-- напівфабрикати власного виробництва:

Дебет рахунка «Напівфабрикати» (власного виробництва) Кредит рахунка «Виробництво»;

-- матеріали, що вироблені об'єднанням для власних потреб:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі Дебет рахунка «Матеріали» або Дебет рахунка «Запасні частини» та ін. Кредит рахунка «Виробництво»;

-- матеріальні цінності, які надійний на склад від забракованих виробів, що можуть бути використані як матеріали, паливо і запасні частини:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», субрахунки: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Кредит рахунка «Брак у виробництві»;

-- матеріальні цінності, що надійшли безкоштовно:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі за субрахунками: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» або інші Кредит рахунка «Додатковий капітал»;

-- матеріальні цінності, що надійшли як внесок до статутного

капіталу:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» а далі (відмовілний субрахунок)

Кредит рахунки «Неоплачений капітал».

Якщо при прийнятті матеріалів виявляють нестачі, то на підставі приймальних актів вартість матеріалів, яких бракує, за оптовими цінами відображають записом:

Дебет рахунка «Розрахунки за претензіями» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Аналогічно обліковують і надходження матеріалів без рахунків постачальників (невідфактуровані поставки). На підставі актів приймання, після одержання рахунків від постачальників записи, які зроблені на основі актів за обліковими (умовними) цінами, сторнуються, а на суму одержаних рахунків робиться запис у тій самій кореспонденції.

Матеріальні цінності, що надійшли на склад від ліквідації основних засобів, або брухт і ганчір'я від вибулих через знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, відображають за дебетом відповідних рахунків обліку матеріальних цінностей:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі в дебет субрахунка «Матеріали» та ін. за видом

Кредит рахунка «Доходи від вибуття необоротних активів». Прийняті на склад зворотні відходи обліковують записом: Дебет рахунка «Виробничі запаси» субрахунка «Матеріали» Кредит рахунка «Виробництво».

Придбання матеріальних запасів, коли неможливо ідентифікувати затрати з конкретним матеріальним запасом, може здійснюватися підприємством із застосуванням рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей». На дебеті цього рахунка протягом місяця записують затрати, пов'язані, наприклад, із заготівлею та придбанням сільськогосподарської продукції (буряк, картопля, молоко, м'ясо тощо). Рахунок призначений для визначення фактичної собівартості заготовлюваної для переробки продукції, І запис в ньому роблять такий:

Дебет рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками І підрядчиками» та інші. При цьому варіанті транспортно-заготівельні затрати попередньо нагромаджуються на дебеті рахунка «Заготівельні витрати на придбання матеріалів» за номенклатурою і щомісячно згідно з обліковою політикою відносяться на дебет рахунка «Матеріальні затрати» на конкретні матеріальні запаси.

У кінці місяця кількість і фактична собівартість заготовлюваної сировини, матеріалів сільськогосподарської продукції списуються записом:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» -- відповідний субрахунок Кредит рахунка «Затрати на заготівлю і придбання матеріальних цінностей».

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):

· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних затрат;

· ціни продажу.

П(С)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (pertual) або періодичну (periodical).

Розбіжності у двох системах списування - постійна або періодична - полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду.

Якщо підприємство застосовує систему періодичного списування, то діє за такою формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якщо підприємство обрало систему постійного списування, то воно має діяти за такою формулою:

Розглянемо наведене на прикладах.

Для полегшення розуміння прикладів та скорочення техніки записів приймемо за основу для усіх варіантів єдиний варіант надходження матеріальних цінностей, який наведено у табл.. 2.3.

Таблиця 2.3

Вихідні дані про надходження та рух матеріальних запасів

Розглянемо систему постійного списування та методику обліку за ідентифікованою собівартістю (нажаль обсяг даної роботи не дозволяє розглянути всі методики).

Метод обліку за ідентифікацією собівартості запасів передбачає використання запасу (або його продажу) здійснювати за собівартістю придбання кожного випадку, що унаочнює табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Передано на виробництво

Метод ідентифікованої собівартості у системі постійного списування буде мати такий вигляд, як у додатку А.

Розглянемо систему періодичного списування. Цей метод застосовують підприємства, які не бажають використання постійного списування. Вважається, що цей метод доцільно використовувати, коли неможливо або недоцільно, або небажана перша система - система постійного списування.

