Зведений облік виробничих витрат у металургійній промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський національний економічний університет

Курсова робота

на тему: «Зведений облік виробничих витрат у металургійній промисловості»

Підготувала:

студентка групи ОП-42 Чайківська І.В.

Перевірила:

викладач Римар Г.А.

Тернопіль 2009

План

Вступ

1. Загальна характеристика виробничих витрат

2. Облік металургійного виробництва і характеристика об'єктів обліку витрат і об'єктів калькулювання собівартості продукції

3. Облік виробничих витрат за статтями калькуляції

4. Варіанти зведеного обліку виробничих витрат

Висновки

Використана література

Вступ

За сучасних умов різкого загострення конкуренції на світових ринках та вступу України до СОТ питання підвищення ефективності діяльності стає особливо актуальним для підприємств металургійної галузі.

Зараз чотири з шістнадцяти металургійних заводів України вже офіційно заявили про готовність зупинити виробництво.

Для країни, третю частину ВВП якої формували гірники та металурги, а 40% валюти надходили за продаж металу, це є майже убивчим ударом для економіки.

Звичайно, для такого стану є суттєві зовнішні обставини, пов'язані з загальним обвалом світового ринку металів. Для виправлення ситуації уряд обіцяє металургам пільгові ціни на газ, електроенергію, транспорт, формування пакету держзамовлень на метал, підтримує сприятливу для експортерів девальвацію національної валюти тощо.

Але, існують й об'єктивні внутрішні причини, пов'язані з недоліками організації управління витратами на металургійних підприємствах та її ключової частини - організації обліку витрат.

Проте питанням організації обліку витрат для цілей управління на металургійний підприємствах, які б враховували галузеві особливості, практично не приділяється уваги.

Предметом даної курсової роботи є: зведений облік виробничих витрат у промисловості.

Метою даної курсової роботи є: дослідження проблем організації обліку витрат на підприємствах металургійної галузі за матеріалами ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» та обґрунтування моделі удосконалення організації обліку витрат на металургійному підприємстві для підвищення ефективності управління.

Завданням даної курсової роботи є: розглянути основні підходи до організації обліку витрат у металургійній промисловості.

Належна організація обліку на підприємстві забезпечує необхідний зв'язок в системі управління ним. Проведені мною дослідження витрат підприємств металургійної галузі засвідчили, що на підприємствах частка собівартості у вартості реалізованої продукції, робіт та послуг є досить значною та протягом останніх п'яті років коливається від 84 до 95% залежно від підгалузі.

Отже, витрати є одним з вирішальних факторів впливу на фінансові результати суб'єктів господарювання, тому формування інформації щодо витрат займає центральне місце в системі підвищення ефективності діяльності як в цілому підприємства, так і кожного структурного підрозділу. Проте це важливе завдання, що постає перед керівництвом підприємств, не завжди досягається.

Як ілюстрацію причин такого стану розглядала більш докладно практику організації обліку витрат на підприємствах металургійної галузі на матеріалах ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь».

1. Загальна характеристика виробничих витрат

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Рисунок 1 - Класифікація витрат [2; c.-245]

Розрізняють такі види діяльності:

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичйна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо) [4; c.-128].

Витрати, які пов'язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше.

Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елеметі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 "Витрати", поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Виробництво продукції пов'язане з певними витратами, які мають назву “виробничі” (рис.2).

Рисунок 2 - Організація обліку виробничих витрат

Виробничі витрати - витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.

За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собіартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.

Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати [3. c.-98].

До прямих витрат належить:

· прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об'єкта витрат);

· прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути, безпосередньо віднесені до об'єкта витрат);

· інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередьо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).

Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображається в таких рахунках:

· на рахунку 23 “Виробництво”, де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);

· на рахунку 90 “Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітнього періоду сальдо з дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов'язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції. Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основне виробництво підрозділів промислового підприємства є цехи (допоміжні, обслуговуючі, побічні, експерементальні), або самостійні ділянки [19; c.-290].

