Організація обліку, аналізу і аудиту витрат банку

Економічна сутність й класифікація витрат банку. Технологія облікового процесу та організація праці виконавців відділу з обліку витрат. Основи економічного аналізу витрат банку. Організація внутрішнього та зовнішнього аудиту, оформлення його результатів.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 21.12.2010
Размер файла 83,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

ІВ = (Вп1 + Вн1 ) : (Вп0 + Вн0 ),

І = Вп1 : Вп0,

І = Вн1 : Вн0,

гп , гн, - питома вага у загальному обсязі витрат відповідно величини процентних та непроцентних витрат за бізнес-планом або у базовому періоді, що розраховуються так:

гп = Вп0 : В0,

гн = Вн0 : В0.

Загальний аналіз витрат виконується за даними фінансового плану (кошторису) та звітності банку (Додаток Н, Додаток П, Додаток Р) і починається з оцінювання виконання плану за витратами та з характеристики динаміки їх зростання відповідно до таблиці 3.1.,3.2.

Таблиця 3.1.

Загальний аналіз виконання плану за витратами у ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» за 2005р.(тис. грн.)

Показник

План

Факт

Відхилення

В0

%

В1

%

ДВ

% до В0

ДВі : ДВ

Процентні витрати, Вп

115 929

52

116 665

53

732

0,03

-0,22

Непроцентні витрати, Вн

108 308

48

104 299

47

-4009

-0,18

1,22

Разом витрат, В

224237

100

220 964

100

-3273

-0,15

1,0

Результати наведених у таблиці 3.1. розрахунків свідчать, що:

· зменшення фактичного обсягу витрат порівняно з плановим на 3243 тис. грн. або на 0,15% відбулося за рахунок фактичного зменшення непроцентних витрат на 4009 тис. грн. або на -0,18%, та за рахунок збільшення фактичних процентних витрат на 0,03%;

· часка непроцентних витрат у зміні фактичного обсягу витрат становить 1,22, а процентних - 0,22 у порівнянні з плановим обсягом;

· індексний метод показує, що темп зміни фактичного обсягу витрат становить:

ІВ = В1 : В0 = 220 964 : 224 237 = 0,99,

за рахунок темпів зміни обсягів процентних витрат -

І = Вп1 : Вп0 = 116 665 : 115 929 = 1,01,

і непроцентних витрат -

І = Вн1 : Вн0 = 104 299 : 108 308 = 0,96,

та за рахунок зміни темпів відповідно процентних і непроцентних витрат:

гп = Вп0 : В0 = 115 929 : 224 237 = 0,52,

гн = Вн0 : В0 = 108 308 : 224 237 = 0,48.

Отже,

ІВ = І • гп + І • гн = 1,01 • 0,52 + 0,96 • 0,48 = 0,986.

Таблиця 3.2.

Загальний аналіз виконання плану за витратами у ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» за 2006р. (тис. грн.)

Показник

План

Факт

Відхилення

В0

%

В1

%

ДВ

% до В0

ДВі : ДВ

Процентні витрати, Вп

146 635

49

175 349

53

28 714

0,95

1,02

Непроцентні витрати, Вн

153 980

51

153 353

47

-627

-0,02

-0,02

Разом витрат, В

300 615

100

328 702

100

28 087

0,93

1,0

Результати наведених у таблиці 3.2. розрахунків свідчать, що:

· збільшення фактичного обсягу витрат порівняно з плановим на 28 087 тис. грн. або на 0,93% відбулося за рахунок фактичного збільшення процентних витрат на 28 714 тис. грн. або на 0,95%, та за рахунок зменшення фактичних непроцентних витрат на 0,02%;

· часка процентних витрат у зміні фактичного обсягу витрат становить 1,02, а непроцентних - 0,02 у порівнянні з плановим обсягом;

· індексний метод показує, що темп зміни фактичного обсягу витрат становить:

ІВ = В1 : В0 = 328 702 : 300 615 = 1,09,

за рахунок темпів зміни обсягів процентних витрат -

І = Вп1 : Вп0 = 175 349 : 146 635 = 1,20,

і непроцентних витрат -

І = Вн1 : Вн0 = 153 353 : 153 980 = 0,96,

та за рахунок зміни темпів відповідно процентних і непроцентних витрат:

гп = Вп0 : В0 = 146 635 : 300 615 = 0,49,

гн = Вн0 : В0 =153 980: 300 615 = 0,51.

