Управлінський аспект обліку витрат і калькуляція собівартості

Проте, щодо заповнення Облікового листа тракториста-машиніста існує критичне ставлення. Пропонується удосконалити даний документ, врахувавши всі недоліки. Існуючій формі документа притаманні певні облікові недоліки: відсутність групування виконаних сільськогосподарських робіт за набором однорідних ознак; неоперативність, так як термін його складання та подальшого використання становить пять днів; відсутність ведення обліку робочого часу та простоїв; відсутність обліку пального на переїзди між обєктами господарства.

Відповідно до вимог «Обліковий лист тракториста-машиніста» оформляють один раз у 5 днів (табл. 3.3.1). Сюди заносять види та характеристики робіт, виконаних машино-тракторним агрегатом за визначений проміжок часу. При цьому дуже часто вони носять однорідний характер і виконуються по догляду за однією і тією ж сільськогосподарською культурою. У звязку з цим виникає доцільність провести їх групування, для полегшення в подальшому розподілу витрат в розрізі вирощуваних сільськогосподарських культур на стадії первинного обліку. Тим самим полегшується праця обліковців у звязку з відсутністю в більшій частині сільськогосподарських підприємств компютерної техніки. Така побудова документа дозволить згрупувати експлуатаційні характеристики сільськогосподарської техніки, які визначають використання робочого часу, обсяг виробітку. Це дасть можливість посилити контроль за витрачанням пального в процесі виробничої експлуатації сільськогосподарських машин та обладнання.

Потреба виникає в звязку зі значними витратами, які несуть сільськогосподарські підприємства на придбання паливно-мастильних матеріалів.

У звязку з цим для підвищення оперативності управлінського обліку та контролю за обсягом витрачання пального на підприємствах необхідно впровадити щоденний документ «Контрольний листок витрат пального» наступного змісту та форми.

Використання саме такої форми оперативного документа дозволить уникнути дублювання облікових даних, так як в обліковому листку тракториста-машиніста наводяться дані з лімітно-забірної картки про обсяг пального, виданого трактористу на весь термін його використання, а також визначити щоденну витрату пального та відповідно до виробничої ситуації приймати оперативні управлінські рішення.

Важливе значення для потреб управлінського обліку має визначення витрат пального для переїздів сільськогосподарської техніки між основними обєктами господарства. Це пояснюється тим, що в умовах сьогодення багато господарств утворилося шляхом злиття. Для обробітку земельних угідь необхідно, щоб сільськогосподарська техніка переміщувалась на досить значну відстань, з великими витратами пального. Вплив на витрати пального при переїздах має також стан доріг, по яких пересувається техніка. При цьому картографічні дані відсутні, тому витрати пального визначити дуже складно. Для вирішення цього питання в господарствах необхідно розробити тарифікатор відстаней, що характеризує віддаленість основних обєктів господарства один від одного.

Для визначення реальних витрат пального на переїзд сільськогосподарської техніки, дорожні умови враховуються за групами: перша група - з твердим покриттям, грунтові в хорошому стані, снігові добре второвані; друга група - гравійні, піщані, грунтовуі розїжджені після дощу, стерня зернових; третя група - розбиті з глибокими коліями.

Простої техніки спричиняють втрати сільськогосподарської продукції, знижують ефективність виробництва. Отже, простої є важливим експлуатаційним та економічним показником, тому потребують детального обліку. В первинномубухгалтерському обліку передбачена ф. 72 «Листок обліку простоїв», але на сьогодні облік простоїв не ведеться. Тому необхідно доповнити «Обліковий листок тракториста-машиніста» додатковою таблицею, пристосованою для визначення часу простоїв сільськогосподарської техніки.

У звязку з удосконаленням первинного обліку погтрібно внести зміни в принцип побудови нагромаджувальної відомості роботи машино-тракторного парку. Цей документ ведуть в розрізі кожного працюючого тракториста. При цьому визначають виробіток, обсяг витраченого пального, кількість відпрацьованих нормо-змін та ін. Таке нагромадження проводиться з метою накопичення даних для подальшого нарахування та обчислення заробітної плати. При цьому не проводиться накопичення даних для майбутнього визначення експлуатаційних характеристик відносно проведеного використання сільськогосподарських машин та обладнання. Для усунення визначеного недоліку в систему облікових регістрів управлінського обліку доцільно ввести «Експлуатаційну відомість роботи машино-тракторного парку».

Цей регістр пропонується вести по кожній одиниці активної частини сільськогосподарської техніки в розрізі виконаних сільськогосподарських та транспортних робіт і заповнювати на підставі облікових листків тракториста-машиніста чи подорожніх листків трактора. При веденні записів у відомості необхідно вказати дату виписки та номер облікового чи подорожнього листка, відпрацьовану трактористом кількість годин та кількість простоїв, виконаний обсяг роботи у фізичних гектарах, розмір нарахованої заробітної плати та віднесення її на відповідний обєкт обліку в рослинництві, витрати пального в кілограмах чи літрах. Всі облічені фізичні параметри необхідно зіставити з нормативно встановленими. Таким чином відображається робота кожного механізатора.

Отже, необхідно врахувати всі зазначені пропозиції по удосконаленню первинного обліку експлуатації машино-тракторного парку.

5. Організація синтетичного та аналітичного обліку витрат машино-тракторного парку в СФГ “Моноліт”

Згідно Наказу № 1 від 03 січня 2002 року “Про облікову політику “відповідно до Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні “ від 16.07.99 № 996, яким визначені основні засади організації ведення бухгалтерського обліку в Україні, і Національних положень ( стандартів ) бухгалтерського обліку та Наказу Міністерства фінансів України від 30. 11. 99 № 291 “ Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку “ та Інструкції про його застосування в цілях забезпечення єдиних принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для складання і представлення фінансової звітності, передбачено запровадити застосування в Селянському фермерському господарстві “ Моноліт ” нових Положень ( стандартів ) бухгалтерського обліку, Плану рахунків та Інструкції про його застосування з дати підписання наказу.

