Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Реферат на тему:

Класифікація та взаємозв'язок різних видів витрат

Виконав: курсант гр. ІКМ 07-16 Корзунов М.В.

Перевірила: доц. Кіданова Н.Б.

Харків 2010

План

Вступ

1. Класифікація витрат діяльності підприємства

2. Управлінський облік операційних витрат

3. Управлінський облік фінансових витрат

4. Управлінський облік витрат від інвестиційної діяльності

5. Управлінський облік витрат іншої діяльності

6. Управлінський облік надзвичайних витрат

7. Взаємозв'язок довгострокових та короткострокових витрат

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

витрата облік управлінський

Радикальні ринкові перетворення в економіці України вимагають змін в усіх сферах господарювання та функціях управління виробничими процесами. При подальшому формуванні ринкового середовища, планомірному курсі на удосконалення бухгалтерського обліку і його системи в цілому, головною умовою зростання виробничого та експортного потенціалу України є перехід до нової системи управління виробництвом, інтеграція методів управління в єдину систему управлінського обліку, основою якого є формування інформації про витрати підприємства і собівартість.

Трансформація вітчизняної системи бухгалтерського обліку згідно вимог міжнародних бухгалтерських та аудиторських стандартів, прийняття національних стандартів та Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій призвели до суттєвої перебудови методології бухгалтерського обліку і необхідності перегляду питань його організації, зокрема обліку витрат на виробництво.

Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку, нові економічні умови значно розширюють можливості підприємств у визначенні правил ведення облікової політики. Вітчизняні підприємства, виходячи з вимог господарювання, можуть самостійно визначати конкретні методики та форми організації бухгалтерського обліку, обирати методи оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на витрати виробництва, способи і методи обчислення собівартості продукції.

В цих умовах зростають вимоги до бухгалтерського обліку‚ перш за все‚ в напрямку підвищення гнучкості, аналітичності та оперативності одержуваної інформації про витрати на виробництво продукції з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Вирішення цієї проблеми вимагає створення нової системи одержання інформації про виробничі витрати‚ застосування нетрадиційних для вітчизняної практики бухгалтерського обліку підходів до оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів управлінського обліку.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Склад витрат визначається направленістю обліку, так інформація про витрати відображається для складання фінансової та податкової звітності, оперативного та стратегічного управління виробництвом. Умови визнання, класифікації витрат відображаються в П(С)БО № 16 «Витрати» [4].

Розглядаючи поняття «витрати» в управлінському обігу слід відмітити, що це -- зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або зменшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків учасників).

Класифікація витрат

	Витрати
1. За місцем виникнення витрат	Витрати виробництва, цеху, дільниці, службові витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію.
2. За видами продукції, робіт, послуг	Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію.
3. За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції.
4. За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі
5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати умовно-змінні, умовно-постійні
6. За календарними періодами	Витрати поточні, одноразові

Необхідно зазначити, що витрати мають комплексний характер та складаються з елементів витрат -- сукупність економічно однорідних витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Пошук шляхів зниження витрат виробництва в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності робити підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрішньовиробничої реструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції. Ціллю обліку собівартості продукції є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, з визначенням фактичної собівартості окремих видів продукції і всієї продукції загалом, а також з контролем за використанням матеріальних ресурсів і грошових коштів. Витрати виробництва як фактор забезпечення ефективності господарювання повинні досліджувалися з позиції активного та своєчасного впливу на них з метою зниження рівня непродуктивних витрат, зниження впливу факторів, які неефективно впливають на ефективність робити підприємства.

