Організація обліку і контролю запасів підприємства
Економічна сутність, особливості функціонування та класифікація виробничих запасів. Документальне оформлення та первинний облік операцій руху виробничих запасів. Організація бухгалтерського обліку та аудиту наявності та використання виробничих запасів.
Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 13.03.2011 |
Размер файла | 329,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Організація обліку і контролю запасів підприємства
Зміст
І. Теоретичні аспекти організацій обліку та аудиту виробничих запасів
1.1 Економічна сутність, особливості функціонування та класифікація виробничих запасів
1.2 Оцінка виробничих запасів в складі оборотних активів підприємства
ІІ. Організація обліку наявності та використання виробничих запасів
2.1 Організація документального оформлення операцій руху і наявності виробничих запасів та їх первинний облік
2.2 Організація аналітичного і синтетичного обліку наявності та використання виробничих запасів
2.3 Організація і проведення аудиту наявності та використання виробничих запасів підприємства
Література
І. Теоретичні аспекти організацій обліку та аудиту виробничих запасів
1.1 Економічна сутність, особливості функціонування та класифікація виробничих запасів
Активи підприємства, в складі яких важливе місце займають виробничі запаси, є однією з найважливіших категорій в управління підприємством. Ефективна система управління активами підприємства створює основу високих темпів розвитку підприємства, досягнення необхідних кінцевих результатів його господарської діяльності та постійного зростання його ринкової вартості. Управління активами направлене на вирішення ряду завдань, які забезпечують досягнення головної мети функціонування підприємства. Серед таких завдань можна виділити наступні:
- формування достатнього об'єму та необхідного складу активів, що забезпечують задані темпи економічного розвитку.
- забезпечення максимальної дохідності (рентабельності) активів при передбачуваному рівні фінансового ризику досягається за рахунок їх використання в найбільш ефективних видах діяльності та господарських операцій підприємства за умови дотримання граничних рівнів фінансового ризику.
- забезпечення мінералізації фінансового ризику використання активів при передбачуваному рівні їх дохідності (рентабельності);
- забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки достатнього рівня ліквідності активів;
- оптимізація оборотності активів.
Таким чином, активи підприємства являють собою економічні ресурси, які ним контролюються, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю та властивістю генерувати дохід, постійних оборот яких в процесі використання пов'язаний з факторами часу, ризику та ліквідності.[13, 15]
Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємств всіх форм власності та галузей економіки використовують товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності.
Товаро-віробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, що формують економічні (виробничі) ресурси підприємств. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, (оборотних капіталів) у сфері виробництва тому що можуть бути перетворені на грошові кошти (оборотні активи у сфері обертання) протягом року або одного операційного циклу.
Рисунок 1.1. Класифікація економічних ресурсів
Економічні ресурси підприємства (оборотні активи у сфері обертання) прийнято поділяти на групи, які представлені на рисунку 1.1.
Для забезпечення безперервної виробничо-господарської діяльності підприємства мусять мати відповідний (мінімальний) запас предметів праці. Тому досить часто всю їх сукупність називають виробничими запасами.
Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. [15, 137]
Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тощо) є предметами праці, що забезпечують разом із засобами праці та робочою силою виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово. Їх собівартість повністю передається на виготовлену продукцію (роботи, послуги), в складі виробничої собівартості яких складає достатньо високу питому вагу.
У собівартості промислової продукції частка витрат матеріалів становить близько 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80-85 %, тому питанням обліку, аналізу та аудиту виробничих запасів має приділятися належна увага.
В обліковій літературі для визначення товарно-виробничих запасів використовують достатньо широкий перелік термінів та їх понять, які відображені і таблиці 1.1.
До складу товарно-виробничих запасів відносяться як засоби в сфері виробництва, так і засоби в сфері обігу.
Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетвореними на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає із існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості і організації діяльності підприємства. [24,232]
Виробничі запаси визнаються активами, якщо:
існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;
їх вартість може бути достовірно визначена.
Таблиця 1.1.
