Оплата праці: економічний зміст, порядок нарахування
Законодавча і нормативна база обліку оплати праці. Економічний зміст оплати праці на підприємстві: види, форми і системи. Порядок нарахування заробітної плати працівникам, утримання і вирахування. Порядок оформлення й облік розрахунків з оплати праці.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.03.2011 |
| Размер файла | 54,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- Вступ
- 1. Законодавча і нормативна база обліку оплати праці
- 2. Економічний зміст оплати праці; види, форми і системи оплати праці
- 3. Порядок нарахування заробітної плати працівникам, утримання і вирахування з неї
- 4. Порядок оформлення й облік розрахунків з оплати праці
Вступ
Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.
Заробітна плата - є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.
В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування, важливішими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.
Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства.
Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.
У зв'язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплати.
На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.
Метою даної курсової роботи є визначення фінансово-економічного стану підприємства за допомогою даних Звіту про фінансовий результат діяльності підприємства та Балансу.
Предметом дослідження виступає облік оплати праці, а об'єктом підприємство.
Завданнями даної курсової робити є:
контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;
правильність документального оформлення виробки робочих та службовців;
своєчасне нарахування заробітної плати та допомоги, а також їх видача;
своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;
розподіл заробітної плати по об'єктам калькулювання;
планування звітів про працю;
- заповнення журналу реєстрації господарських операції;
- складання оборотної відомості;
- складання Балансу та Звіту про фінансові результати;
- визначення коефіцієнтів ліквідності.
Дана курсова робота складається з двох частин. В першій частині розкрито теоретичні та методологічні питання обліку оплати праці та її оплати. Друга частина є розрахунково-аналітичною, в якій здійснюється розрахунок діяльності підприємства його фінансова стійкість та платоспроможність.
1. Законодавча і нормативна база обліку оплати праці
Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 966-ХІV (із змінами і доповненнями), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Згідно із цим законом бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Користувачі фінансової звітності (далі - користувачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.
Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку [1].
Основним нормативно-правовим документом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати є Закон України "Про оплату праці" №108/95 - ВР від 24.03.1995 року [2].
Закон України "Про відпустки" встановлює державні гарантії права на відпустки визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для встановлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи [4].
Закон України "Про колективні договори і угоди" визначає правові засади розробки, укладення і виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулювання трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.
Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи [5]
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Визначено, що до складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші виплати на оплату праці [7].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Ви плати працівникам" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями - підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
Відповідно до П (с) БО 26 "Виплати працівникам" до поточних виплат працівникам належать:
1. Поточні виплати працівникам які включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці;
виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочу вальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.
2. Нарахована сума виплати працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, визнається поточним зобов'язанням.
3. Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.
4. Виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням у тому періоді, у якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті.
5. Премії та інші заохочувальні виплати визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді, якщо робота, виконана працівниками у цьому періоді, дає їм право на отримання таких виплат у майбутньому.
6. Інші поточні виплати працівникам [8].
оплата праці нарахування облік
2. Економічний зміст оплати праці; види, форми і системи оплати праці
Законом України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 р. визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [2].
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [12].
Види заробітної плати. В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.
До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога [2].
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Регулюють заробітну плату форми і системи оплати праці. Основними формами оплати праці є погодинна і відрядна.
Відрядна форма оплати праці виражає пряму залежність заробітку від кількості та якості виробленої продукції або обсягу виконаних працівниками робіт.
Відрядна форма оплати праці має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, акордно - преміальна.
При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).
При відрядно-преміальній системі оплати праці, окрім оплати за звичайними розцінками за кількість виробленої продукції або виконаних робіт в межах встановленого завдання, здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.
Що стосується відрядно-прогресивної оплати праці, то в залежності від обсягу виконаних робіт або кількості отриманої продукції понад установлену норму, на підприємстві можуть застосовуватися прогресивно зростаючі розцінки.
При акордній системі оплати праці заробіток працівників визначається, виходячи із загального обсягу здійснюваних робіт, єдиних норм часу і відповідних погодинних ставок, а також умов терміновості завершення робіт.
При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника має пряму залежність від встановленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу. Використання погодинно-преміальної оплати праці передбачає отримання працівником окрім тарифного заробітку премії за досягнення кращих результатів. проста погодинна, погодинно-преміальна.
При простій погодинній системі праця працівників оплачується виходячи тільки з кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (посадового окладу) відповідно до їх кваліфікації. При погодинно - преміальній системі до погодинної ставки (посадового окладу) за досягнення визначних показників працівникам виплачується премія
Економічна ефективність застосування тих або інших форм і систем оплати праці визначається їх стимулюючою роллю в підвищенні ефективності діяльності кожної ділянки і підприємства в цілому [11].