Отже,

ІВ = І • гп + І • гн = 1,20 • 0,49 + 0,96 • 0,51 = 1,078.

Відповідно до принципу прибутковості доходи банку повинні перевищувати витрати, тому загальна оцінка динаміки витрат банку містить аналіз коефіцієнтів, які характеризують стабільність діяльності та її прогнозування [36, с.167].

До таких показників належать:

1) коефіцієнт дієздатності банку КД, який визначається співвідношенням витрат і доходів. Оптимальне значення КД не повинно перевищувати 0,95, збільшення до 1,0 і вище свідчить про погіршення дієздатності банку, тобто він стає збитковим;

2) коефіцієнт режиму економії витрат Ке, який є співвідношенням темпів збільшення витрат і темпів зростання доходів. Рівень показника Ке < 1 свідчить, що банк дотримується режиму економії, в іншому випадку - не дотримується.

Аналіз коефіцієнтів здійснюється за допомогою таблиць 3.3.

Таблиця 3.3.

Загальна оцінка динаміки витрат ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» за 2005-2006рр.

Показники

2005 р.

2006 р.

Темпи зростання, %

1. Витрати банку, тис. грн.

220 964

328 702

148,8

2. Доходи банку, тис. грн.

269 516

379 281

140,8

3. Коефіцієнт дієздатності КД, (ряд. 1 : ряд. 2)

0,81

0,87

105,7

4. Коефіцієнт режиму економії Ке, (148,8 : 140,8)

-

-

1,06 р.

Дані таблиці 3.3. показують, що темпи зростання витрат ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» у 2005 - 2006рр. (148,8%) випереджають темпи зростання доходів (140,8%), а витрати на одну гривню доходів в цьому періоді збільшились з 0,81 грн. до 0,87 грн., темп зростання КД становить 105,7%. Це свідчить, що в цьому періоді на відміну від попереднього банк недотримувався режиму економії, який перевищив 1 в 1,06 раза.

Для визначення причини зміни загального обсягу витрат, необхідно здійснити аналіз структури і динаміки витрат за їх статтями (таблиці 3.4.)

Таблиця 3.4.

Постатейний аналіз структури і динаміки витрат у ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» за 2005-2006рр.

Статті витрат

2005

2006

Відхилення

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

1.Процентні витрати, всього

116 665

52,8

175 346

53,3

58 681

26,5

У тому числі

за коштами клієнтів банку

105 577

47,8

146 295

44,5

40 718

за коштами інших банків та НЬУ

10 029

4,5

23 073

7

13 044

субординовані кредити

1 059

0,5

5 981

1,8

4 922

2.Комісійні витрати

4 122

1,9

5 170

1,6

1 048

0,5

3.Інші операційні витрати всього

98 229

44,5

147 626

45

49 397

22,4

У тому числі:

на персонал

41 971

19

58 773

17,9

16 802

експлуатаційні

11 354

5,2

17 032

5,2

5 678

інші витрати

44 904

20,3

71 821

21,9

26 917

4.Відрахування до резервів

1 948

0,9

557

0,2

- 1 391

- 0,6

5.Разом витрати

220 964

100

328 702

100

107 738

48,8

За результатами аналізу, наведеними у таблиці 3.4., можна зробити висновки, що у 2006 році порівняно з минулим загальна сума витрат ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» зросла на 107 738 тис. грн., або на 48,8%, за рахунок збільшення процентних витрат на 58 681 тис. грн., або на 26,5%, і непроцентних на 49 057 тис. грн., або на 22,3%.

Постатейний аналіз витрат показав, що у 2005-2006 роках також значно зросли процентні витрати за коштами клієнтів банку на 40 718 тис. грн., непроцентні витрати на утримання персоналу на 16 802 тис. грн., експлуатаційні витрати на 5 678 тис. грн., комісійні витрати на 1 048 тис. грн. та інші витрати на 26 917 тис. грн. Водночас зменшились відрахування до резервів на 1 391 тис. грн.

Можна зробити висновки, що у 2005-2006 роках темпи зростання витрат зростають. А це свідчить про те, що кількість клієнтів ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» зростає, відповідно банк збільшує обсяги своєї діяльності.

