Завдання і функції бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет ОБЛІКУ І ФІНАНСІВ

Кафедра ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ: “Завдання і функції бухгалтерського обліку”

Дніпропетровськ 2009

План

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку в сучасних умовах

1.1 Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку

1.2 Порядок ведення обліку

1.3 Основи організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в умовах функціонування автоматизованої системи обробки інформації

Розділ 2. Основи теорії бухгалтерського обліку

2.1 Принципи й передумови бухгалтерського обліку та фінансової звітності

2.2 Завдання бухгалтерського обліку

2.3 Функції бухгалтерського обліку

Розділ 3. Загальні вимоги до обліку

3.1 Вимоги до бухгалтерського обліку

3.2 Основні вимоги до фінансової звітності та принципи її побудови

3.3 Поняття господарського обліку та вимоги до нього

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Бухгалтерська наука - це динамічна система знань, які розкривають нові явища в суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей.

Історія розвитку бухгалтерського обліку показує, що він являє собою самостійну галузь наукових знань, яка має певні системоутворюючі ознаки і є частиною системи економічних наук.

Бухгалтерський облік є самостійною прикладною економічною наукою і певною галуззю практичної суспільної діяльності. Вища атестаційна комісія (ВАК) України у класифікації економічних наук визнала як самостійну науку 8 червня 2004 року "Бухгалтерський облік, аналіз та аудит". Це зумовлено тим, що бухгалтерський облік накопичує, групує і систематизує факти господарської діяльності, є досконалою інформаційною базою управління підприємством. Застосування методичних прийомів аналізу та аудиту дає змогу за даними бухгалтерського обліку розкрити причинно-наслідкові результати господарської діяльності, активізувати та прогнозувати цю діяльність.

Бухгалтерський облік як наука і практична діяльність тісно пов'язаний з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін.

Формування економічних відносин у напрямі ринкових перетворень в Україні відбувається в різних сферах діяльності. У цей же час правильно визначитись не тільки стосовно організаційних і практичних заходів, але і в методологічних питаннях формування обліку.

Аналіз вдосконалення досвіду дозволяють розвивати і обґрунтовувати методологічні заходи побудови системи обліку.

Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку.

Зазначимо, що 2000-й рік знаменує собою початок широкомасштабного реформування бухгалтерського обліку в Україні в зв'язку з тим, що 16 липня 1999 року за №996-XIV прийнято Закон України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В Україні затверджені і запроваджені національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (НСБО). За офіційними даними їх повинно бути 24.

Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" за яким сьогодні слід працювати, а також прийняте положення (стандарти) містять багато нових незвичних термінів і понять, їх слід засвоїти власникам та працівникам підприємств, бухгалтерам-практикам та студентам.

Для адаптації до загальноприйнятих у світовій практиці принципів та методів ведення обліку в Україні здійснюється його реформування, започатковане “Програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706.

Зрозуміло, що з реформуванням бухгалтерського обліку проблема обліку не буде вичерпана, адже умови і події змінюються бурхливіше, ніж у стабільній економіці.

Бухгалтерський облік є одним з елементів матеріальної культури людства. Вдосконалюючись разом з виробництвом, він розвивається як функція управління ним. Зародившись в досить в давні часи, облік в своєму історичному розвитку пройшов ряд стадій. Вивчення попередніх стадій розвитку і предмету обліку необхідно для його подальшого активного удосконалення.

Роль обліку є дуже великою, адже облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління. Як говорили мудреці: «Якщо облік виник одного разу, то він існуватиме завжди».

Метою курсової роботи є висвітлення теми: «Завдання і функції бухгалтерського обліку», необхідність обговорення цієї теми в нинішній час.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що вивчення основних засад бухгалтерського обліку є вкрай важливим завданням для розуміння принципів, завдань, функцій і вимог бухгалтерського обліку.

Невід'ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватне відображення (облік) господарської діяльності суб'єктів господарювання. Його зміст і завдання обумовлені способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил та станом виробничих відносин.

Завданням курсової є розкрити історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку, порядок його ведення, розвиток автоматизації на сучасному етапі, поняття бухгалтерського обліку та його завдань, функцій, принципів, основні вимоги до обліку.

Об'єктом дослідження виступає бухгалтерський облік як інформаційний процес.

Предметом дослідження є складові бухгалтерського обліку, його особливості організації та завдання.

Методи дослідження. Під час проведення дослідження були використані такі загальнонаукові методи дослідження як літературний метод (опрацювання літературних джерел), метод аналізу та синтезу (розгляд досліджуваного явища по частинах і в сукупності), порівняльний метод, метод узагальнення тощо.

Розділ 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку в сучасних умовах

1.1 Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку

Необхідність в обліку виникла у глибоку давнину в процесі матеріального виробництва, а господарська діяльність сприяла його поширенню. Облік розвивався відповідно до економічних запитів суспільства. Бухгалтерія як практична діяльність людини існує відтоді, коли людина почала цілеспрямовано реєструвати факти свого господарського життя. Перші наукові праці з обліку з'явилися в Італії.

Перші історичні свідчення про бухгалтерію, яка велася методом подвійного запису, датовані 1340 р., -- це були облікові книги генуезької комуни, які повністю збереглися до наших днів.