2. Облік металургійного виробництва і характеристика об'єктів обліку витрат і об'єктів калькулювання собівартості продукції

собівартість виробничий витрати калькулювання

Організація обліку на ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» організовано відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ, затверджених національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Наказу № 291 Міністерства фінансів України від 31 листопада 1999 р. «Про затвердження Плану рахунків і бухгалтерського обліку і інструкції з його використання» та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій. Щорічним рішенням Наглядової Ради ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» затверджуються елементи облікової політики [16].

Найбільш важливими елементами облікової політики зазначеного підприємства. які стосуються обліку витрат, є наступні:

1. До складу основних засобів зачисляють матеріальні цінності, що використовують у господарській діяльності підприємства протягом року, який перевищує 365 календарних днів з дня введення до експлуатації таких матеріальних цінностей, вартістю за одиницю більше за 1000 грн., яка поступово зменшується у зв'язку із зношенням.

2. Нарахування амортизації головних засобів проводять згідно зі статтею Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97.

3. До складу «Нематеріальних активів» зараховують такі активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані й утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях. Облік нематеріальних активів ведуть за такими групами:

- права використання природних ресурсів;

- права користування майном;

- права на товарні знаки;

- права на об'єкти промислової власності;

- авторські та суміжні з ними права;

- інші нематеріальні активи.

4. Нарахування амортизації нематеріальних активів проводиться рівномірно протягом всього строку використання, строк корисного використання нематеріальних активів визначається при зарахуванні його на баланс службами, що придбали вказаний нематеріальний актив.

5. До складу малоцінних необоротних активів включають предмети, строк корисного використання яких не більше одного року и вартістю до 1000 грн. (інвентар, прилади, інструмент). Також до складу малоцінних необоротних активів включають спеціальні інструменти (в тому числі змінне обладнання) незалежно від вартості, строк використання яких перевищує один рік.

6. Нарахування зношення малоцінних необоротних активів для цілей бухгалтерського обліку проводиться в розмірі 50% первинної вартості об'єкта під час передавання до експлуатації та 50% під час вибуття з експлуатації.

7. Обліковою одиницею запасів вважають конкретний вид (найменування) запасів.

8. Покупні запаси (товари) зараховують на баланс за фактичною собівартістю їх виготовлення.

9. Первісною вартістю незавершеного виробництва і інших запасів, використо вуваних своїми силами, є собівартість їх виготовлення.

10. Під час відпуску запасів у виробництво, в продаж і при іншому вибутті їх оцінювання проводять за методом середньозваженої собівартості.

11. Собівартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, переданих до експлуатації, списують з балансу з організацією кількісного обліку таких предметів протягом строку їх фактичного використання.

13. Витрати відображають у балансі одночасно із зменшенням активів або з ростом зобов'язань, а в «Звіті про фінансові результати» відображають одночасно з доходами, для отримання яких вони були понесені.

14. Під час списання загальновиробничих витрат базою розподілу вважають запланований цехом обсяг випуску продукції (робіт, послуг).

15. Облік ведуть за єдиною журнально-ордерною формою обліку.

16. Первинний облік виробництва, стан технічних звітів про роботу агрегатів, рух незавершеного виробництва і напівфабрикатів, оформлення первинної документації проводять у бухгалтеріях цехів.

17. На підприємстві застосовують рахунки класу 9 «Витрати діяльності» Плану рахунків бухгалтерського обліку, розрахунки класу 8 «Витрати за елементами» не відкривають [9; c.-109].

На підставі типового плану рахунків з метою управління на підприємстві складають робочий план рахунків, який містить рахунки третього та четвертого порядку, наприклад:

- 200/08 - відхилення у вартості матеріалів (+ або -);

- 221/00 - МШП на складі до одного року експлуатації;

- 224/00 - змінне обладнання на складі до одного року експлуатації;

- 231/00 - основне виробництво;

- 232/00 - напівфабрикати власного виробництва;

- 631/04 - розрахунки з постачальниками і підрядниками по капремонту;

- 631/05 - розрахунки з постачальниками по електроенергії;

- 631/07 - розрахунки з постачальниками по природному газу;

- 132/06 - зношення тимчасових споруд;

- 977 - інші витрати тощо.

Типова кореспонденція рахунків, яку використовують на ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» дозволяє формувати досить докладну управлінську інформацію [4].