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".
Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше, як шість місяців.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами [5].
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно - кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:
тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому, ніж визначений генеральною (галузевою) угодою;
міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) [9].
Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди (з 1 квітня до 30 вересня 2008 року 525 грн.) [3].
Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання [2].
3. Порядок нарахування заробітної плати працівникам, утримання і вирахування з неї
Порядок нарахування заробітної плати, належної працівникам підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовується на підприємстві, і організації виконання самих робіт.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено законом.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умова ми праці, - не більше, як 36 годин на тиждень.
Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.
Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників із скороченою тривалість робочого часу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого [9].
При розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при підрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).
Розподіл загального заробітку по коефіцієнту виробітку дуже простий. Він розраховується по формулі:
- часова тарифна ставка n-го робітника
- відпрацьована кількість робочого часу робітником
Коефіцієнт приробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити заробіток по тарифу кожного робітника на цей коефіцієнт, то можливо визначити його загальний заробіток.
При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (Додаток А). У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножається на кількість відпрацьованих днів.
При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт заробіток робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи [10].
Оплата праці за понадурочний час здійснюється відповідно до ст.106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, - за всі відпрацьовані понадурочні години.
Робота у вихідний, святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:
відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
На бажання працівника, який працював у вихідний, святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку [12].
Оплата праці по середньому заробітку. Кабінет Міністрів України постановою від 08.02.95 № 100 (з доповненнями і змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) затвердив Порядок визначення заробітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності. Зазначений Порядок застосовується у випадках:
надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (або виплати компенсацій за не використану відпустку);
надання працівникам творчої відпустки;
виконання працівниками державних і громадських обов'язків;
переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;
надання жінкам, які мають немовлят, додаткових перерв для годування дитини;
службових відряджень;
виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах та в інших випадках, коли за чинним законодавством виплати здійснюються виходячи з середнього заробітку.
Виходячи із затвердженого Порядку у підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності (за винятком виплат, передбачених п.4 Порядку). Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множення на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час [6].
Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати, як правило, відрізняються одна від одної на суму проведених утримань із оплати праці.
Утримання із заробітної плати можуть бути:
обов'язкові - ті, які можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду страхування на випадок безробіття, а також утримання за рішенням суду на користь юридичних та фізичних осіб);
утримання, які здійснюються за ініціативою підприємства (для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або на господарські потреби; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже отримав відпустку; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству та ін.) [9].
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань, передбачених законодавством України, не може перевищувати 50% (а в окремих випадках і 70%) заробітної плати. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей [12].
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" із заробітної плати робітників і службовців можуть здійснюватись тільки дозволені законом утримання: від 17 січня 2008 року - прибутковий податок (із заробітної плати за основним місцем роботи і за сумісництвом 15 %); утримання збору до Пенсійного фонду (2 % для всіх категорій працюючих), до Фонду Соціального страхування (0,5 %, якщо заробітна плата не перевищує прожитковий мінімум (633 грн.), 1% якщо перевищує прожитковий мінімум), до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (в розмірі 0,5% заробітку), за виконавчими листками, аліменти (після відрахування із заробітної плати прибуткового податку на 1 дитину - 25%, на 2 дитини 33%, на 3-х та більше 50%), за рішенням адміністрації (у відшкодування втрат від браку, нестачі матеріальних цінностей тощо) [2].
В 2008 році з 1 квітня до 30 вересня мінімальна заробітна плата становить 525 грн. Відповідно, розмір загальної податкової пільги буде 50% від неї - 262,50 грн.
Використовують такі соціальні пільги відповідно до Норми Закону про доходи:
1. Загальна пільга - 50% від мінзарплати, яка діє на 1 квітня 2008 року 262,50 грн.
2. Підвищені пільги - 150% від загальної пільги 393,75 грн.; 200% від загальної пільги 525,00 грн.
Соціальна пільга застосовується, якщо заробітна плата не перевищує 890 грн. [3].
Відповідно до Закону України від 13.02.98 № 129 прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) визначається за ставкою 15 %, і має такий розрахунок:
- заробітна плата, - пенсійне забезпечення, - соціальне страхування, - страхування на випадок безробіття, - соціальна пільга, - ставка податку.
Об'єктом оподаткування громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (який складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з усіх джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний із джерел України [13].
4. Порядок оформлення й облік розрахунків з оплати праці
Первинні документи по обліку праці і заробітної плати, що надходять до бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за ідентифікаційними номерами працівників і використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей (ф. № П-49) (Додаток Б). При значній кількості первинних документів по обліку виробітку робітників для складання розрахунково-платіжних відомостей використовують дані накопичувальних карток виробітку і заробітної плати (ф. №П-55 і ф. № П-56) (Додаток В) [10].
