Аудит виробничих витрат і собівартості продукції на ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" (ВАТ "СВЗ")

Размещенно на http://www.allbest.ru

Аудит виробничих витрат і собівартості продукції на ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» (ВАТ «СВЗ»)

1. Основні принципи аудиту виробничих витрат та собівартості виготовленої продукції

В умовах ринку основними аспектами виробничо-господарської діяльності підприємства є облік витрат та формування собівартості, тому що від цього залежить фінансовий результат діяльності та сума прибутку. Витрати на виробництво промислової продукції охоплюють усі матеріальні, трудові та грошові витрати, пов'язані з виробничо - господарською діяльністю.

Аудит витрат на виробництво і собівартості продукції допомагає виявити невикористані резерви, непродуктивні витрати і втрати.

У зв'язку з цим основними завданнями аудиту є перевірка:

- обґрунтування формування витрат виробництва за їх елементами і калькуляційними статтями в бухгалтерському облікові й фінансовій звітності;

- дотримання норм витрачання сировини та матеріалів і виходу готової продукції;

- правильності розподілу витрат між готовою продукцією й незавершеним виробництвом;

- виявлення непродуктивних витрат і втрат у виробництві й попередженням їх виникнення в майбутньому;

- знаходження резервів зниження собівартості продукції тощо.

Основними джерелами аудиту є: первинна документація, калькуляції собівартості продукції, бухгалтерські записи на рахунках 8 класу «Витрати по елементам» (80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці») і витрат діяльності (90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» тощо); регістри бухгалтерського фінансового обліку -- журнали-ордери й відповідні відомості; дані фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати), статистична й оперативна звітність; дані податкового обліку й звітності тощо.

Методи й прийоми, застосовувані в процесі аудита витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), доцільно систематизувати на наступні групи: документального контролю, фактичного контролю, аналітичні процедури й змішані, що містять у собі прийоми й методи перших трьох груп. Така систематизація в значній мірі визначає якість й ефективність аудиторської перевірки, а також дозволяє враховувати особливості й доцільність їхнього застосування аудитором на конкретному етапі проведення аудита.

Метод документального контролю ґрунтується на перевірці документів про процес господарської діяльності і її результатів. Способи документального контролю: формальна перевірка документів; арифметична перевірка; взаємний контроль; техніко - економічний розрахунок; контроль дотримання нормативів; логічне дослідження операцій; хронологічна перевірка записів; перевірка бухгалтерських проводок; відновлення кількісного обліку й ін.

Метод фактичного контролю ґрунтується на застосуванні способів інвентаризації, аналізу сировини й готової продукції, експертної оцінки (огляду), контрольного запуску сировини й матеріалів у виробництво (експеримент), контрольного виміру виконаних робіт, опитування осіб, очного спостереження й т.д. Методи фактичного контролю використаються на двох стадіях проведення контролю: до відбиття даних в обліку й після їхнього відбиття. Якщо на першій стадії використаються методи фактичного контролю, то на другій стадії здійснюється не тільки фактичний контроль, але й документальний - шляхом звірення фактичного стану і його документального відбиття в обліку. Так, прийоми бухгалтерського контролю використання матеріалів у виробництві обумовлені прийнятими на підприємстві способами відбиття в бухгалтерському обліку, особливостями технології й організації виробництва, видами використовуваних матеріалів. Використовувані в цей час на практиці основні способи виявлення в бухгалтерському обліку відхилень від норм витрати матеріалів можна класифікувати в такий спосіб:

- документування;

- облік витрат по партіях;

- попередні розрахунки по специфікації;

- наступні розрахунки з використанням результатів інвентаризацій.

