Міністерство освіти і науки України

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля

Магістратура державного управління

Контрольна робота

з дисципліни

Облік і аудит

Варіант № 26

Організація ревізії та контролю підвідомчих служб установ

Слухач гр. ДС-241з

Льовіна М.О.

№ з/к 04-90

Викладач доц. Кукса І.М.

Луганськ 2006 р.



Зміст

Вступ

1. Сутність і організаційні форми контролю

1.1 Контроль і його значення в управлінні

1.2 Види контролю

1.3 Організаційні форми економічного контролю

2. Сутність і організація контрольно-ревізійної роботи

2.1 Сутність, задачі і види ревізій

3. Організація ревізії та контролю підвідомчих служб установ, згідно стандартів

Список літератури



Вступ

В умовах ринкової економіки зростає потреба в достовірній парній і звітній інформації про діяльність суб'єктів, що хазяюють, (державних, часток, комунальних і інших підприємств, акціонерних товариств, асоціацій, концернів і ін.).

Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів дає можливість контролювати відповідність діяльності підприємства тим чи іншим правилам, інструкціям і законам, що регламентують його роботу.

В даний час функціонують підприємства, засновані на різних формах власності (державної, кооперативної, приватної, змішаної, колективної). Різноманіття форм власності вимагає використання різних організаційних форм контролю. На даному етапі діють державний, відомчий і незалежний аудиторський контроль. Кожний з них має свої мети, задачі, функції і методи. У зв'язку з цим зростає значення незалежного аудиторського контролю. У його основі лежить взаємна зацікавленість держави, адміністрації підприємств і їхніх власників (акціонерів) у вірогідності облікової і звітної інформації. Незалежний аудит украй необхідний у процесі приватизації й акціонування державних, підприємств. Тривала практика аудита підтверджує існування двох стійких тенденцій у його розвитку: поступовий зсув акцентів з контрольно-ревізійних функцій до оціночно-консультативної діяльності; відмовлення від прямої перевірки правильності дій облікового персоналу й оцінка компетентності і професіоналізму адміністрації підприємства. І крім того, спостерігається виражений поділ аудиторської оцінки правильності дій облікового персоналу і правильності самої системи обліку.

Значення внутрішньогосподарського аудита усі зростає. Основною його метою є підвищення ефективності роботи підприємства на основі мобілізації внутрішніх резервів поліпшення якості продукції, зниження її собівартості, удосконалювання управлінської діяльності.



1. Сутність і організаційні форми контролю

1.1 Контроль і його значення в управлінні

Контроль є однієї з функцій керування суспільним відтворенням. Будь-яке суспільство не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами громадського життя.

У широкому змісті контроль -- це процес, що забезпечує відповідність функціонування керованого об'єкта прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставлених цілей. Основна мета контролю -- об'єктивне вивчення фактичного положення справ у різних областях суспільного і державного життя, виявлення тих факторів і умов, що негативно позначаються на виконанні прийнятих рішень і досягненні поставлених цілей.

Контроль подає інформацію про процеси, що відбуваються в суспільстві, сприяє виробленню найбільш доцільних рішень загальних і спеціальних питань розвитку економіки, надає можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасності і результативності їхнього виконання.

Контроль як функція керування дозволяє вчасно виявити й усунути причини і фактори, що перешкоджають ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети. Він допомагає скорегувати діяльність чи підприємства окремих його виробничих ланок, дає можливість установити, які саме служби, підрозділи і напрямки діяльності сприяють досягненню намічених цілей, підвищенню результативності діяльності підприємства. Отже, контроль, будучи функцією керування, виступає засобом зворотного зв'язку між об'єктом керування і системою керування, інформує про дійсний стан керованого об'єкта і фактичному виконанні управлінського рішення.

Він сприяє зміцненню законності, правопорядку, державної, договірної і виконавської дисципліни. Добре організований контроль формує в працівників усіх ланок керування високий професіоналізм, компетентність, діловитість і оперативність, що є немаловажним чинником успішного рішення задач економічного і соціального розвитку суспільства в умовах ринкової економіки.

Організаційно контроль підрозділяється на державний (позавідомчий), відомчий, аудиторський і внутрішньогосподарський.

Державний контроль здійснюється державними й адміністративними органами контролю і керування.

Відомчий контроль здійснюється міністерствами, комітетами й іншими органами державного керування за діяльністю підвідомчих їм підприємств, організацій і установ. Такий контроль реалізується шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок.

Аудиторський контроль за діяльністю підприємств здійснюється незалежними спеціалізованими аудиторськими фірмами. Його метою є перевірка вірогідності бухгалтерського балансу і фінансової звітності, установлення дотримання діючого порядку фінансових і господарських операцій, правильності їхнього відображення в обліку.

В умовах ринкової економіки зростає потреба в достовірній інформації з горизонтальних зв'язків підприємств, фірм, компаній, акціонерних товариств зі своїми кредиторами, постачальниками, акціонерами. Об'єктивна інформація необхідна для обґрунтування рішення в наступних ситуаціях: при рішенні питань про видачу кредитів; здійсненні контролю за діяльністю акціонерного товариства; виборі клієнтів, що гарантують повну і своєчасну оплату отриманих товарів і послуг; вкладенні капіталу з метою зниження ризику й ін.