Згідно із Законом України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні “ на фермерське господарство розповсюджується обовязкове ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності і самостійне обирання форми бухгалтерського обліку.

В СФГ “Моноліт” облік здійснюють за журнально-ордерною формою, яка грунтується на принципах систематизації і накопичення в хронологічному порядку даних первинних документів, що відображують господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку.

Облік витрат на підприємстві ведеться згідно з Положенням ( стандартом ) бухгалтерського обліку 16 “ Витрати “ і Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

В СФГ “Моноліт” для обліку витрат виробництва не використовують передбачені стандартні форми виробничих звітів та відповідних журналів-ордерів, а ведуть книги обліку витрат, хоча форма обліку на підприємстві журнально-ордерна, тому в подальшому необхідно використовувати відповідні регістри синтетичного та аналітичного обліку.

На підприємстві машино-тракторний парк - окремий структурний підрозділ, який обєднує в собі найбільш кваліфікованих працівників і потужну техніку, за допомогою якої виконується майже весь обсяг польових робіт і значна частина транспортних робіт. Сюди входять трактори, комбайни, причіпні, начіпні сільськогосподарські машини і знаряддя для обробітку грунту, збирання урожаю. Складовою машино-тракторного парку є також машинні двори, гаражі, навіси.

Основним первинним документом для обліку роботи тракторів, комбайнів та інших самохідних машин є Обліковий лист тракториста-машиніста ( Додаток ). Облік у тракторній бригаді веде бригадир тракторної бригади Синицький Ю.М. В кінці кожного місяця він подає заповнені згідно передбаченим вимогам і підписані облікові листи тракториста-машиніста до бухгалтерії, де їх перевіряють, затверджують , після чого вони є підставою для узагальнення і систематизації необхідної інформації.

Також первинним документом, який подають до бухгалтерії є Дорожній лист трактора ( Додаток ).

Проводять розрахунок переведення обсягу виконаних робіт в умовні еталонні гектари множенням кількості виконаних змінних норм виробітку трактора на його змінний еталонний виробіток.

Еталонний змінний виробіток трактора визначається множенням коефіцієнта перерахунку його в умовні еталонні трактори на кількість виконаних нормозмін.

Наприклад. Трактор МТЗ-80 використовувався 13 грудня 2006 року при виконанні обслуговування молочно-товарної ферми на підвезенні і роздачі кормів. Норма виробітку 7 , фактично виконано - 56.

Визначаємо:

- кількість виконаних нормозмін (56 / 7 = 8);

- еталонний змінний виробіток на трактор МТЗ-80 - 0,834 * 7 = 5,84 ум. ет. га. ;

- кількість виконаних умовних еталонних гектарів - (8 * 5,84 = 46,7 ум. ет. га.

Підсумкові дані за кількістю виконаних нормозмін і умовних еталонних гектарів з кожного Облікового листа тракториста-машиніста (ф. № 67) заносять до Книги обліку робіт і витрат машино-тракторного парку, де ці показники накопичують і підсумовують ( Додаток ).

У бухгалтерії підприємства для обліку витрат, повязаних з утриманням і експлуатацією тракторів, комбайнів та інших самохідних машин використовують субрахунок 235 “Машино-тракторний парк”, на якому обліковують витрати на утримання і експлуатацію тракторів на сільськогосподарських і транспортних роботах (Схема 3.4.1 ).

Протягом року по дебету даного рахунку облік ведуть за такими статтями: амортизація, послуги допоміжних виробництв та витрати, які стосуються фонду відтворення. При цьому дебетують субрахунок 235 і кредитують відповідні рахунки 13 “Знос основних засобів”, 234 “Допоміжні виробництва”та 42 “Фонд відтворення” ( Додаток ).

З кредиту рахунка 235 “Машино-тракторний парк” витрати розподіляють залежно від обєкту витрат та наданих послуг на такі рахунки: 231, 232 , 234, 903, 91 , 92. При цьому, під час розподілу враховують витрати на амортизацію та поточний ремонт прямопропорційно виконаним еталонним гектарам. Розрахунки відображають в документі Бухгалтерська довідка по рахунку 235 “Машино-тракторний парк”, а потім накопичуються протягом року дані у Книзі обліку витрат ( Додатки ).

На жаль, в СФГ “Моноліт” не відкривають аналітичні рахунки у розрізі видів машин (трактори, зернові комбайни, бурякозбиральні та ін.).

Для обліку витрат і виконаних робіт машино-тракторним парком передбачений Виробничий звіт № 10.3б с-г по машино-тракторному парку та необхідно здійснити записи до Журналу - ордера № 10.3 с-г. ( Додатки )

Отже, необхідно удосконалити згідно передбаченим нормативам ведення синтетичного та аналытичного обліку машино-тракторного парку .

6. Обчислення собівартості одного еталонного гектара транспортних робіт тракторного парку (або 1 т/км)

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визнає історичну (фактичну) собівартість одним із основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Законом наголошується, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на її виробництво та придбання.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, повязані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне, достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва та для обгрунтування цінової політики підприємства.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, розподілених загальновиробничих та наднормативних виробничих витрат.

Собівартість одиниці робіт та послуг визначається діленням суми витрат на обсяг виконаних робіт та послуг.

Транспортні роботи тракторів калькулюються раз в кінці року.

Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, до складу якої входить оплата праці, пальне та інші витрати, відноситься на відповідні обєкти обліку, виходячи з обсягу перевезень та планової собівартості одного еталонного гектара роботи з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

Після списання витрат на сільськогосподарські роботи (культури, групи культур) на субрахунку 2351 залишаються витрати, які відносяться лише на транспортні роботи тракторів. Після цього визначають фактичну собівартість 1 ет. гектара (або 1 т-км) транспортних робіт тракторного парку шляхом ділення суми витрат, що залишилися, на обсяг транспортних робіт тракторів за рік.

