Теоретико-методологічні основи обліку основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні основи обліку основних засобів

основний засіб облік нормативний

Економічна сутність та класифікація основних засобів в сільськогосподарських формуваннях

До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т. п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів праці.

Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносять такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення). Вони перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди промисловості - це засоби праці, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.

Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більш 48%.

Темпи росту основних виробничих фондів промисловості перевершують темпи росту основних виробничих фондів у цілому по народному господарству. Наприклад, за 1980-1990 р. основні виробничі фонди збільшилися в промисловості в 1,3 рази, а в народному господарстві - у 1,05 рази.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. №92) містить таке визначення основних засобів: «Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Зібрати 5-10 джерел, де подається інші визначення основних засобів і запропонувати своє бачення чи розділити чиєсь щодо тлумачення основних засобів.

При визначенні основних засобів потрібно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.

П(С) БО 7 при встановленні критеріїв належності матеріальних актів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висуває обмеження щодо їх вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

Ш узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

Ш достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

Ш контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття з господарства;

Ш правильне і своєчасне нарахування зносу;

Ш контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

Ш контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

Ш точне визначення результатів від ліквідації основних засобів;

Ш точне визначення вартості довгострокових біологічних активів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 «Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 12 «Нематеріальні активи»; 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»; 16 «Довгострокові біологічні активи»; 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи».

Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Основою правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів є дотримання принципу їх класифікації.

Основні засоби доцільно групувати за їх функціональним призначенням, галузями, речовим, натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини тощо, що діють у сфері матеріального виробництва) і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб робітників (будови, споруди, обладнання побутових потреб робітників, що використовуються у невиробничій сфері).

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів) і запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має їх розподіл за ознакою належності на власні та орендовані.

Орендовані основні засоби - це засоби взяті у тимчасове користування у фізичних чи юридичних осіб за відповідну орендну плату. Орендовані основних засобів показують у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку тих самих засобів.

Класифікація основних фондів відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Для цілей податкового обліку, що обліковуються на балансі підприємства, відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств підлягають розподілу за такими групами:

Ш група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

Ш група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

Ш група 3 - будь-які інші основні фонди, не включенні до груп 1,2 і 4;

Ш група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

A. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

B. Машини та устаткування, у тім числі:

Ш робочі машини та устаткування;

Ш вимірювальні та регулюючі прилади;

Ш лабораторне устаткування;

Ш обчислювальна техніка;

Ш транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Діючий План рахунків і прийняте до застосування Положення (стандарт) бухгалтерського обліку передбачають, що однакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об'єкти основних засобів об'єднуються в такі групи: 1) земельні ділянки; 2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будинки та споруди; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти, прилади та інвентар; 7) біологічні активи; 8) інші основні засоби.

При класифікації основних засобів необхідно керуватися тим, що об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування. Приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, та його вартість може бути достовірно визначена.

Наявність достатньої впевненості у тому, що основні засоби втілюють в собі майбутні економічні вигоди для підприємства, потребує підтвердження того, що підприємство отримає винагороду у зв'язку з їх використанням та погоджується на пов'язаний з цим ризик.

Об'єкти основних засобів можуть бути придбані з метою безпеки або для охорони навколишнього середовища. В таких випадках вони, хоча безпосередньо і не втілюють у собі майбутніх економічних вигод, але є необхідними при використанні і отриманні економічних вигод від інших активів.

Об'єкт основних засобів визнається як актив, якщо він перебуває в оперативному чи довірчому управлінні.

Слід зазначити, що підприємства можуть установлювати вартість ознаки предметів, що входять до складу основних засобів. При цьому можна керуватися пунктом 8.21 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість» де зазначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, включаються до складу валових витрат підприємства і будуть обліковуватись в складі оборотних активів.

В даний час центральне статистичне управління класифікує основні фонди промисловості (добавити сільське господарство або замінити) по наступних основних групах:

1. Будівлі. До цієї групи відносять будівлі основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а також адміністративної будинку підприємств.

2. Споруди. Сюди входять підземні і відкриті гірські виробітки, нафтові і газові свердловини, гідротехнічної й іншої споруди.

3. Передатні пристрої. Це пристрої, за допомогою яких відбувається передача, наприклад, електричної або іншої енергії до місць її споживання.