Економічні терміни товаро-виробничих запасів та їх визначення
№ з.п |
Терміни |
Визначення |
|
1 |
Виробничі запаси |
Матеріальні елементи виробництва, що піддаються обробці в процесі виробництва, беруть участь у ньому одноразово і повністю переносять свою вартість на новостворений продукт |
|
2 |
Запаси |
Резерви матеріальних ресурсів призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва та збереження на випадок необхідності |
|
3 |
Запаси матеріальних цінностей |
Резерви матеріальних активів, що зберігаються на складах на випадок необхідності та не використовуються в поточній діяльності підприємства |
|
4 |
Матеріали |
Частина виробничих запасів, що призначені для обробки чи переробки в процесі виробництва та є основою продуктів виробництва |
|
5 |
Матеріальні запаси |
Резерви матеріальних ресурсів, що призначені для забезпечення виробничого процесу |
|
6 |
Матеріальні ресурси |
Джерела забезпечення процесу виробництва, що виступають одним із видів економічних ресурсів і охоплюють засоби виробництва (засоби і предмети праці) |
|
7 |
Матеріальні цінності |
Активи підприємства, що мають матеріально-речовинну форму та можуть приносити економічні вигоди та обмінюватись на кошти, чи використовуватись з а іншим призначенням |
|
8 |
Матеріально-виробничі запаси |
Активи підприємства, що мають матеріальну форму, використовуються у виробничій діяльності і включають засоби праці та елементи виробництва, що піддаються обробці в процесі виготовлення продукції |
|
9 |
Оборотні засоби,(активи) |
Активи підприємства, що призначені для реалізації, споживання протягом операційного циклу, а також кошти та їх еквіваленти |
|
10 |
Засоби праці, продукти праці |
Засоби праці, включаючи необоротні активи. Продукти праці, включаючи готову продукцію та товари |
|
11 |
Предмети праці |
Речовинні (матеріальні) елементи виробництва, що піддаються обробці в процесі виробництва, використовуються одноразово і повністю переносять свою вартість на новостворений продукт |
|
12 |
Складські запаси |
Резерви активів, що мають товарну форму, призначені для продажу чи виробничого використання та знаходяться на складах |
|
13 |
Товарні запаси |
Резерви активів, що мають товарну форму і призначені винятково для продажу |
|
14 |
Товарно-виробничі запаси |
Матеріальні елементи господарської діяльності, призначені для обробки чи використання в процесі виробництва чи реалізації |
|
15 |
Товарно-матеріальні запаси (активи) |
Активи підприємства, що мають матеріальну форму, включають оборотні і необоротні засоби, що використовуються у виробничій діяльності або призначені для продажу |
До виробничих запасів належать матеріали, паливо, запасні частини, насіння та корми, а також малоцінні та швидкозношувані предмети. Без забезпечення підприємств необхідними матеріальними цінностями неможливий виробничий процес, залежить від повноцінного та своєчасного забезпечення сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, необхідним інструментом та іншими матеріальними ресурсами.
Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю, і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти новими. [32, 312]
Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж -- товаром.
Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.
До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.10, 29
Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. В П(С)БО 9 використовуються наступні специфічні терміни:
Одиниця бухгалтерського обліку запасів -- це їх найменування або однорідна група (вид). Такою одиницею може бути вид, сорт, марка запасу, тобто кожен номенклатурний номер.
- Первісна вартість запасів -- сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.
- Чиста вартість реалізації запасів -- це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайно діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
- Справедлива вартість -- сума, за якою можна обміняти актив чи гасити заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.
- Подібні запаси -- це запаси, які мають однакове функціональне вивчення і подібну справедливу вартість. 5, 98
Таблиця 1.2
Складові запасів для цілей бухгалтерського обліку
№ з.п. |
Складові запасів |
Шифр рахунків згідно Плану рахунків |
|
1. |
Сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб |
20 |
|
2. |
Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом) |
21 |
|
3. |
Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються менше одного року або протягом нормального операційного циклу, якщо вія більше одного року |
22 |
|
-4. |
Незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, виконують роботи та надають послуги, складається з втрат на виконанням незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством не визнано доходу |
23 |
|
5. |
Готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом |
26, 27 |
|
6. |
Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються з метою продажу |
28 |
Вимоги П(С)БО 9 „Запаси” розповсюджуються не на всі оборотні активи підприємства. До складу запасів не включаються активи, оцінку яких регулюють інші Стандарти. Для цілей бухгалтерського обліку у П(С)БО9 визначено складові запасів, що перераховані у таблиці І.2.
Під виробничими запасами згідно П(С)БО 9 розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Рисунок 1.2. Класифікація запасів: економічний аспект
Запаси підприємства займають особливе місце у складі його майна та домінуючі позиції у його структурі витрат. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, що формують економічні (виробничі) ресурси.
З метою правильної організації обліку запасів важливе значення має їх класифікація, яка здійснюється за ознаками, що представлені у рисунку № І.2. В залежності від ролі, яку відіграють виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони поділяються на окремі класифікаційні групи:
- сировина;
- основні й допоміжні матеріали;
- купівельні напівфабрикати;
- незавершене виробництво;
- малоцінні та швидкозношувані предмети;
- молодняк тварин і тварин на відгодівлі.
