Тенденції розвитку внутрішнього аудиту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

Перехід економіки України до ринкових відносин призвів до радикальних змін в плануванні, обліку та контролю виробничо-господарської діяльності суб'єктів господарювання, трансформації системи управління комерційними організаціями. Зовсім іншими стали цілі підприємництва, засоби їх досягнення, економічна основа суспільства. Діяльність підприємства в сучасних ринкових умовах супроводжується різноманітними ризиками. Перед керівниками підприємств виникають задачі прогнозування, оцінки ризиків і створення ефективної системи управління. В цих умовах зростає роль системи внутрішнього аудиту.

В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж сама пильна увага, як і зовнішньому (аудиторські комітети зобов'язані створювати всі компанії, акції яких котуються на біржі). Але, якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні вже відбулось, то вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах сьогодні знаходиться ще в початковому стані розвитку. Внутрішній аудит - це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб'єкта господарювання для перевірки і оцінки адекватності, ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов'язків працівниками. Відповідальність за організацію внутрішнього аудиту несе керівник підприємства, який зобов'язаний організувати безперервний процес ефективного контролю в усіх підрозділах підприємства, а також організувати взаємовідносини зі всіма підрозділами і зовнішніми компетентними організаціями з питань контролю фінансово-господарської діяльності. Одним із принципів внутрішнього аудиту, як і зовнішнього, є його незалежність.

Варто відмітити також відсутність достатньої кількості науково-практичних розробок, присвячених внутрішньому аудиту. Серед вітчизняних фахівців найбільше уваги питанням методології і організації внутрішнього аудиту приділив проф. Рудницький В.С. Віддаючи належне напрацюванням фахівців у сфері внутрішнього аудиту, слід зауважити, що внутрішній аудиту швидко розвивається паралельно із зовнішнім аудитом, виникають нові проблеми, які потребують розв'язання. В той же час посилюється взаємодія зовнішнього та внутрішнього аудиту (стандарти зовнішнього аудиту передбачають використання роботи внутрішніх аудиторів при проведенні аудиторських перевірок). Багато керівників та власників запроваджують на підприємствах внутрішній аудит, часто не завжди усвідомлюючи, наскільки великий його потенціал.

Варто підкреслити, що аудит, як і будь-яка діяльність, пов'язана з законодавством, стандартизується i нормується. Але це стосується переважно зовнішнього аудиту. Для внутрішнього аудиту стандартів, що регулюють внутрішній аудит немає (за винятком нормативних документів НБУ з регламентації внутрішнього аудиту в комерційних банках України), що зменшує поширення передового досвіду в цій сфері діяльності на інших підприємствах. З іншого боку, відсутність будь-яких обмежень на зміст i форми проведення внутрішнього аудиту стимулює розробку суб'єктами господарювання власних форм реалізації його функцій .

З урахуванням вищевикладеного у статті поставлені такі завдання:

- проаналізувати стан розвитку внутрішнього аудиту в Україні;

- визначити чинники, які стримують розвиток внутрішнього аудиту в нашій країні;

- обґрунтувати пропозиції щодо подальшого розвитку внутрішнього аудиту.

