Проведення інвентаризації. Облік кредитів

Размещено на http://www.allbest.ru/азмещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Порядок проведення інвентаризації, виведення та відображення їх результатів у бухгалтерському обліку

Удосконалення порядку проведення інвентаризації на підприємстві

Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку розглядається, як процес перевірки фактичної наявності цінностей, даючи назву «ревізія», «переоблік», що значно звужує її суспільно-економічне значення. Її особлива роль полягає в забезпеченні достовірності обліку, де її слід розглядати, як засіб, за допомогою якого встановлюють все те, що неможливо врахувати в поточному обліку (пересортиця, нестачі товарно-матеріальних цінностей з різних причин). Тому інвентаризацію потрібно проводити своєчасно і якісно.

Дослідження теоретичних та практичних засад інвентаризації, в тому числі щодо її документального забезпечення знайшли висвітлення у наукових працях багатьох вчених, серед яких Бардаш С.В., Бутинець Ф.Ф., Калюга Є. В., Кужельний М.В., Сук Л.К., Цал-Цалко Ю.С., Швець В.Г. та інші.

Здійснення інвентаризації дає змогу виявити недоліки, які мають місце в її документальному забезпеченні, відсутність розроблених типових форм первинних документів для оформлення інвентаризації певних об'єктів, недосконалість існуючих інвентаризаційних документів.

Ще у 1958 році, Пєрков М.Ф. відмічав: «Успішність проведення інвентаризації багато в чому залежить від того, як вона організована. В інвентаризації на великому підприємстві зайнята велика кількість людей: члени інвентаризаційної комісії, посадові та матеріально-відповідальні особи, обліковці та інші особи. Направити діяльність цих людей в потрібному напрямку так, щоб вся робота була проведена у встановленні строки і з високою якістю, - велика і вдячна задача» [4]. Підбір суб'єктів інвентаризації залежить від якості інвентаризаційної роботи. Людина, яка проводить інвентаризацію, або здійснює контроль за її проведенням, повинна бути чесною, справедливою, принциповою. Знайти таких людей - це сьогодні велика проблема.

Досить актуальним і практично не дослідженим питанням є визначення ефективності і ефекту від проведення інвентаризації. Неякісне виконання будь-якої інвентаризаційної процедури унеможливлює одержання ефекту від проведення інвентаризації. Ефективність інвентаризаційної роботи залежить від контролю за їх своєчасним і якісним проведенням. Даному питанню не приділяється належна увага, власники (керівники), головні бухгалтери недооцінюють важливість її здійснення та проводять інвентаризації лише в тому випадку, коли їх неможливо уникнути.

Вивчення практики проведення інвентаризації на підприємстві виявило недосконалість документального забезпечення інвентаризаційної роботи. Чинними законодавчо-нормативними актами затверджено дві форми документів для оформлення інвентаризації розрахунків - Акт звіряння розрахунків і Акт інвентаризації розрахунків. Однак ці документи затверджені в різний час, не мають повного узгодження між собою, а інформація, наведена в них подається несистематизовано.

Існує об'єктивна необхідність вдосконалення документування інвентаризаційного процесу, який складається із:

1. 1. виявлення недоліків в існуючих документах та об'єктивної потреби в створенні нових;

2. 2. встановлення переліку вимог, яким повинен відповідати той чи інший документ відповідно до його призначення;

3. 3. розробка форми документу та порядку його складання.

Одним із основним факторів ефективності проведення інвентаризаційного процесу є встановлення повного переліку технічних прийомів здійснення інвентаризації. Їх склад в свою чергу прямо залежить від кількісних і якісних показників та характеристик об'єктів, які підлягають визначенню під час інвентаризації в сучасних умовах призводять до збільшення кількості показників, які підлягають перевірці.

Основою проведення дослідження є загальнонаукові методичні прийоми пізнання дійсності, серед яких аналіз, синтез, моделювання, порівняння, групування, конкретизація. Крім того при проведенні інвентаризації можуть частково використовуватись такі органолептичні прийоми, як опитування і контрольний запуск. [3].