Зіставляючи фактичну собівартість 1 ет. га (т-км) з плановою, визначають калькуляційну різницю і дописують її (при подорожчанні) на рахунки споживачів або сторнують (при здешевленні). На суму калькуляційної різниці дебетують субрахунки 20, 903 та інші і кредитують субрахунок 2351.

На кредиті субрахунку 2352 протягом року не роблять ніяких записів. У кінці року або після закінчення збирання врожаю витрати, облічені на цьому субрахунку, списують окремими статтями на відповідні культури пропорційно до площ, на яких зібрано врожай.

В СФГ “Моноліт” собівартість 1 ум. ет. гектара = 234081,93 / 23783 = 9, 84 грн. Для того, щоб розрахувати собівартість одного умовного еталонного га на транспортних роботах тракторів необхідно всі витрати по машино-тракторному парку поділити на виконані умовні еталонні га на транспортних роботах ( Додаток ).

Наприкінці року доводять планову собівартість до рівня фактичної, зіставляючи фактичну собівартість 1 ум. ет. гектара з плановою, визначають калькуляційну різницю і дописують її пропорційно до виконаних робіт в умовних еталонних гектарах при подорожчанні на рахунки споживачів або сторнують (при здешевленні). На суму калькуляційних різниць дебетують субрахунки 231, 232, 903 й кредитують рахунок 235.

6. Удосконалення обліку витрат машино-тракторного парку

В період становлення ринкових відносин та впровадження нових форм господарювання роль обліку і аудиту, будучи складовими господарського механізму, значно посилилась, більше того виникла необхідність їх подальшого удосконалення.

Відповідно до міжнародних принципів в Україні бухгалтерський облік розмежовано на фінансовий, який передбачає надання інформації зовнішнім користувачам та управлінський - збір та обробка інформації з метою прийняття внутрішньоуправлінських рішень. Проте, практика доводить, що обидва види утворюють єдину систему, яка виконує функції обліку, контролю, аудиту, аналізу виробничих та постачальницькозбутових процесів.

Стан облікових процесів в сільському господарстві на даному етапі розвитку бажає бути кращим через невідповідність їх рівню соціально-економічного розвитку суспільства, відсутність єдиного координаційного центру управління, докорінна заміна обліку новими е6кономічно-обліковими моделями зарубіжного зразка, які розраховані на відображення обліку приватними та малими обєктами господарювання.

Виходячи з особливостей галузевого виробництва, керуючись загальнонаціональною системою обліку, необхідно розробити єдині типові внутрішньогалузеві аспекти обліку, які за потреби можливо адаптувати до конкретних умов і особливостей кожного окремого субєкта господарювання. Тобто, в сільському господарстві фінансовий облік повинен бути спрямований не тільки на вивчення, а й прийняття оптимальних управлінських рішень.

Галузеві особливості сільського господарства суттєво впливають на організацію і технологію виробництва, а значить, і на побудову бухгалтерського обліку. Особливо технологічні та організаційні особливості галузі тваринництва значною мірою впливають на організацію обліку і контролю, як функції управління.

На сьогодні, методологія обліку тварин на виробництві і відгодівлі регулюється. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, собівартість їх вирощування визначається за П(С)БО 19 “Витрати”. Але вказані стандарти недостатньо розкривають особливості обліку виробництва в галузі тваринництва. З удосконаленням методології обліку потребує перегляду документація з первинного обліку надходження тварин та продукції тваринницької галузі.

З метою скорочення витрат праці на заповнення первинної документації, пропонується складати Акт на оприбуткування приплоду тварин в одному примірнику, а замість другого створити накопичувальну відомість оприбуткування приплоду тварин (ф. № 95а) (Табл. 4.1.1. ).

Для спрощення та удосконалення первинного обліку надходження продукції тваринництва, зокрема, молока, необхідно удосконалити Журнал обліку надою молока (ф № 112).

Для забезпечення обєктивності у визначенні результатів праці та обчисленні собівартості продукції молочного скотарства пропонується доцільним один раз на рік оприбутковувати та брати на облік приріст живої маси корів перших пяти лактацій. Для цього процесу рекомендується для впровадження первинний документ “Відомість визначення приросту живої маси корів”.

Встановлено, що ефективність функціонування економіки підприємства дедалі більше залежатиме від застосування нових інформаційних технологій на основі системи збирання, зберігання, обміну, обробки інформації, що інтегруватиметься із складними задачами математичного моделювання та проектування з використанням спільної інформаційної бази за допомогою компютерних систем.

Побудова і використання інформаційних компютерних систем у середовищі бухгалтерського обліку передбачає перегляд основних стратегічних та концептуальних принципів ведення бухгалтерського обліку на основі використання ПЕОМ, а також відповідного організаційно-методичного забезпечення оптимального управління виробництвом у ринкових умовах. Тому, основним з напрямів удосконалення бухгалтерського обліку є автоматизація облікової роботи.

Найбільш розповсюдженою системою обліку є спрощена компютерна система, але вона характеризується лише частковою компютеризацією (автоматизацією) облікових процесів, що сьогодні вже не задовольняє потреби користувачів. Комплексна компютерна система обліку хоч і автоматизує всі облікові процеси, але також вже не здатна повністю задовольнити поставлені перед сьогоднішнім обліком вимоги. До таких вимог, перш за все, відносяться інтеграція з іншим програмним забезпеченням (автоматизованими системами управління виробництвом та автоматизованими системами управління підприємством), можливість створення дієздатної компютерної мережі різної складності, збільшення аналітичних можливостей бухгалтерських програм, а також зменшення часу від отримання інформації до надання необхідних розрахованих даних з метою прискорення управлінського рішення.