Сировина і матеріали -- це предмети праці, з яких виготовляють продукцію та які утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.
В свою чергу, сировина -- це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, нафта, руда тощо), а матеріали - продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).
Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
У зв'язку з особливістю використання в групі допоміжних матеріалів окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.
Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).
До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки тощо). Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.
Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.
Матеріали передані в переробку - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.
Запасні частини - оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання і машин (в тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання і машин за замовленням сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.
Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням продукції сільського господарства в межах своєї звичайної діяльності.
Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою, (складанням) деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
Напівфабрикати -- це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва -- це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).
В окрему групи виділені малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує 1 року, які є, в основному, засобами праці.
Бухгалтерський облік операцій з ТМЦ повинен забезпечити:
- перевірку правильності документального оформлення операцій поставки, відпуску, повернення та інші;
- документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових регістрах надходження, вибуття та переміщення в підприємстві ТМЦ;
- контроль за цінами на одержані і реалізовані товари;
- контроль за збереженням товарів і тари;
- контроль за розрахунками за товари;
- контроль за виконанням договорів;
- надання інформації про товарообіг, стан товарних запасів для управління торговельним процесом;
- проведення інвентаризацій, облік товарно-матеріальних недоліків.
Таблиця 1.3.
Задачі та методика управлінського обліку товарно-матеріальними ресурсами
Задачі управління товарно-матеріальними ресурсами |
Методика управлінського обліку |
Форми управлінського обліку товарно-матеріальними ресурсів |
|
Забезпечення необхідного розміру товарно-матеріальних ресурсів та постійний контроль за дотриманням встановлених норм та нормативів, як в цілому так і по окремих товарних групам. |
Отримання оперативної інформації про наявність товарно-матеріальних ресурсів на складах підприємства в розрізі ТМЦ Порівняння цих даних з нормативними. Проведення аналізу причин відхилення. Прийняття управлінського рішення |
"Звіт про залишки ТМЦ на склад і підприємства" |
|
Постійний контроль за дотриманням запланованої структури товарно-матеріальних ресурсів. |
Отримання оперативної інформації про наявність та структуру товарно-матеріальних ресурсів. Порівняння структури товарних ресурсів з планом. Проведення аналізу причин відхилення від планових показників. Прийняття управлінського рішення. |
“Звіт про залишки ТМЦ на складі підприємства” (потижнево) |
|
Формування системи постійного контролю за станом збереження товарно-матеріальних ресурсів, своєчасне виявлення залежалих ТМЦ, які не користуються попитом. |
Проведення планових та позапланових інвентаризацій на складах підприємства. Аналіз результатів проведених інвентаризацій стосовно стану збереження ТМЦ. Прийняття управлінських рішень. |
Акт інвентаризації ТМЦ (згідно плану чи наказу керівника підприємства) |
Задачі управлінського обліку товарно-матеріальних запасів, методика управлінського обліку та необхідні форми управлінського обліку для користування ними в управлінні товарно-матеріальними ресурсами приведені в таблиці 1.3.
Забезпечення виконання завдань, що виконуються бухгалтерським обліком залежить від правильної організації матеріальної відповідальності (бригадна і індивідуальна), звітності матеріально-відповідальних осіб, організації аналітичного обліку в бухгалтерії і на складах, ступеню автоматизації облікових робіт і використання новітнього технічного та програмного забезпечення.
1.2 Оцінка виробничих запасів в складі оборотних активів підприємства
В системі теоретичних основ формування та використання активів важливу роль відіграє концепція їх вартості. Вартість активів являє собою їх грошову оцінку, за якою вони обліковуються та використовуються в процесі господарської діяльності підприємства.[22, 20]
Вартість активів має безпосередній вплив на цілий ряд аспектів господарської діяльності підприємства:
- результати оцінки активів визначають об'єктивність бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності підприємства;
- цей показник визначає потребу в капіталі, який необхідний для формування активів;
- вартість активів суттєво впливає на рівень собівартості продукції (робіт, послуг) та на цінову політику підприємства;
- реальне відображення вартості активів визначає об'єктивність оцінки кінцевих результатів господарської діяльності підприємства у звітному періоді.
Об'єктивна економічна категорія "вартість активів" формується на підприємстві під впливом суб'єктивного вибору конкретних підходів до її оцінки, який визначається оціночною політикою конкретного підприємства. Така політика знаходить своє відображення а Наказі про облікову політику підприємства.