Аналізуючи наведені аналітичні рахунки можна відмітити деякі помилки, які хоча і не впливають суттєво на управлінські рішення, але відображають загальний стан організації обліку. Так рахунок 132/01 називають «Зношення МШП строком експлуатації більше одного року експлуатації», тобто замість малоцінних необоротних матеріальних активів, використовують назву «МШП строком експлуатації більше одного року експлуатації», що є невірним, оскільки МШП є засобами праці, що відносять до оборотних активів і використовують строком менше одного року; по-друге рахунок 132/02 має назву «Зношення змінного обладнання строком більше одного року експлуатації», що не може бути вірним, оскільки, відповідно до Наказу № 291 Міністерства фінансів України від 31 листопада 1999 р. «Про затвердження Плану рахунків і бухгалтерського обліку і інструкції з його використання» зношення такого обладнання повинно обліковувати на рахунку 131. Сумнівним виглядає і доцільність використання рахунку 977 для обліку витрат майбутніх періодів. Проте, всі подібні облікові неточності не викривлюють розрахункову фактичну собівартість, адже управлінський облік на підприємстві побудовано відповідно до внутрішніх нормативних документів з розрахунку планової та фактичної собівартості.

До позитивних рис організації обліку витрат на підприємстві слід віднести активну автоматизацію різних дільниць обліку. Автоматизацією охоплені дільниці обліку матеріалів, виробництва, реалізації, відвантаження товарної продукції, розрахунок заробітної платні, а також розрахунок собівартості продукції. Обробку первинних документів проводиться у відділі ОАСУП, а також на АРМ бухгалтерів головної бухгалтерії [8; c.180].

У рамках автоматизованого комплексу обліку витрат та розрахунку фактичної собівартості продукції і послуг вирішено наступні задачі:

- аналітичний і синтетичний облік витрат на виробництво за всіма основними та допоміжними цехами;

- розрахунок собівартості енергетичних видів продукції та оцінка послуг енергетичних цехів;

- аналітичний і синтетичний облік адміністративних витрат; аналітичний і синтетичний облік витрат на збут;

- розрахунок і облік втрат від браку; розрахунок місячних сортових калькуляцій за основними цехами;

- розрахунок річних завітних калькуляцій за всіма переділами металургійного виробництва.

Автоматизований аналіз собівартості для основних і допоміжних цехів проводять за загальноприйнятою методикою. У відокремлених структурних підрозділах ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» працюють локальні АСУ та система «1С-Бухгалтерія».

Щодо формування внутрішньої звітності стосовно собівартості продукції, то на зазначеному підприємстві складають звітні (або фактичні) калькуляції за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції за калькуляційними статтями витрат, передбачених планом, і відображають фактичну собівартість виробленої продукції чи наданих послуг.

Фактичні калькуляції відображають фактичний рівень собівартості за окремими видами витрат, вони є засобом контролю рівня собівартості продукції, дозволяють оцінити прогресивність прогнозних і діючих норм витрачання ресурсів підприємства, а також є важливим джерелом інформації для планування й економічного аналізу [14; c.-56].

Тотожність номенклатури статей витрат, а також калькуляційних груп сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів у планових і звітних калькуляціях, дозволяє забезпечити контроль над витратами.

Внутрішньої звітності витрат у цехах як такої не існує. Зворотній зв'язок забезпечують через передавання первісних даних, одержаних в цехах, до головної бухгалтерії де їх обраховують, складають оборотні відомості, а потім знову передають до цехів для внутрішнього користування.

Там чином, існуюча на підприємстві організація обліку витрат забезпечує керівництво досить розгалуженою та докладною інформацією. Разом з тим, за результатами вивчення організації обліку на ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» нами виявлені і певні недоліки, пов'язані з тим, що управлінський облік на зазначеному підприємстві ведуть за центрами відповідальності, тоді як на такому підприємстві доцільніше впроваджувати функціонально-структурну організацію. Обґрунтуємо це.

Зменшення обсягів реалізації зумовлюють зростання частки накладних витрат у загальному обсязі витрат виробництва ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» та суттєво впливають на збільшення собівартості продукції. Одночасно, за теперішніх умов господарювання, коли економія на заробітній платні та матеріальних ресурсах майже неможлива (вичерпані можливості), системне управління накладними витратами - чи не єдиний шлях досягнення успіху у конкуренції.

