Ревізія використання основних засобів та розрахунків по соціальному страхуванню

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Ревізія використання основних засобів

1.1 Завдання і джерела ревізій основних засобів

1.2 Ревізія правильності нарахування амортизації зносу основних засобів

1.3 Ревізія ремонту основних засобів

2. Ревізія розрахунків по соціальному страхуванню

2.1. Ревізія збору до Фонду страхування на випадок безробіття

2.2. Ревізія збору до Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

1. Ревізія використання основних засобів

1.1 Завдання і джерела ревізій основних засобів

Основні зароби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у виробництві або постачанні товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше від одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Збереження основних засобів, забезпечення їх нормального стану та раціональне використання є основним завданням колективу підприємства. Звідси у програмі проведення комплексної ревізії основною є перевірка операцій, пов'язаних із основними засобами. Важливими завданнями ревізії основних засобів є: 1. Перевірка дотримання умов, що забезпечують зберігання основних засобів та нематеріальних активів. 2. Перевірка законності та правильності операцій, пов'язаних із рухом основних засобів, нематеріальних активів та їх документальним оформленням. 3. Перевірка правильності віднесення активів до основних засобів. 4. Перевірка правильності і своєчасності нарахування та включення у витрати виробництва амортизаційних витрат. 5. Перевірка правильності проведення переоцінки основних засобів. 6. Перевірка правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з рухом основних засобів. 7. Перевірка своєчасності освоєння виробничих потужностей, виконання показників ефективності використання обладнання. 8. Виявлення невикористовуваного обладнання, обстеження його стану, умов збереження. 9. Перевірка операцій, пов'язаних з орендою основних засобів. У ході ревізії основних засобів перевіряють:

1. забезпечення контролю за наявністю і збереженням основних засобів (правильність віднесення об'єктів до основних засобів, правильність класифікації основних засобів, правильність оцінки і переоцінки основних засобів, питання організації аналітичного обліку і матеріальної відповідальності за основні засоби, інвентаризація основних засобів, відповідність даних звітності синтетичному і аналітичному обліку);

2. документальне оформлення і відображення в обліку операцій надходження і вибуття основних засобів (використання уніфікованих форм первинної облікової документації, відображення операцій надходження і вибуття основних засобів у реєстрах синтетичного обліку, питання оподатковування операцій при надходженні і вибутті основних засобів);

3. нарахування і відображення в обліку амортизації основних засобів (правильність встановлення терміну корисного використання, правомірність і обґрунтованість використовуваних методів нарахування амортизації, правомірність застосування прискореної амортизації, правильність розрахунків амортизаційних відрахувань, правильність відображення амортизаційних відрахувань в обліку);

4. відображення в обліку відновлення основних засобів -- ремонту, модернізації і реконструкції (документальне оформлення операцій, способи проведення ремонту, правомірність віднесення витрат з ремонту на собівартість, відображення операцій з реконструкції і модернізації в обліку). Інформаційна база, використовувана під час перевірки основних засобів, містить:1) основні нормативні документи, що регулюють питання організації бухгалтерського обліку й оподатковування основних засобів;2) наказ про облікову політику організації;3) первинні документи, які відображають операції по основних засобах:- Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) (№ОЗ-1).- Акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. ОЗ-2).- Акт на списання основних засобів (№ ОЗ-З).- Акт на списання автотранспортних засобів (№ ОЗ-4).- Акт на установку, пуск, демонтаж будівельних механізмів (№ ОЗ-5).- Інвентарну картку обліку основних засобів (№ ОЗ-6).- Опис інвентарних карток з обліку основних засобів (№ ОЗ-7).- Картку обліку руху основних засобів (№ ОЗ-8).- Інвентарний список основних засобів (№ ОЗ-9).- Розрахунок зносу основних засобів (№ ОЗ-14).- Протоколи інвентаризаційних комісій.- Інвентаризаційні описи та порівняльні відомості з інвентаризації.4) реєстри синтетичного й аналітичного обліку руху основних засобів, використовувані в організації:- Облікові реєстри по рахунках 10, 11, 12, 13, 40, 41, 42, 46.- Головну книгу.5) бухгалтерську звітність:- Баланс (Форма № 1).- Звіт про власний капітал (Форма № 4)