Інтерес до внутрішнього аудиту обумовлений низкою чинників. По-перше, внутрішній аудит є одним з небагатьох доступних і водночас недооцінених ресурсів, правильне використання яких може підвищити ефективність роботи суб'єкта господарювання. По-друге, низка гучних корпоративних скандалів, яка відбулись у США та Західній Європі, дала підстави вважати, що зовнішній аудит може давати значні збої, внаслідок яких зазнають банкрутства навіть найбільші фірми. По-третє, наявність в компанії належного корпоративного управління, однією з невід'ємних ланок якого стає внутрішній аудит, - позитивний сигнал для потенційних інвесторів та кредиторів. В українських умовах до вищеназваних чинників додається низка інших. Насамперед, це бажання власників та керівництва упорядкувати структуру та організацію бізнес-процесів, що може привести до істотної економії коштів компанії. Ті компанії, які планують в короткостроковій або середньостроковій перспективі вийти на міжнародні ринки капіталу постають перед необхідністю створення служб внутрішнього аудиту, що підвищує їх імідж. Крім того, правила найбільших фондових бірж передбачають наявність внутрішнього аудиту, як обов'язкової умови внесення цінних паперів компанії в котирувальні списки біржі.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв'язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись. Відомо, що при відсутності контролю i оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, незалежно від якості системи контролю, можливі навмисні викривлення реального стану справ. Служба внутрішнього аудиту аналізує звітність підприємства, виявляє відхилення фактичних показників від планових, визначає напрямки перспективного розвитку комерційної організації і, таким чином, має серйозний вплив на прийняття управлінських рішень для досягнення конкретних цілей. Суб'єктам господарювання, до складу яких входять філії (система відокремлених структурних підрозділів, виробничі підрозділи, тощо), обов'язково необхідно мати чітко налагоджену систему багаторівневого внутрішнього контролю. Створення та супроводження такої системи і є основним призначенням внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит суттєво відрізняється від зовнішнього, що видно з таблиці. Внутрішній аудит враховує специфіку підприємства i форми звітності (документи), що не публікуються, відомості, які мало цікавлять зовнішнього аудитора, такі як, наприклад, прогноз прибутків, прогноз продажу, план невідкладних заходів, які мають бути здійснені в короткі строки, програму введення в дію нових основних засобів, дані аналізу кошторисів i витрат, відомості про вплив соціальних, економічних i політичних тенденцій в суспільстві на виробничо-господарську діяльність підприємства, матеріали зіставлення аналітичних даних i виявлення помилок у звітності.

Потреба у створенні внутрішнього аудиту в Україні виникає на великих підприємствах з різними видами діяльності, зі складною розгалуженою структурою i великою кількістю територіально віддалених філій, дочірніх підпорядкованих підприємств. Робота фахівців внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає, насамперед, в уніфікації i стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої зовнішньої i, перш за все, внутрішньої звітності. Працівники бухгалтерських служб територіально відокремлених структурних пiдроздiлiв, дочірніх i залежних підприємств не завжди дотримуються єдиної методики ведення бухгалтерського обліку i особливо його підсистеми -- управлінського обліку. Внаслідок відсутності єдиного методологічного підходу одні й ті ж операції відображаються по-різному, що може стати причиною недостовірності консолідованої звітності. Недостовірність звітності, у свою чергу, не дає змоги керівництву оцінити реальне фінансове становище господарюючого суб'єкта в цілому i правильно визначити напрями його подальшого розвитку. Крім того, фахівці служби відділу внутрішнього аудиту можуть залучатись як експерти при виникненні розбіжностей між головною компанією i підприємствами, що входять до її структури. Вони можуть за розпорядженням керівництва визначати доцільність та ефективність здійснення окремих операцій, правильність відображення їх у системі обліку та звітності, надання інформації менеджерам. У разі виявлення під час здійснення контролю невідповідностей (відхилень, помилок, шахрайства) внутрішній аудитор надає власнику, менеджерам рекомендації щодо коригування діяльності або системи управління, які, відповідно, знаходять своє відображення в обліку.

В Україні впровадження внутрішнього аудиту розпочалось з банківських установ. Саме Національний банк України своєю постановою від 20 березня 1998 р. зобов'язав комерційні банки запровадити внутрішній аудит.

Законом України «Про банки та банківську діяльність» чітко визначені функції та місце внутрішнього аудиту в системі банківського контролю, які за змістом адекватні цілям та завданням внутрішнього аудиту іншої (крім банків) комерційної організації [2].

Стосовно запровадження внутрішнього аудиту в інших комерційних організаціях України можна констатувати, що більшість їх керівників поки що не приділяють особливої уваги впровадженню системи внутрішнього аудиту. Це пов'язано, в першу чергу, з тим, що реалізація функцій контролю покладена, в більшості випадків, на головного бухгалтера або віце-президента з фінансових питань комерційної організації. Так, якщо в невеликих організаціях з простою організаційною структурою управління, служба головного бухгалтера спроможна виконувати поряд з обліковою та інформаційною ще й функцію внутрішньогосподарського контролю, то у великих підприємствах, які мають філії, дочірні організації - це неможливо через великий обсяг облікових робіт, і в даному випадку є об'єктивною необхідність в запровадженні професійної служби внутрішнього аудиту.