Важливою передумовою організації обліку виробничих запасів в складі оборотних активів підприємства є їх оцінка, правильність визначення якої суттєво впливає на точність визначення фінансових результатів підприємства. Вимогами П(С)БО 9 встановлено, що оцінка запасів здійснюється на наступних етапах їх руху:
- при надходженні запасів;
- при вибутті запасів;
- на дату складання звітності.
- Надходження запасів на підприємство відбувається в результаті наступних подій:
- придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;
- виготовлення власними силами;
- внесення (передачі) засновниками підприємства в якості внеску до статутного капіталу;
- безоплатної передачі;
- обміну на інші запаси.
Рисунок 1.3. Порядок формування первісної вартості запасів
Порядок оцінки запасів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів. Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.
Сутність кожної із систем обліку відображається в назві: при системі безперервного обліку надходження та витрачання товарно-матеріальних цінностей обліковуються постійно, день-у-день, при системі періодичного обліку -- при складанні звіту (раз на рік, квартал, місяць). При застосуванні періодичної системи оцінка вартості залишків запасів та собівартості проданої продукції проводиться в кінці облікового періоду. При застосуванні постійної системи така оцінка ведеться протягом всього облікового періоду.
Постійна система обліку запасів вимагає більших витрат праці, хоча при введенні комп'ютерних технологій можна значно зменшити такі витрати. При застосуванні періодичної системи наприкінці звітного періоду проводиться інвентаризація запасів, а при застосуванні постійної така інвентаризація не носить обов'язкового характеру. Отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення. П(С)БО визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів.
При надходженні запасів на підприємство їх первісна оцінка формується в порядку, який представлено в таблиці 1.4.
Первісна вартість виробничих запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з наступних фактичних витрат:
- сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).[28].
- інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Таблиця 1.4.
Оцінка запасів при надходженні
Шляхи надходження запасів |
Формування первісної вартості запасів |
|
Придбання |
Первісною вартістю записів є собівартість запасів, яка складається з фактичних втрат |
|
Виготовлення власними силами |
Первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва, їй визначається за положенням (стандартом) 16 "Витрат" (п. 10) |
|
Внесення до статутного капіталу |
Первісною вартістю визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства Їх справедлива вартість (п. 1.1) |
|
Одержання безоплатно |
Первісною вартістю визнається їх справедлива вартість (п. 12) |
|
Придбання в результаті обміну |
Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду (п. 13) |
Транспортно-заготівельні витрати, що виникають в процесі заготівлі (придбання) запасів можуть обліковуватись за одним із наступних варіантів:
- прямо включатись до собівартості запасів;
- відображатись на окремому субрахунку рахунків обліку запасів і щомісячно розподілятись між залишками запасів
Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку виробничих запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку виробничих запасів на кінець звітного місяця і сумою виробничих запасів, що вибули (використані, реалізовані, безплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості виробничих запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих виробничих запасів.
При визначенні собівартості придбаних виробничих запасів вираховуються торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті.
Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни “брутто” і метод ціни “нетто”. При використанні методу ціни “нетто” в обліку реєструється “чиста” вартість придбаних запасів відповідно до рахунку-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату. Метод ціни “брутто” передбачає відображення вартості придбаних запасів у повному обсязі, без знижки, незалежно від того використана вона чи ні.
Первісною вартістю виробничих запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за П(С)БО 16 “Витрати”.
Первісною вартістю виробничих запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.
Первісна вартість виробничих запасів, придбаних у результаті обміну на подібні об'єкти, дорівнює балансовій вартості переданих об'єктів. Подібні об'єкти - це об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Якщо балансова вартість переданих виробничих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих виробничих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих виробничих запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Первісна вартість виробничих запасів, що придбані в обмін (частковий обмін) на неподібні об'єкти, дорівнює справедливій вартості переданих об'єктів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну. Неподібні об'єкти - це об'єкти, які не мають однакового функціонального призначення та однакової справедливої вартості.
Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені:
- понаднормові втрати і нестачі запасів;
- проценти за користування позиками;
- витрати на збут;
- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 оцінка здійснюється за одним з наступних методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
- нормативних затрат;
- ціни продажу.
Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів може застосовуватись у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при невеликій номенклатурі товарів (на торгових підприємствах). Він передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Даний метод доцільно застосовувати до запасів, які мають значну вартість.
