулювання досить тісно пов'язані між собою, а тому їх гармонічне поєднання, узгодженість дають змогу відобразити наявність та рух господарських засобів і процесів у грошовому вимірнику.

Прискорення переходу до ринкової економіки і створення сприятливих умов для продуктивного функціонування всіх організаційних форм господарювання потребує докорінної перебудови господарського механізму на засаді гнучкого поєднання різних форм власності, розширення сфери товарно-грошових відносин, посилення контролю за цінами, прибутком, собівартістю.

Зниження собівартості продукції - важлива умова підвищення ефективності виробництва. Тому належне нормування виробничих витрат, застосування прогресивних норм і нормативів, контроль за дотриманням чинних норм, удосконалення методів калькуляції є важливими чинниками управління собівартістю.

Значенням калькуляції як вимірника витрат на виробництво конкретних видів продукції, розрахунку їхньої рентабельності визначається й актуальність методології калькулювання.

Калькуляція передбачає періодичне (щомісячне) узагальнення на рахунках бухгалтерського обліку облікових даних про витрати виробництва та випуск продукції. Відтак, з одного боку, мають бути обліковані всі витрати на виготовлення продукції та виконання робіт, а з другого - повністю оприбутковано продукцію й обраховано вартість робіт, з виконанням яких пов'язані названі витрати. Це є загальним правилом калькулювання собівартості, робіт і послуг у будь-якій галузі народного господарства.

Отже, фактичну собівартість продукції, робіт і послуг підприємство може визначити лише після повного завершення звітного місяця. Саме цим пояснюється використання в поточному обліку планової собівартості для відображення руху готової продукції.

Для підвищення практичної значущості калькуляції, обґрунтованого спрощення техніки калькуляційних розрахунків важливе значення має правильне визначення об'єктів калькуляції та калькуляційних одиниць. Під об'єктом калькуляції слід розуміти окремий вид чи групу однорідної продукції, певну роботу або вид послуг, за якими розраховується собівартість їх виробництва.

З об'єктами калькуляції нерозривно зв'язані й відповідні калькуляційні одиниці, які є вимірниками даного об'єкта. У практиці калькуляційної роботи використовують натуральні одиниці (метри, штуки, кілограми та iн.), умовно-натуральні та умовні.

Калькулювання собівартості продукції складається з цілого комплексу робіт, виконання яких і становить основний зміст калькуляції.

По-перше, це визначення кола витрат, що включаються в собівартість продукції, і чітке розмежування їх між виробничою і повною собівартістю; по-друге, економічне обґрунтування класифікації витрат та їх групування для цілей визначення собівартості продукції; по-третє, розробка й обґрунтування методів вартісної оцінки кожного елемента витрат, розмежування їх між одержаною продукцією і незавершеним виробництвом, методика розподілу непрямих витрат, визначення обсягу продукції, що калькулюється, її об'єктів і калькуляційних одиниць, установлення періодичності (строків) калькулювання; і, нарешті, визначення собівартості всієї одержаної продукції та її одиниці, включаючи складання калькуляційних листів (калькуляцій), розподіл витрат між супутніми видами продукції, а також обґрунтування оцінки побічної продукції.

Конкретний зміст та послідовність перелічених етапів (видів) робіт значною мірою залежать від технології та організації даного виробництва і встановлюється галузевими положеннями.

3. Взаємозв'язок між балансом і рахунками

Рахунки бухгалтерського обліку взаємопов'язані з бухгалтерським балансом.

У загальному випадку взаємозв'язок виражається таким чином:

- залишки (сальдо) активних рахунків завжди відображають по дебету цих рахунків і записують у лівій частині балансу - в активі;

- залишки пасивних рахунків завжди відображають по кредиту цих рахунків і записують у правій частині балансу - пасиві.

Отже, на підставі залишків на рахунках складають бухгалтерський баланс на відповідну звітну дату.

Між бухгалтерським балансом і рахунками існує тісний взаємозв'язок, оскільки вони відображають одні і ті ж господарські засоби та їх джерела. Баланс, як відомо, відображає наявність господарських засобів та джерел їх формування у вартісному вимірнику на звітну дату. Для відображення змін цих засобів та їх джерел призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках (що служать для обліку господарських засобів) - по дебету, на пасивних (призначених для обліку джерел засобів) - по кредиту. Подвійний запис господарських операцій на рахунках зумовлює рівність підсумків дебетових залишків активних рахунків і кредитових залишків пасивних рахунків. За цими залишками на рахунках складають баланс на наступну звітну дату (на 1-ше число наступного за звітним місяця).

Схематично взаємозв'язок між балансами і рахунками можна зобразити так: Баланс ? Рахунки ? Баланс.

Взаємозв'язок між балансом і рахунками розглянемо на прикладі.

Баланс підприємства на 1 січня 2000 р.

