Аудиторські докази

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Аудит»

ЗМІСТ

1. ДЖЕРЕЛА І ПРОЦЕДУРИ ОТРИМАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ ТА ВИМОГИ, ЩО ДО НИХ ВИСУВАЮТЬСЯ

2. АУДИТ ГРОШОВИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ГРОШОВИХ КОШТІВ У ДОРОЗІ

3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. ДЖЕРЕЛА І ПРОЦЕДУРИ ОТРИМАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ ТА ВИМОГИ, ЩО ДО НИХ ВИСУВАЮТЬСЯ

Відповідно до Національного нормативу аудиту № 14 "Аудиторські докази", аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила можливість підготувати аудиторський висновок.

Аудиторські докази отримуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість. У деяких випадках докази можуть бути отримані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Термін "аудиторські докази" означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються із первинних документів і облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Для одержання аудиторських доказів щодо відповідності і структури та ефективності функціонування системи обліку використовують тести систем контролю та процедури перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази та їх зміст залежать від способів їх отримання. Аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об'єкта аудиту й одержує об'єктивну і повну характеристику. В іншому випадку аудитор використовує дані внутрішнього аудиту, інформацію, отриману від керівництва підприємства або третіх осіб. При цьому він може отримати другорядні докази про стан об'єктів аудиту. До цих доказів він повинен ставитись упереджено, оскільки на практиці можуть з'явитися факти, що їх спростовують.

Вивчення матеріалів попередніх перевірок і результатів проведення внутрішнього аудиту є другорядними доказами правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності даних бухгалтерської звітності. Незважаючи на наявність другорядних доказів, аудитор мусить переконатися в їх правильності і правдивості.

Аудиторські докази бувають таких видів:

- внутрішні - інформація, отримана від клієнта в письмовій або в усній формі;

- зовнішні - інформація, отримана від третіх осіб у письмовому вигляді;

- змішані - інформація, отримана від клієнта в письмовій чи усній формі і підтверджена третьою стороною у письмовому вигляді.

Найбільшу цінність і достовірність для аудиторської фірми становлять зовнішні докази, далі за ступенем цінності і достовірності йдуть змішані докази і внутрішні докази.

Докази, отримані самою аудиторською фірмою, є достовірнішими, ніж докази, які наведені економічними суб'єктами.

У процесі підготовки аудиторського висновку використовують документовані докази. Документованими називаються докази, що містяться в конкретних документах. Докази у формі документів і письмових свідчень зазвичай достовірніші, ніж усні показання. Аудитор зобов'язаний використовувати докази, які б дали змогу забезпечити високу якість аудиторського висновку стосовно передбаченого в договорі на проведення аудиту підприємства.

Аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, до яких відносять:

- необхідність;

- достатність;

- обґрунтованість;

- правильність (достовірність).

На підготовчому етапі надання аудиторських послуг важливо визначити їх об'єкти і встановити, які докази необхідні, щоб скласти аудиторський висновок.

Під достатністю доказу розуміють обсяг інформації, яка достатня для визначення стану об'єкта аудиту. Якщо аудиторський доказ одержано за результатом суцільної перевірки руху господарських операцій, то аудитор може бути впевнений у повноті отриманої характеристики об'єкта аудиту і скласти відповідний аудиторський висновок. Коли ж аудиторський доказ містить дані, отримані за допомогою вибіркового дослідження об'єкта контролю, то, приймаючи на їх основі остаточне рішення, аудитор допускає певний ступінь ризику.

Критерії достатності і необхідності взаємно пов'язані і стосуються аудиторських свідчень, отриманих як під час тестування систем контролю, так і застосовуючи процедури перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських свідчень, а необхідність - їх якості і надійності та відповідності конкретному твердженню.

