Рахунки бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Системи бухгалтерського обліку сягають корінням іще античних часів. На всіх етапах свого розвитку вони забезпечували необхідну суспільно значущу інформацію для контролю за збереженням і ефективним використанням грошових та матеріальних засобів, за ходом господарських процесів та їх результатами.

Наукові основи побудови та ведення бухгалтерського обліку нерозривно зв'язані з винайденням та поширенням так званого подвійного запису. Більшість науковців (економістів і фінансистів) згодна, що з виникненням подвійного запису дані бухгалтерського обліку починали застосовувати також і для управління підприємствами.

Бухгалтерський облік нині є важливою частиною економічної науки, забезпечуючи необхідні для відображення господарської діяльності та контролю за її результатами дані. Він перетворився на міжнародну мову бізнесу і став обов'язковою передумовою успішної діяльності кожного підприємства.

Теорія сучасного бухгалтерського обліку включає цілу низку наукових дисциплін, в яких розглядаються методологічні та організаційні принципи його побудови, специфічні особливості його ведення на різних підприємствах і галузях народного господарства, використання облікової інформації для складання звітності, аналізу, контролю та управління в цілому. Проте засадні положення бухгалтерського обліку в будь-якій галузі господарства є майже однаковими. Вони і становлять основний зміст пропонованого підручника «Теорія бухгалтерського обліку».

1. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку і їх побудова. Види рахунків. Взаємозв'язок рахунків з балансом

На кожному підприємстві здійснюється величезна кількість різноманітних господарських операцій, кожна з яких відповідно впливає на баланс. А щоб зробити цей процес доступним та можливим для управління, господарські операції недостатньо реєструвати в книгах чи журналах: постає потреба у групуванні та систематизації цих операцій на засадах чітко визначеної методології та методики. Це потребує опрацювання спеціальних правил, затвердження в установленому порядку системи нормативно-правових актів, створення механізму накопичення, обробки та передавання облікової інформації, необхідної для здійснення процесу управління.

Процес накопичення інформації починається з моменту оформлення первинного документа. Створюється масив даних, який відбиває різноманітні факти виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Ці факти треба згрупувати в окремі масиви за відповідними ознаками та систематизувати за видами активів, власного капіталу й зобов'язань.

Рахунки, як і інші складові методу бухгалтерського обліку, мають свою історію. Спочатку їх розглядали тільки як сам процес підрахунку чогось: грошей, матеріалів і сировини, різних запасів тощо. Відтак того, хто підраховує, називали рахівником. Згодом того, хто веде рахункові книги, почали називати бухгалтером - від нім. Bush - гнига і halten - тримати.

Слово «бухгалтерія» має нині подвійне значення. Перше - це рахівництво, звітність, уміння вести рахункові книги. Друге - це структурний підрозділ підприємства, який повинен забезпечити всіх користувачів своєчасною і правдивою обліковою інформацією для управління і прийняття рішень.

Оцінюючи роль і значення рахунків у систематизації та накопиченні облікової інформації, необхідно підкреслити, що вони відіграють вирішальну роль у визначенні форми бухгалтерського обліку на кожному підприємстві. Жодна інша складова методу не впливає на вибір форми бухгалтерського обліку так, як це роблять рахунки.

Отже, рахунки - це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів.

Призначення рахунків - служити засобом відображення та поточного контролю господарських операцій, що охоплюють наявність і рух господарських засобів, власного капіталу й зобов'язань, а також процесів, пов'язаних з використанням трудових ресурсів та фондів оплати праці, використанням основних засобів, придбанням (заготівлею) предметів праці та їх споживанням, обліком процесу виробництва та реалізації.

У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення на рахунках відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет, а праву - кредит.

Оскільки об'єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо.

Слово «сальдо» походить від італ. saldo, що означає «розрахунок». Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об'єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення - на протилежній. Маючи інформацію про початкове сальдо об'єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сальдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об'єкта обліку, відображеного за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка - кредитовим оборотом.

Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на активні та пасивні.