При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу базується на використанні комп`ютеризованих технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики. Можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причини різноманітності номенклатури і великої кількості однакових запасів.
Метод середньозваженої собівартості передбачає, що відповідно до формули середньозваженої собівартості собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.
Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці незалежно від ціни придбання. Облік по партіях не ведеться. Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається в залежності від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітній період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання запасів).
Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Проблема даного методу полягає, головним чином, в складності вистежування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто.
Метод ФІФО (first in - first out): першими відпускаються запаси, що надійшли раніше. Метод базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною.
Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів. Цей метод найчастіше застосовується для таких запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватись у першу чергу, щоб уникнути збитків від псування.
Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької Інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призводить до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.
Метод ЛІФО (last in - first out): першими відпускаються запаси, що надійшли останніми. Оцінка запасів за. методом ЛІФО базується на умові, що запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження, тобто запаси використовуються і відповідно обліковуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство. Рух вартості запасів при застосуванні методу ЛІФО протилежний до руху вартості запасів при застосуванні ФІФО.
Перевага цього методу полягає в тому, що більш висока собівартість проданої продукції в більшій мірі відповідає вартості поповнення запасів, необхідних для продовження функціонування підприємства. Вказаний метод ігнорує фізичне старіння запасів і забезпечує правильні результати при обліку запасів, які швидко псуються.
Недоліком методу ЛІФО є те, що запаси в балансі відображаються за більш давніми цінами.
Згідно П(С)БО 9 якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то у примітках до фінансової звітності наводиться різниця між вартістю запасів, яка відображена на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартості, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації. При цьому розрахунки повинні проводитись за кожним найменуванням запасів окремо.
Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.
Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Описаний метод на практиці застосовується досить рідко.
Оцінка вибуття запасів за цінами продажу базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгової націнки товарів. Оцінка за цінами реалізації застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки товарів.
Цей метод застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів з сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів .
В таблиці І.5. узагальнено основну інформацію про методи ідентифікованої вартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО.
Таблиця 1.5.
Зміст методів оцінки запасів
Метод оцінки |
Як оцінюються відпущені (використані) запаси |
Як оцінюються залишки запасів |
|
Ідентифікованої вартості |
За цінами конкретних партій |
За цінами конкретних партій |
|
Середньозваженої собівартості |
За середніми цінами з урахуванням залишку запасів на початок періоду та їх надходжень |
За середніми цінами з урахуванням задишку запасів на початок періоду та їх надходжень |
|
ФІФО |
За цінами перших надходжень |
За цінами останніх надходжень |
|
ЛІФО |
За цінами останніх надходжень |
За цінами перших надходжень |
Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення прибутку.
Дані оцінки при одній системі часто можуть відрізнятися від оцінки, отриманої при застосуванні іншої системи. Ця відмінність виникає через різницю у часі проведення оцінки вартості залишків запасів.
Вибір методу оцінки використаних запасів може суттєво впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції. Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприятиме збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства. Підприємство повинне використовувати обраний метод постійно.
Вихідні дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для вишукування резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм їх витрат, забезпечення належного зберігання матеріалів, їх збереження.
З метою збереження об`єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності згідно П(С)БО 9 вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю; чистою вартістю реалізації.
Уцінка запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли Чиста вартість їх реалізації стає меншою за собівартість або балансову вартість, тоді, коли запаси подешевшали, застаріли, зіпсувались або втратили свою первісну цінність. Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається як витрати того періоду, коли була здійснена їх переоцінка (стаття “Інші операційні затрати” Звіту про фінансові результати).
Часткове списання запасів до чистої вартості реалізації відповідає принципу обачності, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.
Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів. Такий підхід також має назву консерватизму. Окрім принципу консерватизму цей підхід спирається також на принцип співвіднесення доходів і витрат.
Якщо чиста вартість реалізації запасів у наступному періоді зросте, то необхідно сторнувати суму часткового списання балансової вартості запасів, але таким чином, щоб нова балансова вартість запасів була оцінена за меншим із двох показників: собівартість або “переоцінена” чиста вартість реалізації. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їхню собівартість. Дооцінка обмежена сумою попередньої уцінки.
ІІ. Організація обліку наявності та використання виробничих запасів
2.1 Організація документального оформлення операцій руху і наявності виробничих запасів та їх первинний облік
Правильна і раціональна організація обліку виробничих запасів забезпечується чіткою системою документообігту і суворим порядком оформлення операцій щодо руху матеріалів.
Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів. Основні первинні документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів, наведені в таблиці № 2.5.