3.2 Форми та методи організації аналітичної роботи

Важливу роль в аналізі витрат банку відіграють фінансові коефіцієнти, що характеризують величину сукупних витрат та її складових, які припадають на 1 грн. активів банку, у тому числі дохідних активів. Для здійснення коефіцієнтного аналізу витрат використовують такі показники:

1. Коефіцієнт витрат (В) на 1 грн. активів банку:

КВ(А) = В : А,

який відображає величину витрат на 1 грн. розміщених банком коштів.

2. Коефіцієнт витрат на 1 грн. дохідних активів банку:

КВ(АД) = В : АД,

який є різновидом попереднього коефіцієнта і показує кількість витрат на 1 грн. дохідних активів.

3. Коефіцієнт операційних витрат 1 грн. дохідних активів банку:

КОП= ВОП : АД .

Операційні витрати містять: витрати за кредитними операціями, за рахунками та депозитами клієнтів, операціями з цінними паперами, валютою тощо.

4. Коефіцієнт неопераційних витрат 1 грн. дохідних активів банку:

КНОП= ВНОП : АД .

До неопераційних витрат належать: відрахування до фондів резервів, від'ємні курсові різниці від переоцінки рахунків в іноземній валюті, витрати на реалізацію майна, сплачені штрафи пені та інші позареалізаційні витрати

Коефіцієнти КОП та КНОП є складовими попереднього коефіцієнта, їх сума відповідає його значенню.

Аналіз значення коефіцієнтів витрат у динаміці дасть змогу виявити тенденцію зростання або зниження величини витрат на 1 грн. активів та виявити резерви збільшення прибутковості банку [15,с.391].

Коефіцієнтний аналіз витрат здійснюється на підставі даних таблиці 3.5., дані для аналізу можна знайти в звітності банку (Додаток Н, Додаток П, Додаток Р).

Таблиця 3.5.

Коефіцієнтний аналіз витрат ВАТ «ФОЛЬКСБАНК»

Показник

2005

2006

Відхилення

Темп зростання, %

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

1. Активи банку, А

У тому числі дохідні активи, АД

2 010 300

100

3 274 595

100

1 264 295

-

162,9

1 513 154

75,2

2 451 016

74,8

937 862

- 0,4

161,9

2. Разом витрат, В

У тому числі:

операційні витрати

неопераційні витрати

220 964

100

328 702

100

107 738

-

148,8

192 827

87,3

289 145

88

96 318

0,7

149,9

28 137

12,7

39 557

12

11 420

- 0,7

140,6

3. Коефіцієнт витрат КВ(А) на 1 грн. активів

0,110

-

0,101

-

- 0,009

-

91,8

4. Коефіцієнт витрат КВ(АД) на 1 грн. дохідних активів

0,146

-

0,134

-

- 0,012

-

91,8

5. Коефіцієнт операційних витрат 1 грн. дохідних активів

0,127

-

0,118

-

- 0,009

-

92,9

6. Коефіцієнт неопераційних витрат 1 грн. дохідних активів

0,019

-

0,016

-

- 0,003

-

84,2

За результатами розрахунків наведеними у таблиці 3.8 , найбільше значення має коефіцієнт витрат на 1 грн. дохідних активів КВ(АД), величина якого зменшилась за проаналізований період з 0,146 до 0,134. Тобто витрати на 1 грн. дохідних активів банку зменшились на 1,2 коп., що є позитивним явищем.

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, оцінюємо вплив таких факторів на коефіцієнт витратності дохідних активів:

· величини операційних та неопераційних витрат, відповідно F(1) та F(2);

· величини дохідних активів F(3).

Для факторного аналізу використовується така модель:

КВ(АД) = В : АД = (ВОП + ВНОП) : АД = ВОП : АД + ВНОП : АД = КОП(АД) + КНОП(АД).

Визначимо два скориговані коефіцієнти:

К1 = (ВОП 1 + ВНОП 0) : А = (289 145 + 28 137) : 1 513 154 = 0,210;

К2 = (ВОП 1 + ВНОП 1) : А = (289 145 + 39 557) : 1 513 154 = 0,217.

Вплив першого фактора - величини операційних витрат - визначається так:

F(1) = К1 - КВ(АД)0 = 0,210 - 0,146 = 0,064.

Отже, збільшення величини операційних витрат 96 318 тис. грн. призвело до підвищення коефіцієнта на 0,064.

Вплив другого фактора - величини не операційних витрат - визначається так:

F(2) = К2 - К1 = 0,217 - 0,210 = 0,007.