Взагалі варто відзначити, що в основі інвентаризації лежить один із загальнонаукових методичних прийомів дослідження - порівняння, оскільки обов'язковою умовою проведення інвентаризації є порівняння фактичних і облікових даних про наявність, стан та оцінку активів, власного капіталу і зобов'язань підприємства.

Перевірка документів дозволяє викрити випадки приховування недостач шляхом складання додаткових товарних звітів та безтоварних документів на момент і в процесі проведення інвентаризації, а також недостовірних актів на списання браку, зіпсованих товарно-матеріальних цінностей [2].

Найважливішим елементом при проведенні інвентаризації є об'єкт дослідження. До об'єктів інвентаризації належать, господарські засоби та їх джерела, що фактично відповідаю активу і пасиву балансу. Помилковими є погляди, що об'єктами інвентаризації є лише ті об'єкти, які не знайшли документального відображення в первинному обліку.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 11 серпня 1994 році №69 визначає певні вимоги до постійно діючих та робочих інвентаризаційних комісій, так в ній зазначено, що для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником. Інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника підприємства, який призначив інвентаризацію. Забороняється призначати головою інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд. [1]

Для постійного контролю підприємства необхідно здійснювати неперервну(перманентну) інвентаризацію. Перевага перманентної інвентаризації полягає в тому, що не припиняється процес приймання i відпуску матеріальних цінностей, скорочується трудомісткість інвентаризаційної роботи та обробки її результатів за рахунок застосування обчислювальної техніки.

Також, актуальним питанням є кількість членів робочої інвентаризаційної комісії. Рекомендованою є кількість 3-6 чоловік в залежності від розміру підприємства, кількості товарно-матеріальних цінностей, чисельності МВО тощо.

Потрібно слідкувати, щоб особи, які включатимуться до інвентаризаційних комісій, не були родичами матеріально відповідальних осіб, адже в такому випадку контролю не буде, а також дуже важливо до складу комісії включати представників служби внутрішнього контролю, внутрішніх і зовнішніх аудиторів, ревізорів тощо.

Практика показує, що чинна форма порівнювальної відомості для визначення результатів інвентаризації має недоліки, які знижують оперативність виведення результатів. Так, зокрема, форма не дає змоги відобразити результати пересортиці, суму природного убутку та остаточні результати. Тому на практиці при визначенні результатів інвентаризацій доводиться складати додаткові порівнювальні відомості, робити залік пересортиць, визначати природний збиток, що ускладнює процедуру отримання результатів інвентаризацій. Для вдосконалення методики виведення результатів інвентаризацій доцільно доповнити чинні порівнювальні відомості з тим, щоб можна було в одному формулярі визначати попередні результати, робити залік пересортиць i виводити остаточні результати інвентаризацій. Це скоротить час на виведення результатів, поліпшить наочність відомостей i відображених у них результатів. Тільки за допомогою інвентаризації можна впевнитись, що облік ведеться достовірно.

На успіх інвентаризації в основному впливають такі чинники:

- - правильність рішення власника щодо проведення інвентаризації;

- - підбір кадрів, які здатні втілювати в життя рішення власника, щодо об'єктивного проведення інвентаризації;

- - контроль виконання - під яким розуміють постійний, груповий аналіз процесу і результатів роботи членів інвентаризаційних комісій.

Для удосконалення порядку проведення інвентаризації необхідно дотримуватись наступних принципів: раптовості, своєчасності, співставленості, точності, плановості, безперервності, об'єктивності, обов'язковості, повноти охоплення об'єктів, гласності, оперативності, ефективності, економічності, доцільності юридичного значення та оцінки результатів, матеріальної відповідальності.

