Характеристика об’єктів контролінгу

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра обліку і аудиту

Реферат

з дисципліни:

„Контролінг”

на тему:

“Характеристика об'єктів контролінгу”

ЗМІСТ

Вступ

1. Витрати підприємства як основний об'єкт управління в системі контролінгу

2. Фінансова діяльність підприємства як об'єкт контролінгу

3. Собівартість продукції та її види

4. Поняття про центри відповідальності та їх класифікація

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Однією з причин виникнення кризової ситуації на більшості українських підприємств є прийняття неправильних управлінських рішень та відсутність системи контролінгу. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва довели багатьох суб'єктів господарювання до межі банкрутства.

Фахівці в галузі санації схиляються до того, що нормальне функціонування підприємства, його фінансове оздоровлення неможливе без упровадження системи контролiнгу.

Поняття «контролiнг» походить вiд англiйського «to control», яке в економiчному розумiннi означає управлiння, спостереження, регулювання, контроль.

Контролiнг можна схарактеризувати як систему визначення цілей, прогнозування й планування механізмів та інструментів досягнення цих цілей, а також перевiрки того, наскiльки успiшно виконані поставлені цілі.

У разі вiдхилень факту від плану, контролінг розробляє рекомендації щодо застосування коригуючих заходів. Iншими словами, контролiнг є системою спостереження та вивчення економiчного механiзму конкретного пiдприємства i розробки шляхiв для досягнення мети, яку воно ставить перед собою.

Отже, контролінг - це система, зорієнтована на майбутній розвиток підприємства. Основна мета даної роботи полягає у визначенні об'єктів контролінгу та їх характеристиці.

Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства та спрямована на майбутнє.

Зміст контролінгу як науки пов'язаний з управлінням і регулюванням господарської та фінансової діяльності, для чого використовується система отримання та обробки інформації про техніко-економічні показники роботи фірми.

Одним з важливіших завдань контролінгу є управління прибутком підприємства, а тому в центрі уваги перш за все знаходяться затрати на виробництво, їх види, місця виникнення, принципи управління ними.

У науковій літературі питання контролінгу на підприємстві активно досліджуються. Аналіз публікацій по даній темі дозволяє відзначити роботи О.О. Терещенка, А.М. Кар мінського, А.Г. Приймак, С.Г. Фалько, С.Н. Петренко та інші.

Проте у науковій літературі дотепер відсутня погодженість думок авторів по питанню визначення об'єктів контролінгу, саме тому воно є актуальним і потребує подальшого розгляду.

1. Витрати підприємства як основний об'єкт управління в системі контролінгу

Найбільша кількість господарських операцій, що здійснюється на підприємстві, пов'язана з виникненням витрат.

Витрати - це зменшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначень, пов'язаних з їхнім виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати визнаються одночасно з виникненням прибутку, для отримання якого вони здійснені.

Не визнаються витратами:

- платежі за договорами комісії, іншими аналогічними договорами

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг

- погашення одержаних позик

- інші

- витрати, які відображуються зменшенням власного капіталу.

Собівартість реалізованих товарів визначається П(С)БО 9 «Запаси», вона складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та нормативних виробничих витрат.



Фінансові витрати - витрати на проценти (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо); інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу.

Інші витрати - витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та\або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Сюди можна віднести:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- суми уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів;

- залишкова вартість ліквідованих необоротних активів;

- інші витрати звичайної діяльності.

Непередбачені витрати - витрати внаслідок непередбачуваних подій.

Важливою ланкою є класифікація затрат як засобу для вирішення питань управління.

Класифікація витрат - це розподіл їх на групи за певними ознаками. Приймаючи рішення, керівник повинен чітко уявляти собі усі його наслідки.

Релевантні (вагомі, значущі) витрати -- це такі майбутні витрати, які змінюються внаслідок прийнятого рішення.

Мета класифікації витрат - виділити з загальної маси релевантну частину, на яку можна вплинути у певний момент.

Категорії витрат

1. За динамікою відносно обсягу випуску:

- постійні - витрати, які залишаються незмінними незалежно від обсягу випуску (загальногосподарські витрати);

- змінні - витрати, які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу випуску (витрати на основні матеріали);

- змішані - витрати, які змінюються при зміні обсягу виробництва, але, на відміну від змінних витрат, не в прямій пропорції (витрати на електроенергію).

