Бухгалтерський облік виробничих запасів на прикладі ВП "Шахта "Жовтневий рудник"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку

1.1 Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку

1.2 Поняття. Предмет і об'єкт бухгалтерського обліку

1.3 Метод бухгалтерського обліку, елементи методу бухгалтерського обліку

1.4 Нормативне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні

2. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1 Мета, умови і передумови для організації бухгалтерського обліку

2.2 Форми організації бухгалтерського обліку

2.3 Завдання, структура та функції бухгалтерії, відповідальність працівників бухгалтерського обліку

2.4 Формування облікової політики підприємства

2.5 Форми ведення бухгалтерського обліку

3. Облік виробничих запасів

3.1 Сутність та зміст запасів на підприємстві, як об'єкта обліку

3.2 Первинний облік запасів

3.3 Організація аналітичного обліку запасів

3.4 Синтетичний облік запасів

3.5 Порядок усуспільнення даних бухгалтерського обліку

3.6 Порядок складання та представлення балансу підприємства, і інших форм фінансової звітності

4. Відображення практики ведення обліку на підприємстві і складання балансу

Висновки

Використані джерела

Вступ

Основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення виробничими запасами для майбутнього виробництва продукції. Темпи росту обсягу виробництва продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибуток підприємства. Тому дуже важливо приділяти велику увагу обліку виробничих запасів, їх зберіганню, реалізації та фінансових результатів на підприємстві, так як це основний ланцюжок кожного виробничого підприємства.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі підприємства повинні вести бухгалтерський облік. За даними цього обліку складається вся звітність: фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

З метою здійснення планомірного розвитку та виконання планів видобутку вугілля шляхом ефективного освоєння виробничих потужностей і найбільшого використання внутрешніх резервів при додержані безпечних умов праці та найменших затрат трудових матеріальних та грошових інтересів, а також підвищення соціально-економічного стану трудового колективу та задоволення соціальних потреб працівників.

Мета - дослідження обліку виробничих запасів на Відокремлений підрозділ «Шахта «Жовтневий рудник».

Для досягнення мети необхідно вирішити задачі:

· здійснити огляд нормативно-правових документів;

· переглянути літературні джерела;

· розкрити теоретичні основи обліку виробничих запасів;

· розглянути особливості обліку виробничих запасів;

· розглянути первинний облік виробничих запасів.

При написанні роботи були використані закони та нормативно-правові акти, які регламентують правила зберігання та використання виробничих запасів на підприємстві, а також взаємовідносини між постачальником запасів та їх споживачем.

Теоретичні засади бухгалтерського обліку виробничих запасів на підприємствах складають Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національні стандарти бухгалтерського обліку, а також інструкції та положення з окремих питань бухгалтерського обліку відповідних міністерств і відомств. А також була використана різноманітна література, з якої була взята інформація про аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів, їх порядок і методи оцінки та первинний і складський облік.

1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку

1.1 Історичні аспекти розвитку бухгалтерського облік

Необхідність в обліку виникла у глибоку давнину в процесі матеріального виробництва, а господарська діяльність сприяла його поширенню. Облік розвився відповідно до економічних запитів суспільства. Бухгалтерія як практична діяльність людини існує відтоді, коли людина почала цілеспрямовано реєструвати факти свого господарського життя. Перші наукові праці з обліку з'явилися в Італії.

Перші історичні свідчення про бухгалтерію, яка велася методом подвійного запису, датовані 1340 р., - це були облікові книги генуезької комуни, які повністю збереглися до наших днів.

Перша письмова праця з бухгалтерії «Про торгівлю та досконалого купця» була написана у 1485 р. В. Котрулі. У 1494 р. виходить у світ перша друкована книга Луки Пачолі «Сума арифметики і геометрії, вчення про пропорції, відносини», один з розділів якої - «Трактат про рахунки і записи» був практичним посібником з вивчання бухгалтерії, яка базується на принципі подвійного запису. Послідовниками Л.Пачолі були Дж.К.Кардано, Д.Мангіні, А.Казанова, А. ді Пієтро, Л.Флорі.

XV століття ознаменувалося відкриттям нових земель та бурхливим розвитком торгівлі. Бухгалтерський облік із розвитком торгівлі використовувався як система обліку в окремих купецьких підприємствах.

Розвивався бухгалтерський облік як наука і в інших державах: Нідерландах, Франції, Німеччині, Іспанії, англомовних країнах.

