Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

НУ «Львівська політехніка»

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Оподаткування юридичних осіб»

На тему: Облік матеріальних ресурсів в контексті оподаткування податком на прибуток

Виконав:

Ст.гр. ФКз - 41

Кіляков В.А.

Викладач:

Червінська О.С.

Львів-2011р

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку податку на прибуток

Розділ 2. Методика обліку і контролю матеріальних ресурсів в ринкових умовах господарювання

Розділ 3. Відображення податку на прибуток у фінансовій звітності

Розділ 4. Оподаткування прибутку підприємств

Розділ 5. Приклад розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємств

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На даному етапі свого розвитку українська держава прагне створити ефективну податкову систему. Податки перебувають на перехресті економічних ресурсів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги всіх можна тільки завдяки знайденому компромісу.

Для виконання своїх функцій податкова система повинна відшліфувати роботу кожного податку, а також установити контроль за його справлянням. Особливо це стосується податків, які забезпечують надходження значної частки доходів до бюджету, і зокрема податку на додану вартість (ПДВ).

Реформування економіки України зумовило необхідність приведення вітчизняного обліку у відповідність до загальноприйнятих принципами організації, тому що невідповідність вітчизняної системи обліку з діючою у економічно розвинутих країнах світу ускладнює інтеграцію нашої держави у міжнародну економіку, не сприяє залученню іноземних інвестицій в Україну. Тому прийнято ряд кардинальних заходів щодо методології і методики організації бухгалтерського обліку як на підприємствах виробничої, так і торговельної сфери, а також у бюджетних і кредитних установах.

Зокрема затверджено новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, низку Положень (стандартів), що максимально наближені до міжнародних і дають можливість чіткого поділу обліку на фінансовий і управлінський, як це прийнято у економічно розвинутих країнах світу.

Разом із тим особливості податкового законодавства України зумовили необхідність ведення податкового обліку, який потрібний для поглиблення інформативності фінансового обліку, оскільки на основі даних лише фінансового чи управлінського обліку неможливо досягти достовірного забезпечення податкової звітності.

У фінансовій літературі багато уваги приділяється проблемам оподаткування. Значний внесок у розробку теоретичних та прикладних основ оподаткування внесли Андрущенко В.Л., Василик О.Д., Долішній М.І., Жуков Є.Т., Кашин В.А., Суторміна В.М., Тивончук І.О., Федосов В.М., Черник Д.Г., Юрій С.І., а також багато вчених присвятили свої праці вдосконаленню податкового обліку - Білоус В. Т., Бундюк А. М., Задорожний З. В., Мурашко В. М., Сторожук О. В., Мосійчук О. С. та інші.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається необхідністю пошуку адекватних сучасним умовам напрямків удосконалення податкового обліку. Завдання вдосконалення податкового обліку полягає у створенні такого механізму, який би сприяв розвитку фінансової стійкості підприємства, давав можливість збільшувати обсяги та підвищувати ефективність достовірного забезпечення податкової звітності.

Метою даної курсової роботи є відображення порядку ведення податкового обліку податку на прибуток в Україні, виявлення його позитивів та негативів, недоліків та переваг, а також надання пропозицій щодо усунення цих недоліків.

Відповідно до визначеної мети ми поставили перед собою ряд наступних завдань:

· висвітлити основні теоретико-методологічні основи обліку податку на прибуток;

· зробити огляд нормативної бази та спеціальної літератури стосовно податкового обліку;

· проаналізувати специфіку податкового обліку, зокрема податку на прибуток ;

· розглянути відображення податку на прибуток у фінансовій звітності підприємства.

Предметом дослідження нашої роботи є механізм обліку податку на прибуток, а також порядок його відображення у фінансовій звітності.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі «Теоретико-методологічні основи обліку податку на прибуток» ми розглядаємо основні принципи побудови обліку податку на прибуток та механізм функціонування податку на додану вартість, а також робимо огляд нормативної бази та літератури. У другому розділі «Методика обліку і контролю матеріальних ресурсів в ринкових умовах господарювання» ми подаємо організаційно-економічну характеристику, на прикладі якого досліджуємо практичні питання обліку податку на прибуток. У третьому розділі «Відображення податку на прибуток у фінансовій звітності» ми розглядаємо особливості відображення податку на прибуток при складанні фінансової звітності. У четвертому розділі «Оподаткування прибутку підприємств» ми розглядаємо особливості оподаткування прибутку підприємств. А в п'ятому «Приклад розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємства» наводимо приклад розрахунку податку до декларації з податку на прибуток підприємства.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку податку на прибуток

податок прибуток облік декларація

Особливості оподаткування підприємств досить різноманітні і вимагають адекватного облікового забезпечення, оскільки будь-які відхилення від установлених вимог нормативних актів призводять до відчутних втрат через застосування фінансових санкцій податковими інспекціями як до керівників та облікових працівників, так і підприємств.

