Облік фінансової оренди

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет ім.. В.Гетьмана

Кафедра бухгалтерського обліку

Реферат

Облік фінансової оренди

Виконала:

Студентка

Рябоконь Єлизавета

Перевірила:

Ніколенко Л.А.

Київ 2010

Вступ

Розвиток техніко-економічної бази виробництва, який за належних умов господарювання має супроводжуватися її систематичним оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб'єктів позначено різким спадом або цілковитим припиненням інвестуванні виробництва за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення і розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як фінансова оренда (лізинг).

Одним із способів відтворення основних засобів є фінансовий лізинг - особлива сфера підприємницької діяльності, широко розповсюджена за кордоном, яка сьогодні розвивається й в Україні.

Унаслідок проблем, пов'язаних з кредитуванням та заставою і виникаючими при цьому фінансовими ризиками, а також потребою самофінансування, лізинг є ідеальним механізмом, за допомогою якого забезпечується структуроване строкове фінансування вкладень на придбання обладнання, машин, комплексів, іншого рухомого і нерухомого майна, яке є життєво необхідним для розвитку промисловості, сільського господарства, сфери послуг тощо.

Завданням даної роботи є розгляд процесу фінансової оренди та її обліку як для орендодавців, так і для орендарів.

1. Поняття про фінансову оренду

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів і її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 14 “Оренда”.

П(С)БО 14 не поширюється на такі операції:

· орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

· угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

· угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів.

Підприємство, що взяло будь-яке майно в оренду, вважається орендарем, а той, хто надав це майно, -- орендодавцем. У ролі сторін таких відносин можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.

Оренда -- це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Означені відносини регулюються договором оренди. У ньому обговорюються склад і вартість переданих в оренду об'єктів основних засобів, розмір орендної плати, тривалість оренди, обов'язки сторін з виконання договірних умов.

Виходячи з умов, на яких орендарю передається орендодавцем у користування власність, оренда поділяється на операційну й фінансову.

Операційна оренда -- це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних засобів їхньому власнику після закінчення строку орендної угоди. При цьому право власності на орендовані засоби залишається в орендодавця протягом усього строку дії договору оренди. Прийняті в операційну оренду основні засоби зараховуються на позабалансовий рахунок 01 “Орендовані необоротні активи ” за вартістю, що зазначається в договорі.

Регістрами аналітичного обліку таких основних засобів є копія інвентарної картки об'єкта або витяг з інвентарної книги, що повинні бути додані бухгалтерією орендодавця до акта приймання-передачі орендованих об'єктів. Ці картки (витяги) зберігаються бухгалтерією орендаря окремо.

Прийняті в операційну оренду основні засоби обліковуються в орендаря за інвентарними номерами орендодавця.

Нарахування амортизації об'єкта розглядуваної оренди здійснюється орендодавцем. Належна за користування першим плата в орендаря визнається іншими операційними витратами відповідного звітного періоду.

Витрати орендаря на поліпшення такого об'єкта відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення інших необоротних активів, які обліковуються на субрахунку 117 “Інші необоротні матеріальні активи ” (із заведенням окремої інвентарної картки) і щодо них нараховується знос прямолінійним або виробничим методом. На підставі документів, що засвідчують повернення об'єкта орендодавцю, бухгалтерія орендаря списує його з позабалансового рахунка 01 “Орендовані необоротні активи ” та вилучає з картотеки відповідну інвентарну картку (витяг) і зберігає разом з актом приймання-передачі. Фінансова оренда (фінансовий лізинг) -- оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигод, пов'язаних із правом користування та володіння активом. Застосування лізингу може сприяти забезпеченню галузей національної економіки фінансами відповідно з оперативними потребами та різними моделями грошових потоків індивідуальних споживачів, водночас мінімізуючи ризик тих, хто забезпечує фінансування.

