Формування облікової політики підприємства

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота з дисципліни обліква політика на тему:

«Формування облікової політики підприємства»

Виконала: студентка 411гр

Вербовська Наталія

Мелітополь 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Сутність та значення облікової політики

1.2 Нормативне забезпечення формування облікової політики

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Організаційна та облікова структура підприємства

1.2 Аналіз фінансово-економічного стану

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Облікова політика як основа вдосконалення методології фінансового обліку

3.2 Структура та формування змісту Наказу про облікову політику

3.3 Методика складання додатків до Наказу про облікову політику

3.4 Удосконалення облікової політики підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена тим, що зміни в системі економічних відносин зумовили необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні, його пристосування до нових умов господарювання. Наслідком впроваджених змін є залучення із зарубіжної практики значної кількості якісно нових понять та явищ, до яких належить і облікова політика підприємства. Ефективне функціонування запозичених явищ передбачає не лише їх механічне перенесення у вітчизняну практику і нормативне закріплення. Необхідним є вивчення механізму функціонування, можливостей адаптації до історично сформованих традицій, особливостей менталітету та української дійсності. Аналітична робота повинна передувати впровадженню того чи іншого інструменту, проте динамізм процесів реформування зумовлює сучасний стан - відсутність відчутного ефекту від більшості запозиченого із зарубіжної практики.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних положень, а також розробка практичних рекомендацій з удосконалення порядку формування та застосування облікової політики підприємств, яка забезпечує організаційно-економічні умови для ефективної діяльності суб'єктів господарювання України.

Для досягнення мети в роботі поставлено такі задачі:

- визначити місце облікової політики в системі управління підприємством;

- уточнити сутність поняття “облікова політика підприємства” та її призначення з метою ефективного використання в теорії та практиці вітчизняного бухгалтерського обліку;

- обґрунтувати та розробити теоретичні аспекти формування облікової політики суб'єкта господарювання з метою розкриття сутності облікової політики підприємств;

- розробити науково обґрунтовану методику формування облікової політики суб'єкта господарювання, встановити порядок її документального оформлення з метою підвищення ефективності використання облікової політики підприємств як інструмента організації бухгалтерського обліку;

- визначити порядок внесення змін до облікової політики підприємств, їх документального оформлення з метою забезпечення умов для дотримання принципу послідовності;

- проаналізувати та узагальнити практику використання облікової політики підприємств при здійсненні господарського контролю для підвищення його ефективності;

- вивчити вплив облікової політики підприємств на порівняність результатів аналітичних досліджень з метою забезпечення зовнішніх користувачів, в тому числі і держави, достовірною інформацією про стан та результати діяльності підприємств.

Об'єктом дослідження обрано Дочірнє підприємство «Дніпрянська аграрна фірма імені Солодухіна».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, пов'язаних з формуванням та реалізацією облікової політики суб'єктів господарювання.

При дослідженні теоретичних аспектів облікової політики використовувалися методи індукції та дедукції для визначення загальних тенденцій розвитку облікової політики; методи теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття сутності та змісту облікової політики підприємства. Застосування системного підходу, методів аналізу і синтезу дозволило визначити місце облікової політики підприємства в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Метод причинно-наслідкового зв'язку та абстрактно-логічний метод використовувалися для виділення об'єктів і елементів облікової політики, удосконалення їх класифікації, встановлення взаємозв'язку облікової та балансової політики, спостереження - для визначення стану формування та реалізації облікової політики на підприємствах України.

Питання формування та реалізації облікової політики підприємств знайшли відображення в працях українських вчених: М.Т.Білухи, Ф.Ф.Бутинця, Г.Г.Кірейцева,Л.М.Кіндрацької, Ю.А.Кузьмінського, М.В.Кужельного, В.Г.Лінника, М.С.Пушкара, В.В.Сопка, В.Г.Швеця; і зарубіжних - Р.А.Алборова, А.С.Бакаєва, П.С.Безруких, М.Ф. ван Бреда, Н.П.Кондракова, С.Л.Коротаєва, М.І.Кутера, Б.Нідлза, С.О.Ніколаєвої,В.Ф.Палія, Л.П.Хабарової, Е.С.Хендриксена, Л.З.Шнейдмана.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладено на 41 сторінці друкованого тексту. Робота містить 3 таблиці, 4 рисунки, 15 додатків. Список використаних джерел налічує 16 найменувань.

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Сутність та значення облікової політики

Питання формування та реалізації облікової політики підприємств знайшли відображення в працях українських вчених: М.Т.Білухи, Ф.Ф.Бутинця, Г.Г.Кірейцева,Л.М.Кіндрацької, Ю.А.Кузьмінського, М.В.Кужельного, В.Г.Лінника, М.С.Пушкара, В.В.Сопка, В.Г.Швеця; і зарубіжних - Р.А.Алборова, А.С.Бакаєва,П.С.Безруких,М.Ф. ван Бреда, Н.П.Кондракова, С.Л.Коротаєва, М.І.Кутера, Б.Нідлза, С.О.Ніколаєвої,В.Ф.Палія,Л.П.Хабарової,Е.С., Л.З.Шнейдмана.