На аудиторську думку про достатність і необхідність аудиторських свідчень впливає низка факторів, а саме:

- оцінка аудитором характеру і розміру ризику, властивого на рівні як фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи класу операцій;

- характер систем обліку і внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;

- значущість питань, які вивчаються і розглядаються;

- досвід, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок;

- результати аудиторських процедур, включно з можливими виявленими випадками шахрайства чи помилок;

- джерело і надійність отриманої інформації.

Обґрунтованість аудиторського доказу забезпечується тоді, коли він містить дані, наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності та інших документах, зміст яких підтверджується підписами конкретних виконавців.

Під правильністю розуміють вимогу, відповідно до якої в аудиторському доказі мають бути наведені всебічно (формально, арифметичне і логічно) перевірені аудитором дані.

Дотримання вказаних вище вимог забезпечує одержання достовірної інформації про стан об'єктів аудиту, необхідної для складання аудиторського висновку

Якість доказів залежить від їхніх джерел. Найціннішими вважаються відомості, зібрані аудитором у результаті вивчення господарських операцій клієнта. Аудиторський ризик зменшується, якщо аудитор використовує докази, отримані з різноманітних джерел і різні за формами подання. Якщо докази, отримані із одного джерела, суперечать доказам, добутим з іншого джерела, аудитору необхідно використовувати додаткові аудиторські процедури. Це дасть змогу розв'язати цю суперечність і бути впевненим у достовірності зібраних доказів та обґрунтованості отриманих висновків.

Залежно від змісту об'єкта контролю аудитор вибирає відповідні джерела інформації, які дають повну характеристику досліджуваного об'єкта. Такими джерелами можуть бути:

- дані первинних документів, у яких відображається зміст відповідних господарських операцій чи первинних звітів, де містяться узагальнюючі дані про об'єкт контролю за певний період;

- облікові регістри, де узагальнюється і нагромаджується інформація з відповідних документів і звітів у розрізі їх економічного змісту;

- Головна книга - регістр синтетичного обліку, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду та обороти за дебетом і кредитом відповідних рахунків бухгалтерського обліку;

- бухгалтерська звітність;

- плани, кошториси, калькуляції, розпоряджувальні документи (накази, розпорядження і т.д.);

- матеріали перевірок, проведених державними податковими інспекціями, органами державної контрольно-ревізійної служби та іншими органами управління;

- матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства, у тому числі за результатами раптових перевірок та інвентаризацій:

- основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків тощо.

- дані, отримані аудитором під час проведення документального і фактичного контролю об'єктів аудиту;

- письмові та усні заяви робітників підприємства і третіх осіб стосовно змісту досліджуваних об'єктів.

У міжнародних стандартах аудиту вказано, що коли аудиторські докази, отримані з різних і незалежних один від одного джерел, збігаються, то це має кумулятивний ефект. Іншими словами, достовірність подібних доказів, взятих разом, вища від простої суми таких доказів, взятих окремо.

Отримані в ході аудиту докази необхідно обов'язково документувати, тобто відображати в робочих документах аудитора. Вимоги до змісту, оформлення і порядку зберігання робочої документації аудиту визначені в Національному нормативі аудиту № 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки".

Для збору аудиторських доказів застосовуються різні процедури. Аудиторська процедура - це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою застосування однієї чи кількох із вказаних нижче процедур:

- перевірка;

- спостереження;

- опитування та підтвердження;

- підрахунок;

- аналітичні процедури.

Перевірка складається із вивчення бухгалтерських регістрів, документів чи матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських регістрів і документів дає аудиторські докази різного рівня надійності залежно від їх характеру, джерела отримання й ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, відносять: документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються на підприємстві.

Процедура спостереження полягає в нагляді за процесами чи процедурами, які виконуються іншими особами.

Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства чи за його межами. Опитування може варіювати від формальних письмових записів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати інформацію, якою аудитор раніше не володів чи яка підтверджує аудиторські докази. Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає пряме підтвердження сум дебіторської заборгованості, зв'язуючись із боржниками підприємства.

Процедура підрахунку полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або в самостійному здійсненні підрахунків.

