Облік довгострок зобов'язань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Однією з передумов нормального ведення господарської діяльності підприємства є процес придбання. На цій стадії у сільськогосподарських підприємствах виникає широкий спектр розрахункових взаємовідносин з постачальниками (організаціями матеріально технічного забезпечення сільського господарства, установами споживкооперації тощо) та іншими кредиторами.

Як юридична категорія, господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, надання зустрічних послуг тощо.

Разом з тим, категорія господарського зобов'язання сприймається в широкому і вузькому розумінні. В першому випадку зобов'язання виникають як управлінський правовий акт замовлення або державний контракт. В другому - із господарського договору, укладеного з простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону: з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу.

Господарський договір - це юридичне джерело договірних господарських зобов'язань.

Зобов'язання -- це цивільно-правові відносини, що встановлюються фактом укладання договору, а тому договір є юридичним фактом.

Договір представляє собою угоду двох або більше осіб про здійснення певних дій, встановлюючи взаємні права і обов'язки, виконання яких забезпечується заходами державного впливу.

До укладання договору продавець надсилає оферту - пропозицію укласти договір.

Згода укласти договір, що надсилається покупцем, називається акцептом.

Таким чином, зобов'язально-правові відносини називають договірними, оскільки вони встановлюються договором. В той же час всі договірні відносини - це відносини зобов'язальні.

Однак далеко не всі зобов'язальні відносини є договірними. Цивільний кодекс України називає господарський договір однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань. Але не всі зобов'язання встановлюються договором.

На сьогодні виникає актуальне питання обліку довгострокових зобов'язань. Тому темою моєї курсової роботи є організація та шляхи вдосконалення обліку довгострокових зобов'язань.

Метою моєї роботи є вивчення факторів, які впливають на організацію обліку поточних зобов'язань.

Поняття правового зобов'язання має декілька складових: суб'єкти зобов'язання, правовідносини між суб'єктами та зміст зобов'язання. Як і в будь-якому іншому цивільно-правовому відношенні, суб'єктом зобов'язання може бути будь-яка юридична чи фізична особа. Сторона, яка має право вимагати від іншої сторони виконання певної дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов'язана виконати вимогу кредитора, - боржником. Як бачимо, об'єктом майнових прав є майно, а об'єктом зобов'язального права виступає дія.

Визначення поняття "зобов'язання" надане в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в П(С)БО 2 "Баланс", відповідно до яких зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 "Зобов'язання".

облік довгостроковий зобов'язання



1. Теоретичні основи обліку довгострокових зобов'язань

Розрахунки з різними дебіторами виникають з різних причин. У процесі господарської діяльності підприємства вступають у розрахункові взаємовідносини з постачальниками (за куплені у них матеріали), з покупцями і замовниками (за реалізовану їм продукцію, виконані роботи та послуги), з установами банку (за одержані позички та кредити), фінансовими органами (за належні платежі податків і відрахувань від прибутків), з органами соціального страхування; проводять розрахунки по претензіях, по відшкодуванню матеріальних збитків; є посередниками між працівниками та іншими особами і господарськими органами (по розрахунках за виконавчими листами, за товари продані в кредит, по позичках молодим сім'ям, на індивідуальне житлове будівництво) та інші

Якщо розглянути дещо детальніше дебіторську заборгованість, то можна визначити, що розрахунки дебіторської заборгованості можуть виникати по відшкодуванню матеріального збитку; по інших операціях, по претензіях; по розрахунках з бюджетом та страхуванню; по внутрішньовідомчих розрахунках по поточних операціях, з різними організаціями та установами, фізичними та юридичними особами

Дебіторська заборгованість може бути різною та по різних причинах. Основні розрахунки пов'язані з дебіторською заборгованістю проводяться на підприємствах з постачальниками та підрядчиками, покупцями та замовниками.

По характеру виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

- нормальну або виправдану заборгованість, яка пов'язана з діяльністю підприємства та діючими на ньому формами розрахунку;

- не нормальну або не виправдану, наявність, якої означає порушення платіжної дисципліни.