За таких обставин зменшення частки накладних витрат - чи не єдиний спосіб зниження собівартості одиниці продукції (робіт, послуг), оскільки шляхи економії основних витрат (сировини, матеріалів, палива, заробітної платні головних працівниківтощо) практично вичерпані. Через те, що впливати на вартість матеріальних цінностей складно, їх економію можна забезпечувати лише ппід час змінювання технології чи організації виробництва заводу. Для цього необхідно фінансувати капітальні вкладення, а комбінат не завжди має достатньо коштів для такого фінансування. Окрім того, підвищення вимог до зменшення шкідливих для довкілля викидів потребує додаткових вкладень, що також збільшує поточну собівартість [ 21; c.-78].

Спираючись на це доцільно вважати, що на ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь» впровадити новий механізм управління накладними витратами підприємства. До його основи слід покласти загальні принципи формування організаційно - управлінських структур. Функції такого механізму мають реалізовуватися з урахуванням галузевих особливостей металургії і стратегічного курсу керівництва підприємства. Нову функціональну модель механізму управління накладними витратами можна подати у наступному вигляді (рис.3).

На етапі процесу розподілу за цільовим призначенням здійснюють розподіл витрат центрів витрат за продукцію або за іншими обраними цільовими витратами. Під час застосування традиційної системи відстеження накладних витрат здійснюють за видами продукції. При цьому використовують різні бази розподілу накладних витрат,таких як годи ни праці головних робітників або години роботи убладнання.

У функціональних системах під час розподілу витрат застосовують різні бази розподілу, в тому числі й не пов'язані безпосередньо з обсягами виробництва. Наприклад, кількість циклів обробки продукції під час її виробництва використовують для планування виробничої діяльності. Ще однією відмінною рисою є те, що традиційні системи розподіляють витрати на допоміжну діяльність за виробничими центрами.

У функціональних системах витрати на допоміжні види діяльності за окремими базами розподілу відносять безпосередньо на цільові витрати без перерозподілу їх на виробничі центри, тобто основна відмінність функціональних систем в тому, що в них використовують більше центрів витрат і баз розподілу витрат на другому етапі. Таким чином, накладні витрати об'єднують у групи, кожна з яких є носієм витрат, і відрізняється від інших. Потім визначається задана ставка накладних витрат для кожної групи і кожного носія.

Організація ефективного обліку накладних витрат металургійного підприємства

Аналіз допустимого рівня накладни хвитрат відповідно до можливостей і стану підприємства		Прогнозування величини накладних витрат

Розробка норм і кошторисів накладних витрат

Розробка показників ефективності накладних витрат

Організація системи стимулювання оптимізації накладних витрат

Планування величини та автоматизація розрахунку показників накладних витрат

Моніторинг величини та складу накладних витрат

Контроль та аналіз відхилень величини витрат за функціональними центрами відповідальності

Оцінка ефективності накладних витрат, виявлення резервів їх зниження

Рисунок 3 - Модель удосконалення організації обліку накладних витрат на металургійному підприємстві для цілей управління [6; c.-65]

Загострення конкуренції на світових ринках металевої продукції вимагає від підприємств металургійної галузі удосконалювати системи управління витратами, в яких належна організація обліку накладних витрат є важним фактором забезпечення якості управлінського зв'язку.

Проблема управління накладними витратами на металургійному підприємстві полягає головним чином не в економії (на відміну від прямих витрат, особливо щодо економії енергоресурсів), а в пошуку і досягнення їх оптимального рівня для кожного окремого підприємства.

Існуюча на металургійному підприємстві практика організації обліку для визначення виробничої собівартості продукції недостатньо відповідає сучасним вимогам через застарілу практику розподілу накладних витрат, а отже викривлений розрахунок собівартості продукції. Для підприємств металургійної галузі використання функціональної системи розподілу витрат дозволить точніше виміряти ресурси, що припадають на цільові витрати.

Основними умовами ефективного функціонування механізму управління накладними витратами на металургійному підприємстві повинні стати:

- готовність керівництва підприємства до певних змін і роботи на новому етапі розвитку світових ринків;

- наявність кваліфікованих фахівців, які здатні результативно впровадити удосконалений процес управління накладними витратами;

- впровадження системи внутрішньої звітності та методологічної бази, що окреслювала би головні аспекти функціонування цього механізму.