Добре сплановані цілі і засоби у добре сформованих структурах, за умови ефективної системи мотивування, можуть призводити до розширення обмеження сфери й інтенсивності інвентаризації, як засобу контролю. Створення правильно функціонуючого інформаційного зв'язку, який забезпечує всі процеси інвентаризації, між запланованими цілями і досягнутими результатами, є тим важливим завданням, чим більш складнішою є організація та технологія проведення інвентаризації. [4]

Важливим питанням удосконалення інвентаризацій є розробка мережного графіка проведення інвентаризації на об'єктах з урахуванням особливостей i структури підприємства. Використання мережних графіків дає змогу визначити критичні об'єкти для першочергового проведення інвентаризацій, забезпечити чіткість i оперативність в інвентаризаційній роботі.

Удосконалення методики проведення інвентаризацій має спрямовуватися на підвищення їх якості. А для цього необхідно сконцентрувати увагу на:

- забезпеченні раптовості проведення інвентаризації з тим, щоб не дати можливості матеріально відповідальним особам підготуватися до неї i приховувати можливі нестачі та розтрати;

- ретельному доборі членів інвентаризаційної комісії з огляду на те, що проведення інвентаризації на тому самому підприємстві тим самим складом комісії двічі підряд не дозволяється;

- дотриманні послідовності процесу проведення інвентаризації, опломбування приміщень, підвалів та інших місць зберігання цінностей, що мають окремі входи i виходи, перевірки правильності роботи ваговимірюваних приладів, одержання останніх звітів, узятих у матеріально відповідальних осіб до підписок про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові й видаткові документи включено до звіту i жодних документів не залишилося;

- додержанні правил підрахунку цінностей;

- ретельному оформленні документів інвентаризації з тим, щоб цінності були перелічені, зважені в порядку розташування їх у приміщенні i щоб запобігти можливості внесення до описів даних про залишки цінностей без їх фактичного перелічення;

- підвищенні оперативності визначення результатів інвентаризацій для забезпечення своєчасного виявлення нестач i розкрадань.

Отже, запропонована форма порівняльної відомості та пропозиції щодо вдосконалення методики проведення інвентаризації дозволить підвищити її якість та ефективність.

Перед проведенням інвентаризації голова збирає інвентаризаційну комісію і проводить інструктаж з метою роз'яснення їм мети, способів та порядку проведення інвентаризації, уточнення об'єктів, які підлягають інвентаризації тощо.

До початку проведення інвентаризації матеріально відповідальні особи в присутності комісії складають звіт про останні проведені операції, відображають їх у регістрах обліку і разом з описом документів під розписку здають до бухгалтерії.

Це дозволяє розмежовувати документи, що відносяться до моменту проведення інвентаризації та часу після її проведення, що має важливе значення для правильного визначення облікових даних та виведення результатів інвентаризації.

Складений звіт передається до бухгалтерії підприємства. По суті, інвентаризаційна комісія візує документи без їх перевірки, в результаті чого на момент інвентаризації бухгалтерією приймаються до обліку разом з достовірними й недостовірні документи. Це призводить до викривлення облікових даних, сприяє приховуванню недостач та розкрадань. Тому аудитор (ревізор) повинен перевірити як звіт, так і документи, на підставі яких він складений.

Перевірка звіту та доданих до нього документів, складених перед інвентаризацією, дозволяє забезпечити контроль оприбуткування запасів, які підлягають інвентаризації. Важливе значення мають зустрічні перевірки руху товарів в межах підприємства, взаємоперевірка розрахунків з постачальниками. Особлива увага звертається на номери документів, дати їх складання, законність та достовірність операцій, що дає можливість розкрити їх сутність та зміст.

Контролер ретельно перевіряє правильність складання звіту і виведення залишку об'єкта інвентаризації на момент інвентаризації. Залишок об'єкта інвентаризації перевіряється з врахуванням залишку по балансу на останнє число місяця. При перевірці звіту та доданих до нього документів ревізор повинен порівняти номери останніх документів, доданих до звіту, із записами в журналі реєстрації, для того, щоб впевнитися в повноті відображення таких операцій. Якщо будуть виявлені відхилення в сумі або нумерації документів, необхідно з'ясувати їх причини. Після перевірки звіту аудитор (ревізор) візує звіт і всі додані до нього касові документи з поміткою: «До інвентаризації, на… (дата)». Це дозволяє попередити здійснення в подальшому виправлень у звіті. Перевірений та завізований контролером звіт передається до бухгалтерії для виведення залишку по рахунку відповідного об'єкта на момент інвентаризації.