Дебіторська заборгованість підприємства виражається у відстроченні платежів за користування майном в оренді, платежів по розрахунках з робітниками і службовцями підприємства, за комунальні та інші послуги надані підприємством, фізичним і юридичним особам, підприємству дебітору тощо.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість підприємства поділяється на такі види як:

довгострокова - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу, поточна - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати складання балансу; безнадійна (безнадійний борг) - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності

В процесі аналізу дебіторської заборгованості потрібно розрізняти ще три основних її поняття як: чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості, за товари, роботи, послуги з врахуванням резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Факторинг - передача права стягнення дебіторської заборгованості іншій особі (факторові) на узгоджених умовах.

В народному господарстві країни існує таке поняття, як справедлива вартість дебіторської заборгованості - сума, за якою може бути здійснено обмін дебіторської заборгованості на інший актив у операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Дебіторська заборгованості визначається, відповідно як актив у балансі за умови, її оцінка має бути достовірно визначена та існує ймовірність погашення протягом визначеного терміну у майбутньому. У балансі заборгованості визначаються за чистою вартістю

Своєчасне стягнення дебіторської заборгованості благотворно впливає на фінансовий стан підприємства, організації чи установи. До невиправданої дебіторської заборгованості відноситься в першу чергу прострочена дебіторська заборгованість по взаємним зобов'язанням. Поява такої заборгованості свідчить про поганий фінансовий стан підприємства, що пов'язано: з нестачею власних обігових коштів або помилкове їх використання;

заборгованості покупців і замовників за товари та послуги, не сплачені в строк.

Дебіторська заборгованість може виникати в результаті здійснення розрахунків, що по своїй економічній суті ділиться на:

розрахунки по товарним операціях;

розрахунки по фінансовим операціям;

розрахунки з працюючими.

Вона також може виникати при розрахунках з постачальниками і підрядчиками, по авансах, з покупцями і замовниками, по претензіях, по оплаті праці, з підзвітними особами, по відшкодуванню матеріальних збитків, з робітниками і службовцями по інших операціях.

В сучасних умовах господарювання дебіторську заборгованість на підприємствах класифікують за видами:

дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги не сплачені в строк;

дебіторська заборгованість по векселях отриманих;

дебіторська заборгованість по векселях отриманих;

дебіторська заборгованість по розрахунках з персоналом;

інші види дебіторської заборгованості.

З усіх вище названих видів заборгованості найбільший обсяг припадає на заборгованість за відвантажену продукцію та надані послуги. З загальної суми дебіторської заборгованості на розрахунки з покупцями припадає біля 80-90%. Тому, управління дебіторською заборгованістю на будь-якому підприємстві пов'язано, в першу чергу, з оптимізацією розміру та забезпеченням індексації заборгованості покупців по розрахунках за реалізовану продукцію. Для більш ефективного управління дебіторською заборгованістю на підприємстві повинна розроблятися і впроваджуватися особлива фінансова політика управління або кредитна політика по відношенню до покупців.

Формування політики управління дебіторською заборгованістю підприємства або його кредитної політики по відношенню до покупців продукції здійснюється по наступним основним етапам

аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому звітному періоді;

формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції;

визначення можливої суми фінансових коштів, інвестуємих у дебіторську заборгованість по товарному (комерційному) та споживчому кредиту;

формування системи кредитних умов;

формування стандартів оцінки покупців та диференціація умов надання кредиту

формування процедури інкасації дебіторської заборгованості забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

побудова ефективних систем контролю за рухом та своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

В складних економічних умовах господарювання МП “ЕЛТА” поступово практикує часткову або повну оплату своїх товарів або послуг з метою оптимізації дебіторської заборгованості, в залежності від клієнтів. Особливо це стосується бюджетних установ, які замовляють у підприємства продукцію. Такий хід справ дуже актуальний для малого підприємства, в складних економічних умовах.

