Вдосконалення фінансової звітності в Україні: зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вдосконалення фінансової звітності в Україні: зарубіжний досвід

Анотація

В статті розглянуто перспективи вдосконалення фінансової звітності в Україні; проаналізовано порядок складання фінансової звітності в Україні та фінансової звітності у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Ключові слова, бухгалтерський облік, фінансові результати, звітність, прибуток, доходи, витрати, рентабельність.

Вступ

На сучасному етапі функціонування суспільства в Україні відбуваються істотні зрушення, що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку. Це насамперед пов'язано з намаганням наблизити облік до міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою.

На протязі дев'яностих років йшла безперервна робота по вдосконаленню бухгалтерського обліку на Україні з застосуванням міжнародних стандартів, прийнятих в міжнародному суспільстві фінансової звітності. Почали з розробки введення методики бухгалтерського обліку для спільних підприємств, що з'явились наприкінці восьмидесятих років.

Особливого значення набуває використання облікової інформації для докладного аналізу в прийнятті правильних і своєчасних управлінських рішень, які дають змогу оперативно вживати дієвих заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності ринкових структур господарювання на поточний момент і довгострокову перспективу.

Саме тому однією з найважливіших функцій системи бухгалтерського обліку, що містить фінансову та управлінську підсистеми, є інформаційна як засіб забезпечення внутрішньогосподарської системи необхідною обліковою інформацією.

Постановка завдання. Метою статті є теоретичне обґрунтування вдосконалення фінансової звітності на основі аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Аналіз остаточних досліджень. Останнім часом вдосконалення фінансової звітності підприємства набуває більшої актуальності. Серед дослідників, які намагалися вирішувати проблеми аналізу та аудиту фінансової звітності підприємства, слід виділити Цвєткову Н., Чернікову І., Ляшенко С, Лишиленко О.

Але на сьогодні ця проблема недостатньо розглянута як в науковому, так і в практичному аспектах, що потребує подальшого дослідження, вивчення та вдосконалення фінансової звітності в Україні. Таким чином, є об'єктивна необхідність поглиблення теоретичних досліджень і методичних розробок, спрямованих на вдосконалення фінансової звітності в Україні.

Результати. В умовах нестабільності економічної ситуації більш гостро стоїть питання про стан бухгалтерського обліку на підприємстві, так як багато підприємств виходять на міжнародний ринок, і це потребує скорішого вдосконалення нормативної бази бухгалтерського обліку і податкового законодавства. Необхідно переходити до нових регламентуючих документів і стандартів бухгалтерського обліку. Першим був затверджений стандарт про облікову політику підприємства, що містив загальні правила бухгалтерського обліку, що застосовуються в міжнародній практиці фінансового обліку і звітності.

Сучасний рівень розвитку наукових технологій змушує підприємства незалежно від форм власності застосовувати прикладні пакети бухгалтерських програм. Однією з негативних рис сучасного ринку бухгалтерських програм є те, що продавці не адаптують їх під конкретне підприємство, тому виникають певні труднощі при роботі з цими продуктами, і підприємства змушені залучати до роботи інженері в-програмістів для подальшої доробки і адаптації програми.

Робота над проектом Закону про бухгалтерський облік показала, що жорстке регламентування методології і організації бухгалтерського обліку неприйнятне. Необхідно переходити до нових регламентуючих документів і стандартів бухгалтерського обліку. Першим був затверджений стандарт про облікову політику підприємства, що містив загальні правила бухгалтерського обліку, що застосовуються в міжнародній практиці фінансового обліку і звітності.

Ще одним необхідним елементом вдосконалення звітності може бути прийняття стандарту бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність підприємства", який максимально наблизить її структуру і зміст до міжнародних правил, що застосовуються в Об'єднаній Європі та інших країнах. В цьому стандарті визначено, що достовірною вважається бухгалтерська звітність, основана на системному бухгалтерському обліку, інформація якого формується виходячи з принципів і правил, викладених в документах системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні.

