Основи діяльності аудитора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання №11. Аудитор, його статус та сертифікація

Становлення і розвиток в Україні ринкової економіки вимагає від сертифікованих аудиторів постійного удосконалення своїх професійних знань та поглиблення практичного досвіду. Метою щорічного обов'язкового удосконалення професійних знань сертифікованих аудиторів є забезпечення високої якості аудиту та супутніх йому послуг. Усі сертифіковані аудитори України зобов'язані щорічно удосконалювати свої професійні знання за програмою, затвердженою Аудиторською палатою України і розрахованою на сорок годин. Постійне обов'язкове удосконалення професійних знань сертифікованих. аудиторів є однією з умов подовження терміну дії сертифікату аудитора.

Аудитор - це висококваліфікований спеціаліст у сфері обліку та контролю, фінансів й аналізу, економіки та права, який має повноваження здійснювати аудиторську діяльність підприємств на договірній основі з подальшим наданням офіційних висновків.

У першу чергу аудитор - це порадник, помічник підприємства, яке перевіряється. Він, виявляючи недоліки, радить, як їх ліквідувати, покращити роботу підприємства. Причому свої поради та побажання дає в коректній формі, а не у вигляді категоричних вказівок, обов'язкових до виконання. Підприємство може враховувати зауваження аудитора, а може й не враховувати їх. Аудитор - це спеціаліст, який має не загальні знання з бухгалтерського обліку та економіки, а професійні, тобто фундаментальні та спеціальні знання методики та техніки вивчення документів і фактів господарського життя. Під фундаментальними маються на увазі знання, які дають розуміння внутрішніх і зовнішніх закономірностей діяльності підприємств. Вони складаються з твердих знань аудитором усіх важливих економіко-облікових та правових понять і категорій. Спеціальними називають конкретні знання з аудиту, що використовуються при здійсненні того чи іншого виду аудиторської роботи.

Отже, аудитор - це спеціаліст, який застосовує свої знання на практиці, тобто має навики дослідження документів й операцій і вміє виявляти недоліки та факти відхилень у діяльності господарюючого суб'єкта.

Основні характеристики професії аудитора:

1. гуманність професії - спрямована насамперед на забезпечення контролю за діяльністю підприємств та на надання фінансово-економічної допомоги;

2. соціальна значущість професії - у тому, що вона пов'язана з державою і діяльністю підприємств, важливими соціальними явищами;

3. це високоінтелектуальна професія, оскільки повинна охоплювати різноманітні сфери господарського життя суспільства з урахуванням складних заплутаних фінансово-господарських проблем;

4. точність професії - вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному дотриманні законодавства для отримання конкретного результату;

5. організованість - завдання аудитора полягає в організації аудиторського процесу, виконанні обов'язків, та наданні прав;

6. свобода й самостійність - без них неможливо вирішити складні нестандартні ситуації, які виникають у діяльності аудитора, але ця свобода повинна обмежуватись рамками закону;

7. відповідальність роботи - від її результату залежить фінансовий стан юридичної чи фізичної особи.

Вимоги до аудитора

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю.

Елементами освіти аудитора є: повна вища освіта; практичний досвід; спеціальна професійна освіта; вільне володіння діловою українською мовою .

Вимоги до освіти аудитора:

1. Базова освіта - вища економічна або юридична освіта, отримана в навчальному закладі України, який має державну акредитацію, або отримана в навчальному закладі іноземної держави, дипломи якого мають юридичну силу в Україні.

2. Практичний досвід - визначається стажем роботи не менше 3 років у якості: керівника, аудитора або спеціаліста аудиторської фірми, бухгалтера, економіста, аудитора, наукового співробітника або викладача економічного профілю. До стажу зараховується робота на вищезазначених посадах у штаті організації, за сумісництвом або в якості індивідуального підприємця.

3. Спеціальна професійна освіта - включає навчання з відривом або без відриву від виробництва в певних навчально - методичних центрах та організаціях з навчання та перепідготовки аудиторів і стажування в аудиторській фірмі.

Особа, яка має судимість за корисливі злочини, не може бути аудитором.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною. посередницькою та виробничою підприємницькою діяльністю, що не виключає їх права на одержання дивідендів від акцій та доходів від інших корпоративних прав.