У вітчизняній практиці термін „облікова політика” з'явився на початку 90-х років ХХ століття, а з прийняттям Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. [1] набув офіційного статусу. Проблеми облікової політики досліджувались як у працях зарубіжних (Б.Нідлз, Р.Ентоні, Дж.Ріс, Ван Бред та ін.), так і вітчизняних (М.Т.Білуха, Ф.Ф.Бутинець, А.В.Загородній, М.В.Кужельний, В.Г.Лінник та ін.) вчених. Однак нині відсутнє єдине, точне та повне визначення поняття „облікова політика”.

Білуха М.Т. тлумачить облікову політику як спосіб ведення облікового процесу [3, с.499].

Бутинець Ф.Ф. відмічає, що облікова політика - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, а й вибір методики обліку, яка дає змогу використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя. В широкому розумінні її можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку) [5, с.51]. На мою думку, найбільш ґрунтовним є визначення облікової політики, наведене Безруких П.С.: „Облікова політика являє собою вибір підприємством конкретних методик, форм, техніки ведення і організації бухгалтерського обліку, виходячи з встановлених правил і особливостей діяльності (організаційних, технологічних, чисельності і кваліфікації облікових кадрів, рівня технічного оснащення бухгалтерії)” [4, с.438].

Методологічне і організаційне керівництво системою бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється державою, яка визначає нормативні документи, що містять конкретні рекомендації, перелік правил окремих методик і процедур бухгалтерського обліку.

Але розробка способів і процедур відображення тих чи інших операцій в обліку залежить як від держави, так і господарюючого суб'єкта. Отже, особливості формування облікової політики треба розглядати на двох рівнях: макрорівні, як вплив зовнішнього середовища на функціонування підприємства щодо методології бухгалтерського обліку, та мікрорівні - тобто бізнес-середовище самого підприємства. Стосовно останнього, слід зазначити, що вона включає обліковий інструментарій, який охоплює всі способи і процедури обліку, завдяки якому можливе поєднання вимог держави і власних потреб підприємства щодо ведення обліку.

Бутинець Ф.Ф. зазначає, що офіційна система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, і при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб на підставі діючих положень. Тому облікова політика може формуватися на двох рівнях: макрорівень - політика державних органів щодо розвитку обліку в Україні, мікрорівень - політика конкретного підприємства з метою забезпечення надійності фінансової звітності [5, с.50].

Вивчення аудитором і ревізором співставленості фінансових даних, господарюючого суб'єкта, здійснюється з одночасною перевіркою відображених в обліку дотримання останнім принципу незмінності методології відображення окремих господарських операцій і оцінки майна в обліку.

Тому ознайомлення з діяльністю підприємства контролер починає з вивчення облікової політики підприємства. Це дозволяє швидко визначити особливості обліку підприємства, скласти точний план перевірки з врахуванням специфіки діяльності і фінансового стану підприємства.

Облікова політика підприємства - це система способів і прийомів організації та ведення обліку на конкретному підприємстві, яка закріплена відповідним внутрішнім нормативним актом на невизначений термін. Іншими словами, це порядок здійснення первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства або реалізація методу бухгалтерського обліку.

На вибір облікової політики підприємства впливають такі чинники:

1) галузеві особливості або вид діяльності;

2) організаційно-правова форма (ВАТ, приватне підприємство тощо);

3) обсяги виробництва (кількість працюючих);

4) рівень кваліфікації облікового апарату та забезпеченість його комп'ютерною технікою;

5) взаємовідносини з податковою системою (які податки сплачує підприємство);

6) стратегія фінансово-господарської діяльності підприємством.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. передбачено застосування такого принципу як постійність. Він означає тривале застосування обраної облікової політики. Її зміна можлива лише у випадках, передбаченими п.9 П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”:

· зміна статутних вимог;

· зміна вимог органу, який затверджує П(С)БО;

· зміни, які забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Зауважимо, що законодавством не визначено кількість наказів (один чи два), на основі яких формується облікова політика і організовується бухгалтерський облік на підприємстві. Тому, на великих підприємствах можуть видаватися два окремих накази, один з яких встановлює принципи формування облікової політики, а інший - порядок організації бухгалтерського обліку.

Таким чином, облікова політика - це вибрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління.

1.1 Нормативне забезпечення формування облікової політики

Аналіз практики формування та застосування облікової політики підприємств дозволив встановити, що в сучасних умовах процесу її формування приділяється недостатня увага як з боку працівників бухгалтерської служби, так і з боку власників та адміністрації підприємства.

Теоретичних та практичних розробок потребують питання формування, реалізації облікової політики підприємств та її використання в практиці господарської діяльності, серед яких: формування та упорядкування понятійного апарату; розробка методики формування облікової політики підприємств; забезпечення її документального оформлення; дослідження та удосконалення реалізації облікової політики, що включає її коригування і розкриття для зовнішніх користувачів фінансової звітності; вивчення можливостей використання облікової політики при здійсненні господарського контролю.

Процес реформування національної системи бухгалтерського обліку зумовив зміни в системі нормативного регулювання, внаслідок чого з'явився новий рівень, який характеризується можливістю встановлення правил організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві в межах вимог нормативних актів вищих рівнів з їх конкретизацією.