1600 року в Англії створена Англо-Вестіндська компанія, що займалася торгівлею. З 1615 року в ній працював Томас Манн, праці якого з проблем зовнішньої торгівлі увійшли до золотого фонду економічної літератури. В 1794р. видана праця англійця Е.Т.Джонса «Англійська система рахівництва», де автор критикував бухгалтерію, що базується на принципі подвійного запису, як засіб, що сприяє фальсифікації справ на підприємстві. У XVII - XVIII століттях промислова революція в Англії дала новий поштовх розвиткові обліку. Відтоді розпочато збирання даних про затрати на виготовлення одиниці продукції, почали обліковувати капітал, знос, відносини з акціонерами, прибуток. Ці питання відображено у працях тогочасних авторів. Спроби застосування подвійного запису в промисловому обліку сягають середини XVII століття. Зокрема Дж. Додсон у 1750р. описав техніку бухгалтерського і натурально-вартісного обліку виробництва, Р.Гамільтон у 1788 р. обґрунтував необхідність визначення результатів за кожним циклом виробництва. Основними досягненнями англійської школи є розвиток ідей амортизації, форм обліку, теорії рахунків та запровадження інституту незалежних присяжних аудиторів. У 1773 році в Единбурзі (Великобританія) з'явилися перші професійні бухгалтери.

У Франції Ж.Б.Кольбером 1673 року було розроблено і видано торговельний статут «Ордоннанс», де поряд з іншими було висвітлено питання організації і ведення бухгалтерського обліку. Це зумовило формування облікового законодавства, яким встановлено єдині правила ведення рахівництва, регламентовано облік торговельних підприємств, обмінних контор і банків, започаткована практика подання публічної фінансової звітності інвесторам. Слід відмітити і працю Е.Деранжа (1795 р.), в якій автор розробив основні положення теорії бухгалтерії, згідно з якими головним чинником всієї господарської діяльності вважався власник, і весь бізнес розглядався з його точки зору.

В Іспанії ведення бухгалтерського обліку регламентувалося законодавчо. З 1522 року було встановлено, що банки, купці та ін. зобов'язані вести бухгалтерію (книгу для інвесторів і баланс, Журнал, Головну книгу, книги для листів тощо), здійснювати записи в Касовій книзі та Щоденнику, застосовувати поділ рахунків на дебет і кредит.

В Німеччині 1512 року вийшла перша друкована праця Г. Грамматеуса з обліку. У XVI столітті були відкриті спеціальні школи для викладання рахівництва. а у XVIII столітті - облікові кафедри в університетах. У 1774 р. Ф. Гельвігвидав наукову працю, де описав самостійну форму обліку, що відома як німецька. Значний внесок в розвиток бухгалтерського обліку зробили також В. Швайнер, Г. В. Лейбніц, І. Готліб.

У Франції 1896 року розроблена десяткова система класифікації рахунків. У 1903 р. Е. Леоте запропонував План рахунків, що 1909 року був запроваджений у бухгалтерську практику.

Відомий німецький вчений І. Ф. Шер розробив «балансову теорію Шера». Під впливом дедуктивного методу І.Ф. Шера бухгалтерія 20-х років ХХ століття поступово трансформувалась у балансовий облік.

У США 1887 року створено першу американську професійну організацію бухгалтерів.

Найбільшого розвитку бухгалтерський облік як наука набув у ХХ столітті. Поштовхом до розробки бухгалтерських стандартів як загальноприйнятих норм для всіх бухгалтерів став виступ на початку 20-х років американського вченого А.Ріплі, в якому він говорив про загадковість бухгалтерського обліку і майже повну практичну непридатність бухгалтерських звітів, оскільки було незрозуміло, Яка методика покладена в основу обчислення відображених у звіті даних.

Перші стандарти бухгалтерського обліку опублікувала Американська асоціація бухгалтерів ще в 1936р., але вони не мали наукового характеру і не набули поширення.

На українських землях в усі часи питанням бухгалтерського облік приділялась значна увага.

За часів Ярослава Мудрого власність князя і держави ототожнювалась. Ведення обліку безпосередньо підпорядковувалося печатнику, який був начальником княжої канцелярії, укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку.

Із поширенням християнства при монастирях створювалися школи, видавалися книги, розвивалася наука, зокрема математика - основа обліку. Облік в монастирях був організований за принципом камеральної Форми, вівся несистематично, в записах переважала проста бухгалтерія, подвійний запис майже не застосовувався; в окремих касових журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції.

В економічному розвитку країни значну роль відіграло козацтво, яке виникло в XV столітті. Облік майна, доходів і витрат у Запорізькій Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його підлеглі: два шафари, два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваг). Доходи і видатки у спеціальних книгах обліковував скарбних та його підлеглі. Окремо велася книга обліку касових операцій та матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах відображали збір врожаю, в «столовій книзі» - списання продуктів. Наприкінці року складали звіт, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді. З початку XVI і до середини XVII століття в Україні панували ідеї італійської бухгалтерської школи, зокрема, добре відомі були праці Л. Пачолі та В. Котрулі, які широко використовувалися в практиці.

Під час колоніального панування в Західній Україні Австро-Угорської імперії та сході Російської імперії значним був вплив німецької бухгалтерської школи.