Забороняється проведення аудиту:

1. аудитором, який має прямі особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2. аудитором який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3. аудитором-членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4. аудитором-працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5. аудитором-працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

Аудитор може займатися аудиторською діяльністю індивідуально (як приватний підприємець), створити аудиторську фірму, або працювати за наймом в будь-якій аудиторській фірмі.

Сертифікація аудитора

Система коштів можна визначити достатність знань здобувача сертифікату в таких сферах як: теорія і практика аудиту; нормативи аудиту (вітчизняні та міжнародні); кодекс професійної етики аудитора; бухгалтерський облік; податкова звітність; фінансовий аналіз та фінансовий менеджмент; право; інформаційні технології. Сертифікація громадян України здійснюється Аудиторською палатою України (АПУ) та її регіональними відділеннями. Сертифікація - це визначення кваліфікаційної придатності аудиторів. Для отримання сертифіката претендент подає до АПУ або до регіонального виділення (РВ) АПУ необхідні документи, які реєструє Секретаріат АПУ або РВ АПУ у спеціальному журналі. Відповідальність за достовірність поданих документів несе особа, яка їх подала. Іспити для визначення рівне знань з питань аудиту складаються кожним претендентом у порядку, затвердженому рішенням АПУ. Дані сертифікації вносять у книгу реєстрації та комп'ютерну базу даних. Видачу сертифікатів здійснює Секретаріат АПУ після затвердження Аудиторською палатою країни протоколів проведених іспитів. Сертифікат - це офіційний документ, який засвідчує право громадянина України на здійснення аудиту підприємств і господарських товариств (серія "А"), банків (серія "Б") на території України. Кваліфікаційний сертифікат вважається офіційним документом, який засвідчує право громадян України на здійснення аудиторської діяльності на території України. Термін дії сертифікату - до 5 років. Кожен аудитор, що отримав сертифікат аудитора України, виголошує і підписує клятву.

Порядок продовження дії сертифікату

Аудитори, строк дії сертифікатів яких закінчується, не раніше трьох і не пізніше одного місяця, повинні подати до Секретаріату АПУ або РВ АПУ необхідні документи, зокрема, документ про проходження підвищених кваліфікації за сорокагодинною програмою. Секретаріат АІІУ розглядає представлені документи на предмет їх відповідності вимогам "Положення про сертифікацію аудиторів" і передає кваліфікаційним комісіям АПУ, які розглядають їх і приймають рішення.

Припинення чинності сертифікату

За неналежне виконання професійних обов'язків, Аудиторська палата України може застосувати до аудитора стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату на термін до одного року або анулювання сертифікату. Розгляд питань про застосування стягнень здійснюють (як правило, у присутності аудитора) на підставі рішень суду та у разі порушення нормативів аудиту чи Кодексу професійної етики аудитора України. Попередження оформляють рішенням АПУ з письмовим повідомленням аудитора. Повторне порушення є підставою для зупинення дії сертифікату або його анулювання. Припинення чинності сертифікату терміном до одного року означає заборону на проведення аудиту та надання аудиторських послуг на визначений рішенням АПУ термін. Анулювання сертифікату здійснюють шляхом відкликання сертифікату та заборони на проведення аудиторської діяльності на території України Анульований сертифікат аудитор зобов'язаний у 10-денний термін з моменту отримання витягу з рішенням АПУ та моменту публікації в пресі повернути до Секретаріату АПУ. Рішення АПУ про накладання стягнення або анулювання сертифікату може бути оскаржено в суді.

Завдання № 20. Аудиторські докази, їхня класифікація

Поняття доказів

Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Юридична література трактує поняття доказів як фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення.

Докази - це свідчення, які констатують будь-який факт і є не заперечними.

Аудиторські докази - це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб'єкта. Доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї чи іншої дії чи події.

Джерела доказів

Джерелами аудиторських доказів можуть бути: облікова система, підтверджуюча документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти, постачальники, а також треті особи.

Ступінь достовірності аудиторських доказів залежить передусім від джерел їх отримання. Враховуючи це, у всіх випадках при оцінці достовірності аудиторських доказів слід керуватися наступними твердженнями:

§ зовнішній доказ (наприклад, отримане підтвердження від третьої сторони) є більш достовірним, ніж внутрішній;

§ внутрішній доказ є більш достовірним, коли супутній вид внутрішнього контролю задовільний;

§ доказ, отриманий самим аудитором, є більш достовірним, ніж отриманий від підприємства;

§ доказ, отриманий у формі документів і письмових свідчень є більш достовірним, ніж усні свідчення.