Після розгляду загальної характеристики дебіторської заборгованості доцільно розглянути питання аналізу: складу та динаміки дебіторської заборгованості, заборгованості по розрахунках за товари роботи і послуги, інвентаризації дебіторської заборгованості та узагальнити результати аналізу дебіторської заборгованості і дати можливі шляхи прискорення погашення дебіторської заборгованості.

В роботі також буде показана діюча система аналізу дебіторської заборгованості на базовому підприємстві.



2. Організація обліку довгострокових зобов'язань

2.1 Економічний зміст довгострокових зобов'язань та завдання їх обліку

Зобов'язання визначаються довгостроковими при дотриманні наступних умов:

1)вони не підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу;

2) вони не виникають в ході операційного циклу. П(С)БО 11 передбачено два особливих випадки визнання зобов'язання довгостроковим. Перший з них стосується довгострокового зобов'язання за кредитною угодою (якщо договір передбачає погашення зобов'язання за вимогою кредитора у випадку порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим становищем позичальника), умови якого порушені. Воно вважається довгостроковим при виконанні наступних умов:

а) позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не
вимагати погашення зобов'язань внаслідок порушення;

б) не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди
протягом 12 місяців з дати балансу.

Однією з умов укладання кредитної угоди є аналіз банківською установою фінансового стану підприємства. Так як мова йде про довгострокове зобов'язання, протягом цього періоду фінансовий стан підприємства може змінюватися не в кращий бік. Тому з метою контролю кредитна угода передбачає періодичне надання позичальником фінансової звітності.

Якщо з будь-яких причин умови кредитної угоди були порушені, банківська установа може вимагати погашення використаних коштів або дати згоду на подальше кредитування позичальника, що є однією з умов віднесення зобов'язань до довгострокових.

Другий випадок стосується зобов'язань, на які нараховується відсотки та яке підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, їх слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж 12 місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Оцінюються такі зобов'язання за теперішньою вартістю.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання. Зокрема, за теперішньою вартістю обліковуються лише ті довгострокові зобов'язання, по яких нараховуються відсотки, а саме: довгострокові кредити, облігаційні позики, довгострокові відсоткові векселі, платежі по довгостроковій оренді, позики небанківських фінансово-кредитних установ. Це необхідно для того, щоб потенційний інвестор міг реально оцінити фінансовий стан підприємства.

Вимога відображення довгострокових зобов'язань за теперішньою вартістю пов'язана зі зміною вартості грошей в часі, тобто певна сума грошових коштів зараз дорожча, ніж ця ж сума через деякий час під впливом наступних причин та факторів:

інфляційні процеси;

можливість отримання економічної вигоди від використання
грошових коштів (фінансові вклади);

ризики неповернення інвестованих грошових коштів тощо.

На практиці застосовуються різні методи визначення дисконтної суми майбутніх платежів:

1) за допомогою спеціально розроблених таблиць, за даними яких можна
визначити невідому суму, не застосовуючи складних математичних дій;

2) користуючись спеціальними формулами.

Ці методи залежать від умов погашення зобов'язань, що обумовлюються в кредитних угодах.

До довгострокових зобов'язань відносяться довгострокові кредити, векселі, облігації, платежі по довгостроковій оренді, відстрочені податкові зобов'язання тощо.

Довгостроковий кредит - кредит, що видається банком на строк, що перевищує один рік.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і постачальником в письмовій формі.

В кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати в розпорядження позичальника на визначений період деяку суму грошей, а позичальник, у свою чергу, бере на себе зобов'язання:

використовувати позичені кошти на умовах і в цілях, визначених договором;

платити всі збори у зв'язку з виданим кредитом;

повернути основну суму боргу і відсотки в узгоджений період часу.
Вексель - письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, яке

засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

До довгострокових належать ті векселі, строк погашення яких більше одного року.

Векселі поділяють на прості та переказні.