При першому способі відхилення від установлених норм витрат виявляються на підставі сигнальних документів (акт - вимога на понадлімітну відпустку матеріалів й ін.). Другий спосіб застосовується переважно при використанні найцінніших матеріалів - на машинобудівних заводах при розкрої металу й ін. У картах розкрою, що відкривають на кожну партію матеріалу, що розкроюється, указують кількість поданого до робочого місця матеріалу, число виготовлених деталей (заготівель) і кількість відходів. При третьому способі відхилення від норм визначаються зіставленням витраченого набору матеріалів зі складом, передбаченим по нормативах технології виробництва. Він широко використається, коли при відпустці сировини й матеріалів у виробництво часто виникають відхилення через структурні зрушення в складі вихідної суміші. Четвертий спосіб дозволяє виявляти розбіжності по окремих видах матеріалів за допомогою періодичних інвентаризацій їхніх невикористаних залишків на всіх робочих місцях на початок місяця по кожному цеху. При цьому величину відхилень варто визначати порівнянням фактичної витрати матеріалів (з урахуванням перехідних залишків) з витратою по діючих нормативах на виготовлену кількість заготівель, деталей, вузлів, виробів.

Метод змішаного контролю має на увазі використання засобів і способів як документальної, так і фактичної перевірки.

В умовах застосування АСКВ (автоматизованої системи керування виробництвом) виникають і специфічні методи контролю:

- дублюючий контроль повноти й вірогідності повідомлень операторові обліковим персоналом;

- апаратний контроль переданої інформації;

- автоматичне виявлення й виправлення помилок й ін.

Переходячи безпосередньо до перевірки правильності обліку витрат на виробництво продукції, аудитор повинен особливу увагу звернути на такі питання:

- чи дотримується принцип постійності в обліку витрат (тобто незмінюваність вибраного з початку року методу обліку витрат на виробництво і методу калькулювання собівартості продукції, способи розподілу непрямих витрат);

- чи відповідає обраний метод обліку витрат галузевим і техніко-економічним особливостям організації;

- чи дотримуються обраного методу і точності оцінки матеріальних ресурсів, що списуються на витрати виробництва продукції;

- чи правильно нараховується знос основних засобів, нематеріальних активів і МШП;

- наскільки обґрунтовані суми витрат, пов'язані з організацією та управлінням виробництвом, і способи їх розподілу на об'єкти обліку і калькуляції;

- чи правильно віднесені на витрати виробництва фактичні суми витрат на ремонт основних засобів, відрядження, рекламу, оплату інформаційних, консультаційних послуг, а також представницьких витрат та ін..

Для виконання вищевказаних завдань аудит доцільно проводити у такій послідовності. Спочатку дослідити питання формування витрат виробництва за їх елементами та розглянути обґрунтованість видатків. Потім перевірити правильність складання калькуляцій собівартості продукції за статтями витрат. Далі вивчити собівартість продукції і знайти резерви її зниження.

До початку проведення перевірки аудитор зобов'язаний вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, визначити характер, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду виробничої діяльності організації - клієнта.

На ВАТ «СВЗ» впроваджена автоматизована форма бухгалтерського обліку за допомогою програми «1С Підприємство» витрати облікуються за елементами витрат. На підприємстві використовується позамовний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції.

Перевіряючи витрати, слід документально підтвердити правильність розрахунків собівартості продукції, оскільки це один з найважливіших синтетичних показників, що дає змогу оцінити ефективність використання в процесі виробництва продукції матеріальних і трудових витрат, рентабельність, прибутковість і фінансову стійкість підприємства.

2. Основні елементи, які підлягають перевірці, методика їх аудиту

Під час аудиту витрат аудитору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.11999р. №318.

Згідно з обліковою політикою ВАТ «СВЗ» на підприємстві використовуються рахунки класу 8 "Витрати за елементами", які призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року.

Аудит витрат на виробництво представляє собою перевірку обґрунтованості та правильності віднесення на рахунки витрат, які виникли в процесі виробництва, тобто перевірку витрат по елементам. Аудит собівартості - це перевірка витрат , які входять до калькуляції собівартості.