Вплив третього фактора - величини дохідних активів - визначимо за формулою:

F(3) = КВ(АД)1 - К2 = 0,134 - 0,217 = - 0,083.

Збільшення дохідних активів ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» на 937 862 тис. грн. за 2005-2006 рр. дало змогу знизити значення коефіцієнта КВ(АД) на 0,083. Цей фактор має позитивний вплив на коефіцієнт, що аналізується.

Загалом сукупний вплив трьох факторів на коефіцієнт витрат на 1 грн. дохідних активів буде таким:

витрата банк облік аудит

F(КВ) = F(1) + F(2) + F(3) = 0,064 + 0,007 - 0,083 = - 0,012.

Результати даних аналізу даних таблиці 3. свідчать, що зміна якісного складу витрат призвела до незначного зниження коефіцієнта КВ(АД), тобто вплинула позитивно, а зміна величини дохідних активів також допомогла знизити відповідний коефіцієнт.

3.3 Узагальнення та систематизація оформлення результатів аналізу

За результатами аналізу можна зробити висновки, що у 2006 році порівняно з минулим загальна сума витрат ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» зросла на 107 738 тис. грн., або на 48,8%, за рахунок збільшення процентних витрат на 58 681 тис. грн., або на 26,5%, і непроцентних на 49 057 тис. грн., або на 22,3%.

Постатейний аналіз витрат показав, що у 2005-2006 роках також значно зросли процентні витрати за коштами клієнтів банку на 40 718 тис. грн., непроцентні витрати на утримання персоналу на 16 802 тис. грн., експлуатаційні витрати на 5 678 тис. грн., комісійні витрати на 1 048 тис. грн. та інші витрати на 26 917 тис. грн. Водночас зменшились відрахування до резервів на 1 391 тис. грн.

Можна зробити висновки, що у 2005-2006 роках темпи зростання витрат зростають. А це свідчить про те, що кількість клієнтів ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» зростає, відповідно банк збільшує обсяги своєї діяльності.

За результатами розрахунків наведеними у таблиці 3 , найбільше значення має коефіцієнт витрат на 1 грн. дохідних активів КВ(АД), величина якого зменшилась за проаналізований період з 0,146 до 0,134. Тобто витрати на 1 грн. дохідних активів банку зменшились на 1,2 коп., що є позитивним явищем.

Збільшення дохідних активів ВАТ «ФОЛЬКСБАНК» на 937 862 тис. грн. за 2005-2006 рр. дало змогу знизити значення коефіцієнта КВ(АД) на 0,083. Цей фактор має позитивний вплив на коефіцієнт, що аналізується.

Проте прослідковується і негативна динаміка, а саме недотримання режиму економії про що свідчить значення коефіцієнту економії.

Доцільним буде на основі даного аналізу внести деякі пропозиції щодо витрат банківської системи:

1) сучасні умови ведення банківського бізнесу вимагають максимально ефективного використання ресурсів, що є в наявності банків. І тут одним з найдієвіших інструментів виявлення можливостей підвищення ефективності і безпечності не тільки банку, а й будь-якої розвинутої компанії, відповідно, одною з її конкурентних переваг є добре налагоджена система контролю над витратами.

2) оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у сфері ризику, то тут важко планувати і прогнозувати конкретно на певні періоди. Тому дуже важливим є проведення якісного аналізу витрат. Завдяки проведеному аналізу легше буде передбачити, які фактори можуть вплинути на розмір витрат і можливо уникнути негативного впливу деяких факторів на кінцевий результат діяльності банку - прибуток.

