Аналіз результатів реалізації амортизаційної політики ТОВ "Трансінвестсервіс"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз результатів реалізації амортизаційної політики ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс»

Амортизаційна політика є однією із головних частин загальної політики управління виробничими витратами, яка полягає в інтенсивності оновлення основних фондів з поступовою експлуатацією їх у процесі виробничої діяльності. Важливими моментами при формуванні амортизаційної політики на підприємствах є норма амортизації та проблема вибору оптимального методу нарахування амортизації. Практика зарубіжного досвіду показує, що в світі існують певні закономірності при встановленні норм амортизації. Необхідно встановлювати таку норму амортизації, яка буде враховувати ступінь завантаження основних фондів, їх змінність, відповідати технічному рівню основних засобів і характеру їх використання; розробити систему граничної межі для норм амортизації, після чого підприємства самі собі будуть вибирати оптимальний термін використання основних фондів, враховуючи власні можливості, аналітичні прогнози та інші показники.

Амортизаційна політика на підприємстві здійснюється відповідно Наказу про облікову політику ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» у відповідності з п.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999г. №996-Х1V. В згаданому наказі говориться про застосування єдиного методу нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку - податкового методу. Він передбачає нарахування амортизації в бухгалтерському обліку відповідно пункту 8.6.1 Закону про прибуток підприємств, однак податковий метод в бухгалтерському обліку базується тільки на амортизаційних нормах Закону про прибуток.

Також в Наказі про облікову політику Товариства вказується:

- при веденні бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності керуватися Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999г. №996-Х1V та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів відносити матеріальні активи вартістю менш 1000 гривень, без ПДВ;

- знос малоцінних необоротних матеріальних активів нараховувати в розмірі 100% ;

- нематеріальні активи амортизувати на протязі встановленого строку їх корисного використання методом прямолінійного списання;

- вибуття запасів здійснювати методом ФІФО

Для більшого розуміння сутності обраного методу нарахування амортизації розглянемо його сутність та особливості.

Фактично податковий метод являє собою класичний метод зменшувального залишку. Застосовується цей метод при нарахування амортизації об'єктів, витрати на обслуговування яких в ході експлуатації зростають та (або) ефективність використання яких з початку експлуатації набагато вища, ніж під кінець експлуатації. Для практичного застосування даного методу в багатьох випадках не має сенсу нараховувати амортизацію до досягнення вартості об'єкту майже нульового значення.

Обмежується такий строк амортизації шляхом встановлення необхідної ліквідаційної вартості.

Головною перевагою податкового методу є можливість нараховувати велику суму амортизаційних відрахувань в перші періоди експлуатації об'єктів основних засобів.

А негативні сторони методу очевидні:

1. використання норм амортизації із Закону про прибуток ніяк не знижує трудовитрати, як помилково вважають, оскільки бухгалтерська та податкова вартість одних і тих же об'єктів основних засобів частіше не однакова, а отже будуть різними амортизаційні суми;

2. застосування податкових ставок приводить до перекручуванню достовірності суми витрат по амортизації та залишкової вартості основних засобів. Перенесення окремих ставок з податкового обліку в бухгалтерський позбавляє останній цілісного підходу.

Тому, при виборі методу амортизації в бухгалтерському обліку помилковим буде керуватися тим аргументом, що вибираючи податковий метод не доведеться вести подвійний облік основних засобів окремо в податковому та бухгалтерську обліку. Оскільки немає тотожності між амортизацією в податковому обліку та амортизацією, нарахованої податковим методом в бухгалтерському обліку.

Для того, щоб підтвердити або спростувати дане твердження розглянемо практичний приклад.

Підприємством для здійснення господарської діяльності був придбаний генератор трьохфазний. Первісна вартість придбаного в грудні 2009 року основного засобу - об'єкту 3-ї групи, склала 30000 гривень. Термін корисного використання об'єкту -7 років. Ліквідаційна вартість генератора складає 3384,83 грн.. В тому ж місяці його було введено в експлуатацію.

При нарахування амортизації податковим методом була застосована 6% норма амортизації в розрахунку на квартал. Амортизаційні нарахування в бухгалтерському обліку здійснюються щомісяця, в податковому обліку - в квартал.