Ринок вимагає також реклами підприємства, що припускає публікацію балансів і фінансових звітів.

Внутрішньогосподарський контроль за діяльністю формувань здійснюється на підприємствах, організаціях і фірмах їхніми керівниками і фахівцями, також штатними контролерами-ревізорами. Відповідальність за внутрішньогосподарський контроль покладається на працівників облікової служби і головного бухгалтера. У їхньому обов'язку входить контроль схоронністю і раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів.

Головний бухгалтер здійснює контроль у процесі візування договорів і угод на одержання і відпустку матеріальних цінностей, виконання робіт і надання послуг, наказів про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати і преміюванні працівників.

1.2 Види контролю

Представляючи собою одну з функцій керування, контроль у залежності від часу проведення підрозділяється на попередній, поточний (оперативний) і наступний.

Попередній контроль здійснюється до прийняття управлінських рішень і здійснення господарських операцій. Його об'єктами можуть бути внутрішньогосподарські плани, проектно-кошторисна документація, документи на відпустку товарно-матеріальних цінностей і готової продукції, видачу коштів, договори і т.д. Ціль попереднього контролю -- попередження незаконних дій посадових осіб, незаконних і економічно недоцільних господарських операцій; забезпечення раціональної й ефективної витрати господарських ресурсів; недопущення непродуктивних витрат.

Попередній контроль необхідний на всіх рівнях керування, оскільки сприяє запобіганню непродуктивних витрат, незаконної і нераціональної витрати засобів, неправильного документального оформлення господарських операцій.

Поточний (оперативний) контроль передбачає виявлення в процесі господарських операцій негативних відхилень у господарській діяльності, що при попередньому чи наступному контролі можуть бути не розкриті, вишукування внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності виробництва. У цьому зв'язку поточному контролю повинний приділятися підвищена увага з боку працівників підприємств, безпосередньо зацікавлених у поліпшенні результатів фінансово-господарської діяльності.

При поточному контролі досліджуються показники оперативної звітності, здійснюються тематичні перевірки як вищестоящими організаціями, так і фахівцями самих підприємств. Особливо ефективне сполучення поточного контролю з попереднім, що має важливе значення для попередження непродуктивних витрат, своєчасного припинення можливих розкрадань і втрат матеріальних ресурсів і коштів.

Наступний контроль здійснюється після здійснення господарських операцій на основі даних, зафіксованих у первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності. Ціль такого контролю -- перевірка доцільності і законності господарських операцій за визначений період, виявлення допущених у роботі недоліків, чи порушень зловживань. Він допомагає розкрити і мобілізувати резерви для подальшого поліпшення виробничих і економічних показників.

Одна з форм наступного контролю -- ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Вона дає всебічну оцінку виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства, ефективності використання виробничого потенціалу, забезпечення схоронності господарських ресурсів, використання внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва й удосконалювання господарювання.

Формою наступного контролю є також зовнішній аудит, об'єктами якого є баланс і фінансова звітність, а метою -- установлення вірогідності показників балансу і фінансової звітності, а також відповідності організації бухгалтерського обліку встановленим стандартам і нормативним положенням по його веденню.

Найбільш висока дієвість і ефективність контролю досягаються послідовним сполученням попереднього, поточного і наступного контролю.

У залежності від джерел інформації, використовуваної при виконанні контрольних функцій, господарський контроль підрозділяється на документальний і фактичний.

Документальний контроль полягає у встановленні вірогідності і законності господарських операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, у яких вони відбиті.

Фактичним називається контроль, при якому кількісний і якісний стани об'єкта, що перевіряється, установлюються на підставі обстеження, огляду, обмірювання, перерахування, зважування, лабораторного аналізу й інших способів перевірки. До об'єктів контролю відносяться готівка в касі, основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, готова продукція, незавершене виробництво, виконані роботи й ін.

Документальний і фактичний контроль тісно взаємозалежні, оскільки тільки їхнє спільне проведення дозволяє установити дійсний стан об'єкта перевірки.

У залежності від системи контрольних дій розрізняють ревізію, аудита, тематичну перевірку, наслідок і службове розслідування.

Ревізія -- це сукупність контрольних дій за діяльністю підвідомчих підприємств і організацій, здійснюваних з доручення керівника вищого органа керування ревізійною чи групою ревізором, при яких установлюються законність, вірогідність і економічна доцільність зроблених господарських операцій, а також правильність дій посадових осіб, що брали участь у їхньому проведенні.

Основна мета ревізії -- виявлення господарських і фінансових порушень і розкрадань, безгосподарності і марнотратства; установлення причин, що сприяли цьому, і умов, а також винних у цьому обличчя; уживання заходів по відшкодуванню заподіяного збитку як у процесі ревізії, так і після її; розробка пропозицій по усуненню недоліків і порушень; залучення до адміністративної чи кримінальної відповідальності облич, що допустила порушення і зловживання.