В процесі аудиту слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднесені на витрати виробництва за такими елементами:

- матеріальні витрати (рахунок 80);

- витрати на оплату праці (рахунок 81);

- відрахування на соціальні заходи (рахунок 82);

- амортизація (рахунок 83);

- інші операційні витрати (за видами затрат) (рахунок 84);

- інші затрати (за видами витрат) (рахунок 85).

Размещенно на http://www.allbest.ru

Матеріальні витрати	Витрати на оплату праці	Відрахування на соціальні заходи	Амортизація	Інші операційні витрати
Сировина та інші матеріали	Заробітна плата за окладами й тарифами	Відрахування на пенсійне забезпечення	Сумма нарахованої амортизації:	Витрати на відрядження
Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби	Премії та заохоченння	Відрахування на соціальне страхування	а) основних засобів	Витрати на послуги звязку
Паливо і енергія	Компенсаційні виплати	Страхові внески на випадок безробіття	б) нематеріальних активів	Витрати на виплату матеріальної допомоги
Будівельні матеріали
Запасні частини	Оплата відпусток та іншого невідпрацьо ванного часу	Відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства	в) інших необоротних активів	Плата за розрахунково-кассове обслуговування тощо
Тара і тарні матеріали
Допоміжні та інші матеріали	Інші витрати на оплату праці	Відрахування на інші соціальні заходи

Рис.1 Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами

Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму витрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих витрат, розмір доходу. Крім того, по елементний поділ витрат може бути успішно використаний під час складання калькуляцій, аналізу витрат виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва.

Крім вищенаведеної класифікації за елементами, для аудиту складу витрат у місцях їх виникнення й визначення собівартості за видами продукції, яка виробляється потрібно знати, на який вид продукції і коли їх віднести. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, загальновиробничі витрати.

Перевіряючи склад виробничих витрат організації, необхідно встановити, який спосіб формування собівартості продукції використовується на підприємстві - традиційний для вітчизняного обліку, так званий калькуляційний варіант, чи «директ - костінг» (облік прямих витрат), що застосовується в міжнародній практиці.

На ВАТ «СВЗ» використовується калькуляційний метод, перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції має такий вигляд:

- сировина й матеріали;

- покупні комплектуючі виробів, напівфабрикати, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств й організацій;

- зворотні відходи;

- основна заробітна плата виробничих робітників;

- додаткова заробітна плата виробничих робітників;

- відрахування на соціальні заходи;

- загальновиробничі витрати.

Перевірці витрат на виробництво продукції та собівартості продукції підлягають одні і ті ж самі витрати, тільки згруповані по різному: витрати на виробництво продукції - по елементам, собівартості - по статтям калькуляції.

Розглянемо детальніше процес аудиту окремо по кожній із статей.

Для перевірки правильності визначення фактичної собівартості сировини й матеріалів аудитору необхідно дослідити первинні документи постачальника (накладні, рахунки - фактури, товарно - транспортні накладні), у яких зареєстрована ціна, націнки (надбавки), транспортні та інші видатки, пов'язані з придбанням матеріалів. Товарно - транспортні документи зіставляють з даними бухгалтерського фінансового обліку (книгою обліку надходження вантажів, журналом - ордером, відомістю), у яких вказана кількість отриманих матеріалів та їхню вартість. Затрати на сировину і матеріали перевіряються шляхом визначення правильності застосування технічно обґрунтованих норм їх витрачання. Шляхом зіставлення даних матеріальних складів про відпуск сировини і матеріалів у виробництво з показниками цехів про надходження їх у виробництво та на підставі аналізу записів з кредиту рахунка 20 "Виробничі запаси" і дебету рахунка 23 "Виробництво" аудитор може підтвердити списання матеріальних витрат на виробничі потреби й включення їх у собівартість продукції.

Не менш вагома стаття витрат "Заробітна плата", яка включається в собівартість продукції. Тому доцільно не тільки перевірити видатки на оплату праці, нараховану відповідно до встановлених розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, а й допоміжні виплати (премії, надбавки до тарифних ставок і окладів, компенсаційні виплати тощо).