Бухгалтерська звітність представляю собою метод періодичного узагальнення показників поточного бухгалтерського обліку з метою контролю за виконанням плану господарської діяльності та фінансовим станом підприємств, організацій і їх об'єднань.

До складу фінансової (бухгалтерської) звітності підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою включають:

бухгалтерський баланс;

звіт про прибутки;

звіт про рух грошових коштів;

додатки.

Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фінансового звіту.

У більшості країн світу застосовують типові форми бухгалтерської звітності, які розробляються і затверджуються в національному масштабі. Так, для країн Європейського Союзу (ЄС) форми і звіт річного фінансового звіту компаній регулюється Четвертою Директивою ЄС, прийнятою 1978 році. Кожна країна-учасниця ЄС, може уточнювати форми і зміст звітності залежно від своїх національних особливостей, зберігаючи загальні принципи їх побудови.

Проте в деяких країнах типові форми фінансової звітності в національному масштабі не розробляються і не затверджуються (США, Великобританія, Канада тощо). Компанії (фірми) самостійно обирають форму подання звітів (більш чи менш деталізовану) відповідно до національних вимог щодо їх змісту та принципів формування.

У 1973 році за сприяння ООН та Організації Європейської економічної співдружності було засновано Комітет із міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що їх мають дотримуватись при складанні фінансових звітів в усьому світі.

Поступово прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій.

На відміну від країн з розвинутою ринковою економікою в Україні до складу фінансової (бухгалтерської) звітності підприємств включають такі звіти:

бухгалтерський баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

примітки до звітів.

Для прийняття правильних управлінських рішень підприємства повинні використовувати дані, які відповідають певним вимогам і нормам.

Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних проблем.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств - конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандартизація бухгалтерського обліку - це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка містить в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників -фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Цей принцип отримав назву принципу автономності підприємства.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу.

Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання.

Слід зауважити також на відмінність у складі фактичної собівартості, яка зараз застосовується до оцінки статей балансу в Україні, та історичної собівартості, як основної оцінки статей балансу за П(С)БО 1.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів, є вимогою принципів послідовності.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Методологія та форми складання фінансової звітності регулюються національними Положеннями (стандартами), затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 (із змінами та доповненнями):

П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

П(С)БО 2 "Баланс";

П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначаються в Положенні (стандарті) 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Форми фінансових звітів є взаємозв'язаними, взаємодоповнюючими, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же операцій, які проводить підприємство. Так, наприклад: баланс представляє собою звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал; у звіті про фінансові результати зіставляються доходи і витрати від здійснення різних видів діяльності підприємства - операційної, фінансової та інвестиційної; метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період; надходження і видаток грошових коштів розглядаються в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Також до річного бухгалтерського звіту додають пояснювальну записку, обсяг якої не повинен перевищувати 15-20 сторінок, з викладенням основних факторів, що вплинули у звітному році на кінцеві результати діяльності підприємства, і висвітленням фінансового стану підприємства. В пояснювальній записці зазначаються коротка характеристика виробничої і фінансової діяльності підприємства, основні фінансово-економічні показники, склад і структура персоналу, склад І використання матеріальної бази, фактори, які впливають на реалізацію продукції, робіт та послуг, облікова політика в звітному періоді та перспективи розвитку підприємства.

У багатьох країнах світу для малих підприємств, які мають невеликий господарський оборот, передбачено складання і подання так званих спрощених звітів.

Суть спрощених фінансових звітів полягає в тому, що вони складаються за формами з меншою деталізацією, з більш узагальненими статтями балансу чи позиціями доходів і витрат звіту про прибутки.

Підприємства, які належать до такої категорії, визначаються законодавчо. В країнах ЄС при цьому беруться до уваги три критерії:

сума (валюта) балансу;

доход від реалізації;

чисельність персоналу підприємства.

Якщо підприємство вкладається в два з цих критеріїв, то воно відноситься до категорії малих (невеликих). При цьому за суму балансу береться сума активів підприємства за принципом нетто (чистого стану). Величина доходу від реалізації визначається сумою реалізації продукції, робіт та послуг основної діяльності за мінусом наданих клієнтам знижок та податку на додану вартість і інших подібних податків. Чисельність персоналу розраховується, як середнє арифметичне від кількості постійного персоналу на кінець кожного кварталу року.