Витрати відображаються в управлінському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Визначення категорій витрат

Група	Визначення	Приклад
За періодичністю вкладів
Поточні	Витрати, які виникають у ході фінансово-господарської діяльності	Витрати по утриманню приміщень, будівель, обладнання
Одночасні	Витрати, виникнення яких визначається одиничним випадком	Витрати на аудиторську перевірку
По відношенню до виробничого процесу
Виробничі	Витрати, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва готової продукції	Витрати праці і матеріалів. Виробничі накладні витрати
Невиробничі	Витрати, які не входять до собівартості товарно-матеріальних запасів	Витрати на рекламу, наукові дослідження
За часом розрахунку
Фактичні	Реально здійснені витрати	Витрати за певний період
Планові	Визначені витрати	Витрати майбутніх періодів
По відношенню до продукції
Загальні (сумарні)	Сума витрат, які понесло підприємство у процесі виробництва визначеного виду чи партії продукції	Загальна собівартість виробленої (реалізованої) продукції
Витрати на одиницю	Витрати, які понесло підприємство на виробництво одиниці продукції	Собівартість одиниці продукції
По відношенню до періоду
Короткострокові	Витрати короткострокового періоду, протягом якого фактори виробництва не змінюються	Обладнання з тривалим строком служби, чисельність робітників
Довгострокові	Витрати довгострокового періоду, протягом якого можуть змінитися фактори виробництва	Зміни виробничої потужності

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Управління собівартістю продукції залежить від застосування на підприємстві системи калькуляції собівартості, які розрізняються залежно від повноти включення різних груп витрат у собівартості продукції. Метод калькулювання залежить від типу організації і технології виробництва і включає в себе принципи збору інформації з центрів витрат про витрачені ресурси, узагальнення та розподілу непрямих витрат. Під методом обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції розуміють сукупність прийомів організації документування та відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції та необхідну інформацію для контролю за процесом формування собівартості продукції. Залежно від оперативного обліку та контролю витрат виділяють калькулювання нормативних (стандартних) витрат. Принциповою відмінністю методу обліку за нормативними витратами в тому, що в собівартість включаються витрати, які базуються на чітко визначених нормах (стандартах).

2. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

П (с) БО №3 “Звіт про фінансові результати” встановлює такий склад економічних елементів операційних витрат, обов'язковий для застосування на всіх підприємствах виробничої сфери:

- матеріальні затрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальне страхування;

- амортизація;

- інші операційні витрати [2].

Вартість матеріальних ресурсів за елементом “матеріальні затрати” формується виходячи з цін на їх придбання без урахування ПДВ , включаючи всі витрати, які супроводжують таке придбання. Від вартості використаних у виробництві матеріальних ресурсів віднімаються поворотні відходи.

Процедура бухгалтерського обліку використання матеріалів залежить від характеру виробництва, порядку подання матеріалів на робочі місця та інших умов, створеного на конкретному підприємстві.

Принципова відмінність угрупування витрат за статтями калькуляції від угрупування за економічними елементами полягає в наявності в ній комплексних статей, що об'єднують різнорідні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцями їх виникнення і способами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягів виробництва кожного виду.

Угрупування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити витрати, безпосередньо пов'язані з технічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва і управління.

Типова номенклатура калькуляційних статей витрат:

- Сировина і матеріали;

- Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів);

- Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;

- Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;

- Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об'єднати з попередньою);

- Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова);

- Відрахування на соціальні цілі;

- Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва;

- Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх списання зі статті витрат майбутніх періодів);

- Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

- Загальновиробничі витрати;

- Адміністративні витрати;

- Втрати від браку;

- Інші виробничі витрати;

- Поза виробничі витрати (витрати на збут).

З перерахованих калькуляційних статей суто елементами є такі:

- Матеріальні затрати;

- Сировина і матеріали;

- Поворотні відходи;

- Куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати;

- Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві;

- Відрахування на соціальне страхування працівників, зайнятих у виробництві;

- Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо у процесі виробництва;

- Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;

- Паливо й енергія, спожиті в технологічних цілях;

- Витрати на підготовку й освоєння виробництва;

- Загальновиробничі витрати;

- Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

- Адміністративні витрати;

- Втрати від браку;

- Інші виробничі витрати;

- Поза виробничі витрати (витрати на збут).

Методика побудови обліку адміністративних витрат передбачає на першому етапі формування цих витрат - матеріальні витрати, витрати на оплату праці тощо, а на другому їх списання на фінансові результати. У внутрішньогосподарському обліку визначається можливість їх побудови за ознаками прямого або непрямого відношення до відповідного виду продукції або іншої ознаки.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, відображаються на рахунку 92 “Адміністративні витрати”. Рахунок 92 є активним, витратним.