Перша письмова праця з бухгалтерії „Про торгівлю та досконалого купця" була написана у 1485 р. В. Котрулі. У 1494 р. виходить у світ перша друкована книга Луки Пачолі „Сума арифметики і геометрії, вчення про пропорції, відносини", один з розділів якої -- „Трактат про рахунки і записи" був практичним посібником з вивчення бухгалтерії, яка базується на принципі подвійного запису. Послідовниками Л. Пачолі були Дж. К. Кардано, Д. Мангіні, А. Казанова, А. ді Пієтро, Л. Флорі.

XV століття ознаменувалося відкриттям нових земель та бурхливим розвитком торгівлі. Бухгалтерський облік із розвитком торгівлі використовувався як система обліку в окремих купецьких підприємствах.

Розвивався бухгалтерський облік як наука і в інших державах: Нідерландах, Франції, Німеччині, Іспанії, англомовних країнах.

1600 року в Англії створена Англо-Вестіндська компанія, що займалася торгівлею. 3 1615 року в ній працював Томас Манн, праці якого з проблем зовнішньої торгівлі увійшли до золотого фонду економічної літератури. В 1794 р. видана праця англійця Е.Т. Джонса „Англійська, система рахівництва", де автор критикував бухгалтерію, що базується на принципі подвійного запису, як засіб, що сприяє фальсифікації справ на підприємстві. У ХVII-ХVIIІ століттях промислова революція в Англії дала новий поштовх розвиткові обліку. Відтоді розпочато збирання даних про затрати на виготовлення одиниці продукції, почали обліковувати капітал, знос, відносини з акціонерами, прибуток. Ці питання відображено у працях тогочасних авторів. Спроби застосування подвійного запису в промисловому обліку сягають середини XVII століття. Зокрема Дж. Додсон у 1750 р. описав техніку бухгалтерського і натурально-вартісного обліку виробництва, Р. Гамільтон у 1788 р. обґрунтував необхідність визначення результатів за кожним циклом виробництва. Основними досягненнями англійської школи є розвиток ідей амортизації, форм обліку, теорії рахунків та запровадження інституту незалежних присяжних аудиторів. У 1773 році в Едінбурзі (Великобританія) з'явилися перші професійні бухгалтери.

У Франції Ж. Б. Кольбером 1673 року було розроблено і видано торговельний статут „Ордоннанс", де поряд з іншими було висвітлено питання організації і ведення бухгалтерського обліку. Це зумовило формування облікового законодавства, яким встановлено єдині правила ведення рахівництва, регламентовано облік торговельних підприємств, обмінних контор і банків, започаткована практика подання публічної фінансової звітності інвесторам. Слід відмітити і працю Е. Дегранжа (1795 р.), в якій автор розробив основні положення теорії бухгалтерії, згідно з якими головним чинником всієї господарської діяльності вважався власник, і весь бізнес розглядався з його точки зору.

В Іспанії ведення бухгалтерського обліку регламентувалось законодавчо. З 1522 року було встановлено, що банки, купці та ін. зобов'язані вести бухгалтерію (книгу для інвесторів і баланс, Журнал, Головну книгу, книги для листів тощо), здійснювати записи в Касовій книзі та Щоденнику, застосовувати поділ рахунків на дебет і кредит.

В Німеччині 1512 року вийшла перша друкована праця Г. Грамматеуса з обліку. У XVI столітті були відкриті спеціальні школи для викладання рахівництва, а у XVIII столітті -- облікові кафедри в університетах. У 1774 р. Ф. Гельвіг видав наукову працю, де описав самостійну форму обліку, що відома як німецька. Значний внесок в розвиток бухгалтерського обліку зробили також В. Швай-нер, Г. В. Лейбніц, І. Готліб.

У Франції 1896 року розроблена десяткова система класифікації рахунків. У 1903 р. Е. Леоте запропонував План рахунків, що 1909 року був запроваджений у бухгалтерську практику.

Відомий німецький вчений І. Ф. Шер розробив „балансову теорію Шера". Під впливом дедуктивного методу І. Ф. Шера бухгалтерія 20-х років XX століття поступово трансформувалась у балансовий облік.

У США 1887 року створено першу американську професійну організацію бухгалтерів.

Найбільшого розвитку бухгалтерський облік як наука набув у XX столітті.

Поштовхом до розробки бухгалтерських стандартів як загальноприйнятих норм для всіх бухгалтерів став виступ на початку 20-х років американського вченого А.Ріплі, в якому він говорив про загадковість бухгалтерського обліку і майже повну практичну непридатність бухгалтерських звітів, оскільки було незрозуміло, яка методика покладена в основу обчислення відображених у звіті даних.

Перші стандарти бухгалтерського обліку опублікувала Американська асоціація бухгалтерів ще в 1936 р., але вони не мали наукового характеру і не набули поширення.

У 1911 році у Брюсселі вперше створена Міжнародна асоціація бухгалтерів, що діяла до Першої світової війни.

У 1949 році виникла перша регіональна організація бухгалтерів Європи, Азії, Африки та Америки -- Міжамериканська асоціація бухгалтерів, що здійснювала теоретичні дослідження обліку, розробку стандартів обліку в державному секторі, підготовку бухгалтерів, видавничу діяльність.

У 1973 році асоціаціями професійних бухгалтерів декількох країн створено Комітет з міжнародних стандартів обліку. В перші роки його існування зовсім небагато представників головних світових фінансових ринків формально визнали міжнародні правила обліку. 1987 року Комітет започаткував новий проект, спрямований на суворе регулювання міжнародних правил обліку. У 1993 році Комітет опублікував 10 нових стандартів, змінивши ставлення до національних правил. До того передбачалося, що країни-учасниць будуть розробляти національні правила, сумісні з міжнародними. Тепер Комітет прямує до розробки міжнародних правил, які могли б замінити національні. Основними завданнями діяльності Комітету є розробка бухгалтерських стандартів для потреб суспільства, яких необхідно дотримуватись, укладаючи фінансові звіти, поширення стандартів на весь світ -- удосконалення та гармонізація бухгалтерського обліку.