Активні рахунки призначені для Обліку і контролю за наявністю та рухом активів (ресурсів) підприємства, за їх складом і розміщенням.

Активні рахунки відображають зміст активної частини балансу, відкривають їх на підстави Статей активу балансу.

Перший запис - початковий залишок (сальдо) в активному рахунку, як правило, позначаться у дебеті, тобто у лівій частині рахунку, що пояснюються розташуванням активу в лівій частині балансу.

Збільшення об'єкта обліку на активному рахунку записується за дебетом, а зменшені за кредитом.

Залишок (сальдо) на кінець місяця активного рахунку визначається за такою формулою:

Ск = Сп + Д^т - К, де

Ск - сальдо на кінець місяця;

Сп - сальдо на початок місяця'

- Д^т - оборот за дебетом рахунку; К^т - оборот за кредитом рахунку.

До активних рахунків належать:

10 Основні засоби; 20 Виробничі запаси; 23 Виробництво; 26 Готова продукція; 28 Товари;

30 Каса;

31 Рахунки в банках;

37 Розрахунки з різними дебіторами та інші рахунки.

Схему запису на активних рахунках можна подати так:

Сп - залишок ресурсів на
початок місяця
Збільшення ресурсів (+)	Зменшення ресурсів (-)
оборот за місяць	оборот за місяць
Ск - залишок ресурсів на
кінець місяця

Пасивні рахунки призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом капіталу, зобов'язань підприємства.

Вони відображають зміст пасивної частини балансу і відкривають рахунки на підставі статей пасиву балансу.

Початковий залишок (сальдо) на пасивному рахунку, як правило, записується за кредитом, тобто в правій частині рахунку, що пояснюється розташуванням пасиву в правій частині балансу.

Збільшення об'єкту на пасивному рахунку відображається у кредиті рахунку, а зменшення - у дебеті. Звідки можна зробити висновок, що порядок запису на пасивних рахунках протилежний запису на активних рахунках (див. табл. 5.2).

Залишок (сальдо) на кінець місяця пасивного рахунку визначається за формулою:

Ск = Сп+ К^т - Д^т

Прикладами пасивних рахунків можуть бути такі:

40 Статутний капітал;

42 Додатковий капітал;

43 Резервний капітал;

48 Цільове фінансування і цільові надходження; 50 Довгострокові позики; 60 Короткострокові позики;

63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками;

64 Розрахунки за податками й платежами;

65 Розрахунки за страхуванням;

66 Розрахунки з оплати праці;

70 Доходи від реалізації та інші рахунки. Схема запису на пасивних рахунках:

	Сп - залишок капіталу,
	зобов'язань на початок місяця
Зменшення капіталу,	Збільшення капіталу,
зобов'язань (-)	зобов'язань (+)
оборот за місяць	оборот за місяць
	Ск - залишок на кінець місяця

Активно-пасивні рахунки - це рахунки, які призначені для одночасного обліку ресурсів підприємства за складом, розміщенням та за джерелами їх утворення.

На цих рахунках залишок (сальдо) може бути дебетовим або кредитовим. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо буде за дебетом, то його призначення як активного рахунку, якщо ж за кредитом, то його призначення як пасивного рахунку.

Прикладами активно-пасивних рахунків можуть бути такі:

44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки); 79 Фінансові результати.

Взаємозв'язок між рахунками і балансом простежується таким чином:

1) бухгалтерським рахункам в основному дають назву згідно назви статей балансу;

2) бухгалтерські рахунки відкривають на підставі статей балансу;

3) бухгалтерський баланс складається на підставі залишків (сальдо) на кінець місяця бухгалтерських рахунків.

Виходячи з зазначеного, робимо важливий висновок, що від правильності ведення поточного обліку на рахунках бухгалтерського обліку залежить достовірність поданої інформації в балансі.