Для подальшого вдосконалення моделі організації обліку витрат згідно з цілями управління на металургійних підприємствах авторами проводяться дослідження організації обліку витрат металургійних підприємств [10; c.-240].

3. Облік виробничих витрат за статтями калькуляції

Калькуляція (від лат. саісиїаііо - обчислення) - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.

Розрізняють такі види калькуляції:

· планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);

· кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін);

· нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).

Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат [1; c.-160].

Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

До наведеної типової номенклатури статей калькуляції міністерства за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Мінстатом України можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки та організації виробництва відповідної галузі і частки окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати декілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті декілька статей калькуляції. Наприклад, для металургійної галузі перелік статей калькуляції доповнюється статтею "Супутнє добування” [1; c.-195].

Згідно з Інструкцією № 291 від 30.11.99 р. р-" Адміністративні витрати" (рах. № 92) не І включаються до виробничої собівартості, а "Витрати І на збут" (рах. № 93) -- до повної собівартості продукції (робіт, послуг). Зібрані витрати на дебеті цих рахунків списуються на зменшення фінансових результатів:"Загальновиробничі витрати" (рах. № 91) п. 10 і 11 на схемі 5.4 списуються на рах. № 23 "Виробництво" та № 90 "Собівартість реалізації" шляхомрозподілу. До статті калькуляції "Сировина і матеріали" (субрах. № 201 замість № 05 )включається вартість:

- сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним Компонентом для виготовлення продукції(робіт,послуг);

- купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процессу і пакування продукції.

До цієї ж статті належать витрати, пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів [17; c,-98].

Витрати по статті "Сировина і матеріали" включаються безпосередньо до. собівартості окремих видів продукції та замовлень.

Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартості продукції у такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;

б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріалів на одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартість пропорційно до витрат за нормою [5; c.-340].

В окремих галузях промисловості стаття калькуляції "Сировина і матеріали" може бути деталізована з урахуванням характеру, структури й організації виробництва.

Так, у машинобудівельній, суднобудівельній, харчовій, окремих галузях хімічної та нафтохімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва.

При цьому під напівфабрикатами власного виробництва розуміються продукти, одержані в окремих цехах, переділах, які ще не пройшли всі встановлені технологічним процесом операції та підлягають доробці у наступних цехах, переділах цього ж підприємства або комплектуванню у вироби.

Не належать до напівфабрикатів матеріали, виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди, інструменти загального призначення тощо), які оприбутковуються на відповідному балансовому рахунку товарно-матеріальних цінностей і в подальшому обліку не відрізняються від куплених.

До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" (субрах. № 202) включається вартість:

- купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

- робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

Вартість купованих комплектуючих виробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до вартості окремих видів і замовлень.

Не відображається в даній статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого обладнання, яке оплачується за рахунок замовника вище ціни за виріб, не потребує обробки й монтажу на підприємстві і не включається до його валової продукції.

До такого обладнання належать електрообладнання (готові машини або окремі технологічні вузли, що надходять від заводів-суміжників на завод, який є головним постачальником всього комплексу обладнання) установок для хімічних і нафтохімічних заводів, бурового обладнання тощо, що не потребує обробки й монтажу головним заводом ані у себе, ані у замовника, а також комплектуюче обладнання, що надійшло до замовника транзитом, проминувши завод головного постачальника, безпосередньо з заводів-суміжників, розрахунок за яке здійснює завод головний постачальник [19; c.-460].

Витрати по статті калькуляції "Контрагентські поставки і роботи" безпосередньо включаються до собівартості окремих виробів і замовлень.

До статті калькуляції "Паливо та енергія на технологічні потреби" (субрах. № 203 замість рах. № 06) відносяться витрати на всі види палива (одержані від сторонніх підприємств, так і виготовлені підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції.

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.

Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не виокремлюються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами і підгрупами матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх відносної величини щодо придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо, шихтові матеріали, скло, метали за групами тощо).

В окремих галузях промисловості (машинобудівній, деревообробній, нафтохімічній, харчовій тощо) можливе виділення транспортно-заготівельних витрат в окрему статтю витрат.