2. За можливістю віднесення на певний об'єкт калькуляції:

- прямі - витрати, причетність яких до конкретного об'єкту калькуляції (виду продукції, підрозділу) прослідковується безпосередньо (прямі витрати не співпадають з перемінними: наприклад, витрати на утримання і експлуатацію обладнання цеху є прямими, але постійними). Сюди відносять витрати на основні матеріали, заробітну плату робочим і цеховому персоналу, утримання виробничого обладнання;

- непрямі - витрати, які неможливо безпосередньо ототожнювати з тим чи іншим об'єктом калькуляції (витрати на утримання заводоуправління).

3. За ступенем регулювання:

- повністю регульовані - витрати, які відображають чіткий (функціональний) взаємозв'язок між "входом" та "виходом" у процесі виробництва (основні матеріали);

- частково регульовані (похідні) - витрати, які виникають в результаті рішень, що приймає керівник періодично (витрати на маркетинг та рекламу);

- слабо регульовані (задані) - витрати, на величину яких неможливо впливати в короткостроковому періоді (витрати на будівництво виробничого корпусу).

Таким чином, необхідно розглядати витрати одночасно в декількох аспектах:

* за стадіями технологічного процесу;

* за статтями витрат;

* за видами продукції;

* за центрами відповідальності;

* за динамікою витрат, щодо обсягу випуску;

* за ступенем регульованості витрат.

Вплив факторів на витрати можна відобразити у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1 Вплив деяких факторів на витрати

Фактори, що впливають на витрати	Види витрат
Площа приміщення Вартість майна Кількість робітників Кількість замовлень Кількість переналагоджувань Фонд часу роботи обладнання	Орендна плата Страхування Витрати на утримання столової Витрати на оформлення замовлень Витрати на переналагоджування обладнання Витрати на проведення технічного огляду обладнання

2. Фінансова діяльність підприємства як об'єкт контролінгу

В ринкових умовах фінансова діяльність підприємства пов'язана з аналізом джерел коштів та їх використанням.

Такий аналіз дає можливість:

- оцінити фінансове становище підприємства -- його борги та власний капітал;

- показує, на скільки ефективно використовуються залучені та власні кошти;

- показує, що слід змінити в діяльності підприємства .

Фактори, які впливають на стратегію і тактику розвитку підприємства, і його фінансовий стан:

- постійні зміни оточуючого середовища;

- поява нових виробників;

- зміна попиту та пропозиції;

- коливання цін;

- конкуренція між виробниками продукції.

Аналіз фінансового стану підприємства та його планування на майбутнє дає можливість визначити:

- чи достатньо коштів для погашення заборгованості;

- та платоспроможне підприємство;

- чи не загрожує йому банкрутство.

Мета аналізу фінансового стану підприємства -- визначення взаємозалежності між різними показниками.

Головне в аналізі - оцінка динаміки основних показників та місце підприємства серед конкурентів.

Саме тому потрібно аналізувати економічні показники в часі. Аналіз передбачає застосування певних прийомів:

1) складання порівняльних таблиць за ряд років, при цьому виявляють відхилення в абсолютних сумах та у відносних показниках (у %) по основних об'єктах господарської та фінансової діяльності;

2) визначення відносних відхилень показників (у %) стосовно базового періоду;

3) визначення показників за ряд років (кварталів) (у %) до будь-якого підсумкового показника (до суми балансу, власних активів тощо);

4) визначення спеціальних коефіцієнтів, які характеризують співвідношення між окремими статтями звітності.

Методика проведення аналізу фінансової діяльності підприємства передбачає: проведення горизонтального аналізу методом співставлення даних балансу на початок та кінець звітного періоду.

За допомогою балансу підприємство має можливість проаналізувати фінансовий стан, який набуває актуальності в умовах ринку.

Керівництво підприємством вимагає постійної оцінки позиції підприємства і показників його діяльності на найближчу і віддалену перспективу.

Аналіз балансу дає можливість:

- осмислити фінансовий стан підприємства;

- прийняти управлінські рішення на основі отриманої інформації.

Такі рішення можуть бути направлені на поліпшення поточної роботи або мати стратегічний характер.

Найважливіші показники діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу:

1) показники ліквідності;

2) показники ділової активності;

3) показники рентабельності;

4) показники структури капіталу або платоспроможності.

1. Показники ліквідності активів

Ліквідність активів означає, наскільки швидко і без значних додаткових витрат підприємство може погасити свої зобов'язання.

Показники ліквідності визначаються з метою контролю за зобов'язаннями підприємства і надходженням коштів на розрахунковий рахунок з тим, щоб уникнути неплатоспроможності, банкрутства.