Для забезпечення розрахунків за виробничі запаси (незалежно від факту заключеного письмового договору або усної домовленості щодо поставки) від постачальника на адресу підприємства виставляється „Рахунок-фактура”. В рахунку-фактурі зазначається вся необхідна інформація, яка вказується підприємством у банківських платіжних документах: найменування постачальника і покупця; назви і коди обслуговуючих банків; номери розрахункових рахунків підприємств; найменування виробничих запасів, за які буде проведено оплату та сума як без, так із урахуванням ПДВ (за умови, якщо постачальник є платником такого податку).
Надходження рахунку-фактури від постачальника здійснюється заздалегідь з метою отримання від даного підприємства за передоплатою передбаченої суми або разом із надходженням виробничих запасів. В залежності від умов заключеного договору доставка придбаних виробничих запасів може забезпечуватися як силами постачальника, так і силами самого підприємства.
З метою одержання від постачальника виробничих запасів по факту здійсненої передоплати або лише на підставі заключеного договору бухгалтерія видає представнику підприємства „Довіреність на одержання цінностей” (форма № М-2), зареєстровану у “Журналі реєстрації довіреностей” (форма № М-3).
Таблиця 2.5.
Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запаси
Код форми |
Назва форми |
|
М-1 |
Журнал обліку вантажів, що надійшли |
|
М-2 |
Довіреність |
|
М-2а |
Акт списання бланків довіреностей |
|
М-3 |
Журнал реєстрації довіреностей |
|
Прибутковий ордер |
||
М-7 |
Акт про приймання матеріалів |
|
М-8 |
Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий відпуск |
|
М-9 |
Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань матеріалів) |
|
М-10 |
Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів |
|
М-11 |
Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів |
|
М-12 |
Картка складського обліку матеріалів |
|
Реєстр приймання-здачі документів |
||
М-14 |
Відомість обліку залишків матеріалів на складі |
|
М-15 |
Акт про приймання устаткування |
|
М-15а |
Акт приймання-передачі устаткування до монтажу |
|
М-16 |
Матеріальний ярлик |
|
М-17 |
Акт про виявлені дефекти устаткування |
|
М-18 |
Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу |
|
М-19 |
Матеріальний звіт |
|
М-20 |
Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (бланк суворої звітності) |
|
М-21 |
Інвентаризаційний опис |
|
М-22 |
Акт на списання матеріалів відкритого зберігання |
|
М-23 |
Акт про витрату давальницьких матеріалів |
|
М-26 |
Картка обліку устаткування для встановлення |
|
М-28 |
Лімітно-забірна картка (для будівельних організацій) |
|
М-28а |
Лімітно-забірна картка |
При виписуванні довіреності перелік виробничих запасів, які належить отримати по ній (графа „Найменування цінностей” у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості запасів для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) виробничих запасів. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства.
Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних виробничих запасів за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів. Довіреність на одержання виробничих запасів, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, на підприємстві видається на календарний місяць.
У випадку надходження виробничих запасів без супровідних документів або при невідповідності кількісних та якісних показників виробничих запасів, що надійшли із цими супровідними документами, складається “Акт про приймання матеріалів” (за формою № М-7).
Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа). У цій комісії обов'язковою є участь представника постачальника, а за його відсутності Ї представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих виробничих запасів. За наявності приймального акту прибутковий ордер не виписується.
На підприємстві трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. В цьому випадку виробничі запаси оприбутковуються на склад за існуючими запропонованими цінами або виходячи з оцінки попередніх поставок аналогічних виробничих запасів. Також, в обов'язковому порядку, відділ постачання підприємства виписує наказ складу про прийом вантажу без документів.
Всі документи на оприбуткування запасів складаються в день їх надходження на склади підприємства.
виробничий запас облік аудит
В таблиці № 2.6. відображені основні операції з надходження виробничих запасів та реквізити документів, які при цьому заповнюються.
Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються у виробництво для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.
Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпуск виробничих запасів в комори цехів розглядається як внутрішнє переміщення.