У 1977 році створено Міжнародну федерацію бухгалтерів. Основною метою

Федерації є розвиток бухгалтерської професії та підвищення її престижу, вирішення проблем уніфікації обліку на світовому рівні, розробка і публікація міжнародних стандартів аудиту. У складі Федерації діють Комітет з міжнародної практики аудиту і Комітет з професійної підготовки та етики. Вони займаються розробкою міжнародних вимог до проведення аудиту, ведення управлінського обліку, освіти та професійної етики.

Нині у світі діють такі регіональні міжнародні організації бухгалтерів: Конфедерація бухгалтерів країн Азії і Тихого океану (1976), Федерація бухгалтерів країн-членів ASEAN (1977), Організація бухгалтерів Західної Африки та Африканська Рада з обліку, Арабська спілка аудиторів (1984), Федерація європейських бухгалтерів (1986), Асоціація бухгалтерів й аудиторів Співдружності незалежних держав (1995).

1982 року при ООН створено Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, яка займається проблемами обліку та звітності транснаціональних корпорацій, сприяє розробці національних та регіональних стандартів обліку, допомагає в організації бухгалтерського обліку країнам, які розвиваються. До цієї робочої групи входять і представники України.

На українських землях в усі часи питанням бухгалтерського обліку приділялась значна увага.

За часів Ярослава Мудрого власність князя і держави ототожнювалась. Ведення обліку безпосередньо підпорядковувалося печатнику, який був начальником княжої канцелярії, укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку.

Із поширенням християнства при монастирях створювалися школи, видавалися книги, розвивалася наука, зокрема математика -- основа обліку. Облік в монастирях був організований за принципом камеральної форми, вівся несистематично, в записах переважала проста бухгалтерія, подвійний запис майже не застосовувався; в окремих касових журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції.

В економічному розвитку країни значну роль відіграло козацтво, яке виникло в XV столітті. Облік майна, доходів і витрат у Запорізькій Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його підлеглі: два шафари, два підшафарії та кантаржей; (хранитель мір і ваг). Доходи і видатки у спеціальних книгах обліковував скарбник та його підлеглі.

Окремо велася книга обліку касових операцій та матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах відображали збір врожаю, в „столовій книзі" -- списання продуктів. Наприкінці року складали звіт, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді. З початку XVI і до середини XVII століття в Україні панували ідеї італійської бухгалтерської школи, зокрема, добре відомі були праці Л. Пачолі та В. Котрулі, які широко використовувалися в практиці.

Під час колоніального панування в Західній Україні Австро-Угорської імперії та на сході Російської імперії значним був вплив німецької бухгалтерської школи.

У 1800 році у Росії був затверджений Банкрутський статут, що регламентував систему бухгалтерського обліку. Згідно з цим статутом обов'язковими для використання були товарна, касова та розрахункова книги.

У XX столітті розвиток бухгалтерського обліку в Україні тісно переплітався з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Вагомий внесок в удосконалення бухгалтерського обліку на українських землях належить товариству „Просвіта", яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодство та застосування різних видів документів.

Наукові дослідження у 20-х роках XX ст. стосувалися історії бухгалтерського обліку, облікової політики, стандартів та загальних питань звітності, методології наукових досліджень. У 1932 році створено Центральне управління народногосподарського обліку СРСР -- ЦУНГО, що було єдиним органом управління соціалістичним обліком.

У 1961 році в Українському Раднаргоспі організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку, ціллю якої було удосконалення форм і методів обліку.

З набуттям Україною незалежності почалися серйозні перетворення в економіці держави, що відбилося на реформуванні бухгалтерського обліку [21].

Бухгалтерський облік має свою символіку. В 1944 р. відомий французький вчений Жан Батіст Дюмарже (1874--1946), автор "позитивної" теорії бухгалтерського обліку на відміну від юридичної доктрини обліку, створив міжнародний герб бухгалтерів, який складається з трьох фігур: сонця -- бухгалтерський облік освітлює господарську діяльність; ваг -- баланс; кривої Бернуллі, яка символізує те, що облік, який виник одного разу, буде існувати вічно, та девізу: "Наука, довіра, незалежність!"

Згідно з Указом Президента України в державі встановлено професійне свято -- День бухгалтера, яке відзначається щорічно 16 липня, в день, коли у 1999 р. був прийнятий Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Це свято є свідченням визнання державою незаперечних заслуг і праці понад мільйонного корпусу фахівців-бухгалтерів, які наполегливо і професійно роблять вагомий вклад у реформування обліку і статистики -- приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до потреб ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності [22].

1.2 Порядок ведення обліку

Методологічне керівництво веденням бухгалтерського обліку в Україні здійснює Міністерство фінансів України.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України, в бюджетних установах -- Державним казначейством України.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе власник або керівництво підприємства.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві може здійснюватися:

бухгалтерською службою;

підприємцем без створення юридичної особи;

централізованою бухгалтерією або аудиторською службою на договірних засадах;

самостійно власником або керівником підприємства (крім підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватися).