На практиці при проведенні інвентаризації матеріальних запасів товариство «Гончар» виявляється, що обробка та розноска документів не здійснювались тривалий час, не виведені облікові залишки.

Після виконання попередньої процедури голова інвентаризаційної комісії повинен отримати від матеріально відповідальної особи розписку про те, що всі документи з оприбуткування та видачі активів надані комісії і, що ніяких неоприбуткованих або не списаних активів, або таких, що належать іншим фізичним чи юридичним особам, в місцях проведення інвентаризації немає. Така розписка береться у матеріально-відповідальної особи з метою попередження можливих зловживань.

Результати інвентаризації будуть визнані дійсними лише за дотримання процедур її проведення.

Для ефективного проведення інвентаризації керівнику слід: обмежити на період інвентаризації кількість прибутково-видаткових операцій, які проводяться на об'єкті інвентаризації; надати в розпорядження комісії необхідну техніку і залучити працівників для проведення підготовчих робіт (групування, сортування, переміщення, укладання, обмірювання, переважування запасів).

До проведення інвентаризації необхідно проаналізувати зміни щодо кількості та структури активів, ознайомитися з номенклатурою і обсягом активів, а також отримати інформацію про місця їх зберігання; виявити дорогоцінні об'єкти і визначити методи їх обліку; проаналізувати систему внутрішнього контролю, зберігання і документування руху активів.

Інвентаризація повинна проводитись в присутності всіх членів комісії та матеріально відповідальних осіб. При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності з обов'язковою участю бригадира.

Відсутність хоча б одного члена інвентаризаційної комісії або матеріально відповідальної особи при проведенні інвентаризації є підставою для визнання результатів інвентаризації недійсними.

Під час перерви є роботі комісії ключі від місця зберігання знаходяться у матеріально відповідальної особи, а печатка - у голови комісії.

На місці інвентаризації голова комісії видає спеціальний робочий зошит: один зошит видається матеріально відповідальній особі, другий - члену комісії, якому доручається ведення записів фактичної наявності майна, а третій залишається у голови для здійснення контрольних записів. Після закінчення інвентаризації на підставі підсумків робочих зошитів складаються інвентаризаційні описи. Робочі інвентаризаційні зошити зберігаються разом з матеріалами інвентаризації та знищуються одночасно з ними. На майно непридатне, зіпсоване складається акт на бій, лом, псування цінностей.

Записи необхідно робити в момент закінчення виміру, зважування кожної одиниці об'єкту інвентаризації, після погодження результатів учасниками інвентаризаційного процесу, що здійснюють записи і розрахунки. Бажано однакові активи записувати до інвентаризаційного опису одним рядком.

інвентаризація кредитування облік бухгалтерський

2. Облік короткострокових і довгострокових кредитів банків. На яких умовах здійснюється кредитування підприємств?

У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання.

Довгострокові зобов'язання відображаються в пасиві балансу, а значить впливають на показники фінансової стійкості та ліквідності підприємства. Джерелом інформації для відображення довгострокових зобов'язань у фінансовій звітності є дані бухгалтерського обліку. Таким чином, питанням організації та порядку обліку довгострокових зобов'язань у бухгалтерському обліку набувають актуальності. Метою даної контрольної роботи є дослідження обліку довгострокових зобов'язань на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання: досліджено економічний зміст та сутність довгострокових зобов'язань; досліджено нормативно - правову базу яка стосується обліку довгострокових зобов'язань; вивчено принципи бухгалтерського обліку довгострокових зобов'язань; розглянуто синтетичний та аналітичного обліку довгострокових зобов'язань. Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних учених, нормативні та законодавчі документи, монографії та спеціальну література у сфері обліку довгострокових зобов'язань. У роботі застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного узагальнення і порівняння, абстрагування, аналізу та ін. Об'єктом дослідження став бухгалтерський облік довгострокових зобов'язань на ВАТ «АВК»

За результатами аналізу розробляють заходи поліпшення фінансового стану підприємства.