Аналітичні процедури передбачають аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників. Визначення понять перевірки, процедури спостереження, опитування, аналітичної процедури дає Національний стандарт № 14.

Для того щоб отримати аудиторські докази залежно від змісту об'єктів аудиту та умов їх дослідження, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального і фактичного контролю.

Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом.

З метою отримання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, при цьому аудитор установлює їх законність, доцільність та достовірність.

Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням та інструкціям відповідних органів управління.

Доцільність операцій визначається їх цілеспрямованістю на виконання завдань, які стоять перед підприємством за умов дотримання законності.

Слід зазначити, що операція може бути законною, але недоцільною, і навпаки. Наприклад, за рахунок коштів капіталовкладень придбано верстат, у якому на цей період не було необхідності. Така операція є законною, але недоцільною. Це дає змогу аудитору зробити висновок про недоцільність використання коштів на капітальні вкладення.

Достовірність господарської операції встановлюється під час формальної і арифметичної перевірки документів.

Основними прийомами фактичного контролю, які застосовуються з метою отримання аудиторських доказів, є: інвентаризація; контрольний замір; експертна оцінка; спостереження на місцях; контрольний запуск сировини і матеріалів на виробництво та ін.

Інвентаризація - методичний прийом контролю фактичного стану підконтрольних об'єктів, здійснюваний з метою забезпечення збереження цінностей і раціонального використання їх у фінансово-господарській діяльності. Під час інвентаризації установлена наявність (фактична) майна приводиться у відповідність з даними поточного обліку. Таким чином, на основі зіставлення фактичних даних за об'єктами контролю з відповідними даними бухгалтерського обліку з'ясовується стан об'єкта, який перевіряється (надлишок чи нестача цінностей і грошових коштів; реальна чи нереальна дебіторська і кредиторська заборгованість тощо).

Документи, які відображають результати інвентаризації, є доказом фактичного стану цінностей на певну дату, підтвердженого підписами членів інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальних осіб. Таким чином, у ході інвентаризації аудитор отримує докази стосовно реальності активів і пасивів, які перевіряються.

Контрольні заміри робіт - прийом фактичного контролю, що застосовується під час перевірки виконаних будівельно-монтажних робіт та проведення фактичного контролю обсягів виробництва, робіт і послуг. За допомогою цього методу аудитор перевіряє правильність звітних даних щодо виконання будівельних, монтажних і ремонтних робіт з метою отримання аудиторського доказу про достовірність відображених в обліку обсягу та вартості робіт.

У процесі аудиту для отримання доказу правильності складання проектно-кошторисної та іншої технічної документації або для підтвердження якості готової продукції і виконаних робіт застосовується експертна оцінка. Для цього залучають спеціаліста необхідної кваліфікації - експерта. Висновок експерта використовується як аудиторський доказ.

Прийом обстеження на місцях застосовується аудитором для отримання ряду доказів, наприклад, для підтвердження готовності об'єктів, побудованих за рахунок власних капіталовкладень, до введення їх в експлуатацію; об'єктів основних засобів після ремонту; дотримання інструкцій щодо зберігання, оприбуткування, відпуску і вивозу матеріальних цінностей і т.д.

З метою отримання доказів про правильність застосування норм витрат на виробництво продукції, сировини і матеріалів аудитор застосовує прийом контрольного запуску сировини і матеріалів на виробництво. Для цього залучаються спеціалісти-технологи. Результати контрольного запуску оформляються актом, де обов'язково вказується, хто проводив перевірку (склад комісії, прізвища працівників, які брали участь у запуску); назва, кількісна та якісна характеристика сировини або основних матеріалів, направлених на перероблення; вихід продукції чи напівфабрикатів за нормативним розрахунком; фактичний випуск; назва та кількість отриманих і безповоротних відходів.

Під час аудиту для отримання аудиторських доказів широко використовуються такі основні прийоми документального контролю, як зустрічна перевірка документальних даних, техніко-економічні рахунки, нормативна перевірка тощо.