Бухгалтерський облік має вестись методом подвійного запису з використанням загальноприйнятих елементів методу бухгалтерського обліку. Звітність підприємство подає згідно із законодавством.

Підприємство самостійно:

визначає свою облікову політику;

обирає форму бухгалтерського обліку;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку;

затверджує правила документообороту, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів тощо.

Методологія обліку повинна бути незмінною протягом року. Якщо на наступний рік підприємство має намір змінити облікову політику, на початку року видається наказ про облікову політику.

Облікова політика -- сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

При визначенні облікової політики підприємство самостійно обирає:

методи нарахування амортизації необоротних активів;

методи оцінки запасів при їх вибутті;

межу вартості основних засобів;

нарахування тих чи інших забезпечень та ін.

Усі ці питання в кінці звітного року повинні бути розкриті в Примітках до фінансових звітів.

Обов'язки керівника і головного бухгалтера щодо організації та ведення бухгалтерського обліку

Керівник повинен створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку і організувати контроль діяльності всіх бухгалтерських служб.

Головний бухгалтер:

забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за повнотою і достовірністю відображення всіх господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку;

організує документооборот;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та її відшкодуванням;

розподіляє обов'язки між працівниками бухгалтерії та контроль за їх виконанням;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у відокремлених підрозділах підприємства;

своєчасно готує проекти наказів про облікову політику, про проведення інвентаризації тощо [8].

1.3 Основи організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в умовах функціонування автоматизованої системи обробки інформації

Основи організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу в умовах функціонування автоматизованої системи обробки інформації.

Неодмінною умовою вдосконалення управління є докорінна реконструкція його технічної та інформаційної бази на основі автоматизованої системи обліку, контролю й аналізу з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМБ). Одним з найважливіших завдань у цій справі є подальший розвиток і вдосконалення інформаційних систем підприємств із використанням нових засобів управління та сучасних технічних засобів. Відповідно до цього має змінитися роль бухгалтерського обліку, а отже, методологічні та методичні його аспекти потребуватимуть коригування. Бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація в умовах автоматизованої системи обробки інформації використовуються значно ширше, ніж у разі ручної обробки даних.

Змінюється й цільове призначення бухгалтерського обліку. Він дедалі більше стає складовою управлінської системи підприємства.

Процес автоматизації бухгалтерського обліку має розвиватися за умови комплексного, системного та цілеспрямованого підходу з орієнтацією на потреби відповідної ланки управління підприємства.

Система управління має виконувати провідну роль в організації бухгалтерського обліку, що є забезпечувальною ланкою у фінансово-господарській діяльності підприємства. Бухгалтерський облік доповнює інші інформаційні системи, причому основну частину вхідної інформації він дістає безпосередньо із цих систем. Перетворившись на одну з кількох інформаційних підсистем, взаємозв'язаних як на рівні вирішення завдань, так і на рівні всієї інформаційної системи підприємства, бухгалтерський облік відіграє одну з основних функцій управління в умовах застосування автоматизованих систем. Успіх у здійсненні управлінської функції при цьому істотно залежить від правильного встановлення взаємозв'язків задач.

У разі комплексного підходу до організації бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки інформації відбувається перехід від організації окремих елементів до організації цілісних наборів елементів інформаційних систем, а також налагодження взаємозв'язків між окремими підсистемами і комплексами завдань.

Комплексний підхід в автоматизації бухгалтерського обліку в сучасних умовах має реалізовуватися у вирішенні сформульованих далі завдань.

· Визначення ролі і місця бухгалтерського обліку в системі управління підприємством.

· Класифікації типів комплексів завдань, а також завдань інформаційної системи обліку, контролю та аналізу.

· Виокремлення ієрархічних рівнів, які вирішуються в інформаційній системі обліку, а також з'ясування характеру системотвірних зв'язків між ними, елементами, комплексами завдань і завданнями.

· Установлення умов і меж чинності інформаційної системи обліку.

· Контроль і аналіз.

· Побудова концептуальної моделі автоматизованої обробки облікової інформації.

· Створення інформаційної мови бухгалтера, яка дасть змогу користувачеві працювати в діалоговому режимі.

· Комплексний перегляд теоретичних і методологічних основ бухгалтерського обліку.

· Системне вирішення завдань обліку, контролю та аналізу.

· Використання засобів моделювання облікового, контрольного і аналітичного процесів.

· Організація автоматизованої системи дослідження; прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства.

· Розробка сучасних засобів спілкування в діалоговому режимі з інформаційною системою обліку, контролю і аналізу.

· Створення на основі комплексного підходу автоматизованої системи прийняття управлінського рішення.

Розробка облікової інформації -- не кінцева мета, а лише частина облікової функції системи. Важливим завданням є створення такого засобу передавання інформації конкретним користувачам, що дає змогу їм правильно сприйняти інформацію і зрозуміти її потенційну корисність. Це насущне завдання, оскільки в разі невдалого подання даних навіть дуже цінна інформація може втратити свою вагу. Тоді успіх у здійсненні облікової функції багато в чому залежить від правильної побудови комунікаційних процесів.

В умовах автоматизованої обробки даних на організацію обліку істотно впливає теорія комунікації. Адже облік можна подати як інтегровану систему збирання, обробки, зберігання й передавання облікової інформації, а основні принципи теорії комунікації дають змогу виробити найбільш оптимальні обсяги, терміни та напрями інформаційних потоків в обліку.