Багаторічна практика застосування журнально-ордерної форми обліку підтвердила її право на життя в сучасних умовах. Проте перехід до ринкової економіки, поява великої кількості підприємств різної форми власності значно ускладнили її застосування. Подальше удосконалення бухгалтерського обліку повязане із зростанням кількості персональних компютерів і удосконаленням ефективних форм використання автоматизованих робочих місць.

Недостатнє завершення облікових даних на фермах, рільничих і тракторних бригадах, яке має місце зараз, девальвує значення цих показників у інформаційному забезпеченні управлінської діяльності вже на внутрішньому рівні. Тому місткість звітної інформації на внутрішньогосподарському рівні повинна означати не стільки розширення, як поглиблення її змісту шляхом включення відносних, середніх тощо величин у бухгалтерські документи відносно до потреб використання такої інформації в управлінській діяльності.

Суспільно-політична система в Україні змінюється, відбувається перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки. Україна стає більш відкритою до світу. Тому постає необхідність приводити свою систему бухгалтерського обліку у відповідність до світової.

Найбільш досконалою формою серед паперових (ручних) форм бухгалтерського обліку є журнально-ордерна форма. Ця форма є досягненням вітчизняної школи бухгалтерського обліку і не має аналогів за кордоном.

Для кожного етапу розвитку суспільства характерна своя система обліку і в міру ускладнення функціонування суспільства, ускладнюється облік, зявляються нові його підсистеми.

Отже, наявність суперечностей у законах, а також відсутність інших законодавчих та нормативних документів, що регламентують і регулюють порядок розробки системи і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку і звітності, зумовлює уповільнення процесу впровадження і вдосконалення управлінського обліку на вітчизняних підприємствах, оскільки кожне підприємство змушене самостійно розробляти його принципи та методи.

Ефективність діяльності підприємства в умовах ринкової економіки з притаманною їй конкурентною боротьбою багато в чому визначається ступенем впровадження управлінського обліку.

Управлінські функції бухгалтерського обліку в міру його розвитку поглиблювалися і вдосконалювалися, він став засобом розумового узагальнення, перетворився на обєктивну необхідність сучасного управління господарською діяльністю - рахункове ведення, самостійну науку та професійну діяльність.

Вважають, що в процесі реформування бухгалтерського обліку найбільш актуальним є питання вдосконалення системи бухгалтерського законодавства.

На сьогодні, правові норми, які регулюють ведення бухгалтерського обліку, містяться в різних галузях законодавства, що спричиняє неоднакове тлумакчення окремих норм правових актів, а також збільшується кількість нормативних документів з ведення бухгалтерського обліку, що ускладнююють пошук потрібної правової норми. Тому законодавство з бухгалтерського обліку потребує науково обгрунтованої систематизації, а саме, створення Облікового Кодексу України.

З метою удосконалення і налагодження дієвих по суті звязків пропонується ієрархічну схему організації і методології бухгалтерського обліку стосовно фермерських господарств на макроекономічному рівні.

Необхідний перегляд методичних складових фермерського обліку. Необхідно передбачити напрями подальшого розвитку фермерського обліку, що передбачає не тільки адекватне відображення діяльності, але і обгрунтовану систему заходів поліпшення самого облікового механізму. Потребує перегляду система державного регулювання обліку.

Хід і проблеми реформування бухгалтерського обліку в Україні активно обговорювалися на науково-практичних конференціях, серед яких слід назвати такі:

· Вдосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових П(С)БО в Україні (Київ, 16-18 жовтня 2000 р.)

· Проблеми гармонізації і стандартизації обліку та аудиту в Україні ( Київ, 26 грудня 2000р.)

· Бухгалтерський облік в Україні на початку XXI століття (Львів, 26-27 квітня 2001 р.)

· Проблеми розвитку бухгалтерського обліку в умовах реформування економіки України (Полтава, 11-12 травня 2001р.)(440

Для організації бухгалтерського обліку за звітними сегментами потрібно по кожному сегменту визначити всі обєкти обліку і сформувати сегментну облікову політику. До робочого Плану рахунків бухгалтерського обліку необхідно додати аналітичні рахунки, які відносять до діяльності сегментів. Для обліку обєктів кожного звітного сегмента відкривають оборотну відомість за рік. Для поліпшення роботи, щодо складання форми № 6 “Інформація за сегментами” підприємству доцільно впродовж року розробляти внітрішньогосподарську звітність за сегментами.

Перехід до ринкових відносин вимагає радикального переосмислення змісту методів бухгалтерського обліку. Дотепер на підприємствах застосовується витратний метод бухгалтерського обліку, що передбачає облік і числення повної фактичної собівартості одиниці прдукції (робіт, послуг). Проте світовий досвід свідчить про ефективність, використання маржинального методу бухгалтерського обліку “Директ-костинг”, в основі якого лежить числення скороченої собівартості продукції і визначення маржинального доходу. Суть його полягає в тому, що по окремих видах продукції розподіляються: змінні витрати, розмір виручки та маржинальний прибуток, а в цілому по підприємству умовно постійні витрати, повна собівартість та прибуток.

Варто наголосити на тогму, що цей метод дає змогу знизити трудомісткість облікових операцій і оперативно здійснювати розробку проектів управлінських рішень з врахуванням впливу собівартості продукції. Однак при цьому спостерігається ототожнення прямих витрат зі змінними.

Система управління витратами має визначити бази даних, які дадуть змогу оцінити фактичні показники функціонування господарства і рівень відповідності. Це забезпечується за допомогою створення центрів відповідальності як підрозділів підприємства, у кожному з яких менеджер центру особисто відповідає за показники функціонування.