Належність і достатність аудиторських доказів

На аудиторську думку про достатність і належність аудиторських доказів впливають такі фактори, як: оцінка аудитором характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи класу операцій; характер системи обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю; суттєвість питань, які вивчаються й розглядаються; досвід, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок; результати аудиторських процедур, включно з можливими виявленими випадками шахрайства чи помилок; джерело та надійність наявної інформації.

При одержанні аудиторських доказів шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.

Аспектами системи обліку та внутрішнього контролю, щодо яких аудитор одержує аудиторські докази, є:

· структура - системи обліку та внутрішнього контролю розроблені таким чином, щоб попереджати або виявляти і виправляти суттєві перекручення;

· функціонування - системи існують і ефективно функціонували протягом певного періоду.

При одержанні аудиторських доказів процедурами перевірки на суттєвість аудитор повинен оцінити розмір достатності та належності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур, разом з будь-якими даними, одержаними в результаті тестів систем контролю, для обґрунтування тверджень фінансової звітності.

Твердження фінансової звітності - це твердження керівництва, чи то чітко висловлені, чи навпаки, втілені у фінансовій звітності.

Як звичайно, аудиторські докази одержуються стосовно кожного суттєвого твердження фінансової звітності. Аудиторські докази стосовно одного якогось твердження, наприклад, наявності товарно-матеріальних запасів, не можуть служити підставою для неодержання аудиторських доказів стосовно інших тверджень, наприклад, твердження правильності їх оцінки. Характер, термін проведення та обсяг процедур перевірки на суттєвість залежать від конкретних тверджень. В результаті проведення тестів можна отримати аудиторські докази стосовно декількох тверджень, наприклад, інформація про суми дебіторської заборгованості може бути джерелом аудиторських доказів стосовно як їх наявності, так і правильності оцінки.

По багатьох об'єктах контролю аудитор повинен встановити їх реальний стан. Для цього використовуються наступні прийоми: інвентаризація, контрольні заміри, експертна оцінка, обстеження на місці, контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, перевірка якості сировини і матеріалів тощо.

Аудиторські докази отримують шляхом фактичного, документального і комбінованого контролю.

До прийомів контролю, результати якого використовуються як аудиторські докази, відносяться:

§ інвентаризація;

§ обмір виконаних робіт;

§ огляд і обстеження;

§ контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (експеримент);

§ лабораторний аналіз;

§ пояснення і довідки;

§ письмовий запит.

Основним зобов'язанням аудитора, як відомо, є отримання достатньо обґрунтованих аудиторських доказів щодо реальності статей балансу, які характеризують наявність матеріально-виробничих запасів і стан розрахунків на підприємстві, що перевіряється для успішного вирішення такої задачі потрібно проаналізувати матеріали проведених інвентаризацій з точки зору їх законності і реальності, правильності відображення результатів інвентаризацій (недостач і надлишків) у бухгалтерському обліку. В процесі такої перевірки аудитор повинен вирішити для себе, чи можна прийняти як достатні докази матеріали інвентаризацій, проведених самим підприємством. У випадку негативної відповіді, тобто коли аудитор не вважає внутрішні інвентаризації достатнім доказом реальності статей балансу, він повинен приступити до безпосереднього проведення інвентаризації господарських засобів і розрахунків.

Інвентаризація - це перевірка фактичної наявності господарських засобів і їх відповідності даним бухгалтерського обліку.

Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки майна і грошових коштів (активів) виявити їх фактичний стан. Вона підтверджує дані бухгалтерського обліку, виявляє не обліковані цінності або допущені збитки, розкрадання, нестачі. Тому за допомогою інвентаризації контролюється збереження майна підприємства, перевіряється повнота і достовірність облікових даних.

Для отримання аудиторських доказів в залежності від об'єкта аудиту та умов дослідження застосовують такі методи і прийоми документального та фактичного контролю - експертиза, спостереження, запит і підтвердження, незалежні тести і тести на відповідність, інспекція, обрахунки, аналітична перевірка тощо.

Перевірку правильності інформації, відображеної в документах про обсяги виконаної роботи, проводять шляхом контрольного заміру.