Таблиця 2.6
Основні реквізити документів, що характеризують надходження виробничих запасів
Операції з надходження виробничих запасів |
Основні реквізити, що характеризують надходження виробничих запасів |
|
Придбання виробничих запасів у постачальника |
Дата надходження, постачальник, склад, вид, операції |
|
Придбання виробничих запасів підзвітними особами в порядку закупівлі дрібних партій за готівку |
Вид операції, склад, постачальник (найменування, код), дата надходження |
|
Оприбуткування виробничих запасів, виготовлених в цехах власного виробництва |
Найменування, сорт, розмір, номенклатурний номер |
|
Оприбуткування виробничих запасів від ліквідації основних засобів |
Кількість (за документом, фактично), ціна (облікова) за одиницю, найменування |
|
Внутрішнє переміщення (зі складу на склад) |
Одиниця виміру (найменування, код) |
|
Оприбуткування виробничих запасів в результаті перетворення на непридатні малоцінні засоби праці |
Вартість (за обліковими цінами) |
|
Оприбуткування лишків, виявлених після проведення інвентаризації |
Сума транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікової ціни |
При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:
- запаси обліковуються за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності з нормативами витрат на визначений обсяг виробництва;
- відпуск, як правило, здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально-технічного постачання чи плановим відділом;
- з головним бухгалтером узгоджуються списки осіб, яким надано право вимагати зі складів запаси, а також беруться зразки їх підписів.
Ці дані повинні бути повідомлені працівникам складів (комор). Запаси на виробництво видаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів тощо, які офіційно призначаються для їх отримання.
Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи на адміністративні чи інші потреби.
Основні первинні документи, якими оформлюють операції відпуску, виробничих запасів представлені в таблиці № 2.7.
Таблиця 2.7.
Первинні документи, якими оформляються відпуск виробничих запасів
№ форми |
Назва форми |
Призначення документу |
|
М-8, 8-а, 9,9-а |
Лімітно-забірна карта |
Лімітно-забірна картка призначена для оформленій відпуску матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, в також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску запасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску запасів в межах норм ліміту |
|
М-10,М-10а, М-11 |
Вимога |
Заповняється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб |
|
М-14, М-15 |
Накладна на відпуск матеріалів на сторону |
Застосовується дня оформленім відпуску матеріалів виробничим одиницям об'єднанням чи стороннім організаціям |
Організація первинного обліку сировини і матеріалів на складі та в бухгалтерії залежить від обраного методу обліку , який передбачає порядок та послідовність ведення обліку матеріалів, види облікових регістрів, їх кількість, взаємозвірку результатів тощо.
Найчастіше підприємствами обирається один із наступних методів:
- Кількісно-сумовий;
- Оперативно-бухгалтерський.
При кількісно-сумовому методі і в бухгалтерії і на складі ведеться кількісно-сумовий облік матеріалів, що є неефективним та збільшує трудові затрати облікового апарату.
Таблиця 2.8
Розподіл функцій між бухгалтерією та складом при оперативно-бухгалтерському (сальдовому) методі обліку запасів
Склад |
Бухгалтерія |
|
Аналітичний облік в розрізі номенклатурних номерів запасів в карточках складського обліку |
Контроль за кількісним обліком руху запасів на складах, правильністю записів в карточках складського обліку та розрахунком залишку в момент приймання документів на складі |
|
Оформлення (виписка) документів на оприбуткування запасів |
Таксування первинних документів по обліковим цінам |
|
Відпуск запасів за документами |
Ведення облікових регістрів з руху матеріалів в двох оцінках: обліковій та фактичній в розрізі груп запасів по складам |
|
Складання реєстрів документів на прихід та розхід і передача їх разом з відповідними документами в бухгалтерію |
Таксування відомості обліку залишків матеріалів складів по обліковим цінам |
|
Заповнення відомостей обліку залишків матеріалів шляхом перенесення їх з карточок (в кількісному виразі) та передача їх в бухгалтерію |
Взаємозвірка сумових підсумків відомості обліку залишків з показниками бухгалтерії |
Оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод є більш прогресивним та раціональним. Його основні принципи передбачають наступні положення:
- оперативність та бухгалтерську достовірності кількісного обліку на складі за допомогою карточок складського обліку, які ведуться матеріально-відповідальними особами;
- систематичний контроль працівників бухгалтерії безпосередньо на складі а правильним та своєчасним документуванням операцій з руху сировини та матеріалів та веденням складського обліку;
- перевірка відповідності фактичних залишків матеріалів в натуральних (кількісних) вимірниках даним складського обліку;
- здійснення в бухгалтерії обліку руху матеріалів тільки в грошовому виразі по обліковим цінам та по фактичній собівартості в розрізі груп матеріалів за місцями їх збереження та в розрізі їх номенклатурних номерів;
- систематичне підтвердження (взаємозвірка) даних складського та бухгалтерського обліків шляхом співставлення залишків матеріалів за даними складського (кількісного) обліку з залишками матеріалів за даними бухгалтерського обліку.