Зустрічна перевірка документів застосовується з метою встановлення достовірності операцій, зафіксованих у документах. Цей прийом дає можливість виявити факти часткового або повного неоприбуткування матеріальних цінностей на підприємстві, одержаних від постачальників або з оптових баз.

Для виявлення подібних випадків потрібна письмова відповідь на запитання аудитора про обсяг і дату відпуску матеріалів, їхню вартість. Письмова відповідь підлягає зустрічній перевірці з документами підконтрольного підприємства.

Зустрічна перевірка документів дає змогу виявити випадки крадіжок, які вуалюються виправленням даних в окремих документах, складанням нових, підробних документів та заміною ними справжніх; неправильним відображенням на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій або невідображенням їх у бухгалтерському обліку.

Техніко-економічні розрахунки проводяться аудитором під час отримання доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильність складання кошторисів загально-виробничих та загальногосподарських витрат, капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції або будівельних матеріалів на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт тощо.

Прийом нормативної перевірки застосовується аудитором для отримання доказів про виконання певного завдання.

Виявлені при цьому відхилення підлягають ретельному вивченню з метою встановлення причин їх виникнення і відповідальних осіб. На основі отриманих даних аудитор дає оцінку виконання показників і розробляє пропозиції, які дадуть змогу попередити в подальшому виникнення відхилень негативного характеру.

Під час проведення аудиту й отримання аудиторських доказів застосовується прийом взаємного контролю операцій. Цей прийом здійснюється аналогічно зустрічній перевірці документів. Але при цьому досліджують документи, які ведуться за операціями, що виконуються на підприємстві, котре контролюється. Контролю підлягають первинні документи, облікові регістри, машинограми. Перевірка здійснюється за допомогою вивчення і зіставлення окремих реквізитів, які повторюються в ряді документів і відображають взаємозв'язані операції.

За наявності в аудитора сигналів про крадіжку товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів, не виявлених проведеними на підприємстві інвентаризаціями, застосовується прийом хронологічної перевірки руху вказаних цінностей. Це дає змогу виявити необліковані товарно-матеріальні цінності, тобто наявні цінності, оприбуткування яких не підтверджено документами; відпуск цінностей, не зафіксованих у документах тощо.

На практиці застосовуються й інші методи документального контролю для розкриття змісту здійснених господарських операцій та процесів і підтвердження їх законності, достовірності й правильності.

Виявлені за допомогою прийомів документального і фактичного контролю докази порушень чинного законодавства, постанов уряду, інструкцій аудитор систематизує і використовує в подальшому під час складання висновків за результатами аудиторської перевірки. Чим більше свідчень буде зібрано під час аудиту, тим обгрунтованішим буде висновок.

Якість аудиторських доказів пов'язана з рівнем ризику і з рівнем суттєвості. Так, в умовах високого властивого ризику контролю потрібно більше достовірних доказів (тих, до яких вищий рівень довіри), а рівень допустимої помилки встановлюється вищим. За умов низького властивого ризику та ризику контролю аудитор може довіряти внутрішнім свідченням (документам, що є на підприємстві), рівень суттєвої помилки знижується.

2. АУДИТ ГРОШОВИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ГРОШОВИХ КОШТІВ У ДОРОЗІ

аудиторський доказ інвентаризація грошовий

Згiдно з Положенням (стандартом) бухгалтерського облiку 4 "3віт про рух грошових коштiв", затвердженим наказом Мiнiстерства фiнансів України вiд 31.03. 1999р. № 87, пiд грошовими коштами слiд розумiти готівку, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.