Для роботи у зовнішньому аудиті більшість аудиторських фірм вимагають, щоб фахівець мав сертифікат аудитора. А для того, щоб працювати внутрішнім аудитором, сертифікат аудитора України мати не обов'язково. Тобто жодних перешкод на шляху до праці у сфері внутрішнього аудиту законодавчо не встановлено, і теоретично працювати внутрішнім аудитором може будь-хто. Проте, на практиці власники очікують на фахову роботу внутрішнього аудитора з відповідною кваліфікацією, знаннями та досвідом.

Зазначимо, що у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників професія «внутрішній аудитор» не згадується. Більше того, професія «внутрішній аудитор» не передбачена Класифікатором професій. Роз'яснення щодо назв посад, викладені у рішенні АПУ від 02.02.2006 р. № 159/7, стосуються лише осіб, які працюють у сфері зовнішнього аудиту.

Таким чином, вимоги до осіб, які приймаються на посади для роботи у сфері внутрішнього аудиту, підприємства встановлюють самостійно. Це логічно, адже внутрішній аудит спрямований для задоволення потреб власників, менеджерів підприємства, а з огляду на різноманітність форм та видів діяльності, вимоги до фахівців внутрішнього аудиту на різних підприємствах можуть відрізнятися. На практиці, оскільки в Україні статус професії «внутрішній аудитор» чинним законодавством не визначений, компанії по різному називають відділи, що займаються внутрішнім аудитом, наприклад: департамент аудиту; відділ ревізій та контролю; сектор аудиту фінансової дирекції.

Деякі компанії функції внутрішнього аудиту доручають виконувати фінансовим відділам чи відділам контролінгу, які можуть створювати у своєму складі окремі підрозділи, у зв'язку з чим часто зустрічаються назви посад: «внутрішній аудитор департаменту фінансів», «аудитор відділу внутрішнього аудиту департаменту економіки та фінансів», «аудитор департаменту контролінгу» тощо.

Ефективність роботи служби внутрішнього аудиту тим вища, чим менші її функціональні зв'язки з іншими підрозділами. Якщо менше відносин із різними службами, у такому разі спеціалісти мають змогу зосередитися на вирішенні окресленого кола питань. У протилежному разі, їх діяльність розширюється настільки, що результатом роботи стає не саме вирішення проблем, а констатація (або фіксування) проблем, які виникають.

Керівникам служб внутрішнього аудиту при прийомі на роботу варто чітко визначати перелік функціональних обов'язків кожного із фахівців служби. Доцільно разом з роботодавцем скласти перелік об'єктів обліку чи об'єктів системи контролю, які повинні постійно знаходитись у зоні уваги внутрішнього аудитора (їх ще називають «об'єктами контролю»), за контроль над якими він буде нести відповідальність перед власником.

Необхідність у внутрішньому аудиті виникає тоді, коли на підприємстві суттєво збільшуються обсяги діяльності, документообігу, починається різностороння діяльність, внаслідок чого на підприємстві стає складно контролювати господарські процеси. У такому разі потрібен сторонній погляд на підприємство, допомога та поради при вирішенні задач. Особливо нагальна необхідність у внутрішньому аудиті виникає при створенні холдингових структур чи структур під загальним брендом. Підприємства вливаються до них із різними видами діяльності та, відповідно, різними проблемами. Тому, необхідно централізовано контролювати кожен вид діяльності, взаємозв'язки між компаніями, розробляти загальну концепцію розвитку та внутрішню політику. Із цими завданнями одній людині справитися дуже складно, тому краще створювати окрему службу. Окремо слід звернути увагу на компанії, які досягли апогею свого розвитку, мають ім'я на ринку і починають упорядковувати внутрішню структуру управління. Таким компаніям без внутрішнього аудиту просто не обійтись .

Якщо визначати оцінку ефективності роботи внутрішніх аудиторів, то витрати на утримання служби внутрішнього аудиту не йдуть у жодне порівняння із тим позитивним ефектом, який є наслідком її роботи. Бувають випадки, коли позитивний ефект лише від однієї консультації у багато разів вищий, ніж витрати на утримання служби внутрішнього аудиту.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Велике значення у системі управління сучасним підприємством має належним чином організована служба внутрішнього контролю чи аудиту. Суб'єкти господарювання із складною організаційно-управлінською структурою та багатоступеневістю потоків інформації, необхідної керівництву, потребують своєчасного і якісного її контролю.