Розділ 4. Організація аудиту втрат банку

4.1 Аудит доходів та витрат банку

У сфері банківської діяльності точиться постійна конкурентна боротьба не стільки і не лише за кількість клієнтів, а й за подальше нарощування видів і обсягів послуг для задоволення попиту користувачів цих послуг. У конкурентній боротьбі важливим засобом е внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. В банках з цією метою створюються відділи, що формують і координують виконання планів внутрішнього аудиту. Отже, необхідно чітко усвідомити суть понять «зовнішній аудит банку» і «внутрішній аудит банку». Але спочатку висвітлим поняття «внутрішньго аудиту».Внутрішній аудит банку -- це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які застосовуються банком для здійснення внутрішнього контролю. Внутрішній аудит є однією з форм внутрішнього фінансово-господарського контролю діяльності банку. Завданням внутрішнього аудиту є функції запобіжного, оперативного, післяопераційного і стратегічного видів фінансово-господарського контролю, що особливо важливо в умовах недосконалості законодавчої бази з оподаткування. За наслідками внутрішнього аудиту кожного об'єкта здійснюються як запобіжні заходи щодо виправлення обліку «невірно», з порушенням чинних державних законодавчих і нормативних актів, відображення операцій, так і орієнтування цих операцій на стратегічно більш економічно ефективні. Достовірність фінансового результату діяльності комерційного банку визначають за реально одержаними доходами та правильно сформованими витратами. Адже від правильності віднесення останніх на собівартість банківських послуг чи за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку, залежить як достовірність одержаного прибутку, так і рівень податків, яких найчастіше намагаються сплачувати менше. Але свідоме ігнорування чи несвідоме порушення законодавства щодо наведеного вище порядку розмежування витрат, у кінцевому результаті, при перевірках органами державної податкової адміністрації призводить до фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів (що в декілька разів перевищують суму заниженого податку) і нарахування пені.Отже, завдання внутрішньобанківського аудиту полягає в тому, щоб упередити податкові органи своєю перевіркою щодо достовірності формування бухгалтерією доходів і витрат та своєчасно виправити власні помилки і порушення.Нагальна необхідність у такій упереджувальній перевірці внутрішнім аудитом особливо актуальна ще і тому, що зовнішній аудит, як правило, здійснює її після річного звіту, який може бути складений з помилками і порушеннями, а, отже, і недостовірне.Внутрішній аудит при перевірці правильності й достовірності формування доходів і витрат банку керується такими основними законодавчими і нормативними актами:

1. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 р. та Правилами його застосування (що діяли до 01.07.97 р.).

2. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р.

3. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/ 97-ВР від 03.04.97 р.При перевірці, достовірність списання на збитки різних витрат, повинно бути з'ясовано: Необгрунтоване списання на збитки замість власного прибутку (спецфондів), що залишається в розпорядженні банку; 1) пені та штрафів усіх видів; 2) збитків від ліквідації та реалізації основних фондів; 3) нестачі різних матеріалів понад норму природного збутку; 4) нестачі всіх видів матеріалів і основних засобів при невстановленні винуватців або у випадках відмови судом на відшкодування з них; 5) різних видів витрат без будь-яких документів; 6) незакінчених капітальних ремонтів власних основ 7) витрат на допомогу і утримання спортивних, медичних, культурних організацій і благодійних фондів, міліції, КРУ, прокуратури, фонду захисту інвалідів, поховання тощо.Найбільш типовими порушеннями, які виявляються при перевірці доходів, витрат і збитків, що необгрунтовано занижують прибуток до оподаткування бюджету, можна вважати наступні:1. Щодо заниження доходів:а) зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподаткування;б) віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його оподаткування.2. Щодо завищення собівартості банківських послуг:а) віднесення амортизації невиробничих основних фондів;б) монтаж нових пожежної та охоронної сигналізації та телефонізації;в) списання сплачених штрафів і пені;г) усі види капітальних ремонтів власних, а не орендованих, основних засобів;д) програмне забезпечення (замість включення його до складу нематеріальних активів);є) пряме списання без виправдовуючих документів.3. Щодо завищення збитків:а) списання пені та штрафів усіх видів;б) списання нестач;в) списання витрат за відсутності виправдовуючих документів;г) списання безнадійної дебіторської заборгованості.

4.2 Зовнішній аудит витрат банку

Зовнішній аудит банку -- це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків Для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам. Необхідність зовнішнього аудиту та контролю обумовлюється наявністю державного нагляду за діяльністю комерційних банків, що припускає формулювання і застосування спеціальних правил і інструкцій зі здійснення банківської діяльності, включаючи контроль за дотриманням цих правил. Функції зовнішнього контролю за діяльністю кредитних організацій, крім державних контрольних органів (Національного Банку України, Державної податкової інспекції й ін.), здійснюють також зовнішні незалежні аудитори, суспільні організації. Зовнішній аудит проводиться аудиторською фірмою (чи аудитором) на договірній основі з економічним суб'єктом з метою надання незалежної, кваліфікованої оцінки вірогідності його бухгалтерського обліку і звітності, а також видачі рекомендацій зі зміцнення фінансового стану економічного суб'єкта, підвищення ефективності його діяльності. Важливо відзначити, що зовнішній контроль здійснюється, як правило, лише у формі наступного контролю, має епізодичний характер, обмежений у використанні внутрішньої інформаційної бази і проводиться людьми, не зв'язаними з об'єктом перевірки. У ході перевірки статей доходів і витрат зовнішній аудитор повинен переконатися в тім, що:- процентні доходи по наданих кредитах і здійснених інвестиціях нараховані і враховані правильно з погляду класифікації рахунків, суми відсотків і звітного періоду;- витрати на виплату відсотків по депозитах, позикам і іншим процентним зобов'язанням банку нараховані і враховані правильно з погляду класифікації рахунків, суми витрат і звітного періоду;- інші доходи банку враховані правильно з погляду класифікації статей доходу, суми доходу і звітного періоду. Резерви під сумнівну і безнадійну заборгованість по наданих позичках створені в повному обсязі;- У Звіті про прибутки і збитки правильно описані і розкриті доходи, витрати і надзвичайні статті.