По дебету рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображається сума визнаних адміністративних витрат, по кредиту - списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за статтями витрат або в розрізі елементів витрат.

Первинними документами при відображенні накопичення адміністративних витрат є акт виконаних робіт, акт відремонтованих об'єктів, виписка банку, довідка бухгалтерії, ПКО, посвідчення про відрядження, розрахунково-платіжна відомість, накладна, рахунок, авансовий звіт, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання адміністративних витрат на фінансові результати оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії. Дані по рахунку 92 відображаються в журналі 5 (5-А). Бухгалтерські проводки по рахунку 93 наведені у таблиці 3.1.

Бухгалтерські проводки по рахунку 92

№ оп.	Назва документа	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
			Дебет	Кредит
1	2	3	4	5
1	Акт списання матеріалів	Списано виробничі запаси на загальногосподарські потреби	92 “Адміністративні витрати”	20 “Виробничі запаси”
2	Акт списання матеріалів	Списано МШП, які належать до адміністративних витрат	92 “Адміністративні витрати”	22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”
3	Посвідчення про відрядження	Відображено витрати на службові відрядження управлінського персоналу	92 “Адміністративні витрати”	372 “Розрахунки з підзвітними особами”
4	Банківська довідка	Відображено витрати по розрахунково-касовому обслуговуванню та інших послугах банку	92 “Адміністративні витрати”	311 “Поточні рахунки в національній валюті”
5	Податкова накладна	Нараховано податки, збори, обов'язкові платежі	92 “Адміністративні витрати”	64 “Розрахунки за податками й платежами”
6		Списано адміністративні витрати на фінансові результати	791 “Результат основної діяльності”	92 “Адміністративні витрати”

Методика обліку витрат на збут аналогічна методиці обліку адміністративних витрат. Тобто на першому етапі передбачається формування цих витрат, а на другому їх списання а фінансові результати. У внутрішньогосподарському обліку визначається можливість їх побудови за ознаками прямого або непрямого відношення до відповідного виду продукції або іншої ознаки.

У звязку з тим, що витрати на збут впливають на фінансовий результат, доцільно проводити розподіл цих витрат між окремими видами проданої продукції поза фінансовим обліком. У цьому випадку витрати можуть щомісячно розподілятися наступним чином:

а) витрати загального характеру - між витратами реалізованої продукції пропорційно до її виробничої собівартості;

б) транспортні витрати (якщо їх питома вага є значною) - за видами реалізованої продукції, їх списують наприкінці місяця.

Для розподілу витрат на збут у бухгалтерії складають довідку-розрахунок або відомість розподілу, де вказуються види реалізованої продукції, її виробнича собівартість [5].

Облік витрат, пов'язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг, ведеться на рахунку 93 “Витрати на збут”. Рахунок 93 є активним, витратним.

По дебету рахунка відображається сума визнаних витрат на збут, по кредиту - списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Аналітичний облік витрат на збут ведеться у відомостях в розрізі статей витрат та за економічними елементами. При організації обліку за центрами витрат відповідні регістри ведуть в розрізі складів і служб, повязаних зі збутом готової продукції.

Первинними документами при відображенні накопичення витрат на збут є накладна, рахунок, ВКО, посвідчення про відрядження, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання витрат на збут на фінансові результати оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії. Дані по рахунку 93 відображаються в журналі 5 (5-А). Бухгалтерські проводки по рахунку 93 наведені у таблиці 3.2.