Простий вексель (соло) - письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити векселедержателю (кредитору) зазначену суму у визначений строк і в обумовленому місці.

Переказний вексель (тратта) - письмовий документ, який містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей одержувачу у визначений строк у визначеному місці.

Облігація - борговий цінний папір, що засвідчує відносини позики.

Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Слід відмітити, що згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій. Крім того, не допускається випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітентів, а також для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю.

За залучення позикових коштів шляхом продажу облігацій (як і за залучення позикових коштів іншим шляхом) підприємство-емітент зобов'язане виплачувати певну винагороду. Вона може встановлюватись у вигляді фіксованого відсотку, що вигідно за наявності інфляційних процесів, або із застосуванням змінних відсоткових ставок (із врахуванням індексу інфляції та інших факторів).

Облігації можуть продаватись:

- за номіналом (у випадку рівності оголошеної та ринкової ставок облігації);

- з премією - сума, на яку ринкова ціна облігації перевищує її
номінальну вартість.

Премія, отримана при реалізації облігацій, підлягає амортизації, тобто рівномірно розподіляється по періодах платежів Аналогічні дії відбуваються при списанні суми дисконту;

- з дисконтом, якщо оголошена ставка більша за ринкову (сума на яку
номінальна вартість облігації перевищує ринкову).

Існує два методи такого розподілу: прямолінійний та відсотковий. Прямолінійний метод - це списання суми премії (дисконту) однаковими частками в кожному із звітних періодів.

Відсотковий метод - це списання суми премії (дисконту) шляхом розрахунку суми, що списується, на кінець кожного періоду.

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з наступною їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строк повної амортизації таких основних засобів, з обов'язковою наступною передачею права власності на такі основні засоби орендарю.

Відстрочені податкові зобов'язання - тимчасова різниця у сумі податку на прибуток, яка виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними бухгалтерського обліку і прибутку, що підлягає оподаткуванню. Тобто вони виникають, якщо сума податку на прибуток, визначеного за даними фінансового обліку, більша за суму податку на прибуток, визначеного відповідно до податкового законодавства, і ця різниця збільшує суми, які підлягають оподаткуванню в майбутніх періодах.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про відстрочені податкові зобов'язання і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

2.2 Облік довгострокових позик

Рахунок 50 "Довгострокові позики" призначений для обліку розрахунків за довгостроковими позиками банків та позиковими коштами, залученими від інших осіб, які не є поточним зобов'язанням, в національній та іноземній валюті, в тому числі відстрочені. Суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених) позик до складу довгострокових відображається по кредиту, а погашення заборгованості за позиками та переведення до складу поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями - по дебету цього рахунку.

Аналітичний облік довгострокових позик ведеться за позикодавцями в розрізі кожної позики окремо та за строками погашення позик.

2.3 Облік довгострокових векселів виданих

Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" призначений для обліку розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за одержані матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов'язанням, в національній та іноземній валюті.

Видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи та за іншими операціями відображається по кредиту, а погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем - по дебету цього рахунку.

Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться за кожним виданим векселем.

2.4 Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому термін, з виплатою фіксованого відсотку, якщо інше не передбачено умовами випуску. Облігації можуть продаватись:

за номіналом (у випадку рівності оголошеної та ринкової ставок облігації);

з премією (якщо оголошена ставка нижче ринкової);

з дисконтом (якщо оголошена ставка більша за ринкову).

Премія по випущених облігаціях - сума, на яку ринкова ціна облігації перевищує її номінальну вартість. Премія, отримана при реалізації облігацій, підлягає амортизації. Амортизація премії - рівномірний розподіл суми премії по періодах платежів

Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" призначений для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше 12 місяців з дати балансу.

Облік боргових зобов'язань за номінальною вартістю облігацій, нарахування сум премій за випущеними облігаціями, списання нарахованих сум дисконту відображається по кредиту, а погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій, погашення заборгованості з нарахованих премій, облік сум дисконту за випущеними облігаціями, - по дебету цього рахунку.

Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться за видами та термінами погашення облігацій.

2.5 Облік довгострокових зобов'язань з оренди

Рахунок 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди" призначений для узагальнення інформації про стан розрахунків з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди, як фінансової, так і оренди цілісних майнових комплексів. Нарахування заборгованості перед орендодавцем за одержані об'єкти довгострокової оренди відображаються по кредиту, а її погашення, переведення до складу короткострокових зобов'язань, списання тощо - по дебету цього рахунку.

Аналітичний облік по цьому рахунку ведеться за кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів.

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет Кредит
1	Отримано ОЗ на умовах фін. оренди	10 „Основні засоби”	531 "Зобов'язання з фін. оренди"
2	Нараховано заборгованість перед орендодавцем за цілісний майновий комплекс, отриманий оорендой	15 „Капітальні інвестиції”	532 "Зобов'язання з оренди ціліс- них майнових комплексів"
3	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ, нарах. на вартість об'єкта, переданого у фін. оренду	641 „Розрахунки за податками”	531 "Зобов'язання з фін. оренди"
4	Погашено забаргованість з фін. оренди	53 "Довгостр. зобов'язання з оренди"	30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”
5	Відображено частину поточної заборгованості з оренди	53 "Довгостр. зобов'язання з оренди"	61 „Поточна заборгованість за довго-строковими зобов'язаннями"
6	Нараховано відсотки за користування об'єктом фін. оренди	952 „Інші фін. витрати"	684 "Розрахунки за нарахованими відсотками”



3. Напрями удосконалення довгострокових зобов'язань

На підприємстві застосовується меморіально-ордерна форма обліку. Вона не вирішує ряд найважливіших проблем бухгалтерської техніки - відставання аналітичного обліку від синтетичного, забезпечення безпосереднього складання відомостей за даними облікових регістрів, скорочення кількості робочих прийомів.

Пропонуємо застосувати журнально-ордерну форму обліку. Вона є найбільш прогресивною серед інших форм обліку. Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні відомості, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологічному порядку по кореспондуючих рахунках. Кількість таблиць у журналах-ордерах залежить від складності організації бухгалтерського обліку того чи іншого об'єкта від ступеню деталізації обліку, можливості ведення аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі.

Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти в кореспонденції з дебетовими. Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою, тобто кредитові обороти по кожному балансовому рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебітові обороти по цьому рахунку знаходять відображення в різних журналах-ордерах.

Журнали-ордери можна побудувати і за дебетовою ознакою Проте кредитова ознака має перевагу над дебетовою, тому що в більшій мірі, ніж дебетова відповідає характеру операцій, що відбуваються в господарстві. Отже, кредитові переваги при побудові журналів-ордерів не штучно нав'язані зовні, а випливають з природи і суті самих господарських операцій. Поєднання хронологічного запису ("журнали") із зазначеннями, на які рахунки зараховують суму операцій ("ордер") послужило підставою для назв основних реєстрів журналами-ордерами.

Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на принципах систематизації і накопичення в хронологічному порядку даних первинних документів, що відображають господарські операції в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку.

Записи в облікових реєстрах проводять в міру надходження документів або підсумками за місяць залежно від характеру і змісту операції. На документах, дані

яких включено до журналів-ордерів, відомостей, реєстрів й аркушш-розшифровувань, вказують номери відповідних реєстрів і порядкові номери записів в них. По документах, які відображені в реєстрах загальним підсумком, номер реєстру і номер запису вказують на окремому аркуші , який прикріплюється до зброшурованих документів.

Підсумкові дані в журналах-ордерах на кожному синтетичному рахунки в обо'язковому порядку необхідно звіряти з даними інших облікових реєстрів, в яких відображені записи по відповідних кореспондуючих рахунках. В таких журналах-ордерах, де облікові записи не можуть бути проконтрольовані шляхом зіставлення їх з відповідними показниками інших реєстрів, підсумкові дані по документах використовуються для перевірки підсумків кореспондуючих рахунках.