Показники ліквідності:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує, наскільки підприємство забезпечує покриття своїх зобов'язань готівкою. Теоретичне значенні показника складає 0,2-0,25. Слід звернути увагу на динаміку цього показника - різні коливання не бажані.

2. Проміжний коефіцієнт - є похідним від першого і взаємопов'язаний з ним. Він розкриває відношення найбільш мобільних оборотних коштів до поточних зобов'язань. Визначення цього коефіцієнта необхідне тому, що роль окремих видів оборотних коштів у загальному значенні ліквідності різна.

3. Коефіцієнт покриття - вказує на достатність у підприємства коштів дня покриття своїх зобов'язань. Цей показник, як правило, повинен коливатись між 1 і 2, а інколи сягати 3.

4. Коефіцієнт покриття за рахунок матеріальних запасів - вказує на те, як впливає розмір матеріально-технічних запасів на ліквідність оборотних коштів. Його доцільно визначати у відсотках до зобов'язань. Динаміка цього показника дає уяву про поліпшення чи погіршення структури ліквідних оборотних коштів.

5. Показник платоспроможності підприємства - показує період в днях, протягом якого підприємство може здійснювати поточну господарську діяльність на основі ліквідних активів без залучення додаткових джерел надходження коштів.

6. Показник чистих оборотних коштів - показує питому вагу чистих оборотних коштів. Цей показник свідчить про ступінь фінансової стійкості підприємства.

2. Показники ділової активності

Ділова активність - це здатність підприємства ефективно використовувати свої ресурси.Ефективність діяльності, або ділова активність, підприємства це його здатність збільшити ліквідність, насамперед, за рахунок найбільш мобільних активів (гроші на розрахунковому рахунку).

Підприємства використовують при аналізі ділової активності різноманітні показники. Серед них найбільш часто наводяться показники оборотності - для оцінки фінансового стану та швидкості обороту коштів, тобто час, за який оборотні кошти перетворюються в грошову форму і впливають на платоспроможність.

Показники оборотності:

1. Коефіцієнт оборотності капіталу - відношення обсягу реалізації до суми активів, які показані в балансі, показує скільки разів на рік відбувається повний цикл виробництва і обігу коштів, що дає ефект у вигляді прибутку.

2. Коефіцієнт оборотності запасів (швидкість їх реалізації) - чим вище значення має показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язується в цій найменш ліквідній статті активів, що зумовлює стійкий фінансовий стан підприємства.

3. Показник оборотності запасів у днях - він показує, скільки днів необхідно для продажу матеріально-виробничих запасів.

4. Показник числа оборотів для оплати рахунків постачальників - цей показник дає уяву про те, скільки оборотів необхідно підприємству для оплати виставлених йому рахунків.

5. Показник числа оборотів для оплати рахунків постачальників виражений у днях - він вказує термін, за який здійснюються платежі постачальникам.

6. Показник оборотності матеріальних необоротних активів (фондовіддачі) - фондовіддача може бути підвищена внаслідок зниження питомої вага матеріальних необоротних активів, або за рахунок їх високого технічного рівня.

7. Коефіцієнт оборотності власного капіталу - високе значення показника є сигналом значного перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом та збільшення фінансових ресурсів. Низький показник означає бездіяльність частини власних коштів і вимагає пошуку варіанту іншого вкладення коштів і отримання прибутків.

3. Показники рентабельності

Рентабельність показує рівень прибутковості від реалізації товарів і є одним із загальних показників діяльності підприємства.

Рівень рентабельності розраховується відношенням отриманого прибутку до витрачених коштів на виробництво продукції, або як відношення одержаного прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Показники:

рентабельність усього капіталу підприємства;

- рентабельність продаж;

- ретельність власного капіталу;

- рентабельність перманентного капіталу.

4. Показники платоспроможності

Платоспроможність підприємства визначається здатністю швидко погасити свої короткострокові борги позики, кредиторську заборгованість постачальникам, фінансовим органам, різним клієнтам та інше.

Платоспроможність підприємства визначається показниками структури капіталу або покриття, вони характеризують рівень захищеності інтересів кредиторів та інвесторів.

Показники платоспроможності:

1. Коефіцієнт власності або автономності - показує співвідношення інтересів власника підприємства, власників акцій і кредиторів. Високі значення цього показника вказують на низький рівень залученого капіталу і високу забезпеченість власними оборотними коштами. Нормальним вважається відношення власного капіталу до валюти балансу на рівні не менше 60%.

