Економічний зміст категорії "необоротні активи" як окремого об'єкта бухгалтерського обліку

В умовах ринкових відносин значно зростає роль інформаційного, методичного та іншого забезпечення ефективного управління суб'єктами господарювання. В результаті чого виникає необхідність удосконалення бухгалтерського обліку, та аналізу господарської діяльності, як важливих функцій управління підприємством, що забезпечують конкретних користувачів інформацією, необхідною для контролю за досягненням поставлених цілей. В даний час особливо гостро постають питання ведення обліку, аналізу та здійснення аудиту необоротних активів.

На основі вивчення зарубіжної та вітчизняної спеціалізованої літератури економічно обґрунтоване визначення поняття “необоротні активи”, “основні засоби” та “нематеріальні активи”.

Одним із засобів вирішення задач управління основними засобами і нематеріальними активами є їх економічно обґрунтована класифікація. В магістерській роботі наведена класифікація основних засобів за групами та підгрупами, за характером участі у процесі виробництва, за галузями економіки, згідно податкового обліку та іншими ознаками, а також нематеріальних активів за способом отримання і за групами які є важливою передумовою організації бухгалтерського обліку необоротних активів.

На сьогодні відсутні чіткі правила щодо вибору методу амортизації, який був би найкращим для підприємств різних організаційно-правових форм та галузей, об'єктів основних засобів та способів їх використання.

Усі методи можна вважати рівноцінними, вони переслідують одну мету, але кожний з них для відповідних періодів корисного використання визначає різні суми амортизації.

Порівняння накопиченої амортизації основних засобів за різними методами за даними нашого підприємства дає можливість сказати, що прискорені методи нарахування амортизації дійсно відповідають своїй природі порівняно з прямолінійним. Виробничий метод не має чіткої природи внаслідок коливання обсягів виробництва. За відомими причинами виділяється із загальної тенденції метод зменшення залишкової вартості за податковим законодавством.

Обраний метод має сприяти прискоренню оновлення основних засобів, визначенню реальної величини прибутку, найкраще враховувати усі фактори, пов'язані з експлуатацією об'єкта основних засобів. Тому до вибору методу нарахування амортизації основних засобів підприємство повинно підійти виважено, що важливо для свідомого формування облікової політики, яка має бути закріплена на кожному підприємстві наказом.

Міністерством фінансів України запропоновано такі реєстри для ведення обліку з нематеріальними активами, як форма № ВНА - 1 “Відомість обліку нематеріальних активів, нарахованої амортизації за рік” та відомість 4.3 аналітичного обліку нематеріальних активів. Використання таких реєстрів у бухгалтерському обліку є проблемним оскільки в них не передбачається характеристика облікового об'єкта, кореспонденція рахунків, щомісячні записи виконавців, визначення залишкової вартості об'єкта.

Тому для забезпечення єдиної методології обліку нематеріальних активів різними підприємствами та організаціями необхідно запровадити типові міжвідомчі форми первинної документації - паперові (картонні) картки.

Запровадження запропонованої системи аналітичного обліку дасть змогу налагодити відповідний контроль за доцільністю інвестування коштів у придбання або створення нематеріальних активів, їх використання, та своєчасним списанням з балансу.

При переоцінці основних засобів підприємству необхідний буде документ (регістр аналітичного обліку), який би враховував результати проведення її. У зв'язку з цим нами пропонується можлива форма такого документа “Відомість аналітичного обліку переоцінки основних засобів”.

Використання запропонованої форми відомості в практичній діяльності дасть змогу вести облік сум дооцінки / уцінки основних засобів по підприємству в розрізі кожного інвентарного об'єкту.

Інформація про капітальні інвестиції має місце у розділі ІІІ “Капітальні інвестиції” Приміток до річної фінансової звітності. Слід зазначити, що в останніх наводиться інформація про рух інших капітальних інвестицій за звітний період, хоча на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” немає окремого субрахунку для їх обліку. Такими інвестиціями можуть бути витрати на проектно пошукові роботи, утримання відділів капітального будівництва тощо. Інші капітальні інвестиції виділено окремо у технологічній структурі капітальних вкладень у статистичній формі звітності № 2 - КД “Звіт про введення в дію об'єктів основних фондів та інвестицій в основний капітал”.

У зв'язку з цим необхідно виділити субрахунок 156 для обліку інших капітальних інвестицій у структурі рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, що дасть можливість отримати необхідну інформацію для заповнення статистичної звітності без додаткових вибірок.

Передавання об'єктів капітальних інвестицій у монтаж оформляється актом приймання-передавання обладнання до монтажу, якщо монтаж здійснює спеціалізована монтажна організація. У разі монтажу господарським способом, тобто силами замовника, таке передавання оформляється вимогою. На нашу думку, використання різних документів для однакової за змістом операцій необґрунтовано. У зв'язку з цим пропонуємо в усіх випадках передавання обладнання в монтаж складати акт приймання-передавання його до монтажу, оскільки цей первинний документ найбільшою мірою враховує специфіку такого роду активів. Для удосконалення керівництва підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різних інформаційних систем. І насамперед необхідно провести докорінну реконструкцію його технічної та інформаційної бази на основі впровадження автоматизованої системи обліку, до складу якої входили б автоматизовані робочі місця бухгалтера.