Бухгалтерські проводки по рахунку 93

№ оп.	Назва документа	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
			Дебет	Кредит
1	2	3	4	5
1		Нараховано амортизацію торговельного обладнання	93 «Витрати на збут»	13 “Знос необоротних активів”
2		Списано пакувальні матеріали	93 «Витрати на збут»	20 “Виробничі запаси”
3		Відображено витрати на службові відрядження працівників збуту	93 «Витрати на збут»	22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”
4		Створено резерв для покриття витрат з можливого майбутнього гарантійного ремонту	93 «Витрати на збут»	372 “Розрахунки з підзвітними особами”
5		Нараховано заробітну плату продавцям та проведені відрахування на соціальні заходи від зарплати згідно з чинним законодавством	93 «Витрати на збут»	311 “Поточні рахунки в національній валюті”
6		Списано витрати на збут на фінансові результати	791 “Результат основної діяльності”	685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

Методика обліку інших операційних витрат витрат аналогічна методиці обліку адміністративних витрат та витрат на збут. Тобто на першому етапі передбачається формування цих витрат, а на другому їх списання а фінансові результати. Для обліку інших витрат операційної діяльності використовується рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності”. Рахунок 94 є активним, витратним. На рахунку 94 ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”.

По дебету рахунку відображається сума визнаних витрат, по кредиту - списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. Рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності” має такі субрахунки, котрі навведені у таблиці 3.3.

Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності»

№ субрахунку	Назва субрахунку	Характеристика
941	Витрати на дослідження і розробки	Ведеться облік витрат, пов'язаних з дослідженнями та розробками, що здійснює підприємство, якщо такі дослідження та розробки відповідають Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи
942	Собівартість реалізованої іноземної валюти	Відображається балансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації
943	Собівартість реалізованих виробничих запасів	Ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо)
944	Сумнівні та безнадійні борги	Узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, за реалізовану продукцію, товари, роботи і послуги та про суму списання поточної дебіторської заборгованості, що визнана безнадійною та утворення якої не було пов'язано з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг
945	Втрати від операційної курсової різниці	Ведеться облік втрат за активами й зобов'язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти
946	Втрати від знецінення запасів	Ведеться облік втрат, пов'язаних із знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"
947	Нестачі і втрати від псування цінностей	Ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації, якщо на час установлення нестачі винуватця не встановлено. Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 "Списані активи"
948	Визнані штрафи, пені, неустойки	Ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів
949	Інші витрати операційної діяльності	Узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності", зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо

На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок замінює старі рахунки 24 "Витрати на експлуатацію машин і обладнання" та 25 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунка 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунка 23 "Виробництво" або на дебет рахунка 90 "Собівартість реалізації" - на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення, центрами й статтями (видами) витрат.

Розподіл і списання з рахунка 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого наведена в додатку 1 до П(С)БО 16 "Витрати" [4]. згідно з цим Положенням, для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи з фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загальновиробничих витрат застосовувати.

Незалежно від становленої підприємством бази розподілу загальновиробничих витрат вони розподіляються на кожен об'єкт витрат (калькулювання) виходячи з нормальної потужності підприємства.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається в узагальнених сумах змінних та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих витрат на кожен об'єкт калькулювання потрібен допоміжний розрахунок. Він складається на основі показників розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю.

3. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ВИТРАТ

У процесі своєї фінансової діяльності підприємство несе відповідні витрати.

Витрати фінансової діяльності підприємства - витрати на відсотки (за одержаними кредитами, випущеними облігаціями, фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства.

Для обліку таких витрат Планом рахунків передбачено рахунок 95 «Фінансові витрати».

Рахунок 95 «Фінансові витрати» має такі субрахунки:

- 951 «Відсотки за кредит»;

- 952 «Інші фінансові витрати».

На дебеті рахунка відображають суму визнаних витрат, на кредиті - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 951 «Відсотки за кредит» ведеться облік витрат, пов'язаних із нарахуванням і сплатою відсотків тощо за користування кредитами банків.

На субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» ведеться облік витрат, пов'язаних із залученням позиченого капіталу, зокрема витрат, пов'язаних із випуском, утриманням і обігом власних цінних паперів; нарахування відсотків за договорами кредитування (крім банківських кредитів), фінансового лізингу та інші.

Фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат.

Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов'язання з нарахуванням відсотків.

Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації зменшуються на суму будь-яких отриманих проміжних виплат та цільового фінансування, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», у разі наявності запозичень, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, та інших запозичень, які безпосередньо не пов'язані зі створенням кваліфікаційного активу, сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, визначається у такому порядку:

1. Визначається сума фінансових витрат у порядку, передбаченому пунктом 6 цього Положення (стандарту).