Аудит -- це незалежна експертиза стану бухгалтерського обліку, бухгалтерських балансів і фінансових звітів. Ціль аудита -- підтвердження вірогідності показників балансу і фінансової звітності, а також перевірка відповідності ведення бухгалтерського обліку діючим нормативним документам.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями, але й організаційними формами проведення.

Ревізія проводиться вищим органом керування в безпосередньо підлеглих йому підприємствах і організаціях. Аудит -- це незалежний контроль, проведений аудиторськими фірмами.

Тематична перевірка -- це вивчення однієї чи декількох сторін виробничої чи господарсько-фінансової діяльності підприємств. Наприклад, перевірка схоронності коштів і цінних паперів; забезпечення схоронності і використання устаткування; використання фондів спеціального призначення і т.д. Перевірку здійснюють вищестоящі і державні органи.

Наслідок являє собою процесуальну дію, у ході якого установлюють винність окремих облич у здійсненні тих чи інших порушень законності, зв'язаних із присвоєнням коштів і матеріальних цінностей, безгосподарністю і посадовими зловживаннями. Наслідок здійснюється судово-слідчими органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.

Службове розслідування -- це перевірка дотримання працівниками підприємства посадових обов'язків, вимог нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини в різних галузях економіки. Проводиться таке розслідування спеціальною комісією, призначуваної наказом керівника підприємства, при виявленні розкрадань, нестач, втрат і псування товарно-матеріальних цінностей, виготовленні продукції, що не відповідає стандартам, і в інших випадках.



1.3 Організаційні форми економічного контролю

По організаційних формах контроль в Україні підрозділяється на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника. Форма контролю визначається головним чином тим, які органи його здійснюють.

Державний економічний контроль здійснюється органами контролю, до яких відносяться Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці України, Міністерство статистики України і Національний банк України.

До державного відноситься також контроль, здійснюваний спеціалізованими органами, такими як Державний комітет України по стандартизації, метрології і якості продукції, Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державний інспекція України по контролі за цінами, Антимонопольний комітет України.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до Закону України про місцеві ради народних депутатів і місцевому регіональному самоврядуванні.

Незалежний економічний контроль являє собою аудиторський контроль, здійснюваний на умовах самофінансування.

Контроль власника підрозділяється на внутрісистемний і внутрішньогосподарський і регулюється самим власником.

Фонд державного майна України є державним органом, що проводить державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. До численних функцій, виконуваним Фондом, відносяться контрольні. Зокрема, Фонд має право контролювати використання нормативних документів з питань керування державним майном і його приватизації, обов'язкових для використання органами державної виконавчої влади й інших юридичних осіб; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України, виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства і вживає заходів по їхньому запобіганню.

Міністерство фінансів України і його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням підприємствами й організаціями зобов'язань перед бюджетом по внесках обов'язкових платежів. Контролюють правильне й ощадливе використання бюджетних засобів, а також дотримання фінансової дисципліни організаціями, що покривають свої витрати за рахунок засобів державного бюджету. Контрольні функції Міністерство фінансів України здійснює за допомогою Головної податкової адміністрації України і Державної контрольно-ревізійної служби України.

Головна податкова адміністрація України і її органи на місцях контролюють дотримання податкового законодавства, правильність числення, повноту і своєчасність внесення в бюджет податків і інших обов'язкових платежів, установлених законодавством України.

Державна контрольно-ревізійна служба України і її місцеві органи контролюють дотримання підприємствами й організаціями фінансової дисципліни, витрата засобів державного бюджету на соціальні потреби, зміст органів державного керування й інше по територіальній ознаці.

Міністерство праці України контролює дотримання законодавства з питань праці і заробітної плати, тарифних угод по оплаті праці, механізму регулювання фонду оплати праці в галузях народного господарства.

Міністерство статистики України за даними звітності контролює збалансованість товарного ринку, виконання програм економічного і соціального розвитку держави й окремих регіонів, наявність товарних, матеріальних, трудових і інших ресурсів, необхідних для населення і розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів і т.д.

Міністерство статистики України здійснює також контроль за виконанням міністерствами, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями, підлеглими їм підприємствами законодавства і нормативних актів з питань статистики, обліку і звітності, забезпечення вірогідності державної звітності; дає обов'язкові для виконання вказівки по усуненню виявлених недоліків. Крім того, Мінстат України має право одержувати від органів керування, підприємств статистичну і бухгалтерську звітність і пояснення до неї незалежно від форм власності; перевіряти первинну документацію і вірогідність звітних даних; вимагати письмові пояснення й інші матеріали з приводу виявлених порушень; давати обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень звітної дисципліни, а також про проведення в необхідних випадках ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій.

Мінстат України має право перевіряти стан обліку і звітності на всіх рівнях господарського керування, а при виявленні приписок і інших перекручувань звітних даних направляти необхідні матеріали в органи прокуратури для залучення винних облич до відповідальності.

Мінстат України і його місцеві органи направляють відповідним органам керування висновки про своєчасність надання і якість звітів підлеглих їм підприємств, здійснюють контроль за залученням керівників і інших службових облич до відповідальності за порушення звітної дисципліни.