У результаті дослідження генезису облікової політики в Україні та за її межами висунуто гіпотезу, сутність якої полягає в наступному: облікова політика в зарубіжній практиці виникла внаслідок усвідомлення необхідності централізованого регулювання бухгалтерського обліку, через його загальносуспільне значення та можливості задовольняти потреби в інформації різних категорій користувачів. Водночас в Україні поява облікової політики - це результат процесу реформування бухгалтерського обліку, орієнтиром якого обрані Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ).

Відмінності у генезисі облікової політики зумовлюють особливості в розумінні її сутності та призначення в Україні в порівнянні з іншими країнами. Виявлені відмінності потребували вивчення взаємозв'язку облікової та балансової політик, сутність якого проявляється в тому, що балансова політика (як і облікова політика в розумінні МСФЗ) спрямована, в першу чергу, на процес складання фінансової звітності. Специфічною рисою, якої набула облікова політика підприємств в Україні та інших країнах пострадянського простору, є її поширення не тільки на процес складання фінансової звітності, а й на процес організації обліку та його ведення.

Проведене дослідження політологічного аспекту дозволило встановити, що словосполучення з використанням терміну “політика” виражають специфічну спрямованість соціальних суб'єктів, а саме - на створення, відтворення або зміну системи сталих соціальних відносин у різних галузях суспільного життя, що дає можливість визначити облікову політику як активну форму діяльності соціальних суб'єктів у галузі бухгалтерського обліку з метою реалізації власних інтересів.

Узагальнення підходів авторів до визначення облікової політики підприємства дозволило уточнити її сутність. Під “обліковою політикою підприємства” слід розуміти сукупність дій із формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства та інтересам його власників.

Проблеми, пов'язані з новизною облікової політики для національного бухгалтерського обліку, з адаптацією її до вітчизняної практики ускладнюються відсутністю науково обґрунтованого понятійного апарату. Для вирішення останнього завдання автор пропонує розглядати рівні реалізації облікової політики та її складові. Існуючі рівні реалізації (державний та рівень підприємства) доповнено міждержавним (регіональним) рівнем, існування якого обумовлюється об'єктивними процесами інтеграції та глобалізації (див. рис. 1).

Рис. 1. Виділені рівні формування та застосування облікової політики

Відповідно для кожного рівня виділено суб'єкти облікової політики, до компетенції яких входить формування облікової політики та контроль за реалізацією обраного варіанту. Суб'єктами облікової політики на мікрорівні є власники, на макрорівні - Міністерство фінансів України (Методологічна рада при Міністерстві фінансів України); Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України; Національний Банк України; Податкова адміністрація та інші органи, які здійснюють регулювання у сфері бухгалтерського обліку.

Структура облікової політики пов'язана з виділенням системних складових: організаційної, методичної, технічної, кожна з яких складається з об'єктів облікової політики та відповідних елементів. Під “об'єктом облікової політики” розуміється будь-яка норма або позиція підприємства з організації та ведення бухгалтерського обліку, щодо якої є альтернативні варіанти. Елемент облікової політики - можливі методичні прийоми, способи та процедури, що обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства. Виділені елементи понятійного апарату щодо облікової політики підприємств забезпечують систематизацію викладення процесу формування, змісту та реалізації облікової політики.

Призначення облікової політики підприємств полягає в задоволенні інтересів власників підприємства та зовнішніх користувачів інформації. Для систематизації завдань, які виконує облікова політика підприємств, виділено її виміри: соціальний (створення соціальних гарантій для захисту зовнішніх користувачів шляхом забезпечення єдності інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності), економічний (економічний ефект від облікової політики виявляється в оптимальному забезпеченні інформацією для управління, скороченні обсягів документообороту, підвищенні дієвості внутрішнього контролю), біхевіористичний (використання свободи дій в питаннях організації обліку для створення дієвої системи бухгалтерського обліку на підприємстві, яка забезпечить дотримання інтересів власника), психологічний (за допомогою елементів облікової політики та за умови конкретизації вимог до характеру необхідних даних досягається найбільш повне та ефективне забезпечення інформацією всіх рівнів управління), інформаційний (сталість та гласність облікової політики дозволяє на її основі будувати прогнози майбутнього стану об'єкта, наявність диспозицій дозволяє забезпечити необхідним масивом даних для побудови моделей прийняття рішень) та юридичний (використання для усунення невизначеностей у нормативних актах з бухгалтерського обліку та у якості письмових доказів при вирішенні господарських спорів, конфліктів з контролюючими органами).

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, принципам превалювання сутності над формою, послідовності, безперервності, періодичності та іншим принципам, передбаченим Законом України „Про бухглтерький облік а фінансову звітність в Україні”.

Отже з цього розділу можна зробити висновок, що в обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже ретельно, адже від цього врешті-решт залежить, наскільки об'єктивно і точно буде розкрито інформацію про фінансовий стан підприємства у фінансовій звітності.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційна та облікова структура підприємства

Дочірнє підприємство «Дніпрянська аграрна фірма імені Солодухіна» знаходиться в Херсонській області, м. Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул. 1-го Травня, 8. Відстань від центрального офісу до м. Нової Каховка 12 км, до обласного центру м. Херсону- 80 км. До найближчої залізничної станції для вантажних перевезень - 15 км. На території господарства розташовані 4 населених пункти, в яких проживає понад 10 тисяч чоловік, в тому числі 3400 чоловік працездатних.