У 1800 році у Росії був затверджений Банкурутський статут, що регламентував систему бухгалтерського обліку. Згідно з цим статутом обов'язковими для використання були товарна, касова та розрахункова книги.

У ХХ столітті розвиток бухгалтерського обліку в Україні тісно переплітався з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Вагомий внесок в удосконалення бухгалтерського обліку на українських землях належить товариству «Просвіта», яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодство та застосування різних видів документів.

Наукові дослідження у 20-х роках ХХ ст. стосувалися історії бухгалтерського обліку, облікової політики, стандартів та загальних питань звітності, методології наукових досліджень. У 1932 році створено Центральне управління народногосподарського обліку СРСР - ЦУНГО, що було єдиним органом управління соціалістичним обліком.

У 1961 році в Українському Раднаргоспі організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку, ціллю якої було удосконалення форм і методів обліку.

З набуттям Україною незалежності почалися серйозні перетворення в економіці держави, що відбилося на реформуванні бухгалтерського обліку.

1.2 Поняття, предмет і об'єкт бухгалтерського обліку

Поняття обліку є дуже широким і багатогранним, оскільки він пов'язаний з різноманітною господарською діяльністю людей.

Облік - це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрації фактів, явищ природи чи суспільного життя. Якщо процес обліку здійснюється над господарськими об'єктами, то такий облік називається господарським.

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність суб'єкта господарювання зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік дає інформацію про майно підприємства, його капітал, зобов'язання, господарські процеси та їх результати. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі господарські операції реєструються на підставі первинних документів.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

1) Збирання, оброблення та відображення первинних даних про господарську діяльність;

2) Систематизація, групування та зведення даних з метою одержання підсумкової інформації про фінансово-господарські операції підприємства;

3) Забезпечення внутрішніх і зовнішніх користувачів достовірною і своєчасною інформацією обліковою інформацією про господарські процеси і явища на підприємстві, та про наявність і стан майна підприємства та його джерел;

4) Формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства.

Господарський облік відображає процес розширеного суспільного відтворення, а його окремі види - різні сторони цього процесу. Для визначення предмета бухгалтерського обліку слід з'ясувати економічний зміст його об'єктів, які він відображає і контролює.

У широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є процес створення суспільного продукту в тій його частині, яка може бути охоплена інформацією в єдиному грошовому вимірнику, а також його розподіл, обмін і споживання.

Бухгалтерський облік здійснюється в усіх ланках народного господарства як виробничої, так і не виробничої сфери служить для спостереження і контролю за іх діяльністю. Кожне підприємство має певне майно - господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (власного капіталу, позикових коштів тощо). Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням ресурсів підприємства здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку.

Отже, господарські засоби (активи), що перебувають у розпорядженні підприємства, і джерела їх утворення є об'єктом бухгалтерського обліку і належить до змісту його предмета.

Процес розширеного суспільного відтворення ґрунтується на єдності виробництва суспільного продукту (необхідних суспільству матеріальних благ), його розподілу, обміну і споживання. Процес виробництва здійснюється у ланках виробничої сфери (промисловості, сільське господарство, будівництво тощо). В бухгалтерському обліку відображаються матеріальні, трудові та фінансові затрати на виробництво цього продукту. Таким чином, суспільний продукт і затрати на його виробництво с об'єктом бухгалтерського обліку і належить до змісту його предмета.

Створений у процесі виробництва суспільний продукт підлягає розподілу. Частина його спрямовується на відтворення спожитих у процесі виробництва предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо), а також на відтворення засобів праці (основних засобів) шляхом повного їх відновлення. Друга частина суспільного продукту спрямовується для оплати праці робітників і службовців, на створення загальнодержавних фондів соціального і пенсійного забезпечення тощо, а також на створення фонду накопичення (прибутку підприємства). Розподіл суспільного продукту суворо контролюється за допомогою бухгалтерського обліку. В обліку відображається затрати праці і винагорода, що належить кожному працівникові, контролюються розрахунки з бюджетом по податках та інших платежах, з Пенсійним фондом та Фондом соціального страхування тощо.

Отже, процес розподілу суспільного продукту і зобов'язання та розрахунки, що виникають при цьому, є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створений суспільний продукт підлягає обміну (реалізації). Цей обмін здійснюється у формі купівлі - продажу. Обмін - це процес передачі суспільного продукту від виробника до споживача і є формою взаємозв'язку різних господарських суб'єктів. У процесі купівлі - продажу виникають певні витрати, пов'язані з транспортуванням, зберіганням, реалізацією товарів тощо. Крім того, товарно-грошовий обіг зумовлює різні розрахункові взаємовідносини між постачальниками, покупцями, банками по кредитах, з бюджетом тощо.