У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість повернутих відходів, що відраховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції.

До статті калькуляції "Основна заробітна плата" (субрах. №661 замість субрах. № 70-1) відносяться витрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих виробництвом продукції.

До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" (субрах. № 661 замість субрах. № 70-1) відносяться витрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додаткової заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й винахідництво і за особливі умови праці.

Вона містить доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" (рах. № 65 замість рах. № 69) відносяться:

1) відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

2) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством) [1; c.-260].

До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції" (рах. № 20, 65, 66 та ін. замість рах. № 05, 70, 69 та ін.) відносяться витрати:

- на підготовчі роботи у добувних галузях;

- збільшені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання книг, а також витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;

- на освоєння нового виробництва, цехів і агрегатів (пускові витрати);

- на винахідництво і раціоналізацію.

До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції" у добувних галузях включаються: дорозвідка родовищ, очищення території зони відкритих гірничих робіт, майданчиків для зберігання родючих шарів грунтів, що використовуються для наступної рекультивації.

Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів (рахунок № 39) і включаються до собівартості виробів частинами протягом встановленого (не більше дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається за цей період.

До статті "Загальновиробничі витрати" (рах. № 91 замість рах. № 24, 25) включаються витрати згідно із Положенням (стандартом) 16:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями тощо; виплати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до змін обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді 'їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір".

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством [19; c.-355].

Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 закривається, а сума розподілених загальновиробничих витрат списується на дебет рахунка № 23 "Виробництво" і № 90 "Собівартість реалізації".

На рахунку № 92 "Адміністративні витрати" (замість рах. № 26) відображаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством. До них відносяться:

- загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна, оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, - телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічно неминучого браку" (рах. № 24 замість рах. № 28) відносяться:

- вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, напівфабрикатів);

- вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час наладки обладнання, у випадках зупинки чи простою обладнання або з причини вимкнення енергії;

- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;

- витрати на усунення технічного неминучого браку.

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, у тому випадку, коли вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.

Не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції у нижчий сорт за якістю.

До технічного неминучого браку у виробництві належать напівфабрикати, - деталі, вузли, вироби, які за технологічними причинами не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть бути використані після усунення недоліків.

До статті калькуляції "Супутня продукція" включається вартість супутної продукції, одержаної водночас з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

Перелік супутної продукції наведено у додатку № 9 до Положення № 473.

На рахунку № 94 "Інші витрати операційної діяльності" згідно з Положенням (стандартом) 16 відображаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні витрати";

- собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для потреб бухгалтерського обліку іноземної валюти визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для потреб бухгалтерського обліку складається з їхньої вартості і витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від змін курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі і витрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойки;

- витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

Наприкінці місяця або кварталу ці витрати списуються з рахунка № 94 в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати".

До "Витрат на збут" (дебет рах. № 93 замість рах. № 43) відносяться витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), а саме:

- витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам та інші витрати підприємства, пов'язані із реалізацією продукції (товарів);

- витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникамвідділу збуту та складів, водіям тощо;

- витрати на відрядження працівникам по збуту;

- оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів тощо;

- гарантійне обслуговування покупців;

- оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових організацій тощо, пов'язаних з транспортуванням продукції (товарів), відповідно до умов договору (базису) поставки.

Наприкінці місяця "Витрати на збут" (рах. М» 93) списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати" [1; c.-295].

4. Варіанти зведеного обліку виробничих витрат

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.

Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних в результаті обробки первинної документації.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції [18; c.-70].

Для правильної побудови обліку зведення витрат важливе значення має правильне визначення поняття напівфабрикати.

Напівфабрикат (напівпродукт) - це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або кілька технологічних фаз (переділів, тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.

Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, його облічують як готову продукцію, наявність якої на методику обліку зведення витрат не впливає. Якщо напівфабрикат призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, його міжцеховий рух облічується [20].

Облік витрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахування собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цеху в цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей, вузлів враховуються в цехах і розрізі статей витрат.