2.Визначається добуток норми капіталізації фінансових витрат (яка визначається за вирахуванням непогашених запозичень, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу) та середньозважених витрат, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу (за вирахуванням непогашених запозичень, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу).

3. Складанням сум фінансових витрат, визначених за розрахунками, установлюється загальна сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу.

4. Сума фінансових витрат, що підлягає у звітному періоді включенню до собівартості кваліфікаційного активу, не може перевищувати загальної суми фінансових витрат цього звітного періоду.

Капіталізація фінансових витрат починається за наявності таких умов:

1. Визнання витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

2. Визнання фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

3.Виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, уключаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу.

Капіталізація фінансових витрат призупиняється на період, у якому на суттєвий час зупинилось виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу.

На період зупинення виконання робіт фінансові витрати, пов'язані з утриманням частково завершених кваліфікаційних активів, визнаються фінансовими витратами того звітного періоду, за який їх нараховано.

Капіталізація фінансових витрат не призупиняється на період:

- здійснення технічної та адміністративної роботи.

- тимчасового затримання робіт зі створення кваліфікаційного активу, що є необхідною складовою процесу його створення.

Капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

4. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ВИТРАТ ВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для обліку витрат від інвестиційної діяльності багато підприємств, що здійснюють інвестиції, обліковують втрати від своєї діяльності за методом участі у капіталі.

Витрати від участі у капіталі - збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковують за методом участі в капіталі.

На рахунку 96 «Витрати від участі в капіталі» обліковують витрати від зменшення вартості інвестицій, що виникають у процесі інвестиційної діяльності підприємства. Основні вимоги до обліку інвестицій викладено в П(С) БО 12 «Фінансові інвестиції».

Рахунок 96 «Витрати від участі у капіталі» мають такі субрахунки:

- 961 «Витрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;

- 962 «Витрати від спільної діяльності»;

- 963 «Витрати від інвестицій у дочірні підприємства».

На субрахунку 961 «Витрати від інвестицій в асоційовані підприємства» ведеться облік витрат, пов'язаних із зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання асоційованими підприємствами збитків або зменшення власного капіталу асоційованих підприємств через інші події (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

На субрахунку 962 «Витрати від спільної діяльності» ведеться облік витрат, пов'язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок понесення спільними підприємствами збитків або зменшення їхнього власного капіталу через інші події (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

На субрахунку 963 «Витрати від інвестицій у дочірні підприємства» ведеться облік витрат, пов'язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок понесення дочірніми підприємствами збитків або зменшення їхнього власного капіталу через інші події (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

Інвестиційні витрати -- це інвестиції, які забезпечують підготовку та реалізацію проекту.

Обсяги інвестиційних витрат та джерела їх фінансування мають збігатися. Головна мета класифікації джерел фінансування проекту полягає у визначенні структури капіталу проекту.

Розрахунок поточних витрат проекту. Метою розрахунку собівартості продукції, яка буде виготовлена в результаті реалізації проекту, є визначення загальних поточних витрат виробництва і збуту. Тому є сенс окремо розрахувати прямі витрати на одиницю продукції, потім на всю реалізовану продукцію, а не одразу на реалізовану продукцію.

Плануючи матеріальні витрати, слід враховувати затримку платежів за сировину, матеріали та комплектуючі, тобто середній час між отриманням та оплатою товару в днях. Урахування затримки платежів необхідне для точнішого планування грошових потоків та бухгалтерського балансу в часі, наприклад, для планування нормальної кредиторської заборгованості. Витрати на оплату праці допоміжного, адміністративно-управлінського та іншого персоналу, що оплачується погодинно, також включаються до прямих трудових витрат. Матеріальні витрати детально розраховуються в плані виробництва проекту, а фінансовий план узагальнює ці розрахунки.

5. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ВИТРАТ ВІД ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності, але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

- втрати від зменшення корисності необоротних активів;

- втрати від безоплатної передачі необоротних активів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

- інші витрати звичайної діяльності.