Для цілей бухгалтерського обліку операцій оренди, в тому числі фінансового лізингу, затверджено П(С)БО 14 “Оренда”. Ним встановлено сім ознак, відповідно до яких оренду можна вважати фінансовою:

· орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

· орендар має можливість і намір придбати об'єкт оренди за ціною нижче його справедливої вартості на дату придбання;

· строк оренди становить більшу частину строку корисного використання об'єкта оренди;

· теперішня вартість мінімальних орендних платежів із початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди;

· орендований актив має особливий характер, що дає можливість одному лише орендарю використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;

· орендар може продовжити оренду активу за плату, значно нижчу від ринкової орендної плати;

· оренду може бути припинено орендарем, який відшкодує орендодавцю його втрати від припинення оренди.

Згідно з П(С)БО 14 вистачить хоча б однієї з ознак, щоб вважати оренду фінансовою. Вартість суми мінімальних орендних платежів -- це платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені на суму гарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансового лізингу:

Мінімальні орендні платежі = орендна плата - вартість послуг та ПДВ + гарантована ліквідаційна вартість.

У разі можливості та наміру орендаря придбати об'єкт оренди за ціною нижчою за його справедливу вартість на дату придбання мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди та суми, яку слід сплатити згідно з угодою на придбання об'єкта оренди:

Мінімальні орендні платежі = орендна плата - вартість послуг та ПДВ + сума, яку слід сплатити за придбання об'єкта.

Орендна плата визначається в договорі.

Під вартістю послуг маються на увазі комунальні послуги, послуги водопостачання (якщо угоди з надавачами таких послуг укладені не з орендарем, а з орендодавцем) та інші послуги, безпосередньо пов'язані з обслуговуванням об'єкта оренди.

Ліквідаційна вартість поділяється на гарантовану та негарантовану.

Гарантована ліквідаційна вартість -- частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов'язаною з ним стороною.

Показник «гарантована ліквідаційна вартість» використовується у випадку, якщо об'єкт фінансової оренди не переходить у власність орендаря після закінчення терміну дії угоди (орендар не має наміру придбавати об'єкт фінансової оренди).

Негарантована ліквідаційна вартість -- частина ліквідаційної вартості об'єкта оренди, отримання якої забезпечується орендодавцем або гарантується лише пов'язаною з ним стороною.

Розмір, умови сплати, платник гарантованої та негарантованої ліквідаційної вартості, а також особа, яка виступає гарантом, зазначаються в договорі фінансового лізингу. На сьогодні законодавство не висуває певних вимог щодо ліквідаційної вартості (гарантованої чи негарантованої) об'єкта фінансового лізингу.

Умови щодо ліквідаційної вартості мають місце при придбанні складного технологічного обладнання, яке згодом орендодавець не зможе продати або використати в госпдіяльності інакше (наприклад, здати потім в оренду -- не фінансову).

2. Облік фінансової оренди лізингодавцем

Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає у користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

Лізингодавцями можуть бути:

банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

брокерські лізингові фірми;

будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

страхові та пенсійні фонди.

У бухгалтерському обліку лізингодавця відповідно до пункту 10 П(С)БО 14 "Оренда" передане у фінансову оренду майно (об'єкт основних засобів) виключається зі складу основних засобів і його вартість відображається у складі інших витрат звітного періоду, пов'язаних з реалізацією необоротних активів (субрахунок 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів"). Наданий у фінансовий лізинг об'єкт основних засобів відображається за балансом лізингодавця як дебіторська заборгованість лізингоотримувача перед ним (субрахунок 181 "Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду"). Розмір такої заборгованості визначається як сума мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості, з якої вираховується сума фінансового доходу, що повинен отрима­ти лізингодавець. Одночасно визнається інший дохід від реалізації необоротних активів за однойменним субрахунком 742. Фінансовим доходом лізингодавця є різниця між сумою мінімальних лізингових платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю зазначеної суми, визначеної за орендною ставкою відсотка. Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється з застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду

Якщо об'єкти основних фондів передано у фінансовий лізинг безпосередньо їх виробниками, то згідно з пунктом 13 П(С)БО 14 дебіторська заборгованість лізингодавця відображається як сума визнаного доходу (виручки) від реалізації готової продукції і теперішньої негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди одно­часно з визнанням доходу (виручки) від реалізації готової продукції. При цьому дохід виробника від реалізації об'єкта фінансової оренди визнається за найменшою з двох оцінок: справедливою вартістю цього об'єкта або теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів, обчисленою за ринковою ставкою відсотка. Собівартість реалізованого об'єкта фінансової оренди визначається за його балансовою вартістю, зменшеною на теперішню негарантовану ліквідаційну вартість, яка відноситься на збільшення дебіторської заборгованості орендаря. Витрати лізингодавця, пов'язані з укладенням договору фінансового лізингу (юридичні послуги, комісійні винагороди тощо), визнаються іншими витратами звітного періоду.