Дочірнє підприємство «Дніпрянська аграрна фірма імені Солодухіна» засноване за рішенням засновника згідно з Законами України "Про підприємство в Україні", "Про підприємництво", " Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу у народному господарстві України", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про власність", Наказом Президента України № -1529/99 від 3.12.99 р " Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки".

Організаційно правова форма господарювання - колективне підприємство, засноване на власності громадян України, з правом найму робочої сили. Фома власності -колективна. -

Управління підприємством здійснюється у відповідності з статутом підприємства на поєднанні прав засновників та уповноваженого ними на проведення господарської діяльності керівника (директора) Підприємства.

Засновники підприємства:

- вносять зміни і доповнення до Статуту Підприємства;

- мають право поєднувати функції директора з правами засновників;

- призначають директора підприємства;

- приймають рішення про припинення діяльності підприємства, призначають ліквідаційну комісію, затверджують ліквідаційний баланс.

Метою діяльності ДП “ДАФ ім.Солодухіна” є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація та інші види господарської діяльності підприємства для отримання прибутку та задоволення потреб підприємства на основі раціонального використання землі, інших природних ресурсів і виробничо-ресурсного потенціалу.

Предметом діяльності підприємства є:

- вирощування та переробка винограду, фруктово-ягідних та овочевих культур;

- переробка та реалізація сільськогосподарської подукції як власного виробництва ,так й інших виробників;

- здійснення всіх видів торгівлі, в т.ч. роздрібної, оптової, фірмової, комісійної, виїзної, на умовах консигнації та будь-яких інших видів торгівлі продукцією власного виробництва, а також товарами народного споживання, в т.ч. сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування;

- надання торгівельно - посередницких, посередницьких, комерційних, представницьких, транспортних, побутових, комунальних, складських та інших послуг суб'єктам господарської діяльності;

- здійснення операцій по імпорту та експорту товарів, робіт, послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- закупка сільськогосподарської продукції у населення, фермерів, підприємств за готівковий, безготівковий рахунок, по бартеру, для послідуючої реалізації, використання у виробничій діяльності, а також для власних потреб;

- надання інформаційно-комерційних послуг підприємствам, організаціям, громадянам;

- випуск продукції виробничо-технічного призначення, з залученням новітніх технологій, ноу-хау;

- розробка та упровадження новітніх технологій в виробничу сферу, сферу послуг, бізнесу;

- поставка, впровадження, розробка сільськогосподарських та промислових технологій, обладнання, механізмів;

- постачально-збутова діяльність;

- надання юридичним особам і громадянам послуг по транспортуванню вантажу, пасажирів автомобільним, річним транспортом;

- організація складування і охорона вантажу, товарів, в тому числі на умовах консигнації;

- зовнішньо-економічна діяльність, яка відповідає виконанню Статутних цілей та завдань ДП “ДАФ ім.Солодухіна”.

- Для здійснення господарської діяльності ДП “ДАФ ім.Солодухіна” залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено чинним законодавством.

Виробництво в господарстві організоване по внутрішньо - господарських підрозділах, при чому поряд з підрозділами, які зайняті основною діяльністю (механізований загін по вирощуванню зернових, технічних і кормових культур) є допоміжні підприємства ( авто гараж, ремонтна майстерня, електрогосподарство) і цех по переробці соняшника на олію. Сукупність всіх цих підрозділів підприємства становить його організаційну структуру.

В зв'язку з невеликими розмірами ДП “ДАФ ім.Солодухіна” має дволанкову організаційну структуру, при якій не має відділків (ланок), як проміжних господарських підрозділів, а зв'язок і взаємодія між внутрішньогосподарськими підрозділами здійснюється безпосередньо через керівництво підприємством. ДП “ДАФ ім.Солодухіна” самостійно формує програми діяльності, встановлює ціни відповідно до чинного законодавства, вибирає постачальників і покупців продукції.

Діяльність підприємства, проектування і розміщення обладнання та виробничих потужностей здійснюється у відповідності із санітарними нормами, нормами техніки безпеки і охорони праці, пожежної та екологічної безпеки, іншими обов'язковими вимогами та нормами і по узгодженню відповідними державними органами.

2.2 Аналіз фінансово-економічного стану

Господарську діяльність підприємства виконують: бригада по вирощуванню плодів, п'ять виноградних бригад, три механізовані тракторні бригади, механізованих загін, польова бригада.

Історія фірми почалася в 1965 році після розукрупнення винрадгоспу «Таврія». Рішенням виконкому міської ради народних депутатів від 17 серпня 1993 року радгосп був реорганізований в Агроторгову фірму «Радгосп-завод імені начдива Солодухіна». 16 січня 1998 року радгосп був реорганізований на умовах санації. Новим власником стала компанія ТОВ «Югтара», яка зареєструвала в березні 1998 року дочірнє підприємство «Дніпрянська аграрна фірма імені Солодухіна».

На правах власника майна товариство може продавати, купувати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду або в безоплатне тимчасове користування або в позику юридичним та фізичним особам належні йому будівлі, споруди, засоби виробництва, транспортні засоби, інвентар, сировину, інші матеріальні цінності, які належать товариству та знаходяться на балансі, а також у встановленому порядку списувати це майно зі свого балансу.