Рахунок 97 «Інші витрати» має такі субрахунки:

971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій»

972 «Втрати від зменшення корисності активів»

974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»

975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»

976 «Списання необоротних активів»

977 «Інші витрати звичайної діяльності»

На субрахунку 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» відображається балансова вартість реалізованих фінансових інвестицій (на дату їх реалізації) та інші витрати, пов'язані з їх реалізацією.

На субрахунку 972 «Втрати від зменшення корисності активів» відображаються втрати від зменшення корисності активів.

На субрахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» відображаються втрати за активами й зобов'язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

На субрахунку 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» відображається сума знецінення (уцінки) необоротних активів і фінансових інвестицій.

На субрахунку 976 «Списання необоротних активів» відображається залишкова вартість списаних необоротних активів та витрати, пов'язані з їх ліквідацією (розбирання, демонтаж).

На субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності» відображаються інші витрати звичайної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 97 «Інші витрати». За дебетом субрахунку відображаються суми часток страхових платежів, які сплачуються перестраховикам, за кредитом - відображаються повернуті перестраховиками частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у разі дострокового припинення дії договору перестрахування

6. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК НАДЗВИЧАЙНИХ ВИТРАТ

Для вдосконалення теоретичних положень понятійного апарату щодо надзвичайних витрат, побудована модель взаємозв'язку надзвичайної ситуації та події, що дозволяє визначити відмінність між звичайною і надзвичайною діяльністю, яка полягає в тому, що метою звичайної діяльності є прибуток, а метою надзвичайної діяльності - відновлення звичайної діяльності підприємств в обсягах, не менших тих, що були до надзвичайної події, або недопущення чи мінімізація впливу надзвичайних подій на звичайну діяльність. Надзвичайна діяльність підприємства може бути достатня або недостатня для відновлення звичайної діяльності.

Встановлений взаємозв'язок подій після дати балансу, непередбачених подій та надзвичайних подій. Надзвичайні події можуть класифікуватись як непередбачені або як події після дати балансу. Щодо подій після дати балансу та непередбачених подій, то вони не обов'язково є надзвичайними [16].

На мою думку, джерела фінансування надзвичайних витрат включають власні кошти підприємства, позики.

Пропоную класифікувати надзвичайні витрати за ознаками: структура, напрямки здійснення, ступінь погашення, елементи, мета. Запропонована класифікація створена з врахуванням вимог облікових і аналітичних процедур безпосередньо на підприємстві, яке постраждало від надзвичайної події.

Акцентується увага на особливостях управління надзвичайною ситуацією в контексті впливу на неї державних структур і безпосередньо тих підприємств, які потерпіли від надзвичайної події. Визначені особливості використання резервів для ліквідації наслідків надзвичайних подій залежно від їх масштабу.

Для обліку втрат від витрат, пов'язаних з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному звітному періоді, призначений рахунок 99 "Надзвичайні витрати". Він має такі субрахунки:

991 "Втрати від стихійного лиха";

992 "Втрати від техногенних катастроф та аварій";

993 "Інші надзвичайні витрати".

По дебету відображається сума визнаних витрат, по кредиту - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Згідно з п.31 П(С)БО 16 надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства у результаті збитків від надзвичайних подій. Приклад розрахунку витрат від надзвичайних подій для включення до фінансової звітності наведено у таблиці 7.1.

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втрати за результатами цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відрахування, оплата іншим організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновних роботах, вартість використаної сировини, матеріалів тощо).

На субрахунку 991 провадиться облік витрат від стихійного лиха (повінь, землетрус, град тощо).

7. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МІЖ ДОВГОСТРОКОВИМИ ТА КОРОТКОСТРОКОВИМИ ВИТРАТАМИ

Витрати у короткостроковому періоді.

Аналізуючи формування витрат у короткотерміновому періоді, потрібно розмежувати їх на постійні та змінні. Поспішні витрати (FС) не залежать від обсягів виробництва. Більше того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється. Справа в тому, що, як виходить із самого визначення короткотермінового періоду, він недостатній для зміни передусім обсягів капіталу. Постійними витратами можуть бути видатки, пов'язані з виплатою орендної плати, відсотки за отриманий кредит, амортизація тощо.