Приклад 1. Типові проводки:

Приклад 2: Визначення орендодавцем суми фінансового доходу та її розподілу між відповідними звітними періодами:

Підприємство-орендодавець уклало угоду про фінансову оренду устаткування з підприємством-орендарем на таких умовах:

Справедлива вартість об'єкта фінансової оренди 164456 грн.;

Строк оренди - 3 роки, починаючи з 2 січня 2001 року;

Орендна ставка відсотка становить 24 % річних;

Мінімальні орендні платежі одержують один раз на півроку (30 червня і 31 грудня);

Після завершення строку оренди право власності на устаткування переходить орендарю.

Теперішня вартість суми мінімальних орендних (дорівнює справедливій вартості об'єкта) платежів розраховується за формулою

ТВA = A * [1 + ( 1 - ) : i

де A - сума мінімального орендного платежу, що сплачується регулярно (ануїтет);

n - кількість періодів, за які сплачується орендна плата і нараховуються відсотки;

i - ставка відсотка для вказаного періоду.

A =ТВA *[(1 - ) : 12]^-1 = 164456 * (1/4,11141) = 40000 грн.

Таким чином, мінімальні орендні платежі становлять 240000 грн. (40000 * 6).

Фінансовий дохід дорівнює:

40000 * 6 - 164456 = 240000 - 164456 = 75544 грн.

Розрахунок фінансових доходів у складі орендних платежів, грн.

* Визначається як добуток залишку заборгованості орендаря на попередню дату платежу та орендної ставки відсотка за період (24 % : 2 = 12 %).

** Визначається як різниця між сумою орендного платежу та фінансового доходу.

*** Визначається з урахуванням залишку заборгованості орендаря (40000 - 35 714).

3. Облік фінансової оренди орендоотримувачем

Орендоотримувач (лізингоодержувач, орендар) - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу зо договором лізингу; це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

Орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок звітного періоду.

Якщо в угоді про фінансову оренду не вказана орендна ставка відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.

Затрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансової оренди.

Втрати від зменшення корисності об'єктів фінансової оренди визнаються орендарем у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за N 288/4509.

Амортизація об'єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу.

Періодом очікуваного використання об'єкта фінансової оренди є строк корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або коротший з двох періодів - строк оренди або строк корисного використання об'єкта фінансової оренди (якщо переходу права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено).

Метод нарахування амортизації об'єкта фінансової оренди визначається орендарем відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та 8 "Нематеріальні активи".

Об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду.

Затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних із використанням об'єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нової орендної угоди зменшуються протягом строку оренди його витрати з орендної плати.

Приклад 3: Типові проводки

Висновки

Сьогодні позитивні риси фінансової оренди най більш очевидні. Орендарю вигідно користуватися устаткуванням, не набуваючи його у власність, а одержуючи на час за визначену плату. Вигідно і орендодавцю, тому що дороге устаткування можна не раз здати в оренду й у такий спосіб дістати прибуток від надходження орендних платежів, який у декілька разів перевищує ціну устаткування, заплачену їм.

Ефективність використання орендованного обладнання зростає. Висока рентабельність лізингу і наявність адекватної нормативної бази можу сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із положення, що створилося.

Даний вид фінансової діяльності є дуже перспективним. Саме тому облік фінансової оренди є важливим для розгляду.

Список використаних джерел

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”: наказ Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року N 181, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за N 487/4708.

2. Бухгалтерський облік фінансового лізингу (оренди)/ А. Риндя// Податки та бухгалтерський облік. - 2009. - №74. - С. 25 - 31.

3. Бабіч В.В., Сагова С.В. Фінансовий облік (облік активів). Навчальний посібник. К. КНЕУ 2006р.

4. Закон України «Про фінансовий лізинг»