Методика розрахунку амортизації податковим методом в бухгалтерському обліку наступна:

А = Б(а) * Н(а)

Так як об'єкт ОЗ - генератор було введено в експлуатацію в грудні 2009 року, то нарахування амортизації слід почати з місяця (кварталу) слідуючим, за місяцем вводу в експлуатацію. Тому нарахування амортизації генератору розпочнеться з січня 2010 року за нормою 6%/3 місяця = 2% в місяць.

А =30000*2/100 = 600 грн.

Щоб здійснити нарахування амортизації за наступний період (лютий), треба визначити балансову вартість об'єкта на початок розрахункового періоду:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - А (а-1), де

Б(а) = 30000-600 = 29400 грн.

Аналогічно здійснюємо нарахування амортизації до досягнення ліквідаційної вартості або до списання об'єкту внаслідок його непридатності.

Таблиця 2.3.1.

Амортизаційні нарахування податковим методом в бухгалтерському обліку

місяці	Роки
	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1міс.	600	470,8	369,5	289,9	227,5	178,5	140,1	109,9	86,3
Залишкова вартість	29400	23070,7	18103,9	14206,5	11148,1	8748,1	6864,8	5386,9	4227,2
2 міс.	588	461,4	362,1	284,1	223,0	175,0	137,3	107,7	84,5
Залишкова вартість	28812	22609,3	17741,9	13922,3	10925,1	8573,1	6727,5	5279,1	4142,6
3 міс.	576,24	452,2	354,8	278,4	218,5	171,5	134,5	105,6	82,9
Залишкова вартість	28235,8	22157,1	17387,0	13643,9	10706,6	8401,6	6592,9	5173,6	4059,8
4 міс.	564,7	443,1	347,7	272,9	214,1	168,0	131,9	103,5	81,2
Залишкова вартість	27671,0	21713,9	17039,3	13371,0	10492,5	8233,6	6461,0	5070,1	3978,6
5 міс.	553,4	434,3	340,8	267,4	209,8	164,7	129,2	101,4	79,6
Залишкова вартість	27117,6	21279,7	16698,5	13103,6	10282,6	8068,9	6331,8	4968,7	3899,0
6 міс.	542,4	425,6	334,0	262,1	205,7	161,4	126,6	99,4	78,0
Залишкова вартість	26575,3	20854,1	16364,5	12841,5	10077,0	7907,6	6205,2	4869,3	3821,0
7 міс.	531,5	417,1	327,3	256,8	201,5	158,2	124,1	97,4	76,4
Залишкова вартість	26043,8	20437,0	16037,2	12584,7	9875,4	7749,4	6081,1	4771,9	3744,6
8 міс.	520,9	408,7	320,7	251,7	197,5	155,0	121,6	95,4	74,9
Залишкова вартість	25522,9	20028,2	15716,5	12333,0	9677,9	7594,4	5959,5	4676,5	3669,7
9 міс.	510,5	400,6	314,3	246,7	193,6	151,9	119,2	93,5	73,4
Залишкова вартість	25012,4	19627,7	15402,2	12086,3	9484,3	7442,5	5840,3	4583,0	3596,3
10 міс.	500,2	392,6	308,0	241,7	189,7	148,9	116,8	91,7	71,9
Залишкова вартість	24512,2	19235,1	15094,1	11844,6	9294,7	7293,7	5723,5	4491,3	3524,4
11міс.	490,2	384,7	301,9	236,9	185,9	145,9	114,5	89,8	70,5
Залишкова вартість	24021,9	18850,4	14792,2	11607,7	9108,8	7147,8	5609,0	4401,5	3453,9
12 міс.	480,4	377,0	295,8	232,2	182,2	143,0	112,2	88,0	69,1
Залишкова вартість	23541,5	18473,4	14496,4	11375,6	8926,6	7004,8	5496,8	4313,4	3384,8

Для порівняння сум амортизації на звітну дату, розглянемо амортизаційні нарахування в податковому обліку (табл. 2.3.2). Розрахунок амортизаційних нарахувань на генератор в податковому обліку такий же, як і в бухгалтерському при використанні податкового методу, однак розрахунковий період - квартал. Норма амортизації - 6%.

Отже, амортизаційні нарахування на генератор за перший квартал 2010 року дорівнює:

А = 30000*6%/100% = 1800 грн.

Для визначення суми амортизації на 2-й квартал 2010 року необхідно визначити балансову вартість об'єкта на початок розрахункового періоду:

Б(а) = 30000-1800 = 28200 грн.

А = 28200*6%/100% = 1692 грн.