Перевiряючи правильнiсть ведення бухгалтерського облiку грошових коштiв пiдприємства аудитор керується i дотримується норм чинного законодавства України. Основні нормативно-законодавчi акти щодо операцiй, пов'язаних з рухом грошових коштiв:

- Закон України "Про бухгалтерський облiк i фінансову звiтнiсть в Україні" вiд 16 липня 1999р. № 996-XIV (зі змінами і доповненнями);

- Закон України "Про внесення змін до закону України" Про оподаткування прибутку підприємств" вiд 22 травня 1997р. № 283/97 - ВР(зi змінами і доповненнями);

- Iнструкцiя з інвентаризації основних засобiв, нематеріальних активів, ТМЦ, грошовuх коштiв i документiв та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фiнансiв Украiни вiд 11 серпня 1994р. № 69 (зi змiнами i доповненнями вiд 22 листопада 2004р. № 731);

- Iнструкцiя про органiзацiю роботи з готiвкового обiгу у нацiональній валюті в Україні, затверджена постановою НБУ від 19 лютого 2001р.№ 69;

- Положення про ведення касових операцiй у національній валюті в Україні, затверджене постановою управління НБУ від 15 грудня 2004р. № 637 (зi змiнами i доповненнями від 10 серпня 2005р. № 227);

- Положення (стандарт) бухгалтерського облiку № 4 "Звіт про рух грошових коштiв" затверджене наказом МФУ від 31 березня 1999р. № 87 ( зі змінами і доповненнями від 22 листопада 2004р.);

- План рахунків бухгалтерського облiку активів, капіталу, зобов'язань господарських операцiй підприємств i органiзацій, затверджений наказом МФУ вiд 30 листопада 1999р. № 291;

- Указ Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обiгу готiвки" вiд 12.06. 95р. № 436/95;

- Постанова КМУ "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку," від 19.04.1993р.№ 283 та інші;

- Мiжнароднi стандарти аудиту: 120 "Концептуальна основа мiжнародних стандартiв аудиту"; 200-299 "Вiдповідальність": 300-399 "Планування"; 400-499 "Внутрішній контроль", 500-599 "Аудиторськi докази"; 610 "Розгляд роботи внутрішнього аудиту" 620 "Використання роботи експерта"; 700..720 "Аудиторська думка та звітність "; 800-810 "Спеціалізовані сфери"; 900-930 "Супутні послуги";

- МСЗО 2400 Завдання з огляду фінансових звітів;

- МСЗВ 3000 Завдання з надання впевненості;

- МСЗВ 3400 Перевipка прогнозованої фінансової інформації;

- МССП 4400 Завдання з використання погоджених процедур;

- МССП 4410 Завдання з підготовки фінансової інформації;

- ВПР (виклад полiтики ради) Визначення професійної кваліфікації бухгалтерiв;

- МППП (міжнародні професiйнi практичні положення) 1 Забезпечення якості професійних послуг.

Враховуючи значення грошових коштiв у кaci i касових операцій підприємства, перед аудитором стоять наступні завдання:

- пepeвірка разом з адміністрацією підприємства забезпечення умов збереження готівки в касі;

- перевірка правильності, своєчасності та повноти оприбуткування отриманої готiвки з банку та вiд інших осіб;

- контроль за дотримання правил документального оформлення операцiй з руху грошовиx коштiв;

- контроль за дотриманням касової дисципліни при проведені касових операцій;

- перевірка дотримання ліміту готівки в касі, умов видачі грошових коштів на поточні потреби та інші цілі;

- перевірка дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок, а також отримання за ними готівкових коштів;

- перевірка стану облiку касових операцiй, ведення касової книги, книг аналітичного обліку інших цінностей, які зберігаються в касі;

- перевірка дотримання граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків;

- перевірка наявності договорів про повну матеріальну відповідальність касирів тощо.

Iнформацiйна база, що використовується пiд час аудиту грошових коштiв у кaci пiдприємства, мiстить:

- первинні документи: прибутковi та видаткові касові ордери (№ КО-1, № КО-2); корінці чекової книжки; договір про матеріальну відповідальність; квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг та інше;

- облiковi регістри: журнал реєстрацii прибуткових та видаткових касових ордерiв (№ КО-3, № КО-4); касові книги; звіти касира; журнал № 1; Головну книгу;

- бухгалтерську звiтнiсть: Баланс (форма № 1); Звіт про рух грошових коштів (форма № З); Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5).