Експертна оцінка застосовується для підтвердження якості будь-яких цінностей (сировини, матеріалів, основних засобів тощо), а також для встановлення правильності складання проектно-кошторисної та іншої технічної документації. Для цієї роботи запрошують спеціаліста відповідної кваліфікації - експерта. Висновок експерта використовується як аудиторський доказ.

Інспекція - періодична перевірка аудитором на місцях записів, документів чи матеріальних активів з метою встановлення фактичного стану (перевірка своєчасності оприбуткування готової продукції тощо).

У процесі перевірок здійснюються процедури з використанням в залежності від цілей, що переслідуються, незалежних тестів і тестів на відповідність.

Експеримент - це такий метод вивчення фактів дійсності, при якому аудитор активно впливає на них шляхом створення спеціальних умов, необхідних для виявлення відповідних об'єктивних даних. Експеримент є найбільш складним і ефективним методом емпіричного пізнання. Він поєднує в собі спостереження, порівняння, зміну.

Наукове застосування методу експерименту в аудиті є одним з найбільш важливих шляхів розвитку всієї сучасної аудиторської практики.

Абстрагування - це процес уявного відволікання від неіснуючих властивостей, ознак досліджуваного документа (операції) і одночасного виділення (фіксування) однієї або декількох сторін цього об'єкта. Предметом абстракції в аудиті можуть слугувати численні господарські операції, назви первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та ін.

Процес абстрагування має складний багатоступінчастий характер. На початку абстрагування відмежовується суттєве від несуттєвого, виділяється найбільш важливе в явищах, які цікавлять аудитора. Далі встановлюється незалежність досліджуваних явищ від певних факторів. Наприклад, якщо виправлені дати на посвідченні по відрядженню не пов'язані з використанням транспорту, то можна абстрагуватися від цього факту, розглядаючи його як неіснуючий. Суть акту абстракції полягає в тому, що перевіряючий виключає неіснуючий фактор та замінює його іншим. Наприклад, у наведеному вище прикладі замість вивчення дорожніх листів аудитор вивчає операції по оприбуткуванню матеріальних цінностей, придбаних під час відрядження.

Незалежні тести призначені для перевірки операцій і залишків, а також здійснення інших процедур з метою одержання інформації про повноту, правильність та законність операцій, які містяться в бухгалтерських записах і фінансовій звітності. Абсолютно всі аудиторські тести класифікуються відповідно до процедури їх здійснення.

Ротаційні тести є процедурою, у відповідності з якою об'єкти, які підлягають аудиторській перевірці, обираються аудитором по черзі, за принципом ротації. Вибір об'єкта, як правило, здійснюється навмання.

Глибинні тести являють собою певну вибірку операцій, що перевіряються на всіх стадіях відповідного облікового циклу.

Тести слабких місць призначені для перевірки конкретного аспекту внутрішнього контролю, де аудитор передбачає помилки. При встановленні недостатнього внутрішнього контролю базу перевірки розширюють.

Направлені тести застосовуються з метою послідовного контролю за операціями, які здійснюються. Наприклад, якщо аудитор бажає переконатися, що випуск готової продукції показаний достовірно, то він повинен послідовно перевірити інформацію з первинних документів по оприбуткуванню, звіту матеріально-відповідальної особи, регістрів обліку по відповідних рахунках.

Наскрізні тести - це обмежена форма глибинного тесту, яка використовується, наприклад, для характеристики системи обліку.

Що стосується операцій, оформлених підробленими документами та пов'язаних з фальсифікацією бухгалтерських документів і маніпуляції з обліковими записами, аудитор повинен перевірити ї по суті, щоб отримати достатні докази законності (або незаконності), достовірності (або недостовірності) таких операцій. З цією метою аудитори повинні використовувати прийоми документального і фактичного контролю, а також аналітичні процедури.

Основними прийомами документального контролю є:

Ш зустрічна перевірка документів;

Ш взаємний контроль документів;

Ш хронологічний аналіз господарських операцій;

Ш співставлення документів, які відображають операції (факти), з документами, які їх обґрунтовують;

Ш зіставлення документів, які відображають дані про той обсяг робіт, який необхідно виконати, і фактично виконаний.

Документи можуть перевірятися суцільним або вибірковим способом. Для одержання аудиторських доказів аудитор досліджує зміст господарських операцій, встановлює їх законність, доцільність і достовірність.

Законною є операція, зміст якої не суперечить діючому законодавству та нормативним документам.