Система внутрішнього контролю на підприємстві створюється для задоволення потреб внутрішніх користувачів економічної інформації, зокрема, керівництва і власників, для забезпечення їх достовірною інформацією про ефективність діяльності та управління. Отже, порядок і методики його здійснення, цілі і завдання визначаються їх потребами, Законодавчою основою для організації внутрішнього контролю на підприємствах є Господарський кодекс.

Організація системи внутрішнього контролю дає можливість органам управління своєчасно і ефективно виявляти відхилення, коригувати управлінські рішення щодо господарської діяльності, оскільки використовує процедури попереднього, поточного і послідуючого контролю.

Якість обліково-аналітичної інформації, на підставі якої приймаються управлінські рішення, прямо пов'язана з ефективністю діяльності підприємства. Отже, в таких умовах розширюється коло завдань і функцій внутрішнього контролю, виникає потреба у спрямуванні уваги не тільки на господарські процеси всередині господарюючого суб'єкта, а й на зовнішнє середовище.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Питанням організації функціонування і методики здійснення внутрішнього контролю та аудиту приділяється увага у значній кількості наукових праць і практичних рекомендацій вчених економістів. Зокрема, дослідженням проблем контролю і аудиту займались М.Т.Білуха, Ф.Ф.Бутинець, Н.І.Дорош, Є.В.Калюга, М.В.Кужельний, Л.В.Нападовська, О.А.Петрик, І.І.Пилипенко, О.Ю.Редько та інші.

Проте, в умовах невизначеності економічної ситуації в країні, ускладнення фінансово господарських відносин суб'єктів господарювання, змін законодавства і фіскальної політики актуальності набувають подальші дослідження й розробки форм, методів організації внутрішнього контролю на рівні системи менеджменту підприємств різних розмірів.

Вагомим чинником, що впливає на організацію системи внутрішнього контролю, є співставлення вигод від її функціонування і витрати на її створення. Слід враховувати, що складність організації внутрішньогосподарського контролю безпосередньо пов'язана з вартістю використання конкретних засобів контролю і потенційними збитками в разі його відсутності. Витрати на організацію і функціонування контролю містять також витрати, пов'язані з перекваліфікацією працівників, але, в сукупності не повинні перевищувати віддачу. Ми погоджуємось із думкою М.І.Кутера, що таке завдання бухгалтерського обліку, як контроль, практично не може бути вирішене тільки в рамках обліку. «Воно вимагає комплексних заходів по реорганізації всієї системи управління, яка торкається аспектів стратегічного планування, менеджменту, маркетингу, обліку тощо» [1, с.46]. Саме орган управління здійснює розподіл повноважень щодо контролю між відділами чи посадовими особами підприємства та вирішує питання доцільності формування окремих контролюючих підрозділів. Для забезпечення якості і єдності у методології зовнішнього контролю, який підтверджує (або не підтверджує) інформацію для зовнішніх користувачів, розробляються і узагальнюються різноманітні методики і правила здійснення такого контролю (аудиту).

Аудитори всіх країн світу користуються Міжнародними стандартами аудиту, розробленими Комітетом з міжнародної аудиторської практики і затвердженими Радою Міжнародної Федерації бухгалтерів, у багатьох країнах світу існують національні нормативи аудиту, які у більшості своїй, не суперечать міжнародним. Що ж стосується не аудиту, а саме контролю (відомчого, державного), то він здійснюється з дотриманням вимог затверджених інструкцій і методик, що забезпечує єдині принципи та методи його здійснення. До суб'єктів господарювання на державному чи відомчому рівні не висуваються конкретні вимоги щодо організації і впровадження системи внутрішнього контролю, то на більшості підприємств ефективно не діє такий контроль.

Важко визначити оптимальну структуру системи внутрішнього контролю у співвідношенні з бухгалтерською службою і іншими складовими апарату управління, так як на неї вливає ряд чинників: розмір і фінансовий стан підприємства, специфіка виробництва і реалізації продукції, забезпеченість кваліфікованими і досвідченими кадрами. Вагомим чинником, що впливає на організацію системи внутрішнього контролю, є співставлення вигляд від її функціонування і витрати на її створення.

На нашу думку, доцільно погодитись із Максимовою В.Ф., яка зазначає: «...слід _______врахувати, що складність організації внутрішньогосподарського контролю безпосередньо пов'язана з вартістю використання конкретних засобів контролю і потенційними збитками в разі відсутності» [2, с.175]. Витрати на організацію і функціонування контролю містять також витрати, пов'язані з перекваліфікацією працівників, але, в сукупності не повинні перевищувати віддачу.