Управлінський облік створювався паралельно з підвищенням кваліфікації бухгалтера за рахунок вивчення економіки підприємства, планування собівартості продукції, технологій та нормування виробництва, маркетингу, статистики, обчислювальної техніки та чіткого визначення потреб управління в обгрунтуванні управлінських рішень.

Управлінський облік активно впливає на підвищення ефективності виробництва за рахунок зниження собівартості виробленої продукції.

Будь-яка ланка облікового процесу повинна мати конкретну мету та зміст, інакше суть обліку як такого буде не розкрита. З метою поглиблення обліку та підвищення його значимості необхідно створити облік за центрами відповідальності, метою якого буде самоконтроль за споживанням виробничих ресурсів та, в разі потреби, виявлення причин відхилень від нормативів. До завдань за центрами відповідальності належить формування собівартості продукції (робіт, послуг) та визначення валового прибутку, а також прийняття управлінських рішень по підрозділу та підприємству в цілому.

Також, щодо удосконалення обліку, то до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) або витрат основної діяльності визначаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати. П(С)БО 30 “Біологічні активи” (п. 17) передбачено, що витрати, які повязані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визначаються витратами основної діяльності.

Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва і з метою забезпечення раціональнгої організації обліку, визначення величини витрат і здійснення контролю за формуванням собівартості продукції, важливе значення відіграє обгрунтована класифікація витрат, яка запропонована з метою удосконалення виробництва продукції склтарства.

За сучасних умов для успішного контролю й управління витратами на виробництво продукції та формування її собівартості важливо впроваджувати управлінський облік. Це не означає, що фінансовий бухгалтерський облік втрачає своє значення в управлінні підприємством. Збагачений оперативним аналізом руху грошових коштів, динаміки інвестиційних витрат в інноваційний розвиток підприємства фінансовий облік безпосередньо використовується в управлінні підприємством.

Враховуючи те, що на підприємстві організація синтетичного та аналітичного обліку витрат машино-тракторного парку не відповідає вимогам, необхідно розглянути як повинен проводитися правильно облік витрат машино-тракторного парку та вдосконалити існуючий облік враховуючи вимоги.

В бухгалтерії підприємства для обліку витрат, пов'язаних з утриманням і експлуатацією тракторів, комбайнів, інших самохідних, причіпних, начіпних сільськогосподарських машин і знарядь для обробітку ґрунту, вирощування та збирання врожаю, треба використовувати субрахунки 2351 "Утримання і експлуатація машинно-тракторного парку", 2352 "Утримання і експлуатація комбайнів та інших самохідних машин". А також можна обліковувати дані витрати на субрахунку 915, відкриваючи такі ж аналітичні рахунки. На субрахунку 2351 обліковують витрати на утримання і експлуатацію тракторів на всіх видах робіт, тракторних причепів, сільськогосподарських машин і знарядь, використовуваних на обробітку ґрунту, сівбі, догляді за посівами і збиранні врожаю, а також машинних дворів, гаражів, навісів, майданчиків для зберігання техніки та інших основних засобів машинно-тракторного парку. В межах цього субрахунка ведуть один аналітичний рахунок, на якому обліковують витрати на експлуатацію тракторів на сільськогосподарських і транспортних роботах.

Облік необхідно вести за такими статтями: матеріальні витрати (паливо, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші витрати.

На статті "Паливо" обліковувати вартість нафтопродуктів, використаних тільки на транспортних роботах тракторів (за винятком цих робіт у рослинництві). Вартість використаних нафтопродуктів на сільськогосподарських роботах на цю статтю не відносять, а списують безпосередньо на відповідні об'єкти обліку в рослинництві. На вартість нафтопродуктів, витрачених на транспортних роботах тракторів (за винятком цих робіт у рослинництві), дебетують субрахунок 2351 і кредитують субрахунок 203 .

На статтю "Будівельні матеріали" списувати вартість будматеріалів, витрачених на ремонт гаражів, навісів, майданчиків та інших основних засобів, які використовуються на обслуговуванні машинно-тракторного парку. На вартість списаних матеріалів дебетують субрахунок 2351 і кредитують субрахунок 205 .

На статтю "Запасні частини" списувати вартість запчастин, витрачених на ремонт машин, знарядь та інших технічних засобів за межами ремонтно-механічної майстерні. Дебетують субрахунки 2351 і кредитують субрахунок 207 . На цій же статті обліковують вартість гуми для тракторів й інших сільськогосподарських машин, одержаної зі складу замість спрацьованої.

На статтю "Малоцінні та швидкозношувані предмети" списувати вартість таких предметів, використаних для машинно-тракторного парку. Дебетують субрахунок 2351 і кредитують рахунки 22 .

На статті "Роботи і послуги" відображувати вартість робіт і послуг, наданих допоміжними виробництвами, сторонніми організаціями і підприємствами машинно-тракторному парку. На вартість списаних робіт і послуг дебетують субрахунок 2351 і кредитують рахунки 23, 63, 68 .

На статтю "Витрати на оплату праці" відносити основну і додаткову оплату праці, нараховану трактористам-машиністам за виконані транспортні роботи (за винятком рослинництва). При нарахуванні оплати праці дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 66 .

По статті "Відрахування на соціальні заходи" відображувати відрахування за встановленими нормами від витрат на оплату праці трактористів-машиністів, зайнятих на транспортних роботах (за винятком рослинництва). Дебетують субрахунок 2351 і кредитують рахунок 65 .

По статті "Амортизація" відображувати суму амортизаційних відрахувань на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи по машинно-тракторному парку. Нарахування амортизації по машинах і обладнанню припиняється після закінчення нормативного строку їх служби за умови повного перенесення всієї вартості на витрати виробництва. На суму нарахованої амортизації дебетують субрахунок 2351 і кредитують рахунок 13 .