Розрахунково-платіжні відомості є основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з робітниками і службовцями. Вони містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утримання із заробітної плати і суми, що належать видачі на руки. Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей служать:
табель використання робочого часу (для нарахування заробітної плати та всіх інших оплат, в основу яких покладено час - доплати за роботу в нічний і понадурочний час, оплата простоїв, за час непрацездатності тощо);
книга нарахування заробітної плати;
довідки-розрахунки бухгалтерії (за всіма видами додаткової заробітної плати і допомоги по тимчасовій непрацездатності);
розрахункові відомості за минулий місяць (для розрахунку сум утримань прибуткового податку з доходів громадян);
рішення судових органів (на утримання за виконавчими листками);
платіжні відомості (на раніше виданий аванс за першу половину місяця) тощо [9].
Підприємства замість розрахунково-платіжних відомостей як єдиних документів можуть складати окремо розрахункові відомості (ф. № П-50), які містять повний розрахунок належної заробітної плати і утримань з неї, і окремо - платіжні відомості (ф. № П-53), які використовуються тільки для виплати заробітної плати (Додаток Г).
Після закінчення трьох днів, встановлених для виплати заробітної плати, касир перевіряє у платіжній відомості підписи в одержанні коштів і підраховує суму виплаченої заробітної плати. Своєчасно не одержана робітниками і службовцями заробітна плата депонується, тобто напроти прізвища осіб, які її не одержали, проставляється штамп або пишеться від руки "Депоновано". Платіжна відомість закривається двома сумами: видано готівкою і депоновано. На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати (ф. № П-11). Виплачена за платіжною відомістю сума заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером (ф. № КО-1). Суму депонованої заробітної плати касир вносить в банк для зарахування на поточний рахунок. При цьому в об'яві на внесення готівки зазначається "Депонентські суми". Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав підприємству за його першою вимогою. В подальшому кожна виплата депонованої заробітної плати здійснюється за реєстром (або книгою) невиданої заробітної плати й оформляється видатковим касовим ордером.
Депоновану заробітну плату підприємство зберігає на своєму рахунку в банку протягом трьох років, після чого вона підприємствами всіх форм власності підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця (наказ Мінфіну України від 09.08.93 № 55). За несвоєчасне перерахування до бюджету зазначених депонентських сум стягується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення [12].
Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" за субрахунками:
661 "Розрахунки за заробітною платою",
662 "Розрахунки з депонентами".
По кредиту субрахунки 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображаються суми нарахованої основної і додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, за виконавчими листками та інші утримання), суми виплаченої заробітної плати і депонованої.
Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку оплати праці
|
№ п/п |
Найменування господарської операції |
Кореспондуючі рахунки |
||
|
Дт |
Кт |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
Нарахована заробітна плата робітникам основного і допоміжного виробництв |
23 |
661 |
|
|
2 |
Нарахована заробітна плата працівникам загальновиробничому і адміністративному персоналу. |
91,92 |
661 |
|
|
3 |
Нарахована заробітна плата за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів. |
39 |
661 |
|
|
4 |
Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції. |
93 |
661 |
|
|
5 |
Нарахована оплата, пов`язана з виправленням браку продукції. |
24 |
661 |
|
|
6 |
Нарахована заробітна плата торговим працівникам, працівникам посередницьких підприємств. |
92,93,94 |
661 |
|
|
7 |
Нараховано заробітну плату робітникам, пов'язаним із ліквідацією необоротних активів |
976 |
661 |
|
|
8 |
Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.). |
652 |
661 |
|
|
9 |
Нестачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списані за рахунок підприємства. |
92 |
661 |
|
|
10 |
Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва. |
23 |
661 |
|
|
11 |
Відображено нарахування працівникам премії за рахунок прибутку підприємства |
443 |
661 |
|
|
12 |
Нарахована заробітна плата за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування. |
48 |
661 |
|
|
13 |
Нарахована заробітна плата за рахунок резерву наступних платежів. |
47 |
661 |
|
|
14 |
Нарахована матеріальна допомога (оздоровча тощо). |
65 |
661 |
|
|
15 |
Нарахована вихідна допомога передбачена діючим законодавством. |
23,91,92 |
661 |
|
|
16 |
Депонована заробітна плата |
661 |
662 |
|
|
17 |
Нараховано заробітну плату працівникам підприємства, які задіяні в процесі створення основних фондів |
15 |
661 |
|
|
18 |
Повернуті до каси надлишки нарахованих сум (переплата) |
30 |
661 |
|
|
19 |
Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками. |
661 |
30 |
|
|
20 |
Відображено утримані із оплати праці суми прибуткового податку |
661 |
641 |
|
|
21 |
Відображено утримання із оплати праці збору до фонду соціального страхування |
661 |
651 |
|
|
22 |
Відображено утримання із оплати праці збору до фонду зайнятості |
661 |
653 |
|
|
23 |
Відраховані із заробітної плати перевитрачені підзвітні суми. |
661 |
372 |
|
|
24 |
Утримано із заробітної плати працівника суми в рахунок погашення придбання акцій даного підприємства |
661 |
46 |
Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті ведеться в картках - особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті (Додаток Д). Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок [10].