2. Подвійний запис на рахунках, його суть і значення. Кореспонденція рахунків - форма взаємозв'язку між рахунками. Бухгалтерські записи проводки, їх види

облік рахунок синтетичний аналітичний

Історія бухгалтерського обліку не зафіксувала точної дати виникнення подвійного запису. Як складова (елемент) методу бухгалтерського обліку, подвійний запис налічує близько тисячі років. Відтоді подвійний запис постійно удосконалював форми і методи реєстрації, накопичення і обробки інформації, які, з розвитком продуктивних сил і особливо з появою в XX столітті електронної обчислювальної техніки, значно змінювались. Сутність же самого подвійного запису не змінювалась, бо не зникала головна потреба в ньому - потреба управління господарством.

Сутність подвійного запису, як вже казано, полягає в тому, що кожна господарська операція записується двічі - за дебетом одного рахунка і за кредитом іншого. Відтак, щоб відобразити на рахунках господарську операцію, треба спочатку осмислити, що сталося в результаті цієї операції, тобто яких рахунків вона стосуватиметься.

Потреби управління диктують необхідність оформляти господарські операції відповідними документами, реєструвати та систематизувати їх на рахунках. Проте зафіксувати факт здійснення господарської операції - це лише перший крок: наступне оцінювання економічних явищ і процесів потребує однозначної відповіді на запитання: звідки походить майно, що є предметом цієї операції, який його характер щодо виробництва (необоротні чи оборотні активи), хто боржник чи кому треба сплатити кошти, як вплинули на господарську діяльність процеси виробництва, який кінцевий результат виробництва та господарської діяльності. Отже, ситуація об'єктивно складається так, що господарські операції і процеси треба контролювати за допомогою достовірної інформації, що її забезпечує тільки подвійний запис.

Зафіксовані на принципах подвійного запису господарські операції відображають відповідні зміни в активі чи пасиві, або одночасно в активі й пасиві в бік збільшення або зменшення. Такі зміни відбуваються на кожному підприємстві безвідносно до форми власності, порядку реалізації продукції, визначення кінцевого результату господарської діяльності, цінової політики, формування витрат, доходів тощо. Така фіксація враховує одне - сам факт здійснення операції.

Контрольне значення подвійного запису полягає в забезпеченні достовірності обліку, тотожності активу і пасиву, синтетичного й аналітичного обліку, своєчасності та повноти оприбутковування товарно-матеріальних цінностей, коштів, запобіганню зловживанням з боку посадових та матеріально відповідальних осіб.

Отже, подвійний запис - метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Для прикладу наведемо декілька операцій і їх бухгалтерське проведення.

Операція 1. У касу підприємства надійшли кошти з банку на суму 100 000 грн. Цю операцію буде відображено так спочатку на схемі, а потім у вигляді формули (алгоритму):

Рахунок

30 «Каса»

Дт	Кт
Сальдо + 100000	-

Рахунок

31 «Рахунки в банках»

Дт	Кт
Сальдо	- 100000

Порушення взаємозв'язку між рахунками веде до помилок. Щоб знайти помилку, необхідно ще раз перевірити правильність відображення записів господарських операцій на рахунках подвійним записом.

Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов'язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки. Розглянута в нашому прикладі бухгалтерська проводка - проста.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки - один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

Операція 2. З каси підприємства видано заробітну плату в сумі 25 000 грн, у підзвіт на відрядження - 350 грн, на оплату канцелярських витрат - 50 грн.

Бухгалтерська проводка за даною операцією буде такою:

К-т «Каса» 25 400 Д-т «Розрахунки за оплати праці» 25 000

Д-т «Розрахунки з підзвітними особами» 350

Д-т «Адміністративні витрати» 50

У складних бухгалтерських проводках не порушується принцип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов'язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.

Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план виступають сутність господарської операції і її правдиве відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції рахунків. їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану рахунків.

Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об'єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.

Хронологічний запис - це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх виникнення. Хронологічний запис здійснюється у спеціальних журналах з обов'язковим відображенням нумерації господарських операцій, їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на рахунках. Загальні підсумки проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх оборотами.