4. Машини й устаткування. У цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні і вторинні двигуни. У даній групі виділяються дві підгрупи:

а) силові машини й устаткування;

б) робочи машини й устаткування.

До першої підгрупи відносять парові і гідравлічні турбіни, трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни внутрішнього паління й інші первинні і вторинні двигуни. В другу підгрупу входять верстати, преси, молоти, хімічна апаратура, доменні і мартенівські печі, прокатні стани й інші машини й устаткування.

5. Транспортні засоби. У їхній склад входять усі види транспортних засобів, у тому числі: цеховий, міжцеховий і міжзаводський транспорт, річковий і морський флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт і т.д.

6. Інструмент, виробничий і господарський інвентар та інші основні фонди. Сюди відносять інструменти ріжучі, що давлять, ударні й інші; інвентар виробничого і господарського призначення, що сприяє полегшенню і створенню нормальних умов труда (устаткування контор, верстати, контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення й ін.).

Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять у шосту групу, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентар із терміном служби понад один рік і вартістю більш 500 грн за одиницю. Інший інструмент, інвентар, а також інші приналежності (незважаючи на те що теоретично вони по всіх економічних ознаках повинні відносити до основних фондів) у господарській практика прийнято вважати оборотними фондами.

Кожна група приведеної класифікації у свою чергу підрозділяється на підгрупи, що складаються з ще більш родинних основних фондів із приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації й умовами експлуатації.

Не всі елементи основних фондів грають однакову роль у процесі виробництва. Робочи машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт і розрізів, нафтові і газові свердловини) приймають особисту участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносять до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПО ДОДАТКОВИХ ОЗНАКАХ

На підприємствах об'єкти основних засобів в аналітичному обліку можуть класифікуватися по додаткових ознаках, які підприємства встановлюють самостійно:

1) залежно від права власності на такі об'єкти:

- власні основні засоби: придбані (створені) основні засоби;

- основні засоби, внесені в статутний капітал;

- отримані безкоштовно основні засоби;

- основні засоби, придбані за рахунок коштів цільового фінансування;

- орендовані основні засоби: на умовах фінансової оренди; на умовах операційної оренди;

2) залежно від методу нарахування амортизації;

3) залежно від застосування:

· основні засоби, використовувані у виробничій діяльності (у тому числі надані в операційну оренду);

· основні засоби, які утримуються підприємством для здійснення соціально-культурних функцій;

· основні засоби, які тимчасово не використовуються - консервація, реконструкція.

4) залежно від переоцінки:

· основні засоби, які дооцінені;

· знижені в ціні основні засоби.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Методичні основи обліку основних засобів

Дослідження методичних основ обліку основних засобів передбачало огляд наукової літератури, підручників і інших джерел.

В підручнику під редакцією Литвина Ю.Я. «Бухгалтерський облік у сільськогосподарському господарстві» детально подано завдання обліку основних засобів, а також порядок ведення і заповнення первинних і зведених документів [3].

Економічний зміст, класифікацію та оцінку основних засобів, облік їх надходження і вибуття набули висвітлення в підручнику Скирпона О.П., Олійника В.М. та Палюха М.С. «Бухгалтерський обліку сільськогосподарському господарстві інша назва. [27].

Проте рік видання цих підручників передує реформуванню системи бухгалтерського обліку і тому в них не відраховано всіх змін щодо методики ведення обліку та нові рахунки.

Є ряд підручників, в яких висвітлено облік основних засобів вже зі всіма змінами.

В підручнику Гарасима П.М. «Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей» подано характеристику синтетичних рахунків та типові кореспонденції [5].

Значну увагу обліку основних засобів, а саме їх класифікації, оцінку, обліку надходження і вибуття. Амортизації тощо приділено в підручнику Огійчука М.Ф. «Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах» [23]/

Вдало подано облік руху основних засобів та документування господарських операцій, а також розрахунок амортизаційних відрахувань за різними методами в підручнику Ф.Ф. Бутинзе «Бухгалтерський фінансовий облік» [4]. Проте цей підручник не призначений для сільськогосподарських вузів і тому в ньому не відображено специфіку обліку засобів у сільськогосподарському господарстві.