Національний банк України у відповідності зі статусом і Законом України про банки і банківську діяльність контролює наявність грошей у звертанні, використання кредитів по цільовому призначенню, дотримання касової дисципліни, використання засобів державного бюджету, здійснює емісію грошей і регулює грошові відносини в державі. Крім того, він контролює діяльність комерційних банків, проводить ревізії, вносить пропозиції по поліпшенню чи діяльності закриттю таких банків при виявленні порушення ними діючого законодавства.

До спеціалізованих органів економічного контролю відносяться державні комітети, інспекції й ін.

Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації в межах своєї компетентності здійснює заходу щодо стандартизації, забезпеченню єдності виміру і сертифікації продукції, координує роботу інших органів державного керування з цих питань.

Основною задачею контролю цього комітету є здійснення державного нагляду за впровадженням і дотриманням вимог стандартів, технічних умов і зразків на продукцію, а також метрологічного нагляду з метою запобігання випуску недоброякісної продукції.

Державна інспекція України по захисту прав споживачів здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами й організаціями незалежно від форм власності і господарювання Закону України про захист прав споживачів, інших нормативних актів з питань торгівлі і надання послуг населенню; здійснює перевірки безпосередньо на підприємствах промисловості, торгівлі, суспільного харчування, сфери послуг, базах і складах.

Державна інспекція України по контролі за цінами контролює дотримання цін і тарифів міністерствами, відомствами, державними і кооперативними підприємствами усіх форм власності.

Антимонопольний комітет України перешкоджає монопольному положенню на ринку підприємців, що обмежують конкуренцію визначеного товару. Інакше таке обмеження приведе до порушення ринкових відносин у виробництві і реалізації окремих видів товарів, до несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності.

Місцеві ради народних депутатів і їхньої комісії здійснюють муніципальний економічний контроль відповідно до Закону України про місцеві ради народних депутатів і місцевому регіональному самоврядуванні. Комісії з питань планування, бюджету і фінансів здійснюють контроль за виконанням планів і програм економічного і соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньогосподарські резерви і додаткові доходи бюджету; контролюють надходження і витрати позабюджетного фонду. До компетенції виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів відноситься здійснення контролю за станом обліку і звітності на підприємствах, що є комунальною власністю, за виконанням підприємствами й організаціями зобов'язань по платежах у бюджет місцевого самоврядування.

На місцеві ради народних депутатів і органи місцевого регіонального самоврядування покладені також наступні функції:

контроль за дотриманням проектів будівництва об'єктів житлово-комунального господарства і виробничого на значення;

формування державних приймальних комісій, твердження актів про здачу в експлуатацію об'єктів житло-цивільного призначення;

контроль за експлуатацією об'єктів комунального господарства, торгівлі і суспільного харчування, побутового обслуговування, що знаходяться у власності підприємств і окремих громадян; припинення експлуатації їхній у випадку порушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства, анулювати в таких випадках видані їм дозволу на створення й експлуатацію відповідних об'єктів.

Незалежний економічний контроль здійснюється аудиторськими фірмами на умовах самофінансування по договорах з державними й акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами й організаціями, підприємствами зі спільним капіталом і ін. При цьому перевіряються стан обліку діяльності підприємств і організацій, відповідність звітності даним обліку, правильність формування прибутку і своєчасність розрахунків з державним бюджетом, а також розподіл прибутку по акціях, розміру внесеного капіталу й інших напрямків, передбаченим установчими документами. Результати контрольної перевірки аудиторська фірма оформляє актом, експертним чи висновком іншим документом, погодженим із замовником. Крім того, аудиторська фірма може давати висновку про правильність складання звітності і декларацій, що подаються підприємствами податковим адміністраціям.

Контроль власника може бути Внутрісистемним і внутрішньогосподарської.

Внутрісистемний економічний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання відповідно до законодавчих і інших нормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться з ініціативи власника, тобто органа, якому підлегле підприємство на правах власності.

Внутрісистемний контроль передбачає контроль за виконанням планових завдань по виробничій і фінансово-господарській діяльності, використанням матеріальних і фінансових ресурсів, недопущенням фактів безгосподарності; забезпеченням схоронності власності, правильною постановкою бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної роботи; дотриманням діючого законодавства по виробничій і фінансово-господарській діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль включає контрольні функції, що здійснюються власниками підприємств, комбінатів, організацій і установ, концернів, асоціацій відповідно до чинного законодавства. Задачею внутрішньогосподарського контролю є перевірка господарських операцій у виробничих об'єктах з метою недопущення перевитрати матеріальних і фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів, раціонального використання робочої сили, упровадження прогресивних методів праці і технологій у бригадах, ділянках, цехах і інших виробничих

підрозділах, забезпечення схоронності засобів і товарно-матеріальних цінностей, раціонального використання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції, що має попит на ринку.