На статті "Інші операційні витрати" відображувати платежі по страхуванню майна машинно-тракторного парку, витрати по відрядженнях та ін. Дебетують субрахунок 2351 і кредитують рахунки 65, 23, 372 .

Протягом звітного періоду на кредиті субрахунка 2351 треба відображувати тільки планову вартість транспортних робіт (вказуючи їх загальний обсяг у тонно-кілометрах і умовних еталонних гектарах), яку було віднесено на рахунки з обліку товарно-матеріальних цінностей та інших споживачів послуг. У кінці року нерозподілену частину витрат, облічену на субрахунку 2351, розподіляють між окремими культурами(групами культур і транспортними роботами пропорційно до виконаних робіт в умовних еталонних гектарах за передбаченою формою (Додаток ).

Після списання витрат на сільськогосподарські роботи (культури, групи культур) на субрахунку 2351 залишаються витрати, які відносяться лише на транспортні роботи тракторів. Після цього визначають фактичну собівартість 1 ет. гектара (або 1 т-км) транспортних робіт тракторного парку шляхом ділення суми витрат, що залишилися, на обсяг транспортних робіт тракторів за рік. Розрахунок обчислення собівартості 1 ет. Гектара транспортних робіт наведено в додатку .

Зіставляючи фактичну собівартість 1 ет. га (т-км) з плановою, визначають калькуляційну різницю і дописують її (при подорожчанні) на рахунки споживачів або сторнують (при здешевленні). На суму калькуляційної різниці дебетують субрахунки 20, 903 та інші і кредитують субрахунок 2351 (Додаток ).

На субрахунку 2352 "Утримання і експлуатація комбайнів та інших самохідних машин" протягом року обліковують витрати на утримання і експлуатацію зерно- і бурякозбиральних машин та інших самохідних комбайнів, машин, гаражів, навісів, майданчиків, інших основних засобів, пов'язаних з утриманням і експлуатацією зазначених машин. Аналітичні рахунки за цим субрахунком відкривають за видами машин: зерно-, кукурудзо-, бурякозбиральні комбайни тощо.

Протягом року витрати на утримання і експлуатацію комбайнів нагромаджують на дебеті субрахунка 2352 за такими статтями: матеріальні витрати; амортизація; інші операційні витрати. Статті витрат "Витрати на оплату праці", "Відрахування на соціальні заходи" на цьому субрахунку не обліковують. Оплату праці комбайнерів, відрахування на соціальні заходи, вартість палива, витраченого на роботу комбайнів, відносять безпосередньо на відповідні культури. На суму нарахованої оплати праці з відрахуваннями дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунки 65, 66. На вартість списаного палива, витраченого на роботу комбайнів, дебетують субрахунок 231 і кредитують субрахунок 203 . Витрати за статтями "Матеріальні витрати", "Амортизація", "Інші операційні витрати" обліковують аналогічно до статей витрат субрахунку 2351.

На кредиті субрахунку 2352 протягом року не роблять ніяких записів. У кінці року або після закінчення збирання врожаю витрати, облічені на цьому субрахунку, списують окремими статтями на відповідні культури пропорційно до площ, на яких зібрано врожай. Якщо на збиранні врожаю були зайняті вузькоспеціалізовані комбайни, витрати списують на культури, зібрані цими комбайнами (картоплезбиральні комбайни -- на картоплю, бурякозбиральні -- на буряки тощо), якщо ж комбайни загального призначення (зернозбиральні) -- пропорційно до площ, які були під урожаєм. На суму списаних матеріальних витрат (за винятком палива), амортизації основних засобів та інших витрат дебетують субрахунок 231 по культурах і кредитують субрахунок 2352.

Для обліку витрат і виконаних робіт машинно-тракторним парком за вищеназваними аналітичними рахунками і статтями витрат новим варіантом Журнально-ордерної форми передбачено Виробничий звіт № 10.3б с.-г., та заповнюють Журнал-ордер № 10.3 с.-г. (Додатки ).

Таким чином необхідно у майбутньому вести аналітичний та синтетичний облік машино-тракторного парку в СФГ “Моноліт” Борівського району Харківської області.

Основними причинами низької технічної оснащеності сільського господарства є: зменшення виробництва техніки вітчизняною галуззю машинобудування; низькі показники якості та надійності вітчизняної техніки, обмеженість фінансових ресурсів.

Ефективне використання машино-тракторного парку значною мірою залежить від прогресивних форм організації його роботи, вдосконалення методів аналізу та розробки заходів, які забезпечують вдосконалення плануваня та управління виробничою діяльністю. Програмне забезпечення завдяки пакету прикладних програм для автоматизованої обробки облікової інформації на базі ПЕОМ, розробленого кафедрою бухгалтерського обліку й аудиту ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, дозволяє в автоматичному режимі за допомогою компютера вчасно отримувати необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень.

Необхідно послідовно реалізувати державну політику підтримки вітчизняного машинобудування, яка б гарантувала випуск машин лише сучасних моделей, які не поступаються кращим світовим зразкам.

Проблематичність забезпечення сільського господарства імпортною технікою пояснюється: високим рівнем цін; недосконалою митною політикою щодо ввезення імпортної сільськогосподарської техніки й запчастин до неї на територію України; не налагодженим сервісним обслуговуванням; нераціональним використанням техніки; слаборозвинутою системою збуту сільськогосподарської продукції; жорсткою податковою системою; нестабільністю курсу національної грошової одиниці тощо.

За результатами проведених досліджень - головним завданням формування перспективного парку сільськогосподарської техніки, що відповідає вимогам сучасних технологій, передбачають забезпечення точного (прецизійного) виконання технологічних операцій; досягнення високої продуктивності праці при виробництві кінцевої продукції при оптимальних витратах виробництва; досягнення максимальної продуктивності праці за доданою вартістю; скорочення потреби у механізаторах; комплексного виконання агротехнічних заходів при дотриманні оптимальних термінів та вимог технологій.