Заслуговує на увагу стаття О. Капінус, Т. Високос «Облік надходження та вибуття основних засобів у сільському господарстві» [18]. Автори розкрили методику обліку надходження основних засобів і її документальне оформлення та обліку вибуття основних засобів керуючись при цьому П (С) БО7 «Основні засоби».

У статті Губачова О. «Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів» автор докладно розглядає методи амортизації як в теоретичному, так і в практичному плані, показуючи при цьому переваги і недоліки одного методу над іншим [8]. При цьому автор зазначає, що обраний метод має сприяти прискоренню оновлення основних засобів, визначенню реальної величини прибутку, найкраще врахувати усі фактори, пов'язані з експлуатацією об'єкта основних засобів тощо.

Білоусов А. У статті «Про проблеми практичного застосування нового порядку переоцінки основних засобів» розглядає досить актуальну і важливу на даний час проблему переоцінки. Як вказує автор, одним з найбільш складених і трудомістких для виконання вимог П (С) БО7 є розділ, що стосується нового порядку переоцінки основних засобів [1]. Оскільки згідно П (С) БО7 підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу, тому постає ще одна проблема - вибір оцінки основних засобів для нарахування амортизації, а саме як нарахувати амортизаційні відрахування з первісної чи переоціненої вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

~ своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо);

~ відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання;

~ визначення витрат, пов'язаних з підтриманням основних засобів у робочому стані (технічні огляди, поточне обслуговування), їх ремонтом і поліпшенням;

~ визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів;

~ інформацією для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.

Одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт. Окремим об'єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів.

Господарські операції з будівництва, виготовлення, придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами, які розкривають інформацію про:

ь назву первинного документа, яка характеризує оформлену господарську операцію;

ь дату складання;

ь назву підприємства, від імені якого складено документ;

ь зміст, кількісні та вартісні показники обсягу господарської операції;

ь назву об'єкта основних засобів, його інвентарний номер, дату початку і місце експлуатації, термін корисного використання;

ь технічну характеристику (площа, обсяг, місткість, потужність тощо) та вартість об'єкта основних засобів, його переоцінку, ремонт, поліпшення та амортизацію;

ь посади осіб, які здійснювали господарську операцію та оформлення первинних документів з їх підписами;

ь перелік технічної документації, що передається (приймається) разом з об'єктом основних засобів, вид і кількість дорогоцінних металів, що містяться в об'єкті основних засобів;

ь походження коштів (власні, цільові), використаних для придбання, будівництва і поліпшення основних засобів, та про безоплатно одержані основні засоби;

ь особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Узагальнення інформації про господарські операції з основними засобами може здійснюватися за Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року №356, Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 року №422.

Нормативно-правове регулювання операцій з основними засобами застаріле оновити

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах регламентується рядом законодавчих актів:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» №996-XIV від 16.07.99 р.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509).

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда». Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №181 від 28.07.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за №487/4708; із змінами: Наказ Мінфіну України №591 від 24.09.2004 p.).

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій №291, від 30.11.99 p., із змінами і доповненнями за станом на 20.09.2004 р.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України №893/4186 від 21.12.99 p.).

6. Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-БР від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України №349-IVвід 24.12.2002 p., №1957-IVвід 01.07.2004 p.

8. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» №352 від 29.12.1995 р.

9. Постанова №166 «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затверджений Постановою КМУ №116 від 22.01.96 р.

10. Наказ Головного архівного управління «Про перелік типових документів» №41 від 20.07.1998 р.

11. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2004 р.

12. Лист Державної податкової адміністрації України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу основних фондів №10413/6/23-2119 від 18.11.2004 р.

Важливим актом є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно даного документу бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами, так як фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність за правильність його ведення несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів [11].

В зв'язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операції підприємств і організацій. Для обліку основних засобів у Плані передбачено рахунок 10 «Основні засоби» і ряд субрахунків [24].

Крім цього затверджено інструкцію про застосування плану рахунків [17]. Вона спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведено коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схему реєстрації та групування інформації про господарські операції.