Облік особового складу працівників.
Наказом Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995 р. затверджено наступні типові форми з обліку особового складу працівників підприємства:
П-1 "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу" (Додаток Е);
П-2 "Особова картка";
П-5 "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу" (Додаток Ж);
П-6 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки" (Додаток З);
П-8 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)" (Додаток И).
Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу" (форма № П-1), який заповнюється у відділі кадрів.
Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) оголошується працівнику під розписку.
На підставі підписаного наказу (розпорядження) про прийом на роботу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку форма № П-2 "Особова картка", робить відповідні записи у трудовій книжці; бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи аналогічний йому документ.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.
При оформленні переведення працівника із одного цеху (відділу, дільниці) в інший застосовується "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу" (форма № П-5). Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.
На підставі наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2, трудовій книжці та інших документах [9].
Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинними законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток застосовується "Наказ (розпорядження) про надання відпустки" (форма № П-6), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації) [4].
При звільненні працівників, за винятком тих, які звільняються вищестоящим органом, оформляється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)" (форма № П-8). Один екземпляр залишається у відділі кадрів, а другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).
На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником [2].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Форми і системи оплати праці, що використовуються на підприємстві. Первинний облік праці та її оплати. Порядок нарахування заробітної плати працівникам, допомоги по тимчасовій непрацездатності, щорічних відпусток. Утримання із заробітної плати.
курсовая работа [493,7 K], добавлен 26.02.2011Сутність, форми та системи оплати праці. Первинний облік праці та її оплати, синтетичний та аналітичний облік нарахування; облік нарахування внесків до соціальних фондів. Шляхи удосконалення методики бухгалтерського обліку праці та заробітної плати.
дипломная работа [82,3 K], добавлен 03.12.2009Підходи до визначення сутності заробітної плати. Форми і види оплати праці. Структура та порядок нарахування деяких виплат. Нормативні документи обліку праці. Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства. Методи проведення аудиту праці та її оплати.
курсовая работа [2,0 M], добавлен 02.07.2014Поняття та економічний зміст оплати праці та соціальних виплат. Економічна характеристика Дніпропетровської митниці. Порядок нарахування заробітної плати в бюджетних установах. Порядок нарахування та виплата лікарняних, допомоги по вагітності і пологам.
курсовая работа [384,8 K], добавлен 10.11.2013Економічний зміст оплати праці та завдання її обліку. Форми, види і системи оплати праці. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків за виплатами працівникам. Організація обліку розрахунків за виплатами працівникам при автоматизованій формі обліку.
дипломная работа [195,5 K], добавлен 18.11.2014Характеристика діючої нормативно-правової бази з обліку і аудиту заробітної плати. Сучасні форми і системи оплати праці, нарахування заробітної плати. Аналіз діяльності і оцінка фінансово-економічного стану ТОВ "Наргус". Аудит розрахунків з оплати праці.
дипломная работа [348,3 K], добавлен 07.07.2011Синтетичний та аналітичний облік оплати праці в організації "СВК "Світанок". Порядок і облік нарахування окремих видів додаткової заробітної плати та соціальних виплат. Оцінка ефективності системи обліку та внутрішнього контролю на підприємстві.
дипломная работа [210,6 K], добавлен 23.03.2015Форми, види та системи оплати праці. Нарахування та зведення нарахувань, облік робочого часу. Загальна характеристика можливостей автоматизованих систем обліку. Нарахування авансу та заробітної плати. Видача в 1С через касу та через банк. Лікарняні в 1С.
дипломная работа [88,2 K], добавлен 20.11.2011Організаційна характеристика та облікова політика господарства. Документальне оформлення виробітку та нарахування оплати праці. Порядок нарахування оплати праці за час відпусток та допомоги з тимчасової непрацездатності. Заробітна плата та її регулювання.
курсовая работа [58,8 K], добавлен 28.10.2014Економіко-правове забезпечення нормативної бази регулювання обліку розрахунків з оплати праці. Організація облікової політики на підприємстві. Проведення аудиту оплати праці та облік розрахунків з оплати праці з використанням комп'ютерних технологій.
курсовая работа [76,3 K], добавлен 22.10.2014