Аналогічно здійснюється розрахунок амортизації до досягнення ліквідаційної вартості або списання об'єкту.

Таблиця 2.3.2.

Амортизаційні нарахування в податковому обліку

	Квартал
рік	1-й	залишкова вартість	2-й	Залишко- ва вартість	3-й	залишкова вартість	4-й	залишкова вартість
1	1800	28200	1692	26508	1590,5	24917,5	1495,1	23422,5
2	1405,35	22017,12	1321,03	20696,09	1241,77	19454,33	1167,26	18287,1
3	1097,22	17189,84	1031,39	16158,45	969,51	15188,95	911,34	14277,61
4	856,66	13420,95	805,26	12615,70	756,94	11858,75	711,53	11147,23
5	668,83	10478,40	628,70	9849,69	590,98	9258,71	555,52	8703,19
6	522,19	8181,00	490,86	7690,14	461,41	7228,73	433,72	6795,00
7	407,70	6387,30	383,24	6004,07	360,24	5643,82	338,63	5305,19
8	318,31	4986,88	299,21	4687,67	281,26	4406,41	264,38	4142,02
9	248,52	3893,50	233,61	3659,89	219,59	3440,30	206,42	3233,88

Проаналізувавши наведені дані, можна зробити висновок, що на кінець дев'ятого року амортизації генератору ми отримаємо різні суми амортизаційних нарахувань в податковому обліку та в бухгалтерському обліку при застосуванні єдиних норм амортизації. Балансова вартість об'єкта, що амортизується в бухгалтерському обліку податковим методом на кінець строку амортизації складе 3384,8 грн., а в податковому обліку - 3233,88 грн.. Це пояснюється тим, що в бухгалтерському обліку амортизація нараховується щомісяця вже на нову, зменшену балансову вартість об'єкта, що амортизується.

Однак, слід зазначити, що використовуючи податковий метод нарахування амортизації ліквідаційна вартість об'єкту досягається лише на кінець дев'ятого року експлуатації. А як зазначалося, строк корисного використання даного об'єкту складає 7 років.

Шляхи покращення амортизаційної політики підприємства

В контексті сучасних економічних процесів провідне місце посідає активізація відтворення основного капіталу, зокрема забезпечення ефективної реновації - своєчасного й повноцінного відшкодування та оновлення елементів основного капіталу на новій техніко-технологічній основі. Однією з умов поступального економічного розвитку держави і зокрема підприємств є здійснення прогресивної амортизаційної політики, яка б оптимізувала параметри відтворення основного капіталу. Саме амортизаційна політика як діючий інструмент державного регулювання процесу відтворення основного капіталу, як складова частина інвестиційної і загальної фінансово-економічної політики повинна створювати сприятливі умови для стимулювання процесу оновлення основного капіталу, сприяти зміцненню фінансової бази підприємств, їх інноваційній орієнтації і бути інструментом поєднання підприємницьких і загальнодержавних економічних інтересів у сфері науково-технічного прогресу.

Сучасний аналіз відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що оновлення основного капіталу не здійснюється на належному рівні. Причинами цього є відсутність стимулів до оновлення основного капіталу та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення.

Все це свідчить, що сьогодні досить актуальною є проблема щодо формування такої амортизаційної політики в Україні, яка б в межах загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найбільш сприятливий режим відтворення основного капіталу і успішно розвиватися всім галузям національної економіки.

Сутність і функції амортизації проявляють свою дію через низку складових, взаємодія яких становить зміст амортизаційної політики держави. Такими складовими є: норма амортизації та її структура, оцінка і переоцінка основного капіталу, методи нарахування амортизації та порядок використання амортизаційного фонду. Аналіз різних теоретичних підходів до визначення сутності амортизації та її ролі у відтворювальному процесі дозволив сформулювати своє бачення сутності амортизаційної політики, як складової частина інвестиційної політики, що являє собою дії держави по регулюванню процесу перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним відновленням засобів праці. Проведення обґрунтованої амортизаційної політики сприяє зміцненню фінансової бази та інвестиційній орієнтації підприємств. Однак проблема створення економічно обґрунтованої амортизаційної політики є досить актуальною в перехідній економіці, оскільки раціональне застосування амортизаційної політики на підприємстві є важливою ланкою його фінансового управління. Підприємство завдяки застосуванню інструментів амортизаційної політики може впливати на розмір оподатковуваного прибутку і на величину чистого прибутку та грошовий потік, що залишається у його розпорядженні після оподаткування.