Значна роль відводиться П (С) БО. Для обліку основних засобів передбачений П(С) БО7 «Основні засоби». Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності [21]. Стандарт 7 містить вимогу класифікації основних засобів на дев'ять груп. Одним із основних і значущих термінів стандартує поняття «справедлива вартість». Від правильності визначення справедливої вартості залежить первинна вартість основних засобів, придбаних внаслідок бартерних операцій, одержаних безоплатно або у рахунок внеску до статутного капіталу.

Новим у Стандарті 7 є те, що первинна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за якими виражені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Крім цього Стандарт 7 пропонує п'ять методів амортизації, а також дозволяє застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Обмін основних засобів, формування вартості у фінансовому обліку з прийняттям стандарту 7 докорінно відрізняється від податкового обліку. Оскільки досліджуване господарство при нарахуванні амортизації користується методами передбачені податковим обліком, то вони при цьому керуються положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1987 р. (зі змінами і доповненнями).

Згідно цього Закону під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скориговагоного прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею [12].

Основні фонду поділяються на три групи, для яких, відповідно до Закону і встановлену річну норму амортизації для І групи - 5%, ІІ групи - 25% і IV групи - 15%.

Згідно п. 8.8. ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Всі сільськогосподарські формування, які ведуть бухгалтерський облік за журнально-ордерною формою обліку повинні використовувати регістри журнально-ордерної форми. По даний час в досліджувальному господарстві керуються Інструкцією по журнально-ордерній формі обліку в сільськогосподарських підприємствах [16]. Проте наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356 затверджені Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [20]. Прийняті Методичні рекомендації є важливим кроком виконання заходів з реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методичними рекомендаціями передбачено складання журналів, відомостей, Головної книги, таблиці аналітичних даних, аркушів-розшифровок.

Основним засобам на підприємстві відводиться важлива роль, а тому необхідно контролювати їх надходження і вибуття. Основним документом, яким визначено завдання економічного контролю, його органи, права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють функції економічного контролю ревізійних комісій є Закон України «Про контрольно-ревізійну службу» [13].

Незалежний контроль (аудит) регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника [14].

Крім законодавчих актів при написанні роботи ми керувалися підручниками, використовували матеріали зі статей науковців.

Список використаних джерел

1. Закон України «Внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.02 // Збірник систематизованого законодавства. - Випуск 1. - січень - 2003.

2. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. №2658-ІІІ // Збірник систематизованого законодавства. - Випуск 11. - листопад. - 2003.

3. Основні засоби на підприємстві: бухгалтерський та податковий облік. Збірник систематизованого законодавства. - К.: Бухгалтерія, 2003. - 226 с.

4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. №561 // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №10. - С. 3-13.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. №92 // Збірник систематизованого законодавства. - Випуск 11. - листопад. - 2003.

6. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. та ін. Політична економія: Підручник. - К.: Ніка-центр, Ельга. - 2000. - С. 228-241.

7. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т 1. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - С. 381-413 - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып.3).

8. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т 2. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - С. 357-362 - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып.3).

9. Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. - 448 с. - («Энциклопедия финансового менеджера», Вып.2).

10. Бланк И.А. Управление прибылью. - 2-е изд., расш. и доп. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. - С. 294-299. - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 2).

11. Бланк И.А. Финансовая стартегия предприятия. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. - С. 468-473. - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 9).

12. Ванинский А.Я. Факторный анализ хозяйственной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 1987. - 144 с.

13. Волков Ф.М., Кашкин И.Т. Повышение эффективности основных производственных фондов в процессе интенсификации. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 104 с.

14. Глущенко В.В., Глущенко И.И. Разработка управленческого решения. - М.: ТОО НПЦ «Крылья», 1997. - С. 248-250.

15. Доля В.Т. Экономический анализ: теория и практические методики: Учеб. пособие. - К.: Кондор, 2003. - 208 с.

16. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 405 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

17. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад. НАНУ, проф. М.І. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 427 - 452.

18. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2001. - 206 с. - (Вища освіта ХХІ ст.)

19. Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровни): Учеб.-метод. пособие. - 3-е изд., перераб. и доп. - К.: МАУП, 2003. - 416 с.

20. Ковальчук В.М., Сарай М.І. Економічна думка минулого й сьогодення: Навч. посіб. - Тернопіль: ТАНГ - «Астон», 2000. - 325 с.

21. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2003. - 148 с.

22. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 378 с.