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Для забезпечення якості аудиту розрахунків з оплати праці аудитору слід докладно ознайомитися з Кодексом законів про працю, Законом України "Про оплату праці", іншими нормативно-правовими актами.

Встановлено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та фінансово - господарської діяльності підприємства.

Для перевірки правильності нарахування й виплати заробітної плати аудитору слід ретельно ознайомитися з встановленими нормами для різних видів оплат.

Наприклад, мінімальна заробітна плата -- це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До такої заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється й переглядається згідно із Законом України "Про оплату праці". Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно - кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників -- залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки і є основою формування й диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки здійснюється на основі тарифної ставки робітника першого розряду. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно - кваліфікаційним довідником за погодженням з трудовим колективом. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган може змінювати посадові оклади від мінімальних до максимальних розмірів. Тарифна сітка затверджується наказом керівника підприємства.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата праці здійснюється за результатами індивідуальних і колективних робіт. Причому форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством за угодами.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Тобто за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою -- за всі відпрацьовані надурочні години. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Аудитор перевіряє правильність нарахування заробітної плати таким чином:

- з'ясовує правильність застосування розцінок способом зіставляння з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відповідають стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції тощо розцінкам;

- встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість відпрацьованого часу шляхом їх зіставлення з обліковими листками, нарядами, картами, табелем виходу на роботу, актами здавання - приймання виконаних робіт та іншими документами для нарахування заробітної плати;

- арифметично перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Порушення щодо оплати праці виникають у зв'язку з:

- неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (виявляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з обліку праці, з аналогічними показниками технологічних карт, документів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним обміром фактично виконаних робіт);

- неправильним застосуванням норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставленням зі збірниками виробітку і тарифікаційними довідниками);

- неправильним розцінюванням окремих документів з обліку праці (виявляють контрольним розцінюванням);

- включенням у документи з обліку праці прізвищ осіб, які не брали участі у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, бригади, цеху, а також опитуванням окремих осіб, звіркою підписів);

- внесенням у документи з обліку праці посадових осіб, не передбачених штатним розкладом (встановлюють зіставленням цих документів зі штатним розкладом).

Дійовий контроль за використанням коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці й зміцненню трудової дисципліни.

Перевірка витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показників з питань праці (чисельності працівників за групами й категоріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочого часу й коштів на оплату праці). Спочатку доцільно вивчити затверджені штатні розклади, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідність окремих посад фактично виконуваній роботі, завищені розміри посадових окладів тощо.

Згідно з П(С)БО №16 до складу прямих витрат на оплату праці включено заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У зв'язку з цим важливим питанням ревізії є перевірка правильності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, встановлених розцінок, а також положень про оплату праці й виплату преміальних винагород.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів можливо встановити шляхом їхнього порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу й розрахунку заробітної плати.

Конституцією України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загально обов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування частини населення, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аудит розрахунків за страхуванням покликаний перевірити правильність утворених коштів соціального страхування та пенсійного забезпечення й законність їх використання.

Аудитору слід врахувати, що за рахунками 651, 652, 653 (за обов'язковим пенсійним страхуванням, обов'язковим соціальним страхуванням і обов'язковим соціальним страхуванням на випадок безробіття) збір сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

Відрахування на соціальні заходи повинні відповідати діючому законодавству України, яке передбачає різний відсоток відрахувань для відповідних категорій робітників.

При аудиті витрат також перевіряється правильність визначення об'єктів амортизації й застосування її норм.

Об'єктом амортизації є окремі основні засоби, крім землі, продуктивної худоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автомобільних доріг, видавничої продукції, сценічно-постановочного інвентарю тощо.

Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, добудови та консервації об'єкта основних засобів. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного користування.