Головною метою створення та діяльності товариства є збереження та розвиток економічної бази України, розвиток підприємництва, створення нових робочих місць, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, а також задоволення потреб населення, інших юридичних та фізичних осіб в товарах та послугах, і отримання прибутку від підприємницької діяльності.

Для того, щоб охарактеризувати розмір підприємства необхідно проаналізувати основні показники.

Таблиця 2.1. Розміри ДП “ДАФ ім.Солодухіна” Каховського району за період 2006-2008 рр

Показники	Роки	2008 р. від 2006 р.
	2006	2007	2008	+, -	%
Основні показники
Валова продукція в порівняних цінах 2005 року, тис.грн.	14287,1	16186,3	23055,6	8768,5	161,4
Товарна продукція, тис.грн.	6684,1	11873,5	20456	13771,9	306,0
Додаткові показники
Земельна площа - всього, га	1963,5	1963,5	1963,5	0	100
в т.ч сільськогосподарські угіддя, га	1963,5	1963,5	1963,5	0	100
з них рілля	911	911	911	0	100
Середньорічна вартість основних виробничих фондів - всього, тис.грн.	38613	31828,4	20332,5	-18280,5	52,7
Середньорічна вартвсть оборотних засобів, тис.грн.	17732,6	9417,6	11449,5	-6283,1	64,6
Чисельність працівників, чол.	454	618	543	89	119,6

Виходячи з даних таблиці 2.1 можна зробити висновки, що обсяг виробництва продукції в порівняних цінах у 2008 році зріс на 61,4 %. Бачимо, що на підприємстві спостерігається збільшення товарної продукції на 13771,9 тис.грн. Земельна площа продовж трьох років залишалась незмінною. Середньорічна вартість оборотних засобів зменшилась на 6283 тис.грн. за рахунок зменшення закупівлі посадкового матеріалу. Чисельність працівників збільшилась на 89 чоловік.

Економічний стан підприємства залежить від вибору галузей сільського господарства та їх поєднання, тобто від спеціалізації виробництва.

Спеціалізація - це ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах та одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності.

Основним напрямком господарської діяльності підприємства є вирощування винограду, плодово-садівничої продукції, овочів, зерна.

Спеціалізацію сільськогосподарського виробництва можна визначити на основі товарної продукції. Товарна продукція - це частина валової подукції, виготовлена сільськогосподарським підприємством для реалізації. Розраховується в натуральному вираці і грошовій одиниці. Розглянемо зміну складу та структури товарної подукції та проаналізуємо, в якому році господарство працювало краще.

Склад товарної продукції ДП”ДАФ ім.Солодухіна” та її структура відображені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2. Склад та структура товарної продукції ДП “ДАФ ім.Солодухіна” Каховського району за період 2006-2008 рр.

Вид продукції	2006 рік	2007 рік	2008 рік	В середньому за 3 роки	Р, %	n	2n-1	P(2n-1)
	тис. грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
Плоди	1877,1	28,4	3916,5	33,0	9017	44	4936,9	38	1	1	38
Томати	3316,5	50,1	2326	19,6	3487	17,0	3043,2	23,4	3	5	11,7
Виноград	1053,3	15,9	4922,1	41,5	7776	38,0	4583,8	35,3	2	3	105,9
Озима пшениця	366,6	5,5	694,6	5,9	176	0,9	412,4	3,2	4	7	22,4
Мед	3,7	0,06	2,7	0,02	-	-	2,1	0,02	6	11	0,22
Інша продукція твариництва	-	-	11,6	0,1	-	-	3,9	0,03	5	9	0,27
Всього по підприємству	6617,2	100	11873,5	100	20456	100	12982,3	100	X	X	283,8

Аналізуючи дані таблиці 2.2, можна зробити висновки, що продукція винограду у 2008 збільшилась, її питма вага у структурі товарної продукції склала 38,0 %.,це відбулося внаслідок того, що збільшилась врожайність продукції. Бачимо, що питому вагу в структурі товарної продукції займають плоди - 38% всередньому та виноград - 35%. Спостерігається збільшення їх виручки від реалізації в порівнянні з 2006 роком, плодів на 15,6% і винограду на 22,1%. Із таблиці видно, що 2008 рік був прибутковим, а повязано це з провадженням капельного зрошення.

Основним ресурсом у сільському господарстві є земля. У користуванні ДП "ДАФ ім. Солодухіна" 1963,5 га земельної площі, структура якої наведена у таблиці 1.3. На підприємстві низький ступінь розораності (близько 46 % у 2007 р.) у порівняні з нормативним 70 % у степовій зоні, так як основну частину сільськогосподарських угідь займають багаторічні насадження, що обумовлюється спеціалізацією господарства.

Для того, щоб охорактеризувати склад та структуру земельного фонду необхідно знати скільки всього сільськогосподарських угідь має підприємство та їх склад.

Таблиця 2.3. Склад і структура земельних угідь ДП “ДАФ ім.Солодухіна” Каховського району за період 2006-2008рр.