Організація внутрівиробничого контролю відповідно до Закону України про підприємство покладена на керівника підприємства. На підставі затвердженого плану працівники, зайняті керуванням, здійснюють систематичний поточний і оперативний контроль за виробничою і фінансово-господарською діяльністю підрозділів підприємств. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає рішення по усуненню причин, що негативно впливають на діяльність підприємств.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах ведуче місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери. Відповідно до нормативних документів головний бухгалтер підприємства разом з керівниками відповідних підрозділів і служб зобов'язаний контролювати оформлення, прийом і відпустка товарно-матеріальних цінностей, витрати на заробітну плату, дотримання штатної, фінансової, касової і платіжної дисципліни, законності списання з бухгалтерського балансу нестач і інших витрат, проведення інвентаризації цінностей, стягнення у встановлений термін дебіторської і погашення кредиторської заборгованості. Крім того, головний бухгалтер нарівні з керівником підприємства несе відповідальність за порушення правил і положень, що регламентують фінансово-господарську діяльність.

Контрольні функції головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат бухгалтерії. На великих підприємствах обов'язку контролерів можуть покладатися на фахівців, наприклад, економістів-ревізорів, бухгалтерів-інвентаризаторів і ін.

Таким чином, організаційні форми і види економічного контролю за своїми функціями взаємозалежні й утворять систему економічного контролю.



2. Сутність і організація контрольно-ревізійної роботи

2.1 Сутність, задачі і види ревізій

Ревізія являє собою контрольне вивчення раніше зроблених господарських операцій з погляду їхньої законності, вірогідності й економічній доцільності.

Ревізія відноситься до наступного контролю і проводиться шляхом суцільної чи вибіркової перевірки зроблених господарських операцій за даними первинних документів, записів в облікових регістрах і звітності. Вона поєднує в собі фактичний і документальний контроль, що дозволяє найбільше повно і глибоко перевірити результати виробничої і господарсько-фінансової діяльності підприємств, організацій і установ, ефективність використання знаходяться в їхньому розпорядженні матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

У ході ревізії вивчаються всі сторони господарсько-фінансової діяльності підприємств, що перевіряються, організацій і установ, що не є обов'язковим при здійсненні інших способів господарського контролю.

На відміну від інших способів господарського контролю ревізія має чіткий правовий статус, що визначає границі її поширення, терміни проведення, права й обов'язки облич, що проводять ревізію, і посадових осіб, діяльність яких перевіряється, порядок оформлення і розгляду результатів.

Отже, ревізія -- це спосіб наступного контролю за виробничою і господарсько-фінансовою діяльністю підприємств, організацій і установ, у процесі якого встановлюються законність, вірогідність і економічна доцільність зроблених господарських операцій, перевіряється стан бухгалтерського обліку, його відповідність діючим положенням законодавчих і нормативних актів, вірогідність облікових і звітних показників.

У процесі ревізії фіксуються тільки документально підтверджені факти зловживань, безгосподарності, халатного відношення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни, що діє законодавства, нормативних положень і інструктивних указівок; аналізуються причини, умови виникнення і наслідку порушень; виявляються невикористані резерви ефективності виробництва; перевіряється система забезпечення схоронності господарських засобів, а також дотримання діючих стандартів по обліку і звітності і т.п.

У залежності від органів, що здійснюють ревізії, їх підрозділяють на відомчі, позавідомчі і внутрішньогосподарські.

Відомчі ревізії проводяться контрольно-ревізійним апаратом вищих органів (міністерств, державних комітетів, відомств) у підвідомчих їм підприємствах, організаціях і установах.

Позавідомчі ревізії проводяться контрольно-ревізійним апаратом органів державного контролю, наділених контрольними правами стосовно підприємств, організаціям і установам усіх галузей економіки незалежно від відомчої підпорядкованості.

Внутрішньогосподарські ревізії проводяться усередині підприємства. Вони, як правило, контролюють діяльність вхідних до складу підприємства структурних підрозділів, що не мають юридичної самостійності.

По організаційній ознаці ревізії можуть бути планові і позапланові.

Планові ревізії проводяться відповідно до плану ревізійної роботи. Вищі органи планують щорічне проведення ревізій у підвідомчих підприємствах, що працюють в умовах самофінансування, і не рідше одного разу в два роки -- у бюджетних організаціях і установах. Позавідомчий контрольно-ревізійний апарат планує ревізії окремих підприємств і організацій избирательно.

Позапланові ревізії планом не передбачаються, а проводяться при необхідності. Такі ревізії можуть бути викликані неблагополучним положенням справ на окремому підприємстві, при виявленні фактів розкрадань і зловживань, на прохання судово-слідчих органів і т.д. При розслідуванні деяких злочинів, особливо розкрадань коштів і майна, ревізія проводиться в обов'язковому порядку. Матеріали такої ревізії дають можливість слідчим органам установити обличчя, винних у зловживаннях, способи здійснення розкрадань і розміри матеріального збитку.

У залежності від обсягу перевірки діяльності підприємства ревізії підрозділяються на комплексні, некомплексні і тематичні.

Комплексними вважаються ревізії, при яких усебічно перевіряється діяльність підприємства: і виробнича, і фінансово-господарська.