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума, грн.
Основні засоби	712000	Статутний капітал	817000
Матеріали	360000	Кредити банків	20000
Незавершене виробництво	4000	Постачальники	15000
Каса	2000	Поточний рахунок	98000
Разом	852000	Разом	852000

За даними балансу відкриємо відповідні синтетичні рахунки і запишемо на них залишки. Підсумок залишків на дебеті активних рахунків (852 000) дорівнює підсумку залишків на кредиті пасивних рахунків (852 000). Ці суми рівні між собою як підсумки активу і пасиву балансу.

Протягом місяця на підприємстві були здійснені такі господарські операції.

Операція 1. Отримано в касу з поточного рахунка в банку грошові кошти в сумі 28000 грн.

Внаслідок даної операції відбулося збільшення грошових коштів у касі підприємства на 28 000 грн. і одночасно зменшення їх на цю ж суму на поточному рахунку. Обидва рахунки «Каса» і «Поточний рахунок» - активні. Отже, бухгалтерська проводка по даній операції буде такою:

Д-т рах. «Каса»

К-т рах. «Поточний рахунок» 28 000 грн.

Операція 2. За рахунок наданого банком кредиту підприємством сплачено заборгованість постачальникам 15 000 грн.

Внаслідок даної операції заборгованість постачальникам зменшилася на 15 000 грн., а заборгованість банку за наданий кредит збільшилася на цю ж суму. Рахунки «Постачальники» і «Кредити банків» - пасивні. Отже, бухгалтерська проводка по другій операції буде такою:

Д-т рах. «Постачальники»

К-т рах. «Кредити банків» 15 000 грн.

Операція 3. Оприбутковано на склади підприємства матеріали, одержані від постачальників, на суму 144 000 грн.

Цю операцію треба записати на дебет активного рахунка «Матеріали» (оскільки відбулося збільшення виробничих запасів на 144 000 грн.) і кредит пасивного рахунка «Постачальники» (оскільки на цю суму збільшилася заборгованість постачальникам). Третю операцію оформляють бухгалтерською проводкою:

Д-т рах. «Матеріали»

К-т рах. «Постачальники» 144 000 грн.

Операція 4. Відпущено у виробництво матеріали для виготовлення продукції вартістю 100 000 грн.

Внаслідок цієї операції зменшилися запаси матеріалів на складі підприємства (на 100000 грн.), водночас збільшилися затрати на виробництво на цю ж суму. Отже, дану операцію треба записати на кредиті рахунка «Матеріали» і дебеті рахунка «Виробництво».

Бухгалтерська проводка по четвертій операції буде такою:

Д-т рах. «Виробництво»

К-т рах. «Матеріали» 100 000 грн.

Операція 5. Перераховано з поточного рахунка підприємства в часткове погашення заборгованості:

банку - по одержаному кредиту 20 000 грн.

постачальникам - за матеріали 30 000 грн.

Разом. 50 000 грн.

Внаслідок даної операції зменшилися грошові кошти на поточному рахунку підприємства (на 50 000 грн.) і одночасно зменшилася заборгованість банку по раніше одержаних кредитах (на 20 000 грн.) і постачальникам (на 30 000 грн.). Операція п'ята має бути оформлена складною бухгалтерською проводкою:

Д-т рах. «Кредити банків» 20000 грн.

Д-т рах. «Постачальники» 30000 грн.

К-т рах. «Поточний рахунок» 50000 грн.

Операція 6. Оприбутковано до складу основних засобів внесене засновниками до статутного капіталу обладнання вартістю 168 000 грн.

Ця операція має бути відображена на дебеті активного рахунка «Основні засоби» (відбулося їх збільшення) і кредиті пасивного рахунка «Статутний капітал» (оскільки внаслідок збільшення основних засобів відбулося збільшення і статутного капіталу підприємства, як джерела їх формування). Бухгалтерська проводка по шостій операції буде такою: Д-т рах. «Основні засоби» К-т рах. «Статутний капітал» 168000 грн.

З розглянутих прикладів (операції 1-6) видно, що кожна господарська операція зумовлює подвійні зміни в господарських засобах та їх джерелах. Основою відображення господарських операцій в системі рахунків є чотири типи балансових змін (див. п. 3.3). При цьому господарські операції, що стосуються однакових об'єктів, тобто господарських засобів (оп. 1), або двох джерел засобів (оп. 2), спричинюють на рахунках протилежні зміни: збільшення на одному активному рахунку і зменшення - на другому або збільшення на одному пасивному рахунку і зменшення - на іншому. Такі операції не змінюють загальну суму господарських засобів та їх джерел.