У підсистемах фінансового, управлінського та податкового обліку використовуються одні й ті ж елементи методу загальної системи бухгалтерського обліку: документація, оцінка, рахунки, подвійний запис, калькуляція, інвентаризація, баланс, але в неоднаковій мірі з огляду на властивість облікованих об'єктів.

Документація в системі податкового обліку обмежується податковими накладними і книгами обліку придбання і продажу товарів, робіт, послуг, реєстрами обліку валових доходів і витрат. Інвентаризація власне у податковому обліку не застосовується, хоч її не можна ігнорувати при визначенні приросту (убутку) товарів, інших виробничих запасів. Але здебільшого уточнення залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за даними інвентаризації проводять у фінансовому обліку.

Податковий облік ведуть позасистемно, шляхом вибірки даних, тут не застосовуються такі елементи методу бухгалтерського обліку як рахунки і подвійний запис операцій, що до речі, властиве інколи управлінському обліку в окремих країнах. В Україні як фінансовий, так і управлінський облік (а на великих підприємствах це доцільно і щодо податкового обліку) ведуть у системі кореспонденції рахунків подвійним записом.

Документи податкової звітності, виконують функції первинних документів фінансового обліку, оскільки для складання деяких форм податкової звітності дані фінансового обліку - лише вихідна інформаційна база, а потім ці ж самі форми податкової звітності є основою для записів у аналітичних реєстрах фінансового обліку.

Для уточнення даних податкового обліку використовують первинні документи і облікові реєстри фінансового обліку. Зокрема так уточнюються дані щодо визначення податку на додану вартість, валових витрат, валових доходів, а також інших платежів.

Разом із тим організація податкового обліку на підприємствах ускладнюється тим, що у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р., не передбачено окремих синтетичних, чи принаймні субрахунків для обліку валових витрат і валових доходів, які є визначальними при обчисленні оподатковуваного прибутку. Разом з тим це категорії, які використовуються лише у податковому обліку, вони не ідентичні загальноекономічним категоріям «витрати», «валовий дохід», їх не можна відобразити у системі кореспонденції встановлених рахунків фінансового обліку, а доведеться здійснювати копіткі вибірки даних, необхідних для складання додатків до декларації про прибуток підприємства.

З таким підходом до організації облікового забезпечення податкової звітності не можна погодитись. Адже позасистемне відображення валових витрат і валових доходів неминуче призводить до помилок, які за своїми наслідками досить відчутні як для підприємств, так і для облікових працівників внаслідок застосування фінансових санкцій через викривлення оподатковуваного прибутку.

Трохи краще у новому Плані рахунків вирішений облік розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість. їх ведуть на рахунку 64 «Розрахунки за податками та платежами». Зокрема, за аналітичним рахунком 6411 «Розрахунки з податку на додану вартість», який треба відкрити до субрахунку 641 «Розрахунки за податками», відображають як податковий кредит - за дебетом, так і податкові зобов'язання - за кредитом. При цьому слід звернути уваги на те, що незважаючи на назви субрахунків 643 «Податкові зобов'язання» та 644 «Податковий кредит», відображені тут суми у «Податковій декларації з податку на додану вартість» не вказують. На цих субрахунках записують суми податку на додану вартість за аналогією до колишнього синтетичного рахунка 67 «Податкові розрахунки» у випадку надходження від покупців попередньої оплати (авансу) за продукцію, товари, послуги, або якщо таку оплату авансом здійснено постачальникам (підрядникам) під майбутні поставки товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт (послуг).

Необхідно підкреслити, що рахунки податкового обліку не можна розглядати ізольовано від загального Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій. У ряді випадків у податковому обліку використовується інформація, сформована на інших рахунках, які навіть не завжди пов'язані суто з податковими рахунками.