У ринкових умовах господарювання підвищення конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських підприємств неможливе через високий відсоток морально і фізично застарілої техніки та відсутність необхідних для закупівлі запасних частин коштів, що призводить до зростання навантаження і зниження ефективності використання техніки, погіршення якості продукції. Для вирішення цих питань потрібне оновлення матеріально-технічної бази, запровадження нової техніки, технологій та організації виробництва.

Своєчасне оновлення машино-тракторного парку з урахуванням досягнень НТП в сільськогосподарському машинобудуванні та вимог агротехніки є однією з основних умов прискорення НТП і підвищення продуктивності праці в сільському господарстві. Проте, стрімке зростання цін на техніку і запасні частини, пальне і ремонтні матеріали, посилення залежності економіки аграрних підприємств від конюнктури ринку сільськогосподарської продукції тощо призвели до втрати ними платоспроможного попиту на техніку. Коефіцієнт оновлення машино-тракторного парку, порівнюючи з дореформенним періодом, зменшився в 10 і більше разів. Ще В. Р. Вільямс писав, що якою досконалою не була б технологія в системі землеробства, вона залишиться нездійсненною мрією, якщо не буде забезпечена такою ж досконалою технікою.

В Україні активно повинен розвиватися вторинний ринок техніки, на який в значних обсягах завозиться техніка з вторинного ринку Західної Європи.

Виробничий процес в аграрній сфері характеризується високою капіталомісткістю. Сучасне сільськогосподарське підприємство для того, щоб вижити в умовах ринку, повинно використовувати всі можливі варіанти від закупки техніки, що була в експлуатації, до лізингу засобів виробництва, які постійно необхідні на підприємстві весь рік, з використанням ринку послуг, що дозволяє не витрачатися на утримання спеціалізованої техніки.

Підраховано, якщо досягти обсягу поставок техніки 90-х років, то для відновлення списаної кількості тракторів потрібно 7 років, зернозбиральних комбайнів - 4 роки, кормозбиральних - 6 років, бурякозбиральних - 8 років.

Потрібно прийняти на державному рівні Програму матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК, у якій мають бути закріплені такі положення : 1) визначені конкретні заходи державного сприяння розвитку довгострокового кредитування сільськогосподарських товаровиробників АПК; 2) встановлені обмеження стосовно максимального розміру відсоткових ставок за користування кредитами товаровиробниками АПК (у межах пільгових річних) та подовжені строки їх повернення; 3) передбачена необхідність компенсації за рахунок коштів державного (місцевих) бюджетів сільськогосподарським товаровиробникам частини витрат на придбання основних видів матеріально-технічних ресурсів і надання бюджетних позик на відсотковій основі (або зі сплатою мінімального відсотку за користування ними); 4) розроблення заходів для досягнення паритету цін, зокрема шляхом закріплення фіксованої мінімальної ціни на основні види сільськогосподарської продукції на рівні світових стандартів; 5) прийняття Примірного договору між сільгосптоваровиробником і машино-технологічною станцією; 6) створення обласних служб з надання інформації про наявні матеріально-технічні засоби та їх постачальників.

Необхідно розробити й реалізувати нормативно-правові засади формування ринку матеріально-технічних ресурсів, урегулювати питання технічної політики; переоцінити основні засоби виробничого призначення, встановити їх на рівні, еквівалентному вартості їх сучасних аналогів; урегулювати амортизаційну політику щодо порядку нарахування та обліку амортизації на сільськогосподарську техніку та її дальше цільве використання для просування на ринок вітчизняної техніки; удосконалити систему державного цільового кредитування технічного переоснащення аграрних підприємств; урегулювати ринок матеріально-технічних та енергетичних ресурсів для аграрного виробництва, вдосконалити лізингову торгівлю; вдосконалити систему комплектування машино-тракторного парку аграрного сектору та форм його використання, в тому числі створити обслуговуючі кооперативи; запровадити державний реєстр сільськогосподарської техніки; вдосконалити систему сервісного обслуговування: забезпечити виробникам сільськогосподарської техніки фірмове обслуговування з організацією дилерської мережі та лдізингу техніки її виробниками; сприяти створенню корпорацій аграрних і переробних підприємств із закінченим циклом виробництва продукції.

Перевагами міжгосподарського використання техніки є впровадження удосконалених методів і технологій на економічно вигідних умовах, досягнення оптимального завантаження сільськогосподарської техніки і ефективного її використання, можливість застосування найновішої і продуктивної техніки і скорочення загальних витрат на обладнання, зниження напруженості робіт у піковий період, підвищення доходів фермерських господарств. Таким чином, обєднання приватних товаровиробників з метою спільного використання сільськогосподарської техніки є життєвою необхідністю на сучасному етапі розвитку агропромислового сектору.

Висновки і пропозиції

Дослідження, проведене в СФГ “Моноліт” Борівського району Харківської області протягом пятьох років показало, що на підприємстві основною діяльністю є вирощування сільськогосподарських культур, зокрема зернових та технічних, а в тваринництві пе6реважно молочний напрям. Тваринництво є другорядною галуззю, адже в 2008 році на нього припадало в структурі товарної продукції лише 32,5 %, тоді як на галузь рослинництва - 67,5%.

Розміри земе6льної площі майже не змінилися протягом років.

Чисельність працівників скоротилася, також зменшилася середньорічна вартість активів, товарна продукція в фактичних цінах реалізації, поголівя худоби та енергетичні потужності в 2008 році порівняно з 2007.

Натомість відбулося скорочення валової продукції сільського господарства в порівняних цінах 2002р. за даний період на 11,9 %.