Отож, процес обігу суспільного продукту, грошові кошти та розрахунково-кредитні операції, що виникають при цьому, с об'єктами бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Із сфери товарного обігу суспільний продукт надходить у сферу споживання (завершальна стадія розширеного суспільного відтворення). Споживання поділяється на виробниче, невиробниче й особисте. Виробниче споживання характеризує використання частини суспільного продукту у вигляді засобів виробництва (засобів праці і предметів праці) для потреб виробництва (створення матеріальних благ) і в бухгалтерському обліку відображається як органічна частина процесу виробництва.

Невиробниче споживання здійснюється у ланках невиробничої сфери, призначених для задоволення потреб суспільства (державне управління й оборона країни, освіта, культура, охорона здоров'я тощо). Суспільний продукт у цій сфері споживається повністю і вибуває із кругообігу засобів у народному господарстві. Об'єктами бухгалтерського обліку у невиробничій сфері є бюджетні асигнування, тобто кошти, виділені із державного бюджету для забезпечення діяльності цих ланок, і контроль за доцільністю їх використання.

Ознайомлення з основними об'єктами бухгалтерського обліку в процесі суспільного відтворення дає змогу узагальнити їх і дати визначення предмета бухгалтерського обліку в широкому його розумінні.

Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби (активи) підприємства і процеси пов'язані з виробництвом і обігом суспільного продукту, а також його невиробничим споживанням, узагальнені в грошовому вимірнику, для надання інформації, необхідної для управління і контролю.

Управління будь-яким підприємством неможливе без добре налагодженого обліку і насамперед - бухгалтерського.

Об'єктами бухгалтерського обліку є:

1) Господарські засоби (капітал);

2) Джерела формування господарських засобів (капіталу);

3) Господарські процеси.

Бухгалтерський облік здійснює інформаційне відображення обігу капіталу (майна) на підприємстві, контролює його раціональне використання, розподіл суспільно необхідного продукту для задоволення потреб конкретної людини. Капітал використовує власник у підприємницький діяльності з метою його примноження.

Будь-який суб'єкт господарювання розпочинає свою діяльність у сфері виробництва тільки первісного нагромадження фінансових ресурсів, які використовуються у формі капіталу.

Капітал - це сукупність матеріальних ресурсів, грошових коштів, фінансових вкладень, а також витрат на придбання прав, необхідних для здійснення діяльності суб'єкта господарювання. У свою чергу капітал класифікується як:

· Капітал в обороті, який функціонує у вигляді майна і зобов'язань;

· Капітал за джерелами формування.

Завдання обліку капіталу визначає його власник для сприяння раціональному використанню капіталу на всіх стадіях обігу для його примноження. Передусім обліку підлягає сама структура капіталу суб'єкта господарювання за джерелами його формування.

1.3 Метод бухгалтерського обліку, елементи методу бухгалтерського облік

Бухгалтерський облік як невід'ємна частина системи народногосподарського обліку ґрунтується на наукових основах - діалектичному методі й економічній теорії. Науковий зміст методу бухгалтерського обліку визначається підходом до подій господарської діяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку, єдності, взаємозв'язку і взаємозумовленості.

Водночас, бухгалтерський облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, що зумовлені особливостями його предмета, тобто об'єктів, що відображаються і контролюються, а також завдань і вимог, що ставляться до обліку.

Метод - це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають предмет. Метод бухгалтерського обліку повинен забезпечити повне, суцільне та об'єктивне відображення усіх господарських процесів, які відбуваються на підприємстві. Основою побудови методу бухгалтерського обліку є подвійне відображення господарських фактів, яке випливає з їх подвійної характеристики (за складом і призначенням - з одного боку, і джерелами їх формування - з іншого). Застосування методу двоїстості (подвійного запису) дає можливість отримати дані про наявність і стан господарських засобів підприємства і джерел їх утворення на конкретний момент, оцінити результати ведення господарської діяльності підприємства, забезпечити постійне порівняння господарських засобів та їх джерел.

Метод бухгалтерського обліку - це система прийомів, яка забезпечує суспільне, безперервне, взаємопов'язане та об'єктивне відображення (в узагальненому вигляді у грошових вимірниках) об'єктів бухгалтерського обліку, що має на меті отримання інформації для управління ними.

Основними елементами методу бухгалтерського обліку є:

· Документування;

· Інвентаризація;

· Рахунки;

· Подвійний запис;

· Оцінка;

· Калькуляція;

· Балансове узагальнення;

· Звітність.

Практичне використання з них обумовлене відповідними положеннями, вказівками, розробленими і затвердженими відповідними органами.

Документування - це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, дискетах); це письмова реєстрація здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Інвентаризація - це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру, оцінки всіх залишків майна підприємства і зіставлення з даними бухгалтерського обліку.

Рахунки - це спосіб групування, поточного обліку і контролю за наявністю і рухом майна підприємства, джерел його утворення, господарських процесів та їх результатів.