Зрештою впевненість у правильності даних податкового обліку можлива при умові, що за всіма синтетичними рахунками, відкритими у Головній книзі, операції записані належним чином, що засвідчує рівність підсумків дебетових і кредитових обігів та сальдо за ними.

Основною законодавчою, нормативною і інструктивною базою податкового обліку є:

1. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 17 червня 1993 року № 3293-XII;

2. Закон України від 15 вересня 1995 р. № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», з наступними змінами і доповненнями;

3. Закон України від 18 лютого 1997 р. N 75/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», з наступними змінами і доповненнями;

4. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р., з наступними змінами і доповненнями;

5. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року з наступними змінами і доповненнями.

6. Закон України «Про плату за землю» від 3.07.92р., з наступними змінами і доповненнями;

7. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року з наступними змінами і доповненнями.

8. Закон України від 18 січня 2001 р. № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з наступними змінами і доповненнями;

9. Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з наступними змінами і доповненнями;

10. Закон України від 21.11.00р. №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з наступними змінами і доповненнями;

11. Закон України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами.

12. Закон України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з наступними змінами і доповненнями; Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з наступними змінами і доповненнями;

13. Порядок ведення книги обліку доходів і витрат господарських операцій суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений ДПАУ від 13.10.98 р. № 477, із змінами і доповненнями;

14. Порядок ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, зі змінами і доповненнями

15. Порядок ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, зі змінами і доповненнями.

16. Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.1997р. №165, зі змінами і доповненнями;

17. Порядок заповнення та надання податкової декларації з ПДВ, затвердженим наказом ДПА від 30.05.97 р., із змінами і доповненнями;

18. Указ Президента України від 28.06.99р. «Про внесення змін до указу президента від 03.07.98 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», із змінами і доповненнями;

19. Указ Президента України від 7 серпня 1998 року № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні», із змінами і доповненнями; 18.Інші нормативні та інструктивні документи.

Не дивлячись на погляди деяких вчених про недоцільність виокремлення податкового обліку в самостійну галузь обліку, у нинішній час випущено певна кількість методичної літератури та наукових праць щодо висвітлення вивчення особливостей податкового обліку.

Розділ 2. Методика обліку і контролю матеріальних ресурсів в ринкових умовах господарювання

Бухгалтерський облік є однією з універсальних функцій управління, що має здійснювати повсякденний і дійовий контроль за збереженням майна і ресурсів, а також забезпечувати одержання достовірної і водночас оперативної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

У відповідності з новими вимогами облік матеріальних ресурсів пропонуємо розвивати у таких напрямках:

- організація правильного і своєчасного документування операцій з придбання, руху і витрачання матеріалів, палива, тари та запасних частин;

- підвищення достовірності відображених на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій з надходження і використання матеріальних ресурсів;

- забезпечення збереженості і ефективного використання у виробничому циклі матеріальних ресурсів;

- вдосконалення методики обліку матеріальних ресурсів з використанням комп'ютерної техніки.

З цих позицій критично оцінено діючий порядок обліку матеріальних ресурсів на гірничовидобувних підприємствах. Особлива увага звернута на недоліки у веденні обліку на шахтах.

Для їх подолання пропонуємо:

- уніфікувати форми первинної облікової документації на підставі створення і функціонування автоматизованих робочих місць управлінських працівників і, зокрема, бухгалтера.

- організувати складське господарство у відповідності з затвердженими вимогами;

- підняти на вищий рівень стан пропускної системи, а також охорони і внутрішньогосподарського контролю наявних матеріальних ресурсів;

- здійснювати доцільний добір і розстановлення кадрів (під час приймання осіб на посаду завідуючих складами необхідно враховувати їх кваліфікацію не тільки щодо спеціалізації, а й в галузі автоматизованих систем опрацювання даних);

Оскільки з усієї сукупності контрольних операцій, які здійснюються працівниками бухгалтерії, найбільш важливим є контроль за витратами виробництва і, зокрема, за використанням матеріальних ресурсів, то доцільно виділити основні завдання контролю.

Найбільш істотними завданнями є такі:

контроль обгрунтованості відпуску матеріальних ресурсів відповідно до встановлених лімітів;

перевірка ефективності використання ресурсів структурними підрозділами підприємства;

встановлення осіб, які розпоряджаються відпуском матеріалів, та осіб, відповідальних за витрачання ресурсів протягом видобутку корисних копалин.