Оперативно-бухгалтерський метод обліку сировини та матеріалів передбачає певний розподіл функцій між працівниками бухгалтерії та складу, який відображено в таблиці № 2.8.
Інформація, яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.
Для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.
Від правильності документального оформлення операцій з находження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.
2.2 Організація аналітичного і синтетичного обліку наявності та використання виробничих запасів
Розглянута в першому розділі класифікація сировини та матеріалів в складі запасів підприємства за їх призначенням та застосуванням у виробничому процесі використовується у бухгалтерії для організації та ведення аналітичного та синтетичного обліку.
З метою одержання деталізованої інформації та ефективного управління запасами, до окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків відкриваються рахунки аналітичного обліку. Аналітичний облік запасів дозволяє визначити їх обсяг в цілому і за кожним видом окремо. Кожна група матеріалів обліковується на відповідному рахунку або субрахунку. В таблиці № 2.9. представлено субрахунки, та напрямки аналітичного обліку по рахунку 20 “Виробничі запаси”.
Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури-цінники, де також вказують одиницю виміру і, по можливості, облікову ціну запасу.
Таблиця 2.9
Організація аналітичного обліку виробничих запасів
№ з.п |
Субрахунки рахунку 20 “Виробничі запаси” |
Напрямки аналітичного обліку |
|
1 |
201 “Сировина і матеріали” |
В розрізі видів та груп сировини, місць зберігання та матеріально-відповідальних осіб |
|
2 |
202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” |
В розрізі купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, місць зберігання та матеріально-відповідальних осіб |
|
3 |
203 “Паливо” |
В розрізі видів палива, місць його зберігання та матеріально-відповідальних осіб |
|
4 |
204 “Тара і тарні матеріали” |
В розрізі видів тари і тарних матеріалів, місць зберігання та матеріально-відповідальних осіб |
|
5 |
205 “Будівельні матеріали” |
За видами (групами) та окремими об`єктами |
|
206 “Матеріали, передані у переробку” |
Подобные документы
Економічна сутність запасів, класифікація та оцінка. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві. Документальне оформлення їх наявності, руху та вибуття, синтетичний та аналітичний облік, проведення інвентаризації. Удосконалення обліку запасів.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 05.03.2014Поняття виробничих запасів як активів підприємства, особливості їх класифікації. Нормативно-правова база обліку виробничих запасів. Організація обліку надходження та наявності виробничих запасів. Головні шляхи удосконалення обліку виробничих запасів.
курсовая работа [81,9 K], добавлен 10.12.2014Оцінка виробничих запасів в умовах ринкових відносин, проблема їх ефективного використання. Організація обліку виробничих запасів на прикладі ПАТ "Тормаш", документальне оформлення їх наявності та руху. Аудит стану та збереження виробничих запасів.
дипломная работа [260,0 K], добавлен 09.11.2013Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства. Документальне оформлення і автоматизація синтетичного та аналітичного обліку операцій з руху виробничих запасів та відображення результатів їх руху в ГНК "Гетьман".
курсовая работа [48,7 K], добавлен 30.06.2014Економічна сутність та класифікація виробничих запасів. Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства. Методи оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво. Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості.
дипломная работа [337,7 K], добавлен 24.08.2015Оцінка динаміки, складу і структури виробничих запасів підприємства. Аналіз ефективності їх використання. Особливості їх документального оформлення, аналітичного, синтетичного та управлінського обліку. Організація процесу контролю і аудиту запасів.
дипломная работа [2,0 M], добавлен 08.06.2015Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТЗОВ "Компанія Технопол". Особливості документального оформлення руху виробничих запасів. Характеристика синтетичного та аналітичного обліку виробничих запасів. Шляхи удосконалення системи бухгалтерського обліку.
курсовая работа [36,2 K], добавлен 20.08.2010Економічний зміст виробничих запасів. Нормативно-правова база, що регулює питання обліку виробничих запасів. Методика аналізу виробничих запасів на підприємстві. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів.
дипломная работа [152,5 K], добавлен 11.07.2008Економічна сутність, оцінка і класифікація виробничих запасів. Документальне оформлення операцій з виробничими запасами на підприємстві. Організація складського обліку, синтетичний та аналітичний облік операцій з виробничими запасами та їх автоматизація.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 20.08.2010Теоретичні основи обліку виробничих запасів на підприємствах України. Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік виробничих запасів. Організація обліку виробничих запасів в частині паливно-мастильних матеріалів на ВАТ "Криворіжхліб".
курсовая работа [89,6 K], добавлен 21.11.2010