В сучасних умовах розвитку економіки існує необхідність формування амортизаційної системи на узгодженні двох концепцій - “економічної” і “податкової”. Зміст „податкової” концепції амортизації полягає у списанні вартості основного капіталу за податковими нормами, що, як правило, перевищують економічно обґрунтовані. Нарахування амортизації в податкових цілях регулює відносини підприємств з бюджетом відповідно до чинної податкової політики. Трансформація форм власності, господарських зв'язків та виробничих відносин, зміна організаційно-правових форм та інші зміни, що відбуваються в Україні у зв'язку з ринковою переорієнтацією, звернутися до зарубіжного досвіду. Аналіз світового досвіду інструментів амортизаційної політики і їх впливу на відтворення основного капіталу дозволяє стверджувати, що амортизаційні відрахування є одним із важливих джерел нагромадження основного капіталу. Процес еволюції амортизаційних систем у розвинених країнах є досить складним і ґрунтується на солідній науково-практичній базі. Становлення амортизаційної політики відбувається поетапно. Вироблення ж обґрунтованої амортизаційної політики дозволяє країнам стимулювати зростання інвестицій, оновлення продукції і виробничого апарату.

Дослідження досвіду становлення і реформування амортизаційної політики у високорозвинених країнах дало можливість зробити висновок про те, що амортизаційна політика знаходиться в процесі постійного вдосконалення. До її основних рис належать такі: повна самостійність підприємств в розпорядженні коштами амортизаційного фонду, багатоваріантність методів амортизації, широке використання різних кредитів, списань, знижок, що стимулюють оновлення основного капіталу через підвищення питомої ваги амортизаційних відрахувань у валових інвестиціях та підтримують конкурентоспроможність підприємства. Все це повинне бути враховане при формуванні національної амортизаційної політики.

За роки незалежності нашої держави амортизаційна система неодноразово зазнавала суттєвих змін, що є прагненням держави виробити таку амортизаційну політику, яка була б адекватною інвестиційній. Підсумовуючи хід реформування амортизаційної політики в Україні, ми можемо зробити висновок, що цей процес здійснюється без достатнього теоретичного обґрунтування і врахування особливостей реальної економічної ситуації. Удосконалення потребують нормативні акти, які регламентують фіскальну і економічну концепції амортизації. В умовах же відсутності науково обґрунтованої концепції державної амортизаційної політики процес її вдосконалення проходить суперечливо, непослідовно, без внесення кардинальних змін, які б забезпечували підвищення її ефективності.

Економічна практика останніх років довела, що ефективність розвитку будь-якої країни здебільшого залежить від рівня і характеру інвестиційної діяльності. Без успішного її здійснення неможливо відновити економічне зростання в країні, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури. І тому сьогодні Україна поставлена перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності для створення конкурентоспроможних господарських систем, модернізації і реконструкції діючих структур. В сучасних умовах стрімкого розвитку нових технологій саме інвестиції є важливим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників діяльності на мікро- і макрорівнях. Чим масштабніші обсяги і вища ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес, здійснюються позитивні ринкові перетворення.

Для ефективного функціонування економіки потрібне не просто залучення інвестицій, а налагодження постійного обороту капіталу, що ефективно відшкодовується і відновлюється на вищому науково-технічному рівні. Головне навантаження у вирішенні цього завдання покладається на амортизаційну політику, оскільки вона є одним з важелів, що дають можливість державі впливати на інвестиційну сферу. Бо саме раціональні моделі амортизації основного капіталу заохочують підприємців до збільшення амортизаційних відрахувань. У такий спосіб формується додатковий приплив капітальних ресурсів не на разовій, а на постійній основі, за рахунок відкриття внутрішніх каналів інвестиційної підтримки виробництва.

Виникає необхідність в оновленні основного капіталу на новій технічній основі і на базі прогресивних технологій. Але при цьому необхідно розв'язати дві проблеми. Перша полягає в тому, що підприємства повільно змінюють номенклатуру устаткування, яке випускається, не забезпечують потреби у передовій техніці. Друга - у відсутності достатнього фінансування. а ринкових відносин важливого значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування відтворення і оновлення основного капіталу.