Види угідь	Роки	2008 р. від 2006р.,(+,-)
	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	га	%	га	%	га	%	га	%
Разом с.-г. угідь	1963,5	100	1963,5	100	1963,5	100	0	0
в т.ч.:рілля	911	46,4	911	46,4	911	46,4	0	0
пасовища	4,2	0,2	4,2	0,2	4,2	0,2	0	0
багаторічні насадження	1048,3	53,4	1048,3	53,4	1048.3	53,4	0	0

На підприємстві сільськогосподарські угіддя складають: рілля, пасовища, багаторічні насадження. Зробишви певні розрахунки, із таблиці можна зробити висновок, що більша частина сільськогосподарських угідь в ДП “ДАФ ім.Солодухіна” зайната багаторічними насадженями, площа яких в останні три роки не змінюється.

З цього розділу можна зробити такі висновки: метою діяльності ДП “ДАФ ім.Солодухіна” є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація та інші види господарської діяльності підприємства для отримання прибутку та задоволення потреб підприємства на основі раціонального використання землі, інших природних ресурсів і виробничо-ресурсного потенціалу.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності товариства є його прибуток. Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Облікова політика як основа вдосконалення методології фінансового обліку

На основі аналізу сучасного стану процесу формування та реалізації облікової політики підприємств розроблено методику її формування; визначено принципи та фактори впливу на вибір елементів облікової політики; встановлено порядок документального оформлення облікової політики підприємств та її зміни; наведено пропозиції щодо врегулювання відносин суб'єктів у процесі формування облікової політики підприємств.

Ефективність впровадження облікової політики визначається, поряд з розробкою понятійного апарату, наявністю методики її формування, яка передбачає: встановлення суб'єктів і термінів формування, визначення основоположних засад формування та реалізації облікової політики, визначення факторів впливу, побудову алгоритму дій під час формування облікової політики підприємства. На рис. 2 зображено зростання наявності носія облікової політики підприємства - наказу про облікову політику.

Рис. 2. Наявність наказу про облікову політику на підприємствах Житомирської та Київської областей

Зміни економічної формації призвели до появи нової категорії користувачів інформації бухгалтерського обліку - власників. Разом з тим, на сучасному етапі ця категорія знаходиться в стадії формування. Значну роль у становленні власників як реального апарату влади на підприємстві може відігравати облікова політика підприємств. Останню власник може використовувати як інструмент організації бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю на підприємстві відповідно до його інтересів.

Враховуючи, що облікова політика підприємства - це, насамперед, політика власника, саме власник повинен здійснювати вибір суб'єктів, які безпосередньо будуть формувати облікову політику: бухгалтерська служба, головний бухгалтер, служба внутрішнього контролю, спеціально створена комісія, аудиторська або інша спеціалізована фірма. На підприємствах колективної форми власності рішення про вибір суб'єкта формування облікової політики підприємства повинно прийматися колегіальним органом, який складається з власників або їх представників (рішення зборів засновників, ради директорів).

В разі делегування власником повноважень з вибору суб'єктів формування облікової політики підприємства найманому управлінському персоналу необхідно документально оформити передачу повноважень (протоколом зборів засновників), що підтвердить рішення та забезпечить захист інтересів власника при виникненні господарських спорів.

При здійсненні робіт з формування облікової політики підприємств сторонніми особами результати вибору елементів облікової політики повинні бути презентовані замовнику з поясненням його дії та ефекту для підприємства. У випадку використання праці найманого управлінського персоналу при формуванні облікової політики повинна діяти захисна функція, яка реалізується через створення незалежної та підпорядкованої власникам служби внутрішньогосподарського контролю, обов'язком якої є контроль за дотриманням інтересів власника.

З метою раціонального підходу до організації бухгалтерського обліку новоствореним підприємствам пропонується формувати облікову політику до державної реєстрації, найбільш раціональний варіант разом з бізнес-планом та підготовкою пакету установчих документів. Для забезпечення контролю за формуванням облікової політики підприємств пропонуємо затвердити строки її формування у наступній редакції: “Новостворені підприємства формують та затверджують облікову політику протягом 30 днів з дня державної реєстрації, але не пізніше складання квартальної (річної) фінансової звітності”.

Аналіз правових засад бухгалтерського обліку дозволив виділити основні вимоги до формування та застосування облікової політики підприємств: законність, адекватність, гласність, ефективність, єдність.

Фактори, які впливають на вибір облікових методик та організаційних аспектів, розподілені на групи, вплив яких на формування облікової політики підприємств є найбільш відчутним: економічно-правове поле діяльності, правовий і організаційний статус підприємства, організаційна структура підприємства, стратегія фінансово-господарського розвитку, кадрове та матеріально-технічне забезпечення. Кожна група є відкритою, може бути доповнена новими характеристиками підприємства, які впливають на формування облікової політики. Аналіз впливу цих факторів при формуванні облікової політики підприємства дозволить особам, які його здійснюють, сформувати оптимальний варіант з врахуванням особливостей функціонування підприємства.

Дослідження переваг та недоліків існуючих методик формування облікової політики, врахування визначених вимог дозволило розробити комплексну методику формування облікової політики підприємств, яка призначена для використання безпосередніми виконавцями робіт з формування облікової політики (рис. 3).