1. Теоретичні аспекти обліку довгострокових зобов'язань

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а Інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

Підходи до визначення зобов'язань різні, їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна.

В широкому розумінні зобов'язання виникають як управлінський правовий акт замовлення або державний контракт. У вузькому значенні - виникають із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону; за результатами конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу.

Юридичним джерелом договірних господарських зобов'язань є господарський договір. Цивільний кодекс (ЦК) України називає господарський договір однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань. Договір є юридичним фактом. Однак не всі зобов'язання встановлюються договором: значна їх частина визначається адміністративними актами, іншими правомірними чи неправомірними діями.

Правове поняття зобов'язання має декілька складових: зміст зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та правовідносини між суб'єктами. Суб'єктом зобов'язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, може бути будь-яка юридична або фізична особа. Сторона, яка має право вимагати від іншої сторони виконання певної дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов'язана виконати вимогу кредитора, - боржником. Об'єктом майнових прав є майно, а об'єктом зобов'язального права виступає дія.

В бухгалтерському обліку поняття «зобов'язання» вужче, ніж в цивільному законодавстві: зобов'язання в бухгалтерському обліку виникає не тільки з Цивільного кодексу, а й з інших галузей права: фінансового, трудового чи окремих законодавчих актів, що регулюють економічні відносини;

В бухгалтерському обліку зобов'язання відображаються у пасиві балансу, та представлені п'ятьма розділами. Відповідно до П(С) БУ №11, зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла, внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Залежно від строку надання підприємству грошових коштів банківський кредит поділяють на: довгострокові та короткострокові кредити банків. В курсовій роботі буде розглянуто довгострокові кредити банків, які є сумою заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням. Об'єктами довгострокового кредиту банку можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та ін.

Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для свого фінансування.

Суб'єкт господарювання - юридична особа має право випускати від свого імені облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам, які також є довгостроковими зобов'язаннями. Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Право на випуск облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.

Облігації підприємства можуть випускатися залежно від:типу зазначення (не зазначення) власника (іменні, на пред'явника); нарахування доходу за облігаціями (процентні, безпроцентні); умов обертання (вільно обертаються, з обмеженим колом обігу); наявності додаткового забезпечення (додатково забезпечені, звичайні); можливості обміну на акції емітента (конвертовані, неконвертовані); терміну обертання (короткострокові, середньострокові, довгострокові) [6].Продаватися облігації можуть за номіналом, з дисконтом (тобто нижче номіналу) або з премією (тобто вище номіналу). Ціна реалізації визначається різницею між:встановленою за облігацією ставкою процентів; ринковою ставкою процентів Зобов'язання за довгостроковими облігаціями, на які нараховуються відсотки, відображають у Балансі на дату продажу за вартістю продажу, тобто теперішньою вартістю. Обліковуються не всі господарські зобов'язання, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів. За терміном погашення зобов'язання поділяються на довгострокові та короткострокові. В контрольній роботі було досліджено один вид зобов'язань - це довгострокові зобов'язання. До довгострокових зобов'язань відносяться отримані позики, випущені облігації, видані закладні, векселі видані, зобов'язання по оренді тощо, якщо вони розраховані на строк погашення більше одного року. В структурі балансу вони представлені чотирма статтями: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та інші довгострокові зобов'язання. Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови відповідно до [2]:

1) оцінка їх може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

В [2] відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов'язань. Зобов'язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках: при визнанні активу, придбаного в борг; при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення) звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов'язань; при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов'язання. П(С) БО 11 дає перелік даних, які повинні відображатися в примітках до фінансової звітності. При виникненні заборгованості необхідно оформити наступні документи: виписки банку, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, векселі тощо. При погашенні заборгованості: платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи. Всі довгострокові зобов'язання в П(С) БО 11 розділені на чотири групи:

1) кредити банків;

2) інші фінансові зобов'язання;

3) відстрочені податкові зобов'язання;

4) інші зобов'язання.