Операції ж, що стосуються протилежних об'єктів обліку (тобто одночасно господарських засобів та джерел їх формування), спричинюють в обох об'єктах однакові зміни. Так, при надходженні господарських засобів на підприємство (оп. З, 6) відбувається збільшення певного виду засобів на активному рахунку і збільшення відповідного джерела їх утворення - на пасивному рахунку. Операції, що характеризують вибуття засобів із Господарства (оп. 4, 5), викликають зменшення певного виду засобів на активному рахунку з одночасним зменшенням відповідного джерела їх утворення - на пасивному рахунку. Такі операції змінюють загальну суму господарських засобів та їх джерел, але в однаковій сумі, тому рівність між ними не порушується.

Зміни на рахунках, зумовлені господарськими операціями, можна узагальнити за такою схемою:

Схема змін на рахунках, зумовлених господарськими операціями

Тип балансових змін	Відображення господарських операцій на рахунках	Вплив господарських операцій на залишок рахунка
	по дебету	по кредиту	активного	пасивного
Перший	активного (+)	активного (-)	збільшення на одному рахунку (+), зменшення на іншому рахунку (-)	-
Другий	пасивного (+)	пасивного (-)	-	збільшення на одному рахунку (+), зменшення на іншому рахунку (-)
Третій	активного (+)	пасивного (+)	збільшення (+)	збільшення(+)
Четвертий	активного (-)	пасивного (-)	зменшення (-)	зменшення (-)

З'ясувавши, яких об'єктів стосується дана господарська операція (засобів чи джерел) та які зміни вона зумовлює (збільшення чи зменшення), визначають, який рахунок треба дебетувати; а який - кредитувати.

Після відображення всіх господарських операцій (оп. 1-6) на рахунках (початкові Залишки на яких записані за даними балансу на 1 січня), визначення на них дебетових і кредитових оборотів за місяць, а також залишків на 1-ше число наступного за звітним місяця записи на рахунках у нашому прикладі матимуть такий вигляд:

Активні рахунки		Пасивні рахунки
Д-т рах. «Основні засоби» К-т		Д-т рах. «Статутний капітал» К-т
Сальдо на 1.01 712 000 6) 168 000				Сальдо на 1.01 817000 6) 168 000
Оборот 168 000	Оборот -		Оборот -	Оборот 168 000
Сальдо на 01.02 880 000				Сальдо на 01.02 895 000
Д-т рах. «Матеріали» К-т		Д-т рах. «Кредити банків» К-т
Сальдо на 01.01 36000 3) 144 000	4) 100 000		5) 20 000	Сальдо на 01.01 20000 2) 15 000
Оборот 144 000	Оборот 100 000		Оборот 20 000	Оборот 15 00
Сальдо на 01.02 80000				Сальдо на 01.02 15 000
Д-т рах. «Виробництво» К-т		Д-т рах. «Постачальники» К-т
Сальдо на 01.01 4000 4) 100000			2) 15 000 5) 30000	Сальдо на 01.01 15000 3) 144 000
Оборот 100 000	Оборот -		Оборот 45 000	Оборот 144 000
Сальдо на 01.02 104 000				Сальдо на 01.02 114000
Д-т рах. «Каса» К-т
Сальдо на 01.10 2000 1) 28 000
Оборот 28 000	Оборот -
Сальдо на 01.02 30000
Д-т рах. «Поточний рахунок» К-т
Сальдо на 01.01 98 000	1) 28 000 5150000
Оборот -	Оборот 78 000
Сальдо на 01.02 20 000

Порівнюючи між собою загальні підсумки дебетових залишків активних рахунків і кредитових залишків пасивних рахунків, визначених на наступну дату (у нашому прикладі - на 1 лютого), бачимо, що вони (як і початкові залишки) рівні між собою. Рівність дебетових і кредитових оборотів, а звідси - і рівність дебетових і кредитових залишків на рахунках зумовлені застосуванням в обліку способу подвійного запису.

За даними кінцевих залишків (сальдо) на рахунках складають баланс на 1-ше число наступного за звітним місяця (у нашому прикладі - на 1 лютого). При цьому рахунки, які мають дебетові залишки (активні), записують в активі балансу, а рахунки, які мають кредитові залишки, - в пасиві балансу.

Баланс, складений за даними залишків (сальдо) на рахунках на 1 лютого звітного року, матиме такий вигляд:

Баланс на 1 лютого 200_ р.

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума, грн.
Основні засоби	880000	Статутний капітал	985000
Матеріали	80000	Кредити банків	15000
Незавершене виробництво	104000	Постачальники	114000
Каса	30000
Поточний рахунок	20000
Разом	1 14000	Разом	1 114000

Таким чином, бухгалтерський баланс і рахунки є взаємопов'язаними елементами методу бухгалтерського обліку: за даними балансу на початок місяця відкривають рахунки для поточного обліку господарських операцій, а потім дані цих же рахунків з відображеними на них операціями і виведеними кінцевими залишками служать підставою для складання нового балансу.

Размещено на Allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/