Основну увагу потрібно приділити використанню таких джерел фінансування як власні ресурси підприємств, серед яких найбільша частка припадає на амортизаційні відрахування, оскільки сьогодні, зважаючи на фінансовий стан підприємств України, не можна робити акцент на прибуток як основне джерело техніко-технологічного розвитку. Отже, перевагу в процесі самофінансування технологічного розвитку потрібно надати амортизаційним відрахуванням. Саме підвищення ролі амортизаційних відрахувань як неоподаткованої частини створеного продукту є одним із тих заходів інвестиційної політики держави, що впливають на інтереси потенційних інвесторів і регулюють процес капіталовкладень у всіх виробників. Таким чином, в умовах трансформаційної економіки підвищується значення амортизації як джерела відтворення основного капіталу, що обумовлено впливом науково технічного прогресу, змінами у формуванні структури капітальних вкладень, прискоренням морального спрацювання, переглядом норм амортизаційних відрахувань у бік збільшення, розширенням прав підприємств у використанні нарахованих сум амортизації.

Але, на сьогоднішній день законодавча і нормативно-методична база, яка регулює систему амортизації активів не спирається на довгострокову концепцію реформування амортизаційної політики і не підготовлена для практичного використання. Вона більше відпрацьована з позиції оподаткування і приватизації, а не з позиції відтворення основного капіталу. Тому амортизаційна політика сьогодні не сприяє, а протидіє нагромадженню реноваційних ресурсів і порушує на підприємствах фінансову базу для створення капіталу як основу досягнення позитивної економічної динаміки і економічного росту. За рахунок амортизаційних відрахувань в Україні не відбувається навіть просте відтворення основного капіталу, а тим паче його реконструкція й переоснащення. Діюча амортизаційна політика не дає змогу відтворювати основні засоби виробництва за рахунок амортизаційних відрахувань.

Аналіз проблем відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що на сьогоднішній день оновлення основного капіталу виявилося вразливою сферою через відсутність стимулів до його відновлення та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення основного капіталу. Це зумовлено тим, що:

а) механізм нарахування та використання амортизаційних коштів не стимулює цільове, виключно інвестиційне використання цих коштів;

б) не формуються передумови для зростання амортизаційних відрахувань. Затверджена законом лінійна схема не зумовлює масштабних інвестицій, а нелінійна діє як регресивна, тому що база нарахування амортизації вимушено скорочується;

в) нинішній порядок нарахування та використання амортизаційних коштів має фіскальний характер і не враховує фінансові можливості й потреби підприємств;

г) вказаний порядок не має правової стабільності, що не дає господарюючим суб'єктам підстав розраховувати на амортизацію як на базове інвестиційне джерело;

д) нарахування амортизації за діючою прискореною схемою заплутує оцінку економічної дійсності, знижує достовірність бухгалтерських балансів, гальмує залучення інвесторів до спільної інвестиційної діяльності.

При розробці амортизаційної політики держава повинна опиратися на об'єктивні економічні закони відтворення. До того ж, проведене дослідження дає змогу визначитись із стратегічними цілями державної амортизаційної політики:

1. створенням для підприємств необхідних економічних умов для прискореного оновлення виробничого апарату;

2. розробкою гнучкої амортизаційної політики, яка враховувала б особливості функціонування різних підприємств;

3. забезпеченням балансу інтересів підприємств і держави;

4. розробкою механізму державного регулювання обсягу і напрямів використання амортизаційного фонду на основі загальнонаціональних інтересів і пріоритетів економічного розвитку.

Відповідно до вказаних цілей, формування амортизаційної політики може здійснюватися за трьома варіантами:

1. лібералізація амортизаційної політики;

2. поєднання економічної і податкової амортизації;

3. органічна єдність директивних та ринкових важелів при посиленні останніх.

Проведений аналіз дозволив виділити основні засади підвищення ефективності амортизаційної політики:

- амортизаційна політика повинна поєднувати директивні та ринкові важелі економічного впливу;

- принципи побудови амортизаційної системи повинні регламентуватися спеціальним Законом України „Про амортизацію;

- прийняти за базу нарахування амортизації первісну (а не залишкову) вартість основного капіталу;

- відродити пооб'єктний облік активів на індивідуальних рахунках;

- забезпечити перехід на індикативне регулювання процесу нарахування та використання амортизаційних відрахувань;

- заборонити безповоротне вилучення коштів амортизаційного фонду в будь-якій формі;

- ввести відповідно до стратегії пріоритетів структурної та науково-технологічної політики пільг з податку на прибуток, що спрямовується на реінвестування;

- відокремити практику амортизації в податкових цілях від практики її здійснення в економічних, шляхом запровадження паралельних систем звітності та відповідних методик розрахунку;

- провести переоцінку основних засобів та привести їх початкову вартість у відповідність з відновною (ринковою) вартістю цих засобів;

- припинити відносити затрати на поточний ремонт на вартість основних засобів, оскільки це економічно не виправдано;

- розробити і впровадити систему нормативно-правових актів для здійснення державного контролю за виконанням законодавчих положень амортизаційної політики та пов'язаних з цим елементів податкового законодавства.