Нерiдко на пiдприємствах допускають помилки у веденнi бухгалтерського облiку грошових коштiв. Найпоширенiшими серед цих порушенъ, якi виявляються пiд час аудиту, є наступнi: недотримання порядку проведення iнвентаризацiй; наявнiсть виправлень у касових документах; відсутність договору про повну матерiальну вiдповiдальнiсть з касиром; неповне оприбуткування грошових коштiв; надлишок чи нестача готiвки, грошових документів у касі; неспівпадання сум у звіті касира та у касових ордерах; невірна кореспонденція синтетичних рахунків; відсутність підписів окремих членiв інвентаризаційної коміссії; відсутність підписів головного бухгалтера, керiвника, касира; перевищення норм розрахункiв готiвкою, які встановленi законодавчо; видача готiвки пiд звіт особам без повного звіту за попереднiй аванс та недотримання термінів повер-нення невикористаних сум цими ж особами; неправильне, несвоєчасне чи неповне відображення в бухгалтерських регістрах виручки від реалізації,що отримана через касу.

Під час перевірки журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів аудитор звертає увагу чи є роздільною нумерація прибуткових та видаткових документів, щоб упевнитися у повноті обліку касових операцій. Порушення порядкових номерів, розбіжності у сумах можуть свідчити про факти порушень. Якщо такий випадок встановлено, необхідно з'ясувати причини (пояснення матеріально відповідальної особи). Тому аудитор особливу увагу приділяє перевірці правильності оформлення касових документів.

Аудитор планує перевірку касових операцій перед тим, як приступити безпосередньо до її виконання. Перевірка касових операцій повинна проводитися суцільним способом. Це означає, що всі касові документи будуть проглянуті неодноразово, послідовно, досконально з дотриманням аудитором певних спеціальних процедур, направлених на виявлення порушень, неточностей. Результати кожної процедури необхідно оформити у вигляді спеціальної таблиці.

Перш ніж приступити до складання плану перевірки аудитор оцінює стан внутрішнього контролю на підприємстві, тобто як дотримуються правила із збереження та руху коштів, інших цінностей в касі. За допомогою спеціальних питань він оцінює дотримання на підприємстві касової дисципліни, виявляє, де можуть бути найчастіше допущенні порушення, складає план аудиторських процедур, окреслює коло специфічних рис, притаманних веденню обліку на підприємстві.

Аудитор може зробити висновок, що на підставі неналежним чином організований внутрішній контроль чи взагалі відсутній. Якщо виявить:

- відсутність оформлених належним чином договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;

- відсутність налагодженої системи проведення раптових ревізій з повним перерахунком грошових коштів та грошових документів, що зберігаються в касі;

- відсутність наказу керівника про встановлення періодичності перевірок;

- прибуткові та видаткові касові ордери підписані іншими особами, а не головним бухгалтером чи керівником підприємства і це не відображено в розпорядженнях керівника підприємства;

- проведення ревізії каси при зміні (звільнені) касира без дотримання належної процедури;

- наявність ознак, які свідчать про формальне проведення ревізії каси: однаковий, постійний склад ревізійних комісій; проведення ревізій на звітні дати, коли касир знає і готується до них; відсутність робочих записів комісії (додаються до акту ревізії) про покупюрний перерахунок банкнот та інше;

- функції касира покладено на облікового працівника без відповідного розпорядження керівника підприємства та ін.

Якщо аудитор виявив вiдсутнiсть чи недостатнiсть внутрiшнього контролю на пiдприємствi, вiн здiйснює опитування кожного з вiдповi-дальних осiб. Це керiвник пiдприємства, головний бухгалтер, касири, тобто ті особи, на яких лежить вiдповiдальнiсть за дотримання порядку ведення касових операцiй.