2. Коефіцієнт залучення капіталу - вказує, яку частину в загальному капіталі підприємства займають залучені кошти-позики і кредиторська заборгованість.

3. Коефіцієнт залежності від зовнішніх боргів - характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик і боргів: чим більше у підприємства зобов'язань і небезпечніша економічна ситуація, бо при відсутності ліквідних коштів воно може стати банкрутом.

4. Коефіцієнт забезпечення необоротних активів власним капіталом - показник характеризує положення, наскільки власний капітал брав участь у створенні необоротних активів (основних засобів).

5. Коефіцієнт забезпеченості необоротних активів перманентним капіталом - названий коефіцієнт є різновидом показника №4 свідчить про те, наскільки перманентний капітал брав участь в оборотних активах.

6. Коефіцієнт захисту кредиторів - він характеризує ступінь захищеності інтересів кредиторів і гарантію виплат відсотків на видані підприємству позички, вказує на те, у скільки разів підприємство заробило коштів більше ніж потрібної для оплати (%). Коефіцієнт повинен мати значення більше одиниці, а у випадках, коли він менший 1, це означає банкрутство.

7. Коефіцієнт середнього процента за залучення коштів - за допомогою вказаного коефіцієнта визначають, наскільки дорого обходиться залучення коштів в оборот підприємства.

8. Коефіцієнт забезпеченості акцій - коефіцієнт показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. акцій, що знаходяться в обігу.

Окрему групу становлять показники діяльності підприємства, які мають велике значення для акціонерів, а саме:

- коефіцієнт чистого прибутку на одну акцію;

- відношення ринкової ціни акцій до коефіцієнту чистого прибутку на одну акцію (цінність акцій);

- коефіцієнт дивідендів у прибутку підприємства;

- рентабельність акцій (відношення дивіденду на акції до ринкової вартості акції);

- дивідендний вихід.

Самі по собі наведені різного роду коефіцієнти, що розглядаються ізольовано, дають обмежену інформацію.

Лише їх використання в просторово-часових співставленнях між собою дає можливість одержати цінні дані для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Вкладаючи кошти в цінні папери, акціонери повинні знати, скільки прибутку буде розподілено між акціонерами, яка ринкова ціна акцій.

3. Собівартість продукції та її види

Собівартість продукції (робіт, послуг) - грошове вираження витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та збутом продукті. Показник "собівартість" використовується для:

- оцінки економічної ефективності використання основних і оборотних засобів виробництва;

- вибору оптимальних варіантів організації управління;

- внутрігосподарських і міжгосподарських економічних зв'язків;

- при вирішенні питань впровадження нової техніки, підвищення якості продукції.

Витрати, які включають до собівартості продукції, визначаються національними положеннями бухгалтерського обліку та галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг.

Підвищення ролі та значення показника собівартості в управлінні виробництвом, в оцінці діяльності та контролі викликає необхідність класифікації цього показника за багатьма характерними ознаками.

Класифікація та характеристика собівартості

1. За складом витрат:

- технологічна - включає прямі витрати на робочому місці, ділянці. Характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних операцій, на виготовлення окремих деталей; можна прийняти рішення щодо власного виробництва чи придбання деталей у постачальника;

- виробнича - технологічна собівартість збільшена на суму витрат, пов'язаних з управлінням виробничими підрозділами, що випускають продукцію. Характеризує рівень витрат на виготовлення продукції;

- повна - виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних та витрат на збут. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції.

2. За ступенем узагальнення даних:

- індивідуальна - характеризує витрати конкретного підприємства по випуску продукції;

- фірмова - включає витрати на виробництво та реалізацію продукції по групі підприємств, які входять до об'єднання, фірми, тресту;

- середньогалузева - характеризує середні по галузі витрати на виробництво певного виробу і розраховується за формулою середньозваженої на підставі індивідуальних собівартостей підприємств галузі.

3. За ознакою часу:

- планова - включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на наступний період;

- фактична - характеризує розмір фактично витрачених засобів на випущену продукцію.

4. Поняття про центри відповідальності та їх класифікація

Центр відповідальності -- це сегмент всередині підприємства, на чолі якого стоїть відповідальна особа, яка приймає рішення.

Рис. 2. Класифікація центрів відповідальності

За функціональним принципом виділяють такі центри відповідальності:

обслуговуючі,

матеріальні,

збутові,

управлінські,

виробничі.