Доцільність операції встановлюється відповідно до поставленої мети підприємства за умови додержання законності. Доцільність (ефективність) операції визначається за допомогою перевірки відповідності її показникам плану, прогресивній нормі, рівню ідентичних показників Провідних господарств або інших показників, які характеризують ефективність або об'єктивну необхідність її виконання. Аудитор повинен знати, що операція за своїм змістом може бути законною, але неефективною, рівно як і доцільні операція може бути законною.

Достовірність господарських операцій встановлюється шляхом формальної та арифметичної перевірки документів. При цьому застосовується прийом зустрічної перевірки документальних даних. Такі перевірки дозволяють встановити випадки крадіжок, приписок тощо.

Одним з діючих прийомів документального контролю є зустрічна перевірка документів. Відомо, що більшість документів складається в двох і більше екземплярах. При здійсненні внутрішніх операцій екземпляри документів передаються до різних підрозділів одного підприємства, а при зовнішніх операціях - до різних організацій або підприємств, з якими підприємство, яке перевіряється, вступило в господарські взаємовідносини. Зіставлення декількох екземплярів одного і того ж документа і записів по них в облікових регістрах називають зустрічною перевіркою.

Проводячи зустрічну перевірку документальних даних, аудитор вивчає і порівнює окрему інформацію, що повторюється в різних документах та регістрах і відображає взаємопов'язані операції.

Зустрічною перевіркою документальних даних встановлюють факти шахрайства (обману), які вуалюються шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових, підроблених, документів і заміни ними справжніх, оригінальних, а також шляхом неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій або взагалі не відображення їх у бухгалтерському обліку.

Як відомо, кожна господарська операція, оформлена документом, повинна бути відображена у відповідних регістрах по рахунках синтетичного і аналітичного обліку. Тому при зустрічній перевірці необхідно порівняти зміст документа, яким оформлена господарська операція, з відповідними записами в облікових регістрах, оскільки окремі факти шахрайства можуть бути приховані шляхом складання неправильних або необґрунтованих документами записів в облікових регістрах.

При наявності сигналів про крадіжку та нестачу, не виявлених інвентаризацією, аудитор може застосувати хронологічну перевірку руху цінностей по днях з виведенням залишків на кінець дня. Це дозволить виявити не оприбутковані товарно-матеріальні цінності, оприбуткування яких не підтверджено документами; відпуск цінностей, не зафіксованих в документах тощо.

Взаємний контроль документів - це зіставлення окремих реквізитів, які повторюються в ряді документів, відображаючих взаємопов'язані операції. Наприклад, щоб перевірити повноту оприбуткування готової продукції, яка надійшла з виробництва, необхідно провести взаємну звірку документів по відображенню виготовленої продукції з документами по нарахуванню заробітної плати на її відвантаження покупцям і на виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей в касу, отриманих з рахунків підприємства в банку, встановлюють шляхом взаємної звірки даних банківських виписок з рахунків підприємства, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.

Хронологічний аналіз господарських операцій - це перевірка реальної можливості здійснення тієї або іншої господарської операції шляхом дослідження хронології записів у регістрах бухгалтерського обліку і документах. Хронологічний аналіз господарських операцій застосовують в тих випадках, коли є свідчення про розкрадання товарно-матеріальних цінностей, а проведені інвентаризації розходжень (недостач і лишків) не встановили. За допомогою такої перевірки, зіставляючи по датах надходження і відпуск матеріалів, можна встановити факти відпуску матеріалів раніше, ніж вони надійшли на склад, або в більшій кількості ніж було в наявності на відповідну дату. Все це свідчить про те, що на складі є невраховані товарно-матеріальні цінності, тобто їх лишок.

Для одержання доказів широко застосовуються техніко-економічні розрахунки та нормативна перевірка.

Техніко-економічні розрахунки застосовуються для одержання доказів про правильність розрахованих показників бізнес-плану, кошторисів тощо.

Нормативна перевірка полягає в порівнянні інформації, відображеної в документах, регістрах, звітності з відповідними нормами. При цьому аудитор встановляє відхилення та вносить пропозиції щодо уникнення негативних відхилень.

Використовуючи всю систему наведених методів і прийомів, аудитор пізнає об'єктивну істину щодо інформації суб'єкта господарювання. Встановивши істину та підтвердивши її зібраними доказами, аудитор оприлюднює свій висновок (позитивний, умовно-позитивний чи негативний) для користувачів звітної чи будь-якої іншої, в залежності від виду аудиту, інформації.