Подвійний запис - це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків. Подвійний запис випливає з економічної суті відображення операцій. Будь-яка господарська операція викликає зміни у двох видах господарських засобів, грошових коштів, або в одному виді засобів чи коштів, і в тій же сумі змінюється відповідний вид джерел.

Оцінка - це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

Калькуляція - це спосіб обчислення собівартості всього обсягу, а також одиниці виготовленої продукції. Собівартість є базою для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Балансове узагальнення - це спосіб узагальнення і групування інформації про активи підприємства за їх складом і розміщенням та джерелами їх утворення на певну дату.

Звітність - це система підсумкових взаємозв'язаних і взаємозумовлених показників, які характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства, результати використання його активів та стан зобов'язань.

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов'язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять єдине ціле - метод бухгалтерського обліку.

1.4 Нормативне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні

Постановою КМУ від 20.10.1998 року затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку. Основним завданням реформування бухгалтерського обліку було приведення його у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

16 липня 1999 року прийнято Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Ця дата офіційно вважається професійним святом бухгалтерів - Днем бухгалтера.

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. При Міністерстві фінансів України діє дорадчий орган - Методологічна рада з бухгалтерського обліку, в обов'язки якої входить:

· Організація розроблення та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

· Удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

· Методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;

· Розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлює Національний банк України.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлює Державне казначейство України.

На рівні окремих галузей міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загально державної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. У межах своєї компетенції вони організовують і розробляють та затверджують галузеві форми первинних документів за відсутності типових форм, вживають заходи для посилання контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і бухгалтерських служб.

Для ведення обліку Міністерство фінансів України затвердило План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його використання.

Методику ведення фінансового обліку регулюють також нормативні акти (положення, інструкції, вказівки), які конкретизують особливості обліку коштів, основних і оборотних засобів, розрахунків, витрат виробництва, готової продукції, результатів фінансового-господарської діяльності, оподаткування.

У контексті цього Закону наказами Мінфіну затверджено 29 положень (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб'єктів малого підприємництва.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку П(С)БО - це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремих його об'єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій, формування фінансової звітності тощо. В Національних П(С)БО дотримано вимоги міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

П(С)БО охоплюють усі діючі МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів), але не копіюють їх. Деякі національні стандарти (наприклад, П(С)БО 12 «Фінансової інвестиції», П(С)БО 16 «Витрати» тощо) об'єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачають національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не протирічать їм.

Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. Проте кожний стандарт включає: загальні положення, які поясняють його мету, сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті, порядок оцінки та деталізації відповідних об'єктів у фінансовій звітності.

Завдяки переходу на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку підприємства отримали свободу, що надається їм на всіх рівнях організації бухгалтерського обліку і право самостійно приймати рішення з питань обліку, зокрема:

· Визначати облікову політику підприємства,

· Обирати форму і методи бухгалтерського обліку як систему реєстрів обліку та робочий План рахунків, зважаючи на особливості своєї діяльності,

· Затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему реєстрів аналітичного обліку,

· Розробляти систему і форми управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій тощо.

Завдяки впровадженню П(С)БО забезпечуються зв'язок національного бухгалтерського обліку і фінансової звітності з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні (МСБО), збільшуються можливості підприємств щодо співпраці з кредитно-фінансовими установами, вітчизняними та іноземними інвесторами.

Наказами міністерств та центральних органів виконавчої влади затверджені методичні матеріали з обліку господарської діяльності з урахуванням особливостей різних галузей економіки. Міністерством праці разом Мінфіном переглянуті Кваліфікаційні вимоги до працівників бухгалтерських служб підприємств, організацій та установ.

Меморандумом державних (Мінфін, Національний банк, ДКЦПФР) та недержавних (ФПБАУ, УСПП) установ від 8 листопада 2002 року визначено основні напрями розвитку бухгалтерського обліку в Україні, застосування й удосконалення положень (стандартів) бухгалтерського обліку та розкриття інформації у фінансовій звітності підприємств і організацій. У цьому меморандумі пропонується застосувати основні принципи міжнародних стандартів фінансової звітності на всіх підприємствах.

Проте визначено обґрунтованим встановити різні вимоги щодо обсягу розкриття інформації у фінансовій звітності для різних груп підприємств, зокрема, з урахуванням їх участі в операціях на ринках капіталу та обсягів діяльності. У зв'язку з цим пропонуються три рівні застосування стандартів бухгалтерського обліку:

I рівень - підприємства, цінні папери яких обертаються на фондовому ринку, а також підприємства, які відповідно до законодавства зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність, для складання бухгалтерської (фінансової) та консолідованої бухгалтерської (фінансової) звітності застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності;

II рівень - підприємства, що не випускають в обіг цінних паперів і не зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність, застосовують національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

III рівень - підприємства - суб'єкти малого підприємства застосовують спрощену систему правил і процедур бухгалтерського обліку та бухгалтерської (фінансової) звітності, зокрема можливість оцінки активів за історичною собівартістю.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 25-р. затверджено перелік заходів щодо реалізації пріоритетних напрямків розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах, зокрема, акціонерні товариства повинні перейти на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та аудиту. Цим Розпорядженням передбачається також підготовка та сертифікація бухгалтерів акціонерних товариств відповідно до міжнародних стандартів.

2. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1 Мета, умови і передумови для організації бухгалтерського обліку

Організація бухгалтерського обліку - це побудова такої системи бухгалтерського обліку яка відповідала б цілеспрямованій, запланованій діяльності підприємства і забезпечувала б необхідною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Мета організації бухгалтерського обліку на підприємстві :

· Отримання інформації про наявність і оцінку активів і зобов'язань, і про результати діяльності підприємства;

· Складання достовірної фінансової звітності для надання її користувачам.

У міжнародній практиці найважливішими умовами і передумовами для правильної організації бухгалтерського обліку є:

1. Визначення і вивчення особливості діяльності підприємства його структури і технології виробництва.

2. Вживання норм чинного законодавства, положень, інструкцій з врахуванням особливості діяльності підприємства .

3. Підбір облікового апарату і організації праці облікових працівників.

4. Організація облікового процесу. Визначення переліку необхідних показників і звітних відомостей.

5. Встановлення взаємин працівників бухгалтерії з іншими службами і підрозділами підприємства.

2.2 Форми організації бухгалтерського обліку

Визначаючи організацію бухгалтерського обліку, керівництво підприємства самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та з урахуванням особливостей діяльності й технології обробки облікових даних.

Форми організації бухгалтерського обліку:

1. Введення в штаб підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

2. Використання послуг фахівців з бухгалтерського обліку без створення юридичної особи.

3. Введення на договірних початках бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою.

4. Самостійне ведення бухгалтерського обліку керівником або власником (не допускається на підприємствах звітність яких повина обнародуватися).

В залежності від розподілення облікових робот розрізняють дві організаційні форми бухгалтерського обліку:

· Централізована - при цій формі обліковий апарат зосереджений в головній бухгалтерії, на яку возлогаэться методичне керівництво організації обліку в підрозділах, обробка первинної документації, яка поступає з інших підрозділів. Облік господарських операцій і складання звітності. Весь обліковий апарат підкоряється головному бухгалтерові і адмінистративно, і методологічно.

· Децентралізована - при цій формі весь обліковий апарат розосереджений по окремих підрозділах (цехи, ділянки, відділи) в цих підрозділах під. керівництвом старших бухгалтерів обробляється первинна документація по підрозділу, ведеться облік господарських операцій і складається баланс і звітність підрозділи, які передаються в централізовану бухгалтерію. У центральній бухгалтерії на підставі балансів і звітності підрозділів складається баланс і звітність підприємства. При цій формі обліковий апарат адміністративно підкоряється керівникові підрозділу, а методологічно головному бухгалтерові.

2.3 Завдання, структура та функції бухгалтерії, відповідальність працівників бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється бухгалтерією, яка безпосередньо підпорядкована керівнику підприємства. Для роботи бухгалтерії виділяються окремі приміщення, обладнані меблями, інвентарем, електронно-обчислювальною технікою й іншим майном.

Бухгалтерія - це самостійний структурний підрозділ апарату управління (служба, відділ), який здійснює ведення бухгалтерського обліку діяльності підприємства. Вона тісно пов'язана зі всіма службами, відділами та виробничими підрозділами підприємства, отримує від них необхідну для обліку і контролю документацію та надає їм відповідну інформацію. Отже бухгалтерія здійснює безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва, збуту продукції.

Основними обов'язками бухгалтерії підприємства є:

· Забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку згідно з чинним законодавством;

· Забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку з широким використанням обчислювальної техніки;

· Нарахування і виплати в строк заробітної пати та інших виплат працівникам;

· Своєчасне нарахування податків і внесків до бюджету та цільових фондів і перерахування цих сум за призначенням;

· Своєчасне проведення розрахунків за постачанням матеріальних цінностей та за надані послуги з установами, підприємствами і окремими особами з дотриманням установлених правил їх придбання;

· Проведення інструктажу з матеріально відповідальними особами з питань обліку, збереження та використання матеріальних і грошових цінностей, що знаходяться на їх відповідальному зберіганні;

· Здійснення контролю за своєчасним і правильним оформленням документів та законністю проведених операцій, ефективним та економним використанням матеріальних засобів і коштів згідно з цільовим призначенням;

· Участь працівників фінансового органу в проведенні інвентаризації коштів, розрахунків, і матеріальних цінностей, своєчасне й правильне визначення результатів інвентаризації й відображення їх в обліку;

· Зберігання бухгалтерських документів, реєстрів обліку, кошторисів доходів і видатків, розрахунків до них, інших документів, а також здавання їх до архіву в установленому порядку;

· Складання і подання в установлений термін фінансової, статистичної та податкової звітності, що базується на даних бухгалтерського обліку.