3. План рахунків бухгалтерського обліку

Центральне місце в побудові бухгалтерського обліку, організації всього облікового процесу займає план рахунків

Саме ним визначаються основні методологічні рішення з ведення обліку, забезпечення однаковості відображення відповідних операцій і процесів, нагромадження облікової інформації, необхідної для систематичного контролю, складання звітності та проведення економічного аналізу.

План рахунків є директивним документом, обов'язковим для всіх підприємств й організацій.

Планом рахунків бухгалтерського обліку називається систематизований перелік рахунків, який забезпечує групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємств, визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку з метою одержання необхідних даних для управління, контролю і звітності. План рахунків та інструкцію щодо його застосування розробляє Міністерство фінансів. Зараз в Україні діє план рахунків, який є єдиним для всіх галузей народного господарства, крім кредитних та бюджетних установ. В основу побудови плану рахунків покладено їх класифікацію за економічним змістом з урахуванням ролі обліковуваних ресурсів, характеру їхньої участі в кругообігу засобів та особливостей відповідних господарських процесів.

У плані рахунків наводяться також шифри (коди) кожного рахунка, тобто умовне числове позначення, що характеризує належність цього рахунка до певної групи. У практичній діяльності замість назв рахунків найчастіше використовують їхні шифри, що значно прискорює та спрощує обліковий процес. Шифри рахунків особливо необхідні, коли облікову інформацію обробляють на комп'ютерах.

Планом рахунків передбачені відповідні синтетичні рахунки з їхніми назвами й шифрами, які часто називають головними рахунками, або рахунками першого порядку. Підприємство не може самостійно впроваджувати нові рахунки чи вносити зміни до старих. Воно має використовувати лише ті рахунки, які передбачені планом, і в такому порядку, як це визначено інструкцією Міністерства фінансів.

Крім того, план рахунків визначає і відповідні субрахунки стосовно головних напрямів деталізації обліку. Такі субрахунки використовуються підприємством з метою здійснення поточного контролю та забезпечення необхідної інформації для складання звітності. Підприємства можуть запроваджувати окремі субрахунки, уточнювати їх (не змінюючи нумерації) залежно від галузевих особливостей. Порядок ведення аналітичного обліку регламентується інструкцією щодо відповідних синтетичних рахунків, або положеннями щодо ведення обліку на конкретних об'єктах.

Інструкція зі застосування плану рахунків установлює однаковий порядок відображення однорідних господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Вона стосується, головним чином, питань, які визначають основні принципи організації та методики бухгалтерського обліку на відповідних об'єктах. Для цього дається коротка характеристика кожного синтетичного рахунка і його субрахунків, розглядається їхня структура і призначення, наводиться порядок обліку найбільш типових господарських операцій.

Отже, план рахунків бухгалтерського обліку - це обов'язковий для застосування в усіх галузях народного господарства систематизований перелік синтетичних рахунків, які забезпечують накопичення, групування та узагальнення облікової інформації про господарську діяльність з метою її використання для управління, контролю і звітності.

З метою забезпечення централізованого керівництва бухгалтерським обліком і звітністю, правильного і однакового ведення обліку на території України Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, який введено в дію з 1 січня 2000 року.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій структурно складається з 10 класів, які включають балансові, номінальні та позабалансові рахунки.

Структурно План рахунків складається з двох розділів:

Розділ І Балансові рахунки;

Розділ II Позабалансові рахунки. Розділ І «Балансові рахунки» включає такі класи:

Клас 1. «Необоротні активи».

Клас 2. «Запаси».

Клас 3. «Кошти, розрахунки та інші активи».

Клас 4. «Власний капітал, та забезпечення зобов'язань».

Клас 5. «Довгострокові зобов'язання».

Клас 6. «Поточні зобов'язання».

Клас 7. «Доходи і результати діяльності».

Клас 8. «Витрати за елементами».

Клас 9. «Витрати діяльності». Розділ II «Позабалансові рахунки» представлений нульовим класом такої самої назви.

Структура Плану рахунків визначена за інтегрованим принципом, згідно з яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах однієї системи рахунків.