Згідно з обліковою політикою ВАТ «СВЗ», на підприємстві використовуються такі методи нарахування амортизації:

- для об'єктів основних засобів - метод, передбачений податковим законодавством;

- інших необоротних матеріальних активів - у розмірі 50% їх вартості в перший місяць використання таких об'єктів та 50% при їх списанні.

- нематеріальних активів - прямолінійних метод.

Увага аудитора повинна зосередитися на достовірності величини амортизаційних відрахувань за основними засобами і нематеріальними активами. Зокрема, необхідно перевірити, чи немає нарахувань зносу основних засобів понад нормативний строк їх експлуатації.

Аудит собівартості виготовленої продукції не може здійснюватися без перевірки загальновиробничих витрат, вони складають окрему статтю в калькуляціях на продукцію. До складу загальновиробничих витрат входять:

1. Витрати на керування виробництвом:

а) оплата праці апарата керування цехами, включаючи премії, матеріальну допомогу;

б) відрахування на соціальні заходи апарата керування цехами;

в) витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів;

г) інші витрати:

- вартість послуг зв'язку;

- вартість канцелярських приладь;

- вартість послуг з участі в семінарах;

- витрати на придбання періодичних видань і спеціальної літератури виробничої тематики й ін.

Амортизація основних засобів усього виробничого й загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення.

3.Амортизація нематеріальних активів усього виробничого й загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення.

4. Витрати на утримання й експлуатацію необоротних активів виробничого призначення:

а) вартість мастильних, обтиральних й інших допоміжних матеріалів, необхідних для догляду за устаткуванням і підтримкою його в працездатному стані;

б) оплата праці допоміжних робітників, що обслуговують устаткування, наладчиків, мастильників, електромонтерів, слюсарів - ремонтників та інших допоміжних робітників;

в) відрахування на соціальні заходи вище перерахованих робітників;

г) витрати на утримання виробничих приміщень: оплата комунальних послуг (опалення, освітлення, водопостачання) та інші витрати;

д) вартість послуг допоміжних виробництв і послуг сторонніх організацій, пов'язаних з утриманням й експлуатацією устаткування;

е) вартість витраченого інструмента й пристосувань.

5. Витрати на ремонт основних засобів виробничого й загальновиробничого призначення:

а) витрати на ремонт будинків і споруджень;

- вартість витрачених будівельних матеріалів, запасних частин, інструментів;

- оплата праці й відрахування на соціальні страхування, робітників, що виконують ремонтні роботи;

- вартість послуг ремонтних цехів;

б) витрати на ремонт виробничого устаткування, інструментів і транспортних засобів:

- вартість запасних частин й інших матеріалів, витрачених при ремонті виробничого встаткування, транспортних засобів й інструментів;

- вартість послуг ремонтних цехів й інших допоміжних виробництв із

ремонту встаткування, транспортних засобів, інструментів;

- оплата праці й відрахування на соціальні заходи робітників, що виконують ремонтні роботи ( слюсарів, верстатників, і інших);

6. Витрати на охорону праці й техніку безпеки:

а) поточні витрати на облаштування і утримання огороджень машин й їхніх рухливих частин, люків, отворів, вентиляційних пристроїв;

б) витрати на установку сигналізації, необхідної з метою безпеки для швидкої зупинки механізмів;

в) витрати на облаштування і утримання дезінфекційних камер, умивальників, душів, лазень на виробництві, а також на утримання роздягалень, шафок для спецодягу, сушарок й іншого подібного устаткування;

г) вартість матеріалів, використаних на облаштування і утримання засобів охорони праці;

д) вартість спецодягу, спецвзуття, окулярів й інших захисних пристосувань, видаваних найманим робітникам, необхідних їм для виконання професійних обов'язків і інших засобів індивідуального захисту, мила й інших мийних засобів, молока, відповідно до переліку й нормам, установленими діючими нормативно-правовими актами;

е) вартість послуг сторонніх організацій, пов'язаних із проведенням попереднього (при прийомі на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів робітників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці;

ж) інші витрати, пов'язані з охороною праці (витрати на облаштування освітлення, що відповідає санітарним нормам і правилами.