Як одиниця комунікації обліковець несе відповідальність за формування облікових показників і передавання їх користувачам. Для цього він має передусім визначити тип необхідних для користувачів блоків інформації, оскільки лише потреба в інформації є, по суті, виправданням для встановлення комунікації. Як одиниця інформаційної системи обліковець виконує водночас і такі функції: джерела інформації, передавача, користувача блоків, які передають інформацію за допомогою різноманітних механізмів зворотного зв'язку. Як комунікаційна одиниця користувач облікової інформації поєднує в собі всі частини комунікаційної системи.

Користувач облікової інформації виконує дві першочергові функції: інтерпретує облікову інформацію і використовує її. Від інших функцій управління бухгалтерський облік відрізняється своїми цілями, задачами і засобами їх розв'язування. Це дає підстави розмежувати різні функції обліку, особливо коли організовано АРМ бухгалтера, щоб не дублювати розв'язування одних і тих самих задач. Правильне формування задач, їх взаємозв'язок дають можливість на основі автоматизації розв'язувати облікові, контрольні та аналітичні задачі в управлінні.

Інформаційна система обліку, контролю та аналізу має органічно вливатися в загальну систему управління підприємством, характеризуватися взаємоузгодженістю між комплексами задач і задачами та іншими інформаційними системами підприємства, включати в себе задачі обліку, контролю, аналізу і внутрішнього аудиту. Кожна задача характеризується функцією управління, в рамках якої вона вирішується; ресурсом, який вона відображає, та його станом; підрозділом, до якого належить ресурс; періодом часу, за який відображається рух ресурсу.

Сукупність вихідних показників однозначно визначає зміст задачі. Функціональні задачі взаємодіють на інформаційній основі. Обмін інформацією між задачами під час функціонування АРМБ можливий за наявності класифікаційного переліку задач. Класифікація задач допомагає вдосконалити методологію обліку, а це, у свою чергу, має позитивний вплив на технологію обробки даних за допомогою АРМБ. Розмежування за класифікаційними ознаками дає змогу локалізувати однорідні задачі, щоб типізувати їх обробку, вивчити та використати в управлінні їх особливості, встановити закономірності інформаційних зв'язків.

Задачі бухгалтерського обліку можна класифікувати за певними ознаками залежно від практичних потреб. Найважливішим для практичних цілей є групування задач за економічним змістом вихідних показників. Таке групування є основою для виокремлення основних типів АРМ бухгалтера.

1. АРМ бухгалтера власності засновників.

2. АРМ бухгалтера з обліку основних засобів.

3. АРМ бухгалтера з обліку матеріальних цінностей.

4. АРМ бухгалтера з обліку праці і заробітної плати.

5. АРМ бухгалтера з обліку затрат на виробництво.

6. АРМ бухгалтера з обліку продажу готової продукції, визначення доходів та фінансових результатів.

7. АРМ бухгалтера з обліку фінансово-розрахункових операцій.

8. АРМ бухгалтера зведеного обліку та складання звітності.

Кожному з перелічених АРМБ (комплексів задач) відповідає певний перелік задач. Визначаючи перелік задач, що мають бути розв'язані на АРМ бухгалтера, слід ураховувати фактори, які впливають на їх склад. Це технологічні та організаційні фактори, пов'язані з характером виробництва, із суміжними завданнями та з методичними варіантами розв'язування самих задач бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. При цьому можливі різноманітні варіанти розподілу задач між бухгалтерією і підрозділами.

Інформаційні взаємозв'язки задач обліку, контролю та аналізу з іншими підсистемами автоматизованої системи управління підприємства здійснюються згідно з такими правилами:

* використання взаємної інформації;

* спорідненість окремих джерел інформації;

* спорідненість окремих первинних носіїв інформації;

* єдність системи кодування інформації;

* наявність зворотного зв'язку;

* єдність системи показників.

Обліковий процес в умовах використання АРМБ характеризується як ланцюжок взаємопов'язаних робочих місць -- бухгалтера, а також працівників, пов'язаних з організацією бухгалтерського обліку. Автоматизація послідовності розв'язування задач забезпечує чітку організацію технологічного процесу, дає змогу уникнути повторного виконання окремих кроків. Важливим під час автоматизації бухгалтерського обліку є формування облікових функцій для певного переліку задач, розв'язуваних на АРМБ.

На підприємствах доводиться іноді формувати АРМБ за комплексами, які охоплюють топологічні задачі (облік основних засобів, облік матеріальних цінностей і т. ін.), або за певними функціональними задачами (нарахування відрядної заробітної плати, облік касових операцій і т. ін.), або за окремими функціями (оформлення первинного документа, формування певних значень первинного обліку і т. ін.).

Для цього формуються облікові модулі так, аби можна було змоделювати обліковий процес з урахуванням використовуваної обчислювальної техніки, наявного облікового персоналу, а також масштабів підприємства. В інформаційній системі в разі потреби формують облікові станції, які обслуговують кілька комплексів задач (АРМБ) або кілька облікових функцій. Маючи модульний набір облікових, контрольних і аналогічних задач, бухгалтер у разі потреби може сформувати їх в окремі АРМБ. Це забезпечує швидке орієнтування на певний об'єкт обліку і дає змогу гнучко реагувати на поточні зміни в структурі підприємства (скорочення або збільшення АРМБ), а також на зміни в обліковій політиці підприємства.