Комплексна ревізія проводиться бригадою, до складу якої, крім бухгалтера-ревізора входять фахівці з питанням економіки і технології виробництва, організації праці й ін. Участь у комплексній ревізії фахівців з різних областей знань дозволяє виявити резерви поліпшення виробничої і фінансової діяльності підприємства, сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Некомплексною називається ревізія, проведена одним ревізором (звичайно фахівцем з бухгалтерського обліку і фінансів) з метою перевірки фінансово-господарської діяльності. Некомплексні ревізії не дозволяють повною мірою виявити стан ведення виробництва, тому вони менш ефективні в порівнянні з комплексними.

Тематичними вважаються ревізії, проведені з метою перевірки стану окремих розділів (частин, ділянок) економічної і соціальної діяльності чи підприємств організацій. Ці ревізії призначаються для детального вивчення відповідних тим (питань) і конкретних заходів щодо усунення виявлених недоліків. Темами таких ревізій можуть бути, наприклад, "Ревізія забезпечення схоронності і раціонального використання матеріальних ресурсів (усіх чи конкретних видів)", "Ревізія правильності утворення і використання фондів спеціального призначення" і ін.

У залежності від обсягу перевірки господарських операцій ревізії класифікуються так: суцільні, вибіркові і комбіновані.

При суцільних ревізіях перевіряються усі без винятку господарські операції, записи в облікових регістрах і звітні показники за весь ревизуемый період. Це найбільш ефективний вид ревізій, однак, як правило, через велику трудомісткість він використовується тільки в тих випадках, коли на підприємстві допущені серйозні порушення і зловживання.

Вибіркові ревізії передбачають перевірку господарських операцій і бухгалтерських документів не за весь період, а тільки за час, заздалегідь намічене ревізором, тобто за визначені проміжки часу усередині періоду.

Комбіновані ревізії сполучать вибіркове і суцільне дослідження господарських операцій. На одних ділянках діяльності підприємства операції перевіряються вибірково, а на інші -- усі без винятку (наприклад, касові операції і розрахунки з підзвітними особами). Однак якщо в процесі вибіркової перевірки будуть виявлені зловживання, розкрадання й інші серйозні порушення фінансової чи розрахунково-платіжної дисципліни, те такі господарські операції піддаються суцільній перевірці документів і записів в облікових регістрах.



3. Організація ревізії та контролю підвідомчих служб установ, згідно стандартів

З метою посилення ефективності роботи контрольно-ревізійних підрозділів у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, поліпшення координації їх діяльності з іншими контролюючими та правоохоронними органами, підвищення рівня відшкодування заподіяних державі збитків Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю Керівникам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади забезпечити створення і функціонування самостійних контрольно-ревізійних підрозділів у межах загальної чисельності працівників центрального апарату та апарату їх територіальних органів і коштів, виділених на утримання відповідних органів.. Установити, що керівник контрольно-ревізійного підрозділу призначається на посаду і звільняється з посади:

центрального органу виконавчої влади -- керівником цього органу за погодженням з Головним контрольно-ревізійним управлінням;

територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади -- керівником цього органу за погодженням з керівником контрольно-ревізійного підрозділу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади та керівником відповідного територіального органу державної контрольно-ревізійної служби.

Погодження з органами державної контрольно-ревізійної служби питання щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів здійснюється в порядку, визначеному Головним контрольно-ревізійним управлінням.

Кандидатури на посади керівників контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади попередньо погоджуються з Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами України відповідно до розподілу їх функціональних повноважень, Міністром Кабінету Міністрів України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керівники контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади входять до складу їх колегій і підпорядковуються безпосередньо керівникам центральних органів виконавчої влади, а також є підзвітними Голові Головного контрольно-ревізійного управління в частині проведення контрольно-ревізійної роботи і складання звітності за її результатами.

4. Керівникам центральних органів виконавчої влади:

1) вживати заходів до підвищення відповідальності працівників планово-кономічних, фінансових та інших структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, за здійснення ними попереднього і поточного контролю за цільовим та ефективним використанням коштів і матеріальних цінностей, а також за достовірністю звітності та збереженням державного майна;

2) забезпечувати якісний внутрішній фінансовий контроль фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в частині цільового та ефективного використання ними бюджетних коштів і збереження державного майна; своєчасно розглядати матеріали ревізій (перевірок), вживати необхідних заходів за встановленими фактами зловживань, розкрадань, безгосподарності та інших порушень фінансової дисципліни;

3) поліпшити роботу з добору і підготовки кваліфікованих кадрів для контрольно-ревізійних підрозділів, забезпечити систематичне підвищення кваліфікації працівників, які здійснюють внутрішній фінансовий контроль, вживати заходів для забезпечення їх оптимальної чисельності, необхідної для належного виконання ними завдань з внутрішнього фінансового контролю, не допускати її необгрунтованого скорочення;

4) передбачати починаючи з 2002 року під час розроблення бюджетних запитів та затвердження кошторисів цільові асигнування на матеріально-технічне забезпечення діяльності контрольно-ревізійних підрозділів у межах асигнувань, виділених на утримання відповідних органів;

5) забезпечувати належне ведення та подання до Головного контрольно-ревізійного управління, його територіальних органів звітності за результатами контрольно-ревізійної роботи за встановленою ним формою та у визначений термін; вживати заходів для розгляду на засіданнях колегій не рідше одного разу на півріччя питань про стан дотримання фінансової, бюджетної дисципліни, збереження та використання державного майна, результати здійснення внутрішнього фінансового контролю та усунення виявлених недоліків.