Амортизаційна політика повинна бути спрямована на підвищення фінансової зацікавленості суб'єктів господарювання в здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Для цього необхідно провести такі заходи:

- створення економічної й правової бази для впровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування й відновлення основного капіталу;

- обмеження державного регулювання в сфері амортизаційної політики й стимулювання інвестиційної ініціативи суб'єктів господарювання;

- відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом і впровадження декількох методів нарахування амортизації, надання суб'єктам господарювання права вибору конкретного методу й норм нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні терміни служби основного капіталу в певних законом межах, що дозволить у короткий термін відшкодувати раніше здійснені інвестиції, розширить фінансові можливості підприємств і підсилить їхню інвестиційну активність;

- стимулювання суб'єктів господарювання до застосування прискореної амортизації і її інвестиційного напрямку шляхом надання податкових знижок.

- закріпити за суб'єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду й заборонити будь-які централізовані вилучення з нього;

- надавати податкові знижки тільки тим суб'єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду.

Амортизаційна політика повинна контролювати використання амортизаційних відрахувань по своєму призначенню, тобто вона не повинна бути гальмом технічного прогресу й економічного розвитку. У результаті проведення цих заходів можна чекати поліпшення фінансових результатів господарювання суб'єктів господарської діяльності, створення умов для формування додаткових інвестиційних ресурсів суб'єктами господарювання.

Удосконалення системи нарахування амортизації здійснюється через прийняття управлінських рішень за допомогою узагальнюючої методики стосовно вибору з усієї сукупності оптимального методу її нарахування, а системи її використання - за даними відомості нарахування й використання через прийняття управлінських рішень про розподіл за напрямками використання.

Таким чином, амортизаційні відрахування на кожному підприємстві є розрахунковими витратами у собівартості продукції, а їх сума у виторгу від реалізації продукції - джерелом фінансування інвестицій підприємства. І така двоїста функція амортизаційних відрахувань виникла ще при зародженні товарного виробництва та зберігається при всіх загальноекономічних формаціях.

амортизаційний політика управління основний засіб

Пропозиції щодо покращення амортизаційної політики та використання основних засобів ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс»

Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами зокрема і перед ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.

Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено:

- своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки;

- удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин;

- запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці;

- застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників;

- залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств;

- широке застосування лізингових операцій.

Практична реалізація окреслених заходів ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємства на розширення спектру послуг, які користуються підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.

Виходячи із змісту цього процесу видно, що фондовіддача наявних на підприємстві основних фондів прямопропорційно залежить від продуктивності праці працюючих і обернено пропорційно від її фондомісткості.

Проаналізувавши дані за 2007 та 2009 роки слід підкреслити, що коефіцієнт фондовіддачі зріс на 0,05, а показник фондомісткості знизився на 0,14; коефіцієнт реальної вартості активів знизився у 0,14 р.. Наведені дані свідчать про позитивні зміни в діяльності підприємства. Але для подальшого зростання фондовіддачі на підприємстві необхідно розробляти і застосовувати заходи, які дадуть змогу забезпечувати випередження темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання її фондомісткості.

Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві щільне місце повинно бути відведено заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв'язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих в його межах, вивільненню робітників в допоміжних виробництвах і залучення їх після відповідної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування.

Підвищенню змінності роботи устаткування повинно сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни.

Наявність на підприємстві устаткування, яке лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку корисного використання перенести свою вартість на вартість послуг, що надаються ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс». В результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує, що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури, наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і машин, придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якого більш повно завантажити все наявне устаткування. Вирішення проблеми повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку кооперування підприємств з метою ефективності використання наявних у них резервів виробничих потужностей.

Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних засобів мають соціальні фактори. Насамперед, мова йде про незадовільне забезпечення другої зміни необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними засобами, різними видами енергії), низький рівень організації харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації соціально-побутової інфраструктури міст та робітничих селищ; невисокий рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливість ефектно використовувати нову техніку.

Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання резервів підвищення ефективності основних засобів.

Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.

Проаналізувавши показники рентабельності ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» за 2007-2009 роки ми спостерігаємо їх зростання, і таке збільшення коливається з 2,98 % до 28 % в середньому за період, що аналізується. Така динаміка свідчить про поліпшення використання основних засобів підприємства. Підприємство повинно докладати всіх зусиль, щоб показники рентабельності надалі тільки зростали.

Ефективність використання, інтенсивність оновлення основних засобів залежить від застосовуваної на підприємстві амортизаційної політики. Ефективність заходів в сфері амортизаційної політики у значній мірі залежить від правильного обліку строків фізичного і морального старіння основних фондів при встановленні тривалості регламентованих періодів у порядку амортизаційних списань.

Амортизаційна політика на підприємстві здійснюється відповідно Наказу про облікову політику ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» у відповідності з п.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999г. №996-Х1V. В згаданому наказі говориться про застосування єдиного методу нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку - податкового методу. Переваги та недоліки обраного методу висвітлені в попередньому розділі.

Розглянемо альтернативний метод нарахування амортизації - кумулятивний, однією з головних переваг якого є врахування строку корисного використання об'єкту, що амортизується при визначенні кумулятивного коефіцієнту (табл. 2.3.3).

Даний метод також називають прискореним, а також методом суми цифр кількості років експлуатації. При його використання на протязі перших років експлуатації накопичується велика доля амортизаційних відрахувань , а в послідуючих звітних періодах сума знижується.

Річна сума амортизації за цим методом визначається як добуток амортизаційної вартості та кумулятивного коефіцієнту.

А =( В_п - В_л)* К_к (3.1)

Для того, щоб розрахувати річну суму амортизації визначимо суму чисел років корисного використання та кумулятивний коефіцієнт:

С_р = 1+2+3+4+5+6+7 = 28 (років)

К_к = К_р: С_р (3.2)

1-й рік = 7/28 = 0,25

2-й рік = 6/28 = 0,21

3 -й рік = 5/28= 0,18

4-й рік = 4/28 = 0,14

5-й рік = 3/28 = 0,11

6-й рік = 2/28 = 0,07

7-й рік = 1/28 = 0,04

Перш ніж розрахувати суму амортизації необхідно визначити вартість, що амортизується:

30000 - 3384,83 = 26615,17 (грн..)

Визначаємо річну суму амортизації:

А = 26615,17 * 0,25 = 6653,79 (грн.)

Місячна норма амортизації визначається діленням суми амортизації за рік на 12 місяців:

А міс. = 6653,79 : 12 = 554,48 (грн.)

Аналогічно визначаємо суми амортизації об'єкта ОЗ за наступні роки.

Таблиця 3.2.1.

Амортизаційні відрахування кумулятивним методом

рік	Амортизуюча вартість	кумулятивний коефіцієнт	сума амортизаційних відрахувань	сума накопиченої амортизації
1	26615,17	0,25	6653,79	6653,79
2	26615,17	0,21	5703,25	12357,04
3	26615,17	0,18	4752,71	17109,75
4	26615,17	0,14	3802,17	20911,92
5	26615,17	0,11	2851,62	23763,54
6	26615,17	0,07	1901,08	25664,62
7	26615,17	0,04	950,54	26615,17

Кумулятивний метод визначення суми амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання даного методу є наступною:

1. в перші роки амортизується більша вартість об'єкту, коли інтенсивність його використання максимально;

2. в перші роки накопичуються грошові кошти для заміни об'єкту, що амортизується;

3. забезпечується можливість збільшення витрат на ремонт об'єкту, що амортизується , що припадають на останні роки використання їх без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості виробництва) за рахунок того, що сума нарахованої амортизації в ці роки зменшується.

Обираючи той чи інший метод амортизації основних засобів, необхідно виходити з оцінки фінансового стану підприємства, його інвестиційних програм, стану матеріально-технічної бази, причому основним критерієм такої оцінки є досягнення оптимального співвідношення між величиною отриманих амортизаційних коштів і їх впливом на цінову конкурентоспроможність продукції підприємства, оскільки ринкові ціни на продукцію підприємства можуть не витримати "перегріву" пов'язаного з застосуванням прискорених методів амортизації

Размещено на Allbest.ru