Програмні засоби мають орієнтуватися на об'єкт у будь-який момент і за будь-яких структурних модифікацій, що відбуваються на підприємстві. Облікові станції мають формуватися з урахуванням взаємозв'язку завдань, функцій і АРМБ в єдиному інформаційному обліковому процесі, що випливає із загальної інформаційної взаємоузгодженості окремих задач і комплексів задач. АРМБ для потреб управління за функціональним розподілом формуються за задачами (комплексами задач), поданими у вигляді окремих блоків.

Користувач облікової інформації виконує дві першочергові функції: інтерпретує облікову інформацію і використовує її. Від інших функцій управління бухгалтерський облік відрізняється своїми цілями, задачами і засобами вирішення. Це дає змогу, особливо коли йдеться про організацію АРМ бухгалтера, розмежувати різні функції обліку, щоб не дублювалося розв'язування одних і тих самих задач. Правильно сформувавши комплекси задач та окремі задачі з урахуванням їх взаємозв'язків, можна завдяки автоматизації розв'язувати облікові, контрольні й аналітичні задачі.

Функціональні задачі, взаємодіючі на інформаційній основі, утворюють цілком самостійну дисципліну про конкретні функції та завдання, у межах якої далі розвиваються організаційні аспекти останніх.

Лише за умови глибокого організаційного підходу вдається подолати консерватизм і негнучкість апарату бухгалтерії, нечіткий розподіл виконуваних обов'язків та дублювання в роботі, а отже, підвищити рівень організації праці бухгалтерів на підприємствах. Саме організаційний принцип дає змогу виявити шляхи вдосконалення обліку і в масштабі країни [17].

Розділ 2. Основи теорії бухгалтерського обліку

2.1 Принципи й передумови бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Орієнтація національного бухгалтерського законодавства на МСФЗ зумовила відповідні зміни концепції бухгалтерського обліку, понять і принципів обліку. За сучасних умов, не спираючись на досконально обґрунтовані т.з. перевірені практикою принципи, неможливо забезпечити не тільки достовірність звітної Інформації, а й ефективний розвиток виробничих систем.

В економічній літературі термін «принцип» означає усталені, загальноприйняті, найпоширеніші правила господарських дій і властивостей економічних процесів [4].

Особливість принципів обліку полягає у тому, що вони постійно зазнають нововведень, модифікацій і змін. «Було б наївно вважати, -- зауважує Л. Бернстайн, -- що наближається час, коли фінансовому аналітику більше не потрібно буде займатися принципами обліку. Існує ще багато роботи для подальших обов'язкових удосконалень» [1]. Це можна пояснити тим, що продуктивні сили і виробничі відносини постійно розвиваються, створюють нові галузі діяльності, з'являються нові види послуг, набувають розвитку фінансові системи та нові форми міжнародної співпраці, що призводить до неминучого відставання теорії бухгалтерського обліку від практики [13].

Саме тому принципи в бухгалтерському обліку потребують вивчення та наукового обґрунтування з метою подальшого удосконалення, адаптації організації й порядку його ведення в підприємствах у нових умовах.

Питання застосування принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності знайшли відображення у працях вітчизняних вчених: Ф,Ф. Бутинця, Б. Валуєва, С.Ф. Голова, Н.М. Малюги, А.В. Озеран, В.М. Пархоменка, Г. Кірейцева, М. Кужеленого, М.С. Пушкаря, В.Б. Сопка, Л.К. Сука, М.Г. Чумаченка та ін. Деякі автори вважають, що визначені у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності не відповідають цьому поняттю, і пропонують власний набір принципів. Зокрема, М. Кужельний пропонує визначити принципи повсюдності, всезагальності, регламентованості, цілеспрямованості [7].

Б. Валуєв до принципів обліку відносить принципи підпорядкованості логіці організаційної структури підприємства, адекватності бухгалтерських Інформаційних моделей складу об'єктів обліку, ущільнення інформації [5]. В. Сопко поряд з іншими принципами пропонує принципи доказовості, індивідуалізації та персоніфікації рахунку [18].

Водночас, аналіз літературних джерел свідчить, що при уточненні поняття «принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» простежується тенденція заміни терміна «принцип» такими категоріями, як «аксіома», «постулат», «умовність», «вимога».

Одним із завдань курсової є дослідження й узагальнення сутності категорії принципів бухгалтерського обліку та суміжних з принципами понять.

Принцип (від лат. рrіnсіріum -- начало, основа) -- те, що лежить в основі певної теорії, науки [11]. Існують різні підходи до тлумачення поняття «принцип» -- його визначають як закон, аксіому, постулат або як правило поведінки.

У перекладі з латинської мови «принцип» означає початок, основу. В ході дослідження виявлено, що до розуміння сутності поняття «принцип» існують різні підходи.

Згідно з ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» принцип бухгалтерського обліку -- правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності [15].

«Принцип, -- стверджує Н.М. Малюга, -- це те, що завжди, за будь-яких умов, без будь-якого винятку властиве певному явищу. Принцип виступає основою, початком, керівною ідеєю у будь-яких відносинах» [10]. На думку Р.Л.Хом'яка, принципи бухгалтерського обліку -- це основні засади, на яких здійснюються функції суб'єктів господарської діяльності у мікроекономічному середовищі. Принципи бухгалтерського обліку взаємозв'язані між собою і визначають правила його ведення [20].

Про існування проблемних питань стосовно розуміння змісту принципів свідчать слова М.Т. Білухи, який пише: «У науці розрізняють такі елементи як принципи, постулати, тобто правила. Принципи тісно пов'язані із законами. Вони спеціально створюються у процесі систематизації знань, але на відміну від законів об'єктивно у природі не існують» [3].