Напрямки вирішення зазначених завдань викладені в економічній літературі, однак на практиці ефективність їх вирішення залежить від певних причин. Найчастіше недоліки в організації контролю цієї ділянки облікових робіт виникають через невизначеність у виборі об'єктів контролю, відсутність планів тематичних перевірок, а також недбайливе виконання працівниками, котрі здійснюють контроль, своїх функцій.

З метою підвищення якості проведення контролю пропонуємо чітко визначати його об'єкти. Так, стосовно до процесу використання матеріальних ресурсів, увага повинна бути спрямована на дотримання норм витрат і раціональність використання матеріалів у виробництві. Посилення контролю за використанням матеріальних ресурсів у виробництві можливо досягти шляхом застосування методу документального оформлення відхилень фактичної витрати матеріалів від норм не в чистому його виді, а оптимально поєднаним з іншими методами контролю, а саме з інвентарним, але за умови урахування специфіки технології видобутку руди.

У ході дослідження економічних джерел і практичної діяльності базових підприємств було визначено, що, незважаючи на значну вартість персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ) останніх модифікацій, з економічної точки зору, доцільним є створення автоматизованих робочих місць (АРМ).

Проведені дослідження також виявили, що перехід на комп'ютеризоване опрацювання даних істотно впливає не тільки на обліково-аналітичні, а й на контрольні процеси.

Розділ 3. Відображення податку на прибуток у фінансовій звітності

Фінансова звітність підприємства - це система узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначено чинним законодавством.

У звіті про фінансові результати витрати з податку на прибуток визначають згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Витрати з податку на прибуток відображають у рядку 180, а суму доходу з податку на прибуток - у рядку 185 Звіту про фінансові результати.

Витрати (дохід) з податку на прибуток - загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов'язання і відстроченого податкового активу.

Поточний податок на прибуток - сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податкового законодавства.

Відстрочений податковий актив - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах внаслідок:

· тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню;

· перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;

· перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді неможливо.

Відстрочене податкове зобов'язання - сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.

Поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток (відстрочені податкові зобов'язання, відстрочені податкові активи) визнаються витратами або доходом у Звіті про фінансові результати.

Витрати з податку на прибуток (ВПП) складаються з двох частин: поточного податку на прибуток (ППП) і відстрочених податкових зобов'язань (ВПЗ).

ВПП = ППП + ВПЗ

Якщо витрати з податку на прибуток визнано згідно з податковим законодавством і можуть бути відшкодовані в майбутніх періодах, визначається відстрочений податковий актив (ВПА).

Витрати з податку на прибуток визначають за формулою.

ВПП = ППП - ВПА

Сума поточного податку на прибуток відображається в Звіті про фінансові результати, а сума відстроченого податкового активу чи відстроченого податкового зобов'язання - в Балансі.

Відстрочене податкове зобов'язання визнається в разі наявності тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, за винятком:

а) гудвілу, якщо його амортизацію податковим законодавством не передбачено;

б) первісного визнання активу або зобов'язання в результаті господарських операцій (крім об'єднання підприємств), які не впливають на обліковий і податковий прибуток (збиток).

Тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню та є наслідком фінансових інвестицій у дочірні, асоційовані та спільні підприємства, визнають відстроченим податковим зобов'язанням за винятком:

· якщо материнське (холдингове), інвестор або учасник спільного підприємства визначає і контролює час анулювання тимчасової різниці;

· якщо не очікується анулювання тимчасової різниці впродовж дванадцяти місяців з дати балансу.

Відстрочений податковий актив визнається в разі виникнення тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо очікується отримання податкового прибутку, з яким пов'язані ці тимчасові різниці.

Тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню та є наслідком інвестицій у дочірні, асоційовані та спільні підприємства, визнаються відстроченим податковим активом за умови:

· анулювання тимчасових різниць упродовж дванадцяти місяців з дати балансу;

· очікування податкового прибутку, достатнього для списання тимчасової різниці.

Якщо податкові збитки і податкові пільги перенесено на майбутні періоди, то відстрочений податковий актив визнається в разі очікування у майбутньому прибутку, достатнього для відшкодування цих збитків і користування пільгами.

У проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання можуть не наводитися і відповідно на цю дату не обчислюватися. У таких випадках у статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проміжного Звіту про фінансові результати наводиться лише сума поточного податку на прибуток, а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється відповідне корегування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток, виходячи з облікового прибутку (збитку) за звітний рік.

Декларація з податку на прибуток підприємства подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства № 349-ІУ від 24.12.2002 р.» більше не потрібно подавати Розрахунку авансових внесків податку на прибуток, Розрахунку фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій (додаток С до Декларації), замість двох податкових періодів (квартал, рік) - чотири (1-й квартал, півріччя, три квартали, рік). Цим Законом України запроваджено нові форми звітності - Спрощену для кварталу, півріччя, трьох кварталів і річну. Строки подання Декларації з податку на прибуток підприємства - протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

Декларацію з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 29.03.2003 р. №143; узгоджено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності 31.03.2003 р. №06-10/239.

Що стосується податку на додану вартість (ПДВ), то декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.

Декларація складається із вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

· якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

· якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував 300 000 грн., може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує 300 000 грн., такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Після подачі декларації за звітний період платник податку має право до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Розділ 4. Оподаткування прибутку підприємств

Податок на прибуток підприємств -- одна із найрозвиненіших форм оподаткування, яка має багатовікову історію. Цей податок -- продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов'язків. Усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні. Податок на прибуток має чітко виражений регулювальний характер. Цей аспект податку потребує дуже уважного ставлення при його запровадженні в умовах переходу до ринку.

Податок на прибуток за своєю економічною сутністю є прямим податком. Його розмір прямо залежить від розміру прибутку платника. Цим самим його вплив на результати господарської діяльності досить істотний.

В Україні цей податок почали застосовувати з 1991 року, проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи. Підтвердженням цього є розвиток податкового законодавства України в 1991--1995 pp. Протягом цього періоду відповідний фінансово-правовий акт неодноразово удосконалювався, вносилися певні корективи в об'єкт оподаткування. Існувало дві точки зору: одна -- щодо оподаткування доходу, інша -- прибутку. Прихильники першої вбачають в податку на прибуток одну із причин нестабільності надходжень до бюджету, можливість ухилення від оподаткування тощо. Інші, навпаки, надавали перевагу саме такому податку і вказували на його значні переваги як у фіскальному, так і в регулювальному планах. Головною його позитивною стороною є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків -- доходу. Всі інші види податків можуть лише наближатись до прямої залежності. Велике значення цього податку також в реалізації принципу справедливості та в регулювальному його впливі на економіку. Справедливість і регулювальний механізм прямого прибуткового оподаткування реалізується через помірковані ставки й надання пільг.

Оподаткування прибутку здійснюється за допомогою відповідного механізму, який може бути охарактеризований як система спеціально розроблених і законодавчо закріплених форм і методів оподаткування юридичних і фізичних осіб для забезпечення економічного зростання та матеріального добробуту громадян. При цьому механізм прямого оподаткування включає комплекс правових, організаційних і методичних заходів, які забезпечують перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення певних завдань і цілей, що стоять перед державою в той чи інший історичний період.

Слід враховувати, що саме прямі податки становлять фіскальну основу держави і тому є найвагомішими фінансовими регуляторами як доходів суб'єктів національної економіки, так і певних економічних процесів: нагромадження капіталу, інвестицій, підприємницької активності, сукупного споживання тощо. Тобто механізм прямого оподаткування не лише здійснює мобілізацію фінансових ресурсів держави, а й суттєво впливає на різні види господарської діяльності.

Мобілізація фінансових ресурсів здійснюється на основі відповідних законодавчих актів, які є нормативною базою для розробки методичних положень. Ці положення визначають техніку оподаткування, види, форми податків та управління ними. Кожний із названих елементів має свою особливість практичного застосування і потребує чіткої визначеності та взаємодії. Весь податковий механізм спрацьовує ефективно, якщо функціонують усі його елементи. Тому нехтувати ними чи застосовувати без взаємозв'язку з іншими елементами не можна. Воднораз деякі елементи цього механізму можна вважати основними. Це, зокрема, об'єкти та ставки оподаткування, податкові пільги. Застосовуючи їх, держава може стимулювати розвиток таких виробництв, які в умовах ринкової економіки не можуть самостійно забезпечити свій прогрес або навпаки, локалізувати ті чи інші негативні економічні явища.