Структури Плану рахунків орієнтована на потреби складання фінансової звітності. Класи рахунків розміщені в такій самій послідовності, як і розділи балансу, що дає змогу зменшити трудовитрати при його складанні. Так, залишки за рахунками класів 1, 2, 3 використовують для заповнення активу балансу, а залишки за рахунками класів 4, 5, 6 - для заповнення пасиву балансу.

За даними рахунків 7, 8, 9 класів складається звіт про фінансові результати.

В окремі класи виділені рахунки витрат за елементами, доходів та результатів діяльності. Це полегшує складання декларації про прибуток, оскільки в основу її побудови покладено відомий метод «затрати-випуск», тобто порівняння доходів (рахунки класу 7) із витратами (рахунки класу 8).

Наявність окремого класу рахунків 9 «Витрати діяльності», на яких обліковуються в основному витрати діяльності в частині управлінського обліку, відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерьский облік і звітність підприємств України», прийнятому Верховною Радою України 1 червня 1999 р., який передбачає поділ бухгалтерського обліку на фінансовий і внутрішньогосподарський (управлінський).

У Плані рахунків подані рахунки першого порядку - синтетичні рахунки, які мають двохзначне кодування, починаючи з 10 до 99.

Код рахунку визначає належність рахунку до відповідного класу. В Плані рахунків подані і рахунки другого порядку - субрахунки.

Субрахунок - підрозділ рахунку першого порядку, він нумерується від 1 до 9 і використовується підприємством залежно від потреб.

Кожна цифра у коді рахунку визначає відповідну складову, а саме: клас, синтетичний рахунок, субрахунок. Наприклад, код 105 означає:

1 - клас 1 «Необоротні активи»;

10 - Синтетичний рахунок «Основні засоби»;

5 - Субрахунок «Транспортні засоби».

Позабалансові рахунки призначені для обліку наявності і руху ресурсів, що не належать підприємству, але знаходяться певний час в його розпорядженні на підставі укладеного договору оренди або прийняті у переробку та інше.

Позабалансові рахунки мають теж двохзначне кодування, починаючи з 01 по 08, а їх субрахунки - трьохзначне кодування.

Наприклад:

1 - «Орендовані необоротні активи»;

2 - «Активи на відповідальному зберіганні»;

3 - «Контрактні зобов'язання і інші рахунки». Особливість позабалансових рахунків - одинарність

запису господарських операцій.

Наприклад, при прийнятті основних засобів в оренду складають запис: Д^т 01 «Орендовані необоротні активи».

А якщо підприємство повертає основні засоби орендодавцю, то робиться запис: К^т 01 «Орендовані необоротні активи».

До Плану рахунків розроблено Інструкцію з використання Плану рахунків, в якій подана характеристика кожного рахунку, визначений порядок ведення обліку та типова кореспонденція рахунків.

4. Рахунки синтетичного і аналітичного обліку, їх взаємозв'язок

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють на синтетичні і аналітичні.

Рахунки бухгалтерського обліку, які відкриваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Так, рахунок «Основні засоби» відображає наявність і рух основних засобів підприємства (земельні ділянки, будинки і споруди, машини та обладнання, транспортні засоби тощо); рахунок «Виробничі запаси» - наявність і рух матеріальних цінностей даної групи (сировина і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини тощо); рахунок» Розрахунки з постачальниками та підрядниками» - загальну суму кредиторської заборгованості всім постачальникам і підрядникам за одержані від них матеріальні ресурси, виконані роботи та надані послуги й зміни цієї заборгованості в результаті сплати боргів та ін. Такі рахунки прийнято називати синтетичними.

То синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

Для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за збереженням і використанням ресурсів проведення узагальненої інформації недостатньо, потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків.

Термін «аналітичний» походить від лат. analysis - розкладання, розчленування цілого на складові (елементи). Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називається аналітичним. Це облік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірники. Наприклад, до синтетичного рахунка «Розрахунки з оплати праці» відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників, «Адміністративні витрати» - за видами витрат, «Готова продукція» - за видами готової продукції тощо. Кількість аналітичних рахунків за відповідним синтетичним рахунком визначається залежно від наявності об'єктів обліку і поставлених завдань з деталізації.

Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв'язок, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні й ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках - часткові суми.

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином.

1. На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.

2. Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.

3. Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках - частковими сумами.

4. Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Аналітичний облік має важливе не тільки пізнавальне, а й контрольне значення. Його показники необхідні менеджерам для управління запасами та збутом готової продукції, а фінансистам - для аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансових результатів за центрами відповідальності. Точність та достовірність показників аналітичного обліку періодично звіряють шляхом проведення інвентаризації.

Для потреб економічного аналізу й оперативного управління необхідно мати більш широку інформацію про господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, ніж це може забезпечити синтетичний облік. У цьому випадку вдаються до додаткового групування однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показників. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, на синтетичному рахунку «Виробничі запаси» аналітичні рахунки групують за субрахунками: «Сировина і матеріали», «Паливо», «Тара і тарні матеріали», «Будівельні матеріали», «Запасні частини» тощо; синтетичний рахунок «Розрахунки з різними дебеторами» включає субрахунки «Розрахунки за виданими авансами», «Розрахунки з підзвітними особами», «Розрахунки за нарахованими доходами» тощо.

Отже, взаємозв'язок синтетичного й аналітичного обліку є результатом вертикального розрізу інформаційної системи бухгалтерського обліку, що складається з наведених вище рівнів: синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки.

Схематично це має такий вигляд (рис. 4.1).

Систему аналітичного обліку на підприємстві можна побудувати за лінійним або ступінчастим методом. Проілюструємо це на прикладі синтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси».

20 - «Виробничі запаси»

20-1 - «Сировина і матеріали»

20-12 - «Матеріали»

20-121 - «Чорні метали»

20-122 - «Кольорові метали»

20-123 - «Лаки, фарби»

20-1211 - «Сталь листова 1 мм»

20-1212 - «Сталь листова 2 мм»

Система аналітичного обліку тісно пов'язана з товарними номенклатура ми, прейскурантами та класифікаціями, які діють на підприємстві.

облік рахунок синтетичний аналітичний

5. Оборотні відомості за синтетичними і аналітичними рахунками

Поточне узагальнення змін, що відбуваються у складі господарських засобів і їх джерел, здійснюють за допомогою оборотних відомостей. Оборотні відомості є способом, узагальнення оборотів і залишків за звітний період (місяць), а також засобом взаємозв'язку між балансом, і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових записів.

Оборотні відомості складають як за синтетичними, так і за аналітичними рахунками. У них відображають обороти за дебетом і кредитом рахунків, а також залишки (сальдо) на початок і кінець звітного періоду (місяця).

Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді багатографної таблиці за контокорентною формою, яка включає послідовно: назву синтетичних рахунків, початкове сальдо за дебетом або кредитом, обороти за місяць за дебетом і кредитом, а також кінцеве сальдо за дебетом або кредитом. За кожною графою оборотної відомості показують підсумки.

За даними нашого прикладу складемо оборотну відомість за синтетичними рахунками (табл. 5.1).

Як бачимо, оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку, даючи інформацію про зміни господарських засобів та їх джерел за звітний період, а також їх стан на початок і кінець звітного періоду.

Якщо правильно записані початкові сальдо (залишки) на рахунках, рознесені всі кореспонденції за рахунками (бухгалтерські проводки), підраховані обороти та виведені кінцеві залишки (сальдо), то в оборотній відомості мають місце три пари рівностей.

Рівність підсумків першої пари граф зумовлена рівністю підсумків активу і пасиву балансу, який є підставою для запису на синтетичних рахунках початкового сальдо.

Таблиця 5.1. Оборотна відомість за синтетичними рахунками за квітень 2004 р.