П(С)БО 1 повинне застосовуватися при підготовці й наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами усіх форм власності. Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

В Україні також для суб'єктів малого підприємництва на виконання статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати. Так, наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. № 39 затверджено Положення (стандарт) 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

У більшості країн фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення календарного (або так званого фінансового) року. Але для внутрішніх потреб вона складається, здебільшого, з коротшим інтервалом (помісячно або поквартально). Обов'язкова адреса, куди підприємства повинні подавати звітність, регулюється кожною державою.

У різних країнах є певні особливі групування статей балансу. В більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групуються і розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності господарських засобів (активів). Під ліквідністю засобів при цьому слід розуміти їх спроможність перетворитись, трансформуватись у грошові кошти (готівку) за якийсь певний час.

Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори до низу за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів.

В США, Англії, Канаді та деяких інших країнах статті балансу групуються у зворотному до нашого порядку.

Щодо форми подання балансу, то в міжнародній практиці є дві найважливіші форми:

двостороння форма, за якою активи підприємства розмішуються ліворуч (актив балансу), а зобов'язання і власний капітал - праворуч (пасив балансу). В Україні використовується така форма балансу.

одностороння або послідовна форма, за якою послідовно, згори до низу, розміщуються актив і пасив балансу.

Важливо розрізняти за суттю та змістом основні розділи балансу: оборотні активи, необоротні активи, короткострокові зобов'язання, довгострокові зобов'язання, власний капітал.

Звіт про прибутки та збитки (звіт про прибутки і збитки або звіт про фінансові результати) є обов'язковою формою фінансового звіту підприємства. Основна його мета - надати інформацію користувачам про формування фінансового результату підприємства.

Зміст звіту про прибутки та збитки визначається міжнародним стандартом № 5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах".

В Україні інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства вказується у звіті про фінансові результати, який визначений національним Положенням (стандартом) 3.

У фінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначається порівнянням доходів та витрат звітного періоду. При цьому звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів. Перший розділ - це перелік усіх доходів, одержаних підприємством за звітний період. Другий розділ - це перелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця між загальною сумою доходів та загальною сумою витрат покаже фінансовий результат (прибутки чи збитки).

Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, котра показує послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий доход (прибуток), прибуток основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових та надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Слід зазначити, що проміжні показники фінансових результатів визначаються групуванням і порівнянням відповідних доходів та витрат. Так, порівнянням доходу від реалізації (чистого продажу) з собівартістю реалізованої продукції визначається валовий доход (прибуток). При цьому стаття "чистий продаж" включає доход від реалізації мінус повернення товарів покупцями та мінус суми наданих покупцям знижок ціни.

Собівартість реалізованої продукції включає так звані продуктивні витрати: прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати та загальновиробничі витрати.

Окремо відображаються у звіті операційні витрати, які ще називаються витратами періоду. До них належать витрати на збут продукції, адміністративно-господарські витрати, витрати на амортизацію основних засобів загальногосподарського призначення.

Різниця між валовим прибутком і сумою реалізаційних витрат визначає операційний прибуток або прибуток основної діяльності.

У звіті про прибутки та збитки окремо відображаються доходи від фінансових операцій (одержані відсотки з облігацій, дивіденди з акцій, тощо) та витрати від них, а також результат фінансових операцій, доходи, витрати і результат надзвичайних (позареалізаційних) операцій.

В результаті прибуток до оподаткування визначається алгебраїчною сумою проміжних результатів: операційного прибутку та результатів від фінансових та надзвичайних операцій. А чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства - це різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток.

В схемі звіту про прибуток країн ЄС чітко виділяються три сфери діяльності: основна діяльність, фінансова діяльність та позареалізаційна діяльність.

На відміну від західних країн в Україні процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду поділений на такі кроки:

1. визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2. розрахунок валового прибутку (збитку);

3. визначення фінансового результату - прибутку (збитку) - від операційної діяльності;

розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду

В країнах членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному масштабі і є єдиною для всіх підприємств.