5. Координація та методичне забезпечення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах, а також контроль за станом цієї роботи здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби в порядку, установленому Головним контрольно-ревізійним управлінням.

6. Рекомендувати органам місцевого самоврядування встановити порядок здійснення внутрішнього фінансового контролю на комунальних підприємствах, в з установах та організаціях відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

7. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. N 1053 “Про заходи щодо поліпшення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 1998 р., N 28, ст. 1041).

Цей Порядок визначає механізм здійснення контрольно-ревізійними підрозділами відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі -- контрольно-ревізійний підрозділ) внутрішнього фінансового контролю за роботою підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі -- суб'єкт господарювання, який підлягає контролю).

Внутрішній фінансовий контроль -- це діяльність контрольно-ревізійних підрозділів, спрямована на забезпечення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади достовірною інформацією про використання суб'єктами господарювання, які підлягають контролю фінансових ресурсів, оцінку ефективності їх господарської діяльності, виявлення і запобігання в ній відхиленням, що перешкоджають законному та ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва.

2. Метою здійснення внутрішнього фінансового контролю є:

аналіз фінансово-господарської діяльності, цільового та ефективного використання бюджетних коштів та збереження державного майна, економного використання фінансових і матеріальних ресурсів, виконання планових завдань, достовірності ведення бухгалтерського обліку;

забезпечення усунення порушень фінансової дисципліни, відшкодування заподіяних збитків;

вжиття заходів до запобігання фінансовим порушенням.

3. Внутрішній фінансовий контроль здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами у формі ревізій, перевірок, оцінки, розслідування та вивчення (далі -- контрольні заходи) на підставі складених на півріччя планів роботи, що затверджуються керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів за погодженням з ГоловКРУ, його територіальними органами.

Для запобігання дублюванню контрольних заходів контрольно-ревізійні підрозділи координують свою роботу з органами державної контрольно-ревізійної служби. Контрольні заходи на одних і тих же запланованих суб'єктах господарювання, які підлягають контролю проводяться одночасно в терміни, визначені органами державної контрольно-ревізійної служби.

Позапланові контрольні заходи проводяться за наказом керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або їх територіального органу. Про рішення щодо проведення позапланового контрольного заходу інформується ГоловКРУ або його територіальний орган за 10 днів до початку такого заходу

5. Контрольно-ревізійний підрозділ контролює:

1) обгрунтованість бюджетних запитів, дотримання фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, збереження і цільове використання бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів;

2) збереження і використання державного майна;

3) ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів своєчасність документального оформлення господарських операцій, повноту виявлення та мобілізації внутрішньогосподарських резервів, причини непродуктивних витрат і втрат;

4) економічний стан підприємств, установ та організацій, результати виконання виробничих та фінансових планів;

5) правильність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, своєчасність і повноту відображення в обліку фінансових, кредитних та розрахункових операцій, а також законність їх здійснення, виконання зобов'язань перед бюджетом і кредиторами;

6) додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

7) стан виконання заходів, спрямованих на усунення недоліків, виявлених попереднім контрольним заходом;

8) додержання встановленого порядку закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти;

9) виконання інших завдань з питань, визначених наказами керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади відповідно до їх специфіки, в межах компетенції контрольно-ревізійного підрозділу.

5. Посадові особи контрольно-ревізійного підрозділу мають право:

контролювати на суб'єктах господарювання, які підлягає контролю результати виконання планів, кошторисів, грошові, фінансові, бухгалтерські та інші документи, наявність коштів і цінностей, а у разі виявлення підробок та інших зловживань -- вилучати необхідні документи на термін до закінчення контрольних заходів, залишаючи у справі акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів; контролювати правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, спожитої тепло- та електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції, списання відходів, а також вимагати від керівника суб'єкта господарювання, який підлягає контролю здійснення контрольних обмірів обсягів виконаних робіт чи контрольного запуску сировини у виробництво;

вимагати від керівника суб'єкта господарювання, який підлягає контролю проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки наявних коштів і розрахунків, у разі потреби опечатувати каси і касові приміщення, склади, комори, сховища, архіви;

одержувати від посадових осіб суб'єктів господарювання, які підлягають контролю письмові пояснення з питань, що виникають під час проведення контрольних заходів;

одержувати в установленому порядку від інших суб'єктів господарювання довідки та копії документів, пов'язаних з операціями, що перевіряються.

6. Термін проведення контрольних заходів не повинен перевищувати 30 робочих днів. Цей термін може бути продовжений з дозволу ініціатора контрольного заходу.