Загальним питанням усіх нижченаведених прийомів є інвентаризація матеріальних запасів.

Як і в попередньому випадку використаємо методику прямої ідентифікації. Цю методику унаочнює додаток Б.

ВИСНОВОК

В якості висновку резюмуємо основні положення роботи. Так, підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.

Активи підприємства - це майнові об'єкти, матеріальні або нематеріальні носії вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити у майбутньому вигоду - дохід підприємству.

У світовій практиці найбільш розповсюдженим визначенням активів є наступне: активи - це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський баланс як елемент фінансової звітності відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для сприйняття і розуміння даних активу балансу у складі фінансової звітності інформація структурується для задоволення потреб користувачів таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення зобов'язань у випадку його ліквідації. Тому активи поділяються на оборотні та необоротні.

У міжнародній практиці кожне підприємство, враховуючи характер діяльності та особливості технологій і організації господарських операцій, самостійно вирішує питання поділу активів на оборотні та необоротні. В Україні, відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку №2 „Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов'язковим.

П(С)БО 2 „Баланс” визначає, що оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні.

МСБО не вимагають дотримуватись визначеного переліку або формату, в якому мають подаватись статті активу в балансі. В різних країнах статті активу балансу традиційно розміщуються або у порядку від найбільш до найменш ліквідних (США, Канада), або у зворотному порядку (Велика Британія, країни СНД).

Актив, як економічний потенціал, може існувати у формі:

· грошових коштів;

· еквівалентів грошових коштів;

· виробничих запасів;

· незавершеного виробництва;

· запасів готової продукції;

· товарів;

· фінансових інвестицій;

· дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.

Кожен із цих активів сприяє надходженню економічних вигод на підприємство по різному:

1. Придбані за гроші і для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому додаткове надходження грошових коштів на підприємство.

2. Фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити тощо забезпечать надходження грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів тощо.

3. Дебіторська заборгованість - це теж пряме надходження грошових коштів у майбутньому в результаті її погашення дебіторами або одержання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції.

4. Непряме надходження грошових коштів - може відбутися: шляхом отримання активів, погашення зобов'язань, здійсненням не грошових, наприклад, бартерних операцій, сплатою дивідендів акціями, погашення зобов'язань матеріальними активами тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 №87 (зі змінами та доповненнями). // Законодавство України 2009. Правова бібліотека «Інфодиск».

2. Бланк И.А. Управление активами. - К.: Ника-центр, Эльга, 2002. - 720с.

3. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку 2001:Навч. Посібник/Під ред. М.В. Кутельного 2001. - 272 с.

4. Грек Г., Вовченко С. Інші заборгованості. // Бухгалтерія. 2002. - № 7/1 (474). - 18 лютого. - С. 50-52.

5. Дубенко Н.В. Облік грошових коштів і розрахунків: проблеми сьогодення//Вісник ЖДТУ №4(30).-2004. - C.62 - 68.

6. Єрохін К. Звідки беруться гроші // Дебет-Кредит. - 2004. - № 24.

7. Єфимова О.В. Оборотные активы организации и их анализ // Бухгалтерський учт. - 2000. - №19. - С72-78.

8. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. - 327 с.

9. Карчажникова П.П. та ін. Бухгалтерський облік: Практикум. - 2003. - с. 224

10. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник. -2003. - 324 с.

11. "Новий" бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): Навчально-методичний посібник.- 2000. - 288 с.

12. Пан Л. Проблеми формування оборотних коштів підприємств в умовах перехідної економіки. // Предпринимательство. Хозяйство. Право. - 2000. - № 5. - С. 74

13. Посібник з переходу на нову систему бухгалтерського обліку. - 2000. - 300 с.

14. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. -- Тернопіль:

15. Економічна думка, 1998. -- 192 с.

16. Старожек Т.М. та ін. Особливості бухгалтерського обліку в галузях економічної діяльності: Навчальний посібник.- 2001. - 460 с.

Додаток А

Визначення вартості витрачених виробничих запасів: метод прямої ідентифікації

Додаток Б

Метод прямої ідентифікації

Размещено на Allbest.ru