4.3 Оформлення результатів аудиту на основі відмінності між двома видами аудиту

Для видачі обгрунтованих звітів аудитор повинен мати повну, достовірну і надійну інформацію - аудиторські докази. Доказом є факт, який підтверджує чи спростовує(заперечує) інший факт, або ж відомості щодо певного факту, які дають змогу досить впевнено сформулювати думку і скласти аудиторський висновок. Для збору аудиторських доказів застосовуються різні процедури. Аудиторська процедура - це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту. Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою застосування однієї чи кількох із вказаних нижче процедур:

- перевірка;

- спостереження;

- опитування та підтвердження;

- підрахунок;

- аналітичні процедури.

Перевірка складається із вивчення бухгалтерських регістрів, документів чи матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських регістрів і документів дає аудиторські докази різного рівня надійності залежно від їх характеру, джерела отримання й ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, відносять: документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються на підприємстві. Процедура спостереження полягає в нагляді за процесами чи процедурами, які виконуються іншими особами. Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства чи за його межами. Опитування може варіювати від формальних письмових записів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати інформацію, якою аудитор раніше не володів чи яка підтверджує аудиторські докази. Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає пряме підтвердження сум дебіторської заборгованості, зв'язуючись із боржниками підприємства. Процедура підрахунку полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або в самостійному здійсненні підрахунків. Аналітичні процедури передбачають аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників. Визначення понять перевірки, процедури спостереження, опитування, аналітичної процедури дає Національний стандарт № 14. Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування. Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової. Завдання аудитора - вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку. До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень. Підсумкова документація складається з аудиторського висновку (Додаток Т) та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації, який повинен мати певну структуру та оформлення. У міжнародній практиці обов'яз-овими вимогами є посилання на те, що висновок складено незалежними аудиторами, а зміст висновків містить обов'язкові від-ювіді на такі основні питання: 1) аудиторський звіт (висновок) складено після повного здійснення усіх необхідних процедур, отримання потрібної інформації відповідно до існуючих стандартів і розкриває адекватно усі суттєві питання; 2) звітність правильно й об'єктивно розкриває та надає інформацію відповідно до даних обліку; 3) звітність підприємства складена відповідно до встановлених вимог. Внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при рішенні багатьох завдань внутрішні й зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи - різниця полягає лише в ступені точності й детальності застосування цих методів.(Додаток У)

Далі наводимо приклад організації аудиту в «Фольксбанку».

Органом контролю Банку є:

а) ревізійна комісія Банку;

б) внутрішній аудит Банку.