Світова практика підтверджує, що в розвинених країнах найсуттєвіші надходження до бюджету здійснюються за рахунок прогресивного особистого прибуткового податку і технічно удосконалених податків на товари та послуги, а податок на прибуток корпорацій становить незначну питому вагу в доходах бюджетів. Це зумовлено такими причинами: податок на прибуток тією чи іншою мірою обтяжує підприємницьку діяльність, у результаті чого в кінцевому підсумку зменшує доходи і майно платника. А має бути навпаки: підприємницька діяльність вільно розвивається, доходи і майно зростають, розширюючи тим самим базу для прямого особистого і непрямого оподаткування; податок на прибуток, з одного боку, різко скорочує обсяг коштів, що залишаються у розпорядженні господарюючих суб'єктів, які могли б бути інвестовані. З іншого боку, податок на прибуток знижує зацікавленість в інвестиційній діяльності.

Методологія розрахунку податку на прибуток дуже складна і потребує застосування великої кількості правил, що пов'язані з необхідністю визначення валових доходів і валових витрат. Проблемною є оцінка доходів у результаті зміни цін фінансових і реальних активів у періоди інфляції та амортизації основних виробничих фондів.

В цілому оподаткування прибутку має стати суттєвим важелем державного регулювання, за допомогою якого можна достатньо ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.

Як свідчать наведені дані за останні десять років, при значному зростанні величини податку на прибуток в абсолютних сумах, його питома вага як у валовому внутрішньому продукті, так і в доходах бюджету має тенденцію до зниження.

Платниками податку на прибуток є резиденти -- суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Платниками є також нерезиденти -- фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Платниками податку можуть виступати філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податну який має таку філію, може прийняти рішення щодо сплати Консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

Вибір порядку сплати податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії або підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

Платниками податку виступають також постійні представники нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України. Ці постійні представництва до початку своєї господарської діяльності стають на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України.

Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат за роки, що передують звітному.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника і суму амортизаційних відрахувань:

ОО = СВД - ВВ - А,

де ОО - об'єкт оподаткування, СВД - скоригований валовий доход, ВВ - валові витрати, А - сума амортизаційних відрахувань.

Скоригований валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, без врахування доходів, що не включаються до складу валового доходу підприємства. Валові витрати виробництва та обігу - це сума усіх витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виробляються) таким платником податку для їх подальшого використання в господарській діяльності.

Амортизація основних фондів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Ставка податку на прибуток підприємств з 01.01.2003 р. встановлена на рівні 25% від об'єкта оподаткування:

ПП = ОО * 25%.

Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -- повну. Форми декларації з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням.

Розділ 5. Приклад розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємства

1. ПДВ = ПЗ - ПК

ПЗ = (1405379+276760) * 20% = 336427,80 (грн.)

ПК = (1384445-553246) * 20% = 387538,20 (грн.)

ПДВ = 336427,80 - 387538,20 = - 51110,40 (грн.)

2. ОП = УС ВД- УС ВВ - АМ

УС ВД = 1405379 +1861775+276760=3543914 (грн.)

УС ВВ = 1384445 + 1116855 + 396306 + 28252+553246 = 3479104 (грн.)

АМ = 47037 грн

ОП = 3543914 - 3479104 - 47037 = 17773

Пн П = ОП * 25%

Пн П = 17773*25% = 4443,25 (грн.)

3. Напруження в ФОП

ПФ = 1116855 * 33,2 % = 370795,86 (грн.)

Свп = 1116855 * 1,4 % = 15635,97 (грн.)

Свб = 1116855 * 1,6 % = 17869,68 (грн.)

Нв = 1116855 * 0,7 % = 7817,98 (грн.)

4. Розрахунок амортизаційних відрахувань.

АМ = БВ * Норма

АМ 2 = 25132 * 10% = 2513,2

АМ 2 = 29137 * 6% = 1748,22

АМ 2 = 569 * 15 % = 85,35

АМ 2 = 2728193 * 2% = 54563,86

АМ 2 = 43634 * 10% = 436340

АМ 2 = 156325 * 6% = 9379,5

Висновки

Особливості оподаткування підприємств досить різноманітні і вимагають адекватного облікового забезпечення, оскільки будь-які відхилення від установлених вимог нормативних актів призводять до відчутних втрат через застосування фінансових санкцій податковими інспекціями як до керівників та облікових працівників, так і підприємств.