Висновок аудитора, складений на підставі доведеної об'єктивної істини щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб'єкта, зведе до найменшого ризик користувачів інформації.

Класифікація аудиторських доказів

Докази в аудиті можна класифікувати відповідно до правил подачі інформації, передбачених чинним законодавством, на прямі та непрямі.

Прямі - це докази, які підтверджуються первинними документами та обліковими регістрами.

Непрямі - це свідчення, що не мають безпосереднього відношення до фактів з даного питання.

В залежності від джерела одержання інформації аудиторські докази можуть бути внутрішніми, зовнішніми та змішаними (комбінованими).

Методи отримання аудиторських доказів

4 Фізичний огляд

4 Пряме підтвердження

4 Аналіз документів від третіх осіб

4 Аналіз документів від підприємства

4 Арифметичний контроль аудитором

4 Аналіз та оцінка фактів аудитором

4 Аналітичне дослідження - порівняння з даними:

- минулих років

- майбутніх років

- подібних підприємств

4 Усна інформація

Внутрішні - інформація одержана від клієнта; зовнішні - інформація одержана від третіх осіб; змішані (комбіновані) - це докази, отримані від клієнта і підтверджені зовнішніми джерелами.

Аудитор, маючи відповідну інформацію, повинен бути повністю переконаний у тому, що його думка абсолютно правильна і справедлива. Для його він повинен вирішити, чи є його докази достатньо переконливими та релевантними.

Релевантні - це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми. Наприклад, доказ того, що на підприємстві перекручена звітність із собівартості продукції, не є цінним при вирішенні питання щодо підтвердження наявності основних засобів.

На переконливість впливають три основних фактора: достовірність, достатність та своєчасність.

Достовірність характеризує докази з боку довіри до них та правдивості. Достовірність операції визначається повнотою і правильністю її оформлення у відповідності до діючих правил ведення бухгалтерського обліку. Під достовірністю операції можна розуміти ступінь адекватного відображення нею об'єктивно здійснених нею явищ, подій чи процесів.

На достовірність доказів впливає ряд факторів, серед них виділяють:

§ Незалежність джерела інформації. Так, зовнішні джерела інформації є більш надійними, ніж внутрішні

§ Ефективність внутрішнього контролю. Коли система внутрішнього контролю у клієнта ефективна, то і докази, одержані від клієнта, є більш надійними.

§ Безпосередні знання аудитора. Інформація, одержана аудитором безпосередньо в результаті фактичної перевірки, спостережень, розрахунків, досліджень, більш достовірна, ніж та, яку одержують допоміжними методами.

§ Оцінка осіб, що надали інформацію. Навіть при незалежності джерела інформації докази можна вважати надійними тільки в тому випадку, коли вони надаються особами, що дійсно мають відповідно до свого становища достовірні свідчення.

§ Ступінь об'єктивності. Об'єктивна інформація - це реально існуючі докази. До об'єктивної інформації можна віднести підтвердження рахунків дебіторів, банківські виписки, результати інвентаризації.

Суб'єктивна інформація - це підтвердження будь-яких осіб про можливі результати. Наприклад, підтвердження адвоката про швидке погашення кредиторської заборгованості.

· Достатність. Достатність зібраних доказів встановлюється їх кількістю. Тому, розмір вибірки, встановлений аудитором, буде важливим, коли аудитор вирішує, чи буде йому достатньо зібраних свідчень.

· Своєчасність - аудиторські докази більш достовірні, якщо вони відповідають моменту здійснення фактів.

· Об'єднаний ефект. Ступінь переконливості доказів можна оцінити лише після загальної оцінки достовірності, достатності і своєчасності.

Список використаної літератури

аудитор сертифікат перевірка контроль

1. Національний норматив України з аудиту № 26 “Аудиторський висновок”

2. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів освіти. - Львів: Піча Ю.В.: “Каравела”; Львів: “Новий світ - 200”, 2002. - 215 с.

3. Національний норматив аудиту (ННА) № 14 “Аудиторські докази”

4. Савченко В.Я. Аудит: КНЕУ, 2006. - 328 с.

5. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. Посіб. - К.: Знання - Прес, 2002. - 133 с.

6. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року із змінами і доповненнями

Размещено на http://www.allbest.ru/