Змінні витрати (VС) -- це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції. До них належать заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів електроенергії для виробничих цілей тощо.

У мікроекономічному аналізі широко використовуються показники не тільки загальних витрат, а й середніх: середні сукупні (АТС), середні постійні (АFС) та середні змінні (АVС) витрати:

АТС = ТС / Q;

AFС = FС / Q;

АVС = VС / Q.

Особливе значення в дослідженні поведінки виробника на ринку надається граничним витратам, які розраховуються як відношення приросту сукупних витрат до приросту обсягів виробництва. Інакше кажучи, граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової одиниці продукції:

Граничні витрати в короткотерміновому періоді не залежать від постійних витрат. На їхній рівень впливають тільки змінні витрати.

Оскільки постійні витрати не залежать від змін обсягів виробництва, то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно до осі обсягу виробництва. Зображення кривої змінних витрат дзеркально відбиває форму кривої сукупного продукту змінного фактора. Кожна точка цієї кривої відповідає мінімальним затратам праці, що йдуть на виробництво відповідного обсягу продукції. Крива матиме вигляд зростаючої з поступовим затуханням лінії. У перспективі вона досягне точки зламу, після якої подальше зростання змінних витрат не супроводжуватиметься збільшенням обсягів виробництва. Однак цей відрізок кривої не може бути складовою функції витрат, оскільки не відповідає вимозі її визначення (це не будуть мінімальні витрати, необхідні для отримання заданого обсягу виробництва, оскільки його можна одержати при менших витратах).

Крива сукупних витрат показує зміни загальної вартості факторів, що використовуються у виробництві, залежно від збільшення обсягів виробництва. Вона матиме таку саму форму, як і крива змінних витрат, однак проходитиме вище на величину постійних витрат.

Середні витрати для будь-якого обсягу виробництва дорівнюють тангенсу кута нахилу променя, проведеного від початку координат через відповідну точку на кривій сукупних витрат (наприклад, точку N). Мінімального значення середні витрати набувають у точці, де кут нахилу променя буде найменшим, тобто в точці його дотику до кривої сукупних витрат (точці М). Аналогічне можна сказати і про середні змінні витрати. Якщо будувати їх криву, то вона поступово буде наближатися до кривої середніх сукупних витрат .

Граничні витрати - це нахил кривої сукупних витрат, тобто тангенс кута дотичних, проведених до кожної точки кривої. Граничні витрати спочатку зменшуються (у нашому прикладі до другої одиниці продукції), а потім стати при збільшенні обсягів виробництва починають зростати.

Для подальшого дослідження важливо з'ясувати залежності між динамікою середніх і граничних витрат. Поки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними за умови їх рівності з граничними витратами. Тобто криві граничних і середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення середніх витрат.

Зміни витрат у короткотерміновому періоді відображають дію закону спадної граничної продуктивності змінного фактора. До того часу, поки фірма зможе знаходити всі потрібні ресурси за постійними цінами, зміни витрат у короткотерміновому періоді можна пояснити змінами середнього та граничного продукту змінного фактора. Подібна форма кривих середніх сукупних та змінних витрат доводить, що на виробництві середній продукт спочатку збільшується, а потім зменшується. Точка мінімуму середніх змінних витрат збігається з точкою максимуму середнього продукту змінного фактора.

Довгостроковий період.

Аналізуючи витрати у довготерміновому періоді слід мати на увазі, що при цьому немає поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися залежно від обсягу виробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути кредит, продати основні фонди чи придбати нові. Отже, в довготерміновому періоді найголовніша проблема - оптимізація розмірів підприємства.

Існує певний зв'язок та залежність між динамікою витрат у короткотерміновому та довготерміновому періодах. Наведемо такий приклад. Нехай існують певні виробничі модулі (виробничі дільниці), кожен з яких здатний забезпечити виробництво 5000 стільців на рік при мінімальних середніх витратах. Рівень цих витрат для кожного модуля свій. Тоді потужність підприємства буде залежати від кількості модулів, введених у експлуатацію. На рис. 3 зображені криві середніх витрат для кожного модуля.