Якщо застосовується напівфабрикатний варіант обліку ведення витрат, ведеться системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу (витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються цехами, за комплексною статтею “Напівфабрикати власного виробництва"). Передавання напівфабрикатів із цеху в цех або на склад відображається на рахунках як у кількісних так і у вартісних показниках. 3 цією метою собівартість, напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісяця шляхом сумування власних витрат та витрат, прийнятих від цехів попередньої обробки. При цьому собівартість готового продукту визначається послідовним нарахуванням витрат кожного цеху у ході технологічного процесу.

Застосування напівфабрикатного варіанта обліку витрат обумовлено наявністю великого асортименту та кількості напівфабрикатів власного виробництва і тим, що одні й ті ж напівфабрикати споживаються одночасно кількома різними цехами, а також нормування витрат вихідної сировини та матеріалів на напівфабрикати (напівпродукти), а не на кінцеву продукцію виробництва [12; c.-365].

У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку передавання напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху (переділу) до іншого відображається в обліку за фактичною собівартістю. Крім обліку за фактичною собівартістю, напівфабрикати власного виробництва враховуються в поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової (нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.

У звітній калькуляції собівартість напівфабрикатів власного виробництва (як у разі безнапівфабрикатного, так і у разі напівфабрикатного варіантів) зараховується до відповідних статей витрат, а в тих галузях, де напівфабрикати власного виробництва виділені в окрему статтю, на них складаються окремі калькуляції за встановленими статтями витрат.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) зараховуються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, до якого вони належать, незалежно від виду оплати - попередньої (орендна плата тощо) або наступної (оплата послуг сторонніх організацій, оплата відпусток працівників тощо).

Окремі види витрат (витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв тощо), щодо яких неможливо точно встановити до якого калькуляційного періоду вони належать, а також витрати в сезонних галузях промисловості зараховуються до витрат на виробництво у кошторисно-нормалізованому порядку.

У разі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення. витрат до собівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевірки нестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і готової продукції в цехах і на складах підприємства, а також у разі виявлення помилок в обліку витрат, попередніх періодів до собівартості продукції звітного місяця вносяться необхідні виправлення [12; c.-410].

На підприємствах окремих галузей промисловості, що застосовують нормативний метод обліку, зведений облік витрат на виробництво має деякі особливості. На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, на яких діючі норми істотно відрізняються від планових, у зведеному обліку витрат відповідно до типів виробів із статей витрат виділяються витрати за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм, якщо на підприємствах виготовляється ряд виробів, які близькі між собою за конструкцією і мають велику питому вагу спільних деталей та вузлів, зведений облік ведеться за групами однорідних виробів.

Витрати за нормами щодо всіх розділів зведеного обліку (незавершене виробництво на початок і кінець місяця, витрати за звітний місяць, а також списання на собівартість випущеної продукції) відображаються за єдиним рівнем норм, досягнутим на початок місяця. У разі зміни форм на початок кожного місяця проводиться переоцінка нормативної собівартості незавершеного виробництва до рівня собівартості за цими зміненими нормами. У разі зміни норм протягом звітного місяця витрати за нормами за цей місяць коригуються на різницю від зміни норм, тобто доводяться до рівня норм на початок місяця.

Переоцінка незавершеного виробництва, викликана змінами норм, проводиться на основі даних інвентаризації незавершеного виробництва шляхом перемножування різниці між старою і новою нормою на кількість деталей, що знаходяться в незавершеному виробництві. Якщо інвентаризація не проводилася, незавершене виробництво переоцінюється за допомогою коефіцієнтів, що обчислюються за окремими статтями калькуляції. У разі наявності стабільних залишків незавершеного виробництва відхилення від норм списуються на собівартість товарної продукції і незавершеного виробництва.

Собівартість товарного випуску відображається в калькуляційних відомостях, які складаються для кожного найменування продукції або груп однорідної продукції.

Фактична собівартість кожного виду продукції визначається шляхом додавання (із знаком + або -) до нормативної собівартості певного виду продукції величини виявлених у зведеному обліку відхилень і зміни норм за кожною статтею витрат, якщо відхилення і зміни норм виявляються в групі однорідної продукції, їх суми відносяться до собівартості кожного виду продукції, що входить до цієї групи, за кожною статтею витрат за допомогою індексів [5; c.-460].

На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, де діючі норми мало відрізняються від планових, замість нормативних використовуються планові калькуляції.