1.2 Ревізія правильності нарахування амортизації зносу основних засобів

На етапі проведення ревізії правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів здійснюється:- перевірка дотримання положень облікової політики підприємства щодо амортизації основних засобів;- перевірка правильності віднесення об'єктів амортизаційних відрахувань до тієї чи іншої групи основних засобів;- перевірка розрахунків сум щомісячних амортизаційних відрахувань;- перевірка своєчасності і правильності їхнього відображення в обліку. Необхідно одержати перелік об'єктів основних засобів, по яких застосовуються особливі умови нарахування амортизації чи її припинення, зокрема:- на які амортизація не нараховується;- які знаходяться на консервації;- по яких нарахування амортизації припинене;- по яких застосовується прискорена амортизація;- невиробничого призначення;- використовуваних організацією за договором оренди;- переданих організацією в оренду. Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації, ревізор має вияснити, якими методами користується бухгалтер при нарахуванні амортизації (чи із застосуванням П(С)БО 7, чи згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Застосування того чи іншого методу нарахування амортизації по групі однорідних об'єктів основних засобів повинне забезпечуватися протягом усього терміну корисного використання. Ревізор повинен пам'ятати, що згідно з П(С)БО 7 є п'ять методів нарахування амортизації основних засобів: 1. Прямолінійний методРічна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Річна сума амортизації визначається за формулою:

АВ = (Пв-Лв)

ТНорма амортизації:На = 100% Т 2. Метод зменшення залишкової вартостіРічна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість - це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість. Річна сума амортизації визначається за формулою:

АВ = Зв-На.

Залишкова вартість об'єкта: Зв = Пв-?З Норму амортизації обчислюють так: 3. Метод прискореного зменшення залишкової вартостіРічна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється:

АВ = Зв*НаНа=(100%/Т)*2

Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості. 4. Кумулятивний методРічна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ= (Пв-Лв)-К;К=Тк/?Т

5. Виробничий методМісячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

АВм=Ом-Ва;