Рівень складності системи внутрішнього контролю залежить від окремих факторів. Можна згрупувати їх у такі групи:

1) організаційно-правові (організаційна структура та розмір підприємства, особливості та складність операцій підприємства, структура облікового апарату та форма ведення бухгалтерського обліку);

2) фінансові (вартість використання засобів контролю, можливість залучення фахівців );

3) кадрові (укомплектованість, освіта і компетентність облікового та іншого адміністративного персоналу).

Слід враховувати також, що організація ефективної системи внутрішнього контролю пов'язана із певними фінансовими витратами на використання конкретних засобів контролю, які слід спів ставляти із потенційними втратами у випадку їх відсутності. Для більшості підприємств вплив фінансового фактору має велике значення. З цієї ж причини на підприємствах застосування складних систем внутрішнього контролю неможливо. Невеликі підприємства, як правило, не мають достатньо кваліфікованих працівників, ресурсів, знань для організації задовільної системи внутрішнього контролю. Адамс Р. серед умов добре діючої системи внутрішнього контролю відзначає: якість управління, кваліфікацію персоналу, ресурси, що є в наявності [3, с.169]. Для більшості підприємств ці чинники є визначальними при організації системи внутрішнього контролю.

Робота служби внутрішнього контролю чи аудиту організовується відповідно до потреб керівництва (власників) та особливостей підприємства, зокрема:

- організаційно-управлінської структури і правової форми;

- наявності філій, відокремлених підрозділів і дочірніх підприємств;

- кількості видів діяльності та галузей тощо.

Значну роль відіграють також рівень свідомості менеджменту підприємства і наміри власників щодо контролю за ефективністю бізнесу. Залежно від цього внутрішній контроль може бути організований у вигляді окремого департаменту (відділу) чи шляхом наділення повноваженнями щодо контролю за певними операціями працівників підприємства. Основними завданнями, які ставляться перед службою внутрішнього контролю, є: перевірка своєчасності, повноти, правильності і достовірності документування та відображення в обліку господарських операцій відповідно до визначеної облікової політики; контроль за збереженням та ефективним використанням активів підприємства;

перевірка відповідності обліку встановленим нормативам та господарських операцій - чинному законодавству;

оцінка ефективності діяльності підрозділів підприємства; виявлення зон інформаційного та економічного ризику у структурі підприємства;

консультування персоналу підприємства в межах своїх повноважень;

підготовка рекомендацій щодо ліквідації недоліків у функціонуванні підприємства тощо.

Коло повноважень та методів роботи служби внутрішнього контролю досить різноманітне і залежить від багатьох чинників. Сучасні умови господарювання і посилення конкуренції сприяють появі нових важливих функцій таких підрозділів, коригуванню посадових обов'язків і методів роботи.

Поступово вектор уваги внутрішніх контролерів пересувається з обліково - аналітичної системи менеджменту підприємства на вивчення зовнішнього середовища на предмет виявлення ризиків і чинників впливу на безпеку бізнесу. Адже такі ризики існують і для підприємств із зразковою від лагодженою обліковою системою та задовільним фінансовим станом. Певне значення має також ступінь незалежності внутрішнього аудиту від керівництва (якщо це не власники), яка дає можливість об'єктивно оцінювати якість управлінських рішень та їх ефект. Відповідно _______до цього, для належної і успішної роботи служб внутрішнього контролю, потребує подальших досліджень і розробок методика проведення контролю. Ефективна робота внутрішніх аудиторів повинна сприяти стабільності і розвитку суб'єкта господарювання і потребує застосування новітніх методик та постійного розширення інформаційного простору. Відповідно до «Глосарію термінів» Міжнародних стандартів аудиту:

«…внутрішній аудит - це діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб'єкта господарювання і яку виконує окремий відділ» [4, с.235]. До функцій внутрішнього аудиту стандартами віднесено перевірку, оцінювання та моніторинг адекватності й ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. В свою чергу, внутрішній контроль - це процес, який визначається і на який впливають особи, наділені повноваженнями управління та найвищого управління, а також інший персонал, який надає обґрунтовану впевненість щодо досягнення цілей суб'єкта господарювання стосовно достовірності фінансової звітності, ефективності діяльності та дотримання застосовуваних законів та нормативних актів.