Принципи на відміну від законів об'єктивно у природі не існують, вони можуть виступати у формі постулатів, тобто попередніх положень, тверджень, які є основою теоретичних узагальнень.

У бухгалтерському обліку принципами виступають основні засади, на яких здійснюються його функції в мікроекономічному середовищі, тобто для суб'єктів підприємницької діяльності. Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного розвитку країни, форм власності, капіталу, способів господарювання і політичного ладу [13].

При дослідженні принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності вважаємо за необхідне чітке розмежування понять, суміжних із принципами.

Аксіома (від грец. µ -- значуще, прийняте положення, від -- вважаю гідним). 1) Твердження певної теорії, що приймається без доведення як вихідне, таке, що є підставою для доведення інших тверджень (теорем) цієї теорії. 2) Переносно -- незаперечна істина, що не потребує доведень [11].

Постулат (від лат. роstulatum -- вимога) -- твердження, яче при побудові наукової теорії приймають без доведення як вихідне.

У таблиці 1 (додаток А) наведені основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які визнаються принципами у міжнародній практиці, та які вітчизняні автори відносять до принципів, умовностей (передумов), аксіом (постулатів).

Отже, якщо аксіоми й постулати є безумовними припущеннями, то для визнання принципів існують певні критерії (рис.1).

Рис.1 Критерії виникнення принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Порівняння принципів бухгалтерського обліку, визначених у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в Концептуальних основах МСФЗ свідчить про те, що до складу принципів МСФЗ не включено низку положень, які вважають ознаками якості звітної інформації, але які у вітчизняному законодавстві визначено як принципи обліку та звітності.

Так, повне розкриття, превалювання сутності над формою, обачність згідно з МСФЗ є ознаками достовірності облікової інформації; положення про співвідношення вигод і витрат є обмеженням щодо доречності та достовірності інформації.

На нашу думку, поняття умовності, аксіоми та постулату втілюють однакове за змістом значення -- передумови ведення бухгалтерського обліку. Поняття принципу потрібно розуміти як правило, інструкцію до дії, загальні підходи.

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємства як відокремленого, самостійного, незалежного об'єкта діяльності.

З юридичного погляду, підприємства є самостійними, їх називають юридичними особами. Так, у ст. 6. Закону України «Про власність» вказується: «Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту». Таким чином майно та зобов'язання, які належать підприємству, не належать власнику самого підприємства. І навпаки, будь-яке майно, що належить власнику підприємства, не може бути власністю такого підприємства.

Отже, першою передумовою для ведення бухгалтерського обліку є юридична самостійність.

Другою передумовою організації бухгалтерського обліку є безумовна аксіома, що підприємство функціонуватиме постійно (безперервна діяльність підприємства).

Сутність її полягає у тому, що в підприємства не має намірів раптово припинити свою діяльність, а тому кредитори та інвестори (реальні й потенційні) можуть бути впевненими, що зобов'язання підприємства будуть погашені.

В даній передумові йдеться про нормальні умови функціонування підприємства, які можуть бути порушені тільки форс-мажорними обставинами, фінансову звітність складають виходячи з припущення, що підприємство не має ні наміру, ні необхідності ліквідувати або суттєво скорочувати масштаби діяльності.

Щоб вести бухгалтерський облік усі господарські засоби, капітал, зобов'язання тощо та операції з ними мають відображатися обов'язково у грошовому виразі.

Інформація про фінансове становище, рух коштів, результати господарської діяльності, що міститься у фінансовій звітності, надається в уніфікованому вигляді, тобто із застосуванням єдиного вимірника -- грошей.

Важливою передумовою ведення обліку є вимога за аналогічні періоди виявляти результати діяльності підприємства. Вона обумовлена необхідністю своєчасного надання користувачам інформації бухгалтерського обліку та звітності й практичною недоцільністю підведення господарських підсумків за весь період діяльності підприємства -- з моменту існування. Тобто кожне підприємство при веденні бухгалтерського обліку повинно передбачати, що всю діяльність підприємства необхідно поділяти на визначені періоди часу. Такий розподіл закріплено на законодавчому різні. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі Балансу та Звіту про фінансові результати.

Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Організація бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється на загальних, основоположних принципах, дотримання яких має велике значення, оскільки забезпечує однаковість бухгалтерського обліку в цілому, в обліку майна, процесів господарської діяльності, виявлення результатів діяльності та складанні фінансової звітності, що дає можливість порівнювати характер і результати діяльності різних підприємств [12].

Ведення бухгалтерського обліку в будь-якій країні здійснюється згідно із затвердженими принципами.

У різних країнах принципи бухгалтерського обліку мають певні відмінності, бо сформувалися вони залежно від національних особливостей їх економічного і суспільного розвитку, форм власності капіталу, способів господарювання і політичного ладу.

Тому ці принципи для кожної держави історично обумовлені. Водночас інтеграція національних економік у світове господарство, інтернаціоналізація економіки сприяють формуванню міжнародних стандартів (норм) бухгалтерського обліку діяльності суб'єктів господарювання.

Для здійснення бухгалтерського обліку використовують дві групи принципів: основні та інші (рис.2).