Ва=(Пв-Лв)/О *100%

де АВ -- річна сума амортизаційних відрахувань;Пв -- початкова вартість;Лв -- ліквідаційна вартість;Т -- термін корисного використання об'єкта;На -- норма амортизаційних відрахувань.З в -- залишкова вартість;?З -- сума нарахованого зносу у попередніх періодах;На -- норма амортизації;Т -- термін корисного використання об'єкта основних засобів;К -- кумулятивний коефіцієнт;Тк -- кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об'єкта;?,Т -- сума числа років корисного використання об'єкта основних засобів;АВ -- місячна сума амортизаційних відрахувань;Ом -- місячний обсяг продукції (робіт, послуг);Ва -- виробнича ставка амортизаціїО -- загальний обсяг продукції (робіт, послуг); Крім вищенаведених методів, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Амортизація інших необоротних активів нараховується аналогічно до амортизації основних засобів. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими двома методами:- в першому місяці використання об'єкта 50 % його вартості амортизується, а решта 50% вартості амортизується у місяці вилучення з активів;- в першому місяці використання об'єкта амортизується 100 % його вартості. Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу. Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей оподаткування, ревізор має знати, що амортизації підлягають: 1) витрати, пов'язані із придбанням основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання (включаючи витрати на придбання племінної худоби). 2) сума основних фондів, самостійно виготовлених для власних виробничих потреб, яка включає витрати на виплату зарплати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів; 3) сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, які перевищують п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року; 4) суми, витрачені на придбання, ремонт, модернізацію легкового транспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з наданням легкового транспорту в оренду (прокат) громадянам, організаціям. Не підлягають амортизації і повинні відноситись до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби, вирощування багаторічних насаджень, придбання основних фондів, нематеріальних фондів з метою подальшої реалізації іншим платникам або їх використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам, утримання основних засобів, що знаходяться на консервації. Не підлягають амортизації і проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати бюджетів: 1) на будівництво та утримання споруд благоустрою, житлових будинків, бібліотечних і архівних фондів; 2) витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування, утримання бібліотечних фондів; 3) витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються для інших цілей. Важливим етапом ревізії є перевірка дотримання встановлених норм амортизаційних відрахувань по групах основних фондів:* групи 1-5%,* групи 2 - 25%,* групи 3-15% річних. Оскільки платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації тільки до групи 3, то ревізор повинен перевірити правильність її застосування: 1 рік - 15%; 2 - 30%; 3-20%, 4-15%, 5 - 10 %, 6 - 5 %, 7 - 5 %.Нарахування прискореної амортизації підприємством не проводиться, якщо воно випускає продукцію (роботи, послуги), ціни на яку встановлюються державою. Нарахування амортизації по об'єктах основних засобів групи 1 проводиться до досягнення балансової вартості такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатом відповідного податкового періоду, а вартість об'єкта прирівнюється до 0. По групах 2 і 3 нарахування амортизації проводиться до досягнення балансовою вартістю основних засобів цих груп нульового значення. Якщо підприємство застосовує щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів, то коефіцієнт індексації визначається за формулою КС = [і(а- 1)-110]/100, де i(a-1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо підприємство застосовує коефіцієнт індексації, то воно зобов'язане визнати капітальний дохід в сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта, і балансовою вартістю такої групи основних фондів до проведення такої індексації. Цей капітальний дохід належить до складу валових доходів підприємства кожного звітного кварталу (протягом року) в сумі, яка дорівнює відповідному проценту річної норми амортизаційної групи основних фондів від суми капітальних доходів. Також необхідно перевірити правильність термінів початку і закінчення нарахування амортизації, регулярність нарахування амортизації. Вибірково перевіряють арифметичні розрахунки амортизаційних відрахувань. Одним з важливих питань ревізії амортизаційних відрахувань є перевірка правомірності віднесення амортизаційних відрахувань на собівартість продукції (робіт, послуг). Ревізор повинен визначити, до якої групи основних засобів відносяться об'єкти (виробничі чи невиробничі), використовуються основні засоби при виробництві продукції (робіт, послуг) чи здані в оренду. Амортизаційні відрахування по основних засобах невиробничої сфери відносяться за рахунок власних джерел засобів, а по об'єктах, зданих в оренду, -- на рахунок фінансових результатів.