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу:

- витрата, пов'язані з енергопостачанням технологічного процесу;

- витрати по газопостачанню технологічного процесу.

Аудит загальновиробничих витрат - це перевірка обґрунтованості витрат (наявність первинних документів), правильності їх віднесення на статті, розрахунку розмірів, а також списання на собівартість. Згідно з П(С)БО №16 «Витрати» загальновиробничі витрати поділяються на постійні (п.1-5 з переліку витрат) і змінні (п.6). До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

При аудиту собівартості виготовленої продукції важливим етапом є перевірка бази розподілу, на ВАТ «СВЗ» - це основна заробітна плата виробничих робітників, а також весь процес розрахунку розподілу витрат.

Важливим питанням аудиту є вивчення планової собівартості одиниці окремих видів продукції. При цьому планову собівартість у розрізі окремих калькуляційних статей витрат зіставляють із плановою і фактичною собівартістю за минулий звітний період, із нормативами витрат і фактичним рівнем затрат за аналізований період. Таким порівнянням можна виявити значні відхилення планових показників від фактичних (перевитрати чи економію). У цьому разі аудитору слід з'ясувати причини й винних осіб.

Таким чином, під час аудиту витрат діяльності важливо перевірити фактичну собівартість окремих видів продукції за калькуляційними статтями витрат.

Собівартість - грошове вираження загальної суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). У собівартості відображені всі сторони діяльності підприємства.

Зниження собівартості продукції - визначальний фактор у формуванні прибутку. Тому під час аудиту слід встановити причини відхилення фактичної собівартості від прогнозованої, виявити резерви зниження собівартості продукції, розробити рекомендації щодо мобілізації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукції.

На собівартість продукції негативно впливають непродуктивні витрати, величину яких визначають за даними бухгалтерських регістрів аналітичного обліку за рахунками 91 "Загальновиробничі витрати" і 92 "Адміністративні витрати".

Перевірка достовірності даних про випуск готової продукції здійснюється шляхом взаємного контролю документів на оприбуткування готової продукції з документами на відпуск матеріалів у виробництво й за обліком праці та її оплати (звіти матеріально відповідальних осіб, наряди, акти готової продукції тощо).

Перевірка собівартості продукції встановлює наявність планових калькуляцій і норм витрачання сировини і матеріалів. Для цього слід перевірити правильність складання звітів про собівартість продукції, записи в бухгалтерських документах для встановлення фактичної собівартості випущених виробів. Аудиторська перевірка витрат на виробництво є одним з об'ємних процесів в аудиторській діяльності, вимагає великої зосередженості, знань нормативних та інструктивних матеріалів з їх подальшими змінами, а також особливостей правильного розрахунку виробничих витрат в окремих видах господарської діяльності.

3. Аудит виробничих витрат та собівартості продукції на ВАТ «СВЗ»

метод контроль документ перевірка

Контроль виробничих витрат і собівартості на ВАТ «СВЗ» поділяється на внутрішній (бухгалтерія, відділ цін, плановий відділ) і зовнішній ( незалежна аудиторська перевірка).

У внутрішньому контролі беруть участь відділ бухгалтерії - при списанні витрат перевіряється їх обґрунтованість, відділ цін і плановий відділ - перевіряє доцільність виготовлення продукції і проводить повторну перевірку списання витрат бухгалтерією, порівнює фактичні витрати з затвердженими плановими калькуляціями.

Також на підприємстві проводиться незалежний контроль, укладається договір з аудиторською фірмою про проведення аудиторської перевірки частини або декількох частин бухгалтерського обліку. Велику увагу приділяють аудиту виробничих витрат і собівартості, який проводять як внутрішніми засобами так і зовнішніми.