Вибір способу поділу підприємства на центри відповідальності визначаються специфікою конкретної ситуації, при цьому необхідно враховувати такі вимоги:

* у кожному центрі витрат повинні бути показники для виміру об'єму діяльності і бази для розподілу витрат;

* у кожному центрі повинен бути відповідальний;

* ступінь деталізації має бути достатнім для аналізу;

* на центри відповідальності бажано відносити тільки прямі затрати;

* оскільки поділ підприємства на центри відповідальності сильно впливає на мотивацію керівників відповідних центрів, необхідно враховувати соціально-психологічні фактори.

Моделі функціонування центрів витрат, прибутку, виручки та інвестицій:

Центр витрат -- це підрозділ, керівник якого відповідає лише за витрати. Можна вважати, що це найменший підрозділ, а решта центрів відповідальності складаються із центрів витрат. Відповідно до класифікації центри витрат можна розбити на центри регульованих витрат і центри частково регульованих витрат.

Прикладом центру регульованих витрат може бути цех основного виробництва;

Прикладом центру слабко регульованих витрат може бути конструкторське бюро, адміністрація підприємства.

Центр виручки -- це підрозділ, керівник якого відповідає тільки за виручку, але не за витрати, наприклад, відділ збуту.

Центр інвестицій - це підрозділ, керівник якого відповідає за капіталовкладення, доходи і витрати.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити такі висновки:

1. Контролінг - концепція економічного управління підприємством, спрямована на виявлення всіх шансів і ризиків, пов'язаних з отриманням прибутку в умовах ринку.

2. Метою постановки системи контролінгу є побудова на підприємстві ефективної системи прийняття, реалізації, контролю та аналізу управлінських рішень.

3. Контролінг базується на системі нормування витрат, визначенні залежності між обсягом реалізованої продукції, витратами та прибутком, кількості витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацію машин і управління та інших показників, які характеризують рівень використання виробничих потужностей і ресурсів усіх видів.

4. Об'єктами контолінгу є витрати і фінансова діяльність підприємства.

5. Витрати - це зменшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

6. Не визнаються витратами: платежі за договорами комісії, іншими аналогічними договорами; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; витрати, які відображуються зменшенням власного капіталу.

7. В ринкових умовах фінансова діяльність підприємства пов'язана з аналізом джерел коштів та їх використанням, що дає можливість: оцінити фінансове становище підприємства -- його борги та власний капітал; показує, на скільки ефективно використовуються залучені та власні кошти; показує, що слід змінити в діяльності підприємства.

8. Найважливішими показниками діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу є:

- показники ліквідності;

- показники ділової активності;

- показники рентабельності;

- показники структури капіталу або платоспроможності.

9. Центр відповідальності -- це сегмент всередині підприємства, на чолі якого стоїть відповідальна особа, яка приймає рішення.

10. Вибір способу поділу підприємства на центри відповідальності визначаються специфікою конкретної ситуації, при цьому необхідно враховувати такі вимоги: у кожному центрі витрат повинні бути показники для виміру об'єму діяльності і бази для розподілу витрат; у кожному центрі повинен бути відповідальний; ступінь деталізації має бути достатнім для аналізу; на центри відповідальності бажано відносити тільки прямі затрати; оскільки поділ підприємства на центри відповідальності сильно впливає на мотивацію керівників відповідних центрів, необхідно враховувати соціально-психологічні фактори.

11. За умовами господарювання, об'єкти контролінгу можна згрупувати наступним чином:

- ресурси підприємства(засоби виробництва, матеріальні і трудові ресурси);

- господарські процеси (постачання, виробництво, збут, управління);

- інвестиційна діяльність;

- фінансова діяльність;

- показники економічної ефективності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця.-- 3-є вид.; перероб. і доп.-- Житомир: ЖІТІ, 2001. - 672 с.

2. Петренко С.М. «Контролінг». Навчальний посібник. - К.: - Ельга. Ніка-Центр, 2003. - 410 с.

3. Пушкар М.С. Контролінг: Монографія -- Тернопіль, 1997.-- 146 с.

4. Пушкар М.С., Пушкар Р.М. Контролінг - інформаційна підсистема стратегічного менеджменту. - Тернопіль, 2004. - 310 с.

5. Сухарєва Л.А., Петренко С.М. «Контролінг - основа управління Бізнесом» - К.: - Ельга. Ніка-Центр, 2002. - 230 с.