1.3 Ревізія ремонту основних засобів

Відновлення основних засобів здійснюється за допомогою ремонту (поточного, середнього, капітального), модернізації чи реконструкції. Здійснюючи перевірку операцій по ремонту основних засобів, ревізор повинен особливу увагу приділити правильності документального оформлення цих операцій. Згідно з П(С)БО 7 у процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання відповідних об'єктів основних засобів. На суму витрат, пов'язаних з покращанням основних засобів, збільшується їхня первісна (переоцінена) вартість. Крім витрат на покращання, підприємства несуть витрати на ремонт основних засобів. Ці витрати не призводять до збільшення первісно очікуваних економічних вигод, тому їх відносять не на збільшення первісної вартості основного засобу, а до витрат поточного періоду. Ревізору необхідно знати, що підприємство для цілей оподаткування, має право протягом звітного року відносити на валові витрати будь-які витрати, пов'язані з покращанням групи 1, 2 і 3 основних фондів у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Якщо витрати перевищують зазначену суму, то їх відносять на збільшення балансової вартості окремих об'єктів групи 1 або балансової вартості груп 2, 3 і підлягають амортизації за нормами. Ревізія операцій з поточного ремонту основних засобів починається з вивчення: 1) змісту плану поточного ремонту як всього підприємства, так і його структурних підрозділів; 2) обґрунтування нормативу затрат на проведення ремонту; 3) аналізу його виконання в ревізованому періоді. Виявивши невиконання плану за обсягом, перевитрату коштів, ревізор з'ясовує причини, винуватців та наслідки. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що зустрічається економія у витратах на поточний ремонт. Причини такої економії слід детально вивчити, тому що вона може виникнути через неповне виконання обсягу робіт з поточного ремонту основних засобів. За даними первинних документів і записів в облікових реєстрах ревізор встановлює: 1) правильність списання матеріальних цінностей на ремонт; 2) випадки виписування фіктивних документів на підставних осіб, які не брали участі у ремонті; 3) правильність застосування розцінок при оплаті праці; Ревізію операцій на капітальний ремонт основних засобів необхідно починати із перевірки правильності складання плану капітального ремонту і аналізу його виконання за видами основних засобів і окремих об'єктів, за обсягом і собівартістю. У план капремонту включають ті об'єкти основних засобів, що відповідають вимогам капітального ремонту. По всіх таких об'єктах капітального ремонту повинна бути кошторисно-технічна документація. При підрядному способі проведення капітального ремонту на підставі договорів підряду і доданих до них умов ревізор встановлює об'єкти, термін проведення та вартість ремонту за договором. Якщо виявлено випадки передачі в ремонт незапланованих об'єктів основних засобів або завищення вартості ремонту окремих об'єктів, ревізор повинен одержати пояснення від відповідальних посадових осіб та встановити причини порушень та винуватців. Дещо складнішим процесом є ревізія витрат на виконання капремонту, здійсненого господарським способом. При цьому перевіряється правильність формування статей витрат на виконання капітального ремонту на підставі даних первинних документів і звітів, а також правильність розподілу непрямих витрат. Перевіряючи витрати, потрібно вияснити, чи отримано при розбиранні відремонтованих об'єктів придатні для подальшого використання матеріальні цінності та перевірити їх оприбуткування. При ревізії затрат на капітальний ремонт нерідко викриваються необгрунтовані завищення обсягів і вартості ремонтних робіт. Ці факти визначаються шляхом встановлення реальних обсягів виконаних ремонтних робіт методом контрольного обмірювання, експертизи. Після цього зіставляють отримані дані із звітними даним по актах приймання ремонтних робіт. У випадку виявлення відхилень по кожному такому факту беруться письмові пояснення відповідальних осіб. Важливе місце у ревізії займає перевірка якості капітального ремонту основних засобів, яка характеризується безвідмовністю в роботі відремонтованих об'єктів, скороченням простоїв, викликаних несправністю, зменшенням затрат на поточний ремонт, дотриманням строків міжремонтних періодів.

2. Ревізія збору до Фонду страхування по тимчасовій непрацездатності та порядку нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності

Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІП, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни. Відповідно до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-ІН установлені такі розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:

* для роботодавців -- 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі;

* для найманих працівників -- від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:- 0,25 % -- для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень ;- 0,5 % -- для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень.Перевіряючи допомогу з тимчасової непрацездатності, ревізор має знати, що вона надається з першого дня. втрати працездатності і до її відновлення або встановлення групи інвалідності. Підставою для нарахування допомоги у разі тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності, який видається лікувальним закладом. Перевіряючи цей документ за формою та змістом, ревізор повинен керуватися Порядком видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян який визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13.11.2001р. Згідно з цією Інструкцією, листок непрацездатності (довідка) видається і закривається в одному лікувально-профілактичному закладі, а при наявності показань може бути продовжений в іншому. Його видає лікуючий лікар переважно за місцем проживання чи роботи. У листку зазначається вид непрацездатності та час звільнення з роботи. На зворотному боці листка непрацездатності відділом кадрів або керівником підприємства вказується безперервний стаж роботи на підприємстві. Для того щоб перевірити правдивість вказаних даних, рекомендується їх зіставити із записами в трудовій книжці. Довідка про заробітну плату заповнюється бухгалтерією підприємства. При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від важкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до ЗО днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення. Листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю і пологами видається за місцем спостереження за вагітною з 30 тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 - після, а у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів -- 70 календарних днів після пологів). Відповідно до статті 2 Закону України від 11.01.2001 р. № 2213-ІП «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам:

* власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем роботи за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

* Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. В бухгалтерському обліку наведені випадки відображаються такими проведеннями:Дт 23, 92,93 Кт 661 (за перші 5 днів)Дт 652 Кт 661 (починаючи з шостого дня) В ревізійній практиці зустрічаються випадки, коли і в перші п'ять днів лікарняні нараховуються на зменшення страхового зобов'язання. Це є грубим порушенням чинного законодавства. Особливу роль при перевірці допомоги з тимчасової непрацездатності ревізор має відвести перевірці правильності визначення її суми. При цьому він повинен знати, що порядок розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності регулюється Постановою КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 р. № 1266. Загальна сума допомоги визначається шляхом множення суми допомоги за один день на кількість робочих днів, що припадають на період непрацездатності. Сума допомоги за один день непрацездатності визначається як добуток середньоденного заробітку та відсотка, що визначається загальним трудовим стажем роботи. Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески: * на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді -- за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

* на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів, установлених законодавством) -- за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), та для добровільно застрахованих осіб за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Цей розрахунок можна показати у вигляді формули: Д= (З/N1 або N2)%Nде Зпл - сума заробітної плати за останні два місяці;N1 - кількість відпрацьованих робочих днів за розрахунковий період;N2 - кількість календарних днів;% - відсоток, який залежить від трудового стажу;N - кількість днів тимчасової непрацездатності. Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата, становить, як правило, б календарних місяців. Проте бувають окремі винятки: 1. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві або установі менше ніж 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. 2. Якщо працівник не відпрацював жодного робочого дня, розрахунок проводиться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.Наприклад: найманий працівник у перший день роботи отримав травму на підприємстві, на якому встановлено чотириденний робочий тиждень, або 32 години. Нормальна тривалість робочого часу за професією працівника становить 40 годин на тиждень при п'ятиденному робочому тижні. Тобто робочий тиждень становить 80 відсотків нормальної тривалості робочого часу (32 год. : 40 год. х 100 відсотків).

Працівник ревізійного органу має знати, що відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян та з яких сплачуються страхові внески до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування в межах максимальної величини. Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України № 20-443 від 08.07.2002, до цих виплат включається винагорода за підсумками роботи за рік, усі види премій, соціально-трудові пільги, які встановлені колективним договором, незалежно від кількості відпрацьованих в розрахунковому періоді днів. Якщо працівникові виплачено премію або матеріальну допомогу (що оподатковується) в місяці розрахункового періоду, коли він не працював, ці виплати враховуються в місяці їх нарахування в тій сумі, з якої сплачено страхові внески. Згідно з листом праці та соціальної політики України № 20-443 від 08.07.2002, суми оплати праці у випадках збереження середньої заробітноїплати (в період простою, виконання державних і громадських обов'язків, оплата відпусток), з яких сплачено страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за періоди, коли застрахована особа не працювала, не включаються до розрахунку страхових виплат. Ревізор має знати, що розмір допомоги залежить від загального трудового стажу працівника і надається у таких розмірах: а) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства: працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та іншим; особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; б) 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, -- працівникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років; в) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, -- працівникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років. Тривалість загального трудового стажу визначається згідно із записами у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки до уваги беруться довідки, військовий квиток, витяги з наказів та інші документи, що містять дані про місце і час роботи. До загального трудового стажу зараховується стаж роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах в установах, організаціях незалежно від форм власності та виду діяльності, протягом якого працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню. Допомога по тимчасовій непрацездатності та податок на прибуток підприємств. Проблему визначення джерела здійснення витрат на оплату п'яти днів тимчасової непрацездатності роз'яснює Міністерство фінансів України своїм листом № 051-205/506 від 24.04.2001. В цьому листі наводиться стаття 5 (підпункт 5.2.1) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в якій вказується, що до складу валових витрат підприємств, установ, організацій включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Витрати платника податку, пов'язані з оплатою праці найманих працівників, у тому числі виплата середньомісячної заробітної плати при тимчасовій непрацездатності таких працівників внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, є неподільними умовами єдиного процесу утримання найманої робочої сили для здійснення господарської діяльності. Враховуючи, що такі витрати передбачені законом, а також керуючись нормою Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ПІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (абзац «а» пункту 4.4.2) про те, що податкові роз'яснення випливають з економічного змісту податку чи збору (обов'язкового платежу), Міністерство фінансів України вважає, що виплата підприємствами, установами, організаціями протягом 5 днів тимчасової непрацездатності середньомісячного заробітку працівникам, які перебувають у трудових відносинах з платником податків, має природу витрат, пов'язаних з виробництвом, і має враховуватися платником податку в складі його валових витрат.