Так використовуючи журнально-ордерну форму обліку інформація про довгострокові зобов'язання відображається в облікових регістрах та фінансовій звітності наступним чином:

рахунок 50 "Довгострокові позики" - журнал-ордер №4 с-г, форма звітності №1, коди рядків 440 ,450;

рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" - журнал-ордер №8 с-г, форма звітності №1, коди рядків 450;

рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" - журнал-ордер №8 с-г, форма звітності №1, коди рядків 450;

рахунок 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди" - журнал-ордер №8 с-г, форма звітності №1, коди рядків 470.

Висновки

Отже, довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Довгострокове зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Зобов'язання повинні бути погашені впродовж більше дванадцяти місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців.

Тому зобов'язання підприємства, яке виконує складні замовлення зі звичайним циклом завершення більш як дванадцять місяців, можуть бути класифіковані у вимірі операційного циклу. Так, якщо таке підприємство має зобов'язання з погашення кредиту через 14 місяців, воно може не відносити цю заборгованість до довгострокових, якщо його звичайний операційний цикл становить 15 місяців.

Зобов'язання, на яке нараховують відсотки та яке підлягає погашенню впродовж дванадцяти місяців з дати балансу, треба розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більш як 12 місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.



Список використаної літератури

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” Постанова Верховної Ради України від 16.07.99р. №996-ХІУ // Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 40. - с. 365

2. Закон України “Про підприємства в України” Постанова Верховної Ради України від 27.03.91р №887-ХН // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 24. - с. 272.

3. Указ Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обміну готівки №436/95 від 12 червня 1995 року // Все про бухгалтерський облік. - 2004 - №23 - С. 48

4. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджено постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 // Все про бухгалтерський облік. - 2004 - №37. - С. 41-61.

5. Інструкція "Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій", затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р.№ 291 // Національні стандарти в бухгалтерському обліку: питання використання. Навч. пос./ за ред.. Михайлова М.Г. - К.:СОД. Вид-во “Козацький вал”, 2001.- C.126-129.

6. Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003р. № 492 // Все про бухгалтерський облік. - 2004. - № 37. - С.2-38.

7. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 р. №72 // Все про бухгалтерський облік. - 2004. - №23. - С.36-47.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р №87 //Національні стандарти в бухгалтерському обліку. К: Вища освіта. -- 2001. -- с. 231

9. Міністерство аграрної політики України. Рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордарною формою.- Київ, 2001. - 43с.

10. 3авгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализаи аудита. К:”А.С.К.”, 1998. - 571с.

11. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. Ж:ПП “Рута”, 2001. - 574 с.

12. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Ж:ПП “Рута”, 2001. - 671 с.

13. Гранова Р. Грошові кошти. Розрахунки: Бухгалтерський облік. К., 2002р. - 207с .

14. Карпенко О. Розрахунки платіжними дорученнями // Бухгалтерський облік в сільськогосподарських підприємствах . - 2002. - №22. - С.18-25.

15. Лазенко І. Згурський О. Безготівкові розрахунки. //Дебет-Кредит. - 2001. - №50. - С. 99-108

16. Мальшакова С. Використання коштів з окремих рахунків // Агро баланс. - 2002. - №10. - С.16-18.

17. Муравський О. Акредитив як одна з форм організації безготівкових розрахунків // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2001. - №12. - С.20-22.

18. Попова О. Облік надходження та витрат грошових коштів спеціальних рахунків сільськогосподарських товаровиробників // вісник податкової служби України. - 2002. - №4. - С.37-42.

19. Сук Л. Використання облікових регістрів для складання звітності // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2002. - №17. - С.2-14.

20. Сук Л. Облік операцій на рахунках в банках // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2001. - №14. - С.2-16.

21. Сук П. Як зберігати гроші в банку // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2002. - №16. - С.25-29.

Размещено на Allbest.ru