Нехай потреби ринку становлять 7000 стільців (Q₂). Цей обсяг можна отримати як за допомогою одного виробничого модуля, залишаючись у рамках короткотермінового періоду, так і з введенням в експлуатацію іншого, тобто через довготерміновий період. У першому випадку обсяги виробництва не будуть відповідати тим, при яких досягається мінімальний рівень середніх витрат (Р₃ = 9 грн.). Вони зростуть до 12 грн. за стілець. Якщо піти іншим шляхом, то частину обсягу (5000 шт.) можна виготовити при мінімальних витратах (9 грн.), а іншу частину (2000 шт.) - при витратах, що дорівнюють відповідній точці на кривій АТС₂ (P1 = 15 грн.).

Більш привабливий варіант розвитку виробництва такий, що мінімізує загальні витрати на заданий обсяг. Для першого варіанту вони становитимуть

ТС1 = Р₂ Q2 = 12 х 7000 = 84 000 грн.,

для другого

ТС₂ = РзQз + P1 (Q₂ - Qз) ⁼ 9 ^х 5000 + 15 х 2000 = 75 000 грн.

Таким чином, з точки зору мінімізації сукупних витрат для отримання заданого обсягу виробництва привабливішим є другий варіант розвитку, який передбачає перехід від короткотермінового до довготермінового періоду.

Подібно до того, як середній продукт залежно від обсягів виробництва може зростати, зменшуватися чи залишатися незмінним, середні витрати також по-різному реагують на ефект масштабу. Ця реакція багато в чому залежить від специфіки галузі, ситуації на ринку, напрямків удосконалення технології виробництва тощо. Три найтиповіші ситуації:

Коли зростання виробництва супроводжується зниженням витрат, тобто позитивний ефект масштабу виробництва вичерпується досить швидко. Однак при цьому існує широкий діапазон обсягів виробництва, при якому зберігається постійний рівень середніх витрат. У таких галузях підприємства різних розмірів можуть бути однаково життєздатними.

Довготривалий ефект від збільшення масштабів виробництва. У таких галузях переваги отримують великі підприємства.

Коли позитивний ефект масштабу виробництва досить швидко трансформується у негативний. Тому підприємцю важливо правильно оцінити межі ефективного розширення виробництва. Існуючі бар'єри зростання уможливлюють ефективне функціонування у таких галузях невеликих підприємств.

Проте намагання мінімізувати витрати - це лише один бік, що визначає поведінку виробника. Вибір реальних масштабів виробництва як в короткотерміновому, так і в довготерміновому періоді визначається зрештою можливостями максимізувати економічний прибуток. Для цього витрати виробництва слід порівнювати з доходами.

Висновки

У рефераті я дав характеристику витратам підприємства, і встановив, що:

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Узагальнив теоретичні та методологічні основи обліку витрат діяльності підприємства, їх економічний зміст та розглянув літературні джерела, нормативні документи з обліку витрат діяльності підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

До витрат підприємства належать такі витрати, як адміністративні, операційні, фінансові, надзвичайні, витрати від інвестиційної діяльності, витрати від іншої діяльності.

Наводив вимоги до визнання, класифікації та оцінки витрат. Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Описав порядок відображення господарських операцій з витрат підприємства у первинних документах. На підприємствах ведуться такі первинні документи: видатковий касовий ордер, прибутковий касовий ордер, платіжне доручення, посвідчення про відрядження, звіт про використання грошових коштів, наданих на відрядження або під звіт, податкова накладна, накладна, рахунок, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акт на списання основних засобів, інвентарна картка тощо.

Список використаної літератури

1. П(С)БО16 „Витрати”// Бухгалтерський облік і аудит. - 1999. - №2.

2. Апчерч А. Управленческий учет. - М.: Финансы и статистика, 2002.

3. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підручник. - Житомир: «Рута», 2001.

4. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет. - М.: Финстатинформ, 1999.

5. Карпова Т.П. Основы управленческого учета. - М.: Инфра-М, 1997.

Размещено на Allbest.ru