Для підвищення ефективності облікових робіт здійснюється спеціалізація функцій окремих працівників бухгалтерії. Зазвичай за функціональними обов'язками працівників відділу бухгалтерії розподіляють за окремими групами. Зокрема, у бухгалтеріях підприємств створюють:

· Розрахункову групу, працівники якої здійснюють облік і контроль розрахунків із працівниками підприємства за заробітною платнею та її оподаткуванням;

· Матеріальну групу, працівники якої ведуть облік заготівлі матеріальних цінностей, розрахунків із постачальниками, матеріалів, надходження і використання матеріалів. На великих підприємствах у матеріальній групі здійснюється також облік основних засобів, МШП, готової продукції. На великих підприємствах для цього може бути організована окрема група;

· Виробничо-калькуляційну групу, працівники якої ведуть облік витрат на всі види виробництва, здійснюють калькулювання фактичної собівартості продукції;

· Загальну групу, працівники якої ведуть решти операцій, заповнюють Головну книгу, складають бухгалтерську звітність.

Створення груп в бухгалтерії здійснюється відповідно до потреб підприємства.

Важливим питанням організації роботи облікового апарату є правильний розподіл обов'язків працівників бухгалтерії із урахуванням окремих ділянок облікового процесу, а також найбільш ефективне використання технічних засобів ведення обліку, що забезпечують економічність, високу якість ведення бухгалтерського обліку та здійснення контролю за виконанням робіт.

Положення про бухгалтерію - це багатогранний документ, який чітко регламентує порядок роботи цього структурного підрозділу.

Відповідальність бухгалтера підприємства за допущені ним порушення можна розподілити за такими аспектами:

· Дисциплінарна;

· Матеріальна;

· Адміністративна;

· Кримінальна.

Дисциплінарна відповідальність передбачена статтею 147 Кодексу законів про працю (КЗпП), якою встановлено заходи відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді:

· Догани;

· Звільнення.

Матеріальну відповідальність несуть працівники за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Розподіляють два види матеріальної відповідальності:

· Повна;

· Обмежена.

Адміністративна відповідальність регламентується Кодексом України про адміністративні порушення (КУпП). Її також може бути встановлено й іншими законами, зокрема статтею 11 закону України.

Кримінальна відповідальність регламентується Кримінальним кодексом України (ККУ).

2.4 Формування облікової політики підприємства

Бухгалтерський облік як важливе інформаційне джерело для управлення підприємством та зовнішніх користувачів повинен бути відповідно організований. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає розробку його облікової політики.

Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п. 3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Основне призначення облікової політики полягає в:

· Упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

· Методологічному та методичному відображенні майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

· Наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

· Забезпеченні ефективності обліку.

Облікова політика будь-якого підприємства повинна дотримуватись принци пів організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Кожне підприємство, спираючись на згаданий Закон України та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, самостійно визначає свою облікову до П(С)БО 1 облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику через опис принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності

Зміна облікової політики можлива лище у випадках, передбачених П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Такими випадками можуть бути:

· Доповнення та зміни в статуті підприємства;

· Зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО,

· Якщо зміни сприятимуть більш повному та об'єктивному відображенню операцій або подій у фінансовій звітності підприємства.[5]

Якщо відбулися зміни облікової політики, то у примітках до фінансової звітності слід розрити причини і сутність змін. Крім того, вони повинні бути обґрунтовані і оформлені наказом керівника.

Встановлення облікової політики для подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій, та для подій або операцій, які раніше не відбувалися, не вважається зміною облікової політики.

На вибір облікової політики підприємства чинить вплив значна кількість різноманітних факторів, основними з яких є:

· Специфіка та обсяги діяльності;

· Організаційно-правова побудова;

· Стратегія і тактика фінансово-господарського розвитку;

· Аспекти системи оподаткування;

· Свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;

· Забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;

· Рівень інформаційного забезпечення підприємства;

· Рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;

· Чисельність працівників на підприємстві та кількість матеріально відповідальних осіб;

· Віддаленість структурних одиниць тощо.[6]

Зміст облікової політики оформляється спеціальними наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Важливим аспектом формування наказу про облікову політику є розкриття методики ведення обліку окремих фактів господарської діяльності, якщо чинні стандарти та інші нормативні акти не містять конкретних рекомендацій щодо правил їх обліку. Особливу увагу приділяють визначенню тих методів (способів) ведення обліку, без відомостей про використання яких зовнішніми та внутрішніми користувачами бухгалтерської інформації неможливо об'єктивна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів чи визначення кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства.