Таке групування довгострокових зобов'язань не відповідає тому групуванню, що дане в Плані рахунків, затвердженому на два місяці раніше П(С) БО 11. В Плані рахунків для відображення довгострокових зобов'язань виділений найменший за кількістю рахунків п'ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці 1 даний розподіл рахунків і субрахунків п'ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов'язань підприємства, запропонованого П(С) БО 11.

Таблиця 1.1 Перелік рахунків, на яких обліковуються довгострокові зобов'язання

Рахунок 55 присутній у двох групах за класифікацією, даною П(С) БО 11. Справа в тому, що відповідно до Плану рахунків по рахунку 55, крім усього іншого, відображається: «…відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів (обов'язкових платежів)…»

А оскільки в П(С) БО 11 не сказано, що в групі «Відстрочені податкові зобов'язання» відображається тільки податок на прибуток, що оплачується в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов'язань та оцінкою цих активів або зобов'язань, що використовується з метою оподаткування. Отже, в даній групі будуть відображені зобов'язання з інших податків, зборів (платежів).

Оскільки зобов'язання підприємства, в тому числі й довгострокові, відносяться до його пасивів, то, природно, що всі вони відображаються по кредиту зазначених рахунків і субрахунків п'ятого розділу Плану рахунків. Погашення довгострокових зобов'язань або переведення їх, у зв'язку з наближенням строку погашення, до короткострокових відображається по дебету цих же рахунків. Синтетичний облік довгострокових зобов'язань ведеться на рахунках п'ятого класу (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Рахунки за якими обліковуються довгострокові зобов'язання

Рахунки п'ятого класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов'язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); заборгованість підприємства щодо зобов'язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки; суму податку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.

Довгострокові зобов'язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями, ведеться за допомогою наступних бухгалтерських проведень (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3 Зразки кореспонденції рахунків з обліку довгострокових позик

Особливе місце в системі безготівкових розрахунків займає вексель, оскільки може безпосередньо використовуватись для погашення боргових зобов'язань. Вексель (нім. - заміна, обмін, розмін) - це письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель належить до цінних паперів, які характеризуються як документ, що підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред'явленні.

Векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Векселі бувають: простий, переказний, відсотковий, безвідсотковий. Вексель має матеріальний носій - бланк векселя. Облік бланків векселів ведеться на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». Вексельні бланки купуються підприємствами в комерційних банках України. Витрати на їх купівлю складаються з вартості вексельного бланку, ПДВ та державного мита.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому термін, з виплатою фіксованого відсотку, якщо інше не передбачено умовами випуску. Облігації можуть продаватись: за номіналом (у випадку рівності оголошеної та ринкової ставок облігації); з премією (якщо оголошена ставка нижче ринкової); з дисконтом (якщо оголошена ставка більша за ринкову).

Премія по випущених облігаціях - сума, на яку ринкова ціна облігації перевищує її номінальну вартість. Премія, отримана при реалізації облігацій, підлягає амортизації. Амортизація премії - рівномірний розподіл суми премії за періодами платежів.

Дисконт на облігації - метод приведення номінальної вартості облігації до ринкової. Наприклад, облігацію вартістю 1000 грн. продано на фінансовому ринку за 900 грн., з дисконтом 10%. Для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу призначено рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями», типову кореспонденцію за яким представлено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 Зразки кореспонденції рахунків з обліку довгострокових облігацій

Первинними документами з обліку довгострокових зобов'язань з оренди є розрахунки та довідки бухгалтерії, платіжні доручення, виписки банку, акти приймання-передачі основних засобів, ВКО тощо.