Вчені суттєво не розділяють поняття «внутрішній аудит» та «внутрішньогосподарський контроль», маючи на увазі те, що функції, котрі вони виконують, - однакові, але, увага підрозділу внутрішнього аудиту в основному зосереджується на дотриманні встановлених на підприємстві облікових принципів, контролі за повнотою і достовірністю даних бухгалтерського обліку і процесом складання звітності. Внутрішній аудит, крім перевірки, спрямований також на аналіз фінансового стану, консультування працівників бухгалтерії. Коло завдань, поставлених перед системою внутрішнього контролю, ширше - крім контролю бухгалтерської інформації, він повинен забезпечити контроль за виробничою діяльністю. Якщо оцінити розвиток і практику функціонування в Україні інституту внутрішнього аудиту, то можна сказати, що лише у банківській сфері він набув масштабного розвитку і закріплений нормативними актами. Для відділів і департаментів внутрішнього аудиту в установах банків НБУ розроблено і затверджено стандарти внутрішнього аудиту, чітко визначені функції і повноваження. Але в інших галузях економіки «відсутність єдиних стандартів діяльності внутрішніх аудиторів підприємств змушує фахівців служб внутрішнього аудиту використовувати зарубіжний досвід проведення внутрішнього аудиту, а також методики здійснення ревізій підприємств державної форми власності, розроблені в період командно-адміністративної економіки» [5, с.48].

Як справедливо зазначає Дорош Н.І., на підставі вивчення праць науковців в галузі аудиту, характерними особливостями інститутів внутрішнього аудиту є те, що до них належать і ревізори та ревізійні комісії, які призначаються власниками економічного суб'єкта. Також вона підкреслює, що можливість виконання функцій внутрішнього аудиту ревізійними комісіями зумовлена їх незалежністю, передбаченою відповідними законами, які регламентують діяльність підприємств окремих організаційно-правових форм. [6, с.246].

Необхідно врахувати той факт, що служби внутрішнього аудиту безпосередньо підпорядковані керівництву (адміністрації) підприємства, так як є одним з його підрозділів. Керівництво не завжди ефективно реалізує інтереси власників. Система ж внутрішньогосподарського контролю може бути побудована силами власників підприємства для здійснення контролю за ефективністю діяльності і самого керівництва (адміністрації) також.

Що ж стосуються підприємств більшості галузей, то в сучасних умовах більш природнім і зрозумілим для засновників і керівників підприємств буде «внутрішньогосподарський контроль». До того ж, перелік завдань, об'єктів внутрішнього контролю ширший, ніж внутрішнього аудиту, як це і передбачено в бухгалтерському словнику, де зазначено, що «внутрішній аудит виступає як частина загальної системи внутрішнього контролю підприємства» [7, с.27]. Підтвердженням цього може слугувати факт, що в складі об'єктів внутрішнього аудиту згідно Міжнародних стандартів аудиту, немає операцій з власним капіталом.

Так як служба внутрішнього аудиту підпорядкована керівництву підприємства, то вважається, що внутрішні аудитори не можуть об'єктивно оцінити достовірність операцій з власним капіталом і забезпечити повне висвітлення дотримання прав власників, при наявності конфлікту інтересів між керівником і власниками та зловживань з боку керівництва, яке не бажає показати реальний стан справ.

З точки зору внутрішнього контролю таких обмежень немає. А якщо оцінити потребу, доцільність і організацію внутрішнього контролю на підприємствах, де їх засновники одночасно беруть трудову участь, і є власниками, а підрозділи внутрішнього контролю (ревізійна комісія) також складаються із них і відстоюють їх інтереси, то тим самим відсутня мотивація щодо приховування фактів, неналежних операцій з власним капіталом та інші господарські операції.

Тобто функції внутрішнього контролю повинні виконувати безпосередньо працівники підприємства, які займаються цим не епізодично, а щоденно. Тому припущення про те, що внутрішнім контролем можуть займатись «не тільки працівники підприємства, але і запрошені незалежні аудитори» [8, c.17], на нашу думку, є помилковим. Хоча, як зазначає Сотнікова Л.В., «...зовнішній і внутрішній контроль об'єднуються спільною метою, що полягає в правильному і своєчасному відображенні всіх господарських операцій в бухгалтерському обліку і звітності, законності господарських операцій та їх доцільності для підприємства» [9, с.12].