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Банку, контролює дотримання Банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України, розглядає звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції Загальним зборам акціонерів Банку, вносить на Загальні збори акціонерів Банку або до Спостережної ради Банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності Банку та захисту інтересів клієнтів Банку. Ревізійна комісія обирається Загальними зборами акціонерів Банку з числа акціонерів Банку або їх повноважних представників в кількості 3 осіб терміном на 5 років. Ревізійна комісія підзвітна Загальним зборам акціонерів. Членами Ревізійної комісії не можуть бути особи, які є одночасно членами Спостережної ради Банку, або є працівниками Банку. Члени Ревізійної комісії можуть брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Спостережної ради Банку або Правління Банку. Порядок здійснення контролю та проведення перевірок з питань фінансово-господарської діяльності Банку та організація роботи Ревізійної комісії регулюються Положенням про Ревізійну комісію, що затверджується Загальними зборами акціонерів Банку.Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю Спостережної радиБанку. Служба внутрішнього аудиту є структурною одиницею Банку, яка підпорядковується і підзвітна Спостережній раді Банку та діє на підставі Положення про внутрішній аудит, яке затверджується Спостережною радою Банку.Служба внутрішнього аудиту наглядає за поточною діяльністю Банку, контролює дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України та рішень органів управління Банку, перевіряє результати поточної фінансової діяльності Банку, аналізує інформацію та відомості про діяльність Банку, професійну діяльність її працівників, випадки перевищень повноважень посадовими особами Банку, надає Спостережній раді Банку висновки та пропозиції за результатами перевірок та інші функції, пов'язані з наглядом та контролем за діяльністю Банку. Рішення Спостережної ради, Правління, служби внутрішнього аудиту Банку приймаються простою більшістю голосів їх членів, які беруть участь у засіданні. Рішення Ревізійної комісії приймаються більшістю голосів членів Ревізійної комісії. У разі рівності голосів при прийнятті рішення Спостережною радою, голос головуючого є вирішальним.Підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності Банку за 2008 рік здійснено ТзОВ «ОРВІ-АУДИТ» (свідоцтво про внесення в Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги № 3917), згідно рішення Аудиторської палати України від 21 грудня 2006 року № 169/4), юридична адреса: 76018,м.Івано - Франківськ, вул.Б.Лепкого,34/1, на підставі договору №4 про надання аудиторських послуг (м.Івано - Франківськ, 06 жовтня 2008 року).За результатами аудиторської перевірки надано позитивний аудиторський висновок, підписаний директором по аудиту В.К.Орловою, свідоцтво № 0000006, видано на підставі рішення Комітету з питань аудиту банків від 30.08.2007 року, № 1.(Додаток Т)

Висновок

У недавньому минулому комерційні банки займали особливе положення в економіці західних країн. Державні органи завжди підтримували банки у разі кризи ліквідності або при загрозі банкрутства, щоб гарантувати стабільність фінансової системи. При цьому фінансове законодавство обмежувало сферу діяльності комерційних банків, точно визначаючи що і як вони можуть робити, і одночасно оберігало банки від появи конкурентів. Банки при цьому грали традиційну роль посередника між вкладниками і позичальниками і забезпечували функціонування платіжної системи, відносно мало думаючи про застосування нових методів і технологій. Однак остання чверть віку була періодом глибоких змін в банківській справі, численних новин в організації, методах управління банками і формах обслуговування корпоративних і індивідуальних клієнтів.Ці процеси в різній мірі і з різною інтенсивністю торкнулися всіх країн, включаючи Україну.

Підкреслюючи значимість виникаючих змін, експерти нерідко називають їх “фінансовою революцією". Прийоми і методи банківської діяльності ускладнюються, приймаючи нові межі. У той же час виникають абсолютно нові види операцій і послуг, що не мали аналогів в світовій практиці і що стали можливими завдяки складному поєднанню причин, що впливають на попит і пропозицію грошового капіталу.

За останні декілька років банківська система України потерпіла глобальні зміни. Стався різкий перехід від централізованої до комерційні децентралізованій дворівневій банківської системі, в якій чітко розмежовані функції центрального і комерційних банків. Внаслідок цього посилилася конкуренція в банківському середовищі. Один з найважливіших аспектів банківських змін отримав назву інтернаціоналізації або глобалізації. Це процес розширення сфери діяльності великих банків за межі національних кордонів, що супроводиться створенням мережі зарубіжних філій, з одного боку, і зростанням числа іноземних банків - з іншою. Внаслідок інтернаціоналізації фінансових ринків, банки стикаються із змінами кон'юнктури ринків не тільки національних, але і світових, що ще більш ускладнює управління банківським портфелем. У умовах ринкової економіки можливість залучення додаткових ресурсів для банків однозначно зумовлена мірою їх фінансової стійкості. Зростає зацікавленість в якості фінансового становища банку з боку його клієнтів і власників. Фінансова стабільність банку є питанням його виживання, оскільки банкрутство в умовах ринку виступає вірогідним результатом фінансової діяльності нарівні з іншими можливостями. Надійність банку стає першочерговим запитанням на сьогоднішній момент. Для визначення надійності комерційного банку перш за все аналізують доходи банку, його видатки та прибуток, які являються основними показниками результативності його фінансової діяльності.