Облік ведеться на рахунку 53 «Довгострокових зобов'язань з оренди» (Табл. 1.5.).

Таблиця 1.5. Зразки кореспонденції рахунків з обліку довгострокових зобов'язань з оренди

Відстрочені податкові активи - це сума податку на прибуток, яка належить до відшкодування в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки. Податкова база статті звітності представляє собою суму, яка відноситься на дану статтю для податкових цілей податковими органами. Тимчасові різниці представляють собою різниці між податковими базами статей і їх балансовою вартістю, і можуть бути: оподатковуваними тимчасовими різницями, що впливають на суми, належні до оподаткування в майбутніх періодах; тимчасовими різницями, які вираховуються, що впливають на суми, які необхідно вираховувати з податку на прибуток до сплати в майбутніх періодах.

Для обліку відхилень по відповідній сумі податку вводяться спеціальні рахунки: 17 «Відстрочені податкові активи», та 54 «Відстрочені податкові зобов'язання».

Відстрочені податкові зобов'язання (ті, на які нараховуються відсотки) в звітності відображаються за тією оцінкою, за якою відображаються в обліку, як правило, це фактична (історична) собівартість.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про відстрочені податкові активи та зобов'язання і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені в [3].

Рахунок 17 «Відстрочені податкові активи» є активним, балансовим. Призначений для ведення обліку суми податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок: 1) тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов'язань та оцінкою цих активів або зобов'язань, яка використовується з метою оподаткування; 2) перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді. По дебету цього рахунку відображається сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді, над витратами, пов'язаними з нарахуванням податку на прибуток у поточному звітному періоді, по кредиту - зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов'язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді. Аналітичний облік відстрочених податкових активів ведеться за видами активів, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниця.

Облік інших довгострокових зобов'язань, який не відображається на вищезгаданих рахунках класу 5 «Довгострокові зобов'язання», призначено рахунок 55 «Інші довгострокові зобов'язання», типову кореспонденцію якого представлено в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 Зразок кореспонденції рахунків з обліку інших довгострокових зобов'язань

Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками, покупцями і замовниками, різними дебіторами та кредиторами, за податками і платежами, облік виданих та отриманих короткострокових векселів, виданих довгострокових векселів, довгострокових і поточних зобов'язань, відстрочених податкових активів і зобов'язань здійснюється у Журналі 3 та відомостях аналітичного обліку 3.1 - 3.6 [4].

У розділі 1 Журналу 3 показують обороти за кредитом рахунків 16, 34, 36, 38, 51, 62, 68, а в розділі ІІ - за кредитом рахунків 17,52, 53, 54, 55, 61, 64, 67, 69. Дані в Журнал 3 заносяться на підставі даних відомостей 3.1 - 3.6 та первинних документів.

В фінансовій звітності довгострокові зобов'язання відображаються у Балансі (ф. №1), Звіті про фінансові результати (ф. №2), Звіті про рух грошових коштів (ф. №3), у Примітках до річної фінансової звітності (ф. №5).

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики).

У той же час в фінансовій звітності довгострокові зобов'язання відображаються наступним чином (табл. 1.7)

Головним первинним документом на основі якого проводиться облік довгострокової заборгованості є кредитний договір (Додаток Б)

2. Економіко - правова характеристика діяльності ВАТ «АВК»

Закрите акцiонерне товариство «АВК» розташоване м. Донецьк. Основниим видом діяльності ЗАТ «АВК» є виробництво какао, шоколодаду, виробництво сухарiв, печива, пирогiв i тiстечок з тривалим термiном зберігання, оптова торгiвля шоколадними та кондитерськими виробами.

Засновники підприємства:

- Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «ПЧЕЛА»;

- Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «МАРТ»;

- Концерн «АВК»;

- WESTERN NIS ENTERPRISE FUND.