Дуже позитивним є те, що СФГ “Моноліт” є станом на 2008 рік цілком платоспроможним підприємством, оскільки, в цьому році платіжні засоби перевищили платіжні зобовязання. Це викликає довіру з боку постачальників та покупців.

Коефіцієнт ліквідності балансу свідчить про те, що в 2008 році знизилася можливість господарства негайно погасити свої зобовязання.

Дослідивши стан веденя обліку машино-тракторного парку на підприємстві, можна зробити такі висновки, що необхідно удосконалювати первинний облік витрат машино-тракторного парку, враховуючи всі вище зазначені пропозиції. Також треба згідно передбачених вимог вести синтетичний та аналітичний облік витрат машино-тракторного паку.

Ситуація, яка склалася на сьогодні в аграрному секторі країни оцінюється як критична і зумовлює необхідність роозгляду ефективних заходів, спрямованих на організацію систем матеріально-технічного забезпечення галузі, пошуку иджерел фінансування, впровадження в практику інноваційних моделей розвитку. Тому, без ретельного вивчення сучасного стану матеріально-технічного забезпечення аграрного сектора і детального обгрунтування вирішення його завдань щодо зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства не можливо.

Розглянувши всі аспекти удосконалення машино-тракторного парку, можна підвести підсумки. Вирішальною умовою оновлення і модернізації машино-тракторного парку та розбудови сучасної системи аграрно-технічного сервісу є створення організаційно-економічних, фінансових і соціальних умов для стабільної прибуткової діяльності сільських товаровиробників.

Суттєву роль в цьому повинні відіграти такі заходи уряду, як стимулююча система оподаткування, запровадження дотаційного механізму, механізму здешевлення кредитів, механізму регулювання цінових відносин, забезпечення державного протекціонізму для підтримки інноваційної діяльності сільських товаровиробників та підприємств, що виготовляють сільськогосподарську техніку при формуванні технічної політики АПК.

Список використаної літератури

1. Конституція України прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К. : Преса України, 1997.

2. Господарський Кодекс України. - К.: Одісей. - 2003.

3. Про фермерське господарство: Закон України № 973-IV від 19.06.2003р. // Відомості Верховної Ради України № 45, ст. 363. - 2003р.

4. Про приватизацію землі: Закон України // Відомості Верховної Ради України № 33-34. - 2000р.

5. Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників: Закон України // Відомості Верховної Ради України № 26. - 1991р.

6. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України // Вісник податкової служби. - 1999. - № 2.

7. Земельний Кодекс України від 25.10.2001. № 2768 - III // Відомості Верховної Ради України, - 2002. - № 3-4.

8. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки: Указ Президента України // Економіка АПК.- 2000. - №9.

9. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України // Економіка АПК.- 2000. - № 10.

10. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України // Відомості Верховної Ради України № 45. -2004р.

11. Про перехід України на загальноприйняту систему бухгалтерського обліку та статистики в міжнародній практиці: Указ Президента України від 23.05.1992р.// Економіка АПК.- 1992. - №6.

12. Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.1998р. // Урядовий курєр. - 1998. - № 231.- С.5-8

13. Огійчук М.Ф. Удосконалення бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах України // Бухгалтерський облік і аудит. - 1997. - № 9. - С. 12-15.

14. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999р. № 996-XIV // Урядовий курєр. - 1999. - № 162. - С. 7-10.

15. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (Спецвипуск) // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - № 12.

16. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 17 (805). - С. 3-13.

17. Програма реформування бухгалтерського обліку, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998р. № 1706.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 “Біологічні активи”: Наказ Міністерства Фінансів України від 18.11.2005 року № 790 // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 12. - С. 5-9.

19. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені Наказом Міністерства Фінансів України від 29.12.2006 року № 1315. // Облік і фінанси АПК. - 2007. - № 1-2. - С. 9-28.

20. Михайлов М.Г., Баранік О.О., Мельник О.А. Проблемні питання впровадження П(С)БО 30 “Біологічні активи” // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 12. - С. 100-108.

21. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), сільськогосподарських підприємств, затверджені Міністерством аграрної політики від 18.05.2001 року № 132 // Все про бухгалтерський облік. - 20 серпня 2001р. - № 77 (623).- С. 2-30.

22. Маренич Т.Г. Облік поточних біологічних активів згідно з П(С)БО 30 “Біологічні активи” // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 12. - С. 108-114.

23. Огійчук М.Ф. Формування у бухгалтерському обліку доходів та витрат сільськогосподарської діяльності відповідно до вимог П(С)БО 30 “Біологічні активи” // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 6. - С. 24-33.

24. Жук В.М. Нові методичні засади обліку сільськогосподарської діяльності та проблеми практичного застосування П(С)БО 30 “Біологічні активи” // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 6. - С. 34-42.

25. Пархоменко В. Про реформування бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 1999. - № 7. - С. 10-12.

26. Білоусова І. Необхідність перебудови вітчизняної системи бухгалтерського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 1999. - № 9. - С. 5-10.

27. Горицька Н. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” - правова основа переходу на нові національні стандарти // Галицькі контракти. - 1999. - № 47. - С. 19-23.

28. Про затвердження П(С)БО 31 “Фінансові витрати”, наказ МФУ від 28.04.2006р. В.М. Пархоменко № 415 // Бухгалтерський облік і аудит. -2006. - № 6. - С. 3-6.

29. П(С)БО 29 “Фінансова звітність за сегментами”, затверджене наказом МФУ від 19.06.2005р. № 412 // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2005. - № 15 (161).- С. 27-36.

30. Про облікову політику від 21.12.2005р. № 31 - 34000-10-5 // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2005. - № 12 .- С. 60-61.

31. Методичні рекомендації по застосуванню форм документів первинного обліку на сільськогосподарських підприємствах від 19.01.2004р. - Лист МАПУ № 37-27-12 // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2005. - № 20 (161).- С. 20-23.