Рис. 2. Принципи бухгалтерського обліку

бухгалтерський облік фінансова звітність

Основні принципи бухгалтерського обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". До них належать:

Принцип автономності означає, що кожний суб'єкт господарювання як юридична особа веде облік майна і зобов'язань та складає фінансову звітність відокремлено від особистого майна та зобов'язань засновників (власників). Суб'єкт господарювання повинен дотримуватись принципу автономності у всіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми;

Принцип безперервності полягає у тому, що підприємство відповідно до його засновницьких документів має намір вести свою господарську діяльність постійно.

Активи підприємства, за цим принципом, відображаються в обліку і балансі за оцінкою їх фактичного придбання, власного виробництва, а не за ринковою ціною в окремі періоди року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства і забезпечує довіру до нього акціонерів та інвесторів при вкладанні капіталу.

Принцип єдиного грошового вимірника у бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій у єдиному грошовому вимірнику з метою їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками, суміжними звітними періодами. Водночас окремі господарські операції можна відображати в обліку за кількісними, умовно-кількісними вимірниками для контролю окремих операцій, але основним для бухгалтерського обліку є грошовий вимірник, за допомогою якого можна узагальнити господарські факти, явища та процеси.

Принцип історичної (фактичної) собівартості -- це відображення у бухгалтерському обліку сировини, матеріалів, засобів праці, виробленої продукції за собівартістю їх придбання або виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип ґрунтується на грошовому вимірнику використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів суб'єктом господарювання у створенні нового продукту. Метою його є визначення ефективності господарювання, використання показника собівартості для обчислення ціни виробника, порівняння з цінами на товарному ринку. Принцип собівартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах є важливою передумовою для обґрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

Принцип обачності (обережності, консерватизму) -- це відображення у бухгалтерському обліку витрат і доходів на підставі достовірно обґрунтованих первинною документацією господарських операцій. Обачність і обережність полягають у запобіганні зростанню витрат виробництва, можливих втрат у господарюванні від стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки, завдані підприємству. Консерватизм зумовлений відображенням у обліку тільки реальних доходів -- одержаних грошей від покупців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання належних грошових надходжень.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат застосовується у бухгалтерському обліку для визначення моменту проведення витрат і отримання доходів. За цим принципом витрати і доходи відображаються в обліку у тому періоді, в якому вони були нараховані, тобто відбулися незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця. В бухгалтерському обліку відображаються лише ті витрати, які пов'язані з отриманими доходами у відповідному періоді. Альтернативним є касовий метод, за яким доходи визначаються після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банку чи в касу підприємства, а витрати -- після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

Принцип періодичності обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди (місяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні відрізки часу та складання звітності. Періодичність облікового періоду впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто правильності та своєчасності нарахування і повноти сплати податків за певний період. Крім того, періодичність обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетингової діяльності та інших потреб управління підприємством.

Принцип повного висвітлення полягає в тому, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати операцій підприємства. Тому фінансова звітність не обмежується лише основними формами фінансових звітів, а має ще примітки. У примітках розкривають: облікову політику підприємства; інформацію, яка не наведена у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інформацію, яка містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення їх розуміння та доречності.

Принцип послідовності -- це постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Принцип облікової політики передбачає додержання у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності протягом тривалого часу обраних методів визначення доходів, нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення резервів, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Принцип превалювання (переваги) сутності над формою передбачає, що операції повинні обліковуватись так, щоб відобразити їх економічний зміст, а не юридичну форму, тобто перед бухгалтером стоїть завдання показати, насамперед, як певна операція впливає на цінності підприємства, а не які при цьому виникають права і зобов'язання.

Інші принципи бухгалтерського обліку прямо чи опосередковано визначені практикою ведення бухгалтерського обліку та іншими нормативними документами з бухгалтерського обліку. Серед них можна виділити такі:

- законність -- ведення бухгалтерського обліку та складання звітності повинні відповідати правилам та процедурам, які передбачені чинним законодавством;

- достовірність -- правдиве відображення у бухгалтерському обліку та звітності фінансово-господарських операцій з дотриманням вимог відповідних нормативних актів;

- дата операції -- господарські операції реєструються в бухгалтерському обліку в момент їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за ними;

- прийнятність вхідного балансу -- залишки за рахунками на початок звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

- суттєвість -- у фінансових звітах повинна відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності;

- доречність -- інформація бухгалтерського обліку та звітності повинна бути корисною для підготовки та прийняття економічних рішень;

- відкритість -- фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими й детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність повинна бути чітко викладена та зрозуміла для користувача;

- своєчасність -- забезпечення своєчасною обліковою інформацією користувачів, які приймають рішення;

- консолідація -- складання підприємством зведеної фінансової звітності з урахуванням своїх дочірніх підприємств, за винятком залишків за внутрішньо-системними розрахунками;

Принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані та визначають правила його ведення [21].

У результаті дослідження запропоновано розмежовувати принципи та передумови бухгалтерського обліку і фінансової звітності на основі узагальнення сутностей даних категорій. Обґрунтовано доцільність віднесення до передумов бухгалтерського обліку та фінансової звітності наступні вимоги: 1) автономність підприємства, 2) безперервність діяльності підприємства; 3) єдиний грошовий вимірник; 4) можливість поділу безперервної діяльності підприємства на окремі періоди для періодичного виявлення результатів діяльності. Твердження обачності, повного висвітлення, послідовності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості відповідають вимогам критерію принципів. Розглянуті принципи й передумови бухгалтерського обліку та фінансової звітності становлять основу і вважаються стрижнем методологічних рішень при підготовці фінансової звітності, забезпечують правильне формування її показників [12].