ЗАТ «АВК» яке відноситься до підприємств кондитерської промисловості. Ринок продуктів харчування відрізняється від інших ринків найбільшою стабільністю попиту, а також тим, що споживачами його товару є всі без винятку мешканці країни. Нещодавно ринок продуктів харчування переживав не найкращі часи, що було пов'язано не лише зі зниженням купівельної спроможності населення, але й із невисокою якістю та недостатнім асортиментом вітчизняної продукції. Зараз, з пожвавленням економічної активності в цілому, ситуація дещо покращилася: збільшуються обсяги виробництва товарів харчування, витісняються з внутрішніх ринків імпортери, підвищуються доходи населення, а отже, і купівельна спроможність. Однак багато локальних пробем галузей сфери харчування все ще потребують вирішення. Кондитерська галузь не є винятком. Перше місце за випуском кондитерських виробів посідає «Укрпромінвест» (25-30% від загального обсягу), за ним ідуть «АВК» (12-14%) та «Світоч» (7-8%).

Найбільший обсяг збуту української кондитерської продукції відбувається на російських ринках: частка української карамелі становила у минулих роках близько 40% російського ринку. А оскільки раніше українська кондитерська продукція не обкладалася митними зборами та ПДВ, то вартість її була нижчою на 30-40% від вартості російської продукції. Але, уряд Росії ввів з 2001 року спеціальний митний збір у розмірі 21% за 1 кг. Такі заходи негативно вплинули на обсяги виробництва українських підприємств зокрема «А.В.К». Зараз практично всі виробники кондитерських виробів шукають нові ринки збуту у Європі, Середній Азії та на Ближньому Сході.

Основним документом, що дає змогу проаналізувати фінансово - господарський стан підприємства - є баланс, що складається за формою №1. Баланс підприємства наведено у (Додатку А).

Проведемо аналіз балансу підприємства. Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності і надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого підприємства, так і його партнерів. Аналіз фінансового стану підприємства - це розрахунок, інтерпретація та оцінка комплексу фінансових показників, що характеризують різноманітні аспекти діяльності підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, через те що в умовах інфляції абсолютні показники балансу важко привести у відповідний вигляд.

Таблиця 2.1. Порівняльний аналітичний баланс

Як видно з аналізу, проведеного у табл. 2.1. дебіторська заборгованість протягом проаналізованого періоду збільшується майже у двічі. У той же час обсяг реалізованої продукції зменшується на 21,61% (згідно Звіту про фінансовий результат). Таким чином, це свідчить про наростання неплатежів по взаєморозрахункам. В загальній структурі оборотних активів дебіторська заборгованість складає 44,6% у 2007 р. і 39,1% у 2008 р., тобто відбувається її незначе коливання. Аналіз дебіторської заборгованості за видами у структурі балансу показав, що її загальне збільшення відбулося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за роботи товари та послуг (ряд. 160) на 33, 1%, та збільшення дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом (ряд. 170) майже на 70%. Стаття «Інша поточна заборгованість» до складу якої входять «розрахунки з постачальниками та пiдрядчиками» розрахунки по претензiям», «розрахунки по займам», «розрахунки по вiдшкодуванню нанесених збиткiв», «розрахунки з iншими кредиторами» протягом проаналізованого періоду збільшується на 66%.

Кредиторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги за станом на 31.12.2008 р. складає 127 748,0 тис. грн, що становить 16,4% у загальній структурі балансу, порівняно з 2007 р. відбувається зменшення цієї статті на 3%. Зменшуються також поточні зобов'язання за розрахунками підприємства на 0,16%.

Таким чином, як видно з аналізу дебіторська заборгованість на ЗАТ «АВК» перевищує кредиторську заборгованість.

В таблиці 2.2. представлено аналіз довгострокових та поточних зобов'язань підприємства.

Таблиця 2.2. Зобов'язання ВАТ «АВК»

Таким чином можливо визначити, що загальна сума заборгованості підприємства протягом проаналізованого періоду зросла. Таке збільшення відбулося за рахунок таких статей як довгострокові кредити банків (зростання на 49%) та поточної довгострокової заборгованості на 162089,6 тис. грн.

Размещено на Allbest.ru