Загальні положення нормативних актів, що використовуються при проведенні аудиту виробничої діяльності

РЕФЕРАТ

на тему: «Загальні положення нормативних актів, що використовуються при проведенні аудиту виробничої діяльності»

Київ 2008

Вступ

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про собівартість виробленої продукції, яка складається з витрат підприємства, визначається наступною нормативно-правовою базою України.

Собівартість продукції представляє собою вартісну оцінку використаних в процесі виробництва продукції природних ресурсів, засобів і предметів праці, послуг інших організацій і оплату праці працівників. Іншими словами, вона показує, у що обходиться кожному підприємству виробництво і реалізація продукції.

1. Характеристика нормативної бази, що використовується при проведенні аудиту виробничої діяльності

Огляд нормативної бази, яка використовувалась в ході проведення аудиту виробничої діяльності представлений в наступній таблиці 1.

Таблиця 1

Характеристика нормативно - правової бази

Отже, під час аудиту виробничої діяльності аудитору необхідно користуватися вищенаведеними нормативними та законодавчими актами.

2. Основні положення нормативних актів, що використовуються при аудиті виробничої діяльності

Методологію бухгалтерського обліку витрат визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

Згідно П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Також використовується П(С)БО 9 „Запаси”, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, як складової собівартості виробленої продукції.

Згідно П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати” визначаються зміст та форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" у Звіті про фінансові результати показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", 16 "Витрати".

Для узагальнення інформації про затрати на виробництво Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, передбачений синтетичний рахунок 23 „Виробництво”, до якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності (робіт, послуг) здійснюється підприємством. Рахунок 23 „Виробництво” виконує одночасно три функції: матеріальну (на ньому обліковують незавершене виробництво), збірно-розподільну та калькуляційну.

Аналітичний облік по рахунку 23 „Виробництво” ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється.

По дебету рахунку 23 „Виробництво” та його аналітичних рахунків протягом звітного періоду відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати в кореспонденції з кредитом рахунків:

20 „Виробничі запаси” (на вартість використаної у виробництві сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів тощо);

22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” (на вартість використання у виробництві інструментів, пристроїв, спецодягу тощо);

66 „Розрахунки з оплати праці” (на суму основної і додаткової заробітної плати та інших виплат працівникам, які зайняті у виробництві, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат);

65 „Розрахунки за страхуванням” (на суму відрахувань на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття та інші соціальні заходи);

685 „Розрахунки з іншими кредиторами” (на вартість послуг, наданих сторонніми організаціями для виробничих потреб та інші.

Отже, наприкінці місяця на дебеті рахунку 23 «Виробництво» і його аналітичних рахунках відображаються всі виробничі витрати - як основні, так і накладні.

На фактичну собівартість виготовленої продукції у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунку 23 «Виробництво» і дебету рахунку 26 «Готова продукція», а при реалізації цієї продукції роблять запис по кредиту рахунку 26 «Готова продукція» та кредиту рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» (на виробничу собівартість продукції).

Згідно Закону від 1994.12.28 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (Стаття 5. Валові витрати) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Висновок

Методологічною основою при здійсненні аудиту виробничої діяльності мають бути положення нормативних актів щодо відображення в обліку запасів, витрат виробництва.

Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки та внести пропозиції:

Мета обліку витрат виробництва і собівартості продукції полягає у своєчасному, повному, достовірному визначенні фактичних затрат, які пов`язані з виробництвом продукції, а також у контролі за використанням матеріальних, трудових та інших ресурсів підприємства під час виробництва продукції.

Методологію бухгалтерського обліку витрат визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, який прийнято 16.07.99р. № 996, положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, а також використовується ПБО 9 „Запаси”, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси, як складової собівартості виготовленої продукції, і розкриття її у фінансовій звітності.

Облік витрат виробництва здійснюється за допомогою рахунку 23 „Виробництво”, який використовується для обліку собівартості виготовленої продукції, а також рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» з подальшим списанням їх витрати виробництва та на собівартість реалізованої продукції.

Список використаної літератури

Про оподаткування прибутку підприємства: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 22 травня 1997 р. // Все про бухгалтерський облік. - 1999. - № 114 (зі змінами та доповненнями).

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України, затверджений Постановою Верховної Ради України №996-XIV від 16.07.99р.

Про аудиторську діяльність: Закон України, затверджений Верховною Радою України N 3126-XII від 22.04.93.

Міжнародні нормативи аудиту

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене Наказом Міністерства Фінансів України № 87 від 31.03.99 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене Наказом Міністерства Фінансів України № 246 від 20.10.99 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства Фінансів України №291від 30.11.99 р.

Бакун Ю. Порядок формування собівартості // Все про бухгалтерський облік. - 2000, №87.

Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посіб./ Ред. Р. Хом'як. -3-е вид., доп. і перероб. -Л.: Інтелект-Захід, 2004. -912 с.