7. Результати контрольних заходів оформляються актом (довідкою про перевірку) за підписом керівника ревізійної групи (ревізора), керівника і головного бухгалтера (бухгалтера) суб'єкта господарювання, який підлягає контролю.

У разі наявності заперечень або зауважень до акта (довідки)

контрольного заходу керівник і головний бухгалтер (бухгалтер) суб'єкта господарювання, який підлягає контролю повинні у день передачі акта (довідки про перевірку) на ознайомлення підписати його із застереженням і не пізніше ніж через 5 днів подати свої письмові пояснення або зауваження.

8. Акти (довідки) контрольного заходу подаються керівнику міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їх територіального органу, а також з дозволу відповідного керівника -- ГоловКРУ чи його територіальним підрозділам на їх обгрунтовану вимогу.

9. Керівники контрольно-ревізійних підрозділів можуть брати участь у підготовці нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, якими регламентується порядок використання фінансових і матеріальних ресурсів.

9-1. У разі виявлення під час проведення контрольного заходу фактів нецільового використання бюджетних коштів, марнотратства, зловживання службовим становищем та інших грубих порушень фінансово-господарської дисципліни матеріали передаються до правоохоронних органів.

10. Контрольно-ревізійні підрозділи подають щокварталу до 5 числа місяця, що настає за звітним періодом, ГоловКРУ звітність та узагальнену інформацію про виявлені факти порушень фінансової дисципліни та вжиття заходів щодо їх усунення.

Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна. Планування державного фінансового контролю. Цей Стандарт визначає мету та основні вимоги до планування суб'єктами державного фінансового контролю заходів з контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна.

Під плануванням слід розуміти послідовний процес, який включає в себе систему дій, спрямованих на якісне формування, розгляд, погодження та затвердження планів контрольних заходів. Кожен суб'єкт державного фінансового контролю самостійно розробляє і затверджує порядок планування контрольних заходів. Норми цього Стандарту є обов'язковими для суб'єктів державного фінансового контролю при розробці порядків планування власних контрольних заходів. Якщо на момент набрання чинності цим Стандартом порядок планування контрольних заходів суб'єктом державного фінансового контролю не визначений або визначений, але не відповідає вимогам цього Стандарту, то протягом календарного року такий порядок повинен бути розроблений та затверджений або приведений у відповідність шляхом внесення змін.

До затвердження відповідного порядку планування контрольних заходів суб'єктом державного фінансового контролю плани роботи складаються та затверджуються з урахуванням вимог цього Стандарту. Мета планування . Метою планування контрольних заходів суб'єктами державного фінансового контролю є:

- забезпечення оптимальної концентрації трудових, фінансових та матеріальних ресурсів суб'єктів державного фінансового контролю при реалізації визначених напрямів контролю;

- усунення паралелізму та дублювання в роботі суб'єктів державного фінансового контролю шляхом забезпечення належного виконання вимог законодавства щодо державної регуляторної політики.

Основні вимоги до планів контрольних заходів

План контрольних заходів суб'єктів державного фінансового контролю повинен включати:

- тему контрольного заходу;

- назву суб'єкта господарювання, який підлягає контролю, та місце його розташування;

- термін закінчення контрольного заходу;

- період, який підлягає контролю;

- перелік суб'єктів державного фінансового контролю, які будуть спільно проводити контрольні заходи (за їх погодженням).

Включення до плану теми контрольного заходу повинно мати обгрунтування.

Законні звернення органів державної влади (в тому числі правоохоронних органів) та органів місцевого самоврядування, в яких не вказується обгрунтований термін виконання контрольних заходів, включаються до планів контрольних заходів на наступне півріччя.

Суб'єкти державного фінансового контролю формують плани основних напрямів контрольних заходів терміном на рік. На основі цих планів суб'єкти державного фінансового контролю складають піврічні плани контрольних заходів.

Суб'єкти державного фінансового контролю за відповідними запитами надають один одному за погодженням з ініціаторами контрольних заходів власні плани контрольних заходів, пропозиції щодо проведення спільних контрольних заходів, інформацію про терміни проведення останніх контрольних заходів щодо конкретних суб'єктів господарювання та іншу інформацію, що стосується питань формування планів контрольних заходів.

Суб'єктами державного фінансового контролю до планів контрольних заходів не включаються суб'єкти господарювання, щодо яких:

- термін проведення попередніх контрольних заходів цими ж суб'єктами з тих самих питань менший одного року (365 календарних днів);

- вже здійснено контрольні заходи іншими суб'єктами державного фінансового контролю або контрольними органами з тих самих питань та за період, який підлягає контролю.

Затвердження планів контрольних заходів здійснюється керівником міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади у порядку, визначеному законодавством.

Внесення змін до планів контрольних заходів проводиться у порядку їх затвердження. Про зміни, внесені до планів контрольних заходів, повідомляються інші суб'єкти державного фінансового контролю, які проводять спільні контрольні заходи.

Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна. Організація та виконання контрольних заходів. Цей Стандарт визначає основні засади організації та виконання суб'єктами державного фінансового контролю контрольних заходів у відповідності до повноважень, установлених законодавством.