Для початку перевірки аудитору необхідно ознайомитися з нормативною документацією, технологічним процесом виробництва. Виробництво вантажних вагонів дуже матеріалоємний процес, тому велику увагу слід уділити перевірці правильності списання сировини та матеріалів, покупних напівфабрикатів. Виробництво кожної продукції детально зображується в технологічній документації, яка сертифікована, на даному підприємстві це матеріальні специфікації. В них перераховані усі цеха, які беруть участь у виробництві, а також перелік матеріалів, необхідних їм для цього, та норми використання. У кожному цеху за виготовлення продукції несуть відповідальність відповідні матеріально відповідальні особи. Вони займаються випискою матеріалів зі складу та видачею їх у виробництво, також на підставі специфікацій оформляють Звіти про списання, які передають у виробничий відділ бухгалтерії. Завдання бухгалтера не тільки списати матеріали з підзвітної особи, а й перевірити правильність норми списання.

Заробітна плата, яка безпосередньо відноситься на виготовлення продукції, нараховується на підставі змінних завдань, у яких перераховуються усі роботи, пов'язані з виготовленням продукції. Розглянувши змінне завдання нормувальник розраховує нормо - години на виготовлення продукції, розряд робіт та суму заробітної плати та заносить усі дані у наряд , якщо робітники не перевищили відповідний розмір нормо - годин за місяць, їм нараховується премія у розмірі 30% від основної заробітної плати. За рішенням керівництва робітників можуть виводити як у вихідні дні, так і понаднормово, з оплатою згідно з КЗоТ. Розміри заробітної плати, нарахованої нормувальником у цеху, премій, додаткової заробітної плати перевіряє відділ заробітної плати.

Розміри відрахувань на соціальне страхування мають такий вигляд:

- відрахування на пенсійне забезпечення - 33,2%;

- відрахування на соціальне страхування - 1,5%;

- відрахування на випадок безробіття - 1,3%;

- відрахування від нещасних випадків - 2,44%.

Всі ці витрати розподіляються по факту по замовленням. Загальновиробничі витрати, складаються зі статей: амортизація основних засобів та інших необоротних засобів, знос МШП, внутрізаводські переміщення, поточний ремонт споруд, устаткування, охорона праці, техніка безпеки, утримання апарата керування цеху, іншого цехового персоналу тощо.

Аудит нарахування амортизації - перевірка правильності визначення первинної вартості, тобто врахування усіх витрат, пов'язаних з цим засобом, дотримання встановленої норми амортизації, перевірка строку використання, наявність засобів.

Поточний ремонт споруд та устаткування повинен проводитися згідно з затвердженими документами - планом ремонтів, матеріальною відомістю, яка визначає перелік необхідних матеріалів, дефектною відомістю - перелік робіт. Аудит цієї статті - перевірка наявності затверджених документів і проведених робіт. Утримання цехового апарата керування та іншого цехового персоналу це таж сама заробітна плата, премії, аудитом перевіряються прикази про встановлення окладів та персональних надбавок.

Аудит статті внутрізаводські переміщення представляє собою перевірку маршрутних листів власного автотранспорту, а також орендного.

Всі ці затрати входять до калькуляції продукції, за ознакою їх приналежності до виробництва цієї продукції. Загальновиробничі витрати об'єднуються в єдину статтю, а потім за допомогою бази розподілу - основної заробітної плати виробничих робітників розділяється по замовленням. Аудит собівартості складається з перевірки витрат та правильності процесу розподілу загальновиробничих витрат.

Розглянувши основи аудиту виробничих витрат та собівартості виготовленої продукції можна зробити декілька висновків:

- аудит виробничих витрат тісно пов'язаний з аудитом собівартості, тому для виявлення резервів підвищення прибутку від виробництва підприємству слід проводити два аудита одразу;

- аудит цього питання дуже об'ємний, при його проведенні слід розділити усі витрати по елементам або статтям калькуляції;

- аудит витрат та собівартості дуже схожий з комплексною перевіркою діяльності підприємства, тому що предметами перевірки є усі процеси виготовлення продукції, тобто діяльності підприємства.

Размещено на Allbest.ru