Якщо вiдповiдi на поставленi вiдповiдальним особам питання вiдрiз-няються (касир не знає чи є на пiдприємствi наказ про раптовi ревiзiї каси, керiвник пiдприємства - про обов' язкове укладання договорiв про повну матерiальну вiдповiдальнiсть з касиром), то це є свідченням того, що на пiдприємствi неналежним чином органiзований внутрiшнiй контроль.

При вiдповiдi на запитання особа може бути невпевпеною, тому аудитору доводиться самому знаходити правильпу вiдповiдь, додатково опитуючи спiвробiтникiв пiдприємства.

Результати опитування дозволять аудитору зробити узагальнений висновок про стан касової дисципліни на підприємстві: порушується порядок ведения касових операцiй чи внутрiшнiй контроль знаходиться на досить високому piвні, щоб не допустити зловживань та порушень.

Негативний висновок про стан внутрiшнього контролю на пiдпри-єстві може бути причиною для наступних дiй аудитора:

- якщо касовi операцii мають невелику питому вагу у сумарному числі господарських операцiй (це виявлено в результатi опитування співробітників підприємства чи експрес-аналiзу касової звітності), то аудитор планує перевірку касових операцій в звичайному порядку;

- якщо питома вага касових операцiй значна (реалiзацiя продукції ведеться через касу), а кacові документи відсутні то аудитор може вiдмовитися вiд надання аудиторського висновку про достовірність звітності підприємства, через те, що він не може скласти уявлення про стан внутрішнього контролю на пiдприємствi.

У аудитора, зазвичай вже після опитування, формується план перевірки касових операцій з розробкою всіх етапів процедур.

Перевірка дотримання ліміту залишку готівки в касі - обов'язкове питання аудиту. При цьому аудитором визначається: розмір ліміту, встановлений підприємством самостійно та затверджений наказом по підприємству на поточний рік; строки і порядок здавання виручки, своєчасність повернення до банку невитрачених коштів, які виданні на оплату праці, інші виплати.

Якщо аудитор виявив перевищення дозволеного ліміту залишків готівки в касі, то він з'ясовує причини цього порушення та суму понадлімітних залишків, а також сприяє усуненню допущенних недоліків

Відповідно до Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.95р. № 436/95 ( далі - Указ № 436/95) за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі передбачено стягнення штрафу у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Джерелами перевірки дотримання касової дисципліни для аудитора служать наступні документи: звіт касира. Касова книга, виписки банку, прибуткові та видаткові касові ордери, рахунки-фактури, авансові звіти, акти на закупівлю товарів.

Аналізуючи повноту та своєчасність оприбуткування готівки в касі, аудитор повинен перевірити касові обороти із надходження готівки банку, а також торгову виручку. Джерела ми перевірки правильності оприбуткування готівки в касі служать наступні документи: виписки банку, касова книга, прибуткові касові ордери ( за датами і сумами грошових коштів, одержаних з виручки) та ін.

У разi встановлення фактiв неповного або несвоєчасного оприбут-кування у касах гoтiвки Указ № 436/95 передбачає фiнансовi санкції у 5-кратному розмірі неоприбуткованої суми.

Перевіркою операцій щодо придбання і видачі путівок у санаторії, будинки відпочинку тощо слід з'ясувати, за рахунок яких джерел вони були придбані, яку частину їхньої вартості не оплачують одержувачі, чи своєчасно й у повному обсязі надходять у касу гроші від одержувачів путівок, чи видають путівки працівникам за узгодженням з профспілковим комітетом, чи немає випадків видачі путівок особам, які не працюють на даному підприємстві.

Крім того, слід встановити розмір недоплачених сум у касу підприємства, причини та осіб, винних у порушенні встановленого порядку видачі путівок та їх оплати. Аудитом грошових коштів у дорозі слід встановити законність і обґрунтованість кожного запису за рахунком 33 "Інші кошти". Своєчасність і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в банках встановлюють звіркою записів за кредитом рахунка 33 "Інші кошти" (субрахунок 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті") і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів.