Назва рахунків	Сальдо на 01.04.04	Оборот за місяць	Сальдо на 01.05.04
	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
Основні засоби	310 000		50 000		360 000
Виробничі запаси	60 000		110 000	120 000	50 000
Виробництво	19 000		120 000		139 000
Каса	1 000		40 000	40 000	1 000
Рахунки в банку	190 000			120 000	70 000
Статутний капітал		120 000		55 000		175 000
Короткострокові позики		160 000	30 000	60 000		190 000
Розрахунки з оплати праці		45 000	40 000			5 000
Нерозподілені прибутки		255 000	55 000			200 000
Розрахунки з постачальниками і підрядниками			110 000	160 000		50 000
Разом	580 000	580 000	555 000	555 000	620 000	620 000

Рівність підсумків другої пари граф зумовлена подвійним записом операцій, згідно з якими кожна господарська операція в одній і тій же сумі відображається за дебетом і кредитом різних рахунків.

Рівність підсумків третьої пари граф зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки (сальдо) на синтетичних рахунках рівні між собою (баланс початковий), а також рівні суми оборотів за дебетом і кредитом (оборотний баланс), то і залишки (сальдо) на кінець звітного періоду в підсумку мають бути рівні між собою (кінцевий баланс).

Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах або при складанні оборотної відомості. Типовими помилками при цьому можуть бути:

- неуважність при записі (відображенні) сум бухгалтерської проводки на рахунках;

- арифметичні помилки при підрахунку оборотів і виведенні сальдо за кожним рахунком;

- неуважність при перенесенні записів із синтетичних рахунків (суми сальдо й оборотів) до оборотної відомості;

- арифметичні помилки при підрахунку підсумків відповідних граф оборотної відомості.

Повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють шляхом порівняння підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній відомості з підсумками Журналу реєстрації за звітний період. При повному відображенні всіх господарських операцій підсумок Журналу реєстрації (хронологічний облік) має дорівнювати підсумку оборотів за дебетом і кредитом оборотної відомості (систематичний облік).

Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для складання бухгалтерського балансу і заповнення форми фінансової звітності. Крім того, оборотна відомість є важливим джерелом інформації для оцінювання й економічного аналізу руху активів і пасивів підприємства. Так, за даними оборотної відомості можна визначити структуру активів і пасивів та зрушення, що відбувалися у звітному періоді, розрахувати показники (коефіцієнти) руху активів та пасивів, інтенсивність їх змін, провести порівняльний аналіз динаміки фінансового стану та ліквідності активів підприємства.

Отже, оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і характеристики руху засобів та їхніх джерел за звітний період.

Розглянута оборотна відомість дає загальну інформацію про стан та рух господарських засобів і їх джерел, але недостатньо розкриває економічний зміст оборотів, їх структуру як за активами, так і за джерелами. Більш ефективною в цьому відношенні є шахова оборотна відомість.

Висновок

Отже, бухгалтерський облік в його вузькому, технічному розумінні є не що інше, як спостереження, групування й відображення господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації. Ведення обліку - це передовсім здійснення відповідних записів на рахунках, тобто ведення рахунків. Недарма тривалий час слово «облік» розглядали як синонім терміна «рахівництво», а працівників, котрі здійснювали цей процес, називали рахівниками. Це додатковий доказ того, що рахунки займають центральне місце в системі бухгалтерського обліку. Вони органічно пов'язані з усіма елементами методу бухгалтерського обліку. Так, рахунки відкривають за даними балансу (проводять розчленування балансу на рахунки), а рахункові дані, в свою чергу, узагальнюються в балансі; документація, що є підставою для відображення операцій на рахунках, надає обліку юридичної правомочності й доказовості; інвентаризація забезпечує відповідність облікових даних, відображених на рахунках, реальній дійсності; подвійний запис регламентує порядок відображення операцій на рахунках, здійснюючи контроль за повнотою та правильністю процесу; оцінка та калькуляція дають змогу використати узагальнюючий вимірник, а з другого боку, дані рахунків є підставою для визначення фактичної собівартості; облікові дані, відображені на рахунках, є інформаційною базою для складання й перевірки звітності.

Размещено на Allbest.ru