23. Кузин Б., Юрьев В., Шахдинаров Г. Методы и модели управления фирмой. СПб.: Питер, 2001. - 432 с.: ил. - (Серия «Учебники для вузов).

24. Кулішов В.В. Основи економічних знань: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - Львів: «Магнолія Плюс»; видавець СПД ФО «В.М. Піча». - 2005. - С. 171-186.

25. Лук'яненко І.Г., Краснікова Л.І. Економетрика: Підручник. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. - 494 с.

26. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб пособие для вузов / Под ред. проф. Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 471 с.

27. Макконел К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика, частина І. Макроекономіка: Пер. з англ. - Львів: Просвіта. - 1997

28. Наконечний С.І., Терещенко Т.О., Романюк Т.П. Економетрія: Підручник. - Вид. 2-ге, допов. та перероб. - К.: КНЕУ, 2000. - 296 с.

29. Основы экономического и социального планирования: Учебник для ВУЗов по спец. «Планирование народного хозяйства» / Под ред. В.Н. Мосина, Д.С. Крука. - М.: Высшая школа, 1986. - С. 49-52.

30. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулі шов В.В. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Редакцією Й.М. Петровича. - Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М. Піча. - 2004. - С. 83-106.

31. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. - 3-тє видання, перероблене і доп. - Тернопіль, 1998. - 199 с.

32. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: Знання, 2004. - С. 178-203.

33. Санамов Ю.А. Экономика, организация и планирование промышленного производства: Учебник. - М., 1985. - С. 252

34. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - Кн. I. - М., 1993. - С. 148.-III.

35. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: Навч. посібник. - 3-тє видання, перероблене. - Львів: «Новий Світ - 2000», 2004. - С. 126-136.

36. Терехов Л.Л., Сиднев С.П. Эффективность основных фондов предприятия. - К.: Вища школа, 1978. - 184 с.

37. Трисеев Ю.П. Долгосрочное прогнозирование экономических процессов (Системные методы). - К.: Наукова думка, 1987. - 136 с.

38. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 293-327.

39. Фукс А.Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: теорія і практика». - К.: Вид-во КДЕУ. - 1996.

40. Білоусов А. Створення основних засобів господарським способом // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - №50. - 29 травня. - С. 5.

41. Гавриленко В.А. Удосконалення нормативно-законодавчої бази щодо обліку основних засобів // Економіка та право. - 2003. - №3 - С. 11.

42. Гудова О.Ю., Коляда Т.А. До питання оптимізації структури основних фондів підприємств // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2001. - №42 - С. 45.

43. Дорогунцов С.І., Федорищева А.М. Інвестиційне забезпечення відтворення основного капіталу в регіонах України // Регіональна економіка. - 2004. - №3 - С. 159.

44. Левковська Л.В. Методологічні принципи та критерії відтворення основного капіталу з урахуванням регіональних особливостей // Регіональна економіка. - 2003. - №2 - С. 65.

45. Пилип'як О.В. Деякі економічні аспекти структурних зрушень інвестицій в основний капітал // Фінанси України. - №11 - 2002. - С. 90-94.

46. Спасів Н.Я. Прагматизм фінансування відтворення основного капіталу підприємницьких структур // Фінанси України. - №2. - 2005. - С. 129-134.

47. Спасів Н.Я. Теоретичні аспекти сутності основного капіталу підприємницьких структур // Фінанси України. - №8 - 2004. - С. 126-131.

48. Стан основних засобів України // Актуальні проблеми економіки. - №6 (24). - 2003. - С. 83.

49. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Білий М.М. Аналіз ефективності використання виробничих потужностей та основних виробничих фондів у підприємницькій діяльності // Актуальні проблеми економіки. - №5 (35) - 2004. - С. 110-120.

50. Шевченкова Л. Експлуатація основних засобів зі 100%-вим зносом // Баланс. - 2003. - №21 - 20 травня. - С. 43.

51. New Websters Dictionary and the saurus of English Language. - Lexicon Publicationes, / uc, - Danbury, zev. and updated, 1993, p. 356.

52. http: // www.alpari-ua.com/management/17.php

53. http://www.cfin.ru/press

54. http://www.oboi.prompter.ru/glava_3

55. http://www.mediakub.ru

56. http://www.istock.ua

Размещено на Allbest.ru