Особливості ведення бухгалтерського обліку, які обрані підприємством при визначенні його облікової політики, застосовуються з 1 січня нового року всіма структурними підрозділами незалежно від місця їх знаходження, включаючи виділені на окремий баланс. Подання інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності забезпечує можливість зіставлення фінансових звітів одного підприємства за різні звітні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств.

2.5 Форми ведення бухгалтерського обліку

Однією з важливих передумов раціональної організації обліку на підприємстві є застосування найбільш ефективної форми бухгалтерського обліку, його технічної оснащеності.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.

Основними відмітними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку,є:

· зовнішній вигляд і будова облікових регістрів;

· взаємозв'язок регістрів синтетичного і аналітичного обліку;

· Послідовність і техніка облікової реєстрації.

Форми бухгалтерського обліку постійно удосконалюються. Це зумовлено загальним розвитком економіки країни, ускладненням економічних відносин, зростанням обсягу інформації, удосконаленням практики самого обліку, а також впровадженням високопродуктивної обчислювальної техніки.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на підприємствах і в організаціях, є: меморіально-ордерна (контрольно-шахова), Журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована (комп'ютерна).

На ВП «Шахта «Жовтневий рудник» використовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку. [Додаток]

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів - журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журнали-ордери (основні реєстри) здійснюються безпосередньо на підставі виправних документів в міру їх надходження і опрацювання (без складання меморіальних ордерів). При значній кількості однорідних документів по операціях їх дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких переносять потім у відповідні журнали-ордери.

В журналах ордерах хронологічний і систематичний облік суміщені. Звідси зрозуміла і сама назва цих реєстрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюють в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).

За зовнішнім виглядом журнали-ордери являють собою окремі аркуші - регістри багатогранної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунка, операції по якому обліковуються в даному журналі-ордері. В окремих графах журналу-ордера вказані рахунки, які кореспондують з дебетом даного рахунка. Формат цих регістрів, розміщення граф і порядок записів залежить від особливостей облікових операцій. В усіх регістрах завчасно надрукована типова кореспонденція рахунків. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер.

Для запобігання повторних записів журнали-ордери побудовано за кредитовою ознакою: всі господарські операції відображають по кредиту даного синтетичного рахунка і дебету кореспондуючих з ним рахунків. Кредитову ознаку взято в основу будови журналів-ордерів тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій. Кредит рахунка в більшості випадків, звідки вони надходять, а дебет - його закінчення, тобто куди активи надходять або де вони використані.

Записи господарських операцій в журнали-ордери здійснюють за шаховим принципом, який полягає у тому,що за один робочий прийом суму господарської операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків.

Кредитові обороти по синтетичному рахунку розбираються в одному журналі-ордері. Дебітові обороти по цьому рахунку одержують відображення в тих журналах-ордерах, у яких роблять записи на рахунках, що кореспондують з дебетом даного рахунка.

Особливістю журнально-ордерної форми обліку є поєднання в одному обліковому регістрі кількох взаємопов'язаних синтетичних рахунків з метою забезпечення наочності, скорочення обсягу облікової роботи та полегшення складання звітності.

Комп'ютерна форма бухгалтерського обліку. Впровадження в обліковий процес комп'ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, юридичної сили. Первинна інформація по господарських операціях вводиться у комп'ютерну систему програмістом або самим бухгалтером, який здійснює візуальний і машинний контроль, веде діалог, виправляє помилки, опрацьовує за допомогою комп'ютера інформацію; за допомогою друкуючого пристрою отримує відповідні машинограми (документів, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, оборотних і сальдових відомостей, балансу та інших форм звітності).

Документи і машинограми, виготовлені машинним способом, для надання їм юридичної сили повинні відповідати вимогам стандартів і бути закодовані відповідно до затвердженої системи кодифікації. Підписи осіб, відповідальних за достовірність інформації, виконуються у вигляді пароля або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначного ідентифікувати особу, що відобразила господарську операцію, і виключити можливість користуватися чужими кодами.

Отже, при використанні комп'ютерів для обробки облікової інформації поняття форми обліку переходить в поняття системи обліку, яка має такі ознаки:

· комп'ютер стає визначальним фактором організації праці облікових працівників;

· Охоплює всі без винятку етапи обробки облікової інформації - від збору первинної інформації, її накопичення і обробки до складання звітності;

· Забезпечує збереження, виявлення і недопущення несанкціонованого доступу до облікової інформації, що зберігається на магнітних носіях;

· Отримання в будь-який час потрібної інформації за запитом користувача;

· На підставі облікових даних забезпечує моделювання інформації, оперативного попереднього і наступного контролю.

3. Облік виробничих запасів

3.1 Сутність та зміст запасів на підприємстві, як об'єкта бухгалтерського обліку

бухгалтерський облік фінансовий звітність

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).