Дана робота є дослідженням витрат банку, працюючи над нею я намагалсь вивчити і проаналізувати вплив окремих видів витрат на діяльність банківської установи, їх частку в загальній сумі витрат комерційного банку, види та принципи обліку.

Проаналізувавши витрати комерційного банку, їх облік, динаміку абсолютних й відносних показників (у цілому і за групами витрат), можна виділити основні причини зміни їхнього рівня, щоб прийняти необхідні управлінські рішення для їх зниження та зробити наступні висновки:1) для забезпечення фінансово-господарської діяльності комерційні банки здійснюють відповідні витрати, обсяг та структура яких залежить від обсягів та вартості витрачених у процесі діяльності трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;2) для визначення надійності (стабільності) комерційного банку, перш за все, аналізують його доходи і витрати, які являються основними показниками результативності фінансової діяльності банку. Адже, чим більшими є доходи і меншими витрати - тим більшим є прибуток банку і, звісно, більш стабільнішим є банк;3) витрати - необхідна умова отримання прибутку. Без здійснення відповідних витрат неможлива діяльність, навіть існування комерційного банку;

4) облік витрат комерційних банків здійснюється згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженні постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 255. Вказаний нормативний акт регламентує порядок ведення фінансового обліку витрат банку і ґрунтується на принципі нарахування і відповідності доходів і витрат та принципі обачності.

Для українських банків зараз актуально забезпечити ринкову дисципліну. Дотримання її має бути обов'язкове всіма суб'єктами ринку. Адже тільки діючи за правилами, які встановлено, можливо стабілізувати банківську діяльність і сприяти економічному зростанню. Адже банки - “кровоносні судини” економічного організму.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121 - III.

3. Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679 - XIV.

4. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. № 3125-XII.

5. Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України» від 30.12.1998р. №566.

6. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженні постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 255.

7. Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженні постановою Правління НБУ від 20.07.1999р. № 358.

8. «План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України», затверджений постановою НБУ від 17.06.2004р. зі змінами та доповненнями .

9. Інструкція про застосування Плану рахунків комерційних банків України від 17.06.2004р. №280.

10. Інструкція НБУ "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" від 20.05.1999 р.

11. Інструкцієя бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 11.12.2000 р. № 475 (із змінами і доповненнями).

12. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Гарасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій та ін., за ред. А.М. Гарасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 550с.

13. Банківські операції: Підручник.- 2-ге вид.випр. і доп./А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуковкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук. проф. А.М. Мороза. К.: КНЕУ, 2002 р. - 420с.

14. Банківська енциклопедія. Мороз А.М. - К.: «Ельтон», 1993. - 328 с.

15. Береславська О. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку // Вісник НБУ. - 2004. - №3. - c. 37.

16. Б.Ф. Усач. Аудит: Навч. посібник. - К.: Знання - Прес, 2002 р.

17. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. - 3-тє вид., стер. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 380с.

18. Васюренко О.В. Облік і аудит у банках: Навч. посібник. - К.: Знання -2006. -400 с.

19. Гладких Д. Доходи й витрати як складові банківських послуг // Вісник НБУ. - 2006. - №3. - c. 24.

20. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навч. Посібник. - К.:Алерта, 2004. - 400с.

21. Збруцька О. Особливості управління процентними банківськими операціями. // Вісник НБУ. - 2003. - № 2. -124с.

22. Кіндрацька А.М. Бухгалтерський облік в банках України: Підручник. - Вид. 2-ге, доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - 400с.

23. Кірєєв О.І., Шульга Н.П., Полєтаєва О.С. Внутрішній аудит у комерційному банку: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 320с.

24. Облік і аудит у банках: Підручник / А.М. Герасимович, А.М. Кіндрацька, Т.В. Кривовяз та ін. За ред. проф. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2005. - 536с.

25. О.П. Кундря-Висоцька Організація обліку: Навчальний посібник.- Л.: ЛБІ НБУ.- 2006

26. Раєвський К., Раєвська Т. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку // Вісник НБУ. - 2008. - №4. - 56 c.

27. Стефанюк Б. Концептуальні підходи щодо створення ефективної системи внутрішнього контролю в банку// Вісник НБУ. - 2007. - №4. - 57 c.

28. Спяк Г.І., Фаріон Т.І. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2004. - 430с.

29. Тичина В., Задніпровська О. Впровадження системи управління ризиками в банку. // Вісник НБУ . - 2007. - №8. -24с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.