Внутрішній контроль містить такі складові: середовище контролю; процес оцінки ризиків суб'єкта господарювання; інформаційні системи, в тому числі пов'язані з ними бізнес-процеси, що стосуються фінансової звітності, та обмін інформацією; заходи контролю та моніторинг заходів контролю [4, c. 236].

Висновки

Досягнення поставлених завдань відбувається за рахунок виконання внутрішнім контролем певних функцій:

- контролю: збір, обробку і аналіз інформації про фактичні результати діяльності всіх підрозділів підприємства, порівняння їх із запланованими показниками, виявлення відхилень та аналіз причин цих відхилень;

- розробку необхідних заходів. Важливим заходом є розробка стандартної системи звітності та її аналіз;

- дослідження: оцінка і класифікація ситуацій, формулювання проблем та напрацювання рішень для вирішення завдань (вивчення грошових коштів та їх руху, затрат, прибутку, фінансової звітності, аналізу відносних показників, оцінці інвестицій тощо);

- діагностика: визначення сильних і слабких сторін в поточній діяльності та діяльності, яка планується підприємством, на підставі проведеного дослідження;

- консультування: вдосконалення чи формування нового підходу до виробничої чи управлінської діяльності і підвищенню ефективності роботи підприємства в цілому;

- регулювання (координації): впровадження конкретних рішень.

Регулювання забезпечує розвиток підприємства відповідно до програми та ліквідацію відхилень від неї на базі реалізації управлінських рішень.

Функції внутрішнього контролю підприємства визначаються його завданнями і метою діяльності, різноманіттям об'єктів для перевірки і включають наступні елементи:

- перевірку системи бухгалтерського обліку, її моніторинг і розробка рекомендацій щодо покращення;

- перевірку бухгалтерської і оперативної інформації, включаючи аналіз застосовуваних засобів і способів ідентифікації і оцінки такої інформації;

- спеціальне вивчення окремих статей звітності, включаючи детальні перевірки операцій та залишків по бухгалтерських рахунках;

- перевірку дотримання законів, нормативних актів, вимог облікової політики, рішень і вказівок керівництва і власників (загальних зборів);

- перевірку діяльності окремих ланок управління;

- перевірку наявності, стану і забезпечення збереженості майна;

- розробку та надання пропозицій по ліквідації виявлених недоліків і рекомендацій по підвищенню ефективності управління.

Але для успішної реалізації своїх функцій, суб'єкти внутрішнього контролю підприємства повинні виконувати такі обов'язки: визначати методи і джерела отримання інформації щодо діяльності підприємства; встановлювати порядок використання отриманої інформації; визначати чинники (фактори), що впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства. Також, доцільно врахувати, що для ефективного виконання своїх функцій служба внутрішнього контролю не повинна брати участі у виконанні чи управлінні іншими видами діяльності, які вона має перевіряти.

аудит бухгалтерський облік економічний

Література

1. Кутер М.И. Теория и принципы бухгалтерского учета: Учеб. пособ. - М.: Финансы и статистика, Экспертное бюро, 2000. - 544с.

2. Максімова В.Ф. Загальний підхід до організації системи внутрішньогосподарського контролю. Вісник ЖІТІ, № 21. - С.174-179.

3. Адамс Р. Основы аудита. - М.: Аудит, Юнити, 1995. - 398с.

4. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: видання 2006 року / Пер. з англ. мови О.В.Селезньов, О.Л.Ольховікова, О.В.Гик, Т.Ц.Шарашидзе, Л.Й.Юрківська, С.О.Куліков. - К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2006. - 1152с.

5. Нетикша О. Організація процесу внутрішнього аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - № 8. - С.46-49.

6. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 402с.

7. Большой бухгалтерский словарь / Под.ред. А.Н.Азрилияна. - М.: Институт новой экономики, 1999. - 574с.

8. Андреев В.Д. Практический аудит (справочное пособие). - М.: Экономика, 1994. - 366с.

9. Сотникова Л.В. Внутренний контроль и аудит: Учебн. / ВЗФЭИ. - М.: ЗАО «Финстатинформ», 2000. - 239 с.

Размещено на Allbest.ru