2.1 Ревізія збору до Фонду страхування на випадок безробіття

Основною законодавчо-нормативною базою, якою керується контролер, перевіряючи страхування від нещасного випадку, є: 1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІП 2. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-ХІІ. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю. Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

* працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;

* іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні. Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Від сплати страхових внесків звільняються:

* застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

* застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю. Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік: * для роботодавців -- 2,1 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком;- для найманих працівників -- 0,5 % суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком. Роботодавець зобов'язаний:

1) зареєструватися у виконавчій дирекції Фонду за місцем свого знаходження як платник страхових внесків у 10-денний строк з дня отримання ним свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або з дня укладення трудового договору з найманим працівником;

2) своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески;

3) надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про:- прийняття на роботу працівників;- заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо;- сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами;- ліквідацію чи реорганізацію підприємства, установи, організації, зміну юридичної адреси. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду.

У разі їх недостовірності роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. За порушення строку реєстрації як платника страхових внесків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який пройшов з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується. Посадові особи, винні в порушенні строку реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасній та неповній їх сплаті, несуть адміністративну відповідальність згідно із законом. Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях; містах Києві і Севастополі та їх заступники.

2.2 Ревізія збору до Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ревізія основний засіб соціальний страхування

Основною законодавчо-нормативною базою, якою керується контролер, перевіряючи страхування від нещасного випадку, є: 1. Законодавство про охорону праці; 2. Закон України від 23.09.99 р. № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; 3. Закон України від 22.02.2001 р. № 2272-111 «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Платниками страхових внесків є тільки роботодавці, до яких належать: * власник підприємства або уповноважений ним орган; * фізична особа, яка використовує найману працю; * власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Об'єкт для розрахунку страхових внесків роботодавців -- фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначено відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Розміри страхових внесків встановлені Законом про тарифи залежно від класу професійного ризику виробництва. Чим вищий цей ризик, тим більший розмір страхового внеску. Усі галузі економіки (види робіт) розділено на 20 класів. Для кожного з них передбачено відповідний страховий тариф (від 0,84% до 13,8%). Відсоток відрахувань визначається фахівцями Фонду. Якщо за результатами перевірки на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу. Коли порушення здійснюються систематично і внаслідок того зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, страхувальника може бути віднесено до іншого, вищого класу професійного ризику виробництва. Роботодавець (як і у випадку настання тимчасової непрацездатності) зобов'язаний за рахунок своїх коштів оплачувати перші п'ять днів непрацездатності, що виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну або психічну травму. Наступні дні непрацездатності оплачуються за рахунок Фонду.

Література

1. Інструкція про порядок проведення ревізії і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні

2. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М. «Контроль і ревізія»

3. Бутинец Ф. Аудит и ревизия предпринимательской деятельности. /Ф. Бутинец. - Житомир: Рута, 2001. - 416с.

4. Сотникова Л. Внутренний контроль и аудит: Учебник /Л. Сотникова. - М.: Финстатинформ, 2001. - 237 (3) с.

5. Жига В.Г. Ревизия и аудит. / В.Г. Жига - К.: «А.С.К.», 2000. - 186 с.

Размещено на Allbest.ru