При цьому з'ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі аба фактів привласнення цих сум окремими посадовими особами. Встановлюють тривалість перебування окремих сум коштів у дорозі, оприбуткування їх на початку наступного місяця на рахунок у банку.

На рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" враховується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк через інкасаторів, пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосередньо в банк, на вищезгаданому рахунку враховують тільки в тому випадку, коли вони здані у вечірню касу наприкінці останнього робочого дня, а зараховані на рахунок підприємства у перший день наступного місяця.

Основою записів зазначених операцій у дебет рахунка 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" є квитанції установ банку Аваль, Ощадбанку, поштового відділення, копії супровідних відомостей про здавання виторгу інкасаторам банку, а у кредит - виписки банку. Завдання аудитора - перевірити повноту і своєчасність зарахування на рахунки в банках кожної суми виторгу.

Для встановлення можливих зловживань за кожною сумою на рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" ( з минулим терміном перерахування) дебет рахунка зіставляють з документами, що підтверджують відправлення грошей, а кредит - із випискою банку або прибутковим касовим ордером. У разі несвоєчасності чи неповноти зарахування грошей на рахунок у банку негайно повідомлять начальнику контори зв'язку, адміністрації Ощадбанку і разом з ними встановлюють причини та винних осіб. Якщо у інкасаторських сумках виявляють нестачу чи надлишки грошей, перевіряють їх у звітах каси або роздрібних торговельних підприємств. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, результати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторських сумці розходжень сум виторгу; якщо виторг здано магазином, у якому немає касира, то виправлення вносять у товарно-грошові звіти. Однак дебетові чи кредитові залишки на рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" щодо кожної суми, зданої через інкасаторів, свідчать про те, що виправлення не зроблені й аудитор повинен такий факт врахувати при виведенні результатів інвентаризації каси або товарів. У висновку аудитори зазначають виправлені записи за відповідний період і встановлюють результат.

Особливу увагу слід звернути на перевірку сальдо рахунка 333 на перше число кожного місяця. Необхідно з'ясувати чи немає фактів віднесення на цей рахунок виторгу, який належить до перших чисел наступного за звітним місяця з метою дописування товарообороту.

3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Ви - аудитор. Вами при здійсненні перевірки встановлено:

підприємством частина продукції реалізовувалась за готівку через касу підприємства, частина - покупцям і замовникам по безготівковому розрахунку;

сума виручки від реалізації товарів, робіт, послуг за січень місяць склала 10000 грн., з них 7000 грн. - від покупців і замовників по безготівковому розрахунку, 3000 грн. - готівка;

в декларації по податку на додану вартість за січень підприємством вказано суму податкових зобов'язань з ПДВ 667 грн.

Визначити:

який нормативний акт порушено;

суму податкових зобов'язань з ПДВ підприємства, яку слід було нарахувати підприємству за січень місяць;

дати рекомендації щодо виправлення порушення.

У даному випадку порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. (із змінами і доповненнями). Згідно до цього нормативного акту нарахування ПДВ відбувається окремо касовим методом та від суми виручки від реалізації товарів, робіт, послуг по безготівковому розрахунку.

Окрім того, неправильно визначена сума ПДВ, яка має становити за січень місяць 1400 грн. (7000 * 0,2). При цьому касове справляння ПДВ в декларація не зазначається.

Для виправлення даного порушення необхідно у наступному звітному періоді зробити донарахування ПДВ у сумі 733 грн. (1400 - 667).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Білуха М.Т. Курс аудиту. - К.: Вища школа:Т-во "Знання", 2005.

2. Бутинець Ф.Ф.Бухгалтерський фінансовий облік. - Житомир: ЖІТІ, 2006.

3. К.Л.Шкіря, Н.В.Залізняк Аудит: Навч. Посібник, Львів: "Магнолія", 2006.

4. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посібник. - К.: "Знання", 2004.

Размещено на Allbest.ru