Рис. 3. Структурно-логічна схема формування облікової політики підприємств

Для документального оформлення облікової політики підприємства використовується Положення про облікову політику, яке є базою для створення системи внутрішньої документації. Затвердження Положення про облікову політику підприємства здійснюється власником підприємства або особою, уповноваженою власником. Для доведення його норм до безпосередніх виконавців передбачається підтвердження ознайомлення з Положенням про облікову політику підписом відповідальної особи. У разі наявності значної кількості облікових підрозділів доведення норм Положення про облікову політику підприємства здійснюється у вигляді витягу з нього в частині виконуваних облікових робіт. Визначено недоцільність щорічного перевидання Положення про облікову політику підприємства при відсутності змін, оскільки останнє збільшує документооборот і в більшості випадків є формальним актом.

У результаті дослідження теоретичних аспектів коригування облікової політики та діючої практики господарювання встановлено, що зміна облікової політики - це вибір елементів облікової політики щодо її об'єктів та встановлення об'єктів, які відмінні від тих, які застосовувалися до цього, внаслідок: зміни законодавства, забезпечення зміною адекватності облікової політики умовам діяльності підприємства. Останнє включає зміну облікової політики при реорганізації підприємства, зміні власників чи вимог власників та статутних вимог, зміні видів діяльності. Пропонується розрізняти зміни та доповнення до облікової політики, в роботі розроблено порядок внесення коригувань та їх документального оформлення.

Запропоновані рекомендації з формування облікової політики підприємства, її зміни виконують наступні завдання: забезпечення нормативного регулювання процесу формування (дозволить усунути невизначеність щодо нормативного регулювання облікової політики); призначені для використання суб'єктами, які безпосередньо виконують роботи з розробки облікової політики; дозволять власнику використовувати облікову політику як інструмент організації бухгалтерського обліку.

3.2 Структура та формування змісту Наказу про облікову політику

Кожне підприємство має обов'язково скласти наказ про облікову політику.

Водночас досвід показує, що багато підприємств не поспішають складати такий документ. Крім того, окремі підприємства складають його формально, елементи наказу про облікову політику не обґрунтовані й дублюють окремі пункти нормативних документів.

Існує певна кількість невирішених питань, які стосуються процедур - системи організаційних і методичних дій, що здійснюються суб'єктами господарювання під час формування облікової політики підприємств, корпорацій, банків, фінансово-промислових об'єднань.

Проблема пов'язана з тим, що практика формування облікової політики зводиться лише до видання наказу на поточний рік. Однак слід зауважити, що «наказ» - це остання подія в формування облікової політики. Для її досягнення треба провести роботу з визначення процедур організації та ведення господарського обліку, який має відповідати особливостям діяльності виробничої системи та інтересам її власників. А це, в свою чергу потребує вирішення значної кількості як організаційних, так і обліково-аналітичних завдань. Залишаються не вирішеними питання, пов'язані з визначенням посадових осіб і фахівців, відповідальних за всі етапи формування оцінки і контролю виконання облікової політики, встановленням технологічної послідовності розробки базисного розпорядчого документа про облікову політику, порядку взаємодії між службами, рівнями управління і обліку.

Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію вимагається Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Наказ про облікову політику -- це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно -- керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру, необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у пояснювальній записці до річного звіту підприємства.

Наказ може містити такі розділи:

· Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.

· Техніка бухгалтерського обліку.

· Організація бухгалтерського обліку.

У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, терміну функцінування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.

У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.

У третьому розділі, пов'язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звільнення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом структурних підрозділів; визначають напрями соціального розвитку апарату бухгалтерії.

Рис. 4. Схема формування Наказу про облікову політику

Формуючи облікову політику підприємства, вибирають, як правило, тільки один варіант із кількох, передбачених відповідними нормативними документами. Якщо чинним положенням не регламентується порядок ведення обліку стосовно якогось конкретного об'єкта, то підприємство самостійно встановлює його, виходячи з принципу доцільності, не порушуючи чинних положень бухгалтерського обліку.

Розглянемо приклад складання наказу про облікову політику.

3.3 Методика складання додатків до Наказу про облікову політику

Складаючи наказ про облікову політику, можна ввести до нього деякі постулати Закону чи витяги з інструкції, з метою ознайомлення власника (кервіника), який підписуватиме наказ, про необхідні вимоги, незнання яких може спричинити певні недоробки, які призведуть у майбутньому до негативних наслідків.

Наказ повинен оптимально поєднувати в собі організаційні й програмні (унормовані законодавством) питання, які безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, стати першим продуманих кроком до прибуткової діяльності.

Перелік додатків до наказу про облікову політику підприємства:

1. Перелік первинних документів, зведених бухгалтерських документів, реєстрів бухгалтерського обліку, звітності, підписи керівника та головного бухгалтера на яких необхідні для здійснення ними своїх посадових обов'язків та повного контролю за рухом активів, капіталу та зобов'язань підприємства.

2. Перелік посадових осіб, які наділаються правом видачі дозволу на проведення господарських операцій.

3. Перелік посадових осіб, які наділяються правами отримувати та видавати ТМЦ на несуть всю повноту відповідальності за такі дії, згідно з посадовими інструкціями та чинними законодавчими актами України.

4. Перелік посадових осіб, які складають, підписують звітність на несуть відповідальність за подання її за призначенням у встановлені законодавством строки.

5. Графік документообігу ВАТ “Логос” на 2002 рік.

6. Перелік типових первинних документів, які створюються в дільяності підприємств і офіційно затверджені державними органами влади, із зазначенням термінів їх зберігання.