Документація в системі податкового обліку обмежується податковими накладними і книгами обліку придбання і продажу товарів, робіт, послуг, реєстрами обліку валових доходів і витрат. Інвентаризація власне у податковому обліку не застосовується, хоч її не можна ігнорувати при визначенні приросту (убутку) товарів, інших виробничих запасів.

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування - прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян. Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже велике фіскальне значення і має широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності.

У податковому обліку податок на прибуток розраховується за системою: валові доходи - валові витрати - амортизація за звітний період. І одержана сума оподаткування перемножується на ставку 30%. Цей податок сплачується кожний квартал, але на сьогоднішній день щомісячно сплачуються аванси. Кінцева сума податку визначається в декларації, де фіксуються валові доходи і витрати. Нарахована сума податку сплачується за рахунок балансового прибутку.

Оподатковуваний прибуток (податковий збиток) - це прибуток (збиток), визначений відповідно до правил, встановлених податковими органами, згідно з якими податки на прибуток підлягають сплаті (відшкодуванню).

У фінансовій звітності підприємств податок на прибуток відображається у звіті про фінансові результати згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Витрати з податку на прибуток відображають у рядку 180, а суму доходу з податку на прибуток - у рядку 185 Звіту про фінансові результати. Крім цього, декларація з податку на прибуток підприємства подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Непрямі податки, до яких належить ПДВ, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвим фінансовим інструментом регулювання економіки. Що стосується ПДВ, який стягується в Україні, то він більш ефективний у фіскальному аспекті, завдяки широкій базі оподаткування, кількості платників та кількості операцій, що оподатковуються.

Не слід забувати, про регулюючу функцію податку на додану вартість. Щоб підвищити ступінь ділової активності економіки, податковий прес треба послабити. Якщо зменшити основну ставку податку та ввести одну-дві пільгові (крім нульової, що вже існує), то у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва. Таким чином розшириться база оподаткування, і зросте загальна сума доходів зведеного бюджету. Також через послаблення тиску ПДВ зростуть доходи населення зросте сукупний попит.

Податок на додану вартість є одним із найважливіших податків у системі оподаткування України. Удосконалення цього податку має здійснюватися за допомогою поетапного зниження ставок ПДВ, а також диференціації його ставок у розрізі окремих груп товарів. Зменшення ставки ПДВ має забезпечити досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей. У короткостроковому періоді створюється основа для підвищення платоспроможного попиту через зниження частки непрямих податків у доходах населення, у довгостроковому -- створення умов для пожвавлення ділової активності.

У звітності підприємств ПДВ відображається у декларація, яка подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.

Декларація складається із вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

За не подання податковим органам декларацій та інших необхідних документів, платники сплачують до бюджету 10% належних сум податку. Несвоєчасно сплачені суми ПДВ стягуються за весь час заборгованості перед бюджетом з нарахуванням пені в розмірі 120% ставки НБУ із суми недоїмки за кожен день прострочення (включаючи день сплати). Вершиною піраміди системи справляння ПДВ є контрольна діяльність податкової служби за повнотою та своєчасністю сплати цього податку.

Впровадження ПДВ в Україні й досі потребує вирішення питань, пов'язаних з обліком та реєстрацією платників, визначенням критеріїв оподаткування окремих видів товарів, робіт та послуг, засобів виробництва продукції за договірними цінами та проданою в кредит.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про внесення змін в Закон України «Про систему оподаткування» від 2.02.94 року (із наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997. - №22. - С. 159.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995. - №4. - С. 28.

3. Закон України «Про податок на додану вартість», від 3.05.97 року (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997. - №21. - С. 156.

4. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.90 року (з наступними змінами та доповненнями ) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. - №6. - С. 37.

5. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999. - №40. - С. 365.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999. - №1. - С.1.

7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 (з наступними змінами та доповненнями ) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995. - №4. - С. 28.

8. Інструкція про порядок справляння податку на добавлену вартість та акцизного збору при ввезенні товарів на митну територію України // Баланс. - 1997. - №24. - С. 12.

9. Алпатова Н. Податок на прибуток в бух обліку // Все про бухгалтерський облік, 2003. - №5. - С. 9.

Размещено на Allbest.ru