В останні роки звіт про рух грошових коштів є обов'язковим у складі фінансової звітності підприємств розвинених зарубіжних країн. Його зміст і методика складання регулюється міжнародним стандартом бухгалтерського обліку № 7 "Звіт про рух грошових коштів".

В Україні "Звіт про рух грошових коштів" регулюється національним Положенням (стандартом) 4. Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Головне призначення звіту про рух грошових коштів - надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких напрямках і на які цілівитрачались гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період.

При цьому рух грошових коштів відображається у звіті по трьох видах діяльності: поточна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінансова діяльність. Це дає можливість оцінити раціональність використання коштів, напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз подальшого розвитку.

Найдостовірнішу інформацію для складання цього звіту можна одержати за даними бухгалтерського обліку, належним чином організувавши облік надходження та витрачання грошей по трьом видам діяльності. Проте такий шлях занадто трудомісткий. У зарубіжних країнах звіт про рух грошових коштів (щодо основної діяльності) складається шляхом коригування, іншими словами трансформування звіту про прибутки і збитки. Відповідно до міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведеться за методом їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. А тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних грошових коштів.

Управлінська облікова інформація призначена для чіткого визначення причини і винуватців відхилень фактичних показників від планових щодо прийняття не тільки оперативних, а й довгострокових рішень. З метою їх обґрунтованого вирішення інформація про відхилення від заданих параметрів має супроводжуватися внутрішнім прогнозним аналізом їх впливу на кінцеві результати роботи. Тому доцільно інформацію управлінського обліку використовувати споживачами в двох аспектах: по-перше для аналізу діяльності, який проводиться з метою оцінки економіко-фінансової ситуації на підприємстві; по-друге, для прийняття раціональних управлінських рішень тактичного й стратегічного характеру.

Висновки

Таким чином, в процесі аналізу порядку складання фінансової звітності в Україні та фінансової звітності в країнах з розвинутою ринковою економікою було визначено:

- складання фінансової звітності є головним завершальним етапом облікового процесу;

- значимість облікової інформації для проведення ґрунтовного аналізу та прийняття управлінських рішень з метою поліпшення фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання;

- розглянуті -підходи щодо складання фінансової звітності підприємства у західних країнах дозволить вдосконалити фінансову звітність вітчизняних підприємств, що сприятиме розвитку діяльності підприємств.

фінансовий звітність бухгалтерський управлінський

Література

Закон України "Про аудиторську діяльність" № 3125-ХП від 22.04.1993р. із змінами та доповненнями. - Ст.8

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями. - Ст.11

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. № 727/98.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" : Наказ Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999р. із змінами та доповненнями.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затверджене наказом Міністерства фінансів № 39 України від 25.02.2000р. із змінами та доповненнями.

Про порядок подання фінансової звітності: Постанова Кабінету міністрів України № 419 від 28.02.2000р. із змінами та доповненнями.

Цвєткова Н. Суттєвість інформації фінансової звітності та її вплив на економічні рішення користувачів:(науково-практичний журнал) // Цвєткова Н. - Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 7. - С. 38-45.

8.Лишиленко О. Напрями вдосконалення обліку та аудиту фінансових результатів:(науково-практичний журнал) // Лишиленко О., Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 6. - С. 16-23.

9.Янчева Л. Фінансова звітність в інформаційній системі управління:(науково-практичний журнал) // Янчева Л., Чернікова І., Ляшенко С, Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 6. - С. 57-61.

10.ЄлькінаО.А.,ПерхінаІ.В.,Перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємства в Україні - Нова Каховка.-Режим доступу:

http://www.msnauka.com/15_DNI_2008/Economics/33400.doc.htm

Annotation. There are opportunities of financial accountability improvement in Ukraine are considered in the article. An order of financial accountability forming in Ukraine as well as in the countries with developed market economy is analyzed.

Key words. Accounting, financial results, accountability, profit, income, expenditures, profitability.

Размещено на Allbest.ru