7. Перелік первинних документів, які створюються в діяльності підприємства, форми яких затверджуються наказом керівника підприємства.

8. Перелік бланків суворої звітності, які використовуються підприємством у практичній діяльності.

9. Перелік посадових осіб, які використовують бланки суворої звітності в своїй роботі.

10. Робочий план рахунків.

11. Перелік створюваних на підприємстві резервів (фондів) та порядок формування й використання коштів таких фондів

12. Перелік і склад, порядок розподілу змінних і постійних загальновиробничих витрат.

13. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості.

14. Нормальна потужність цехів та інших структурних підрозділів.

3.4 Удосконалення облікової політики підприємства

Враховуючи теоретичні розробки щодо формування та реалізації облікової політики підприємств, визначено питання, які підлягають вивченню аудитором, а саме дотримання вимог: законності, єдності, гласності, адекватності, ефективності.

Уточнення сутності облікової політики підприємства, її поширення як на процес складання звітності, так і на організацію та ведення обліку зумовило ранжування наведених завдань, які вирішуються аудитором наступним чином. Для підтвердження достовірності фінансової звітності необхідним і достатнім є вивчення дотримання законності, гласності та єдності. Перевірка дотримання двох останніх вимог (адекватності та ефективності) належить до сфери дії інших аудиторських послуг, до складу яких запропоновано включати: розробку облікової політики підприємства; перевірку відповідності сформованої облікової політики особливостям функціонування підприємства та інтересам власника; перевірку дотримання встановленої облікової політики підприємства всіма структурними підрозділами та окремими виконавцями. Ініціатором замовлення вказаних послуг передбачається, в першу чергу, власник підприємства. Обов'язковою умовою надання аудиторських послуг є вивчення таких складових облікової політики, як організаційна та технічна, що може бути ефективно використано у процесі планування аудиту.

Вивчення наявності Положення про облікову політику, належного його оформлення є аргументом на користь співпраці аудитора з клієнтом на організаційній стадії здійснення аудиту, оскільки є ознакою того, що організації та веденню бухгалтерського обліку приділяється належна увага, знижується ймовірність виконання робіт з відновлення обліку, збільшується вірогідність позитивного характеру висновку, так як наявність облікової політики на підприємстві характеризує ставлення та усвідомлення відповідальності власника або керівництва за організацію та ведення бухгалтерського обліку.

Для підвищення ефективності роботи аудитора дисертантом розроблено пакет робочих документів аудитора щодо вивчення облікової політики підприємства, узагальнено інформаційну базу дослідження, виявлено та узагальнено типові порушення. У разі отримання аудиторською або консалтинговою фірмою авторського свідоцтва, типовий проект облікової політики запропоновано обліковувати на рахунку 125 “Авторські та суміжні права”.

Дослідження взаємозв'язку облікової політики підприємств з внутрішньогосподарським контролем дозволило встановити його багатоаспектність. Положення про облікову політику підприємства може бути використано для створення організаційного та обліково-аналітичного забезпечення внутрішньогосподарського контролю. Регламентація питань щодо створення, підпорядкованості та функціонування внутрішньогосподарського контролю в Положенні про облікову політику підприємства дозволить скоротити обсяги організаційно-розпорядчої документації. Вивчення ефективності та адекватності облікової політики є прерогативою внутрішньогосподарського контролю. Питання внутрішнього контролю, в тому числі облікової політики, набуває якісно нового значення в умовах розмежування функцій володіння та управління і зумовлене виконанням бухгалтерським обліком функції інструменту контролю за збереженням майна власника.

Наступне удосконалення облікової політики підприємств передбачає обмеження підприємств, які не мають за мету вихід на міжнародні ринки у формуванні методичної складової облікової політики, з відсутністю будь-якої регламентації щодо організаційної та технічної складових. У подальшому реалізація облікової політики і, насамперед, політики складання звітності, полягатиме у побудові бухгалтерського обліку таким чином, щоб останній дозволяв трансформувати звітність відповідно до правил країни, з представниками якої передбачається або здійснюється спільна діяльність. Такий підхід забезпечить зіставність даних бухгалтерського обліку та можливість реалізації єдиної політики в сфері бухгалтерського обліку.

На сучасному етапі для забезпечення зовнішніх користувачів інформацією про обрану облікову політику та можливості здійснення порівняльного господарсько-фінансового аналізу запропоновано використовувати відповідну форму у складі Приміток до річної фінансової звітності, яка складається з трьох частин (розділів): витяг з Положення про облікову політику в частині його методичної складової; способи ведення обліку, відмінні від встановлених законодавством (розроблені самостійно); інформація про зміни облікової політики, які стосуються її методичної складової (якщо такі зміни мали місце).

Запропоновані підходи щодо використання облікової політики при здійсненні контролю дозволять скоротити обсяги часу та документообороту, можуть застосовуватися представниками зовнішніх та внутрішніх контролюючих органів. Використання диференційованого підходу до складання звітності спрямоване на захист зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації, забезпечить узгодженість статистичних даних, дозволить використовувати дані бухгалтерського обліку в управлінні, інвестуванні та кредитуванні.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми, що виявляється у необхідності розробки науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з формування та реалізації облікової політики. На підставі проведеного дослідження теоретичних засад облікової політики та практичного аспекту її реалізації з'ясовано наступне: